Потенціал розвитку світової транспортної системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

УДК 338.47(100)(043.3)

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ПОТЕНЦІАЛ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ

ЗАХАРОВА ОЛЬГА ВОЛОДИМИРІВНА

Донецьк - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі міжнародної економіки Маріупольського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник ? доктор економічних наук, професор Савчук Олександр Володимирович, Маріупольський державний університет Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Котлубай Олексій Михайлович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (м. Одеса), заступник директора з наукової роботи;

кандидат економічних наук, доцент Маловичко Андрій Сергійович, Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, доцент кафедри міжнародної економіки.

Захист відбудеться "7" грудня 2011 р. о 1200 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.055.03 у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за адресою: 83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 31.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського за адресою: 83017, м. Донецьк, б. Шевченка, 30.

Автореферат розісланий "7" листопада 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат економічних наук, доцент І.А. Іваненко

Анотації

Захарова О.В. Потенціал розвитку світової транспортної системи. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецьк, 2011.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних підходів до визначення потенціалу розвитку світової транспортної системи й окремих її складових і розробці рекомендацій щодо поглиблення інтеграції України до світової транспортної системи.

Досліджено сутність, властивості та функції світової транспортної системи. Визначено особливості формування потенціалу розвитку транспортних систем країн світу як складових світової транспортної системи. Запропоновано методичні підходи до оцінки потенціалу світової транспортної системи та її елементів.

Проаналізовано сучасний стан і тенденції розвитку світової транспортної системи. Визначено особливості функціонування різних видів транспорту та фактори, що їх визначають. Розраховано інтегральні оцінки стану та розвитку національних транспортних систем на прикладі регіональної системи країн Європейського Союзу.

Проведено аналіз сучасного стану й особливостей розвитку транспортної системи України. Запропоновано й апробовано оптимізаційну модель оцінку потенціалу транспортної системи України. Обґрунтовано концептуальні засади розвитку національної транспортної системи.

Ключові слова: світова транспортна система, потенціал, потенціал розвитку, транспортна інфраструктура, транспортна галузь, транспортна мережа. транспортний світовой інтеграція

Захарова О.В. Потенциал развития мировой транспортной системы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Донецкий национальный университет экономики и торговли имени Михаила Туган-Барановского Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донецк, 2011.

Диссертация посвящена разработке подходов к определению потенциала развития мировой транспортной системы и ее отдельных составляющих, обоснованию направлений углубления интеграции Украины в мировую транспортную систему.

В диссертации проанализированы сущность, свойства и функции мировой транспортной системы. Исследованы и уточнены понятия "экономический потенциал", "потенциал транспортной системы", "потенциал развития транспортной системы", определены свойства и система факторов, влияющих на формирование и использование потенциала развития мировой транспортной системы. Разработаны положения оптимизационного подхода к оценке потенциала мировой транспортной системы. Предложен научно-методический подход к оценке уровня развития национальных транспортных систем на основе расчета системы интегральных показателей.

Определены тенденции и закономерности развития мировой транспортной системы, особенности функционирования различных видов транспорта, проведена оценка влияния основных глобальных детерминантов общеэкономического развития на состояние мирового транспорта. Разработан алгоритм формирования интегрального показателя уровня развития национальных транспортных систем стран мира, на основе которого сформированы рейтинги развития транспортных систем стран ЕС.

Проведен анализ современного состояния и особенностей развития транспортной системы Украины. Предложена и апробирована оптимизационная модель оценки потенциала транспортной системы Украины. Предложены и обоснованы концептуальные основы развития национальной транспортной системы Украины, которые включают три блока стратегических целей: повышение конкурентоспособности транспортной системы, углубление интеграции в мировую и европейскую транспортные системы, развитее транспортно-экономических связей и активизация сотрудничества с международными организациями.

Ключевые слова: мировая транспортна система, потенциал, потенциал развития, транспортная инфраструктура, транспортная отрасль, транспортная сеть.

Zakharova O.V. World Transport System and its Potential. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of the Candidate of Economic Sciences on Specialty 08.00.02 - World Economy and International Economic Relations. - Donetsk National University of Economics and Trade named after M. Tugan-Baranovsky of the Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine, Donetsk, 2011.

The thesis is devoted to the substantiation of the theoretical and methodological approaches to determine the potential of the world transport system and its integral parts and to elaboration of recommendations related to the deepening of Ukraine's integration into the world transport system.

The analysis of world transport system specifying its nature, properties and functions are made. Peculiarities of forming transport systems of the world being components of global transport system are determined. The methodological approaches for assessing the potential of the world transport system and its integral parts are proposed.

Current state and international development trends of world transport system are analyzed. Specific features of different types of transports and factors that determine them are defined. Integral indicators of state and prospects of national transport systems' development on the example of the European Union regional system are calculated.

The analysis of current state and possible ways of Ukraine's transport system development are made. An optimization model for evaluation of Ukraine's transport system potential are offered and monitored. The conceptual basis of national transport system development is substantiated.

Key words: world transport system, potential, potential of development, transport infrastructure, system, transport sector, transport network.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах глобалізації світової економіки, що обумовлює активізацію міждержавних господарських зв'язків, роль транспорту стабільно та стрімко зростає. Сучасні тенденції розвитку системи міжнародних економічних відносин передбачають зміну традиційних поглядів та підходів до розв'язання проблем функціонування як національних транспортних систем різних країн світу, так і світової транспортної системи в цілому.

