Білорусько-російські відносини (1991-2000 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

УДК 94: 327. (476:470+571) "1991/2000"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

БІЛОРУСЬКО-РОСІЙСЬКІ ВІДНОСИНИ (1991-2000 РР.)

Спеціальність 07.00.02 - всесвітня історія

ДЕМ'ЯНЧУК ЮЛІЯ АНАТОЛІІВНА

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

Пугач Євгеній Петрович, кандидат історичних наук, професор, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри нової та новітньої історії.

Офіційні опоненти:

Ячменіхін Костянтин Михайлович, доктор історичних наук, професор, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, завідувач кафедри всесвітньої історії;

Дедурін Геннадій Геннадійович, кандидат історичних наук, Харківський національний університет внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України, старший викладач кафедри історії державності України та українознавства.

Захист відбудеться 11 грудня 2009 р. о 15.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.10 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (61077, м. Харків, площа Свободи, 4, аудиторія V-58).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (м. Харків, площа Свободи, 4).

Автореферат розіслано 9 листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Є.П. Пугач.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розпад СРСР - великої держави XX століття, яка впливала на хід історичних процесів протягом 70 років, став одним з основних каталізаторів геополітичного перебудови світового простору. Це геополітичне потрясіння викликало зміни в інтеграційних процесах, спрямованих на формування регіональних угруповань, які дозволяють більш ефективно реалізувати національні інтереси країн. Разом з тим ліквідація тоталітарної структури адміністративно-господарського регулювання не ліквідувала інтеграційні зв'язки, між колишніми республіками. В 1991 р. виникла Співдружність незалежних держав (СНД). Перед кожною новою державою повстало безпрецедентне за масштабами завдання радикальної перебудови політичних і економічних відносин у цьому об'єднанні і на двосторонньому рівні. З усіх існуючих у рамках СНД держав лише Білорусь та Росія заявили про намір здійснити інтеграцію і приступити до реалізації свого наміру.

Актуальність теми дослідження визначається значенням інтеграційних процесів в політичному і економічному розвитку сучасного світу і необхідністю аналізу "інтеграційних перспектив" пострадянських держав. Додаткову актуальність темі додає і та обставина, що тільки на основі історичного аналізу, на базі наукового підходу можна розібратися в досягненнях і прорахунках інтеграційних процесів в білорусько-російських відносинах. Проведене дослідження дозволяє глибше зрозуміти складність, неоднозначність інтеграційних процесів між Білоруссю та Росією в 1990-і рр., причини успіхів і труднощів у досягненні поставленої мети, оцінити привабливість чи непридатність запропонованої моделі інтеграції для інших країн СНД. Політичні, економічні та інші відносини між цими двома державами розглядаються з урахуванням спроб інтеграції.

Обраний напрямок дослідження є складовою комплексної наукової теми "Актуальні питання історії закордонних країн у новий і новітній час", що розробляється на кафедрі нової та новітньої історії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Об'єктом дослідження ? були обрані міждержавні зв'язки Республіки Білорусь та Російської Федерації: політичні, економічні, оборонні, гуманітарні, соціальні, а також взаємодію в природоохоронній сфері.

Предмет дослідження - є механізми формування та реалізації державної політики двох країн у сфері двосторонніх відносин, контакти, методи і форми різнобічних зв'язків, а також джерела і причини основних труднощів об'єднання.

Хронологічні межі дисертації охоплюють період з 1991 до 2000 року. Розпад СРСР та утворення нових незалежних держав зумовило нижню часову межу дослідження; верхня ж пов'язана з набуттям чинності 26 січня 2000 договору про створення Союзної держави, яка мала покласти початок новому етапу розвитку процесу білорусько-російської інтеграції. Дослідження охоплює 1991-2000 рр., тому що саме в ці роки були закладені основи формування Союзної держави Білорусі і Росії. Це був непростий час становлення та розвитку в обох країнах нових демократичних державних структур, переходу до ринкової економіки. Крім того, досліджуваний період був часом вирішення складних проблем на міжнародній арені, пов'язаних з перебудовою всієї системи міжнародних відносин, з пошуками кожною державою власного місця в міжнародній системі.

Територіальні межі дослідження обмежені територією Республіки Білорусь та Російської Федерації.

Мета дисертаційного дослідження полягає у комплексному науковому аналізі історичних, політичних, економічних, юридичних чинників, які дозволили визначити взаємозв'язок Білорусі і Росії протягом 1991-2000 рр., а також виявити проблеми, що виникли в процесі спроб інтеграції двох держав.

Для досягнення поставленої мети автор має намір розв'язати низку завдань:

- представити стан історіографії проблеми, її джерельну базу;

- висвітлити розвиток білорусько-російських відносин у період десятиріччя їх самостійності і проаналізувати причин та умови їх зближення;

- визначити етапи створення Союзної держави Білорусі і Росії;

- проаналізувати ставлення населення двох країн, владних структур, внутрішньополітичної опозиції та світової спільноти до процесу будівництва цієї Союзної держави;

- оцінити форми та ефективність політичної та економічної інтеграції Білорусі і Росії;

- розкрити основні труднощі створення спільного торгівельного простору і введення єдиної грошової одиниці;

- розглянути проблеми двостороннього співробітництва Білорусі та Росії у військово-технічній сфері;

- дослідити особливості взаємовідносин двох країн у гуманітарній сфері та визначення шляхів вирішення існуючих проблем.

Методологія та методи дослідження. Нині більшість істориків схиляється до цивілізаційного підходу в методології. Авторка теж вважає, що цивілізаційна парадигма найбільш придатна для дослідження історичного процесу.

В основу дисертаційної роботи покладені фундаментальні принципи наукового пізнання - системність та історизм. Поряд із загальнонауковими методами пізнання (аналізу, синтезу), використовувалися також власне історичні, до яких належать історико-генетичний, історико-типологічний, порівняльно-історичний та історико-системний. Поєднання їх дозволило найповніше розкрити поставлені перед дослідником мету й завдання. Був використаний порівняльно-історичний (компаративний) метод, що дозволяє шляхом порівняння виявляти загальне і особливе у розвитку країн і народів, і причини цих подібностей і відмінностей. 1991-2000 рр. Авторка використала універсальні загальнонаукові методи - аналітичний та проблемно-хронологічний.

