Зарубіжна допомога в системі пріоритетів зовнішньої політики США

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

Інститут світової економіки і міжнародних відносин

ЗАРУБІЖНА ДОПОМОГА В СИСТЕМІ ПРІОРИТЕТІВ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ США

Спеціальність 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

ВАСИЛЬЄВА Марія Олександрівна

УДК 327.8(73)

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник: доктор політичних наук, професор

МАКАРЕНКО Євгенія Анатоліївна,

Інститут світової економіки і

міжнародних відносин НАН України,

провідний науковий співробітник відділу

трансатлантичних досліджень

Офіційні опоненти: доктор політичних наук, професор

ЮРЧЕНКО Сергій Васильович,

Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, завідувач кафедри політичних наук і міжнародних відносин

доктор політичних наук, доцент

ГАЛАКА Сергій Павлович,

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародних відносин і зовнішньої політики

Захист відбудеться «7» червня 2011 року о 14:00 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.176.02 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий «4» травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат політичних наук О.В. Сушко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження зумовлюється тим, що внаслідок пришвидшення процесу глобалізації, яка спричиняє все більшу взаємозалежність акторів міжнародних відносин та ускладненість проблем світового розвитку, застосування традиційних інструментів зовнішньої політики для подолання нових глобальних викликів виявляється недостатнім. У таких умовах з метою зміцнення свого світового лідерства Сполучені Штати Америки, що є глобальною державою, активно використовують зарубіжну допомогу як ефективний чинник впливу на формування системи міжнародних відносин.

Напрями та види зарубіжної допомоги окреслюються стратегічними інтересами Сполучених Штатів та віддзеркалюють зміни в переорієнтації цих інтересів під впливом економічних, політичних факторів та пріоритетів у сфері забезпечення національної безпеки держави. Ці чинники обумовлюють доцільність дослідження феномену зарубіжної допомоги у системі пріоритетів зовнішньої політики США в контексті його застосування для впливу на міжнародних акторів, зокрема й на Україну. У практичному вимірі зважаємо й на те, що уряд США є одним із головних донорів програм допомоги розвитку Україні, а аналіз цих програм підтверджує геополітичний інтерес США до української держави.

З огляду на те, що у вітчизняній політологічній науці відсутні комплексні дослідження зарубіжної допомоги в міжнародно-політичному контексті, зокрема щодо причинно-наслідкових зв'язків між американською зарубіжною допомогою та цілями зовнішньої політики США, актуальним є з'ясування наскільки стратегічні інтереси США відповідають інтересам розвитку України і наскільки американська зарубіжна допомога є політично ефективною у сенсі впливу на якість системних перетворень в Україні.

Відтак, наукова проблема дослідження полягає у спробі осмислення параметрів причинно-наслідкових зв'язків між національними інтересами США та зміною оцінок місця та ролі зарубіжної допомоги у системі пріоритетів зовнішньої політики держави, зокрема щодо підходів до застосування зарубіжної допомоги з метою протидії новим глобальним викликам як рівносильного доповнення до традиційних інструментів зовнішньої та безпекової політики.

Важливість місця та ролі зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики зумовлює інтерес до неї науковців та фахівців. В американській та європейській науковій думці зарубіжна допомога стала предметом політичного аналізу з кінця 50-х років минулого століття. Особливий внесок в теоретичне осмислення зарубіжної допомоги як політичної категорії належить таким зарубіжним дослідникам, як Л.-М.Амбо, Т.Бас, Е.Бенфілд, Б. Берратт, С.Браун, Д.Бротігам, П.Бун, Е.Гідденс, А.Гіллеспі, Р.Грант, Л.Даймонд, С.Епстайн, С.Кнак, П.Кольє, Г.Крауфорд, В.Істерлі, Д.Люмсдейн, Дж.Мевротес, Д.Мойо, Г.Моргентау, К.Мьорфі, А.Ноель, Р.Петерсон, К.Пратт, Р.Рідделл, У.Стокке, Ф.Тарп, Ж.-Ф.Терьєн, Д.Філдхаус, Дж.Фрідмен, Г.Хансен, Д.Хекельман, П.Хой, С.Хук, Е.Шеппард тощо. Прикладні аспекти аналізу зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики США висвітлено у працях К.Александера, Г.Гесса, Р.Гроелсеми, Н.Еберстадта, Р.Зіммермана, Е.Конте-Моргана, К.Ланкастер, М.Лоусона, Г.Макклєлана, Е. та В. Морсів, Я.Ніймана, Л.Ноувелса, М.О'Лірі, Л.Пікара, С.Редлі, Дж.Таффета, К.Терноффа, Е.Торбеке, Дж.Шарпа, А.Чонга та ін. Вітчизняні та російські розробки з окремих аспектів зарубіжної допомоги як складової зовнішньополітичних та безпекових стратегій держави представлено у загальних та спеціальних дослідженнях О.Білоруса, С.Галаки, Б.Гончара, В.Гури, А.Дашкевича, І.Дудко, О.Зернецької, І.Істоміна, Є.Камінського, Б.Канцелярука, І.Коваля, Г.Костенка, Є.Макаренко, Б.Парахонського, І.Погорської, В.Пєчатнова, О.Потєхіна, М.Рижкова, В.Согріна, І.Тімофєєва, М.Троіцкого, А.Уткіна, С.Федуняка, Т.Шаклєіної, С.Шергіна, Л.Чекаленко, С.Юрченка та ін.

