Державне управління сферою промислової власності України в умовах її членства у Світовій організації торгівлі

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 354:330.342.146

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЇЇ ЧЛЕНСТВА У СВІТОВІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОРГІВЛІ

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

ШЕСТАК Іван Михайлович

КИЇВ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Науковий керівник доктор наук з державного управління, професор, заслужений діяч науки і техніки України КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідуючий відділом інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор КУЦ Юрій Олексійович Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри регіонального управління та місцевого самоврядування

кандидат економічних наук, доцент старший науковий співробітник ГУСЄВ Вячеслав Олександрович Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки

Захист відбудеться 10 грудня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 60, к.302.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 60, к.202.

Автореферат розісланий 7 листопада 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

к. держ. упр., с.н.с. І.О. Драган

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному геоекономічному просторі єдиний реальний шлях поступального розвитку України - інноваційний. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на розвиток світової економіки.

Успіх у здійсненні інноваційної діяльності залежить від багатьох чинників.

Одним із найважливіших чинників, що впливає на інноваційний розвиток України, є стан її сфери промислової власності (ПВ).

Як показує аналіз, в Україні склалася ситуація, яка характеризується, з одного боку, зростанням показників щодо надходження заявок та видачу охоронних документів на об'єкти ПВ, а з іншого, - відбувається гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості.

Результати аналізу свідчать, що існуючий рівень державного управління сферою ПВ виявився неадекватним до умов ринкової економіки, особливо з урахуванням членства України у Світовій організації торгівлі (СОТ), і потребує покращення з метою його відповідності умовам світового менеджменту.

У зв'язку з цим актуальності набуває завдання, що полягає в удосконаленні функціонування механізмів державного управління сферою ПВ України в умовах її членства у СОТ і розробленні на підставі їх застосування пропозицій щодо подальшого розвитку інфраструктури системи державного управління цією сферою.

На важливості наукового пошуку щодо різних складових теорії державного управління сферою ПВ наголошують дослідники цієї проблематики: С.О. Біла, М.П. Бутко, О.Б. Бутнік-Сіверський, В.Є. Воротін, М.В. Гаман, В.О. Гусєв, О.І. Дацій, А.О. Дєгтяр, В.С. Дроб'язко, М.М. Дронь, С.Є. Захаров, А.Г. Жарінова, М.М. Капінос, Д.В. Карамишев, О.Б. Кірєєва, І.Ю. Кожарська, М.Х. Корецький, П.П. Крайнєв, Ю.М. Кузнєцов, Ю.О. Куц, М.А. Латинін, А.С. Лисецький, О.Ф. Морозов, С.П. Мосов, О.М. Нікіфорова, О.П. Орлюк, М.В. Паладій, В.Д. Пархоменко, О.В. Пічкур, В.І. Полохало, О.Д. Святоцький, О.М. Суходоля, О.В. Томіло, В.П. Тронь, А.М Федорищева, О.С. Шаптала та ін., які підкреслюють важливість досліджень із питань державного управління сферою ПВ.

Разом з тим окремі аспекти визначеної проблематики в умовах ринкової трансформації та членства України у СОТ ще недостатньо досліджено та розроблено.

Зокрема, не визначено сутність та складові сфери ПВ. Недостатньо вивченими залишаються умови розвитку цієї сфери в Україні та за кордоном. Потребують з'ясування особливості державного управління сферою ПВ України та нормативно-правові засади її існування та розвитку.

Залишаються невизначеними принципи державного управління сферою ПВ в Україні в умовах її членства у СОТ.

Нагально необхідно обґрунтувати напрями розвитку механізмів державного управління сферою ПВ України та удосконалення структури системи державного управління цією сферою, а також визначення напрямів розвитку нормативно-правового та інформаційного забезпечення функціонування системи державного управління сферою ПВ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки отримані в межах наукової теми відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України «Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку» (номери державної реєстрації 0106U005193(39) та 0106U005261(48) і «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (номер державної реєстрації 0107U0004762). Роль автора полягає у розробці механізмів державного управління сферою ПВ України в ринкових умовах та умовах членства України у СОТ в інтересах інноваційного розвитку країни.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування напрямів розвитку системи державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ.

Для досягнення мети дослідження поставлено такі завдання:

- визначити сутність та складові сфери промислової власності;

- дослідити умови розвитку сфери промислової власності в Україні та за кордоном;

- з'ясувати особливості державного управління сферою промислової власності в Україні;

- проаналізувати нормативно-правові засади існування та розвитку сфери промислової власності;

- обґрунтувати принципи державного управління сферою промислової власності в Україні в умовах її членства у СОТ;

- дослідити стан організаційно-методичного забезпечення функціонування механізмів державного управління сферою промислової власності України;

- обґрунтувати напрями розвитку механізмів державного управління сферою промислової власності України;

- удосконалити структуру системи державного управління сферою промислової власності;

- визначити напрями розвитку нормативно-правового та інформаційного забезпечення функціонування системи державного управління сферою промислової власності.

Об'єкт дослідження - процес державного управління сферою промислової власності України.

