Еволюція багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору

Особливості становлення регіонального співробітництва держав пострадянського простору. Передумови та причини розвитку механізмів багатосторонньої співпраці нових незалежних держав, напрямки та пріоритети їх безпекового та політичного співробітництва.

Рубрика Международные отношения и мировая экономика
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 29.08.2015
Размер файла 35,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

ЕВОЛЮЦІЯ БАГАТОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

КОВТУН ОЛЕНА ЮРІЇВНА

Київ-2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі міжнародних організацій і дипломатичної служби Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор МАТВІЄНКО Віктор Михайлович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри міжнародних організацій і дипломатичної служби.

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор Парахонський Борис Олександрович, Національний інститут проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, завідувач відділом глобальної безпеки та європейської інтеграції кандидат політичних наук, старший науковий співробітник Мхитарян Наталія Ігорівна, Національний інститут стратегічних досліджень, головний консультант відділу досліджень країн Близького Сходу та Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

Захист дисертації відбудеться 13.10.2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої ради в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул.. Володимирська 58, к.10.

Автореферат розісланий 12.09.2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Константинов.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі обумовлюється низкою тенденцій, що є характерними для сучасної системи міжнародних відносин.

Так, посилення взаємозалежності між державами внаслідок глобалізації, призводить до необхідності координації зусиль щодо врегулювання спільних проблем різного походження. Цим, в свою чергу, обумовлюється зростання ролі міждержавних об'єднань та міжнародних організацій регіонального рівня, діяльність яких в цьому контексті є більш ефективною порівняно з міждержавними організаціями глобального рівня або зусиллями кожної окремої держави.

Розпад біполярної системи міжнародних відносин призвів до появи значної кількості нових держав, у тому числі й незалежної України, які належать до категорії малих та середніх. Для реалізації власних національних інтересів на міжнародній арені вони змушені об'єднувати свої зусилля в рамках міжурядових організацій, прийняття рішень в яких здійснюється за принципом одна держава-один голос. До того ж процес розпаду СРСР (як і СФРЮ на Балканах) спричинив появу «вакууму безпеки» в таких стратегічно важливих регіонах, як Східна Європа, Центральна Азія та Кавказ. А як засвідчує практика сучасного глобалізованого світу загострення ситуації в якомусь певному регіоні здатне впливати як на прилеглі держави, так і на міжнародні відносини в цілому. Наявність на пострадянському просторі значної кількості ресурсів, що мають стратегічне значення, а також геополітичне розташування даного регіону викликає інтерес до нього та активну діяльність провідних акторів міжнародних відносин.

Україна залишається органічною складовою такого комплексу відносин і підпадає під дію тих самих тенденцій, що і більшість держав пострадянського простору, має тісні історичні і культурні зв'язки з іншими новими незалежними державами. Розвиток державотворчих процесів та еволюція зовнішньої політики призводять до необхідності перегляду як теоретичних засад співробітництва, так і форм, методів, механізмів та основних напрямків її відносин з цими державами з огляду на проголошений курс на інтеграцію до європейських структур. Аналізу потребує накопичений досвід співробітництва держав пострадянського простору, виявлення причин неефективності співпраці, розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення та підвищення ефективності цих структур.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми сталого державного розвитку України” (номер державної реєстрації 0197U015201) і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (номер державної реєстрації 01БФ048-01).

Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає у з'ясуванні факторів та виявленні особливостей становлення і розвитку багатосторонніх структур співробітництва пострадянських держав, впливу на нього зовнішніх та внутрішніх чинників, розкритті основних рис співпраці в економічній та військово-політичній сферах, а також окресленні її перспектив.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні ролі та місця багатостороннього співробітництва пострадянських республік у постбіполярній системі міжнародних відносин, особливостей його еволюції та перспектив розвитку, висвітленні напрямів та форм цієї співпраці під впливом сучасних тенденцій глобалізованого світу, впливу інституцій та проектів багатосторонньої співпраці держав пострадянського простору на міжнародні відносини світового та регіонального рівня.