Документальну та фактологічну основу дослідження становлять аналітичні та статистичні дані Організації економічного співробітництва та розвитку, Світового банку, Міжнародного валютного фонду, Програми розвитку ООН, Міжнародної організації праці, основоположні програмні документи США в сфері зовнішньої політики та національної безпеки - стратегії національної безпеки США 2002, 2006 та 2010 років, стратегії, аналітичні огляди та програми діяльності Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), аналітичні огляди та обґрунтування проектів бюджетних витрат в сфері міжнародних відносин Державного департаменту США та Конгресу США, а також незалежні дослідження політики США в сфері зарубіжної допомоги, підготовлені науково-дослідними центрами, зокрема: американськими - Центром глобального розвитку (Center for Global Development (CGD), Інститутом світової політики (World Policy Institute (WPI), британськими - Інститутом зарубіжного розвитку (Overseas Development Institute (ODI), Інститутом досліджень розвитку (Institute of Development Studies (IDS), канадськими - Міжнародним інститутом сталого розвитку (International Institute for Sustainable Development (IISD), Дослідницьким центром з міжнародного розвитку (International Development Research Centre (IDRC) та французьким Інститутом досліджень розвитку (l'Institut de Recherche pour le Dйveloppement (IRD).

Емпіричну основу дослідження феномену зарубіжної допомоги уряду США Україні становлять дані, отримані в результаті аналізу 30 проектів американської зарубіжної допомоги Україні, а також практичний досвід авторки з виконання проектів американської зарубіжної допомоги в Американській асоціації юристів - Ініціативи з верховенства права в Україні та Представництві Міжнародної організації з міграції в Україні.

В основу дослідження покладено концепцію, що зарубіжна допомога є важливим чинником зовнішньої політики Сполучених Штатів Америки, а необхідність її ефективного використання постійно зростає внаслідок активізації процесів глобалізації та посилення їх впливу на соціально-економічну, політичну та безпекову ситуацію в світі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової державної тематики відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України: «Порівняльний вимір глобальних стратегій США, Росії і ЄС у контексті міжнародно-політичних інтересів України» (державний реєстраційний номер 0107U011797) та «Системоутворююча роль євроатлантичного співтовариства у ХХІ столітті: прогностичний вимір» (державний реєстраційний номер 0111U000007).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове дослідження базових засад зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики США та з'ясування їх причинно-наслідкових зв'язків з практикою зовнішньої політики Америки в контексті визначення потенціалу та ефективності впливу зарубіжної допомоги в міжнародних відносинах.

Досягнення поставленої мети потребує вирішення таких дослідницьких завдань:

§ систематизувати концептуальні підходи до дослідження проблематики зарубіжної допомоги в міжнародно-політичному контексті;

§ виявити новітні тенденції впливу зарубіжної допомоги на міжнародний розвиток, зокрема, з'ясувати ефективність зарубіжної допомоги у процесах глобальної демократизації;

§ критично осмислити вплив нових глобальних викликів для зовнішньої політики та національної безпеки США, таких, як антиамериканський тероризм, на актуалізацію ролі зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики Америки;

§ з'ясувати та всебічно дослідити завдання та цілі американської зарубіжної допомоги та їх обумовленість імперативом забезпечення національних інтересів США;

§ визначити сутність та здійснити комплексний аналіз базових складових трансформації системи американської зарубіжної допомоги в період діяльності президентської адміністрації Дж.Буша-молодшого та обґрунтувати тенденцію до продовження та поглиблення цієї трансформації адміністрацією Б.Обами;

§ розглянути геополітичні інтереси США в Україні, їх зв'язок з напрямами американської зарубіжної допомоги та з'ясувати ефективність впливу зарубіжної допомоги США на процеси трансформації в Україні.

Об'єктом дослідження є феномен зарубіжної допомоги в системі міжнародних відносин та зовнішньої політики держави.

Предметом дослідження є американська зарубіжна допомога як чинник досягнення зовнішньополітичних цілей та забезпечення національних інтересів США.

Методи дослідження. Для вирішення завдань дисертаційної роботи переважно були використані такі наукові методи: загальнонаукові - описовий, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційно-порівняльний, герменевтико-політологічний; загальнологічні - статистичний, прогностичного моделювання та аналізу; спеціальні методи політології.

Перевага надавалася методу політико-системного аналізу, за допомогою якого було досліджено характеристики зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики держави, виявлено завдання та цілі американської зарубіжної допомоги та їх обумовленість імперативом забезпечення національних інтересів, оцінено складові трансформації системи американської зарубіжної допомоги в період діяльності президентської адміністрації Дж.Буша-молодшого та тенденції до поглиблення цієї трансформації адміністрацією Б.Обами, а також геополітичні інтереси США в Україні, їх зв'язок з напрямами американської зарубіжної допомоги та вплив зарубіжної допомоги США на процеси трансформації в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що на основі сучасних методів політологічної науки вперше в Україні було досліджено феномен зарубіжної допомоги США в контексті міжнародно-політичної проблематики.

Результати, які були одержані під час дослідження та визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:

1. уперше систематизовано на основі залучення широкого кола оригінальних джерел концептуальні підходи до чинника зарубіжної допомоги в контексті зовнішньополітичної діяльності держави; доведено, що з огляду на те, що ставлення різних політичних шкіл до питань зарубіжної допомоги є доволі суперечливим, доцільно застосувати політологічну модель позиціонування правих та лівих політичних сил для дослідження зарубіжної допомоги в рамках політико-системного підходу;

2. здійснено критичний аналіз новітніх тенденцій потенціалу зарубіжної допомоги в контексті міжнародного розвитку; доведено, що в умовах глобалізації, яка поглиблює взаємозалежність акторів міжнародних відносин, проблема асиметричності розвитку отримує глобальний вимір, що змушує розвинуті країни відмовлятися від традиційних практик надання зарубіжної допомоги та шукати нових підходів для покращення її ефективності; з'ясовано, що зарубіжна допомога може мати амбівалентний вплив на процеси демократизації, а ефективність програм демократизації переважною мірою залежить від комплексних умов, що склалися в самих країнах, яким надається зарубіжна допомога;