Предмет дослідження - механізми, засоби та інструменти державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у Світовій організації торгівлі.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що застосування механізмів державного управління сферою ПВ України в умовах відхилень у сфері ПВ і виникнення нових можливостей у цій сфері, побудованих на принципах економічної доцільності, життєвого циклу об'єкту ПВ, цілеспрямованої поведінки, адаптації, здатності до прогнозування, єдності частин у цілому і розрізнення «гарної» і «поганої» організації, забезпечать зростання якості державного управління сферою ПВ у ринкових умовах та умовах членства України у СОТ.

Методи дослідження. У дослідженні було використано комплекс взаємодоповнюючих методів: причинно-наслідкового аналізу та порівняння - під час обґрунтування актуальності обраної теми дослідження, дослідження змісту та стану сфери ПВ, умов її існування та розвитку, організації державного управління цією сферою в умовах багатоукладної ринкової економіки та членства у СОТ; причинно-наслідкового, історичного та логічного аналізу - під час дослідження літературних джерел та постановці наукового завдання; теорій самоорганізації та організаційного управління - під час обґрунтовування принципової основи здійснення державного управління сферою ПВ в Україні в умовах її членства у СОТ; системного підходу і положень теорії організації - під час удосконалення механізмів державного управління сферою ПВ та обґрунтуванні рекомендацій щодо удосконалення структури системи державного управління сферою ПВ, видів забезпечення її функціонування в умовах членства України у СОТ.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів із різних галузей знань, у яких висвітлено фундаментальні положення теорії розвитку сфери інтелектуальної власності, питання державного управління сферою промислової власності, законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, звіти міністерств і відомств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- визначено дефініції категорійно-понятійного апарату сфери ПВ та державного управління нею і введено до наукового обігу поняття: «сфера інтелектуальної власності», «сфера промислової власності», «державне управління сферою промислової власності», - що створює необхідне підґрунтя для однозначного трактування цих термінів в теорії державного управління сферою промислової власності України;

- обґрунтовано сукупність принципів державного управління сферою промислової власності України в умовах СОТ на засадах самоорганізації та життєвого циклу об'єкта промислової власності: економічної доцільності, цілеспрямованої поведінки, адаптації, здатності до прогнозування, єдності частин у цілому і розрізнення «гарної» та «поганої» організації;

удосконалено:

- механізм державного управління в умовах відхилень від встановлених значень показників функціонування сфери промислової власності під час змін чинників її внутрішнього та зовнішнього середовища в умовах членства України у СОТ, який, на відміну від існуючого, враховує такі процедури його здійснення, як: виявлення симптомів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, прогнозування розвитку ситуації, перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив, прийняття управлінського рішення і реалізація управлінського рішення;

- механізм державного управління сферою ПВ з використанням нових можливостей, який, на відміну від існуючого, враховує використання нових об'єктів ПВ, що з'являються з часом, для покращення стану інноваційного розвитку України в умовах її членства у СОТ через сукупність процедур: визначення ситуації відхилень та управлінського рішення із неї, виявлення нових можливостей через створення об'єктів ПВ, оцінка прогнозної ефективності застосування нових об'єктів ПВ, перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив, прийняття управлінського рішення і реалізація управлінського рішення;

набули подальшого розвитку:

- механізми реалізації функції контролю за діяльністю посадових осіб у системі державного управління сферою промислової власності, які забезпечують контроль посадових осіб під час розв'язання ними проблемних ситуацій державного управління у сфері промислової власності на етапах вироблення, погодження та затвердження управлінських рішень;

- напрями вдосконалення системи державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ: інституційного (формування різних структур), нормативно-правового забезпечення, інформаційного забезпечення;

- теоретичні підходи щодо досліджень еволюції державного управління сферою ПВ в Україні як процесу взаємодії держави і суспільства крізь призму тенденцій, притаманних світовому співтовариству у сфері ПВ, які передбачають вироблення і прийняття необхідних управлінських рішень, спрямованих на покращення стану інноваційного розвитку України в жорстких умовах конкуренції та членства України у СОТ.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені науково-теоретичні основи державного управління сферою ПВ, стан якої є критичним для інноваційного розвитку України в умовах її членства у СОТ, придатні для застосування у практиці державного будівництва сучасної України із метою прискорення її інноваційного розвитку та адміністративного реформування.

Основні результати дисертаційного дослідження використані під час підготовки проектів довідок та рішень РНБО України: «Про право і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі у формуванні національного багатства України»; «Про хід виконання Указу Президента України від 12 лютого 2007 року № 105/2007 «Про Стратегію національної безпеки України» (акт реалізації від 28.04.2009), а також реалізовані в навчальному процесі Державного вищого навчального закладу «Державний інститут інтелектуальної власності» під час викладання дисциплін «Управління інтелектуальною власністю» та «Управління системою інтелектуальної власності» (акт реалізації від 01.07.2009).

Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні положення, висновки й рекомендації можуть бути використані в навчальних закладах за програмами підготовки фахівців державного управління сферою ПВ.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить отримані автором особисто результати в галузі науки державного управління, що опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювали на засіданнях відділу інвестиційної політики та розвитку місцевого самоврядування Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Основні положення та результати дисертаційного дослідження використані в наукових доповідях на науково-практичних конференціях за міжнародною участю, зокрема «Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 2009), «Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій» (м. Львів, 2009), на ІХ Міжнародному науковому конгресі «Державне управління та місцеве самоврядування» (м. Харків, 2009 р.), на ІІ Міжнародній науковій конференції «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (м. Суми, 2009 р.). промисловий інноваційний власність

Результати апробації були схвалені, а тексти наукових доповідей, оприлюднених на конференціях, рекомендовані для опублікування.

