Особливості структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса шевченка

УДК 338 : 330.342.22

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Особливості структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Кузенко Наталія Володимирівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародного економічного аналізу і фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент Біленко Юрій Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Заблоцька Ріта Олександрівна, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин

кандидат економічних наук Токар Володимир Володимирович, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», доцент кафедри міжнародних фінансів

Захист відбудеться 24 жовтня 2011 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10.

Автореферат розісланий «23» вересня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С. Поліщук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Незважаючи на майже двадцятилітній період трансформацій, економічний розвиток більшості пострадянських держав сьогодні є доволі суперечливим, а дослідження темпів та якості економічного зростання у цих державах залишаються надзвичайно актуальними і викликають великий інтерес науковців до своєрідного «пострадянського феномену». Між структурними змінами та економічним розвитком існує дуже чітка взаємозалежність: економічний розвиток передбачає якісні процеси структурних змін, а без структурних змін розвиток є неможливим. Відмінності ж напрямів структурних змін в економіках пострадянських держав загострюють необхідність глибокого економічного аналізу особливостей розвитку господарських систем протягом всього перехідного періоду, оцінки ролі структурних змін та розробки дієвих механізмів подолання диспропорцій, особливо, в умовах інституційної трансформації та інтеграції у світову економіку.

Серед основоположних теорій структурних змін виділяють теорію дуальної економіки А. Льюіса й теорію структурних трансформацій Х. Ченері. Проте, значний внесок у розвиток теоретико-методологічного апарату аналізу структурних змін здійснили й такі зарубіжні вчені як У. Ростоу, А. Фішер, К. Кларк, А. Гершенкрон, А. Гіршман, Д. Ландес, С. Кузнєц, М. Сіркун, Д. Сіерс. Згодом, підходи до аналізу структурних змін доповнили праці Я. Корнаї, М. Ландесмана, М. Райзера, М Шиффера, Й. Шучарда, У. Тіссена, П. Грегорі, Барт Ван Арка, Де Брока та ін. Інституційна складова структурних змін є об'єктом дослідження таких вчених як Д. Норт, Дж. Стігліц, О. Норгаард, М. Олсон.

Серед досліджень українських вчених, присвячених аналізу структурних змін в економіці держави, особливої уваги заслуговують праці А. Алимова, О. Амоші, Ю. Біленка, С. Білої, В. Будкіна, З. Варналія, О. Власюка, А. Гальчинського, В. Гейця, Н. Гончарової, В. Емченка, П. Єщенка, Р. Заблоцької, Б. Кваснюка, В. Коломойцева, І. Крючкової, І. Лукінова, О. Матлака, Т. Приходько, О. Рогача, М. Сайкевич, Л. Симоненко, М. Скрипниченко, В. Токаря, В. Рязанцева, А. Філіпенка, О. Шниркова, С. Чистова, Л. Чернецької та ін.

Проведений автором історико-теоретичний аналіз наукових літературних джерел переконливо засвідчує той факт, що питання особливостей структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав ще недостатньо вивчені, що, власне, зумовлює необхідність комплексного дослідження структурних змін в перехідних економіках радянського типу не лише з точки зору структури сукупного попиту та сукупної пропозиції, а також з точки зору взаємозв'язків між такими категоріями як структурні зміни та макроекономічні процеси, державне регулювання, розвиток інституційного середовища. Окрім того, недостатність напрацювань щодо розробки дієвих механізмів втілення структурних змін, а також прикладне значення подолання структурних диспропорцій в економіках пострадянських держав доповнюють актуальність теми дослідження. Таким чином, необхідність оптимізації структури економіки цих держав в умовах інституційної трансформації та інтеграції у світову економіку з метою посилення їх конкурентоздатності і зумовила вибір теми дисертації, визначила її мету, завдання та структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у межах науково-дослідних тем кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів факультету міжнародних відносин Львівського національного університету імені Івана Франка: «Валютно фінансові та інституційні механізми економічного розвитку країн Центральної та Східної Європи» (номер державної реєстрації 0104U009559, січень 2004 - грудень 2006 року), «Формування структури та ринків капіталу в постсоціалістичних країнах Центральної та Східної Європи» (номер державної реєстрації 0107U007426, січень 2007 - грудень 2009 року), а також «Дослідження механізмів інституційних змін та інституційного середовища економічного розвитку в країнах Центральної та Східної Європи» (номер державної реєстрації 0110U003149, січень 2010 - грудень 2012 року). Особисто дисертантом проаналізовано та систематизовано теоретико-методологічні напрацювання та дослідження щодо особливостей структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав, виявлено структурні диспропорції економічного розвитку, а також запропоновано механізм впровадження структурних змін в економіках пострадянських держав.

Мета та завдання дослідження. Метою роботи є виявлення та наукове обґрунтування структурних диспропорцій, аналіз особливостей структурних змін в економіках пострадянських держав, а також розробка ефективних механізмів та практичних рекомендацій щодо зміни макроструктурних пропорцій в цих державах.

Системний підхід до реалізації поставленої мети зумовив коло завдань, які слід вирішити:

дослідити економічну природу структурних змін, підходи до їх аналізу та обґрунтувати поняття структурних змін в умовах «пострадянського феномену»;

здійснити економічний аналіз та виявити структурні особливості змін у структурі сукупного попиту пострадянських держав протягом 1990-2009 років;

виявити особливості формування секторальної та галузевої структури в економіках пострадянських держав протягом 1990-2009 років;

розробити власні методики оцінки структурних диспропорцій та змін в економіці пострадянських держав на основі відповідних індексів;

змоделювати вплив структурних змін та диспропорцій на основні макроекономічні показники пострадянських держав, оцінити та проаналізувати основні параметри моделі;

обґрунтувати основні напрями державної політики регулювання структурних змін в пострадянських державах;

враховуючи інституційні чинники, запропонувати механізм здійснення структурних змін в економіках пострадянських держав.

