Актуальність теми дослідження зумовлюється станом трансформації сучасної системи міжнародних відносин (СМВ), що супроводжується складними колізіями кардинальних змін, спричинених, в першу чергу, викликами глобалізації, динамічним розвитком наукомістких технологій, світоглядно-ціннісними протистояннями і загальною кризою техногенної цивілізації. Світовий розвиток характеризується множинністю суперечливих і неоднозначних тенденцій, що істотно змінюють визначальні характеристики системи міжнародних відносин та недвозначно символізують початок нового світопорядку, відмінного від усталеної вже протягом майже чотирьох століть Вестфальської моделі світу. Однією з прикмет часу є поява та невпинне зростання кількості неурядових суб'єктів політичного процесу, або Шакторів поза суверенітетомШ, до яких можна віднести потужні фінансово-економічні та соціально-культурні транснаціональні утворення. Їхнє функціонування певним чином підтверджує значущість обґрунтованого багатьма дослідниками чинника Шм'якої силиШ. Одними з ключових презентантів його на міжнародній арені є неурядові організації (НУО), що, у свою чергу, являють собою одну з суттєвих складових громадянського суспільства. Активізація та інтенсифікація діяльності неурядових організацій на міжнародній арені свідчать про стійку тенденцію, яка бере свій початок ще у ХХ столітті. Втім, оцінки дослідників щодо ступеня впливовості неурядових організацій на суспільно-політичні процеси взагалі та світову політику зокрема досить неоднозначні. Деякі науковці визнають їх важливість для загальної демократизації суспільних і міжнародно-політичних відносин, але не схильні вбачати у них посутнього гравця міжнародної сцени. Інші, навпаки, вважають неурядові організації реальним конкурентом найлегітимнішому суб'єктові міжнародних відносин - державі, адже в результаті активності нових транснаціональних акторів (ТНА) і, зокрема, неурядових організацій, державам доводиться дедалі більше поступатися частиною своїх повноважень. Владні та управлінські функції частково перерозподіляються від потужного ШЛевіафанаШ до інших учасників міжнародних відносин. Такий перерозподіл повноважень являє собою багатовекторний турбулентний процес. Державне керівництво прагне адаптуватися до нових реалій, веде активний пошук інноваційних методів і форм взаємодії з неурядовими організаціями, які б, у першу чергу, дали змогу зберегти обсяг політичних повноважень та прерогативу формування внутрішньої і зовнішньої політики.

Зазначені та інші фактори обумовлюють спробу авторки у системному вимірі розглянути ступінь впливу недержавних міжнародних акторів - неурядових організацій на процеси трансформації нинішньої системи міжнародних відносин.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дане дослідження виконується у рамках планових тем відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України ШГеополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євроамериканських стратегій суспільного розвиткуШ (номер державної реєстрації 0105U002591) та ШПорівняльні виміри глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів УкраїниШ (номер державної реєстрації 0107U011797).

Мета і завдання дослідження. Головна мета дисертації полягає у здійсненні комплексного аналізу проблеми впливу неурядових організацій на процеси глобальних змін сучасної світ-системи та перехід до якісно нової фази міжнародно-політичного розвитку. Відповідно до поставленої мети, визначаються такі дослідницькі завдання:

· узагальнити і оптимізувати наявні типології та дефініції неурядових організацій і запропонувати найбільш адекватні для нинішніх суспільно-політичних реалій;

· виявити форми впливу НУО на нинішній стан системи міжнародних відносин;

· визначити роль неурядових організацій у розв'язанні міжнародних кризових явищ, включаючи конфлікти;

· встановити рольову участь НУО в розбудові громадянського суспільства;

· показати роль неурядових організацій як суттєвого чинника громадської дипломатії;

· з'ясувати важливість тенденції кількісного зростання НУО та якісної зміни їхньої питомої суспільно-політичної ваги в питаннях державного суверенітету;

· визначити сучасний юридичний статус неурядових організацій;

· спрогнозувати перспективи подальшого еволюціонування міжнародно-політичної впливовості НУО;

· показати стан розвитку неурядових організацій в Україні та визначити їхній вплив на процес демократизації суспільства.

Об'єктом дослідження є недержавні актори світової політики - неурядові організації на сучасному етапі розвитку системи міжнародних відносин.

Предметом дослідження є конкретні механізми впливу неурядових організацій на процеси трансформації сучасної світ-системи, складні колізії взаємозалежності та взаємодоповнюваності між державними акторами міжнародних відносин та одними з найвпливовіших недержавних структур - НУО; форми політичної взаємодії неурядових організацій з ключовими акторами нинішньої системи міжнародних відносин.

Методи дослідження обумовлені розглядуваною комплексною проблемою глобального розвитку. Обрана методика дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів, а саме: гносеологічного, історико-філософського, хронологічного, компаративного, структурно-функціонального та окремих елементів геополітичного аналізу. Застосовано системний аналіз, який передбачає розгляд основних складових аспектів теми в їхній взаємозалежності, використано дескриптивний та індуктивний методи, а також метод аналогії. Дослідження базоване на творчому використанні положень синергетичної теорії розвитку і взаємозв'язків складноорганізованих систем.