Світова транспортна система є важливим елементом інфраструктури світового господарства, основою виробничих та зовнішньоторговельних зв'язків між окремими державами, чинником, що забезпечує організацію світового економічного простору й реалізацію та поглиблення міжнародного поділу праці. Транспорт є інструментом інтеграції національної економіки до системи світогосподарських зв'язків і створює додаткові конкурентні переваги для національних економік у межах світового господарства. Потенціал світової транспортної системи зумовлює можливості світового господарства до ефективного розвитку.

Теоретичним та практичним аспектам розвитку світової транспортної системи та національних транспортних систем країн світу присвячені дослідження провідних вітчизняних та зарубіжних науковців: В. Білозубенка, Б. Буркинського, В. Вінникова, С. Євсєєва, О. Єдіна, О. Котлубая, В. Креймера, А. Кульмана, Ю. Макогона, А. Маловичка, І. Могильовкіна, В. Новіцького, В. Ойкена, Ю. Пащенка, С. Пирожкова, К. Плужнікова, Д. Прейгера, М. Примачева, А. Рибчука, П. Самуєльсона, П. Сьоміна, Ю. Цвєтова, О. Чернеги, Ю. Щєрбаніна та ін. Істотний внесок у дослідження особливостей формування й оцінки економічного потенціалу різних об'єктів, у тому числі транспортних систем, належить таким ученим, як О. Амоша, Т. Блудова, В. Герасимчук, Л. Гусєва, К. Давискіба, М. Кизим, А. Кубах, Є. Лапін, А. Новікова та ін. Основні положення, що визначають загальні теоретико-методичні основи дослідження потенціалу транспортних систем, базуються на концепціях просторової економіки А. Вебера, В. Кристалера, А. Леша, Т. Паландера, І. Тюнена та ін.

Разом із тим, незважаючи на значну увагу до проблем функціонування сучасних транспортних систем, питання оцінки потенціалу розвитку транспортної системи, зокрема світової, залишається недостатньо дослідженим. Об'єктивна необхідність подальшої розробки й удосконалення теоретико-методичних та практичних основ розвитку світової транспортної системи та оцінки її потенціалу з урахуванням тенденцій та змін, що відбуваються у світовому господарстві в умовах глобалізації, обумовила актуальність теми дослідження, визначила його мету, завдання та зміст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного університету: "Проблеми інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір" (номер держреєстрації 0105U008912, 2005-2008 рр.), у рамках якої автором запропоновано напрями вдосконалення механізму інтеграції України до світової транспортної системи, і "Розвиток зовнішньоекономічних та політичних відносин України в умовах глобалізації" (номер держреєстрації 0108U008420, 2008-2011 рр.), де розроблено методику оцінки потенціалу транспортної системи України в умовах глобалізації світового господарства.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретико-методичних підходів до визначення потенціалу розвитку світової транспортної системи в цілому та її окремих складових і розробка науково-практичних рекомендацій щодо поглиблення інтеграції України до світової транспортної системи.

Для досягнення мети поставлено та вирішено такі завдання:

дослідити сутність, властивості та функції світової транспортної системи;

обґрунтувати поняття потенціалу розвитку світової транспортної системи, установити особливості та фактори, що впливають на його формування й використання;

розробити науково-методичні підходи до оцінки потенціалу світової транспортної системи;

проаналізувати стан та тенденції розвитку світової транспортної системи в умовах глобалізації економіки;

установити характер зв'язку між особливостями функціонування різних видів світового транспорту та тенденціями розвитку світогосподарських процесів;

здійснити оцінку рівня розвитку національних транспортних систем країн світу на основі системи інтегральних показників (на прикладі регіональної транспортної системи країн ЄС);

проаналізувати сучасний стан розвитку транспортної системи України в умовах її інтеграції до світової транспортної системи;

оцінити потенціал транспортної системи України на основі використання оптимізаційного підходу;

обґрунтувати концептуальні засади поглиблення участі України у світовій транспортній системі.

Об'єктом дослідження є процес розвитку світової транспортної системи як інфраструктурної складової світового господарства.

Предметом дослідження є умови та чинники формування й використання потенціалу розвитку світової транспортної системи.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених у сфері дослідження особливостей розвитку світової транспортної системи та її складових.

У процесі дослідження поряд із методом матеріалістичної діалектики застосовувалися загальнонаукові методи пізнання економічних явищ і процесів: метод теоретичного узагальнення, логічний та історичний методи (для дослідження закономірностей розвитку світової транспортної системи та загальних підходів до визначення сутності й оцінки економічного потенціалу); метод порівнянь та зіставлень (для дослідження особливостей функціонування національних транспортних систем країн світу); статистичні методи (для аналізу динаміки показників функціонування транспортної системи України і світу в цілому та їх окремих складових); системний підхід (для визначення властивостей світової транспортної системи, розробки підходів до оцінки її потенціалу); метод групування та класифікації (для дослідження структури світової транспортної системи за різними критеріями й визначення структури економічного та транспортного потенціалів); економіко-математичні методи, зокрема: метод прогнозування (для здійснення прогнозу основних параметрів світової транспортної системи та прогнозу обсягів вантажопотоків), кореляційно-регресійний аналіз (для оцінки впливу глобальних чинників на параметри функціонування різних видів світового транспорту), методи лінійного програмування (для практичної реалізації оптимізаційного підходу до аналізу й оцінки потенціалу світової транспортної системи) і метод інтегральних оцінок (для розрахунку інтегральних показників рівня розвитку національних транспортних систем країн ЄС).

Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України та інших держав світу; звіти й аналітичні публікації Міжнародного транспортного форуму та інших міжнародних організації; статистичні дані Державного комітету статистики України, Євростату; матеріали вітчизняних та зарубіжних періодичних видань; наукова література; інформаційні ресурси мережі Інтернет тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в поглибленні й розвитку існуючих теоретичних та науково-методичних положень щодо визначення потенціалу розвитку світової транспортної системи та її складових та обґрунтуванні науково-практичних рекомендацій щодо поглиблення інтеграції України до світової транспортної системи.

Основні положення, які формують наукову новизну результатів дослідження, полягають у такому:

уперше

розроблено оптимізаційний підхід до оцінки потенціалу світової транспортної системи, який передбачає визначення сукупних можливостей системи щодо здійснення процесів транспортування за умови оптимального використання ресурсів і дозволяє отримати не тільки максимальну оцінку можливостей (потенціалу) розвитку транспортної системи, але і спосіб (механізм) її досягнення як вирішення відповідної оптимізаційної задачі; у рамках підходу розроблена й апробована оптимізаційна модель оцінки потенціалу транспортної системи України, яка встановлює оптимальні прирости транспортних ресурсів системи (довжина шляхів сполучення, чисельність зайнятих, обсяги інвестицій в основний капітал транспорту тощо) і дозволяє одержати максимальний валовий прибуток від діяльності транспорту, що створює умови для підвищення рівня конкурентоспроможності національної транспортної системи України в умовах її інтеграції до світової транспортної системи;

удосконалено:

обґрунтування особливостей функціонування світової транспортної системи, а саме: визначено її системні властивості (структурованість, ієрархічність, синергічність, цілеспрямованість, адаптивність і динамічність) і функції (дистрибутивна, забезпечуюча, транзитна, стимулююча, інтегруюча, глобалізуюча); систематизовано фактори, що впливають на формування й використання потенціалу світової транспортної системи та національних транспортних систем країн світу, які, на відміну від існуючих підходів, класифіковано на такі групи: територіальні, інфраструктурні, інституційні, загальноекономічні, глобальні фактори тощо, урахування яких дозволяє підвищити якість оцінки потенціалу світової транспортної системи та прогнозів щодо її подальшого розвитку;

науково-методичний підхід до аналізу світової транспортної системи на підставі виділення таких етапів: дослідження динаміки основних показників розвитку світового транспорту (транспортної мережі, транспортомісткості, вантажообігу, пасажирообігу тощо); визначення структури та змін у розвитку світової транспортної системи за видами транспорту, рівнем розвитку, регіональною приналежністю тощо; оцінка впливу глобальних детермінантів загальноекономічного розвитку (динаміки світового ВВП, світової торгівлі товарами, туристичними послугами, міжнародної міграції тощо) на особливості розвитку різних видів світового транспорту; компаративний комплексний аналіз рівня розвитку національних транспортних систем світу, що дало змогу встановити тенденції та закономірності розвитку світової транспортної системи (стабільне зростання обсягів і відстані перевезень, зменшення транспортомісткості світового господарства, зростання та якісна модернізація світової транспортної мережі, посилення конкуренції та взаємодії між видами транспорту, зростання внутрішньорегіональних транспортних потоків, глобалізація галузі тощо);

дістали подальшого розвитку:

понятійно-категоріальний апарат за рахунок уточнення понять: "потенціал світової транспортної системи" (сукупні максимальні можливості системи забезпечувати здійснення процесів транспортування на основі оптимального використання транспортних ресурсів); "потенціал розвитку світової транспортної системи" (здатність елементів системи (національних транспортних систем, видів транспорту тощо) піддаватися якісним змінам, які забезпечать поліпшення існуючих або виникнення нових властивостей та елементів системи, що обмежені розмірами наявних транспортних ресурсів і загальносвітовими економічними умовами);

науково-методичний підхід до оцінки рівня розвитку національних транспортних систем у цілому й у розрізі окремих видів транспорту, який полягає у визначенні результативності функціонування транспортної системи, стану розвитку транспортної інфраструктури, рівня забезпеченості системи транспортними ресурсами на основі розрахунку відповідних інтегральних показників і дозволяє здійснити компаративний аналіз транспортних систем країн світу та прогнозувати тенденції їх розвитку;

концептуальні засади розвитку транспортної системи України, що базуються на принципах модернізації, інноваційності, взаємодії/інтеграції, інтероперабельності, адаптації/гармонізації та передбачають виділення трьох блоків стратегічних цілей: 1) підвищення конкурентоспроможності транспортної системи, 2) поглиблення інтеграції до європейської та світової транспортних систем, 3) розвиток транспортно-економічних зв'язків із країнами світу й активізація співробітництва з міжнародними організаціями в рамках спільних проектів, реалізація яких сприятиме посиленню ролі України у світовій транспортній системі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці науково-практичних положень та рекомендацій щодо підвищення ефективності використання транспортного потенціалу України й оптимізації участі країни у світовій транспортній системі.

Практичне значення мають такі результати дослідження: оптимізаційна модель оцінки потенціалу національної транспортної системи України; система факторів впливу на формування й використання потенціалу транспортної системи, що стимулюють і стримують її розвиток; методика розрахунку інтегральних оцінок рівня розвитку національних транспортних систем.