Наукова новизна дослідження визначається тим, що дана дисертація є першою у вітчизняній історіографії спробою комплексного дослідження розвитку білорусько-російських відносин у 90-х рр. XX ст. з урахуванням сучасного стану історичного знання та залучення нових джерел і літератури. У роботі зроблена спроба показати історію становлення інтеграційних процесів у взаємодії Білорусі і Росії, поетапного руху до нового міждержавного утворення - Союзної держави, дослідити об'єктивні і суб'єктивні труднощі і перешкоди, через які пройшли і йдуть народи двох держав, їх керівники, державні структури на шляху до подальшої інтеграції.

Практичне значення дисертації. Практична значимість дисертації полягає в тому, що її положення і висновки, а також введений в науковий обіг документальний матеріал можуть слугувати базою для нових наукових досліджень змісту, напрямів, форм внутрішньої і зовнішньої політики Білорусі та Росії; представляти значимість у навчальному процесі при вивченні зовнішньої політики держав-учасниць СНД, у тому числі Білорусі і Росії, спецкурсів, присвячених вивченню інтеграційних процесів у рамках Співдружності.

Апробація дослідження. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри нової та новітньої історії Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна в 2006-2009 рр.; на двох міжнародних наукових конференціях молодих учених "Каразінські читання" (Харків, 2007, 2009 р.; на X Республіканська науково-методична конференція молодих вчених (Брестський Державний університет імені О.С. Пушкіна., квітень, 2008 р. Білорусь, м. Брест).

Головні положення дисертаційного дослідження знайшли відображення в 4 статтях, опублікованих у фахових виданнях, визначених ВАК України.

Структура дисертації побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел і літератури (573 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 249 сторінок (із них основна частина - 192 сторінки).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність проблеми, визначаються мета й завдання, об'єкт, предмет, територіальні і хронологічні межі, наукова новизна дослідження, практичне значення дисертації.

У першому розділі - "Історіографія і джерела" - проаналізовано рівень наукової розробки проблеми і подана характеристика джерел.

У першому параграфі - Історіографія проблеми - розглядається внесок російських, білоруських, українських та західних вчених у вивчення історії становлення та розвитку взаємовідносин між Білорусією та Росією у пострадянський період.

Починаючи з 1992 р., а саме з усвідомлення новими незалежними державами необхідності тісної співпраці один з одним після розпаду СРСР, у світ вийшла ціла низка публікацій, присвячених проблемі інтеграції на пострадянському просторі. Важливою особливістю їх робіт є певна заполітизованість, оскільки дослідники є сучасниками досліджуваної епохи, а трактування відповідних подій може безпосередньо впливати на подальшу інтеграцію або дезінтеграцію двох держав. Проте, сказане не заважає проаналізувати наявну літературу і виділити області, які з тих чи інших причин залишилися поза увагою дослідників.

Перша спроба підвести підсумки розвитку білорусько-російських відносин у 1991-1999 рр.. була зроблена в монографії провідного наукового співробітника Центру зовнішньоекономічних досліджень РАН Ю.Ф. Годіна Годин Ю.Ф. Беларусь и Россия на пути к Союзному государству / Ю.Ф. Годин. - М.: Междунар. отношения, 1999. - 300 с.. Автор коротко проаналізував основні моменти офіційних міждержавних відносин, рівень економічного співробітництва між країнами, а також вказав на ряд політичних і економічних проблем об'єднання. Пізніше у своїх статтях він став звертати більше уваги на дослідження причин гальмування процесу об'єднання двох країн Годзін Ю. Урокі Саюзнай дзяржаве / Ю. Годзін // Звязда. - 2000. - 25 лістап.., прийшовши до висновку про те, що головною причиною гальмування взаємодії Білорусі і Росії є превалювання політики над економікою, а також переважання особистих цілей їх керівників над цілями інтеграції Годин Ю.Ф. Кто блокирует создание Союзного государства? / Годин Ю.Ф. // Беларусь и Россия: императивы нового столетия: Сб. ст. - Минск, 2001. - 165 с.. білорусія росія інтеграція відносини

Проблемам розвитку міждержавних відносин Білорусі та Росії в різних галузям присвячені окремі монографії. Так, у монографії економіста Л.П. Козика Козик Л.П. Сообщество. Союз. Союзное государство. 1996-2003 / Л.П. Козик. - Минск: ФУАинформ, 2004. - 384 с., висвітлені соціально-економічні та правові аспекти розвитку інтеграційних процесів між Білоруссю та Росією. У монографії подано аналіз основних документів, прийнятих вищими органами Співтовариства, Союзу та Союзної держави за період з 1996 по 2000 рр. Автором докладно досліджено економічне співробітництво, як пріоритетний напрямок у відносинах двох держав. Л.П. Козик стоїть на позиціях інтеграціоністов лівого флангу, які виступають за інтеграцію, але з позицій денонсації біловезьких угод і поетапного відновлення на добровільній основі єдиної союзної держави. У монографії вказані проблеми в різних галузях, відзначено динаміку зниження інтересу двох держав до будівництва Союзної держави. Проте автор не вказує причин уповільнення процесу інтеграції.