3. з'ясовано, що в умовах глобалізації зростає значення зарубіжної допомоги як універсального чинника зовнішньої політики, який водночас може бути доволі ефективним у досягненні цілей протидії глобальним викликам, зокрема, антиамериканському тероризму. Доведено, що теракти 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах призвели до актуалізації місця та ролі зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики США, тобто зарубіжна допомога отримала новий стратегічний вимір - елемент глобальної війни з тероризмом, в результаті чого значні потоки зарубіжної допомоги стали спрямовуватися до країн, які Сполучені Штати вважають пріоритетними у боротьбі з тероризмом;

4. доведено, що напрями та види американської зарубіжної допомоги зумовлюються стратегічними інтересами США та переорієнтацією цих інтересів під впливом соціально-економічних, політичних факторів та пріоритетів у сфері реалізації зовнішньої політики та національної безпеки держави; виявлено зв'язок між необхідністю покращення міжнародного іміджу США та збільшенням зарубіжної допомоги, спрямованої на досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН;

5. з'ясовано на основі компаративного аналізу сутність трансформаційних процесів у сфері американської зарубіжної допомоги, ініційованих адміністрацією Дж.Буша-молодшого, та тенденцію до продовження цієї трансформації чинною адміністрацією Б.Обами; досліджено нові підходи до зарубіжної допомоги в зовнішній політиці США, зокрема, концепцію «3-D» - Defense, Diplomacy, Development - оборона, дипломатія та розвиток, місце та роль зарубіжної допомоги у стратегії «м'якої сили» та «цивільної сили»;

6. підтверджено зв'язок стратегічних інтересів США в Україні з напрямами американської зарубіжної допомоги та доведено, що зарубіжна допомога має вагомий вплив на українські політичні та соціально-економічні реалії; виявлено цільові особливості американської зарубіжної допомоги Україні та з'ясовано важливість активної позиції урядових структур держави в розробленні та впровадженні програм американської зарубіжної допомоги у контексті забезпечення інтересів розвитку України.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період першого десятиліття ХХІ століття, з січня 2001 по березень 2011 року, що обумовлено часом діяльності двох президентських адміністрацій США - Дж.Буша-молодшого, ініціатора безпрецедентної з часів адміністрації Дж.Кеннеді трансформації системи американської зарубіжної допомоги, та чинної адміністрації Б.Обами, яка продовжує діяльність із завершення цієї трансформації.

Практичне значення одержаних результатів пов'язано з доцільністю використання проаналізованого досвіду застосування зарубіжної допомоги США, зокрема, у процесах міжнародної взаємодії США та України з метою забезпечення національних інтересів української держави та вироблення активної позиції України як суб'єкта міжнародних відносин. Основні положення та висновки дисертації можуть бути враховані в роботі державних установ України, зокрема Міністерства закордонних справ України, при виробленні зовнішньополітичного курсу у відносинах із Сполученими Штатами, з метою залучення американської зарубіжної допомоги для здійснення політичних та соціально-економічних трансформацій. Окрім того, систематизоване подання дослідницького матеріалу уможливлює його використання у наукових та вищих навчальних закладах відповідної спеціалізації.

Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження були представлені на науково-практичних та міжнародних науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції за міжнародною участю «Демократичне врядування: наука, освіта, практика» (Київ: НАДУ, 29 травня 2009 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 24 квітня 2009 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин - 2009» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 22 жовтня 2009 р.); всеукраїнській конференції молодих вчених «Новітні тенденції в зовнішній політиці великих держав» (Київ: ІСЕМВ НАНУ, 2 грудня 2009 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин - 2010» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 22 жовтня 2010 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна безпека на початку ХХІ століття» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 19 травня, 2010 р.); міжнародній конференції «Перспективи відносин України з США, РФ, ЄС і НАТО в посткризовому світі» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 4 березня 2011 р.; Другій міжнародній конференції «Міжнародна інформаційна безпека: Сучасні концепції і практика» (Київ: ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка, 18 березня 2011 р.), а також на засіданнях відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 10 наукових публікаціях, з них 6 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації складається із переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, поділених на дев'ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 с., з них обсяг основного тексту - 177 с., список використаних джерел налічує 245 найменувань українською, англійською та російською мовами.

Основний зміст роботи

У «Вступі» обґрунтовано вибір теми, актуальність, сутність наукової проблеми і сучасний стан її дослідження, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, висвітлено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, розкрито характер апробації, подано загальну характеристику роботи.

Перший розділ дисертації «Теоретико-методологічні імперативи політичного аналізу зарубіжної допомоги» присвячено всебічному аналізу концептуальних підходів до зарубіжної допомоги в міжнародно-політичному контексті.

У першому підрозділі першого розділу «Теоретико-методологічні засади та концептуальні оцінки зарубіжної допомоги» аналізується понятійний апарат, який використовується при дослідженні проблем зарубіжної допомоги, обґрунтовується застосування низки термінів у відповідності до контексту в рамках дослідження, а також аргументується застосування політологічної моделі позиціонування правих та лівих політичних сил для аналізу зарубіжної допомоги.

Під «зарубіжною допомогою» в дослідженні розуміється державна допомога, яку Сполучені Штати Америки надають іншим країнам з метою досягнення стратегічних цілей - політичних, безпекових та соціально-економічних. Така допомога включає як матеріальні, так і нематеріальні ресурси, що надаються країнам на безоплатній або частково безоплатній та безповоротній основі, переважно у формі фінансування постачання обладнання та інших товарів, консультацій іноземних експертів, фінансування витрат на проведення досліджень, навчання та підвищення кваліфікації кадрів, а також у вигляді нових технологій.

Зарубіжна допомога включає невійськову і військову допомогу та надається за рахунок коштів державного бюджету США такими державними установами та організаціями, як Державний департамент США, Агентство США з міжнародного розвитку, корпорація «Виклики тисячоліття» та Міністерство оборони США. Приватна допомога, що надається американськими неурядовими організаціями та приватними фундаціями, а також допомога, яка надходить каналами міжнародних організацій, зокрема і з американських державних фондів, не охоплюється предметом дослідження. Оскільки дисертаційна робота має передусім гуманітарний вимір, основна увага в ній приділяється невійськовій зарубіжній допомозі; військова допомога розглядається лише в контексті допомоги США Україні з метою якомога повного висвітлення зв'язку між стратегічними інтересами США та напрямами зарубіжної допомоги Україні.

