Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 339.727.2 (477):061.1 ЄС

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом

08.00.02 - світове господарство

і міжнародні економічні відносини

Атаманюк Юрій Анатолійович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник доктор економічних наук Циганов Сергій Андрійович, рофесор кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Міщенко Володимир Іванович, директор Центру наукових досліджень Національного банку України

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Сльозко Олена Олександрівна, провідний науковий співробітник відділу міжнародних валютно-фінансових відносин Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України

Захист відбудеться 23.12.2008 р. о ”14іє” на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий 11.11. 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.С.Поліщук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом постає одним із ключових завдань економічного розвитку держави на сучасному етапі. Становлення економіки відкритого типу вимагає широкого комплексного вивчення наявного валютно-фінансового потенціалу євроінтеграції, запровадження дієвого інституційно-господарського механізму валютно-фінансової взаємодії України з ЄС, а також оптимізації грошово-кредитних засад зовнішньоекономічної стратегії України у сучасних умовах розвитку світового господарства.

Системний підхід вивчення даної проблематики передбачає як виокремлення суто фінансових аспектів проблеми, так і врахування параметрів технологічного, інноваційного розвитку національно-господарської системи України. Співробітництво з країнами Європейського Союзу має особливе значення для господарського розвитку України, оскільки в умовах глобалізації світової економіки посилюються взаємозалежність країн та галузей суспільного відтворення, конкурентоспроможність держав визначається позиціями в міжнародних економічних організаціях та регіональних інтеграційних угрупованнях, у рамках яких забезпечуються сприятливі умови для функціонування галузей національної економіки, ринків банківських і фінансових послуг.

Актуальність комплексного наукового дослідження цієї теми зумовлюється тим, що всебічне вивчення та практичне застосування новітніх механізмів та інструментів валютно-фінансової взаємодії, визначення оптимальних шляхів інтеграції ринку цінних паперів України у європейський фінансовий простір, а також дослідження пріоритетних напрямів інтеграційної стратегії у сфері валютно-фінансових відносин з ЄС сприятимуть подоланню асиметричності, нераціональності та неефективності макроекономічного регулювання, а також прискоренню структурних трансформацій національної економіки, що набуває особливого значення в умовах розгортання світової фінансово-економічної кризи.

Теоретичному дослідженню цих питань, а також вивченню прикладних аспектів формування стратегії валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом присвячено значну кількість наукових досліджень та практичних розробок як у світовій, так і у вітчизняній економічній літературі.

Важливу роль у теоретичному та емпіричному дослідженні проблематики формування і розвитку інтеграційних механізмів у сфері валютно-фінансових відносин відіграють праці таких зарубіжних вчених, як А.Аслунд, М.Аурієма, Б.Баласса, Д.Барто, Т.Бейомі, Д.Біль, П.Бодіно, І.Ван Левельд, М.Грусон, К.Дауд, Ф.Ді Мауро, С.Едвардс, Б.Коен, Р.Левін, Р.Манделл, Л.Оусбел, П.Руффіні, П.Стріттен, M.Таунсенд, К.Фабри, В.Ферінг, Р. Де Хаас, Л.Хайкенстен, Т.Хобес, С.Шмідт та багато ін.

Проблеми європейської економічної інтеграції та валютно-фінансових відносин країн ЄС, їх впливу на систему сучасних світогосподарських зв'язків, а також перспектив інтеграції України до ЄС досліджуються в роботах вітчизняних вчених: О.Білоруса, С.Боринця, В.Будкіна, І.Бураковського, П.Єщенка, А.Гальчинського, Л.Кістерського, Г.Климка, Н.Кузнєцової, В.Литвицького, П.Леоненка, Д.Лук'яненка, І.Луніної, З.Луцишин, І.Лютого, В.Міщенка, В.Новицького, О.Плотнікова, І.Пузанова, О.Рогача, А.Румянцева, В.Сіденка, О.Сльозко, В.Степаненка, В.Федосова, А.Філіпенка, С.Циганова, О.Шарова, О.Шниркова, І.Якушика та ін.

Теоретичні концепції методологічних та інституційних аспектів валютно-фінансової взаємодії з ЄС, дослідження проблем міжнародних кредитних та інвестиційних відносин України в умовах євроінтеграції здійснено у роботах вітчизняних науковців: В.Батрименка, М.Безнощенка, О.Береславської, О.Власюка, Н.Галана, Є.Голубія, Н.Городничої, А.Кандєєвої, Р.Кашпіра, С.Корабліна, Е.Лакосника, С.Максименка, В.Мазуренка, С.Мельникова, А.Мороза, С.Науменкової, А.Неділько, С.Осадця, В.Осецького, Д.Расшивалова, М.Рубцової, Н.Резнікової, Н.Рязанової, М.Савлука, А.Сухорукова, В.Чужикова, Т.Шемет та ін.

Суттєвий вклад у розробку даної проблематики зробили представники наукових шкіл економіки інших країн СНД, зокрема Росії. Серед них слід відзначити праці С.Андрєєва, Н.Гловацької, В.Капусткіна, Л.Красавіної, В.Маслєннікова, Д.Міхайлова, С.Моісєєва, Ю.Осіпова, І.Подколзіної, Б.Рубцова, Л.Сінцерова, П.Сьомікової, Л.Хомякової, Ю.Юданова та ін.