Слід зазначити, що проблеми білорусько-російських відносин розглянуті в роботах вчених багатьох галузей наук, у тому числі політичних, економічних, юридичних, у меншій мірі історичних. У них висвітлені актуальні проблеми СНД, у тому числі білорусько-російських відносин. Наприклад, серед робіт з економічної інтеграції Білорусі і Росії на особливу увагу заслуговують праці заступника начальника департаменту економіки та галузевих програм постійного комітету Союзної держави професора А.В. Сотникова. У монографії проаналізовані питання торговельно-економічного співробітництва країн СНД на етапі будівництва Митного союзу і формування Союзу Білорусії і Росії Сотников А.В. Союз Беларуси и России: (аспекты внешней и внутренней торговли) / А.В. Сотников; Ин-т междунар. экон. и полит. исследований. - М.: Эпикон, 1999. - 130 с. . Автор стоїть на позиціях інтеграціоналістов-державників. Суть цієї позиції полягає в тому, що Росія і Білорусь (і, можливо, Україна) повинні об'єднатися у формі конфедерації. Саме на це спрямовані дії їхніх президентів. Поточний стан російсько-білоруських відносин трактується як процес поступового руху назустріч один одному, започаткований президентом Б.Н. Ельцином ще в Біловезькій пущі в грудні 1991 р. А.В. Сотников доводить, що Білорусі і Росії надано історичний шанс об'єднатися, і в основі цього лежить економіка.

Представником інтеграціоналістів-націоналістів можна назвати С.Н. Бабуріна, який брав безпосередню участь у будівництві білорусько-російського Союзної держави. У його статті Бабурин С. Нам нужна российско-белорусская федерация / С. Бабурин // Независимая газета. - 1997. - 26 марта., проаналізовано різні точки зору про білорусько-російське єднання, яке він розглядає як реінтеграцію - воз'єднання тимчасово роз'єднаної на частини єдиної держави і єдиного народу. Автор висвітлює відносини країн пострадянського простору в контексті глобалізації та тенденцій до однополярного світу. При цьому він робить акцент на те, що саме Росія зіграла ключову роль у реінтеграційних процесах, що відбувалися між Білорусією та Росією у вказані роки.

Позиція інтеграціоналістов-лібералів висвітлена в монографії Т.А. Шаклеїної Шаклеина Т.А. Белоруссия во внешнеполитической стратегии Российской Федерации: дискуссии о союзе России и Белоруссии в российском политико-академическом обществе / Т.А. Шаклеина. - М.: Изд. центр науч. и учеб. программ, 2000. - 125 с.. Авторка переконана, що історична та культурна близькість двох народів не є основним імперативом при реалізації двосторонньої моделі. Основою таких відносин є, перш за все, економічна вигода, а також важливість геополітичних переваг від створення Союзу. Монографія становить особливий інтерес тим, що в ній відображені погляди як російських, так і білоруських дослідників, що стоять на різних позиціях, з якими московський вчений вступає в полеміку, відстоючи власну точку зору.

Цілий цикл робіт, присвячених розвитку, проблемам і перспективам білорусько-російських відносин опублікував білоруський історик А.В. Шарапо. В одній з них Шарапо А.В. Проблемы становления Союза Беларуси и России / А.В. Шарапо // Белорусский журнал международного права и международных отношений. - 1998. - № 3. - С. 84-87. він ділить проблеми на три основних напрямки: правова сторона питання, зокрема, співвідношення законодавчих актів Союзу до національних законодавств держав; економічний аспект - неузгодженість ряду концептуальних економічних питань; проблеми зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності Союзу. А.В. Шарапо приходить до висновку, що названі ним проблеми легко вирішуються.

У ряді робіт доводиться неможливість побудови рівноправного, життєздатного союзу двох держав, які розрізняються за основними макроекономічними та соціальними показниками. А. Мошес Мошес А. Славянский треугольник. Украина и Белоруссия в российской внешней политике 90-х годов / А. Мошес // Pro et Contra. Внешняя политика России: 1991-2000. - М., 2001. - 240 с. головною помилкою вважає тактику поступок з боку російського керівництва. Підсумком такої політики стала втрата величезних матеріальних і фінансових коштів. Головне для Росії, на думку автора, чітко сформулювати мету своєї політики щодо Білорусі.

У статті О. Лациса. Лацис О. Сверхглубокая интеграция рождает вопросы / О. Лацис // Известия. - 1996. - 3 апр. простежується негативна позиція автора до ідеї інтеграції в цілому. Він стверджує, що Договір про утворення Співтовариства взагалі носив переважно політико-кон'юнктурний характер. Схожа позиція і у А. Колесникова Колесников А. Братская могила для братских народов / А. Колесников // Новое время. - 1997. - № 3. - с. 18-24. будучи противником інтеграції з Росією, він не проти інтеграції Білорусі до європейської спільноти. В Росії він бачить "монстра, що поглинає все на своєму шляху".

Серед білоруських дослідників велика група авторів, так чи інакше ігнорує інтеграційну тематику і розглядає її як тимчасову, кон'юнктурну проблему. Їм властива гостра неприязнь до білоруських націоналістів, які, на думку представників цієї групи, дискредитують в очах громадян національну ідею Білорусі. Головна цінність для них - демократія. Кроки всіх політичних гравців оцінюються перш за все з цієї точки зору. Звідси гранична стриманість і тверезість оцінок. Питання інтеграції представляється їм другорядним. Критерієм же оцінки тієї чи іншої ситуації є ступінь демократичності дій влади, незалежно від того спрямовані вони в бік інтеграції або проти неї. Це такі білоруські автори, як В. Логвач Лоўгач В. Дагавор аб стварэнні Саюзнай дзяржавы і праграмы дзеянняў па яго рэалызацыі пасля абмеркування ўнесены істотных змяненні / В. Лоўгач // Звязда. - Мiнск, 1999. - 14 снежня., В. Караблевич Караблевич В. Что поимеем, что потеряем… / В. Караблевич // Биржа информации. - Гродно, 2000. - 12 окт. (№ 138)..

У Білорусі проти політичного зближення виступають представники опозиційних партій - Білоруський Народний Фронт (БНФ), Об'єднана громадянська партія (ОГП), Білоруська соціал-демократична партія "Народна громада", Білоруська соціал-демократична громада (БСДП). Так, П. Данейко представник ОГП в говорить про недоцільність проросійської політики і необхідність орієнтації Мінська на Європу. Він стверджує про небезпеу поневолення Білорусі Росією Данейко П. Программа социально-экономических реформ для Беларуси [Электронный ресурс]/ П. Данейко. - Режим доступа: http//www.ucpb.org/rus/.../6.shtml..