Рекомендації та пропозиції, викладені в дисертації, використано у практичній діяльності: Маріупольської міської ради (довідка № 01-16/979 від 10.12.2009 р.) - науково-методичний підхід до аналізу й оцінки транспортного потенціалу; ДП "Маріупольський морський торговельний порт" (довідка № 2473/05 від 17.12.2010 р.) - оптимізаційна модель аналізу й оцінки потенціалу транспортної системи; Відділення Донецької торгово-промислової палати у м. Маріуполі (довідка № 15-1/01.07-16-10 від 14.01.2011 р.) ? система факторів, що впливають на формування й розвиток потенціалу світової транспортної системи та транспортної системи України; ВАТ "Азовмаш" (довідка № 17-533 від 21.01.2011 р.) ? результати оцінки сучасного стану транспортної системи України, стратегічні напрями розвитку потенціалу транспортної системи України в умовах її інтеграції до світової транспортної системи.

Матеріали дослідження також використано в навчальному процесі кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України при викладанні дисциплін "Міжнародна економіка", "Міжнародна економічна діяльність України", "Міжнародний економічний аналіз" (довідка № 1661/01-17/01 від 29.12.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, усі результати дослідження одержані автором особисто та містяться в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідалися й одержали схвалення на 16 науково-практичних конференціях і семінарах, у тому числі п'яти міжнародних: І Міжнародній науково-практичній конференції "Актуальні проблеми економіки та менеджменту: теоретичні та практичні аспекти" (м. Хмельницький, 2010 р.), ХVІ ХV, та ХІІІ Міжнародних науково-практичних семінарах "Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект" (м. Донецьк - м. Святогірськ, 2010 р., 2009 р., 2007 р.), VII Міжнародній науковій конференції "Проблеми і перспективи співробітництва між країнами Південно-Східної Європи в рамках Чорноморського економічного співробітництва" (м. Севастополь-Донецьк, 2009 р.); восьми всеукраїнських: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Актуальні проблеми міжнародних відносин: політичні, правові та економічні аспекти" (м. Львів, 2011 р.), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції "Комп'ютерне моделювання та інформаційні технології в науці, економіці і освіті" (м. Черкаси-Одеса, 2011 р.),VІ-І Всеукраїнських науково-практичних конференціях "Особливості інтеграції України у світовий економічний та політико-правовий простір" (м. Маріуполь, 2010-2005 рр.); трьох підсумкових науково-практичних конференціях викладачів Маріупольського державного університету (м. Маріуполь, 2011-2009 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 22 наукові праці загальним обсягом 20,5 д.а., з яких особисто автору належить 8 д.а., у тому числі в наукових фахових виданнях 9 праць загальним обсягом 4,3 д.а., з яких особисто автору належить 4,1 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури із 277 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 188 сторінках друкованого тексту, включаючи 32 таблиці на 19 сторінках і 33 рисунки на 17 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету та задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретико-методичні основи дослідження особливостей розвитку світової транспортної системи" досліджено сутність, властивості та функції світової транспортної системи, визначено поняття потенціалу розвитку світової транспортної системи, установлено особливості та фактори, що впливають на його формування та використання, розроблено й обґрунтовано науково-методичні підходи до оцінки потенціалу розвитку світової транспортної системи.

Сучасна світова транспортна система, виступаючи важливим чинником розвитку процесів глобалізації та транснаціоналізації сучасного світового господарства, чинником зростання рівня конкурентоспроможності національних економік у межах світового господарства, є результатом довготривалої еволюції науки, техніки та технологій, трансформації видів та форм міжнародних економічних відносин.

На підставі критичного аналізу теоретичних підходів до визначення сутності світової транспортної системи (В. Лівшиць, В. Вінников, О. Котлубай, Л. Яцківський, С. Євсєєв, А. Хахалюк, А. Рибчук, Д. Прейгер, В. Креймер та інші) уточнено її поняття, під яким пропонується розуміти сукупність інтегрованих національних транспортних систем країн світу, що представлені різними взаємопов'язаними та взаємодіючими видами транспорту, які здійснюють реалізацію як внутрішніх, так і міжнародних перевезень, забезпечуючи стабільне функціонування світового господарства.

Дослідження світової транспортної системи з позиції системного аналізу дозволило встановити й обґрунтувати притаманність їй таких властивостей, як структурованість, ієрархічність, цілісність, ділимість, синергічність, цілеспрямованість, адаптивність та динамічність, що обумовлює необхідність застосування системного підходу при аналізі особливостей функціонування світової транспортної системи, одним із найпоширеніших інструментів якого є метод моделювання.

Аналіз світової транспортної системи з позиції функціонального аспекту дозволив класифікувати функції, які вона виконує на сучасному етапі розвитку світового господарства, на дві групи: основні (дистрибутивна, забезпечуюча) та похідні (транзитна, стимулююча, інтегруюча, глобалізуюча).

Запропоновано структурну декомпозицію світової транспортної системи на основі таких ознак, як рівень організації (національні, регіональні, внутрішньоконтинентальні, міжконтинентальні транспортні системи); регіональна приналежність (транспортні системи Північної Америки, Західної Європи, Східної Європи, Азії, Африки, Латинської Америки, Австралії та Океанії); рівень розвитку (транспортні системи розвинутих країн, країн, що розвиваються, країн із перехідною економікою); види транспорту (автомобільні, залізничні, морські, повітряні, річкові, трубопровідні транспортні системи); елементи інфраструктури (світова транспортна мережа, транспортні засоби, транспортні підприємства); рівень інтеграції (транспортні системи країн ЄС, країн АСЕАН, країн СНД).