Незважаючи на значний доробок у дослідженні питань глобалізації та регіоналізації валютно-фінансових відносин, подальшого дослідження потребують методологічні та організаційно-економічні засади валютно-фінансових відносин України в умовах євроінтеграції, аналіз наслідків фінансової лібералізації. Необхідним є наукове обґрунтування практичних кроків при оптимізації валютно-курсового і грошово-кредитного регулювання, а також формування дієвих механізмів валютно-фінансової взаємодії України з європейською валютною та кредитною системами.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами. Дисертація виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин згідно з планом науково-дослідних робіт за темами “Механізм взаємодії економіки України зі світовим господарством в умовах глобалізації” (ДР №01БФО48-01) та ”Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір” (ДР №06БФО48-06), які є складовою наукових досліджень Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у рамках Комплексних наукових програм Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (2001 - 2005 рр.) і “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (2006 - 2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність і значимість теми, враховуючи результати дослідження окремих її аспектів у економічній літературі, метою дисертаційної роботи є теоретичне осмислення специфічних закономірностей глобалізації та регіоналізації міжнародних фінансових відносин і розробка комплексного підходу до формування механізму та інструментів валютно-фінансової взаємодії України з Європейським Союзом як чинника прискорення ринкових трансформацій.

Комплексний підхід до реалізації поставленої мети дисертаційної роботи зумовив необхідність розв'язання в ній низки важливих завдань:

· з'ясувати макроекономічні й інституційні особливості процесів глобалізації валютно-фінансових відносин з виокремленням найдієвіших і найважливіших чинників;

· дослідити об'єктивні передумови інтеграції України у світовий та регіональні фінансові ринки у сучасних умовах економічної глобалізації;

· виявити суттєві риси формування, методологічну основу та інституційні складові валютно-фінансової взаємодії України з Європейським Союзом;

· здійснити аналіз наслідків фінансової лібералізації з огляду на її роль у інтенсифікації інтеграційних процесів в умовах перехідного періоду;

· обґрунтувати пріоритетні механізми залучення фінансових ресурсів на європейському ринку позичкових капіталів;

· провести комплексний аналіз концептуальних засад, інструментів та рівнів формування валютно-кредитних складових зовнішньоекономічної стратегії України в умовах інтеграції до ЄС;

· розкрити механізми підвищення ефективності взаємодії України з європейським фінансовим капіталом в умовах нестабільності світової валютно-кредитної системи;

· розробити науково-практичні пропозиції щодо вдосконалення механізму євроінтеграційної стратегії валютно-фінансових відносин України.

Об'єкт дослідження - становлення та розвиток валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом.

Предметом дослідження є концептуально-методологічні засади становлення, сучасні форми та механізми валютно-фінансових відносин України з ЄС в умовах глобалізації.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової фінансової думки, концептуальні положення сучасної економічної теорії, монографічна та наукова література, роботи відомих вітчизняних і зарубіжних вчених з питань розвитку і функціонування світової валютно-фінансової системи. Фактологічною базою дослідження є статистичні дані національних і міжнародних статистичних довідників, звітні дані Європейського центрального банку, комерційних банків країн ЄС, Національного банку України та вітчизняних комерційних банків. Методологічний апарат дослідження складають: загальнонаукові методи (діалектичний метод пізнання, наукова індукція та дедукція, метод порівняння і синтезу (підрозділи 1.1.; 1.2. і 2.1.); визначення прямих та зворотних зв'язків між економічними явищами та процесами (підрозділ 2.3.); абстракція (підрозділ 1.3.). Крім того, у роботі використані інші методи теоретичного та емпіричного дослідження, окремі різновиди як загальноприйнятих наукових принципів, так і спеціальних принципів науково-економічного пізнання: творчо-критичний та описово-аналітичний (у підрозділах 1.2. та 3.1.), метод мікро- і макроекономічного аналізу (підрозділ 3.3.); метод історизму (при визначенні передумов та етапів формування механізмів інтеграції України у європейський ринок цінних паперів (підрозділ 3.1.); статистичний метод (підрозділи 3.1. і 3.2.), метод економічного моделювання (підрозділ 2.3.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розкритті теоретичних засад і практичних аспектів формування валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом в умовах структурних трансформацій національної економіки.

У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, що розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, яка досліджується, та конкретизують новизну роботи:

вперше:

· доведено та обґрунтовано залежність показників валютно-фінансового потенціалу євроінтеграції України та економічного зростання в умовах глобалізації. Встановлено, що в умовах високої мобільності капіталів і формування новітньої інституційної інфраструктури фінансових ринків такі ендогенні чинники інтеграції, як розвиненість національної банківської системи, відповідність грошово-кредитної та інвестиційної політики економічній динаміці країни визначають оптимальні шляхи євроінтеграційних процесів;

· проведено компаративний аналіз витрат і результатів операцій українських емітентів на європейському ринку цінних паперів. Виявлено, що наслідком зростання обсягів емісій єврооблігаційних позик стало надмірне боргове навантаження на реальний сектор економіки України. Застосування українськими компаніями інструментів публічного розміщення акцій ІРО (Initial Public Offering), незважаючи на високу операційну вартість, забезпечує емітентам акцій низку переваг, а саме: 1) використання ефекту масштабу завдяки суттєвому покращанню іміджу компанії, акції якої котируються на провідних біржах світу; 2) збільшення ринкової капіталізації компаній та поліпшення стандартів управління й прозорості; 3) оптимізації балансу власного і залученого капіталу; 4) залучення більш довгих і дешевих ресурсів з міжнародних ринків;

· аргументовано комплексну програму заходів щодо вдосконалення механізму та інструментів підвищення ефективності зовнішніх запозичень і попередження фінансової дестабілізації в Україні та запропоновано необхідність: а) створення системи погоджень отримання позик за кордоном, які повинні мати довгостроковий характер та інвестиційну спрямованість; б) посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування резервів банків під кредитні ризики за операціями в іноземній валюті; в) підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і контроль з боку міністерств за цільовою спрямованістю й наявністю джерел погашення зовнішніх кредитів;