Інтерес до військового співробітництва зріс після підписання в 1999 р. Договору про Союзну державу. З'явилися публікації, автори яких вказують не тільки на невигідність, а й на небезпеку інтеграції у військовій галузі для Білорусі. Серед істориків, що відстоюють таку позицію, можна виділити В. Мартиновича Мартынович В. Секрет белорусской военной инициативы / В. Мартынович // Белорусская деловая газета. - Минск, 2000., Г. Ферхойгена Ферхойген Г. Отношения с Беларусью развиваются не так, как хотелось бы / Г. Ферхойген // Белорусская газета. - Минск, 1999. - 29 марта.. Особливу небезпеку вони вбачають у можливому залученні білоруських громадян для вирішення конфліктів на території Росії і за її межами.

Білоруські опозиційні автори друкувалися в українських виданнях. Так, в статті В. Булгакова доводиться, що основною причиною появи ідеї про інтеграцію з Росією у Лукашенка є острах президента перед Заходом, невмінням чітко з орієнтуватися у світових процесах Булгаков В. Геній Лукашенка (деконструкція одного міфу) / В. Булгаков // Сучасність. - 2001. - № 4. - с. 84-87..

Питання інтеграції Білорусі і Росії знайшли відображення і в українській історіографії, однак даною проблемою в основному цікавляться політологи, філософи і навіть психологи. Так, А. Мішин підписані договори називає "проектом Союзна держава", яка виконує функцію перегрупування сил, перш за все з боку Росії, так як Білорусь за згоду брати участь у "формальному проект інтеграції" вимагає дешевих кредитів, пільгових цін на газ і т. д. Для Росії ж - інтеграція це противага НАТО. Автор називає ті вигоди, які отримує Росія у разі приєднання Білорусі до Росії в рамках союзної держави Мишин А. Кремлівський транзит, або Нові орієнтири Росії / А. Мишин // Зовнішні справи. - 2008. - № 1. - с. 26-28.

У спільній статті українського політолога О. Полторакова і білоруського О. Шарфа Полтораков О. На перехрестях: Україна і Білорусь у тіні Великої Європи / О. Полтораков, О. Шарф // Зовнішні справи. - 2009. - № 2 (Лютий). - с. 32-35., показано альтернативні проросійському шляхи розвитку для України та Білорусі. У статті зазначено, що Україна і Білорусь сприймаються світовим співтовариством як країни, які перебувають у "тіні" Росії. Однак автори закликають по-новому подивитися на проблему, говорять про альтернативний вибір у бік ЄС і приводять пріоритети такого партнерства.

Питання інтеграції Білорусі і Росії привернули увагу і польських учених і журналістів. Майже всі публікації з даної тематики відображають негативне ставлення правлячих сил Польщі як до режиму Лукашенка, так і до інтеграції Білорусі і Росії. На думку польського аналітика Дж. Tаргальского, небезпека Лукашенко для Польщі як раз і полягає в курсі на інтеграцію і можливе об'єднання Білорусі з Росією. Втім, вірогідність цього рідко сприймається всерйоз, так як визнається, що позиція лідера незалежної держави для Лукашенко набагато вигідніше, ніж будь-яка можлива посаду в рамках союзу з Росією. Автор вважає, що сам факт союзницьких відносин Білорусі з Росією, з точки зору геополітики дозволяє Москві контролювати ситуацію в Україні та в прибалтійських республіках Targalski J. Rozgrywka wewn№trzrosyjska / J. Targalski // Rzeczpospolita. - Warsaw, 2006. - 15 wrzeњnia; Teџ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://abcnet.com.pl/pl/darski/kraje/bial/czihir.htm..

Реакцію провідних польських ЗМІ на підписання Договору про створення Союзної держави Білорусі і Росії найбільш чітко відобразили висловлювання відомого журналіста Б. Вільдштайна (керівника державного телебачення) і професора університету ім. кардинала Стефана Вишіньского Богдана Цівіньского. Перший у статті "Злочинний союзник" заявив, що інтеграція Білорусі та Росії це велика загроза незалежності Білорусі, "загроза з боку російських окупантів" Vil'dshtayn В. Zbrodniczy sojusznik / В. Vil'dshtayn // Rzeczpospolita. - Warsaw, 2004. - 2 wrzeњnia.. Проф. Б. Цівіньский також говорить про небезпеку такого союзника як Росія для незалежної Білорусі Ciwinsky B. Triumf rosyjskiego imperializmu / B. Ciwinsky // Rzeczpospolita. - Warsaw, 2004. - 7 sierpnia..

В західній історіографії панує практично повна одностайність дослідників з приводу небажаність інтеграції на пострадянському просторі в якій бито не було формі.

Ряд впливових зарубіжних дослідників висловлюють переконання, що розпад СРСР, а потім криза інтеграції в рамках СНД в другій половині 1990-х рр. викликані об'єктивними центробіжними тенденціями. Особливо наполегливо це стверджують Ш. Гарнетт Garnett Sh. W. Europe`s Crossroads: Russia and the West in the New Borderlends / Sh. W. Garnett // The New Russian Foreign Policy. - Moscow, 2002. - р. 91-95., Р. Ліндер Linder R. Domestic and Foreign Policy Conditions behind Structural Changes in Ukraine and Belarus / R. Linder // Aussenpolitik. - 1995. - Vol. 46, N. 4. - р. 2-5., Дж. Лінс Linz J.J. Problems of Democratic Transition and Consolidation. Southern Europe, South America and Post-Communist Europe / J.J. Linz, A. Stepan. - Baltimore; London: The John Hopkins Univ. Press, 1996. - 479 р.. Основний зміст висновків, до яких вони приходять, полягає в тому, що "відродження імперії" (так вони іменують інтеграцію) не в інтересах Росії. Відповідно, їй слід визнати нові геополітичні реальності і встати на шлях націотворення (nation-building) західноєвропейського або американського типу, заснованої на цінностях демократії і ринкової економіки.