Зарубіжна допомога має складну природу та може бути предметом політичного, економічного та правового аналізу. В межах даної роботи зарубіжна допомога є предметом політичного аналізу, оскільки в її основі лежить усвідомлення специфічної природи зарубіжної допомоги як сфери зовнішньої політики держави, яка синтезує як внутрішньополітичні, так і зовнішньополітичні пріоритети державного розвитку.

В основу концептуального аналізу зарубіжної допомоги покладено гіпотезу, що зарубіжна допомога є чинником зовнішньої політики держави, який по-різному тлумачиться та використовується задля досягнення зовнішньополітичних інтересів різними політичними силами в міжнародно-політичному контексті. З огляду на те, що підходи різних наукових шкіл до цього питання є доволі суперечливими і навіть плутаними, при визначенні методології дослідження зарубіжної допомоги перевагу перед традиційним підходом до дослідження проблем міжнародних відносин, який ґрунтується на відмінностях між реалістичними, ліберальними та неомарксистськими концепціями, було надано підходу, який є більш характерним для аналізу внутрішньополітичних явищ та процесів. Цей підхід базується на моделі позиціонування правих та лівих політичних сил.

Політологічна модель позиціонування правих та лівих політичних сил була вперше застосована до дослідження проблем зарубіжної допомоги канадськими дослідниками Ж.-Ф.Терьєном та А.Ноелєм у 1995-2002 рр. Цей підхід використовують у своїх працях низка американських дослідників, зокрема Р.Гроелсема, К.Ланкастер, Л.Пікар, Р.Рідделл та Дж. Таффет, а його витоки можна знайти у працях 1987-1993 рр. Л.-М.Амбо, Дж. Гесса, Н.Еберстадта, К.Пратта та Д.Люмсдейна. Наразі ця концепція є визнаним підходом до аналізу проблем зарубіжної допомоги в Західній Європі, США та Канаді. Політологічна модель позиціонування правих та лівих політичних сил ґрунтується на двох узагальненнях: (1) головна відмінність між правими та лівими політичними силами полягає в тому, що ліві політичні сили є більшими егалітаристами, ніж праві; (2) зарубіжна допомога включає низку політичних заходів, спрямованих на досягнення більшої рівності в світі. Через високий ступінь узагальнення ці припущення не можуть пояснити зарубіжну допомогу в усій її складності, однак вони дозволяють виявити просту, але водночас сталу тенденцію: ліві політичні сили більшою мірою, аніж праві, прихильно ставляться до чинника зарубіжної допомоги з метою сприяння міжнародному розвитку.

У політологічних дослідженнях зарубіжної допомоги досить чітко прослідковується розподіл між аналітиками, які виходять з правих та лівих позицій щодо пріоритетності зарубіжної допомоги у структурі зовнішньої політики. При цьому «праві» дослідники в цілому виходять з позицій політичного реалізму, неореалізму та неоколоніалізму, а «ліві» - з «гуманного інтернаціоналізму». Зазначимо, що концепція «гуманного інтернаціоналізму» засновується на концепції неомарксизму, причому його практичній реалізації у вигляді скандинавської та канадської моделі соціал-демократії та втілених у них ідеях держави загального добробуту. Прихильники «гуманного інтернаціоналізму» екстраполюють ідеї держави загального добробуту на сферу міжнародних відносин та надають проблемі соціальної нерівності глобального виміру нерівності між країнами багатої Півночі та бідного Півдня. Характерним для «лівих» дослідників є застосування етичної категорії моральності, згідно з якою країни Півночі мають моральний обов'язок допомагати країнам Півдня задля досягнення більшої рівності, стабільності та добробуту в світі.

Другий підрозділ першого розділу «Нова парадигма ефективності зарубіжної допомоги» присвячено дослідженню сучасних світових тенденцій у реформуванні системи допомоги розвитку в контексті нової парадигми ефективності зарубіжної допомоги, в основі якої лежать «Декларація тисячоліття» ООН 2000 року та «Паризька декларація щодо підвищення ефективності зарубіжної допомоги» ОЕСР 2005 року, в якій було запропоновано нові критерії з метою підвищення ефективності допомоги розвитку: (1) країни-реципієнти повинні самі розробляти національні стратегії розвитку; (2) країни-донори повинні підпорядковувати надану допомогу національним стратегіям розвитку країн-реципієнтів; (3) країни-донори, що реалізують програми розвитку в одній країні, повинні координувати зусилля та розробляти спільні процедури з імплементації програм для уникнення дублювання заходів; (4) донори та реципієнти повинні приділяти пріоритетну увагу досягненню результатів розвитку та оцінюванню цих результатів.

У третьому підрозділі першого розділу «Вплив зарубіжної допомоги на процеси демократизації» доводиться, що зарубіжна допомога може мати як позитивний, так і негативний вплив на процеси демократизації та розбудову громадянського суспільства в країнах-реципієнтах. З'ясовується, що зарубіжна допомога може сприяти демократизації шляхом: (1) реалізації програм, що забезпечують справедливість виборів, зміцнення законодавчої та судової гілок влади для стримування виконавчої гілки влади та розвиток громадянського суспільства; (2) грантів або позик, обумовлених зобов'язанням здійснювати демократичні реформи; (3) реалізації програм з метою полегшення доступу до освіти та підвищення загального рівня життя населення. Доводиться, що успішність програм допомоги в цій сфері передусім залежить від комплексу показників соціально-економічного та політичного розвитку в країнах-реципієнтах, які обумовлюють їх готовність до сприйняття західної моделі ліберальної економіки та партисипативної демократії.