удосконалено:

методологічні підходи до обґрунтування сучасних інституційних складових валютно-фінансової взаємодії України з ЄС, що дало можливість аргументувати пріоритетність запровадження її нових структурних елементів з урахуванням непередбачуваних соціально-економічних наслідків фінансової лібералізації, а саме: 1) вдосконалення валютно-фінансових важелів митно-тарифного регулювання; 2) уніфікація та конвергенція стандартів системи розрахунково-кредитних відносин; 3) інтенсифікація співробітництва з регіональними банками розвитку (ЕБРР, ЄІБ тощо);

систематизацію чинників фінансової глобалізації в умовах міжнародних інтеграційних процесів. Виявлено, що валютна інтеграція як форма прояву фінансової глобалізації стимулюється: 1) нерівномірністю економічного розвитку і розподілу фінансових ресурсів; 2) неврівноваженістю балансів поточних платежів та гострою нестачею у більшості країн власних ресурсів для здійснення інвестицій; 3) зрощенням банківського та страхового бізнесу (банкострахування); 4) необхідністю виконання та обслуговування боргових зобов'язань за внутрішніми і зовнішніми запозиченнями; 5) впровадженням сучасних інформаційних банківських технологій;

дістали подальшого розвитку:

характеристика валютного заміщення на фінансовому ринку України як екзогенної передумови залежності від зовнішніх шоків за умов експансії спекулятивного і фіктивного капіталів. Аргументовано, що незважаючи на коливання курсу долара США на міжнародних фінансових ринках, він є основною валютою заощаджень фірм та домогосподарств України, що обумовлює на певному етапі стабілізацію курсових співвідношень гривні до долара як важливого соціального фактора господарського поступу;

обґрунтування грошово-кредитних засад зовнішньоекономічної стратегії України в умовах євроінтеграції. Серед яких виокремлено: а) необхідність адаптації банківського законодавства, уніфікація регуляторних і валютно-фінансових режимів до економіко-правових стандартів ЄС; б) розширення та переорієнтація базових завдань грошово-кредитної політики на цілі регулювання господарського розвитку держави. Обґрунтовано, що взаємодія в системі регулювання руху товарів, послуг та капіталів у рамках СОТ (з урахуванням інтересів вітчизняних банківських і фінансових установ) є підґрунтям для активного переговорного процесу між Україною та ЄС щодо укладення нової базової Угоди про зону вільної торгівлі;

аналіз наслідків лібералізації доступу філій іноземних кредитно-фінансових установ на ринок банківських послуг України, а саме: 1) збільшення ризиків вивозу прибутків і сплати податків поза межами України; 2) можливість використання відсоткових ставок за кредитами для підприємств з іноземним капіталом як інструмента конкурентної боротьби з вітчизняними товаровиробниками. Показано, що лише ті українські банківські установи, які мають розвинену філіальну мережу, паритетне співвідношення активів і пасивів, численну клієнтську базу, розвинені банківські продукти, сучасну технічну оснащеність будуть конкурентоспроможними у процесі взаємодії з транснаціональним фінансовим капіталом.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки даного дослідження можуть бути використані у діяльності органів виконавчої та законодавчої влади при розробці напрямів валютно-фінансової політики України та зовнішньоекономічної стратегії, зокрема для прискорення процесу гармонізації регуляторних положень у сфері кредитно-фінансових послуг України з нормами Європейського Союзу та взаємодії з системою регулювання СОТ.

Матеріали дослідження можуть становити практичний інтерес для кредитно-фінансових установ. Крім того, матеріали роботи можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів, спецкурсів та підготовці навчально-методичної літератури з питань функціонування системи кредитно-фінансових відносин, регулювання руху фінансових потоків, регламентації діяльності транснаціональних банків і дочірніх установ, забезпеченні виконання зобов'язань за зовнішньоекономічними угодами. Сформульовані в дисертаційному дослідженні рекомендації були використані в практичній діяльності Департаменту масово-роз'яснювальної роботи та звернень громадян Державної податкової адміністрації України (довідка №31-0018/734а від 18.06.2008 р.). Результати дисертаційного дослідження впроваджено в процесі діяльності Підкомітету Верховної Ради України з питань міжнародної економічної політики (довідка №05-53 від 04.06.2008 р.). Окремі положення дисертації застосовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні та при розробці методичного забезпечення навчальних дисциплін ”Міжнародні валютно-кредитні відносини”, ”Світові фінанси”, ”Податки і системи оподаткування”, ”Податкові системи зарубіжних країн”, ”Грошово-кредитні системи зарубіжних країн”, ”Банківські системи країн ЄС” (довідка №048/11-087 від 10.07.2008 р.).

Особистий внесок автора. Дисертація є самостійно виконаною роботою; викладені в ній теоретико-методологічні напрацювання та практичні результати дослідження належать особисто авторові.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та наукові результати дослідження було обговорено і схвалено на засіданнях кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також на восьми міжнародних науково-практичних та науково-теоретичних конференціях в Україні, зокрема на Міжнародній науковій конференції ”Україна в системі міжнародних відносин в умовах глобалізації” (м. Київ, 09 лютого 2005 р.); на V Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку індустріального виробництва в умовах глобалізації” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 15-16 квітня 2005 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції ”Міжнародна інтеграція та інформаційне суспільство” (м. Київ, Науково-дослідний інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету, 20 жовтня 2005 р.); на VI Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 14-15 квітня 2006 р.); на XV Міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 19-20 жовтня 2006 р.); на VІI Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 23-24 березня 2007 р.); на XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка України в системі глобального поділу праці” (м. Київ, ІМВ КНУ імені Тараса Шевченка, 15-16 листопада 2007 р.); на VIІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Конкурентоспроможність національної економіки” (м. Київ, КНУ імені Тараса Шевченка, 28-29 березня 2008 р.).

Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 10 наукових працях (загальний обсяг 3,3 друк. арк.), з них 8 одноосібних статей в провідних фахових наукових журналах і збірниках наукових праць, 2 - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Структура роботи зумовлена метою і завданням дослідження, складається зі вступу, трьох розділів (8 підрозділів), висновків, списку використаних джерел з 234 найменувань на 23 сторінках та 5 додатків на 8 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з яких 203 сторінки основного тексту, що містить 14 аналітичних таблиць та 15 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь її розробки, зв'язок роботи з науковими програмами і темами, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення.

У першому розділі ”Теоретико-методологічні основи дослідження валютно-фінансових відносин в умовах глобалізації” розкрито концептуальні засади глобалізації валютно-фінансових відносин, досліджено основні напрями еволюції валютно-фінансових чинників міжнародного інтеграційного процесу. Проаналізовано об'єктивні передумови інтеграції України у світовий фінансовий простір в умовах глобалізації та регіоналізації валютно-кредитних відносин, що домінують на мета- та мегарівнях міжнародної економіки.

Розглядається явище фінансової глобалізації, що розвивається в умовах єдиного ринкового характеру світового господарства, як об'єктивний процес, котрий є важливою ознакою становлення постіндустріальної цивілізації. Даний процес значною мірою обумовлює взаємозв'язок основних параметрів сучасної глобалізації - економічну взаємозалежність національно-господарських систем, поглиблення міжнародного поділу і кооперації праці, інформатизацію та комп'ютеризацію виробництва, проблеми безпеки розвитку та збереження навколишнього середовища.

У роботі наголошується на тому, що світова фінансова система, міжнародні валютно-кредитні відносини виступають як об'єктами, так і суб'єктами глобалізації. З одного боку, фінансова глобалізація перетворює світову економіку на цілісну господарську систему, з іншого - розгортання процесів мобілізації заощаджень, диверсифікації ризиків на міжнародних ринках капіталу призводить до зростання обсягів інвестиційно-банківських операцій, виникнення нових фінансових інструментів і розширення можливостей для інвесторів та позичальників.

Водночас стихійні процеси фінансової глобалізації посилюють диспропорції у розвитку світової економіки. Зокрема відсутність рівноваги на валютних ринках, спекулятивний, фіктивний характер інвестиційно-банківського бізнесу, його невідповідність показникам реального сектору суспільного відтворення на мегарівні світової економіки створюють передумови для виникнення глобальної кризи розвитку світогосподарської системи на сучасному етапі.

Збільшення розриву між соціально-економічними показниками господарського поступу синергетичного ядра світової економіки та країнами, що розвиваються, у яких сконцентрована основна маса населення планети, а також неефективність функціонування міжнародних фінансових інституцій доводить необхідність здійснення фундаментальних якісних змін в системах організації, структурі управління й філософії менеджменту транснаціональних банків та небанківських установ в умовах глобальної фінансової нестабільності.

У ході дослідження автором здійснено комплексний аналіз еволюції валютно-фінансових чинників міжнародного інтеграційного процесу, зокрема аргументовано, що регіональні інтеграційні угруповання, створюють необхідні передумови для включення держав у локальні і глобальні економічні процеси. Однак процес інтеграції не може здійснюватися без наявності сприятливих об'єктивних і суб'єктивних передумов, ендогенних й екзогенних чинників (рис. 1).

інтеграція глобалізація фінансовий капітал

Рис. 1. Валютно-фінансові чинники економічного зростання в умовах міжнародного інтеграційного процесу

- складено автором.

Проведений в роботі ретроспективний аналіз зміни та модифікації валютно-фінансових чинників міжнародного інтеграційного процесу в епоху глобалізації виявив стимули розвитку фінансової глобалізації. Це дозволило розробити структурно-функціональну модель взаємодії валютно-фінансових чинників та міжнародного інтеграційного процесу.

Залучення фінансових ресурсів на міжнародних ринках капіталу, використання сучасних механізмів довгострокового кредитування, рефінансування боргових зобов'язань, здійснення сучасних розрахунково-кредитних, факторингових та лізингових операцій у сфері розбудови інфраструктури, фінансування цільових програм сталого розвитку вимагає, з одного боку, узгодження спільних економічних і політичних цілей, а також правил управління ризиками, капіталом, активами та зобов'язаннями, а з іншого - активізація інтеграційних процесів у валютно-фінансовій сфері є необхідною передумовою економічного зростання.

Саме тому основним завданням державної політики у сфері валютно-фінансових відносин з ЄС є зміцнення банківської системи, подолання розриву між фінансово-банківським сектором і реальною економікою. Основна увага має зосереджуватися на забезпеченні стійкості та надійності банківської системи, посиленні її консолідації, активному залученні в банківську сферу іноземного капіталу, у т.ч. країн-членів ЄС, значному розширенні механізмів довгострокового кредитування та інструментарію банківських послуг. При цьому консолідація повинна бути спрямована на структурні реформи, збільшення пропозиції капітальних ресурсів, виконання зобов'язань із конвергенції доходів, а також прискорення економічної і фінансової інтеграції.

У другому розділі ”Механізм валютно-фінансової взаємодії України з Європейським Союзом” проведено комплексне дослідження особливостей формування інституційного забезпечення валютно-фінансової взаємодії України з європейською спільнотою, що включає в себе ретроспективний та перспективний аналіз основних показників валютно-фінансового потенціалу євроінтеграції, а також визначені засади грошово-кредитної політики України в умовах господарського зближення з Європейським Союзом.