Аналіз історіографії дозволяє зробити висновок про те, що відносини Білорусі і Росії неодноразово ставали предметом наукових досліджень. Особливо інтенсивно і успішне їх вивчення здійснюється в Білорусі і Росії. Аналіз представлених робіт свідчить, по-перше, про те, що низка питань (це стосується насамперед політичних, економічних і більшою мірою правових) в рамках заявленої автором теми отримали достатнє освітлення в науковій літературі, по-друге, що представники історичної науки ще не приділили належної уваги білорусько-російським зв'язкам, тому виникає потреба комплексного дослідження проблеми. Домінують окремі публікації у періодичних виданнях. Основний комплекс розробок утворюють аналітичні доповіді прагматичної спрямованості, багато аспектів проблеми не розкриті. Так, немає системного аналізу загальних закономірностей інтеграційного процесу на конкретному прикладі зближення двох держав, що не вивчені в комплексі основні об'єктивні і суб'єктивні передумови об'єднання Білорусі і Росії. Як вважає автор в силу багатоаспектності теми, а також з причини постійної динаміки економічної і політичної ситуації в обох державах, необхідне проведення подальших досліджень.

У другому параграфі розглядається джерельна база дослідження. Аналізована проблема потребує використання великого кола джерел. Найважливішим джерелом для дослідження процесу побудови Союзної держави Росії і Білорусі і спроби білорусько-російської інтеграції в цілому презентує весь комплекс нормативно-правових актів, прийнятих у 1991-2000 рр.., а також ряд документів, що регламентують роботу союзних органів або які є результатом їх роботи. Для дослідження даної теми вивчалися поточні архівні документи, матеріали періодичної преси, заяви, виступи політичних діячів Білорусі, Росії та інших держав, а також офіційних представників державних організацій двох країн.

Першу групу джерел складають законодавчі акти, які являють собою правові нормативні документи, що відображають основні етапи розвитку двосторонніх зв'язків Республіки Білорусь та Російської Федерації, правову базу їх відносин. Даний матеріал було взято із Збірки законодавства Російської Федерації Собрание законодательства Российской Федерации. № 45. - М., 1995; - 4377 с., та Бюлетня міждержавних угод Бюллетень международных договоров. - 1993-2001.. Опубліковані в них документи дають можливість визначити рівень розробки правової бази різнобічного білорусько-російського співробітництва, оцінити рівень конкретних угод при здійсненні співробітництва між державами.

Враховуючи, що події обраної нами теми відбувалися не так давно, авторкою були залучені документи, які не були опубліковані і зберігаються в Поточному архіві Постійного Комітету Союзної держави Текущий архив Департамента экономики и отраслевых программ Постоянного Комитета Союзного государства (Москва). - Б. ф. - Б. оп.. Ці джерела були введені дисертанткою в науковий обіг вперше. В цьому архіві були взяті данні про хід виконання та реалізацію існуючих договорів.

Статистичні матеріали Департаменту економіки та галузевих програм Ради міністрів Союзної держави за 1999-2001рр., дозволили вивчити ступінь економічної взаємодії двох держав. Статистические данные Департамента экономики и отраслевых программ за 1999-2001 гг. // Текущий архив Департамента экономики и отраслевых программ Постоянного Комитета Союзного государства (Москва). - Б. ф. - Б. оп..

Наступна група це періодична преса. В ній відображені інтереси і позиції різних груп правлячого класу, заяви вищих органів влади Росії і Білорусії, виступи перших осіб, міністрів, політичних діячів обох держав, послів та інших офіційних осіб. Ці джерела мають особливе значення для дослідження стратегії і напрямів міждержавного співробітництва в різних сферах, що характеризують діяльність Росії та Білорусі у відносинах як один з одним, так і в рамках СНД в цілому Советская Белоруссия; Народная газета; Парламентская газета.,

Ще одну групу джерел представляють матеріали викладенні в мережі інтернет на сторінках офіційних сайтів. Перш за все були використані новини Інформаційно-телеграфічного агентства Росії Информационно-телеграфное агентство России (ИТАР ТАСС) [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.itar-tass.com/level2.html?GroupID=8..на сайті якого була взята інформація про співпрацю двох країн у військовому напрямку, РІА-Новини Агентство "РИА-Новости". 14.05.2003 [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.rian.ru/rian/intro.cfm?nws_id=379591., а також офіційні сайти Росії, Білорусії, США.. Информационный портал Постоянного комитета Союзного государства Беларуси и России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.festival-panorama.by/comitet.html; Официальный сайт Парламентского собрания Союза Беларуси и России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.belrus.ru; Редакция информации Министерства обороны Российской Федерации в ГИС "Интернет" [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://www.old.mil.ru/articles/article12424.shtml; Официальный сайт Министерства экономического развития и торговли РФ [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.economy.gov.ru; Официальный сайт Посольства РБ в России [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.embassybel.ru; Официальный сайт Госдепартамента США [Электронный ресурс]. - Режим доступа: www.usinfo.state.gov..

Серед мемуарної літератури варто відзначити спогади першого президента Росії Б. Єльцина. Це джерело має велику цінність, тому що автор був безпосереднім ініціатором майбутньої Союзної держави. Особливий інтерес представляють його спогади про виниклі труднощі під час підписання Договору про Союз Білорусі і Росії та його Статуту Ельцин Б. Президентский марафон: Размышления, воспоминания, впечатления / Б. Ельцин. - М.: Изд-во АСТ, 2000. - 117 с. ..

В книзі спогадів колишнього прем'єр-міністра Білорусі В. Кебича Кебич В. Искушение властью: из жизни премьер-министра / В. Кебич. - Минск: Парадокс, 2008. - 500 с., розповідається про події, що передували розпаду СРСР, і про перші роки історії суверенної Білорусі, згадано багато фактів, які до цих пір не були відомі широкій громадськості. Наприклад, інформація про те, що після першого туру президентських виборів Олександр Лукашенко пропонував зберегти за прем'єр-міністром його посаду. В анотації до цієї книги зазначається, що її автору довелося бути не тільки свідком, а й учасником подій, які з повним правом можна назвати історичними.