Об'єктом дослідження є економіка пострадянських держав в умовах інституційної трансформації та інтеграції у світову економіку.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні та інституційно-економічні засади і детермінанти структурної динаміки економіки пострадянських держав.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дисертаційного дослідження є основні принципові положення теорій економічного розвитку та структуралізму й інституціоналізму, наукові праці та практичні дослідження вітчизняних та зарубіжних учених з проблем структурних трансформацій та змін, економічного розвитку, державного регулювання структурних змін.

Методологічним підґрунтям дисертаційної роботи є як загальнонаукові, так і спеціальні економічні методи, що в комплексі використовуються дисертантом для вирішення поставлених завдань та досягнення мети дослідження. У роботі використано сукупність різноманітних методів наукового пізнання. Для розвитку понятійного апарату структурних змін та удосконалення концепції механізму здійснення структурних змін в економіці пострадянських держав було використано загальнонаукові методи аналізу та синтезу, абстрагування, систематизації та класифікації (Розділ 1, Розділ 2, Розділ 3). Групування та порівняння; емпіричні та графічні методи допомогли оцінити вплив структурних диспропорцій та змін за період 1990-2009 рр. на такі макроекономічні показники пострадянських держав як безробіття, інфляція, рівень добробуту (Розділ 2, Розділ 3); на цій основі з допомогою індуктивного та дедуктивного методів було розроблено концепцію порівняльного аналізу структури економіки різних країн, запропоновано критерій структурних змін у формі інтегрального індексу, що враховує частки секторів в економіці та ступінь їх відхилення від еталонних показників, удосконалено моделювання впливу часток секторів на економічний розвиток пострадянських держав та їх міжнародну конкурентноздатність. Для емпіричної перевірки рівня розбалансованості структури економіки пострадянських держав використовувались статистичні методи. Для дослідження та моделювання взаємозв'язків між структурними змінами та основними макроекономічними показниками було використано методи кореляційного та регресійного аналізу (Розділ 2, Розділ 3).

Інформаційною базою дослідження є наукові та аналітичні праці вітчизняних та закордонних учених, офіційні публікації статистичних органів пострадянських держав, Європейського Союзу та міжнародних організацій (Світовий Банк, ООН, МВФ, Комісії ООН з торгівлі і розвитку, Європейської економічної комісія ООН, СОТ, ОЕСР), Державного комітету статистики, Міністерства економіки та Національного банку України, періодичні видання, матеріали міжнародних конференцій, інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретико-методологічних положень і розробці практичних рекомендацій щодо здійснення структурних змін в економіках пострадянських держав. Основними результатами дисертаційного дослідження, що характеризують його новизну, розкривають особистий внесок автора у розробку та дослідження обраної тематики і виносяться на захист, є такі:

вперше:

запропоновано методику оцінки структурних змін та диспропорцій, що полягає у вимірюванні структурних диспропорцій за секторами економіки через відношення частки сектору досліджуваноної країни до частки відповідного сектору країни-еталону, а критерій структурних змін представлено у формі інтегрального індексу, що враховує частки секторів в економіці та ступінь їх відхилення від еталонних показників країн-членів зони євро, а також, показує не лише величину структурних зрушень, але й їх напрям - конвергенцію чи дивергенцію;

змодельовано та доведено вплив структурних диспропорцій та змін протягом 1990-2009 рр. на такі макроекономічні показники як рівень добробуту, безробіття та інфляцію; зокрема, виявлено, що у тих державах пострадянського простору, де спостерігались якісні структурні зміни, мав місце високий рівень безробіття, а у тих державах, які відкладали їх впровадження, посилювались інфляційні процеси, що ще більше деформувало існуючу структуру економіки; доведено позитивний взаємозв'язок між структурними змінами та рівнем добробуту в цих державах;

удосконалено:

теоретико-методологічні та концептуальні підходи до дослідження економік пострадянських держав, шляхом адаптації низки теорій структурних змін до потреб аналізу цих економік з урахуванням їх специфіки та поділу їх на групи, сформованих на основі секторальних особливостей національних економік, а також шляхом виявлення закономірностей та особливостей трансформації структури споживання, виробництва, інвестицій, державних видатків, експортно-імпортних операцій в умовах ринкових реформ;

моделювання впливу часток сільського господарства, промисловості та послуг на економічний розвиток та зростання пострадянських держав та їх міжнародну конкурентоздатність; доведено, що розбалансованість в структурі економіки пострадянських держав спричиняє посилення процесів деіндустріалізації, відтоку робочої сили з міст у села, а також еміграції, що дає підстави розглядати структурні зміни як чинник ефективності та конкурентоздатності, скерований на пошук резервів підвищення ефективності економіки цих держав шляхом оптимізації їх структури;

механізм здійснення структурних змін в економіці пострадянських держав, який передбачає формування її оптимальної структури через взаємодію сукупного попиту і пропозиції, секторальної структури економіки на основі проведення інституційних реформ у галузі державного управління та інвестиційної діяльності. Функціонування цього механізму передбачає виконання таких умов: бажання еліт здійснювати структурні зміни; якісний менеджмент на макро- та мікро- рівнях; залучення капіталу для здійснення структурних змін;

набули подальшого розвитку:

понятійний апарат теорії структурних змін в частині визначення «структурних змін в трансформаційній економіці» як таких, що передбачають зміни не лише у структурі сукупного попиту та пропозиції, на секторальному та галузевому рівнях, але й у інституційній сфері; доведено, що структурні зміни бувають якісними лише тоді, коли вони спрямовані на забезпечення вищого рівня економічного розвитку, підпорядковуються довгостроковим цілям, а також здійснюються з урахуванням порівняльних переваг та соціальної ціни;

рекомендації напрямів державної політики регулювання структурних змін, що передбачають зміни у структурі сукупного попиту (зростання частки видатків на товари довгострокового вжитку та послуги, збільшення обсягів інвестування, зростання частки торгівлі високотехнологічною продукцією), сукупної пропозиції (прогнозованість цін вхідних факторів, збільшення продуктивності праці, розвиток інституційного середовища) та на секторальному рівні (зменшення частки сільського господарства при підвищенні продуктивності цього сектору, збільшення частки продукції обробної промисловості, готових виробів, динамічне нарощення частки сфери послуг, зокрема, фінансових).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що виявлені особливості структурних змін та рекомендації щодо їх здійснення в економіках пострадянських держав можуть використовуватись центральними органами виконавчої і законодавчої влади при розробці стратегій економічного розвитку. Матеріали роботи також можуть бути використані науковими працівниками при подальшому дослідженні проблем здійснення структурних змін у пострадянських державах, викладачами вищих навчальних закладів - при підготовці лекцій, спецкурсів та навчальних посібників з даної тематики.

Результати дисертаційної роботи були використані при підготовці аналітичних матеріалів Регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень, а саме аналітичних записок до Адміністрації Президента України та розробці рекомендацій за результатами комунікативних заходів, проведених філіалом (довідка № 1/07-07 від 8 лютого 2010 р.).

Результати економічного аналізу структурних змін у розрізі секторів економіки та на галузевому рівні були використані при формуванні «Стратегії економічного розвитку Львівщини до 2015 року»; науково-прикладні підходи щодо моделювання впливу структурних змін на основні макроекономічні показники були використані при підготовці середньострокової «Програми інвестиційного розвитку Львівської області на 2011-2015 роки». Пропозиції та рекомендації щодо формування оптимальної моделі структурних змін через залучення капіталу, покращення якості менеджменту та інституційного середовища знайшли своє відображення у «Регіональній програмі розвитку малого підприємництва у Львівській області на 2011-2012 роки» (довідка №10-21-349 від 08.02.2011 р.).

Основні результати та висновки дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка при викладанні дисциплін «Міжнародний економічний аналіз», «Міжнародні фінанси», «Економіка Європейського Союзу» (довідка № 1130-р4 від 22.03.2011 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням, усі наукові результати, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювались на наукових семінарах кафедри міжнародного економічного аналізу і фінансів Львівського національного університету імені Івана Франка, а також доповідалися на таких наукових зібраннях: Міжнародна науково-практична конференція «Економічна система України: минуле, сучасне, майбутнє» (Львів, 21-22 жовтня 2005 р.); Міжрегіональна дисциплінарна зустріч «Економіка та Право» (Inter-Regional Discipline Meeting Economics and Law, Academic Fellowship Program, Slavske, Ukraine, December 14-18, 2005); VI Всеукраїнській науковій конференції аспірантів та студентів “Теоретичні та прикладні аспекти аналізу фінансових систем” (Львів, 26-27 квітня 2006 р.); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції «Філософія економіки Івана Франка й сучасні економічні проблеми» (ЛНУ імені Івана Франка, Львів, 5-6 травня 2006 р.); 10-ій щорічній міжнародній студентській конференції «The Economics of Transition: Evidence From Ukraine and the Surrounding Countries», (10^th Annual International Student Conference, EERC // The Economics of Transition: Evidence From Ukraine and the Surrounding Countries, Kyiv, Ukraine, February 15-16, 2007); Всеукраїнська науково-практична конференція “Економічна глобалізація: сучасні тенденції розвитку світового господарства» (КНУ ім.Т.Шевченка, Київ, 2009); Міжнародна студентсько-аспірантська наукова конференція «Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи», ЛНУ імені Івана Франка, Львів, 15-16 травня 2009 р; Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених та студентів «Україна в системі міжнародної економіки» (Тернопіль, 11-12 лютого 2010 р.); на щорічних звітних наукових конференціях Львівського національного університету імені Івана Франка за 2005-2010 рр, а також на щорічних наукових семінарах кафедри міжнародного економічного аналізу та фінансів 2006-2010 рр.

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 11 одноосібних наукових статтях, 4 з яких у наукових фахових виданнях, які внесені до відповідних переліків ВАКу України, та у 7 тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 3,42 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг основного тексту викладено на 187 сторінках. Робота містить 33 аналітичні таблиці і 26 рисунків. Перелік використаних джерел налічує 170 найменувань, які подано на 16 сторінках. Додатки містять 31 рисунок та 103 таблиці на 86 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі дисертації - «Теоретико-методологічні засади структурних змін в економіці держави» розкрито сутність структурних змін в перехідній економіці, уточнено сутнісні характеристики понять «структура економіки» та «структурні зміни», проаналізовано та систематизовано теоретико-методологічні підходи до здійснення структурних змін та їхнього впливу на економічний розвиток держави, на основі узагальнення теоретичних підходів до здійснення структурних змін побудовано теоретичну модель взаємодії між сукупним попитом, сукупною пропозицією та секторальною структурою економіки; проаналізовано структурні диспропорції радянської моделі економічного розвитку.