Публікації. Основні положення, що увійшли до дисертаційного дослідження, відображено автором у 8 публікаціях, загальним обсягом 3,12 друк. арк., серед яких 4 - у фахових наукових виданнях із державного управління.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, з яких - 173 сторінки основного тексту, у т.ч. 19 рисунків, 4 додатки. Список використаних джерел зі 199 найменувань викладено на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і рівень наукової розробленості досліджуваної теми, її зв'язок із науково-дослідними роботами; визначено об'єкт, предмет, мету й завдання, методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів та встановлено їх практичну користь; наведені дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі - «Теоретико-методичні засади державного управління сферою промислової власності України» - показано, що протягом всієї історії людської цивілізації національне багатство ґрунтувалося на володінні матеріальними об'єктами. Проте зараз ця схема змінилася й знання стали новим національним надбанням. Світова економіка, яка базується «на бетоні й залізі», поступово замінюється на економіку, засновану на ідеях і знаннях, у межах якої інтелектуальна власність стає однією з головних цінностей.

Перехід України на інноваційні рейки пов'язаний насамперед зі створенням та подальшим упровадженням інтелектуальної власності (ІВ), основною складовою якої є промислова власність.

Для цього, у першу чергу, треба чітко розуміти сутність таких термінів, як «сфера інтелектуальної власності» та «сфера промислової власності». Різні термінологічні питання державного управління сферою ПВ розглядалися в роботах О.Б. Бутнік-Сіверського, В.С. Дроб'язко, М.М. Дроня, А.Г. Жарінової, В.О. Жарова, М.М. Капіноса, В.О. Комарова, Ю.М. Кузнєцова, М.Х. Корецького, О.Ф. Морозова, С.П. Мосова, О.Ф. Немчина, О.М. Нікіфорової, О.П. Орлюк, М.В. Паладія, В.Д. Пархоменко, О.В. Пічкура, О.Д. Святоцького, О.В. Томіло, В.В Бєлова, Ю.Н. Белогоня, В.Л. Білоусова, О.В. Васильєва, М.С. Дашяна, П.Н. Завліна, А.М. Козирєва, О.В. Новосєльцева, В.Ю. Плотникова та ін. Аналіз показав, що терміни «сфера інтелектуальної власності» та «сфера промислової власності» не є новими для застосування у повсякденній діяльності органів влади та комерційних структур, але їх вважають новими для використання як у нормативних документах держави, так і в наукових дослідженнях. У зв'язку з цим автором визначено зміст цих термінів та введено їх у науковій обіг.

Під терміном «сфера інтелектуальної власності» розуміють середовище, у якому здійснюють різні види інтелектуальної творчої діяльності людини, результатами яких є інтелектуальні цінності нематеріальної природи, що належать до об'єктів ІВ, які охороняються правом промислової власності або авторським правом і суміжними правами згідно з чинним законодавством і призначені для подальшого їх використання. Базуючись на змісті терміна «сфера інтелектуальної власності», надано розуміння терміну «сфера промислової власності», під яким треба розуміти середовище, ув якому здійснюють різні види інтелектуальної творчої діяльності людини, результатами яких є інтелектуальні цінності нематеріальної природи, що належать до об'єктів ПВ, які охороняються правом промислової власності згідно з чинним законодавством і призначені для подальшого їх використання.

Дослідження стану сфери ПВ шляхом аналізу умов, що мали місце у період існування СРСР та умов, які склалися в Україні, показало, що на стан цього питання на початку становлення нашої держави негативно вплинув різкий перехід економіки на ринкові засади: на кінець 1999 р. валовий зовнішній борг перевищував 12,6 млрд дол. США (54, 2% ВВП), обсяг ВВП на душу населення склав 620 дол. США, на обліку в службі зайнятості перебувало майже 2,5 млн громадян, заборгованість по заробітній платі та по всіх видах соціальних виплат досягала майже 10 млрд грн., до третього тисячоліття Україна не була 50-мільйоною країною; на кінець 2008 р. знизилась чисельність населення України до 46 млн, валовий зовнішній борг перевищив цифру 105 млрд дол. США, за межею бідності проживає 70% населення України.

Розвиток сфери ПВ за кордоном, який основується на визначених у дисертації світових тенденціях у цій сфері: світова економіка поступово перетворюється на економіку, засновану на ідеях і знаннях, у межах якої промислова власність стає однією з головних цінностей і потужним інструментом економічного зростання; патентна система стала невід'ємною частиною зростаючої глобальної економічної активності, причому збільшення кількості поданих патентних заявок точно відображає економічне зростання в усьому світі, вимагає від України їх обов'язкового врахування.

Створена за роки незалежності в Україні державна система управління сферою ПВ, спрямована на вирішення питань охорони прав на об'єкти права ПВ. У зв'язку з цим формування ринку промислової власності відбувається повільно, а потрібні й ефективні механізми обліку та запровадження у виробництво результатів інтелектуальної творчої діяльності на жаль відсутні. Більш того, існує навіть неконтрольована передача наукових і конструкторських розробок за кордон.

Характерним є і повільне розгортання діяльності структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в органах виконавчої влади, бюджетних установах, організаціях та на підприємствах, діяльність яких пов'язана з використанням об'єктів ПВ.