Проаналізовано основні концепції, які становлять теоретичне підґрунтя для аналізу євроінтеграційних процесів на взаємодію валютно-фінансових інститутів в умовах ринкової трансформації економіки України (зокрема різні підходи наукових шкіл сучасної економічної думки, а саме: ринкової, ринково-інституційної та структурної). Виявлено, що для реалізації євроінтеграційної стратегії необхідним є формування дієвих інституційних засад валютно-фінансової взаємодії з ЄС, що обумовлюють першочерговість саме економіко-організаційних факторів взаємодії та визначають головні напрями реформування національного економічного управління в контексті адаптації його структури до європейських стандартів.

Доведено, що інституційно-господарські засади європейської інтеграції України повинні формуватись лише виходячи з пріоритету національних інтересів, з метою ефективної реалізації у процесах регіональної взаємодії з ЄС власних порівняльних та конкурентних переваг, залучення до України необхідних технологічних та фінансових ресурсів. Основними складовими інституційного забезпечення повинні стати: нормативно-правова основа (нова базова угода Україна-ЄС), поглиблення співпраці з європейськими банками розвитку, формування дієвих важелів регулювання руху товарів та послуг, інвестиційно-кредитних ресурсів та робочої сили. Реалізація даних цілей дозволить Україні інтегруватися у європейські структури не шляхом поглинання її економіки Європейським Союзом як сировинного придатку, а внаслідок наближення, взаємної адаптації господарських структур і формування довгострокових взаємовигідних засад економічного і політичного співробітництва (рис. 2).

Рис. 2. Економіко-організаційні засади валютно-фінансової взаємодії України з Європейським Союзом

- складено автором.

Удосконалення функціональної структури економічного управління, стабілізація монетарної політики, реформування бюджетної політики вимагає від України вирішення нагальних взаємопов'язаних завдань: по-перше, адаптування засад валютно-фінансової та грошово-кредитної політики до вимог ЄС; по-друге, досягнення сталого економічною розвитку з огляду на соціальні наслідки лібералізації фінансового ринку в умовах євроінтеграції та взаємодії з системою СОТ. Водночас слід враховувати реальний стан інтегрованості економіки у світогосподарські процеси та стартове поле для європейської інтеграції України. Зважаючи на непередбачувані наслідки фінансової лібералізації необхідно застосувати ряд запобіжних заходів, а саме: а) реформування фінансово-інституційної інфраструктури та оптимізація банківського законодавства; б) створення інструментарію антициклічного регулювання господарського розвитку; в) поетапна фінансова лібералізація, яка повинна розпочинатись з національного рівня. Адже відтік капіталів у результаті політичної нестабільності або розгортання світової фінансової кризи може досить істотно вплинути на показники зовнішньої ліквідності України й викликати зниження рейтингів країни.

Аналізуючи позитивні зміни, що відбулись у макроекономічному становищі в Україні протягом 2000-2007 рр., автор наголошує на підвищенні показників валютно-фінансового потенціалу євроінтеграції України. Незважаючи на певне гальмування темпів економічного зростання, якісні характеристики, особливо у фінансовій сфері, мають позитивну динаміку. Частка прямих інвестицій з країн Євросоюзу на 1 січня 2008 г. складала $22,9 млрд. або 77,9% загальних обсягів іноземного інвестування в економіку України. Основними країнами-інвесторами, на які припадає 80% загальних обсягів інвестицій з ЄС є Кіпр - 25,9%, Німеччина - 25,8%, Нідерланди - 10,9%, Австрія - 9%, Франція - 4% і Велика Британія з Віргінськими островами (офш.) 8% (рис. 3.).

Однак негативні тенденції на європейському та світовому ринках капіталу, що проявились унаслідок обвалу системи облігаційних іпотечних позик в США та загальної нестабільності світових валют, зростанні темпів агфляції (інфляційних процесів, пов'язаних зі здороженням цін на продовольство) актуалізували необхідність створення в Україні передумов для стабільності фінансової системи у довгостроковому періоді, забезпечення стійкої зовнішньоекономічної позиції держави в умовах поглиблення валютно-фінансової взаємодії з Європейським Союзом, недопущення надмірного зростання боргового навантаження на економіку країни, розширення інвестиційного потенціалу реального сектора національної економіки.

Аргументовано, що ефективність грошово-кредитної політики в умовах взаємодії з Європейським Союзом визначається здатністю Національного банку України комплексно використовувати усі можливі важелі і методи впливу на розвиток вітчизняної економіки. Звуження можливостей механізму монетарної трансмісії обмежує вплив центрального банку на економіку. Валютно-фінансова стратегія повинна бути спрямована на одночасне досягнення двох важливих цілей: постійного і надійного зниження темпів інфляції та досягнення макроекономічної стабільності. Необхідність стабілізації курсу національної валюти щодо євро нівелюється доларизацією економіки України, що зберігається, незважаючи на коливання курсу долара США на міжнародних фінансових ринках.

З метою обґрунтування заходів запобігання фінансовим кризам оцінено сукупну вразливість економіки України від показників валютного заміщення, а саме від частки валютних депозитів у сукупному обсязі банківських вкладів, а також від співвідношення валютних кредитів до сукупного обсягу кредитів приватного сектора економіки.