Структурні зміни тісно пов'язані з економічним розвитком держави і є його невід'ємною складовою. Завдання структурних змін є актуальними не тільки для держав з низьким рівнем розвитку, але й для держав, які досягли значних успіхів, адже економічний розвиток держави - це сукупність довгострокових процесів структурних змін, безперервний поступ, заохочення та підтримання прогресу, еволюція. Незважаючи на безліч підходів до визначення поняття «структури економіки», все ж таки це питання залишається дискусійним. Сутність поняття «структура» означає не лише співвідношення елементів, але й відношення і взаємозв'язки між цими елементами. За різними класифікаціями розрізняють такі види структурних пропорцій в економіці як відтворювальні, галузеві, секторальні, технологічні, інституційні, територіальні, зовнішньоекономічні, соціальні. У залежності від виду структурних пропорцій структурні зміни носять відповідний характер. Згідно класичних закономірностей економічного розвитку, структурні зміни на макрорівні полягають, перш за все, у зміні часток сільського господарства, промисловості та послуг. Світові тенденції розвитку свідчать, що при невпинному зростанні доходів частка сільського господарства зменшується, зростає частка промисловості та послуг, а згодом частка сфери послуг стає домінуючою у структурі економіки.

Незважаючи на велику кількість праць, присвячених структурним змінам в економіці держави, в економіці розвитку виділять дві основні теорії структурних змін - теорія А. Льюіса та теорія Х. Ченері. Підходи до аналізу структурних змін таких видатних вчених як У.Ростоу, А.Фішера, К. Кларка, С. Кузнєца доповнюють теоретико-методологічну базу дослідження.

Критичний аналіз і систематизація теоретичних та емпіричних підходів показали, що модель А. Льюіса, з урахуванням певних застережень, добре пояснює структурні трансформації у тих державах пострадянського простору, де частка сільського господарства є високою: Вірменія, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан. Теоретичні концепції А.Фішера та К.Кларка, що розглядають зміни в галузевій структурі економіки через зміни у розподілі зайнятості, а також підходи С. Кузнєца та Х. Ченері, що наголошують на розподілі виробництва та використанні факторів, загалом дозволяють обґрунтувати здійснення структурних змін у Білорусі, Грузії, Молдові та Україні. Окремі положення вищезазначених теоретичних концепцій можна застосувати й до країн Прибалтики. Особливості ж здійснення структурних змін в економіках ресурсонадлишкових держав - Азербайджану, Казахстану, Росії, Туркменістану - найкраще пояснюються у підходах А. Хіршмана, Д. Ландеса та Д. Сіерса, що інтерпретують структурні зміни з позицій експлуатації домінуючих природніх ресурсів, що експортуються на зовнішні ринки. Згодом, підходи до аналізу структурних змін доповнили Я. Корнаї, М. Ландесман, М. Райзер, М Шиффер, Й. Шучард, У. Тіссен, П. Григорі, Барт Ван Арк, Де Брок та ін. Інституційна складова структурних змін є об'єктом дослідження таких вчених як Д. Норт, Дж. Стігліц, О. Норгаард, М. Олсон.

У ринковій економіці рівень виробництва, цін та доходу формується у результаті взаємодії сукупного попиту, що визначається рівнем споживання, інвестицій, державних видатків та чистим експортом, та пропозиції, що визначається цінами вхідних факторів виробництва, продуктивністю праці, а також правовим та інституційним середовищем. Зміни пропорцій як структури сукупного попиту, так і сукупної пропозиції будуть змінювати саму структуру економіки.

Завдання здійснення структурних змін у пострадянських державах ускладнювалось накопиченими у радянський період структурними диспропорціями. Структурні викривлення в економіці СРСР виявлялись в тому, що тут існувало завищене виробництво товарів групи А (виробництво засобів виробництва) відносно товарів групи Б (виробництво предметів споживання), що, в свою чергу, ще раз підтверджує той факт, що у цій системі мало місце виробництво заради виробництва. Однак, ще більші диспропорції криються у більш детальній структурі самих груп А і Б. Структура виробництва засобів виробництва (групи А) відстежувалась за такими двома позиціями як засоби виробництва та предмети праці. Співвідношення засобів праці до предметів праці з 1975 р до 1985 р. складало приблизно 20%:80%. Структура виробництва не відповідала потребам споживачів. До того ж, імпорт в Радянському Союзі обмежувався, відповідно, споживчий попит задовольнявся за рахунок внутрішнього виробництва, переважно низькоякісних товарів.

Аналіз останніх досліджень, присвячених структурним змінам, показав, що значна диференціація у рівнях добробуту пострадянських держав свідчить про відмінні напрями, моделі та стратегії економічного розвитку і структурних змін. Здійснення структурних змін в економіках пострадянських держав повинно характеризуватись не лише кількісними, але й якісними показниками. Слід також відзначити, що сьогодні в економічній науці домінує формалізований підхід до аналізу структурних змін.

У другому розділі «Економічні виміри структурних змін у пострадянських державах» на основі методологічних підходів і часових рядів статистичних даних здійснено детальний аналіз змін у структурі сукупного попиту та сукупної пропозиції пострадянських держав з початку 90-х років і до сьогодні. Також запропоновано методи розрахунку індексу структурних відхилень та індексу структурних змін.

Протягом 1990-2000 років економічне зростання у пострадянських державах забезпечувалось в основному за рахунок приватного споживання. Зростання часток приватного споживання та їх значення в цих економіках, окрім зростання доходів, також пояснюється і зростанням частки приватного сектору у ВВП всіх пострадянських держав. У 2000-2009 роках на економічне зростання цих держав мали вплив різні чинники: для країн Прибалтики - це приватне споживання та інвестиції; для ресурсонадлишкових держав - експорт та приватне споживання; для Білорусі, Молдови, України - інвестиції та експорт.