На основі аналізу підходів до визначення сутності, властивостей та особливостей оцінки економічного, транспортного та транзитного потенціалів як складових економічного потенціалу було запропоновано під потенціалом транспортної системи розуміти сукупні максимальні можливості системи забезпечувати здійснення процесів транспортування на основі оптимального використання транспортних ресурсів. Потенціал розвитку транспортної системи запропоновано розглядати як здатність елементів системи (національних транспортних систем, видів транспорту тощо) піддаватися якісним змінам, які приводять до поліпшення існуючих або виникнення нових властивостей та елементів системи, що обмежені розмірами наявних транспортних ресурсів і загальносвітовими економічними умовами.

Дослідження особливостей розвитку світової транспортної системи дозволило систематизувати фактори, що впливають на потенціал світової транспортної системи та стимулюють чи стримують її розвиток, які запропоновано поєднати в такі групи: територіальні (географічне розташування, геоекономічні та геополітичні чинники), інфраструктурні (рівень розвитку транспортної мережі, забезпеченість транспортними засобами, технологічний та інноваційний рівень розвитку тощо), інституційні (нормативно-правова база, розвиненість інститутів управління та регулювання, розробка й реалізація транспортної політики), загальноекономічні (рівень соціально-економічного розвитку країни, обсяги і структура виробництва, розвиток зовнішньоторговельної діяльності, розвиток взаємопов'язаних галузей промисловості, інвестиційний потенціал галузі й економіки тощо), наддержавні (розвиток міжнародного співробітництва, інтеграція національних транспортних систем, розвиток мережі МТК, уніфікація та стандартизація вимог до організації процесів транспортування тощо) та глобальні (розвиток світової торгівлі, світового туристичного ринку, процесів міграції трудових ресурсів, посилення конкуренції на світовому ринку транспортних послуг, глобалізація та регіоналізація світового господарства тощо).

На підставі дослідження запропоновано два методичні підходи до оцінки потенціалу світової транспортної системи: оптимізаційний та метод інтегральних показників.

Оптимізаційний підхід передбачає визначення способу досягнення найкращого результату діяльності за умови ефективного (оптимального) використання наявних ресурсів. Загальною оцінкою потенціалу розвитку світової транспортної системи в рамках запропонованого підходу є оптимальне значення показника F, отримане як результат вирішення оптимізаційної задачі (1)-(4):

, (1)

, , (2)

, , (3)

, , , (4)

де ? узагальнений показник, що є індикатором якості функціонування даної системи, значення якого залежить від результативності використання всіх функціональних можливостей світової транспортної системи та визначається в моделі виробничими функціями ;

? витрати ресурсів (виробничих чинників) виду j транспорту виду і, що використовуються для транспортування вантажів/пасажирів та обчислення в натуральному вираженні;

? ресурси транспортної системи (матеріальні, фінансові, трудові, інформаційні);

? максимальна потреба в послугах транспорту виду і у момент часу t.

Підхід, що базується на методі інтегральних оцінок, передбачає розрахунок інтегрального показника стану національної транспортної системи певної країни світу, який надає узагальнюючу, комплексну характеристику рівня розвитку певної транспортної системи в даний момент часу. На підставі аналізу з використанням економіко-математичних положень теорії економічних індексів обґрунтовано, що найкращою формою такого інтегрального показника є середня геометрична зважена, яка матиме такий вигляд:

для показників-стимуляторів: , (5)

для показників-дестимуляторів: , (6)

де хij, xmax, xmin - відповідно порівнювальні, максимальні та мінімальні значення одиничних показників, що включаються до інтегральної оцінки.

Використання інтегральних оцінок дозволяє здійснити компаративний аналіз транспортних систем різних країн. Розрахунок інтегральних показників у динаміці дозволяє простежити еволюцію фактичного стану та рівня розвитку транспортних систем і виявити закономірності їх розвитку.

У другому розділі "Аналіз особливостей розвитку світової транспортної системи" визначено і проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку світової транспортної системи, установлено характер зв'язку між особливостями функціонування різних видів світового транспорту та тенденціями розвитку світогосподарських процесів, надано оцінку рівня розвитку національних транспортних систем країн світу (на прикладі країн ЄС) на підставі розрахунку інтегральних показників.

Глобалізація світогосподарських відносин обумовлює зростання ролі та значення транспортних систем країн і регіонів у світовому господарстві. Проведений аналіз особливостей розвитку світової транспортної системи на основі запропонованого науково-методичного підходу, що передбачає виділення таких етапів: дослідження динаміки основних показників розвитку світового транспорту (транспортної мережі, транспортомісткості, вантажообігу, пасажирообігу тощо); визначення структури та структурних зрушень у розвитку світової транспортної системи за видами транспорту, рівнем розвитку, регіональною приналежністю тощо; оцінка впливу глобальних детермінантів загальноекономічного розвитку (динаміки світового ВВП, світової торгівлі товарами, туристичними послугами, міжнародної міграції тощо) на особливості розвитку різних видів світового транспорту; компаративний комплексний аналіз рівня розвитку національних транспортних систем світу, дозволив установити нижченаведені тенденції та закономірності розвитку світової транспортної системи:

1. За період 1960-2010 рр. світовий вантажообіг збільшився в 6,5 раза (з 6,9 трлн. т-км у 1960 р. до 44,5 трлн. т-км у 2010 р.), світовий пасажирообіг - у 7 разів (з 2,5 трлн. пас-км до 17,5 трлн. пас-км), що обумовлено випереджаючим зростанням обсягів світового ВВП (у 57 разів ? з 1,1 трлн. дол. США у 1960 р. до 63,2 трлн. дол. США у 2010 р.) і світової торгівлі товарами (у 117 разів ? з 0,13 трлн. дол. США у 1960 р. до 15,2 трлн. дол. США у 2010 р.), унаслідок чого транспортомісткість світового господарства скоротилася з 6,2 т-км/1 дол. США у 1960 р. до 0,8 т-км/1 дол. США у 2010 р.