Для підвищення ефективності зовнішніх запозичень і усунення загроз фінансової дестабілізації в Україні запропоновано: а) систему погоджень отримання позик за кордоном, яка повинна мати довгостроковий характер і чітку інвестиційну спрямованість (тільки за умов використання запозичених коштів на фінансування продуктивних капіталовкладень ці підприємства одержуватимуть доходи, що забезпечуватимуть повернення нагромаджених боргів, а претенденти на залучення зовнішніх позик повинні мати достатній обсяг надходжень в іноземній валюті); б) посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування резервів банків під кредитні ризики по операціях в іноземній валюті; в) підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і контроль з боку міністерств за обґрунтованістю джерел погашення зовнішніх кредитів. Усе це в комплексі забезпечить ефективність функціонування системи валютно-фінансових взаємовідносин України з Європейським Союзом.

У третьому розділі ”Економіко-організаційні інструменти здійснення євроінтеграційної політики України у валютно-фінансовій сфері” проаналізовано передумови формування та специфічні риси розвитку валютно-фінансової взаємодії України з ЄС, досліджуються пріоритетні напрями інтеграції ринку цінних паперів України у європейський фінансовий простір, а також обґрунтовуються шляхи оптимізації інтеграційної стратегії у сфері валютно-фінансових відносин України з ЄС.

Констатуючи поглиблення валютно-фінансової взаємодії Україна - ЄС, автор вказує на економічні передумови, створення яких стає підґрунтям для вирішення стратегічних завдань євроінтеграції, а саме: 1) вітчизняна фінансово-кредитна система повинна відповідати жорстким вимогам, правилам та регулюючим принципам, які закріплені в офіційних документах ЄС; 2) з метою набуття повноправного членства в ЄС, економіка має бути здатна витримувати конкуренцію у широких фінансово-господарських відносинах у рамках ЄС; 3) лібералізація ринків фінансових і банківських послуг вимагають адекватних заходів у сфері підвищення стійкості банківської системи та створення глибоких і ліквідних ринків капіталу, регульованих переважно ринковими інструментами грошово-кредитної політики.

На основі узагальнення існуючих підходів до формування дієвої євроінтеграційної політики України, проблематики інноваційного та технологічного розвитку окреслюються пріоритетні напрями оптимізації системи макрофінансового регулювання України в період ринкових трансформацій. Спираючись на наукові погляди Р.Левіна та А.Філіпенка, автором наводиться спроба позиціювання фінансової системи та вдосконалення механізму її функціонування як передумов сталого розвитку та структурних трансформацій у перехідних економіках. Так, вплив сукупності чинників економічного розвитку на зростання ВВП країни можна виразити формулою:

Y = f (Р, R, Т, X, N),

де Y - ВВП; f - функція; Р - кількість населення; R - капітальні ресурси; Т - техніка, технологія; X - суспільні інституції; N - довкілля. Поточний рівень фінансового розвитку (в році t) є базисом майбутніх темпів економічного зростання, рівня накопичення капіталу та технологічних змін (в році t + n, n = 1, 2,...). Відповідно, у роботі стверджується, що для темпів економічного зростання Y на основі фінансових чинників в певному періоді ринкових трансформацій буде вірною тотожність Y=f(RFs_t,XFs_t),

де RFs_t - капіталовіддача наявних власних і залучених фінансових ресурсів; XFs_t - інфраструктурне забезпечення ефективного функціонування всіх секторів фінансового ринку та формування сучасної регуляторної системи.

Інтеграція валютно-кредитної системи України до європейського фінансового простору залежить від формування дієвої стратегії господарського зближення на стійких грошово-кредитних засадах, а саме: а) урахування позитивного та негативного впливу глобального середовища на фінансову систему України в умовах лібералізації зовнішньоекономічного регулювання; б) реформування механізмів управління зовнішнім боргом та регулювання руху капіталів; в) детального опрацювання міжнародного досвіду щодо залучення в Україну довгострокових капіталів, спрямованих у реальний сектор національної економіки; д) створення вигідних валютно-курсових умов для залучення іноземних інвестицій; е) формування дієвого інструментарію забезпечення стійкості кредитно-фінансової системи в умовах експансії транснаціонального капіталу та лібералізації доступу на ринок банківських послуг у рамках системи СОТ.

Проведений у роботі аналіз динаміки запозичень української держави свідчить про надмірну залежність економіки від європейського кредитного ринку як основного джерела фінансування. На 01.01.2008 р. загальний обсяг єврооблігаційних позик лише банківського сектора становив $31 млрд. ($19 млрд. протягом 2007 р.), а на кінець 2008 р. комерційним банкам доведеться повернути майже $11 млрд., що створює передумови для дефолтів банків та системної кризи в умовах глобальної фінансової нестабільності.

У зв'язку з цим, показана пріоритетність застосування українськими компаніями інструментів публічного розміщення акцій ІРО (Initial Public Offering) на європейському ринку титулів власності. Застосування даного інструментарію забезпечує емітентам акцій ряд додаткових переваг в результаті набуття компанією статусу міжнародної публічної. Серед них: 1) зростання масштабів бізнесу завдяки суттєвому покращанню іміджу компанії, акції якої котируються на провідних біржах світу; 2) диверсифікації ризику країни; 3) збільшення ринкової капіталізації компаній, поліпшення стандартів управління й прозорості, що проводяться перед емісією IPO; 4) оптимізації співвідношення власного і залученого капіталу; 5) залучення більш довгострокових і дешевих ресурсів з міжнародного позичкового ринку.