У країнах Прибалтики зі зміною доходів змінилася структура споживчих витрат: зі збільшенням доходів відбулось збільшення частки споживчих видатків на товари довгострокового вжитку та дозвілля. У структурі державних видатків країн Прибалтики, що характеризуються високими доходами, найбільшу частку займають державні видатки на освіту, здоров'я, економічні питання, державний порядок та загальні державні послуги. Аналіз структури торгівлі пострадянських держав показав, що країни Прибалтики в основному торгують продукцією обробної промисловості, частки якої переважають як в експорті, так і в імпорті.

У країнах СНД з низькими рівнями доходу у структурі видатків переважають товари першої необхідності. У структурі державних видатків країн СНД з низькими та середніми рівнями доходів переважають видатки на загальні державні послуги, оборону, державний порядок та безпеку. Ці держави не приділяють фактично уваги таким питанням як захист довкілля, забезпечення житлом, дозвілля, культура, релігія. Відносно низькою є частка державних видатків, що спрямовується на економічні питання, крім Білорусі. У структурі експорту ресурсонадлишкових держав переважає пальне і продукція добувної промисловості (понад 70% від загального експорту). Натомість, у структурі імпорту цих держав майже аналогічну частку займає продукція обробної промисловості. Це пояснюється тим, що внаслідок спеціалізації на сировинних секторах економіки тут відбувається перетікання ресурсів з інших галузей економіки у сировинні, що спричиняє занепад обробної промисловості та виникнення «голландської хвороби». У решті пострадянських держав, крім Таджикистану та Узбекистану, найбільшу частку як в експорті, так і в імпорті займає продукція обробної промисловості, проте тут існують свої особливості. Так, у Білорусі, Вірменії, Грузії, Молдові та Україні у структурі експорту значну частку також займає сільське господарство, у Киргизстані та Таджикистані - пальне і продукція добувної промисловості, продукція сільського господарства.

Аналіз секторальної структури пострадянських держав дозволяє пояснити певні особливості економічного розвитку цих держав. У всіх державах пострадянського простору відбулись структурні зміни в економіці, проте напрями та ефекти цих структурних змін є дуже різними. У країнах Прибалтики дуже активно відбуваються процеси конвергенції з державами ЄС - частка сільського господарства зменшилась до 3-4%, що є у 3-6 разів меншою, ніж на початку 90-х; частка промисловості також дещо зменшилась до 21-26%, проте значно зросла частка послуг (понад 70%). До того ж, у структурі послуг значну частку займають фінансові послуги, що свідчить про активну інвестиційну політику цих держав, а також відповідний рівень розвитку фінансових ринків. У ресурсонадлишкових державах досі зберігаються досить сильні диспропорції у структурі економіки, про що свідчить висока частка сільського господарства, недостатній розвиток сфери послуг та висока частка промисловості, що в основному базується на сировинних галузях. У групі країн, що об'єднує Білорусь, Молдову та Україну частка сільського господарства значно скоротилась у порівнянні з початковим періодом, проте залишається стабільно високою (близько 8-10%). Щодо промисловості, то тут спостерігаємо зростання частки промисловості у Білорусі (до 40%), значне скорочення цієї частки у Молдові і помірне зменшення цього показника в економіці України. Натомість, частка сфери послуг у Білорусі залишається на найнижчому рівні з поміж цих трьох держав (близько 48%). За рахунок різкого скорочення промисловості, частка сфери послуг у Молдові сягає 71%. Також збільшується частка сфери послуг і в Україні. У решті пострадянських держав зміни у структурі економіки мають дуже суперечливий характер. Так, тут частка сільського господарства, окрім Грузії, складає понад 20%, що є трохи меншим, ніж на початку періоду, але залишається дуже високою. Частка промисловості зменшилась у порівнянні з початковим періодом, а частка сфери послуг зросла у всіх державах цієї групи, проте послуги тут розвинені недостатньо.

Гіпотеза про те, що з розвитком економіки частка сільського господарства і його вплив загалом у структурі економіки зменшується; фазу індустріалізації змінює фаза постіндустріального розвитку, більшої ваги в структурі економіки набувають послуги (у розвинутій економіці це послуги у фінансовій діяльності), справджується лише для країн Прибалтики. Щодо країн СНД, то тут структурні зміни, якщо й відбуваються, то дуже незначні.

Глибина та інтенсивність здійснення структурних змін безпосередньо залежать від деформованості структури економіки цих держав. Тому у роботі запропоновано обчислення індексу структурних диспропорцій за секторами економіки:

,(1)

де sh_ax - частка сектору х в країні А (досліджувана країна);

sh_bx - частка сектору х в країні В («країна-еталон»)

Також запропоновано метод розрахунку індексу структурних змін:

,(2)

де ІСЗ - індекс структурних змін;

Sd - індекс структурних відхилень;

sh - частка сектору у загальній валовій доданій вартості;

n - кількість секторів.

На основі цих індексів обчислено кумулятивні показники ступеню реформованості та структурних змін у пострадянських державах для кожного року за весь перехідний період та за підперіодами (табл. 1). Структурні зміни мають позитивний ефект, тобто здійснюються через подолання диспропорцій, тоді коли значення показника є близьким до одиниці. Ті держави, які активно здійснювали структурні зміни мають значно менші диспропорції у структурах економік, при цьому їхній дохід на душу населення значно зростав протягом перехідного періоду. Це говорить про те, що впровадження структурних змін мало позитивний вплив на економіку цих держав та добробут суспільства. До таких держав можна віднести країни Прибалтики. Країни СНД характеризуються значними диспропорціями у структурі економіки, при чому тенденції у відхиленнях за секторами економіки цих держав часто є дуже нерівномірними. Значні коливання індексів структурних відхилень свідчать про відсутність виваженої структурної політики, а структурні зміни якщо й відбуваються, то, швидше, вони тут мають стихійний характер.