Результати аналізу змісту Положень про міністерства (відомства) вказують на відсутність вертикалі державного управління у сфері ПВ та відсутність управлінського й інформаційного зворотного зв'язку. Поза увагою органів державної влади залишився постійно зростаючий недержавний сектор економіки з питань методичного забезпечення у сфері ПВ.

Унаслідок цього, завдання, які мають виконувати міністерства (відомства) у сфері науки і техніки відповідно до Положень про кожне міністерство (відомство), не визначають необхідності організації і проведення винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи. Відсутнє Типове положення про спеціальні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у складі підприємств, установ та організацій. Не визначено механізмів виконання ними завдань у сфері ПВ та ресурсне забезпечення виконання цих завдань в умовах ринкової економіки.

Таким чином, в умовах, що склалися після вступу України до СОТ, з метою створення новітніх технологій та збільшення частки конкурентоспроможної високотехнологічної продукції необхідно забезпечити трансформування та удосконалення існуючих механізмів державного управління сферою ПВ.

У другому розділі - «Аналіз сучасного стану державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ» - здійснено аналіз нормативно-правових засад існування та розвитку сфери ПВ України, обґрунтовано принципи державного управління цією сферою в умовах членства країни у СОТ та досліджено стан організаційно-методичного забезпечення функціонування механізмів державного управління сферою ПВ України.

До отримання державної незалежності в Україні, як і в усьому СРСР, регулювання відносин у сфері ПВ забезпечувалося переважно підзаконними актами. Їх нараховувалося більше двадцяти. Винятком був розділ п'ять «Винахідницьке право» Цивільного кодексу УРСР, а також Закон «Про винаходи в СРСР». Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах держави і суспільства.

Початковим кроком на шляху створення нормативно-правової бази в сфері ІВ України можна вважати Закон України «Про власність» від 07.02.1991 № 697-XII. Стаття 13 цього Закону вперше визначила об'єкти права громадян, до яких були віднесені також і твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг тощо. Основи національної системи державного управління сферою ІВ були закладені Постановами КМ України «Про створення Державного патентного відомства України» від 27.01.1992 № 29 та «Про створення Державного агентства України з авторських і суміжних прав» від 25.03.1992 № 154.

Основні норми права на творчу працю і на результати цієї праці щодо захисту інтелектуальної власності, захисту моральних і матеріальних прав автора з червня 1996 р. стали конституційними нормами отримавши своє відображення у ст. 41 і 54, прийнятої на п'ятій сесії Верховної Ради, Конституції України.

Нині систему основних джерел нормативно-правової бази України утворюють Конституція України, кодекси (9), закони (10), міжнародні договори України (18) та постанови КМ України.

Незважаючи на це, виявлено низку питань, невирішеність яких гальмує розвиток сфери ПВ. Це пов'язано із відсутністю в нормативно-правовій базі юридичного визнання існування сфери ІВ та її складової - сфери ПВ, із відсутністю статусу структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності як юридичних осіб, Загального положення про центральні органи влади з чітким визначенням функцій у сфері ПВ, а також Типового положення про структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності на підпорядкованих органам державної влади підприємствах, в установах і організаціях.

Таким чином, в Україні загалом створена сучасна нормативно-правова база, що регулює правовідносини у сфері ПВ і в основному відповідає міжнародним нормам, однак потребує удосконалення.

Проведений автором аналіз літературних джерел вказує на те, що в Україні за межами дослідження залишаються не тільки деякі питання нормативно-правової бази, й механізми державного управління винахідницькою діяльністю і проблеми створення та функціонування системи державного управління сферою ПВ України в умовах ринкової економіки та членства у СОТ.

Основним рівнем управління інтелектуальною власністю, що висвітлюють українські автори й автори пострадянських країн, є рівень підприємства (організації, установи). Вертикаль управління та зворотний зв'язок, без якого неможливе ефективне функціонування будь-якої системи управління, фактично не розглядають, що обумовлено нестабільністю перехідної економіки країн, теорія розвитку якої залишається на рівні окремих розробок.

Іноземні фахівці провідних країн світу основну увагу приділяють принципам практичного застосування промислової власності в інтересах інноваційного розвитку своїх країн та забезпечення конкурентоспроможності підприємств (організацій, установ) в умовах ринкових відносин.

Невизначеність підходів щодо розв'язання проблемних питань державного управління сферою ПВ України обумовлено, у першу чергу, відсутністю визначення поняття «державне управління сферою ПВ». У зв'язку з цим автором введено в науковий обіг це поняття, сутність якого полягає в тому, що під «державним управлінням» у сфері ПВ пропонується розуміти діяльність органів усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) із вироблення й реалізації управлінських рішень для здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на сферу ПВ з метою створення та використання об'єктів ПВ в інтересах забезпечення інноваційного шляху розвитку країни і задоволення потреб суспільства.

Визначення змісту «державного управління сферою ПВ» дало змогу автору перейти до обґрунтування принципів державного управління цією сферою. Як показав аналіз літературних джерел, наукові дослідження з розробки принципів державного управління сферою ПВ мають несистемний характер і не ґрунтуються на засадах самоорганізації і життєвого циклу об'єкта ПВ.