Зазначені групи джерел дають достатній фактичний матеріал для вирішення завдань, поставлених в дисертації. Всі вони досить різноманітні за видами, походженням і часом створення, але їх аналіз і синтез дозволив отримати необхідну для дослідження інформацію, висвітлити різноманітні аспекти білорусько-російських відносин, ввести в науковий обіг документи з поточних архівів, проаналізувати найважливіші напрями, форми і методи різнобічного співробітництва між країнами, визначити їх результативність. Найбільш складними для об'єктивного і поглибленого дослідження залишаються окремі напрямки білорусько-російського співробітництва, особливо у військовій сфері, через конфіденційність більшої частини матеріалу. У той же час широкий спектр таких джерел, як інтерв'ю, офіційні заяви та виступи вищих державних діячів, дають можливість зробити висновки про рівень розвитку двосторонніх відносин, а також про загальний зміст, характер і глибину співпраці двох держав.

У другому розділі - "Становлення і розвиток міждержавних відносин" - розглядається історія взаємовідносин між Білорусією та Росією після розпаду СРСР та шлях двох країн до ідеї створення Союзної держави. При вивченні процесу становлення Союзної держави Білорусі і Росії практичний інтерес представляє досвід європейських країн на шляху інтеграції. Порівнявши етапи інтеграції країн ЕС з спробами інтеграції Білорусі та Росії, авторка прийшла до висновку, що шляхи побудови тісних відносин між ними були різними - не пройшовши послідовно всіх інтеграційних ступенів (не створивши навіть зони вільної торгівлі), Білорусь і Росія відразу приступили до створення політичного союзу.

Перший час після розпаду СРСР спроби інтеграції колишніх союзних республік здійснювалися на основі структур, створеної в 1991 р. СНД. Але з часом прийшло усвідомлення, що ця організація не приносить результатів, на які всі сподівались. Першими усвідомили необхідність тісно співпрацювати саме Білорусь і Росія.

У білорусько-російському пострадянському інтеграційному процесі можна умовно виділити чотири основних етапи. Перший етап - 1991-1993 рр. - Характерний для всіх країн колишніх республік СРСР, етап дистанціювання від Росії. Керівництво республіки Білорусь активно виступало за економічну самостійність і суверенізацію. Для цього перехідного періоду характерні непослідовність, коливання, важкий пошук нових основ двосторонніх відносин. Москва зосередила увагу на відносинах із Заходом, з США. Мінськ, проголосивши курс на нейтралітет і без'ядерну державу, намагався знайти нові зовнішньополітичні пріоритети.

Другий етап - 1994-1995 рр. - білоруська влада, зіткнувшись з економічною кризою і розчарувавшись в результатах співпраці із західними країнами, взяла курс на тісне зближення з Росією.

Наступний етап - 1996-1997 рр. - це період підписання двостороннього Договору про Співтовариство Білорусі та Росії та спроби реалізації цього договору. Саме в цей період з'являються ідеї про єднання двох держав. Умовний поділ процесу розвитку взаємовідносин Білорусії і Росії на етапи можна завершити характеристикою періоду 1998-2000 рр. тобто від підписання Декларації про подальше єднання Білорусі і Росії до ратифікації Договору про Союзну державу. Вивчивши взаємовідносини двох держав, авторка дійшла висновку, що протягом розглянутого періоду можна було спостерігати перевагу над цілями інтеграції особистих цілей президентів двох країн, що хотіли залишитися при владі. Особливо це виявилося в період підготовки та укладання Договору про Союз (1997 р.) і Договору про створення Союзної держави. Після 2000 р. дещо змінилися пріоритети у двосторонніх відносинах. На передній план було висунуто співробітництво у військовій та економічній сферах. Це було пов'язано з приходом до влади прагматичного політика В. Путіна, який почав нав'язувати великодержавну політику у відносинах із сусідніми державами, у тому числі і з Білоруссю. Вирішення питань об'єднання протягом досліджуваного періоду наражалося на невирішеність принципових питань законодавчого, політичного та економічного характеру. Однак варто підкреслити, що білорусько-російські відносини були переважно взаємовигідними і мали позитивну тенденцію.

У третьому розділі - "Основні етапи та напрямки економічного співробітництва" - проаналізовані напрямки та проблеми білорусько-російської економічної інтеграції. Для розвитку відносин Білорусі та Росії в економічній області виникла об'єктивна основа ще за радянських часів, тому що всі союзні республіки колишнього СРСР, включаючи Білорусь, тісно співпрацювали одна з одною в рамках єдиного народногосподарського комплексу. В економічному співробітництві також можна виділити декілька етапів. У період 1991-1997 рр., з одного боку, спостерігався процес дезінтеграції, роз'єднаності, порушення ділових, господарських зв'язків через розпад СРСР, а з іншого - робилися перші спроби економічного зближення двох країн. В цей період було підписано багато договорів, націлених на тісну взаємодію в економіці. Одним з ключових був договір про створення Митного союзу, що привело до зростання обсягу білорусько-російської торгівлі. До 1996 року чітко визначилися основні напрямки можливої російсько-білоруської інтеграції, і ключове місце тут займало економічне співробітництво. Спроби інтеграції Білорусі і Росії в ці роки була зумовлена гострою потребою досягти стабілізації економіки двох країн і вийти з глибокої промислової та агропромислової кризи. У свою чергу об'єктивні причини привели до розуміння стабілізуючої ролі взаємних зв'язків, зумовлених, перш за все, досягнутої в попередні десятиліття технологічної взаємозалежності національних господарських комплексів. Позитивні результати початкового етапу інтеграції дали можливість в подальшому поглибити економічні відносини між Білоруссю та Росією, що знайшло відображення в спільно ухвалених рішеннях і програмах економічного розвитку. Разом з тим на шляху економічного співробітництва все ще залишалося безліч не подоланих бар'єрів. Головним із них залишалися істотні відмінності між усталеними соціально-економічними системами.