У контексті реалій фінансової глобалізації важливим для України є інтегрований розгляд базових завдань девізної та грошово-кредитної політики. Детальне дослідження функціонування валютного ринку України дозолило виявити ризики його лібералізації як стратегічної передумови інтеграції до європейського економічного співтовариства, необхідність активізації політики НБУ у формуванні золотовалютних резервів країни (обсяг яких на 01.01.2008 р. досяг $32 млрд.) та вибору об'єкту прив'язки національної валюти. Так, у I кварталі 2008 р. експорт товарів і послуг збільшився на 28,9%, а імпорт - на 42,3%, що призвело до формування рекордного негативного сальдо поточного рахунка в розмірі $3,5 млрд. (9,4% від ВВП). Така ситуація становить загрозу різкого відтоку капіталу через зміну очікувань інвесторів. Нерегульований відтік вітчизняного та іноземного капіталу може стати чинником розгортання валютно-фінансової кризи, різкої девальвації валюти і зміни режиму валютного курсу. Не менш серйозні загрози можуть бути обумовлені і масовим неконтрольованим припливом іноземного капіталу, супроводжуваним суттєвими коливаннями обмінного курсу національної валюти. В таких умовах втручання Національного банку України (з метою стерилізації значних обсягів іноземного капіталу) може спричинити погіршення стану державних фінансів та посилення фіскального тиску.

Значна увага в дисертації приділяється позитивним і негативним наслідкам допуску філій іноземних кредитно-фінансових установ на ринок банківських послуг України. Позитивними наслідками допуску філій іноземних банків в Україну є: 1) розвиток конкуренції у банківському секторі; 2) зростання його капіталізації, рівень якої, незважаючи на надвисокі темпи зростання, все ще залишається неприпустимо низьким (сукупний обсяг власного капіталу банківської системи України дорівнює п'ятому за рейтингом банку Польщі); 3) іноземні банки мають наситити економіку капіталом, адже вітчизняний розпорошений серед надто великої кількості банків, що не дає можливості мобілізовувати ресурси для реалізації великих інвестиційних проектів.

З іншого боку, на вітчизняний фінансовий ринок можуть прийти філії маловідомих ризикових банків. Використовуючи завищену ціну ресурсів на ринку України, вони зможуть вкладати гроші з надвисокою маржею. Крім того, загострюється ризик нерегульованого вивозу прибутків і сплати податків поза межами України, а також можливість використання в майбутньому відсоткових ставок по кредитах іноземних банків в Україні в якості інструмента конкурентної боротьби з вітчизняними товаровиробниками

В умовах здорожчання ресурсів на міжнародних ринках капіталу для вітчизняних кредитно-фінансових установ основним засобом оптимізації взаємодії з європейською кредитною системою є глибоке реформування структури внутрішнього банкінгу, в тому числі ребрендінгу, у відповідності з міжнародними стандартами, проведення технічної модернізації, удосконалення карткових продуктів та системи електронних платежів.

Висновки

В дисертації здійснено теоретичне узагальнення концептуальних підходів, наукових гіпотез та сучасних теорій щодо формування і розвитку валютно-фінансових відносин України з Європейським Союзом в контексті аналізу факторів впливу та їх еволюційної ретроспективи, що послужило вихідною теоретико-аналітичною базою для вирішення важливої й актуальної проблеми і основою запропонованого комплексу заходів як національного, так і регіонального характеру з метою підвищення ефективності функціонування вітчизняного фінансового ринку, прискорення темпів економічного розвитку та реалізації євроінтеграційної стратегії України. Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки та сформувати рекомендації, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення:

1. Інтенсифікація процесів інтернаціоналізації економічного життя, проявами якої є зростання обсягів світової торгівлі та руху капіталів між країнами, об'єктивно зумовлює підвищення ролі міжнародних валютно-фінансових, грошово-кредитних відносин. Динамічний розвиток будь-якої національної економіки за сучасних умов значною мірою залежить від здатності використовувати зовнішні джерела фінансових ресурсів, ефективної участі в роботі міжнародних фінансових ринків, активної інтеграції до регіональних структур кредитно-інвестиційного сприяння. При цьому глобалізація має суперечливий вплив. Так, глобалізація торгівлі спричиняє вирівнюючий вплив, водночас фінансова глобалізація і зокрема, прямі іноземні інвестиції, призводить до зростання нерівності доходів у національно-господарських системах різного ступеня ринкової зрілості.

2. Поглиблення диспропорцій у розвитку світової економіки, відсутність рівноваги на валютних ринках, спекулятивний, фіктивний характер інвестиційно-банківського бізнесу, його невідповідність показникам реального сектору суспільного відтворення на мета- та мегарівнях світової економіки створюють передумови для виникнення кризових явищ у розвитку світогосподарської системи на сучасному етапі. Водночас ринкові потрясіння призводять до активізації процесів, які наближають спреди за ризик і ціни на активи до адекватних економічних детермінант, підвищують кредитну дисципліну, а також поступово зменшують зовнішні дисбаланси в транзитивних країнах.

3. За умов дієвості ринкових механізмів лібералізація руху капіталу є вигідною як розвинутим, так і транзитивним країнам. Вона сприяє ефективному перерозподілу фінансових ресурсів, прискоренню темпів економічного зростання за рахунок більш прибуткового вкладення капіталу розвинутими країнами та його залучення транзитивними країнами. Водночас лібералізація ринку капіталу має бути ретельно спланована, а швидкість її проведення повинна коригуватися з макроекономічними індикаторами. Рівень втручання держави у функціонування ринків товарів, послуг та капіталів повинен корелюватись залежно від ступеня міцності фінансового сектору та його здатності згладжувати коливання світової економічної кон'юнктури. Ризик фінансової нестабільності може бути суттєво знижений за допомогою раціональної макроекономічної політики на національному рівні, тісного міжнародного співробітництва та подальшого вдосконалення інтеграційних механізмів у валютно-фінансовій сфері.