Із метою удосконалення державного управління сферою ПВ, а також механізмів його здійснення з урахуванням умов, притаманних членству України у СОТ (табл.1) і ринковим відносинам (рис.), автор обґрунтував сукупність

Таблиця 1

Характерні особливості членства України у СОТ

Позитивні	Негативні
Інтегрування у світове господарство (на долю членів СОТ припадає близько 96% обсягів світової торгівлі)	Обов'язкова участь у всіх багатосторонніх угодах
Система СОТ заохочує конкуренцію і знижує торговельні бар'єри	Необхідні зміни багатьох адміністративних процедур, реформи податкової системи, додаткові витрати держави та підприємств
Забезпечується ширший вибір товарів і послуг	Потреба у скасуванні низки положень, закріплених у чинних програмах субсидування окремих галузей, які суперечать нормам СОТ. У короткостроковій перспективі це може спричинити проблеми для галузей з високим рівнем субсидування
Зовнішня конкуренція стимулює ефективне вітчизняне виробництво, опосередковано знижує ціни і підвищує якість вітчизняної продукції	Проблеми міжнародного конкурентоспроможності вітчизняних продукції та послуг
Потужний стимул для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ	Створення нових викликів інноваційній безпеці України
Покращення інвестиційного клімату	Загострення конкуренції на внутрішньому ринку високотехнологічної продукції

принципів державного управління на засадах самоорганізації та з урахуванням життєвого циклу об'єкта ПВ, до складу якої увійшли: принцип економічної доцільності, принцип життєвого циклу об'єкта ПВ, принцип цілеспрямованої поведінки, принцип адаптації, принцип здатності до прогнозування, принцип єдності частин у цілому і принцип розрізнення «гарної» і «поганої» організації.

Рис. Динаміка реєстрації ліцензійних договорів на використання об'єктів ПВ

Дослідження організаційно-методичного забезпечення функціонування механізмів державного управління сферою ПВ України вказує на слабку адаптованість системи державного управління сферою ПВ до змін, які відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищах, особливо в умовах членства України у СОТ, у наслідок чого загальна чисельність творців скоротилася на 13,8% у промисловості - на 40,7%, у легкій промисловості - у 14,2 рази, у хімічній та нафтохімічній промисловості - на 37,2%, у металургії - на 34,8%, у машинобудуванні - 21,6%, у виробництві електронного та оптичного устаткування - на 30,5%.

Протягом останніх років спостерігається зменшення кількості впроваджених у виробництво раціоналізаторських пропозицій: у порівнянні з 2005 р. їх кількість зменшилась на 5,5%, з 2004 р. - на 10%, з 2003 р. - на 13%, з 2002 р. - на 22%, з 2001 р. - на 26%.

Як показує аналіз стану реєстрації прав на об'єкти права ПВ протягом останніх років, склалася суперечлива ситуація, що характеризується, з одного боку тенденцією загального зростання надходження заявок та видачу охоронних документів на об'єкти ПВ (табл. 2), а з іншого боку - відсутністю розвитку високотехнологічних галузей промисловості України.

Такий стан сфери ПВ вимагає удосконалення механізмів державного управління з урахуванням запропонованих вище принципів.

Таблиця 2

Надходження заявок на об'єкти промислової власності

Об'єкт ПВ	Кількість поданих заявок по роках
	2004	2005	2006	2007	2008
Винаходи	5778	5592	5930	6163	5697
Корисні моделі	5232	7286	8171	8870	9600
Промислові зразки	1862	2010	2236	2147	2285
Знаки для товарів і послуг	20263	24399	29996	33266	33081

Джерело: складено автором на основі даних ДП «Укрпатент»

Третій розділ - «Шляхи удосконалення системи державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ» - присвячений питанням обґрунтування напрямів розвитку механізмів державного управління сферою ПВ України, удосконалення структури системи державного управління сферою ПВ, розвитку нормативно-правового та інформаційного забезпечення функціонування системи державного управління сферою ПВ України.

Аналіз ступеня реалізації запропонованих у другому розділі принципів державного управління сферою ПВ в Україні показав, що їхнє використання на теперішній час здійснюється частково, без належного взаємозв'язку, за відсутності ефективної моделі інноваційного розвитку як такої, без належного піклування державних органів влади про створення об'єктів ПВ та їх використання, в умовах відсутності «активної чутливості» органів державного управління до змін зовнішнього і внутрішнього середовищ у сфері ПВ та їх своєчасної реакції, за відсутності показників для розрізнення «гарної» і «поганої» організації.

З урахуванням ситуації, що склалася в державному управлінні сферою ПВ, та результатів проведених досліджень, удосконалення механізмів державного управління сферою ПВ має відбуватися у двох напрямах: своєчасне виявлення відхилень від встановлених значень показників функціонування сфери ПВ і забезпечення інноваційного розвитку України з використанням нових якісних продуктів сфери ПВ.

Запропонований механізм державного управління в умовах відхилень від встановлених значень показників функціонування сфери ПВ за змін чинників її внутрішнього та зовнішнього середовища в умовах членства України у СОТ, який базується на засадах самоорганізації, враховує життєвий цикл об'єкта ПВ і включає такі процедури його здійснення, як: виявлення симптомів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, прогнозування розвитку ситуації, перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив, прийняття управлінського рішення і реалізація управлінського рішення.