Щодо основних результатів, отриманих з обчислень за різними методами, то найбільш успішними у здійсненні структурних змін і подоланні диспропорцій є країни Прибалтики, причому основна маса структурних змін тут відбулась ще на початку перехідного періоду.

Таблиця 1. Індекс структурних змін в економіках пострадянських держав (за власною методикою)

Примітка: власні розрахунки автора

Певні зрушення, хоча й не достатні, відбулись у структурах економік Білорусі, Грузії, Росії та України. У Киргизстані, Туркменістані, Узбекистані ситуація є дуже складною - структурні диспропорції тут є надзвичайно високими і мають тенденцію до збільшення. У решті країн СНД структурні диспропорції є також досить високими, проте вони, хоча й не значно, але зменшуються. Однак, без здійснення вагомих структурних змін економічний розвиток є неможливим.

У третьому розділі «Напрями удосконалення політики структурних змін у пострадянських державах» досліджено вплив структурних змін на основні макроекономічні показники пострадянських держав, проаналізовано напрями державного регулювання процесу структурних змін в економіках пострадянських державах, а також запропоновано механізм здійснення структурних змін в економіці пострадянських держав.

Для моделювання та аналізу впливу структурних змін на основні макроекономічні показники пострадянських держав було використано кореляційний та регресійний аналіз. Аналіз впливу структурних змін на економічне зростання та добробут пострадянських держав як за весь період, так і за окремі підперіоди, показав, що для всіх пострадянських держав протягом 1990-2009 рр. найбільшому приросту ВВП сприяли прирости секторів промисловості та послуг (зокрема, послуг у торгівлі, ресторанному та готельному бізнесі, транспорті, комунікаціях).

Використовуючи метод регресії з фіктивними змінними, було змодельовано вплив структурних відхилень за секторами економіки пострадянських держав на безробіття та інфляцію. Нашою гіпотезою було твердження про те, що в тих країнах, котрі активно впроваджували якісні структурні зміни, безробіття у цей період зростало, оскільки відбувалось перетікання ресурсів між секторами, а в тих державах, де спроби структурних змін мали менший успіх, інфляція була надзвичайно високою.

Отримані результати регресійних моделей набули вигляду:

UNEMPL = - 17, 630 + 0,541*Dev_agri + 0,208*Dev_industry + 0,467*Dev_services + 0,392*Baltic + 0,525*Resource + 0,028*BUM + ?,(3)

Log(INFL) = 25,07 - 1,069*Dev_agri - 0,972*Dev_industry - 1,482*Dev_services - 0,001*Baltic + 0,139*Resource + 0,134*BUM + ?,(4)

де Dev_agri - коефіцієнт, який визначає вплив відхилень у секторі сільського господарства; Dev_industry - коефіцієнт, який визначає вплив відхилень у промисловості; Dev_services - коефіцієнт, який визначає вплив відхилень у секторі послуг; Baltic - коефіцієнт, який визначає вплив фіктивної змінної - країни Прибалтики; Resource - коефіцієнт, який визначає вплив фіктивної змінної - ресурсонадлишкові країни; BUM - коефіцієнт, який визначає вплив фіктивної змінної - країни Білорусь, Україна, Молдова; ? - похибка. UNEMPL - безробіття, INFL - інфляція.

Отримана регресійна модель свідчить про те, що на зростання безробіття в цих країнах досить суттєво впливають відхилення у секторах сільського господарства та послуг. Зростання цих показників прямо впливає на зростання безробіття. Слабша залежність існує з відхиленнями у промисловому секторі. Вагомий вплив у даній моделі мають фіктивні змінні, що представляють групу країн Прибалтики та групу ресурсонадлишкових країн. Висока частка сільського господарства та низька частка сфери послуг тут лише підтримують зростання безробіття. У межах другої моделі, на зростання інфляції в цих країнах досить сильно негативно впливають структурні відхилення у всіх секторах економіки пострадянських держав. Вплив у даній моделі фіктивної змінної, що об'єднує країни Прибалтики є незначимим, що свідчить про те, що тут структурні зміни в основному були пов'язані з безробіттям. А от фіктивні змінні для решти пострадянських держав мають позитивний вплив. Ці дослідження дозволили зробити важливий висновок щодо підтвердження гіпотези: в тих країнах, котрі активно впроваджували якісні структурні зміни, безробіття у цей період зростало, оскільки відбувалось перетікання ресурсів між секторами, а в тих державах, де спроби структурних змін мали менший успіх, надзвичайно високою була інфляція.

Досвід економічного розвитку пострадянських держав показав, що виклики сьогодення сприяють виникненню нових функцій держави - регулювання структурних змін в умовах криз. Роль держави в економічному розвитку є вирішальною, оскільки саме держава є основним суб'єктом здійснення політики структурних змін (рис. 1).

У контексті здійснення політики структурних змін держава може впливати як на структуру сукупного попиту та пропозиції, так і на інституційне середовище. На структуру сукупного попиту держава впливає через встановлення мінімальної заробітної плати, на структуру сукупної пропозиції - через регулювання норми відсоткової ставки та інституційне середовище.

Рис. 1. Механізм здійснення структурних змін у пострадянських державах

Держава не повинна брати на себе всі функції ринку, але без її регулювання та якісної, виваженої політики і стратегії неможливий розвиток економіки. Забезпечення розвитку і структурних змін визначається політикою держави.