2. Прискорене зростання довжини, щільності та якісних параметрів транспортної мережі світу, 70% якої займають автомобільні шляхи, довжина яких за період 1960-2010 рр. зросла з 15,5 до 30 млн. км; 20% ? повітряні, що збільшилися з 3,3 до 12,1 млн. км; 5% припадає на залізничні шляхи, довжина яких навпаки характеризується незначною тенденцією до скорочення з 1,32 до 1,02 млн. км. До 38,4% залізничної мережі світу припадає на транспорту систему Північної Америки, однак найбільш високу щільність залізничних шляхів мають країни ЄС, серед яких Чехія (121,6 км/1000 км 2), Бельгія (110,6 км/1000 км 2), Люксембург (105,8 км/1000 км 2) та Японія (73 км/1000 км 2). Найбільш широка мережа автомобільних доріг у США (6463 тис. км), країнах ЄС (5000 тис. км) та Китаї (2283 тис. км). Найдовшою мережею внутрішніх водних шляхів світу характеризується транспортна система Бразилії (50 тис. км), США (41 тис. км), Індонезії (41 тис. км) та Індії (14,5 тис. км).

3. Високий ступінь неоднорідності регіональної структури світової транспортної системи, що визначається особливостями територіального розташування, рівнем соціально-економічного розвитку країн, вантажо- та пасажироспроможним потенціалом країн тощо. У структурі світового вантажообігу за видами транспорту 62% світових вантажних перевезень обслуговує морський транспорт, 16% ? залізничний, 8% ? автомобільний, 3% ? річковий, 1% ? повітряний. До 80% світових пасажирських перевезень забезпечується автомобільним транспортом, 10% ? залізничним, 9% ? повітряним, 1% ? морським та річковим.

4. Структура світової транспортної системи за регіональною приналежністю (див. таблицю) свідчить про домінування у структурі вантажних та пасажирських перевезень залізничним, авіаційним та морським транспортом Азії та Океанії, що викликано швидкими темпами економічного зростання економік Китаю, Індії, Індонезії тощо.

5. У структурі внутрішньоконтинентальних перевезень 70-80% займають наземні види транспорту, причому в західноєвропейських країнах лідером із вантажних перевезень є автомобільний транспорт (40%), у країнах Східної Європи та СНД - залізничний транспорт (60%), у країнах Північної Америки ці види транспорту займають приблизно рівні частки. У цілому очевидна тенденція до зростання частки автомобільного транспорту як у структурі внутрішніх, так і міжнародних перевезень.

6. Внутрішньоконтинентальні перевезення обслуговуються залізничним транспортом, вантажо- та пасажирообіг якого характеризується найвищими темпами зростання (167,4 та 141,6% відповідно за період 2000-2009 рр.); автомобільним транспортом (116,3 та 117,8% відповідно) і внутрішнім водним транспортом, що займає лише 4% у структурі світових процесів транспортування. Міжконтинентальні перевезення вантажів на 80% забезпечуються морським транспортом (зростання обсягів перевезень на 36,4% за період 2000-2009 рр.), а пасажирів - повітряним транспортом (зростання на 39,4%).

7. Структура світової транспортної системи за рівнем розвитку свідчить, що розвинуті країни світу контролюють 70% ринку міжнародних вантажних перевезень, зокрема 60,5% тоннажу світового морського флоту. Транспортні системи країн, що розвиваються, обслуговують 20% світового вантажообігу, з яких третина належить морському транспорту, найбільшими власниками якого є Китай та Південна Корея. На транспортні системи країн Східної Європи та СНД припадає лише 10% світового вантажообігу.

8. Розвиток маршрутів транспортування обумовлений змінами у географічній структурі світової торгівлі, що протягом 1960-2009 рр., як свідчать розрахунки на основі коефіцієнтів структурних зрушень та коефіцієнта Гатєва, зазначала суттєвих зрушень (у середньому змінилася на 117,5%), що зумовило зміни в регіональному розподілі транспортних потоків. Так, установлено, що 37,9% північноамериканських, 70,9% європейських, 57,8% азіатських експортних вантажопотоків припадає на внутрішньорегіональну торгівлю в межах кожного з названих регіонів, що пов'язано з активним розвитком процесів регіональної інтеграції. Рух цих потоків забезпечується потужностями відповідних регіональних транспортних систем.

9. Активний розвиток інтеграційних та глобалізаційних процесів у галузі, організаційною основою яких є розвиток мультимодальних перевезень, контейнеризація галузі, створення корпорацій, картелів, стратегічних альянсів, що об'єднують перевізників, виробників транспортних засобів, підприємства інфраструктури тощо. Так, 70% обсягів перевезень авіаційним транспортом здійснюється 30 найбільшими транснаціональними компаніями світу (American Airlines, Air France-KLM, Delta Airlines, United Airlines, Lufthansa та ін.), 4-5 операторів (Carnival Group, Royal Carribbean, P&O Princess Group, Star Cruisers) контролюють ринок морських пасажирських перевезень, 70% світового виробництва вантажних автомобілів сконцентровано у 5 великих ТНК (Ford, General Motors, Daimler Chrysler, Toyota, Nissan) тощо.