Перший розділ постановкою проблеми, аналізом та обґрунтованими висновками доводить, що теоретичні положення щодо проблеми зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики держави в міжнародно-політичному контексті розкривають поєднання політичного, безпекового та соціально-економічного чинників глобального розвитку, які визначають цілі, засоби та методи політичної діяльності держав в умовах трансформації системи міжнародної взаємодії.

Другий розділ «Зарубіжна допомога в системі пріоритетів зовнішньої політики США» присвячено дослідженню завдань та цілей американської зарубіжної допомоги та їх обумовленості імперативом забезпечення національних інтересів США.

У першому підрозділі другого розділу «Зарубіжна допомога як інструмент реалізації зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки США» аналізується трансформація американської зарубіжної допомоги в контексті глобалізації, що спричинює нові виклики для національної безпеки США і для розв'язання яких виявляється недостатнім застосування лише традиційних інструментів зовнішньої політики. Доводиться, що хоча Сполучені Штати залишаються наймогутнішою світовою державою з огляду на свій військовий та економічний потенціал, вплив Америки на формування світового політичного ландшафту все ж має суттєві обмеження. З огляду на це, обґрунтовується підхід до зарубіжної допомоги як різновиду «м'якої сили», що покликаний урівноважити вплив військової сили та політичного тиску з метою зміцнення світового лідерства США. Оцінюється вплив нових глобальних викликів для національної безпеки США, зокрема, антиамериканського тероризму, на актуалізацію ролі та місця зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики США та нове бачення зарубіжної допомоги як третьої «опори» національної безпеки США у концепції «3-D» Defense, Diplomacy, Development - оборона, дипломатія, розвиток. Визначається обмеженість потенціалу зарубіжної допомоги у вирішенні проблеми держав, що занепадають («failing sates») та неспроможних держав («failed states»).

Другий підрозділ другого розділу «Зарубіжна допомога в системі пріоритетів зовнішньої політики адміністрації Дж.Буша-молодшого» містить всебічний аналіз ініціатив з реформування системи американської зарубіжної допомоги адміністрацією Дж.Буша-молодшого в контексті так званого «ефекту відкритого вікна», коли чинник терористичних актів 11 вересня 2001 р. сприяв формуванню безпрецедентно сприятливих умов для реформаторської діяльності тодішньої президентської адміністрації. Оцінюється реалізація адміністрацією Дж.Буша принципів «трансформаційної дипломатії» в сфері зарубіжної допомоги, згідно з якими було поставлено за мету послабити абсолютне підпорядкування американської зарубіжної допомоги короткотерміновим стратегічним та дипломатичним цілям та посилити вимір зарубіжної допомоги як чинника сприяння глобальному розвитку. Показано, що саме цією метою були обумовлені нові ініціативи адміністрації Дж.Буша, а саме: створення ще однієї державної агенції сприяння розвитку - корпорації «Виклики тисячоліття» (МСС) та впровадження «Надзвичайного плану подолання СНІДу» (PEPFAR). Аналізується концептуальне підґрунтя нових впроваджених ініціатив та проблемні аспекти їх практичної реалізації.

Третій підрозділ другого розділу «Зарубіжна допомога в системі пріоритетів зовнішньої політики адміністрації Б.Обами» присвячений аналізу потенційних моделей вирішення проблеми фрагментації зарубіжної допомоги США, які могла реалізувати адміністрація Б.Обами, та обраного нею шляху до продовження трансформації системи зарубіжної допомоги задля просування стратегічних пріоритетів держави у системі міжнародних відносин. Доводиться, що стратегія адміністрації Б.Обами в сфері зарубіжної допомоги є продовженням та частково розвитком принципів, впроваджених адміністрацією Дж.Буша, оскільки адміністрація Б.Обами, виходячи з принципу «3-D», чіткіше пов'язує цілі та завдання зарубіжної допомоги з цілями та завданнями дипломатії, поєднує ці дві складові у концепції «цивільної сили» («civil power»), яка визнається рівнозначною військовій силі у забезпеченні національної безпеки США. Також адміністрація Б.Обами глибше розвиває поняття «розумної сили» («smart power») як інструменту поєднання компонентів «цивільної» та військової сили задля ефективної реалізації національних інтересів США.

Таким чином, компаративний аналіз сутності трансформаційних процесів у сфері американської зарубіжної допомоги, ініційованих адміністрацією Дж. Буша-молодшого, та тенденції до продовження цієї трансформації чинною адміністрацією Б.Обами свідчить про спільність концептуальних, доктринальних та прикладних підходів обох адміністрацій - Дж.Буша та Б.Обами до позиціонування національних інтересів США у світовій політичній системі, що обумовлюються відповідними зовнішньополітичними та безпековими пріоритетами.

Третій розділ «Зарубіжна допомога уряду США Україні» присвячено аналізу причинно-наслідкових зв'язків між цілями зовнішньої політики та безпеки США та напрямами американської зарубіжної допомоги Україні. У розділі аналізується концепт проектів зарубіжної допомоги США в Україні, робиться спроба оцінити їх доцільність та ефективність, а також спрогнозувати можливі наслідки їх недостатньої підпорядкованості пріоритетам розвитку української держави.

У першому підрозділі третього розділу «Зарубіжна допомога в контексті забезпечення інтересів США в Україні» доводиться, що Україна має важливе геостратегічне значення для забезпечення стабільності в євразійському регіоні, що обумовлюється її транзитним положенням між Росією та Європейським Союзом, вагомим аграрним потенціалом для забезпечення продовольчої безпеки регіону, а також військовим та науково-технічним потенціалом, включно з ядерними технологіями та матеріалами, які в ситуації відсутності достатнього рівня державного контролю можуть становити потенційну загрозу режиму нерозповсюдження. Поза питанням можливого несанкціонованого витоку ядерних матеріалів та зброї з території України, оцінюються проблеми, які можуть становити загрозу охороні здоров'я населення регіону - поширення епідемії ВІЛ/СНІДу та туберкульозу, а також проблеми діяльності транснаціональних злочинних мереж, які залучені до таких злочинів, як контрабанда наркотиків, організація незаконної міграції, торгівля людьми та кіберзлочинність. Аналізується аспект «стратегічності» у відносинах США та України на основі «Хартії Україна-США про стратегічне партнерство».