Визначена мета потребує вирішення таких завдань:

- висвітлити та оцінити вплив сучасних тенденцій міжнародних відносин на створення та інституціональне оформлення багатосторонніх механізмів співпраці нових незалежних держав;

- виявити взаємодію та розкрити співвідношення зовнішніх і внутрішніх чинників, у процесі формування пріоритетних напрямів та форм кооперації пострадянських держав;

- з'ясувати роль і місце окремих країн у процесах багатостороннього співробітництва та інтеграції на пострадянському просторі, та розкрити особливості позиції України щодо співпраці в цих регіональних інституціях;

- встановити та оцінити характер взаємозв'язку між процесами формування і розвитку окремих субрегіональних організацій пострадянських держав та еволюцією Співдружності Незалежних Держав;

- визначити особливості розвитку багатостороннього співпраці нових незалежних держав в економічній площині, розкрити напрямки та пріоритети їх безпекового та політичного співробітництва;

- з'ясувати особливості прийняття рішень в рамках регіональних структур співробітництва на пострадянському просторі та оцінити їх ефективність щодо організації співпраці держав-учасниць;

- визначити та окреслити перспективи багатосторонньої співпраці пострадянських держав на сучасному етапі міжнародних відносин.

Об'єктом дослідження є міжнародні відносини на пострадянському просторі.

Предметом дослідження виступає багатостороннє співробітництво нових незалежних держав, його інституційні механізми, особливості, напрямки і пріоритети.

Методи дослідження. Дослідження базується на використанні як політологічних, так і загальнонаукових методів. Так, використовуються загально історичний метод, метод компаративного, нормативного аналізу, елементи структурно-функціонального та системного підходів.

Історичний метод використовувався на всіх етапах дослідження і дає змогу проаналізувати саме еволюцію системи багатостороннього співробітництва нових незалежних держав.

Системний підхід передбачає дослідження багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору в якості цілісної системи з урахуванням множини рівнів і сфер взаємодії, а також викликів внутрішнього і зовнішнього характеру. При аналізі її інституційної структури автором використовувався структурно-функціональним методом, що дозволило виявити спільні риси в організаційній основі функціонування міждержавних утворень. Компаративний аналіз застосовується при співставленні тенденцій у досліджуваному регіоні з подібними процесами в інших регіонах світу і в різний історичний період. На основі використання даного методу робляться висновки щодо загальних напрямків у розвитку міжнародних регіональних організацій пострадянського простору, а також особливостей функціонування того чи іншого об'єднання. Нормативний метод використовувався при роботі з нормативно-правовими джерелами міжнародних організацій, а також зовнішньополітичних документів пострадянських держав.

Наукова новизна дослідження полягає у спробі всебічного і комплексного політологічного аналізу процесів формування та розвитку структур багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі, з'ясуванні проблем їхньої діяльності з позицій правового та структурного оформлення, визначенні особливостей та перспектив функціонування. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у наступному:

- з'ясовано, що під впливом сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин пострадянський простір перебуває у динамічному розвитку, що відображається у процесах розмивання його меж та фрагментації;

- доведено, що внутрішні фактори впливають на розвиток багатостороннього співробітництва пострадянських республік більшою мірою, аніж діяльність позарегіональних чинників та світових лідерів. І внутрішні, і зовнішні чинники мають подвійний характер впливу, з одного боку сприяючи розвиткові співпраці, а з іншого - посилюючи диференціацію пострадянських країн стосовно більш широкого кола питань;

- з'ясовано, що на тлі загальної зацікавленості більшості держав пострадянського простору у розвитку рівноправного співробітництва на багатосторонній основі, РФ є основним системоутворюючим елементом такого співробітництва, здійснюючи прямий або опосередкований вплив на всі проекти багатосторонньої співпраці нових незалежних держав;

- висвітлено позицію України щодо форм та методів співробітництва з новими незалежними державами, що полягає у наданні пріоритетності двосторонньому формату співпраці, відмові брати участь в об'єднаннях з наднаціональними повноваженнями та зацікавленості у посиленні субрегіональних структур, таких як ГУАМ;

- визначено причинно-наслідковий характер зв'язку процесів створення окремих субрегіональних структур та еволюції СНД, неефективність діяльності якої з більшості питань призвела до пошуку нових форматів співпраці у вужчому колі учасників та з більш чітко визначеними завданнями;

- встановлено, що попри задекларовану активну інституціональну розбудову проектів економічної співпраці, жоден з них не був реалізований у повній мірі через особливу позицію тих чи інших держав-учасниць і різницю їх економічних потенціалів; щодо безпекового та політичного співробітництва, то еволюція категорії безпеки призвела до присутності цього напрямку співпраці в діяльності усіх об'єднань пострадянського простору, у тому числі економічного спрямування, а політичне співробітництво, попри заявлений характер, знаходить своє вираження лише в окремих випадках у формі координації позицій держав на міжнародній арені;