Початок розробки і реалізації спільних програм належить до 1997 р. з підписанням Договору про Союзну державу в 1999 р. економічне співробітництво пожвавилось. Активно здійснювалася інтеграція в економіці суб'єктів Росії та адміністративно-територіальних одиниць Білорусі. Майже всі суб'єкти Росії включилися в тісну економічну взаємодію з областями сусідньої країни. Через кілька років найважливішими для інтеграції стали питання уніфікація національних законодавств у Союзі, створення єдиного економічного простору, спільної транспортної системи; уніфікованим грошово-кредитної системи, створення умов для запровадження спільної валюти, формування єдиної нормативно-правової бази в рамках Союзу. У підсумку, охарактеризовуючи ступінь і рівень досягнення тісних відносин між Росією та Білоруссю на двосторонній основі можна сказати, що економічні успіхи єднання досить істотні хоча і в цьому напрямку залишилось не мало проблем.

У четвертому розділі - "Зв'язки в соціальній і екологічній сферах" - розглядається взаємодія двох країн у вирішенні спільних проблем, пов'язаних з покращенням соціального становища суспільства та висвітленні питання пошуку шляхів покращення становища навколишнього середовища.

До соціальної сфери слід відносити насамперед сферу послуг (соціальне забезпечення, освіту, культуру, охорону здоров'я, фізичну культуру, громадське харчування, комунальне обслуговування, пасажирський транспорт, зв'язок). У перші роки після розпаду СРСР між Білоруссю та Росією не було спільних соціальних програм. Починаючи з 1996 р., тобто з часу утворення Співтовариства Білорусі і Росії, державними органами обох країн приймалися рішення, що заклали єдині підходи в наданні соціальних гарантій громадянам.

Співробітництво Білорусі і Росії в галузі охорони навколишнього середовища спрямовано на вирішення екологічних проблем і раціональне використання природних ресурсів відповідно до принципу економічно обґрунтованого та сталого розвитку. Співпраця між сторонами здійснюється в таких основних формах, як розробка і реалізація науково-технічних і комплексних програм охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів; розробка спільних техніко-економічних проектів по вирішенню екологічних проблем та ін. Розвиток тісного співробітництва між Білоруссю та Росією в політичній, економічній та військовій сферах безумовно сприяли поліпшенню співробітництва у вирішенні соціальних питань, у розвитку освіти, науки і культури.

ВИСНОВКИ

У висновках підведені підсумки дослідження.

Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків про природу і основні закономірності взаємовідносин між Білоруссю та Росією.

1. Основним змістом білорусько-російських відносин в означений період була спроба здійснення інтеграції цих двох країн, що обумовлено об'єктивними і суб'єктивними передумовами. Близькість білоруського та російського народів, спільне історичне минуле, духовність, спільність інтересів в сфері зовнішньої політики, збережені економічні зв'язки між двома державами в період переходу до ринкових відносин, криза економік в середині 1990-х рр., проблема охорони кордонів спонукали їх до пошуку більш тісних форм співробітництва і в кінцевому результаті привели до ідеї створення Союзної держави.

2. Центральними в білорусько-російських відносинах на першому етапі були політико-правові аспекти. Договір про створення Союзної держави, який регулює ці питання, не став інструментом подолання зростаючих відмінностей у підходах до політичної та економічної складових інтеграційного процесу. Головною проблемою була відсутність домовленостей між правлячими колами про те, хто й у яких обсягах буде здійснювати державно-політичне управління в спільній державі. Політичне співробітництво здійснювалося по лінії, перш за все, органів Союзної держави: Вищої Державної Ради, Парламенту, Ради Міністрів. У процесі політичної інтеграції двох країн перевагу було віддано поступовому зближенню.

У політико-юридичній сфері основною перешкодою на шляху інтеграції були суперечності навколо проблеми державного суверенітету і, відповідно, структури і функцій Союзної держави. Протиставлення ідеї інтеграції двох країн ідеї збереження суверенітету, незалежності не сприяє будівництву Союзної держави. Створення будь-якого життєздатного довгострокового об'єднання передбачає передачу частини національних повноважень союзним наднаціональним органам. Обом державам доведеться поступитися частиною свого суверенітету.

У сфері економічної співпраці слід виділити наступні проблеми: істотні відмінності між усталеними соціально-економічними системами. У Росії склалася ринкова система. Навпаки, білоруська багатоукладна економіка зі значними "пережитками соціалізму" передбачає жорстке валютне і фінансове регулювання, державний контроль над життєво важливими галузями виробництва (підтримка промислового виробництва та сільського господарства шляхом прямого державного втручання). Таким чином, серед економічних обставин головним стримуючим фактором є різновекторність курсів реформ в Росії та Білорусі. Принципово розходяться підходи білоруського керівництва в питаннях приватизації, купівлі-продажу землі, ролі держави в управлінні економікою.

Однією з основних проблем в означений період було вирішення питання щодо введення в намічені терміни російського рубля як єдиної грошової одиниці Союзної держави. Схвалений урядами та національними банками двох країн проект угоди про єдину валюту не було реалізовано, його введення в дію постійно відкладали і воно обростало додатковими умовами.

3. Одним з каталізаторів інтеграційного процесу є прямі зв'язки між регіонами двох держав. Регіональна інтеграція дозволяє вирішувати велике коло конкретних питань в торговельно-економічній та соціальній сферах, а також більш повно враховувати інтереси і можливості господарських суб'єктів, які минаючи низку посередників, розвивають взаємовигідні прямі коопераційні зв'язки.

4. Протягом 1997-2000 рр.. на передній план як фактори, що визначають рух до інтеграції, стали виходити геополітичні і військові інтереси. Для Росії інтеграція з Білоруссю - один із способів зберегти можливість геополітичного впливу на західному напрямку - безпосередній вихід до кордонів Центральноєвропейського регіону, нейтралізація потенційної загрози створення так званого Балтійсько-Чорноморського поясу ізоляції, збільшення військових можливостей інтеграції з білоруської армією, виведення Калінінградського особливого оборонного району з військово-стратегічної ізоляції.