В умовах глобалізації світового економічного простору розвиток світового транспорту заходиться у прямій тісний залежності від основних глобальних індикаторів загальноекономічного розвитку, а саме: динаміки світового ВВП, світової торгівлі товарами, змін у регіональній та товарній структурі світової торгівлі, розвитку світового ринку туристичних послуг, зростання інтенсивності внутрішньорегіональної торгівлі в межах існуючих інтеграційних угруповань. Так, аналіз показав, що найбільш залежним від змін світового ВВП і світового товарного експорту є вантажообіг морського (коефіцієнти кореляції дорівнюють відповідно 0,993; 0,984), вантажообіг залізничного транспорту (0,961; 0,946) і пасажирообіг авіаційного транспорту (0,994), динаміка світового експорту туристичних послуг найбільш тісно корелює зі змінами в пасажирообігу авіаційного (0,998) та залізничного видів транспорту (0,989).

У рамках запропонованого підходу до оцінки рівня розвитку транспортних систем на основі розрахунку системи інтегральних (комплексних) оцінок проведено компаративний аналіз рівня розвитку національних транспортних систем країн ЄС за загальним показником рівня розвитку показниками результативності функціонування транспортної системи, стану транспортної інфраструктури та транспортних ресурсів як на основі абсолютних одиничних параметрів функціонування транспортної системи: обсяги перевезень за видами транспорту, довжина транспортної мережі, рухомі транспортні засоби, інвестиції в інфраструктуру транспорту, кількість зайнятих в галузі, так і відносних, що враховують масштаби розвитку економіки країн: транспортомісткість економіки, щільність транспортної мережі, насиченість економіки транспортними засобами, частка інвестицій у ВВП, рівень зайнятості й отримані відповідні рейтинги розвитку транспортних систем.

Установлено позитивні динамічні зміни у світовій транспортні системі, а саме: стабільне зростання вантажообігу та пасажирообігу світового транспорту, скорочення транспортомісткості світової економіки, зростання світової транспортної мережі та її модернізація, уніфікація умов транспортування, розвиток процесів глобалізації транспортної галузі, зростання взаємодії національних транспортних систем у межах регіонів, зростання ролі міжконтинентальних транспортних комунікацій; негативні тенденції, а саме: зростання транспортної аварійності, шкідливого впливу на навколишнє середовище, збереження диспропорцій між основними видами внутрішнього наземного транспорту та перевантаженість транспортної мережі.

У третьому розділі "Потенціал розвитку транспортної системи України в умовах її інтеграції до світової транспортної системи" проаналізовано сучасний стан розвитку транспортної системи України в умовах її інтеграції до світової транспортної системи, проведено оцінку потенціалу транспортної системи України на основі використання оптимізаційного підходу, обґрунтовано концептуальні засади поглиблення участі України у світовій транспортній системі.

Розвиток у 1990-2010 рр. транспортної системи України, що представлена всіма видами транспорту, характеризується зростанням обсягів перевезень вантажів та пасажирів щорічно в середньому на 1,2 та 2,8% відповідно, скороченням на 1114,3 км, або на 5%, експлуатаційної довжини залізничних колій, зменшенням з 4 до 2,18 тис. км у 2010 р. довжини річкових водних артерій, що використовуються для перевезення вантажів і пасажирів, зростанням частки електрифікованих залізничних шляхів з 35,6% у 1990 р. до 45,4% у 2010 р., довжини автомобільних доріг (на 1692,2 км, або на 1%), частки доріг із твердим покриттям (з 93,7% у 1990 р. до 97,8% у 2010 р.).

Інтеграція України у світову транспортну систему забезпечується через організацію перевезень у міжнародному сполученні, у тому числі транзитних перевезень, участь у розбудові мережі міжнародних транспортних коридорів, співробітництво з міжнародними організаціями в рамках реалізації спільних проектів.

Потенціал розвитку транспортної системи України формується в результаті позитивного впливу таких чинників: територіальних (вигідного географічного та геоекономічного розташування, наявності морського кордону та найдовшого у Європі сухопутного кордону), інфраструктурних (наявності розвиненої транспортної інфраструктури, зокрема залізничної мережі та портового господарства), інституційних (наявності достатньої нормативно-правової бази та інститутів регулювання), загальноекономічних (посилення конкуренції на внутрішньому ринку транспортних послуг, активізацією зовнішньоторговельної діяльності, орієнтації на інноваційну модель розвитку національної економіки, транспортної системи зокрема), наддержавних та глобальних (активізації міжнародного співробітництва в рамках адаптації до вимог єдиної транспортної політики країн ЄС, взаємодії в межах регіональної транспортної системи країн СНД, розбудови мережі МТК, активізації зовнішньоекономічних відносин між країнами Європи та Азії, активної інтеграції до світової транспортної системи).

Стримуючими чинниками розвитку потенціалу транспортної системи України є низькі темпи якісних зрушень у розвитку транспортної мережі та транспортних засобів порівняно з європейськими країнами, відсутність власного морського флоту, низький рівень контейнеризації портового господарства, низький рівень конкурентоспроможності автомобільного та авіаційного транспорту, відсутність чіткого механізму реалізації стратегій розвитку транспортної галузі, невідповідність нормативно-правової бази європейському законодавству, необхідність її швидкої адаптації, низький інвестиційний потенціал галузі, високий ступінь залежності транспорту від динаміки виробництва, розвитку взаємопов'язаних галузей, загальних темпів економічного зростання держави, посилення конкурентного впливу за вантажопотоки з боку інших транзитних держав.