- з'ясовано, що формування механізмів прийняття рішень в рамках багатосторонніх структур співробітництва пострадянських країн, значною мірою пов'язано з процесами розбудови власної державності. На практиці значна залежність від внутрішньополітичних чинників в нових незалежних державах призводить до суттєвого гальмування інтеграційних проектів, в першу чергу, економічного спрямування;

- запропоновано авторське бачення ймовірних сценаріїв розвитку багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі, що передбачає перетворення СНД на консультативний форум, поглиблення координації та розмежування функцій між ЄврАзЕС та ОДКБ за провідної ролі РФ, значну залежність розвитку ГУАМ від стану відносин РФ, США, ЄС та державами-учасницями організації.

Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Значення результатів, отриманих в процесі дослідження, полягає у можливості їхнього використання при формуванні зовнішньополітичної стратегії і тактики, аналізі процесів, що відбуваються у зовнішній політиці України та міжнародних відносин у регіоні. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, а саме «Міжнародні організації», «Інтеграційні процеси та об'єднання на пострадянському просторі», «Актуальні проблеми міжнародних організацій», «Україна в регіональних та універсальних міжнародних організаціях», «Зовнішня політика України», «Країнознавство», „Світова політика” та ін.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладено у доповідях і виступах на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ, як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених" (Київ, 2004); "Етнокультура та дипломатія" (Київ, 2004); «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (Київ, 2004); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2005); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2006); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2007), „Цвєтковські читання”. Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2007).

Структура дисертації. дисертаційна робота загальним обсягом 219 сторінок складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (276 найменування на 25 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано наукову актуальність теми, встановлено зв'язок з науковими програмами й планами Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено об'єкт, предмет, методологічні засади і хронологічні рамки дослідження, відображено наукову новизну, практичне значення та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі „Концептуально - теоретичні засади та історіографія дослідження” - розглянуто стан наукової розробки проблематики діяльності регіональних структур співробітництва на пострадянському просторі, методологічні підходи та теоретичні засади їх дослідження. Використану джерельну базу та літературу автор класифікує наступним чином:

1.Нормативно-правова база регіональних організацій пострадянського простору - СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, ОДЕР-ГУАМ, ОДКБ, їх установчі документи, статути, підсумкові комюніке та заяви. В ході дослідження використані офіційні концепції зовнішньої політики та безпеки нових незалежних держав, у тому числі й України. Аналіз цих документів дає можливість визначити пріоритетність для кожної країни напрямів та форм участі у міжнародних відносинах, спрогнозувати позицію з тих чи інших проблем.

2.Дослідження присвячені аналізу окремих аспектів діяльності міжнародних організацій на пострадянському просторі, а також участі в них окремих держав, наприклад, роботи О.Барановського, М.Барбасова, Є.Бажанова, Є.Бершеди, О.Гончарова, А.Гуцала, Н.Лановенко, А.Мішина, Н.Мхитарян, Р.Натрошвілі, Б.Парахонського, М.Пашкова, В.Сіденка, О.Сушка, А.Цєрану, В.Чалого, Л.Чекаленко та ін.. Основними питаннями, які в них досліджуються є економічна взаємодія та питання створення зони вільної торгівлі (В.Будкін, І.Бураковський, В.Кириченко, С.Власик, Д.Прейгер та ін.), використання геополітичних переваг тих чи інших країн та субрегіонів (П.Дарбаді, О.Виноградова, Ф.Толипов), питання врегулювання конфліктів - у Нагорному Карабасі, Абхазії та південній Осетії, у Придністров'ї (Н.Акаба, А.Коен, А.Крилов, Е.Нурієв, Г.Перепелиця). Окремий напрямок таких досліджень становлять роботи присвячені порівняльному аналізу процесів європейської інтеграції та процесів співробітництва на пострадянському просторі, зокрема роботи А.Лібмана («Европейский Союз и объединения на постсоветском пространстве: «четыре ловушки интеграции») та М.Стреженєвої («Европейский Союз и СНГ: сравнительный анализ институтов»). Останнє дослідження вигідно вирізняється з-поміж інших подібних і містить ґрунтовний аналіз низки сфер та аспектів співробітництва нових незалежних держав: від політичного і економічного до культурологічного. Російський дослідник Є.Мойсеєв у своїй праці «Международно-правовые основы сотрудничества стран СНГ» дещо глибше концентрується на аналізі нормативно-правових засад та системі двосторонніх відносин Росії з іншими державами СНД. Проте у зазначених працях, які переважно написані у 90-х рр.. минулого століття, значна кількість аспектів багатостороннього співробітництва залишається не розкритою.