В роботі також використано цивілізаційний підхід, обґрунтований у численних працях українських політологів та економістів, які наголошують на необхідності формування соціально орієнтованої ринкової економіки постіндустріального типу і демократичного солідаризму для успішного подолання викликів глобалізації.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є комплексним дослідженням проблеми впливу неурядових організацій на процеси трансформації сучасної світ-системи, в якій вони послідовно набувають статусу впливового актора. Результати проведеного дослідження, що визначають його наукову новизну представлені у таких положеннях:

1. вперше у вітчизняній науці комплексно розглядається проблема впливу неурядових організацій на трансформації сучасної системи міжнародних відносин;

2. показано реальну рольову функцію НУО у формуванні нинішньої світ-системи;

3. поглиблено дослідження актуалізованого процесами глобалізації питання взаємодії неурядових організацій з національною державою;

4. визначено роль та функції НУО у розв'язанні міжнародних конфліктів та криз;

5. виявлено тенденції кількісного збільшення неурядових організацій та зростання їхньої питомої ваги в сучасній системі міжнародних відносин;

неурядова організація міжнародний розвиток

6. окреслено перспективи подальшого розвитку міжнародно-політичної впливовості неурядових організацій;

7. на парадигмальному рівні переосмислено статус неурядових організацій, за яким вони поступово утверджують себе як впливові політичні гравці системи міжнародних відносин;

8. поглиблено обґрунтування важливості неурядових організацій як ефективного інструменту громадської дипломатії (НУО-дипломатії);

9. показано стан розвитку неурядових організацій в Україні, особливості їхнього впливу на процеси демократизації суспільства.

Практичне значення отриманих результатів важливе для здійснення подальших наукових розвідок та політологічного аналізу зазначеної проблематики, розширення діапазону та поглиблення наукового пізнання, використання отриманих узагальнень, висновків та рекомендацій для прийняття політичних рішень, зокрема органами державної влади України; посилення ролі неурядових організацій у процесах демократизації суспільств перехідного періоду. Матеріали дисертації можуть бути корисні для науково-дослідницьких установ, аналітичних структур державного управління України. Дослідження може бути використане для розробки і викладання курсів з дисциплін ШПолітологіяШ, ШІсторія політичних вченьШ, ШТеорія міжнародних відносинШ, зокрема, курсів ШМіжнародні системи та глобальний розвитокШ, ШГлобалістикаШ, ШКонфліктологіяШ.

Апробація результатів дослідження була здійснена під час участі в наукових конференціях: Міжвідомчій науково-практичній конференції ШЗовнішня політика США і Росії після президентських виборів 2008 рокуШ (Київ, 11 червня 2009 р.); Третій Міжнародній науково-практичній конференції ШПроблемы геополитики, геоэкономики и международных отношений. Продвижение НАТО и Евросоюза на Восток. Проблемы безопасности России, стран СНГ, Европы и АзииШ (Санкт-Петербург, 22 - 23 червня 2009 р.); III Міжнародній науково-теоретичній конференції ШСоціально-політичні та культурні проблеми сучасностіШ (Сімферополь, 26 березня 2010 р.); П'ятій Всеукраїнській студентській науковій конференції ШГуманістичні цінності світових цивілізацій і проблеми сучасного світуШ (Кривий Ріг, 25-26 березня 2010 р.); Третій Всеукраїнській науково-технічній конференції молодих учених і спеціалістів ШАктуальні проблеми життєдіяльності суспільстваШ (Кременчук, 21 - 22 квітня 2010 р.); Третій міжнародній науково-практичній конференції "Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави та громадянського суспільства" (Одеса, 21 - 22 травня 2010 р.); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції "Проблемы геополитики, геоэкономики и международных отношений. Продвижение НАТО и Евросоюза на Восток - Проблемы безопасности России, стран СНГ, Европы и Азии" (Санкт-Петербург, 22 - 23 червня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 6 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, зареєстрованих ВАК України.

Структурно дисертація складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг тексту - 199 сторінок, в тому числі основна частина - 175 сторінок. Список використаних джерел містить 218 найменування українською, англійською, німецькою та російською мовами (на 24 сторінках).

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність дослідження, визначено його мету і завдання, об'єкт та предмет, методи аналізу, відображено наукову новизну, практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ - "Теоретико-методологічні засади і джерельна база дослідження" присвячено з'ясуванню стану розробки наукової проблеми, формулюванню авторських концептуально-методологічних підходів, аналізові доробку зарубіжних і вітчизняних дослідників проблеми функціонування неурядових організацій. Щодо стану розробленості теми треба зауважити, що, з огляду на превалюючий державоцентричний підхід до вивчення міжнародних відносин, який був, зокрема, характерний для радянської суспільствознавчої науки (та загалом ще й досі позначається на деяких політологічних дослідженнях), проблема неурядових організацій та їхньої ролі у світовій політиці, особливо на нинішньому етапі, потребує подальшого висвітлення.