Запропонований механізм державного управління сферою ПВ з урахуванням нових можливостей, що з'являються з часом для покращення стану інноваційного розвитку країни через створення і використання нових об'єктів ПВ в умовах членства України у СОТ, який складається з такої сукупності процедур:

ь визначення ситуації відхилень та управлінського рішення по ній,

ь виявлення нових можливостей через створення об'єктів ПВ,

ь оцінка прогнозної ефективності застосування нових об'єктів ПВ,

ь перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив,

ь прийняття управлінського рішення і реалізація управлінського рішення.

Реалізація цих механізмів дасть змогу органам державного управління удосконалити свою діяльність і своєчасно реагувати на відхилення у сфері ПВ, що обумовлені змінами чинників зовнішнього (внутрішнього) середовища, а також реалізовувати нові можливості, що з'являються з часом, для покращення стану інноваційного розвитку країни через створення і використання нових об'єктів ПВ, що виникають як результат науково-творчої діяльності людини і моніторингу стану науково-технічного прогресу.

Із метою якісної реалізації запропонованих механізмів у структурі спеціальних підрозділів міністерств і відомств України, утворених відповідно до постанови КМ України від 1 серпня 2007 р. № 995, а також на підпорядкованих їм підприємствах, в установах та організаціях для виявлення проблемних ситуацій державного управління (ПСДУ), які виникають у сфері ПВ унаслідок змін умов її зовнішнього та внутрішнього середовищ, запропоновано створити інформаційні структури, основним призначенням яких буде:

ь збір і аналіз інформації про стан зовнішнього і внутрішнього середовищ сфери ПВ,

ь виявлення симптомів ПСДУ, встановлення причинно-наслідкових зв'язків,

ь прогнозування розвитку ПСДУ,

ь прийняття рішення про вірогідність і формулювання ПСДУ,

а для вироблення рішень по ПСДУ - аналітичні структури, основним призначенням яких буде:

ь отримання, класифікація, відображення і передача ПСДУ;

ь маршрутизація ПСДУ та складання графіків їх розв'язання;

ь розподіл ПСДУ або призначення виконавців; з'ясування стану процесу вироблення рішень по ПСДУ;

ь синхронізація і координація діяльності виконавців; контроль за ПСДУ, за якими схвалюються рішення.

Уведення в дію зазначених структурних елементів вимагає нормативного закріплення обов'язків кожного керівника та управлінця за завданнями, які вони мають вирішувати, для чого потрібно внести зміни в їхні посадові обов'язки.

Запровадження в дію механізмів державного управління сферою ПВ і наявність у контурі управління ланцюга «людина», якій притаманний відповідний ступінь неорганізованості, вимагає встановлення контролю за діяльністю посадових осіб, які будуть забезпечувати розв'язання ПСДУ. У зв'язку з цим запропоновано запровадити три види контролю:

ь контроль якості діяльності посадових осіб щодо розв'язання цих проблем;

ь контроль продуктивності діяльності посадових осіб щодо їх розв'язання;

ь контроль працездатності системи формування рішень із проблем державного управління, для чого розроблено відповідні процедури їх реалізації.

З урахуванням визначених вище організаційних заходів запропоновано зміни до структури та нормативного забезпечення органів державного управління, що вимагає: створення структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та промислової власності для інтегрованого управління сферою ПВ шляхом реалізації функцій регулювання, організації та координування з метою забезпечення ефективності державного управління сферою ПВ в інтересах інноваційного шляху розвитку України в умовах її членства у СОТ; розроблення Загального положення про центральні органи влади з чітким визначенням функцій у сфері промислової власності, а також Типового положення про структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності на підпорядкованих органам державної влади підприємствах, в установах і організаціях; створення структурних підрозділів з питань інтелектуальної безпеки, які будуть відповідати також за створення безпеки промислової власності.

Для забезпечення функціонування системи державного управління сферою ПВ у дисертації обґрунтовано сукупність баз даних, які мають містити такі види інформації, як: управлінську інформацію, інформацію про результати діяльності керівників з питань промислової власності, інформацію про стан сфери ПВ, інформацію про «нові можливості» для сфери ПВ, інформацію про авторів об'єктів ПВ, інформацію про власників прав на об'єкти ПВ, інформацію про користувачів об'єктів ПВ, патентну інформацію, інформацію про організації (фахівців) з питань оцінки прав на об'єкти ПВ, інформацію про стан інтелектуальної безпеки, інформацію про патентних повірених.

Бази даних мають бути поєднані між собою інформаційними зв'язками для забезпечення виконання функцій державного управління.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено узагальнення і нове вирішення актуального наукового завдання, яке полягало в удосконаленні функціонування механізмів державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ і розробленні на підставі їхнього застосування пропозицій щодо подальшого розвитку інфраструктури системи державного управління цією сферою. Одержані у процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а досягнута мета та реалізовані завдання дають змогу зробити такі висновки:

1. Визначено зміст терміна «сфера інтелектуальної власності», під яким треба розуміти середовище, в якому здійснюють різні види інтелектуальної творчої діяльності людини, результатами яких є інтелектуальні цінності нематеріальної природи, що належать до об'єктів ІВ, які охороняються правом промислової власності або авторським правом і суміжними правами згідно з чинним законодавством і призначені для подальшого їхнього використання.