3.Роботи присвячені дослідженню теоретичних і практичних аспектів процесів інтеграції і регіоналізації, формування і функціонування регіональних систем міжнародних відносин, у тому числі на пострадянському просторі. Зокрема ці питання висвітлюються у працях Г.Авенсової, С.Андрущенко, А.Етіціоні (А.Etizioni), В.Константинова, О.Коппель, А.Мальгина, В.Михеева, Е.Хааса, Р.Харше та багатьох інших дослідників. Дослідження А.Брудного, Р.Джангужина, А.Сидикбекової, Ф.Толіпова, Н.Ушакової фокусуються на аналіз розвитку відносин у Центральній Азії, а роботи Д.Ейвазова, А.Нурші, П.Дарбаді, А.Хачатряна та ін. - навколо прикаспійської та кавказької системи міжнародних відносин. Щодо заявленої дисертантом проблематики, то вказані праці вирізняються фрагментарністю та мають дещо обмежений характер.

Дослідженням міжнародних відносин на пострадянському просторі досить активно займаються провідні наукові центри як України, так і Росії, і західних країн. Однак, загалом попри значну кількість публікацій, присвячених проблемам міжнародних відносин на пострадянському просторі відчувається брак саме комплексних досліджень основних напрямків, форм та методів багатостороннього співробітництва, більшість з них розглядає питання діяльності окремих організацій, аналіз співпраці в окремих сферах, або в рамках певних субрегіонів. Позначається слабкий інтерес до дослідження співробітництва в рамках СНД.

На думку автора, що базується на аналізі існуючих документів та досліджень, під впливом тенденцій до глобалізації відбувається зростання кількості міжнародних регіональних структур, збільшується різноманітність форм та методів співпраці на багатосторонньому рівні, розширюється коло питань в їх діяльності. Відображенням цього є створення численних об'єднань та розвиненої договірно-правової бази співробітництва держав пострадянського простору, метою значної кількості з яких є інтеграція і створення єдиного економічного простору, який первинно базується на координаційних механізмах, а згодом передбачає створення наднаціональних інституцій. Через розвиток державотворчих процесів у пострадянських республіках, ці держави прагнуть уникнути передачі частини національних повноважень при прийнятті рішень, що становить основу функціонування наднаціональних структур, тим самим обмежуючи рівень розвитку інтеграційних об'єднань.

Під впливом цих же тенденцій відбувається подальша фрагментація пострадянського простору, на території якого виокремлюються субрегіональні комплекси міжнародних відносин зі своїми специфічними ознаками (Центральна Азія, Кавказ, певною мірою східноєвропейський субрегіон), що знаходить відображення в створенні субрегіональних формальних та неформалізованих форумів та об'єднань, починаючи з середини 90-х рр.. ХХ ст..

Другий розділ - «Передумови та причини розвитку механізмів багатосторонньої співпраці нових незалежних держав» - присвячено дослідженню причин та передумов розвитку співробітництва нових незалежних держав на багатосторонній основі.

Зокрема автором проаналізовано вплив внутрішніх та зовнішніх чинників впливу на формування структур багатостороннього співробітництва. До внутрішньо регіональних факторів належать історичний, економічний, політичний, безпековий та культурно-ціннісний. Держави пострадянського простору мають спільне історичне минуле, в багатьох випадках триваліше за період існування СРСР. Цей чинник як і інші має подвійний характер впливу - нові незалежні держави зорієнтовані на співробітництво внаслідок спільних проблем, коріння яких в спільному минулому, а з іншого боку - усталені стереотипи у сприйнятті зовнішньополітичних партнерів спричиняють стагнацію у відносинах.

Економічний чинник еволюціонував протягом періоду існування пострадянських держав. Якщо на початку 90-х рр.. актуальним було питання реінтеграції колись єдиної господарчої системи, то поступово пріоритетними стають завдання уніфікації та стандартизації норм та принципів економічної діяльності до світових вимог, виробничу кооперацію з метою зменшення конкуренції. Ресурси і транзитний потенціал відіграють значну роль у розвитку багатосторонньої співпраці пострадянських республік і лежать в основі декількох значних проектів, у тому числі за участі позарегіональних акторів.

Політичний чинник має різні виміри і впливає на всі сфери співробітництва пострадянських держав., в тому числі у багатосторонньому форматі. Політична вмотивованість призводить до низької ефективності більшості міждержавних об'єднань.