Серед досліджень радянської доби можна виокремити праці Г.І. Тункіна, Г.І. Морозова, І.І. Коваленка, А.Н. Калядіна. Вітчизняні дослідники Л.І. Лойко, М.А. Бойчук, Г.І. Зеленько, В.Н. Соколова, О.Г. Старинець, В.Ф. Цвих, В.М. Торяник, М.С. Арудов, О.В. Скрипник, Л.В. Гонюкова, Н.В. Калінкіна, М.В. Лациба, В.М. Кравчук, Ю.В. Узун, А.В. Матвійчук, В.Д. Новохацький, В.І. Пащенко, О.Я. Хуснутдінов, М.С. Гурицька, Я.О. Легеза приділяли, зокрема, увагу питанням взаємозв'язку неурядових, або громадських організацій та розвитку громадянського суспільства, а також їхніх відносин з інститутами влади на внутрішньополітичному рівні.

Різноманітні аспекти трансформації системи міжнародних відносин і питання глобалізації, безпосередньо пов'язані з появою нових транснаціональних акторів, розглядали українські суспільствознавці Ю.М. Пахомов, Є. Є. Камінський, Б.І. Канцелярук, В.К. Гура, Є.А. Макаренко, С.В. Кононенко, С.Ю. Пахомов, О.Г. Білорус, І.Ю. Гузенко, О.В. Зернецька, Ю.М. Мацейко, Т.Ю. Перга. Тим часом, недостатньо праць, присвячених власне міжнародно-політичному впливу НУО та їхньому місцю в системі міжнародних відносин. Можна назвати наукові доробки Л.Н. Чернявської, А.І. Шевцова, Г.І. Мернікова, О.М. Сороки, О.М. Прохоренка, О.К. Обрінської, О.В. Тарасова, Л.В. Примаченко.

Серед російських авторів проблему впливу НУО на процеси трансформації системи міжнародних відносин досліджують П.О. Циганков, М.М. Лєбєдєва, Т.Н. Нешатаєва, М.А. Чешков, О.О. Наумов, В. Іноземцев, О. Панарін, О. Неклесса, М. Ільїн. Тематиці неурядових організацій і, зокрема, юридичним аспектам їхньої діяльності присвячені праці А.Х. Абашідзе, Д.А. Урсіна, В.Л. Швецова, С.А. Хабарова, Д.Ю. Шестакова, Р.А. Тузмухамедова, С.С. Юр'єва, А.І. Каминіна, Т.Д. Матвєєвої, М.А. Новицького, Є.Н. Ніколаєва, І.Б. Малкіної. Наукові доробки західних авторів з проблематики неурядових організацій характеризуються різноманітністю підходів та бачень проблеми, значною мірою продовжуючи традиції функціоналістів, прихильників парадигм політичного реалізму та радикалізму (неореалізму, теорії міжнародних режимів, неомарксизму), ліберально-ідеалістичої парадигми: теоретиків неолібералізму, взаємозалежності, транснаціоналістів і глобалістів. Йдеться, зокрема, про Р. Кеохейна, Дж. Ная, К. Арчера, Л. Вулфа, У. Бека, Д. Мітрані, Р. Пребиша, А. Мазруї, Я. Тандона, С. Аміна, І. Валлерстайна, Х.А. Шреплера, К. Кольяра, В. Моравецького, Дж. Грума, Д. Біерса, Дж. Голдстайн, Д. Ріверса, М. Томза, С. Гантінгтона, З. Бжезінського, Б. Стошича, М. Рейнхарда, Ж. Робінсона, Е. Гідденса, Дж. Розенау, Ф. Фукуяму, О. Янга.

Опрацювання низки вітчизняних та зарубіжних джерел дало змогу виробити авторський концептуальний підхід, який ґрунтується на спробі ідентифікувати способи впливу НУО на трансформації сучасної світ-системи, в якій дедалі чільніше місце виборюють неурядові організації, послідовно набуваючи статусу впливового міжнародного актора. Мова йде, зокрема, про комплексне визначення їхньої суті, структури, типологізації, методів і форм діяльності, місця та рольової участі у розв'язанні важливих міжнародних проблем, колізій взаємовідносин з державними акторами, транснаціональними корпораціями і загалом дедалі зростаючого впливу на світ-систему, що перебуває у складному процесі кардинальної трансформації.