Враховуючи, що сфера промислової власності є складовою сфери інтелектуальної власності, обґрунтований зміст терміна «сфера промислової власності», під яким треба розуміти середовище, в якому здійснюються різновиди інтелектуальної творчої діяльності людини, результатами яких є інтелектуальні цінності нематеріальної природи, що належать до об'єктів ПВ, які охороняються правом промислової власності згідно з чинним законодавством і призначені для подальшого їхнього використання.

До складових сфери ПВ, виходячи з її визначення, віднесено наукову та науково-технічну творчу діяльність людини у різних галузях: машинобудуванні, медицині, літакобудуванні, ракетно-космічній галузі, автомобілебудуванні, сільському господарстві, освіті тощо.

2. Умови розвитку сфери ПВ в Україні свідчать про те, що тривала економічна криза і перехід на ринкові засади призвели до порушення системи управління цією сферою, що проявилося через значне скорочення кількості винахідників і раціоналізаторів, об'єктів ПВ світового рівня, а також органів державного і відомчого управління сферою ПВ. Становлення та розвиток сфери ПВ України в умовах її членства у СОТ вимагає врахування світових тенденцій у сфері ПВ, до складу яких належать: поступове перетворення світової економіки на економіку, засновану на ідеях і знаннях; патентна система стала невід'ємною частиною зростаючої глобальної економічної активності; об'єкти ПВ стають для іноземних компаній мірою їхньої життєздатності та ефективності функціонування в майбутньому; забезпечення своєчасного виявлення, реєстрації та надійного захисту промислової власності.

3. Особливостями державного управління сферою ПВ України у ринкових умовах та в умовах її членства у СОТ є: спрямованість системи державного управління сферою ПВ, в основному, на вирішення питань охорони прав на об'єкти ПВ; формування ринку промислової власності відбувається повільно, відсутні ефективні механізми запровадження у виробництво результатів інтелектуальної творчої діяльності; повільно розгортається діяльність структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності в органах виконавчої влади, бюджетних установах, організаціях та на підприємствах; відсутність вертикалі державного управління, управлінського та інформаційного зворотного зв'язку.

4. Установлено, що завдання, покладені на міністерства (відомства) у сфері науки і техніки у відповідності до Положень про кожне міністерство (відомство), не визначають необхідності організації і проведення винахідницької, раціоналізаторської та патентно-ліцензійної роботи. Відсутнє Типове положення про спеціальні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності у складі підприємств, установ та організацій. Не визначено механізми виконання ними завдань у сфері ПВ.

Дослідження нормативно-правових засад існування та розвитку сфери ПВ надало можливість визначити позитивні зрушення та існуючі недоліки. Незважаючи на деякі законодавчі незбіжності і недосконалості, існують всі підстави стверджувати, що в Україні загалом створена сучасна нормативно-правова база, що регулює правовідносини у сфері ПВ і, в основному, відповідає міжнародним нормам, хоча і потребує вдосконалення.

5. На засадах самоорганізації і з урахуванням життєвого циклу об'єкта ПВ обґрунтована сукупність принципів державного управління, до складу якої увійшли: принцип економічної доцільності, принцип життєвого циклу об'єкта ПВ, принцип цілеспрямованої поведінки, принцип адаптації, принцип здатності до прогнозування, принцип єдності частин у цілому і принцип розрізнення «гарної» і «поганої» організації. Термін «державне управління сферою промислової власності» пропонується визначати як діяльність органів усіх гілок державної влади (законодавчої, виконавчої і судової) з вироблення й реалізації управлінських рішень для здійснення регулюючих, організуючих і координуючих впливів на сферу ПВ із метою створення і використання об'єктів ПВ в інтересах забезпечення інноваційного шляху розвитку країни і задоволення потреб суспільства.

6. Стан організаційно-методичного забезпечення функціонування механізмів державного управління сферою ПВ України характеризується недоліками, які призвели до виникнення ситуації слабкої адаптованості системи державного управління цією сферою до змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому її середовищах, особливо в умовах членства України у СОТ.

7. Розроблено механізм державного управління сферою ПВ в умовах відхилень від встановлених значень показників функціонування сфери ПВ, який складається з послідовних процедур: виявлення симптомів, встановлення причинно-наслідкових зв'язків, прогнозування розвитку ситуації, перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив, прийняття управлінського рішення і реалізація управлінського рішення.

8. Розроблено механізм державного управління сферою ПВ з використанням нових можливостей у сфері ПВ і процедури його реалізації: визначення ситуації відхилень та управлінського рішення із неї, виявлення нових можливостей через створення об'єктів ПВ, оцінка прогнозної ефективності застосування нових об'єктів ПВ, перевірка вірогідності ситуації, формування множини альтернатив, прийняття і реалізація управлінського рішення.

9. Для забезпечення ефективного функціонування державного управління сферою ПВ необхідно замість структурних підрозділів утворювати підпорядковані міністерствам (відомствам) юридичні особи, через які потрібно здійснювати замовлення на розробку, створення чи виготовлення продукції за державний кошт та які можуть набувати в подальшому майнових прав інтелектуальної власності. Така юридична особа у межах міністерства чи іншого центрального органу державної влади має виступати як менеджер з питань інтелектуальної власності.