Другий підрозділ третього розділу «Програми зарубіжної допомоги уряду США Україні» присвячено прикладним аспектам та оцінці програм і проектів американської зарубіжної допомоги в Україні, які аналізуються згідно з чотириблоковою структурою: (1) Програми в сфері забезпечення миру та безпеки - допомога у роззброєнні та боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю; (2) Програми в сфері розвитку демократії - просування верховенства права, захист прав людини, полегшення доступу до правосуддя, покращення системи державного управління, підтримка демократичних виборів, розвиток політичних партій та громадянського суспільства, захист свободи засобів масової інформації; (3) Програми в сфері охорони здоров'я, освіти та соціального забезпечення - боротьба з ВІЛ/СНІДом та туберкульозом, захист здоров'я матерів та дітей, розвиток системи освіти, покращення соціального захисту уразливих груп населення; (4) Програми в сфері сприяння економічному реформуванню - вдосконалення монетарної та фіскальної політики, розвиток торгівлі, системи інвестування, інфраструктури, сільського господарства, приватного сектору та підприємництва, впровадження екологічно чистого виробництва та захист навколишнього середовища.

У третьому підрозділі третього розділу «Доцільність та ефективність зарубіжної допомоги уряду США Україні» окреслюються певні тенденції, які характеризують імплементацію проектів зарубіжної допомоги США в Україні та мають враховуватися українськими державними структурами з метою підвищення ефективності американської зарубіжної допомоги у досягненні пріоритетів розвитку України. Прогнозуються потенційно негативні наслідки для розвитку України таких чинників, як втручання зарубіжної допомоги у соціальну та економічну систему України; недостатність розвитку українського законодавства з питань залучення зарубіжної допомоги та обмежена участь державного сектору у процесі розроблення та реалізації проектів зарубіжної допомоги; неповна відповідність заходів, що реалізуються в рамках проектів, завданням розвитку України в певних галузях; вибірковий підхід зарубіжної допомоги до вирішення складних соціальних проблем, а також часткове заміщення зарубіжною допомогою ролі та функцій держави.

На основі дослідження зроблено висновок про те, що, з одного боку, зарубіжна допомога як складова зовнішньої та безпекової політики США може стати оптимальним засобом просування нових політичних та економічних ініціатив у реалізації геополітичних інтересів Америки, а з другого, засобом трансформування важливих сфер життєдіяльності України.

Висновки

У межах дослідження було здійснено цілісний політологічний аналіз концептуальних підходів, складових та механізмів американської зарубіжної допомоги, її місця в системі пріоритетів зовнішньої політики США та ролі, яку вона відіграє в забезпеченні національних інтересів Сполучених Штатів на міжнародній арені. У результаті дослідження було з'ясовано причинно-наслідкові зв'язки між національними інтересами США та змінами в оцінках зарубіжної допомоги у системі пріоритетів зовнішньої політики США, виявлено підходи до зарубіжної допомоги як чинника протидії новим глобальним викликам.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи полягають у наступному:

1.Зарубіжну допомогу, згідно з позиціями конструктивізму, неможливо зрозуміти поза межами ідеологічного та дискурсивного середовища, в якому вона виникла та розвивалася. Задля аналізу цього середовища його логічно розглядати з точки зору позиціонування правих та лівих політичних сил. Оскільки зарубіжна допомога є комплексною проблемою, що поєднує ідеологічний, економічний та політичний аспекти, модель позиціонування правих та лівих сил, що є діалектичною інтерпретацією комплексних проблем політичного аналізу, дає можливість дослідити зарубіжну допомогу не як стале явище, а як феномен, що постійно змінюється та адаптується залежно від ідеологічного середовища, економічних умов, політичних та комплексних викликів.

У політологічних дослідженнях зарубіжної допомоги досить чітко простежується розподіл між концептуальними підходами правих та лівих політичних сил, які відображають, з одного боку, концепції політичного реалізму, неореалізму та неоколоніалізму, а, з другого, - концепцію, яка отримала назву «гуманного інтернаціоналізму».

У межах концепції правих політичних сил визнається, що допомога розвитку є інструментом зовнішньої політики, який може використовуватися як метод «жорсткого» і «м'якого» впливу. Водночас вважається, що сприяння розвитку є обов'язком кожної окремої держави, а не світової спільноти в цілому. Зарубіжна допомога часто оцінюється як неефективна, зокрема, як така, що не має безпосереднього впливу на економічне зростання та вдосконалення політичної системи країн, що розвиваються. Прибічники концепції правих політичних сил пояснюють неефективність допомоги недосконалою системою управління та недоцільністю використання допомоги урядами недемократичних держав, тому допомога розглядається як різновид добродійності з боку розвинутих країн.

Прибічники «гуманного інтернаціоналізму» виходять з принципу, що багаті країни мають етичний обов'язок допомагати бідним країнам, підкреслюючи, що здобутки від допомоги переважають витрати. Водночас вони висловлюють занепокоєння через недостатність загальних обсягів допомоги, оскільки у глобальному вимірі Північ-Південь концепція «гуманного інтернаціоналізму» наголошує на визнанні зобов'язання розвинутих країн зменшити бідність та сприяти економічному, соціальному і політичному розвитку країн Півдня. «Гуманний інтернаціоналізм» також включає переконання, що у зв'язку із зростанням взаємозалежності в світі, зменшення бідності та досягнення більшої соціальної рівності є пріоритетом довгострокових інтересів самих розвинутих країн.

В умовах глобалізації, що сприяє все більшому усвідомленню в розвинутих країнах залежності між їх соціальною безпекою та стабільністю в країнах, що розвиваються, спостерігається зближення позицій правих та лівих політичних сил з питань зарубіжної допомоги.