Складовими безпекового фактору є наявність „заморожених” конфліктів, вакуум безпеки, що утворився внаслідок розпаду СРСР, етнічна та релігійна гетерогенність на тлі соціально-економічного розшарування, безпосередня близькість джерел напруженості тощо. Частина з цих проблем врегульована, проте значна частина їх для вирішення потребує координації зусиль на міжнародній арені.

До причин зовнішнього характеру відносяться: розпад біполярної системи та СРСР, вплив сучасних тенденцій міжнародних відносин, діяльність та вплив провідних держав глобального та регіонального рівня. Глобалізація та регіоналізація, які спонукають з одного боку до залучення економік країн до світогосподарської системи, а з іншого змушують до утворення різного роду економічних інтеграційних угрупувань протекціоністського характеру. Пріоритетними сферами співробітництва з новими незалежними державами для ЄС є політична, економічна та гуманітарна (надання допомоги), з метою стабілізації регіону, прилеглого до його кордонів; для США - захист американських інтересів (бізнес, ресурси, права людини як привід для втручання); для Китаю пріоритетним залишається двостороннє економічне співробітництво, а на багатосторонньому рівні - створення системи безпеки та стабільності у Центральній Азії;

Гравцями регіонального рівня, які здатні впливати на розвиток ситуації є Іран та Туреччина. Остання в т.ч. завдяки американській підтримці. Іран відіграє як активну, так і пасивну роль. З одного боку він реалізує відносини із низкою пострадянських країн у дво - та багатосторонньому форматі (наприклад, щодо Каспійського моря), а з іншого ядерне питання призводить до винесення регіональних проблем на глобальний рівень, де дискусію на рівних може вести одна пострадянська держава - РФ.

Всі ці фактори, у поєднанні з суто політичними причинами, спричиняють фрагментацію пострадянського простору і розшарування його складових. При цьому відбувається розшарування на основі як ієрархічних, так і горизонтальних зв'язків між окремими елементами системи. У першому випадку це відбувається по лінії Росія - регіональні лідери - інші члени інтеграційних угруповань, а у другому відображається у вигляді формування окремих субрегіонів відносин - чорноморському, каспійському, центральноазійському тощо.

У цьому контексті протидіють такі дві тенденції - намагання Росії зберегти своє домінування у доволі інтегрованому просторі та діяльність позарегіональних країн, спрямована на розмивання впливу РФ та простору загалом, проте зберігаючи стабільність потенційно конфліктогенного регіону міжнародних відносин, що має визначне геополітичне розташування. Це обумовлює створення нових проектів багатостороннього регіонального співробітництва, попри пріоритетність двостороннього формату розвитку відносин як у зовнішній політиці країн регіону, так і позиції провідних акторів міжнародних відносин, таких як США, ЄС тощо. При цьому позиції позарегіональних суб'єктів відрізняються за пріоритетами і напрямками розбудови відносин.

Значна кількість структур співробітництва, що є наслідком прагнення нових незалежних держав до розвитку відносин, не наповнена реальним змістом, через вплив комплексу факторів економічного та політичного характеру як внутрішньо регіонального, так і зовнішнього походження. Політична воля та усвідомлення характеру перешкод для розвитку та ефективного співробітництва новими незалежними державами мають стати каталізатором реалізації потенціалу регіону.

У третьому розділі - „Особливості становлення та перспективи розвитку регіонального співробітництва держав пострадянського простору” - розглядаються особливості інституційної структури, механізмів прийняття рішень та основні напрямки діяльності таких міжнародних міжурядових організацій як Співдружність Незалежних Держав, Євразійське економічне співтовариство (інкорпоровану до його складу Організацію центральноазійського співробітництва), Єдиний економічний простір Білорусії, Казахстану, Росії та України, Організація договору про колективну безпеку та Організація за демократію та економічний розвиток - ГУАМ.

СНД посідає особливе місце серед структур багатосторонньої співпраці на пострадянському просторі, яка: а) об'єднує всі держави регіону; б) є історично першою міжнародною організацією даного регіону; в) охоплює найширше коло питань співробітництва; г) створила передумови і середовище для створення і функціонування низки інших організацій, що діють у пострадянському просторі. Протягом періоду свого існування вона зазнала значних змін як у цілях, так і структурі, попри які на сучасному етапі спостерігається стагнація в її розвитку. СНД потребує реформування, бо зазнає критики як з боку прибічників підходу до неї як до “механізму цивілізованого розлучення” (що втратило свою актуальність на сьогодні), так і з боку тих держав, що розглядають співдружність як інтеграційний механізм.