10. Реалізація запропонованих в дисертації принципів державного управління в сфері ПВ України вимагає розроблення Загального положення про центральні органи влади з чітким визначенням функцій у сфері ПВ, а також Типового положення про структурні підрозділи з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності на підпорядкованих органам державної влади підприємствах, в установах і організаціях.

Для забезпечення функціонування системи державного управління сферою ПВ мають існувати відповідні бази даних, які повинні містити одинадцять видів інформації: управлінську; про результати діяльності керівників із питань промислової власності; про стан сфери ПВ; про «нові можливості» для сфери ПВ; про авторів об'єктів ПВ; про власників прав на об'єкти ПВ; про користувачів об'єктів ПВ; патентну; про організації (фахівців) із питань оцінки прав на об'єкти ПВ; про стан інтелектуальної безпеки; про патентних повірених. Бази даних мають бути поєднані між собою інформаційними зв'язками для забезпечення виконання функцій державного управління.

11. Урахування основних наукових результатів дисертаційного дослідження, вітчизняного й світового досвіду, потреб сучасного розвитку сфери ПВ та інноваційного процесу загалом створило підстави для надання практичних рекомендацій Кабінету Міністрів України щодо розгляду на своїх засіданнях питань:

- внесення змін до актів Кабінету Міністрів України, спрямованих на удосконалення державного управління сферою ПВ та пов'язаних із створенням окремого центрального органу виконавчої влади - Державного комітету з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та промислової власності України для інтегрованого управління сферою ПВ із метою забезпечення ефективного державного управління сферою ПВ в інтересах інноваційного шляху розвитку України в умовах її членства у СОТ;

- внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2007 року № 995 «Деякі питання реалізації Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» стосовно юридичного статусу структурних підрозділів з питань трансферу технологій, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності, що обумовлено необхідністю отримання майнових прав на об'єкти права ПВ з боку держави з подальшою їхньою комерціалізацією в інтересах додаткових надходжень до державного бюджету;

- упровадження до практичної діяльності органів виконавчої влади механізмів державного управління сферою ПВ в умовах відхилень та виникнення нових можливостей у цій сфері з метою покращення стану інноваційного розвитку країни через створення і використання нових об'єктів ПВ, що є особливо важливим в умовах членства України у СОТ, тобто в умовах світового ринку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Шестак І.М. Визначення та загальна характеристика сфери інтелектуальної власності / І.М. Шестак // Збірник наук. праць Донецького державного університету управління «Функціонування механізмів державного управління». Т. ІХ., вип. 112. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С. 79-88. - (Серія «Державне управління»).

2. Шестак І.М. Механізм державного управління з використанням нових можливостей у сфері промислової власності України в рамках її членства у СОТ / І.М. Шестак // Збірник наук. праць Донецького державного університету управління «Функціонування механізмів державного управління». Т. ІХ. Вип. 114. - Донецьк: ДонДУУ, 2008. - С. 89-95. - (Серія «Державне управління»).

3. Шестак І.М. Механізм державного управління в умовах виявлення відхилень у сфері промислової власності України в рамках її членства у СОТ / І.М. Шестак // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління». Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування (за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка). - К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. - 2009. - С. 289-294.

4. Шестак І.М. Система державного управління сферою промислової власності України: структура і сучасний стан / І.М. Шестак // Економіка та держава. - 2009. - № 5. - С. 84-86.

5. Шестак І.М. Принципи державного управління сферою промислової власності в Україні в умовах її членства в СОТ / І.М. Шестак // Інтелектуальна власність. - 2009. - № 2. - С. 4-7.

6. Шестак І.М. Нормативно-правові засади існування та розвитку сфери промислової власності України / І.М. Шестак // Розвиток продуктивних сил України від В.І. Вернадського до сьогодення: матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 20 березня 2009 р.): у 3 ч., Ч3 / РВПС України НАН України. - К.: РВПС України НАН України, 2009.- С. 226-228.

7. Шестак І.М. Економічні засади існування та розвитку сфери промислової власності України в умовах її членства в СОТ / І.М. Шестак // Демократичне врядування в контексті глобальних викликів та кризових ситуацій: матер. наук.-практ. конф. за міжнародною участю. (Львів, 3 квітня 2009 р.): у 2 ч., Ч.2. ( за науковою ред. чл.-кор. НАН України В.С. Загорського). - Львів. ЛРІДУ НАДУ, 2009. - С. 335-338.

8. Шестак І.М. Основні тенденції у сфері промислової власності провідних країн світу / І.М. Шестак // Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій: мат. міжнар. наук. конф. (Суми, 27-30 квітня 2009 р.). - Суми: СОІППО, 2009. - С. 90-91.

АНОТАЦІЯ

Шестак І.М. Державне управління сферою промислової власності України в умовах її членства у Світовій організації торгівлі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління.

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено науково-теоретичному обґрунтуванню функціонування механізмів державного управління сферою промислової власності України в умовах її членства у СОТ.

Визначено сутність та складові сфери промислової власності. Досліджено умови розвитку сфери промислової власності в Україні та виявлено основні тенденції, що притаманні цій сфері за кордоном.

З'ясовано особливості державного управління сферою промислової власності в Україні та проаналізовано нормативно-правові засади її існування та розвитку.

Обґрунтовано на засадах самоорганізації та з урахуванням життєвого циклу об'єкта промислової власності принципи державного управління сферою промислової власності в Україні в умовах її членства у СОТ.

...