2. Новітні тенденції в оцінці ефективності зарубіжної допомоги свідчать про те, що через низку причин зарубіжна допомога має досить обмежений потенціал у досягненні поставлених цілей сприяння розвитку. Неефективність допомоги пов'язана з тим, що програми допомоги розробляються країнами-донорами, підпорядковуються їх інтересам та недостатньою мірою відповідають завданням розвитку інших країн; існує дублювання зусиль різних донорів через недостатність координації та співпраці; спостерігається недостатній рівень прозорості програм допомоги та звітності країн-донорів. З метою покращення ефективності зарубіжної допомоги в рамках діяльності Організації Об'єднаних Націй та Організації економічного співробітництва та розвитку було розроблено критерії з підвищення ефективності допомоги розвитку, що покладені в основу нової парадигми ефективності зарубіжної допомоги.

Результати програм допомоги розвитку в деяких країнах свідчать про те, що певні види зарубіжної допомоги можуть бути корисними у сприянні демократизації, однак окремі приклади неможна вважати підтвердженням загальної ефективності зарубіжної допомоги на цьому напрямку. Навпаки, аналіз свідчить про те, що зарубіжна допомога може мати негативний вплив на просування демократизації, а успішність програм зарубіжної допомоги у сприянні демократизації переважно залежить від комплексу характеристик соціально-економічного та політичного розвитку країн-реципієнтів, що зумовлює їх готовність до впровадження західної моделі ліберальної економіки та партисипативної демократії.

3. В умовах глобалізації, яка характеризується поглибленням взаємозалежності акторів системи міжнародних відносин, проблема розвитку отримала нове значення, оскільки перестала бути лише проблемою країн, що розвиваються, а почала інтенсивно впливати і на розвинуті країни. У таких умовах застосування традиційних інструментів зовнішньої політики держави виявляється недостатнім для протидії глобальним викликам. З огляду на новий характер міжнародних відносин в умовах глобалізації зростає значення зарубіжної допомоги, що визнається універсальним інструментом зовнішньої політики, який водночас може бути доволі ефективним у протидії глобальним викликам та важливим елементом «м'якої сили», тобто стратегії досягнення цілей зовнішньої політики країн-донорів завдяки привабливості їхньої моделі розвитку, економічних та культурних цінностей, формуванню позитивного міжнародного іміджу та пропагованої ефективності підходів до вирішення соціально-економічних та політичних проблем.

Аналіз проблеми антиамериканського тероризму в контексті феномену зарубіжної допомоги свідчить про те, що терористичні акти 11 вересня 2001 року в Сполучених Штатах спричинили подальшу актуалізацію місця та ролі зарубіжної допомоги в системі пріоритетів зовнішньої політики США, що отримала новий стратегічний вимір - елемент глобальної війни з тероризмом, в результаті чого великі потоки зарубіжної допомоги спрямовуються до країн, які вважаються джерелами терористичної загрози для США.

Потенціал зарубіжної допомоги у боротьбі з тероризмом є безпосередньо пов'язаним із спроможністю зарубіжної допомоги сприяти вирішенню проблем неспроможних держав («failed states») та держав, що занепадають, («failing states»), оскільки вони можуть бути територіями для перебування терористів. Уряд США використовує зарубіжну допомогу неспроможним державам як економічний та політичний стимул, але сама лише допомога не може розглядатися адекватним інструментом вирішення комплексних проблем цих держав. Більше того, якщо вона застосовується не цілком доцільно, то допомога може навіть виявитись контрпродуктивною. Відсутність стратегії застосування зарубіжної допомоги для вирішення проблеми неспроможних держав може вважатися суттєвим викликом для американської зарубіжної допомоги.

4. Загальний аналіз підходів і програм зарубіжної допомоги США за період останнього десятиліття демонструє їх комплексний багатоцільовий характер і розгалужену мережу практичної реалізації. Також він свідчить про тенденцію посилення залежності між зарубіжною допомогою та американськими національними інтересами, зокрема, про зв'язок між інструментом сприяння розвитку та імперативом утвердження світового лідерства США.

Зарубіжна допомога є одним із головних пріоритетів зовнішньої політики США разом із системою забезпечення безпеки і оборони, дипломатією та торговельною політикою. Вона використовується з метою досягнення різних цілей, серед яких: надання гуманітарної допомоги, просування дипломатичних ініціатив, сприяння розвитку та демократії, підтримка економічних та політичних перетворень, розширення експортних ринків, попередження та врегулювання конфліктів, посилення слабких держав та реагування на глобальні виклики.

Загальною метою зарубіжної допомоги у структурі зовнішньої політики США є зміцнення світового лідерства Америки, оскільки сприяння розвитку поєднується з метою досягнення американських геополітичних інтересів, серед яких виокремлюється забезпечення стабільності в регіонах, що є стратегічно важливими для Сполучених Штатів. Головним інструментом забезпечення стабільності є утвердження моделі ліберальної економіки та партисипативної демократії, оскільки, згідно з традиційною для зовнішньополітичної концепції США ліберально-демократичною теорією, демократичні країни вважаються здатними забезпечити стабільність в межах своїх кордонів, а також діяти відповідально на світовій арені.

5. Адміністрація Дж. Буша-молодшого увійшла в історію США як ініціатор безпрецедентної з часів адміністрації Дж.Кеннеді трансформації системи американської зарубіжної допомоги. Процес трансформації зарубіжної допомоги адміністрацією Дж.Буша-молодшого включав різке зростання державних витрат на програми зарубіжної допомоги з метою досягнення Цілей розвитку тисячоліття ООН; обґрунтування та впровадження концепції «3-D» Defense, Diplomacy, Development - оборона, дипломатія, розвиток як триєдиної основи реалізації цілей зовнішньої політики та забезпечення національної безпеки, актуалізацію ролі зарубіжної допомоги як важливого чинника у боротьбі з тероризмом; підвищення ролі складової сприяння розвитку у цілях зарубіжної допомоги, що повинна була більш активно спрямовуватися на покращення якості життя в країнах, що розвиваються; а також пошук моделей більш доцільного та ефективного використання зарубіжної допомоги. Аналіз сутності процесу трансформації свідчить про її недостатню обґрунтованість, загальну незбалансованість та незавершеність, що призвело до посилення проблеми фрагментації та недостатньої ефективності американської зарубіжної допомоги.