Такий підхід дав можливість комплексно розглянути проблему, визначити основні складові досліджуваної системи та простежити зв'язки між ними. Щодо впливу неурядових організацій на процеси трансформації сучасної світ-системи можна виокремити декілька системоутворюючих рівнів: рівень взаємопов'язаності діяльності НУО із загальними процесами глобалізації і, в цьому контексті, підрівень взаємопов'язаності цих організацій із суперпотугою - Сполученими Штатами та підрівень взаємопов'язаності неурядових організацій з так званими країнами перехідного періоду, до яких належать і держави пострадянського простору; рівень впливу НУО на розв'язання міжнародних конфліктних та кризових явищ, рівень впливу цих структур на трансформації державного суверенітету і, насамкінець, рівень взаємозв'язку неурядових організацій та перспектив формування нової системи міжнародних відносин. Це виявилося ефективним для всебічного висвітлення теми загалом і її окремих складових, таких, наприклад, як поглиблене дослідження колізій відносин двох впливових акторів сучасної міжнародної системи - національних держав та неурядових організацій в умовах суспільно-політичних реалій сьогодення.

Проблема впливу НУО на процеси трансформації СМВ пов'язана, перш за все, з кардинальними змінами існуючого світоустрою. Характерною ознакою цього є знакові зміни суспільних та політичних формацій. Окрім того, важливо брати до уваги, що сучасна система міжнародних відносин розвивається в умовах глобалізації - процесу, пов'язаного зі всесвітньою економічною інтеграцією та інформатизацією і формуванням постіндустріального суспільства. Зазначені процеси, у свою чергу, вплинули на трансформацію такого традиційного суспільного інституту, як національна держава і, відповідно, державного суверенітету.

Згадувані дослідники А.І. Шевцов та Г.І. Мерніков небезпідставно називають США креатором всіх без винятку впливових недержавних аналітичних інституцій. Зокрема, неурядові організації є важливими для нинішнього політичного керівництва Америки. Так, вже на третій день свого президентства Б. Обама скасував заборону на державне фінансування міжнародних неурядових організацій, які надають інформацію про аборти, а, в разі потреби, допомагають здійснювати їх. НУО виконують чимало важливих для будь-якого суспільства функцій, таких, як формування нових норм міжнародного права, вплив на громадську думку, тиск на держави у вирішенні міжнародно-політичних питань, діяльність щодо контролю за дотриманням міжнародно-правових норм, підготовка експертних висновків і рекомендацій на замовлення різноманітних інституцій тощо. До деяких традиційних сфер активності неурядових організацій належать ті питання, яким, на думку активістів неурядового сектору, не приділяється достатньо уваги з боку державних і приватних структур. Йдеться, зокрема, про охорону навколишнього середовища, обмеження озброєнь, зміну клімату, закриття шкідливих індустріальних об'єктів, подолання голоду. Отже, простежується чітка тенденція щодо впливу неурядових організацій на процеси розвитку суспільств перехідного періоду, зокрема з огляду на зростаючу роль цих структур у процесі демократизації таких суспільств.

Крім зазначених аспектів, висвітлено роль неурядових організацій у розв'язанні міжнародних кризових ситуацій, адже історичний досвід і сучасна практика свідчать, що НУО виступають посутніми чинниками як врегулювання конфліктів, так і загалом сприяння подоланню кризових явищ, навіть найбільш масштабних та резонансних, як, наприклад, соціально-економічна криза, що спостерігається у стосунках ШядраШ і ШпериферіїШ світ-системи, екологічна криза і навіть криза людських якостей.

У першому розділі постановкою проблеми, здійсненим аналізом та логічно вмотивованими висновками доводиться, що в найбільш загальних рисах проблема дослідження полягає у кардинальних трансформаціях сучасної світ-системи і, відповідно, державоцентристської моделі світу.

В другому розділі - "Місце неурядових організацій в міжнародно-політичних процесах" проаналізовано низку визначень та типологізацій неурядових організацій, розглянуто їхній взаємозв'язок з процесами демократизації транзитивних суспільств, простежено тенденції їх взаємодії з національними державами. Приблизно до середини ХХ століття неурядові організації не були спроможні відігравати суттєву роль на міжнародній сцені з огляду на очевидне превалювання традиційних державоцентричних відносин у світовій політиці. Лише якісні зміни самої системи, обумовлені цивілізаційним розвитком людства, науково-технічною революцією та глобалізаційними процесами, дали їм можливість стати активними учасниками міжнародних відносин. Відмінності в оцінках їхнього суспільно-політичного впливу і навіть їхньої кількості виникають через різні підходи до тлумачення самого поняття ШНУОШ і його характеристик. Зроблено висновок щодо переваги поняття Шнеурядова організаціяШ у порівнянні з паралельними Шгромадська організаціяШ, Штранснаціональна асоціаціяШ, Шнедержавна організаціяШ, Шнекомерційна організаціяШ. Запропоновано тлумачення терміну Шміжнародна неурядова організаціяШ. У випадку визначення міжнародної НУО зазначена дефініція доповнюється критерієм - діяльність, принаймні, у двох державах.