4. Для реформування валютно-фінансової системи країни, її ефективної взаємодії з ЄС та глобальним економічним середовищем запропоновано шляхи вдосконалення умов функціонування кредитно-фінансових установ, а саме: а) створення глибоких та ліквідних ринків капіталу з метою використання саме ринкових інструментів грошово-кредитної політики; б) мінімізація привілейованого доступу уряду до фінансових ресурсів; в) формування ринкових механізмів залучення кредитно-інвестиційних ресурсів у пріоритетні галузі національної економіки.

5. Основними завданнями дієвої євроінтеграційної політики України в умовах фінансової глобалізації є: а) адаптація до економіко-правових стандартів ЄС; б) уніфікація регуляторних і валютно-фінансових режимів; в) переорієнтація базових завдань девізної та грошово-кредитної політики. Водночас, взаємодія в системі регулювання руху товарів, послуг та капіталів у рамках СОТ (з урахуванням інтересів вітчизняних банківських і фінансових установ) є підґрунтям для активного переговорного процесу між Україною та ЄС щодо укладання нової базової Угоди про зону вільної торгівлі, а також є важливим чинником активізації інтеграційних механізмів взаємодії з сучасною Європейською валютною системою.

6. Пріоритетними напрямами зміцнення стійкості фінансової системи в умовах поглиблення господарської взаємодії з ЄС та СОТ є пошук необхідного балансу між посиленням регуляторних функцій держави у валютно-фінансовій сфері, високими темпами економічного розвитку, який фінансуються за рахунок швидкого зростання зовнішнього і внутрішнього боргу, та повільними темпами господарського розвитку з меншою залежністю від іноземних капіталів і незначним втручанням держави для вирішення внутрішніх проблем фінансових систем. Дієвим важелем зміцнення стійкості банківських систем є обмеження граничних значень, які є орієнтирами економічного зростання та довіри до фінансового посередництва, з одночасним зміцненням різних форм економічних захисних механізмів.

7. В умовах нестабільності розвитку міжнародних ринків капіталу провідним напрямом державної економічної політики є зростання конкурентоспроможності національного виробництва. А цільовими орієнтирами валютно-фінансової політики слід обрати зростання реального ВВП та поєднання акцентів на збільшення інвестицій в основний капітал (що також стабілізує інфляцію шляхом пролонгації попиту) та забезпечення стійкості економіки на базі розширення внутрішнього платоспроможного попиту, а також створення передумов для посилення конкуренції внутрішнього та зовнішнього ринків.

8. Стійкість банківської, бюджетно-фінансової та платіжної систем є необхідною передумовою для проведення ефективної грошово-кредитної політики, а отже, для поглиблення взаємодії з системою СОТ та оптимізації валютно-фінансових відносин з країнами ЄС. Валютно-фінансова стратегія повинна бути спрямована на одночасне досягнення двох важливих цілей: постійного і надійного зниження темпів інфляції та досягнення макроекономічної стабільності. Необхідність стабілізації курсу національної валюти щодо євро нівелюється доларизацією економіки України, що обумовлює стабільність гривні до долара, який є однією з основних валют заощаджень фірм та домогосподарств України, постає важливим соціальним чинником господарського поступу.

9. Ефективна взаємодія України з транснаціональним фінансовим капіталом в умовах нестабільності світової валютно-кредитної системи вимагає модернізації вітчизняних банківських технологій, що базуються на стандартах фінансового-банківських послуг країн ЄС. В умовах зростання вартості ресурсів на міжнародних кредитних ринках для вітчизняних інвестиційно-банківських установ основними засобами збереження конкурентних позицій у процесі взаємодії з європейським фінансовим капіталом є: а) реформування структури внутрішнього банкінгу, в тому числі ребрендінгу (розвиток філіальної мережі, паритетне співвідношення активів і пасивів, розширення клієнтської бази); б) застосування інноваційних банківських продуктів (карткові продукти, системи електронних платежів, банкомати, колл-центри, РОS-термінали).

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Атаманюк Ю.А. Механізм податкового регулювання зовнішньоекономічних відносин України / Ю.А.Атаманюк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 52 (у двох частинах). - Частина І. - К .: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2005. - С. 80 - 86.

2. Атаманюк Ю.А. Валютно-фінансова взаємодія з ЄС в контексті структурних зрушень в економіці України / Ю.А.Атаманюк // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наук. праць. Випуск 7. - К.: Видавництво ”КУ”, 2005. - С.243 - 250.

3. Атаманюк Ю.А. Депозитарні розписки як інструмент залучення капіталу на зовнішніх ринках / Ю.А.Атаманюк // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наук. праць. Випуск 9. - К.: Видавництво ”КУ”, 2006. - С.329 - 335.

4. Атаманюк Ю.А.Фінансова глобалізація: світовий досвід для України. / Ю.А.Атаманюк // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка: Економіка, 83. - К.: Видавництво ”КУ”, 2006. - С. 48 - 50.

5. Атаманюк Ю.А. Компаративний аналіз економічних засад лібералізації кредитно-фінансового ринку у країнах ЦСЄ: досвід для України / Ю.А.Атаманюк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 65 (Частина ІІ). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2007. - С.91 - 95.

6. Атаманюк Ю.А. Взаємозв'язок валютно-фінансових чинників євроінтеграції та конкурентоспроможності національної економіки України / Ю.А.Атаманюк // Теоретичні та прикладні питання економіки: Збірник наук. праць. Випуск 14. - К.: Видавництво ”КУ”, 2007. - С. 190 - 197.

7. Атаманюк Ю.А. Інтенсифікація інвестиційних процесів у банківській системі як чинник інтеграції України до європейського фінансового простору / Ю.А.Атаманюк // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - Випуск 72 (у двох частинах). - Частина ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 2008.- С. 134 - 139.