Незважаючи на задекларовану безпрецедентність стратегії зарубіжної допомоги адміністрації Б.Обами, аналіз свідчить про те, що вона є логічним продовженням та частково розвитком принципів, впроваджених адміністрацією Дж.Буша-молодшого. Адміністрація Б.Обами, виходячи з принципу «3-D», чіткіше зв'язує цілі та задачі зарубіжної допомоги з цілями та задачами дипломатії і поєднує ці дві складові у концепції «цивільної сили» («civil power»), яка визнається рівнозначною військовій силі у забезпеченні національної безпеки США. Сутність поняття «цивільної сили» загалом заміщує поняття «м'якої сили», яке вже застосовувалось у програмних документах попередньої адміністрації. Також адміністрацією Обами більш глибоко розвивається поняття «розумної сили» («smart power») як інструменту поєднання компонентів «цивільної» та військової сили задля ефективної реалізації національних інтересів США. Головну роль інструменту зарубіжної допомоги адміністрація Б.Обами вбачає у просуванні позитивного іміджу США на міжнародній арені, що безпосередньо пов'язується з необхідністю подолання загрози розповсюдження антиамериканізму та його радикальної форми - антиамериканського тероризму.

6. Зарубіжна допомога уряду Сполучених Штатів українській державі зосереджується довкола цілей забезпечення американських інтересів, які спрямовані передусім на те, щоб зберегти незалежність України і запобігти посиленню впливу на неї Росії. Цією метою обумовлена низка проектів допомоги, зокрема у сфері реформування енергетичного сектору задля зменшення залежності України від російських енергоресурсів. Оскільки просування бізнес-інтересів американських компаній за кордоном є одним із завдань американського уряду, США зацікавлені в тому, щоб в Україні була стабільна та передбачувана економічна ситуація. З цим пов'язані американські програми підтримання реформ з метою розбудови ринкової економіки, реформування податкової системи та боротьби з корупцією в Україні. США також прагнуть до позбавлення України її ядерних технологій, високозбагаченого урану та матеріалів, які входять до режиму нерозповсюдження, чим мотивуються проекти у сфері роззброєння та запобігання розповсюдженню зброї масового знищення. Окрім того США прагнуть до безпеки та стабільності в регіоні, в якому Україна займає важливе стратегічне положення на перетині транспортних, енергетичних та торговельних шляхів із Азії через Росію до Європейського Союзу. З цим пов'язані інтереси США у боротьбі з транснаціональною організованою злочинністю, зокрема, контрабандою наркотиків, відмиванням грошей, торгівлею людьми, організацією незаконної міграції та кіберзлочинністю.

Аналіз проектів американської зарубіжної допомоги в Україні дає підстави вважати, що певні її аспекти можуть мати й потенційно негативний вплив на подальший розвиток України. Зарубіжна допомога з огляду на свій обмежений та цільовий характер має достатній потенціал лише для боротьби з симптомами тієї чи іншої проблеми, а не для вирішення її глибинних причин, для чого необхідні комплексні заходи з покращення загального рівня життя та добробуту населення України. Такий ефект в межах всієї держави може мати лише відповідальна соціально спрямована державна політика. За цієї умови зарубіжна допомога може застосовуватися лише для того, щоб дати перший позитивний поштовх задля зрушень у певній галузі, після чого поступальна тенденція має підтримуватися та розвиватися самою державою.

Незважаючи на певні негативні аспекти, вплив зарубіжної допомоги США на соціально-економічну та політичну трансформацію в Україні можна оцінити загалом як позитивний. Хоча зарубіжна допомога через пасивну позицію українських державних структур та відсутність чіткої концепції національних інтересів та стратегії розвитку керується скоріше інтересами США, а не України, однак заходи, що реалізуються в рамках програм допомоги, переважно відповідають інтересам України, яка прагне ефективно впроваджувати ліберальну модель розвитку. Американська зарубіжна допомога відіграє досить важливу роль у просуванні нових ініціатив, вносить в українську практику новітні підходи та прогресивні ідеї, що через певний час переважно знаходять своє втілення в державній політиці. Таким чином, відбувається процес інтеграції американської зарубіжної допомоги в програми розвитку України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Васильєва М.О. Зарубіжна допомога США: пріоритети та цілі / М.О. Васильєва // Політологічний вісник. - К.: «Інтас», 2010. - Вип. 47. - С.332-338.

2. Васильєва М.О. Концептуальне позиціонування політичної думки в питаннях зарубіжної допомоги / М.О. Васильєва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2010. - Вип. 94. - Ч.1. - С.119-124.

3. Васильєва М.О. Нова парадигма ефективності зарубіжної допомоги розвитку / М.О. Васильєва // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - К.: ІМВ КНУ ім. Т. Шевченка, 2010. - Вип. 93. - Ч.1. - С.103-107.

4. Васильєва М.О. Стратегія допомоги розвитку для недієздатних держав / М.О. Васильєва // Політологічний вісник. - К.: «Інтас», 2011. - Вип. 51. - С.293-302.

5. Васильєва М.О. Зарубіжна допомога в системі пріоритетів зовнішньої політики адміністрації Барака Обами / М.О. Васильєва // Політологічний вісник. - К.: «Інтас», 2011. - Вип. 53. - С.304-311.

6. Васильєва М.О. До питання імплементації міжнародно-правових інструментів у формуванні державної політики протидії торгівлі людьми в Україні / М.О. Васильєва // Науковий вісник Дипломатичної академії України. - К.: «ДЕМІД», 2007. - Вип. 13. - С.106-111.