Спроби аналітиків включити транснаціональні корпорації, міжурядові організації та інші категорії нових транснаціональних акторів загалом до поняття НУО, безперечно, є цікавими в дослідженні певних аспектів теми, однак при цьому постають проблеми юридичного, термінологічного і категоріального характеру. Виходячи з наявної більш технічної дефініції неурядових організацій, ми також вважаємо, що розгляд Штіньових елементівШ у цьому контексті є цікавим, однак спірним і не цілком доречним для включення до переліку широко визнаних неурядових організацій.

Складність чіткого визначення самого поняття Шнеурядова організаціяШ, у свою чергу, впливає на складність класифікації їхнього значного різноманіття. В роботі проаналізовано низку типологій неурядових організацій за різноманітними критеріями: типом членства, місцем розташування, цілями діяльності, структурою, статусом у складі ООН, за ступенем залежності/незалежності від держав, за змішаними критеріями. Проаналізовано класифікації Департаменту публічної інформації (ДПІ) ООН, Економічної та Соціальної Ради (ЕКОСОР) ООН, класифікацію міжнародних НУО при Раді Європи, типології дослідників Л.В. Губерського, Є. Є. Камінського та Є.А. Макаренко, А.Х. Абашідзе та Д.А. Урсіна, П.О. Циганкова, О.О. Наумова, Г.І. Морозова, І.П. Рязанцева, К. Арчера, О.М. Сороки.

Узагальнюючи існуючі типологізації неурядових організацій, можна зазначити, що кожна з них має свої переваги та слугує певним цілям. Згідно з авторським розумінням проблеми, включення громадського руху до класифікації неурядових організацій є контраверсійним і навряд чи виправданим, адже, за визначенням, ШрухШ відрізняється від поняття ШорганізаціїШ за критеріями цілей, структури, інституційного розвитку. В основу авторської класифікації неурядових організації покладено компромісний спосіб вирішення проблеми трансформації поняття НУО - у напрямкові розширення відповідно до суспільно-політичної ситуації сьогодення.

Критично розглянуто сучасні концепції політичної модернізації і демократизації, зокрема, З. Бжезінського, І. Яжборовської, О.М. Марчак, О.В. Скрипнюка, Б.С. Гершунського, В. Гелстона. Виявлено суттєву роль НУО в процесах демократизації, тісно пов'язаних з глобалізаційними зрушеннями та загальним цивілізаційним поступом. У процесах еволюціонування громадянського суспільства дедалі більш значущою стає рольова функція неурядових організацій. Водночас варто зазначити, що, як стверджують С. Гелей та С. Рутар, у посткомуністичних країнах політична культура зберігає патерналістські стереотипи, на яких вміло спекулюють противники реформ. Слід зазначити, що питання неурядових організацій, громадянського суспільства, антимілітаристські та екологічні ініціативи посідають важливе місце у відносинах двох таких потуг, як РФ і США. Так, президент Б. Обама торкнувся теми прав людини вже під час першої зустрічі з Д. Медведєвим 1 квітня 2009 року. А в квітні 2010 року, після тривалого підготовчого процесу, держави підписали новий договір про стратегічні наступальні озброєння. Міжнародна спільнота високо оцінила дипломатичні зусилля Б. Обами. Свідченням цього стало присудження йому Нобелівської премії миру за 2009 рік - за екстраординарні зусилля у зміцненні міжнародної дипломатії і співробітництва між людьми.

Щодо українських реалій, то ситуація є досить неоднозначною. Відповідно до успадкованого менталітету, ще й досі залишається певна невіра у здатність неурядових організацій справляти суттєвий вплив на державні органи влади та контролювати виконання зобов'язань перед громадянами. Соціально-політичній активності НУО в Україні перешкоджають декілька істотних факторів. По-перше, це традиційне сприймання неурядових, або громадських, організацій як інструменту пропаганди певних державно-політичних кіл, розгляд їхньої діяльності як істотної лише для певних цілей (охорони довкілля, підтримки жіночого і молодіжного рухів, професійних асоціацій, загальної демократизації суспільно-політичного життя, у певні періоди - обмеження озброєнь), але заперечення їхньої здатності здійснювати всеохоплюючий контроль за діяльністю державних органів; визнання впливу на громадську думку їхньою єдиною істотною формою втручання у державну політику.

Соціологічні дослідження свідчать про значну кількість населення (47 %), яка ще не визначилася з власним ставленням до НУО - довіряти чи ні; майже однакова кількість прибічників і противників - 26,1 % і 26,4 % відповідно. Втім, попри зазначене, за останні десятиліття в Україні з'явилися численні впливові неурядові організації, які поширюють свою діяльність на значні кола населення. Як показують результати дослідження ШДинаміка та розширення спектру діяльності громадських організацій як складові демократизації українського суспільстваШ, на сьогодні сформована широка мережа громадських організацій по всій території України і кількість зареєстрованих громадських об'єднань постійно зростає.