На підставі економіко-статистичного аналізу в рамках розробленого оптимізаційного підходу до оцінки потенціалу транспортної системи запропоновано практичну реалізацію оптимізаційної моделі щодо оцінки потенціалу транспортної системи України. Розв'язання даної оптимізаційної задачі дозволило зробити висновок, що величина потенціалу транспортної системи України при можливих змінах основних факторів (шляхи сполучення, чисельність зайнятих у галузі, обсяги інвестицій у галузь), оцінювалася можливим річним валовим прибутком у 49742 млн. грн., що на 6,8% вище за фактичний рівень отриманого прибутку від діяльності транспорту у 2008 р.

На основі одержаних прогнозів з урахування цільової функції запропонованої оптимізаційної моделі був зроблений висновок, що на короткострокову перспективу до 2013 р. порівняно з 2008 р. шляхи сполучення скоротяться на 1%, чисельність занятих у транспортній галузі збільшиться на 10,8% і досягне 1623,4 тис. осіб, обсяги інвестицій у галузь зростуть у 2 рази й можуть сягнути 73154 млн. грн.; за цих умов обсяг валового прибутку від діяльності транспорту до 2013 р. може зрости до 51,6 млрд. грн., або на 10,7%.

Задля поглиблення участі України у світовій транспортній системі запропоновано концептуальні засади розвитку національної транспортної системи, що базуються на принципах модернізації, інноваційності, взаємодії/інтеграції, інтероперабельності, адаптації/гармонізації та передбачають виділення трьох блоків стратегічних цілей, а саме: підвищення конкурентоспроможності транспортної системи, поглиблення інтеграції до європейської та світової транспортних систем, розвиток транспортно-економічних зв'язків із країнами світу й активізацію співробітництва з міжнародними організаціями в рамках спільних проектів, реалізація яких сприятиме посиленню ролі України у світовій транспортній системі

Обґрунтовано, що поглиблення інтеграції України до європейської та світової транспортних систем має забезпечуватися за рахунок збільшення обсягів експорту транспортних послуг, зростання перевезень у міжнародному сполученні, підвищення транзитного потенціалу, поглиблення участі країни в системі міжнародних транспортних коридорів, зростання частки українських транспортних компаній у міжнародних перевезеннях.

Доведено, що розвиток транспортно-економічних зв'язків і співробітництва з міжнародними організаціями має базуватися на адаптації українського законодавства до вимог єдиної транспортної політики ЄС, приведенні транспортної інфраструктури до європейських та світових вимог, посиленні співпраці з ЄС у транспортній сфері в рамках проектів TWINNING, "спільний авіаційний простір", розбудові мережі міжнародних транспортних коридорів (TEN-T) і транснаціональних вісей тощо, спільних проектах із галузевими міжнародними організаціями: Міжнародним транспортним форумом (ITF), Міжнародним союзом залізниць (UIC), Міжнародною морською організацією (IMO), Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO), Міжнародним союзом автомобільного транспорту (IRU) тощо.

Висновки

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення наукового завдання щодо вдосконалення теоретико-методичних підходів до визначення потенціалу розвитку світової транспортної системи й окремих її складових і розробки науково-практичних рекомендацій щодо оптимізації участі України у світовій транспортній системі.

На основі результатів дослідження зроблено такі висновки:

1. Запропоновано під світовою транспортною системою розуміти сукупність інтегрованих національних транспортних систем країн світу, що представлені різними взаємопов'язаними та взаємодіючими видами транспорту, які здійснюють реалізацію як внутрішніх, так і міжнародних перевезень, забезпечуючи стабільне функціонування світового господарства.

2. Установлено, що світовій транспортній системі притаманні властивості структурованості, ієрархічності, цілісності, ділимості, синергічності, цілеспрямованості, адаптивності та динамічності, що обумовлює необхідність застосування системного підходу при аналізі особливостей її функціонування; світова транспортна система виконує основні (дистрибутивну та забезпечуюючу) та похідні (транзитну, стимулюючу, інтегруючу, глобалізуючу) функції.

3. Під потенціалом транспортної системи запропоновано розуміти сукупні максимальні можливості системи забезпечувати здійснення процесів транспортування на основі оптимального використання транспортних ресурсів; потенціал розвитку транспортної системи запропоновано розглядати як здатність елементів системи (національних транспортних систем, видів транспорту тощо) піддаватися якісним змінам, які приводять до поліпшення існуючих або виникнення нових властивостей та елементів системи, що обмежені розмірами наявних транспортних ресурсів і загальносвітовими економічними умовами.

4. Запропоновано систему чинників, що визначають потенціал розвитку світової транспортної системи, до яких за характером та масштабом впливу віднесені: територіальні, інфраструктурні, інституційні, загальноекономічні, наддержавні, глобальні тощо.

5. Обґрунтовано доцільність використання оптимізаційного підходу до оцінки потенціалу транспортної системи, що передбачає визначення способу досягнення найкращого результату функціонування системи за умови ефективного використання наявних транспортних ресурсів. Реалізація даного підходу передбачає побудову й аналіз відповідної оптимізаційної економіко-математичної моделі.

6. Запропоновано методику розрахунку інтегральних оцінок стану національних транспортних систем країн світу, використання якої дозволило здійснити компаративний аналіз транспортних систем країн ЄС за рівнем їх загального розвитку, рівнем результативності функціонування транспортної системи, станом транспортної інфраструктури та станом транспортних ресурсів.

...