Перехід від командно-адміністративної економічної системи до ринкової вимагав проведення політики лібералізації, що в свою чергу, передбачає формування ринкових цін, зокрема на фактори виробництва. Після розпаду Радянського Союзу глибокий занепад виробництва, низька продуктивність праці, висока інфляція та безробіття вимагали стабілізаційних заходів: стримувальної фіскальної та монетарної політики. До початку 2000-х років більшості держав пострадянського простору, за винятком групи країн, що об'єднують решту країн СНД, вдалось стабілізувати їхні економіки та суттєво знизити реальну відсоткову ставку, а також збільшувати заробітну плату.

Запропонований механізм здійснення структурних змін в економіках пострадянських держав передбачає одночасне виконання трьох передумов: бажання правлячих еліт здійснювати структурні зміни, якісний менеджмент на макро- і мікро- рівнях, а також залучення капіталу для фінансування структурних змін. Лише при виконанні цих умов структурні зміни, що передбачають зміни безпосередньо у структурі сукупного попиту та пропозиції, матимуть позитивний вплив на економіки пострадянських держав. Важливим завданням пострадянських держав залишається досягнення відносної відповідності між попитом та пропозицією, що за допомогою ринкового механізму буде формувати рівні обсягу виробництва, зайнятості, доходу та цін. При цьому, роль держави є вирішальною.

сукупний попит пострадянський структурний

Висновки

На основі аналізу теоретико-методологічних положень, виявлених особливостей та динаміки структурних змін у пострадянських державах обґрунтовано концептуальні підходи до моделювання та оптимізації механізму структурних змін. Узагальнення отриманих результатів дозволило сформулювати висновки та пропозиції теоретичного і практичного характеру:

Критичний аналіз та систематизація теоретичних та емпіричних підходів показали, що модель А. Льюіса, з урахуванням певних застережень, добре пояснює структурні трансформації у тих державах пострадянського простору, де частка сільського господарства є високою: Вірменія, Киргизстан, Узбекистан, Таджикистан. Теоретичні концепції А. Фішера та К. Кларка, що розглядають зміни в галузевій структурі економіки через зміни у розподілі зайнятості, а також підходи С. Кузнєца та Х. Ченері, що наголошують на розподілі виробництва та використанні факторів, загалом дозволяють обґрунтувати здійснення структурних змін у Білорусі, Грузії, Молдові та Україні. Окремі положення вищезазначених теоретичних концепцій можна застосувати й до країн Прибалтики. Особливості здійснення структурних змін в економіках ресурсонадлишкових держав - Азербайджану, Казахстану, Росії, Туркменістану - найкраще пояснюються у підходах А. Хіршмана, Д. Ландеса та Д. Сіерса, які інтерпретують структурні зміни з позицій експлуатаційних характеристик домінуючих природніх ресурсів, що експортуються на зовнішні ринки.

Глибина необхідних структурних змін в економіках пострадянських держав великою мірою залежить від накопичених у радянський період структурних деформацій та диспропорцій. Структурні диспропорції радянської економіки, що виявлялися у завищеному виробництві товарів групи А (засоби виробництва) відносно товарів групи Б (предмети споживання), формувались під впливом інституційного середовища, яке сприяло виникненню невідповідності попиту і пропозиції через жорстку систему ціноутворення, а також виникненню неотоварених грошових доходів, що, у підсумку, чинило інфляційний тиск та виникнення дефіциту. Сьогодні структурні зміни в економіці пострадянських держав повинні здійснюватись з урахуванням величини накопичених диспропорцій.

На основі аналізу теоретико-методологічних положень побудовано теоретичну модель взаємодії між сукупним попитом, сукупною пропозицією та секторальною структурою економіки, яка дозволила оцінити рівень, характер структурних змін та оптимізувати державну економічну політику. У ринковій економіці рівень виробництва, цін та доходу формується у результаті взаємодії сукупного попиту, що визначається рівнем споживання, інвестицій, державних видатків та чистим експортом, та пропозиції, що визначається цінами вхідних факторів виробництва, продуктивністю праці, а також правовим та інституційним середовищем. Зміни пропорцій як сукупного попиту, так і сукупної пропозиції будуть змінювати структуру економіки.

Протягом 1990-2000 років економічне зростання у пострадянських державах забезпечувалось в основному за рахунок приватного споживання, що пояснюється зростанням частки приватного сектору у ВВП цих держав. У 2000-2009 роках на економічне зростання цих держав мали вплив різні чинники: для країн Прибалтики - це приватне споживання та інвестиції; для ресурсонадлишкових держав - експорт та приватне споживання; для Білорусі, Молдови, України - інвестиції та експорт.

Зі зміною доходів на душу населення у пострадянських державах відбулись зміни і у структурі окремих компонентів сукупного попиту. У країнах Прибалтики протягом 1990-2009 рр. у структурі приватного споживання зросла частка споживчих видатків на товари довгострокового вжитку; у структурі державних видатків зросла частка видатків на освіту, здоров'я та економічні питання; у структурі зовнішньої торгівлі переважає частка продукції обробної промисловості. У ресурсонадлишкових державах у структурі споживання переважають товари першої необхідності; у структурі державних видатків - видатки на загальні державні послуги, оборону, державний порядок; у структурі експорту - продукція паливної та добувної промисловості; у структурі імпорту - продукція обробної промисловості. У решті держав СНД тенденції змін у структурі приватного та державного споживання схожі до тих, що спостерігаються у ресурсонадлишкових державах. У структурі ж зовнішньої торгівлі значну частку займає продукція сільського господарства, паливно-добувної та обробної промисловості.