5. Ключове значення для розвитку співпраці в рамках Союзної держави в соціальній сфері має Договір про рівність прав громадян Росії і Білорусі. Однак тут також є проблеми. Головна перешкода для реалізації рівності прав громадян полягає в тому, що національними законами Росії та Білорусі громадяни Республіки Білорусь на території Російської Федерації, також як і громадяни Російської Федерації на території Республіки Білорусь, розглядаються як іноземні громадяни.

У цілому реальний прогрес у формуванні Союзної держави до теперішнього часу виявився далеко не таким значним, як це спочатку планувалося у 1999-2000 роках. Така ситуація обумовлена низкою факторів, серед яких виділимо наступні. Реалізація Договору про Союзній державі відбувалася в істотно змінених умовах. На рубежі століть у Росії відбулася зміна не завжди послідовного зовнішньополітичного курсу та зміни внутрішньої політики президента Б. Єльцина на прагматичний курс президента В. Путіна, спрямований на відродження величі Росії, що породжувало рецидиви великодержавної політики і викликало відповідну реакцію керівництва суверенної Білорусі. Серед інших причин, що перешкодили реальному єднання двох народів можна виділити наступні: з боку Росії - відсутність політичної волі, яка була б спрямована на постійну системну роботу в цьому напрямку; переважання політичної інтеграції над економічними складовими; пасивне очікування виникнення рівних умов господарських суб'єктів; підхід до співробітництва з позиції "старшої сестри"; ігнорування з боку вищої державної влади функції контролю за виконанням рішень, прийнятих в рамках союзу. З боку Білорусі - політика лавірування між збереженням суверенітету і самостійністю Білорусі і зміцненням союзу з Росією; переважання точки зору, що першою фазою об'єднання має стати створення правової бази; протилежна Росії макроекономічна державна стратегія; неприйняття федерального устрою; нав'язування Росії принципу "одна країна - один голос"; розбіжність політичних інтересів білоруської державної еліти з інтересами російської.

Модель білорусько-російської інтеграції при всій слабкості і протиріччях, які їй властиві, представляє собою унікальне явище в міжнародній політиці не тільки в силу різних підходів до розвитку господарств двох країн, але і в силу істотної різнорідність їх політичних режимів. Таким чином, зазначені фактори, перш за все економічного і правового характеру, а точніше їх неопрацьованість та невирішеність, переважили геополітичні фактори, які могли б стимулювати процеси інтеграції. Незважаючи на те, що основні цілі, поставлені в Договорі про Союзну державу не були досягнуті, тісна співпраця цих країн залишається актуальним і дає позитивні результати для обох країн. Спроба зближення двох держав під гаслом слов'янської єдності з відмінностями в економіці, соціальній політиці при прагненні з боку Росії зробити Білорусь одним з членів федерації, і з боку Білорусі зберегти суверенітет, заважало рівноправному співробітництву в економічній, політичній, військовій сферах. Вивчення цього досвіду може бути корисним для керівництва України при визначенні можливості взаємовигідного співробітництва з Білоруссю та Росією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ РОБІТ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Демянчук Ю.А. Розвиток міжнародних російсько-білоруських відносин першої половини 90-х рр. ХХст. / Демянчук Ю.А. // Зб. наук. праць. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Сер. Історія та географія. - 2007. Вип. 27. - С. 112-119.

2. Демянчук Ю.А. Российско-белорусское экономическое сотрудничество в первой половине 90-х гг. ХХ ст. / Демянчук Ю.А. // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 10. - С. 76-86.

3. Демянчук Ю.А. Утворення Спілки Білорусі та Росії / Демянчук Ю.А. // Зб. наук. праць. Харк. нац. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди. - Сер. Історія та географія. - 2008. - Вип. 32. - С. 86-96.

4. Демянчук Ю.А. Проблема объединения денежных систем и введения единой валюты Российской Федерации и Республики Беларусь в рамках союзного государства / Демянчук Ю.А. // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. - 2009. - № 852: Сер. История. - Вып. 41. - С. 199-209.

5. Демянчук Ю.А. Геополитические интересы и формирование единого оборонного пространства Союзного государства Беларуси и России / Демянчук Ю.А. // Каразінські читання: Матеріали міжнар. наук. конф. 24 квітня 2009 р. - Х., 2009. - С. 99-100.

6. Демянчук Ю.А. Влияние внешнего фактора на создание Союзного государства Беларуси и России / Демянчук Ю.А. // Материалы Х респуб. науч. -метод. конф. молодых ученых 15-16 мая 2008 г. - Брест, 2008. - С. 156.

АНОТАЦІЯ

Дем'янчук Юлія Анатоліївна "Білорусько-Російські відносини (1991-2000 рр.)" - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02 - всесвітня історія. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена комплексному вивченню розвитку взаємовідносин Білорусі та Росії в період з 1991 р. - тобто з моменту розпаду СРСР і початку існування двох держав як самостійних, і до 2000 р. - до моменту ратифікації Договору про Союзну державу Білорусії і Росії. Саме в цей період перед країнами стояв нелегкий вибір зовнішньополітичної стратегії. Перші роки як Білорусь так і Росія обрали шлях дистанціювання один від одного. Але зрештою, близькість білоруського та російського народів, спільне історичне минуле, спільність інтересів в сфері зовнішньої політики, тісно переплетені економіки цих двох країн ще з часів СРСР привели до усвідомлення необхідності тісного співробітництва. На протязі даного періоду Білорусь та Росія тісно взаємодіяли в політичній, економічній, військовій та соціальній сферах. З 1996 по 2000 рр. співпраця двох країн здійснювалась в межах підписаних договорів - Договір про Співтовариство Білорусі та Росії, Договір про Союз та Договір про Союзну державу.

У дисертації зроблено висновок про те, що головним у білорусько-російських відносинах цього періоду була спроба здійснення інтеграції двох держав, що вона не була реалізована в повному обсязі через істотні відмінності між соціально-економічними системами двох країн, різновекторність курсів реформ в Білорусі і Росії. Хоча основні цілі інтеграції не були досягнуті, але тісна співпраця двох держав залишається актуальною і дає позитивні результати.