Щодо розвитку сучасної системи міжнародних відносин можна зробити висновок, що неурядові організації стають в ній дедалі впливовішими акторами, складаючи конкуренцію інститутові національної держави, з огляду на обсяг функцій, рівень довіри громадськості і владні повноваження. Втім, говорити про зменшення важливості держави як суспільно-політичного утворення передчасно. Окрім так званої функції ШменеджераШ держава також виконуватиме й функцію Шохоронця і гарантаШ надаваних суспільству послуг. Редукція даної державної функції є навряд чи передбачуваною в осяжному майбутньому.

У третьому розділі - "Чинник неурядових організацій у вимірі трансформацій сучасної світ-системи" здійснено аналіз діяльності НУО як детермінант врегулювання міжнародних кризових явищ та досліджено зв'язок неурядових організацій з процесами формування нової системи міжнародних відносин.

Кризи можуть мати різноманітні категоріальні виміри і прояви, залежно від економічної моделі розвитку суспільства, типу політичного режиму, державного устрою, наявності та доступності ресурсів, правових, релігійних, деонтологічних, етнічних, аксіологічних та кратологічних чинників. У свою чергу, зазначені фактори тісно співвідносяться з діяльністю та еволюціонуванням неурядових організацій. НУО в їх класичному розумінні являють собою ключовий елемент громадянського суспільства, отже апріорі вони перебувають у перманентному динамічному стані протистояння та співробітництва зі структурами державної влади і бізнесу. Головна боротьба цих суб'єктів політичного процесу точиться навколо перерозподілу життєво важливих ресурсів та принципів акумулювання і розподілу влади, причому метою і сенсом діяльності неурядових організацій є наголос на справедливому розподілі ресурсів та обстоюванні інтересів Шпересічних осібШ, які в противному разі не мали б змоги впливати на потужні приватні й державні структури.

Протягом останніх десятиріч значно зросла кількість НУО, які тією чи іншою мірою займаються попередженням та врегулюванням конфліктів. Діяльність неурядових організацій, орієнтована на розв'язання конфліктних явищ, пов'язана з інформаційною, контрольною і оперативною функціями. У нинішній час, окрім держав як одних з традиційних арбітрів при врегулюванні конфліктів, у ролі представників Штретьої сторониШ часто задіяні міжурядові організації, групи держав та актори громадянського суспільства - різноманітні економічні, суспільно-політичні і релігійні неурядові організації. Вони надають різноманітні види допомоги при налагодженні контактів, запровадженні гуманітарних і освітніх програм, спрямованих на орієнтування людей на пошук згоди; збиранні достовірної інформації, забезпеченні населення (яке залежить від перебігу та результатів розв'язання конфлікту) продуктами харчування, предметами першої потреби тощо.

Європейський Союз офіційно визнав значущість організованого громадянського суспільства і більш конкретно - неурядових організацій. Крім того, у документі ЄС, пов'язаному з регулюванням питань громадянського суспільства, - Котонуській угоді (2000 р.) підкреслюється важливість підтримки громадянського суспільства як одне з найважливіших завдань щодо запобігання конфліктам та їх розв'язання. Варто відзначити роботу Міжнародного Комітету Червоного Хреста у розв'язанні конфліктів та дотримання прав людини. Система щорічних телефонних дзвінків для ув'язнених, створена МКЧХ на базі своїх делегацій по всьому світу, була також впроваджена владою США в квітні 2008 року.

Можна зробити висновок, що неурядові організації відіграють дедалі вагомішу роль у питаннях подолання кризових явищ і регулювання міжнародних конфліктів. Вони надають різноманітні види допомоги жертвам конфліктів, а також сприяють встановленню миру між конфліктуючими акторами, часто виступаючи в ролі посередника. Перспективність інтенсифікації такої ролі НУО та їхньої активної участі у миротворчості обумовлюється реаліями світу, що динамічно глобалізується.

Неурядові організації відіграють важливу функцію як засіб громадської дипломатії, зовнішньополітичний метод налагодження мирних і плідних стосунків між народами та досягнення ефективного діалогу шляхом прийняття взаємовигідних компромісних рішень. Останнім часом громадська дипломатія займає дедалі міцніші позиції в зовнішньополітичній діяльності багатьох країн світу, що визнається як незалежними експертами, так і представниками влади. Вона була й залишається ефективним інструментом у формуванні політики Сполучених Штатів. На думку аналітика А. Мельника, це процес, коли громадянське суспільство активно входить у сферу створення сучасних міжнародних відносин.

Слід зазначити, що методи громадської дипломатії дедалі активніше використовуються в Росії. Це поняття вже закріплене в офіційних документах Російської Федерації та зверненнях вищого керівництва країни. Громадська дипломатія набуває поширення в українських політичних реаліях. Багато центральних органів державної влади, такі, як Міністерство закордонних справ України, Кабінет Міністрів України, Конституційний Суд України, адміністрація Президента України співпрацюють з організаціями громадянського суспільства.