Виявлено ряд особливостей секторальної структури економіки пострадянських держав протягом 1990-2009 рр., що визначають різновекторність шляхів їх економічного розвитку; зокрема, у структурі економіки країн Прибалтики спостерігається сильна конвергенція з державами ЄС у всіх секторах; у ресурсонадлишкових державах досі зберігається висока частка промисловості, що в основному базується на сировинних галузях, та висока частка сільського господарства, недостатній розвиток сфери послуг; у Білорусі, Молдові та Україні частка сільського господарства значно скоротилась у порівнянні з початковим періодом, проте залишається стабільно високою; недостатній розвиток промисловості та послуг; у решті пострадянських держав частка сільського господарства залишається дуже високою. Частка промисловості зменшилась у порівнянні з початковим періодом, а частка сфери послуг хоча й зросла у всіх державах цієї групи, проте послуги тут розвинені недостатньо. Протягом 1990-2009 рр. найбільшому приросту ВВП пострадянських держав сприяли прирости часток секторів промисловості та послуг (зокрема, послуг у торгівлі, ресторанному та готельному бізнесі, транспорті, комунікаціях). На добробут країн Прибалтики найбільший позитивний вплив мають показники промисловості та фінансових послуг, для ресурсонадлишкових держав - фінансові послуги, для Білорусі, Молдови та України - промисловість та будівництво, для решти країн СНД - сфера послуг.

Дослідження структури економіки та ступеня її деформованості у пострадянських державах поглиблено з допомогою запропонованих автором індексів - індексу структурних змін та індексу структурних диспропорцій. Структурні диспропорції за секторами економіки вимірюються через відношення частки сектору досліджуваної країни до частки відповідного сектору країни-еталону, а критерій структурних змін представлено у формі інтегрального індексу, що враховує частки секторів в економіці та ступінь їх відхилення від еталонних показників країн-членів зони євро, а також, показує не лише величину структурних зрушень, але й їх напрям - конвергенцію чи дивергенцію.

Найбільш успішними у здійсненні структурних змін і подоланні диспропорцій є країни Прибалтики, причому основна маса структурних змін тут відбулась ще на початку перехідного періоду. Певні зрушення, хоча й не достатні, відбулись у структурах економік Білорусі, Грузії, Росії та України. У Киргизстані, Туркменістані, Узбекистані ситуація є дуже складною - структурні диспропорції тут є надзвичайно високими і мають тенденцію до збільшення. У решті країн СНД структурні диспропорції є також досить високими, проте вони, хоча й незначно, але зменшуються, що свідчить про дуже незначні структурні зміни.

Моделювання впливу структурних змін на показники рівня безробіття, інфляції та добробуту показало, що у тих державах пострадянського простору, де відбувалися якісні структурні зміни спостерігався високий рівень безробіття, а у тих державах, які відкладали впровадження структурних змін, посилювались інфляційні процеси, що ще більше деформувало структуру економіки й утруднювало здійснення структурних змін, що, зокрема, супроводжувалося процесами деіндустріалізації та міграції робочої сили. У тих державах, що здійснили основну масу структурних змін протягом початкового перехідного періоду, спостерігались вищі рівні безробіття, проте, воно було подолано протягом відносно короткого періоду часу. Між структурними змінами та рівнем добробуту в цих державах існує позитивний взаємозв'язок: здійснення структурних змін сприяє економічному розвитку та покращенню добробуту.

Виклики сьогодення сприяють виникненню нових функцій держави - регулювання структурних змін в умовах криз. В контексті здійснення політики структурних змін, держава може впливати як на структуру сукупного попиту та пропозиції, так і на інституційне середовище. На структуру сукупного попиту держава впливає через встановлення мінімальної заробітної плати, на структуру сукупної пропозиції - через регулювання норми відсоткової ставки та інституційне середовище.

Механізм здійснення структурних змін в економіці пострадянських держав, який передбачає формування її оптимальної структури через взаємодію сукупного попиту і пропозиції, секторальної структури економіки на основі проведення інституційних реформ у галузі державного управління та інвестиційної діяльності, базується на одночасному виконанні трьох передумов - бажання правлячих еліт здійснювати структурні зміни, якісний менеджмент на макро- і мікро- рівнях, а також залучення капіталу для фінансування структурних змін.

Рекомендації напрямів державної політики регулювання структурних змін передбачають зміни у структурі сукупного попиту (зростання частки видатків на товари довгострокового вжитку та послуги, збільшення обсягів інвестування, зростання частки торгівлі високотехнологічною продукцією), сукупної пропозиції (прогнозованість цін вхідних факторів, збільшення продуктивності праці, розвиток інституційного середовища) та на секторальному рівні (зменшення частки сільського господарства при підвищенні продуктивності цього сектору, збільшення частки продукції обробної промисловості, готових виробів, динамічне нарощення частки сфери послуг, зокрема, фінансових). Структурні зміни повинні здійснюватись з метою забезпечення вищого рівня економічного розвитку з урахуванням порівняльних переваг та соціальної ціни, а також підпорядковуватись довгостроковим цілям.

Список опублікованих праць за темою дисертації

у наукових фахових виданнях

Кузенко Н.В. Природні ресурси та структурні особливості економічного розвитку пострадянських держав / Н.В. Кузенко // Вісн. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. Сер. міжнар. відносини. - 2006. - Вип. 17. - С. 209-215.

Кузенко Н. Теоретичні підходи до вивчення структурних змін в економічному розвитку пострадянських держав / Н.В. Кузенко // Вісн. Львів. нац. ун-ту ім. І. Франка. Сер. міжнар. відносини. - 2007. - Вип. 21. - С. 229-237.

Кузенко Н. В. Структурні диспропорції в економіці пострадянських держав / Н.В. Кузенко // Економічна глобалізація: сучасні тенденції розвитку світового господарства: Зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф. - К. : КНУ ім. Т. Шевченка, 2009. - С. 40-46.