Розглянуто такий підвид громадської дипломатії, як НУО-дипломатія, яка передбачає активну участь неурядових організацій у налагодженні мирних стосунків, мінімізації конфліктів між різними особами та суспільствами і забезпеченні конструктивного діалогу громадськості та, непрямо, держав. Посутнім напрямком громадської та НУО-дипломатії, у свою чергу, є молодіжна та дитяча дипломатія.

Проаналізовано стан нинішньої світ-системи, яка в планетарному масштабі зазнає динамічних флуктуацій, обумовлених фінансово-економічними, інформаційно-комунікаційними, геополітичними та екологічними зрушеннями. На думку Дж. Розенау, процеси глобалізації світового розвитку, пов'язані зі зростанням взаємозалежності, формуванням багатьох ознак всесвітнього громадянського суспільства та перегрупуванням основних елементів структури державного суверенітету, вносять нові нюанси в питання співвідношення внутрішньої і зовнішньої політики.

Реалії сьогодення позначені динамічним формуванням багатополярності в сучасній системі міжнародних відносин, складними колізіями системних трансформацій, спричинених глобалізаційними процесами, ціннісно-цивілізаційними взаємовпливами, геополітичними та екологічними імперативами. Важливу роль у зазначених процесах відіграють неурядові організації, потенціал яких можна ефективно використати для гармонізації суспільно-політичних відносин у локальному, регіональному та глобальному вимірах.

У Висновках представлено основні підсумки дослідження.

В дисертації реалізовано авторський підхід до аналізу діяльності, функцій та перспектив розвитку неурядових організацій у контексті трансформації системи міжнародних відносин. Здійснений системний аналіз дає підстави стверджувати, що НУО є впливовими світовими акторами, які мають значний потенціал для здійснення ефективного впливу на зміну параметрів системи міжнародних відносин.

Підсумком дослідження стали такі висновки:

1. Знаковою характеристикою нинішньої системи міжнародних відносин є впливовість нових транснаціональних акторів на міжнародній арені і, зокрема, неурядових організацій, їхній стрімкий подальший розвиток і трансформація поняття державного суверенітету. Втім, наразі передчасно вести мову про витіснення національної держави з її традиційного місця провідного актора політичного процесу, адже вона все ще не має рівнозначних конкурентів у сенсі здійснення основних політичних, управлінських та безпекових функцій.

2. За існуючої в науковій літературі різноманітності визначень поняття Шнеурядова організаціяШ оптимальним може бути таке: це будь-яке об'єднання, утворене не на основі міжурядового договору, яке не переслідує мету отримання комерційного прибутку та здобуття політичної влади. У випадку визначення міжнародної НУО зазначена дефініція доповнюється критерієм - діяльність, принаймні, у двох державах. Організації, які мають тісні юридичні, інституціональні або фінансові зв'язки з державами, або з представниками приватнопідприємницького сектора, а також аналітичні центри (Шфабрики думкиШ), які часто користуються державним або приватним фінансуванням і надають послуги органам державної влади або корпораціям, пропонується узагальнити під назвою - Шкомбінована неурядова організаціяШ. Оптимальною класифікацією неурядових організацій, на наш погляд, може бути така:

· власне неурядова організація, яка складається тільки з неурядових акторів (ШГрінпісШ, ШЛікарі без кордонівШ, ШФедерація миру і злагодиШ);

· комбінована неурядова організація, яка має тісні юридичні, інституціональні або фінансові зв'язки з державами або з представниками приватнопідприємницького сектору (Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Американський інститут підприємництва, Альянс Гаві): аналітичний центр - Шфабрика думкиШ (Фонд ШСпадщинаШ), трансдержавна організація (Інтерпол).

Запропонована класифікація загалом ефективна при поділі неурядових організацій на певні категорії. До того ж, у ній враховано проблему трансформації поняття НУО в напрямку розширення відповідно до нинішньої суспільно-політичної ситуації.

3. Серед способів впливу неурядових організацій на світові політичні процеси, а, отже, на суверенні держави, можна назвати зв'язок з міжурядовими організаціями, активність у формуванні нових норм міжнародного права, вплив на громадську думку, певний рівень кооперації з ТНК та тиск на держави у вирішенні важливих міжнародно-політичних питань. Неурядові організації слугують важливою з'єднувальною ланкою і здійснюють посередницькі функції між представниками громадян та міжурядовою спільнотою, а відтак - і державними керівниками. НУО є одним із ключових акторів у питаннях формування і розповсюдження громадської думки. До того ж, вони є ефективним корисним комунікативним та інформативним ресурсом, оскільки користуються вищим рівнем довіри населення, а, отже, мають більш розгалужену систему громадських контактів. Це дає їм змогу успішно досягати поставлених цілей у співробітництві як з представниками громад, так і з впливовими урядовими акторами. У цьому вбачається прояв ролі неурядових організацій як істотного функціонального чинника, що сприяє взаємодії різних суб'єктів політичного процесу.

4. Неурядові організації дедалі ефективніше беруть участь в питанні подолання криз, включаючи соціально-економічні, політичні, екологічні, ціннісні, моральні кризові прояви. Роль НУО досить суттєва у розв'язанні конфліктів, оскільки ці організації надають різноманітні види допомоги жертвам конфліктів, а також сприяють встановленню миру між конфліктуючими сторонами, часто виступаючи в ролі Штретьої сторониШ. Неурядові організації допомагають налагоджувати контакти, запроваджувати гуманітарні та освітні програми, спрямовані на пошук конфліктуючими згоди; збирати достовірну інформацію. Перспективність інтенсифікації такої ролі НУО та їхньої активної участі у миротворчості визнається чимдалі більшою кількістю міжурядових організацій та суверенних держав.

5. Неурядові організації як важливий чинник громадянського суспільства тісно пов'язані з процесами демократизації. Їхня роль, зокрема, досить суттєва у демократизації транзитивних суспільств, до яких належать країни постсоціалістичного регіону. Як показує аналіз, діяльність НУО у цих державах гальмується багатьма факторами, серед яких: низька політична активність населення, його недовіра до діяльності неурядових організацій, бюрократичний тиск на них з боку органів державної влади, пасивність самих організацій щодо впливу на діяльність органів державного управління, не завжди ефективні дії засобів масової інформації в обстоюванні інтересів громадськості. Втім, попри численні труднощі, можна констатувати позитивну динаміку розвитку і діяльності НУО, яка, якщо брати до уваги тривалість і ефективність їхніх активних дій на цих теренах, а також низку політичних та ідеологічних чинників, є дійсно вражаючою.

6. Неурядові організації є не тільки самодостатнім міжнародним актором, чия політична вага невпинно збільшується, а й потужним засобом громадської дипломатії як форми діяльності, спрямованої на налагодження і підтримку конструктивних взаємовигідних стосунків між різними суспільно-політичними суб'єктами. В цьому контексті варто наголосити на виокремленні ефективного підвиду громадської дипломатії - НУО-дипломатії.

7. Зараз спостерігається активний пошук оптимальних напрямків подальшого суспільно-політичного розвитку, порівняння цивілізаційних моделей, інтенсивний процес формування багатополярної системи міжнародних відносин. Неурядові організації як транснаціональний актор, що характеризується значною динамікою кількісного зростання, безпосередньо долучаються до цього процесу ШзсерединиШ, поступово впливаючи на зміну архітектури міжнародних відносин, беруть дедалі активнішу участь у виконанні певних державних функцій, що спричиняє реконцептуалізацію поняття Шнаціональна державаШ. Як інституалізований репрезентант громадянського суспільства НУО активно співпрацюють (інколи навіть й конкурують) з міжурядовими організаціями та національними державами, дедалі частіше долучаючись до формування міжнародно-правових норм, створюючи прецеденти здійснення коригуючого впливу на політику держав та поступово зміцнюючи свій юридичний статус.

8. Обмеженість правового статусу НУО проявляється в тому, що вони не можуть безпосередньо брати участь у міжнародній правотворчості, але практика відносин в системі ООН та Ради Європи свідчить, що обсяг повноважень міжнародних неурядових організацій в багатьох сферах міжнародного життя невпинно розширюється. Отже, беручи до уваги внесок НУО у розвиток сучасної міжнародно-політичної практики, а також міжнародного права, їх можна кваліфікувати як суб'єкти міжнародного права зі спеціальною правосуб'єктністю. Зважаючи на це, а також внесок неурядових організацій у формування міжнародно-правових норм, необхідно відмітити їхню роль як суттєвого нормативного чинника, що сприяє гармонізації відносин різних суб'єктів політичного процесу.

9. Демократичний шлях розвитку суспільства, який обирає дедалі більше держав, обумовлює пошук ефективних механізмів взаємодії державного керівництва і неурядових організацій у наданні можливості громадянам брати активну участь у формуванні державної політики та контролювати діяльність політиків. Цей процес має особливу значущість для України, з огляду на обраний суспільством і державою курс на демократизацію, а також те, що розвиток громадянського суспільства та підтримка НУО є однією з суттєвих передумов реалізації зовнішньополітичного пріоритету України - інтеграції до Європейського Союзу. Попри певні фактори, які перешкоджають активності неурядових організацій в Україні, за останні десятиліття сформувалися численні впливові неурядові структури, які поширюють свою діяльність на значні верстви населення. Що стосується перспектив України у подальшому розвиткові та еволюціонуванні системи міжнародних відносин, то ми поділяємо думку багатьох дослідників, що трансформація українського суспільства повинна детермінуватися масштабною модернізацією всіх сфер політичного та суспільно-економічного життя задля налагодження ефективних відносин між громадянами України та світовою спільнотою, ключовою передумовою чого є всебічний розвиток та підтримка vox populi громадянського суспільства - неурядових організацій.

Список опублікованих праць за темою дисертації