Співробітництво в економічній сфері визнане пріоритетним ще на поч..90-х рр.., що відображено в угодах про Економічний союз та Статуті СНД. Згодом було ухвалено угоди про зону вільної торгівлі та Митний союз, остання з яких стала підґрунтям для створення у 2000 р. Євразійського економічного співтовариства. Створення зони вільної торгівлі залишається одним з основних завдань співробітництва пострадянських держав, оскільки жодна з подібних угод, підписаних на двосторонній та багатосторонній основі так і не реалізовані.

Єдиний економічний простір за участі Білорусі, Казахстану, РФ та України, які об'єднують до 90% всього економічного потенціалу пострадянського простору, має аналогічні ЄврАзЕС цілі і відрізняється виключно складом учасників. В цілому інтеграційні об'єднання вирізняються ключовою роллю Росії, що знаходить відображення в т.ч. в механізмах функціонування організацій. Їх створення зумовлено виокремленням групи країн проросійської зовнішньополітичної орієнтації, неефективністю діяльності СНД та реалізацією концепції різношвидкісної інтеграції. Єдине об'єднання, яке носило інтеграційний характер без участі РФ, у 2006 р. було інкорпоровано до ЄврАзЕС. Загалом останні роки відзначились переглядом досвіду діяльності організацій, його систематизації та вдосконалення механізмів багатостороннього співробітництва. В результаті створюється система міжорганізаційного співробітництва пострадянських держав.

Відсутність реальних результатів економічної інтеграції, а також намагання прискорити політичну інтеграцію, не забезпечивши її економічним підґрунтям, спричиняють дискредитацію ідей та скептичне ставлення з боку населення та офіційних посадових осіб до співробітництва на багатосторонньому рівні. Нові незалежні держави змушені утверджувати власну незалежність і суверенітет, що в багатьох випадках суперечить змісту інтеграції як процесу, спрямованого на посилення взаємозалежності.

На даному історичному і політичному етапі розвитку для нових незалежних держав більш прийнятним є співробітництво в рамках неформальних об'єднань, реалізація укладених раніше домовленостей, по досягненні чого можна говорити про створення бази для реальної інтеграції.

Діяльність Організації договору про колективну безпеку віддзеркалює основні тенденції у розвитку міжнародних регіональних організацій пострадянського простору: основи її функціонування закладені в рамках СНД; з плином часу змінився склад учасників Договору; поступово розбудовується інституційна структура; визначаються нові цілі та пріоритети, при цьому формується нова концепція колективної безпеки.

ОДЕР-ГУАМ посідає окреме місце в системі багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі, оскільки це єдина подібна структура, до складу якої не входить РФ. Утворене у 1997 р. в якості консультативно-координаційного форуму це об'єднання концентрувало свою діяльність навколо двох основних напрямків: забезпечення безпеки держав-учасниць та розбудова транспортно-комунікаційних магістралей.

Попри значний потенціал ця організація продовжує значною мірою залежати від зовнішніх впливів (США і РФ) і активності її учасників, в першу чергу, України.

ВИСНОВКИ

Дослідивши багатостороннє співробітництво пострадянських держав, його еволюцію, форми, методи і основні напрямки, автор дійшов наступних висновків.

Під впливом сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин відбувається розмивання пострадянського простору на окремі субрегіональні комплекси, які поступово набувають системних рис. Формування цих підсистем міжнародних відносин - прикаспійської, чорноморської, центральноазійської, на південному Кавказі - визначає серед іншого і створення субрегіональних структур співробітництва. Розширення сфер дії цих структур за географічні межі регіонів і призводить до появи міжрегіонального (трансрегіонального) співробітництва.

Багатостороннє співробітництво пострадянських держав має ті самі проблеми та недоліки, що і подібні структури в інших регіонах світу - надмірна бюрократизація, розмивання сфери дії та компетенції, дублювання учасників та надмірна кількість напрямків співробітництва, призводять до зниження ефективності такої співпраці. Разом з тим, для малих та середніх держав, до яких належить і більшість пострадянських держав, багатосторонні структури є реальною можливістю вплинути на процес прийняття рішень на міжнародній арені.

При аналізі впливу тенденцій глобалізації та регіоналізації на розвиток багатосторонньої співпраці нових незалежних держав, доречним є виокремлення категорій регіоналізації та регіоналізму, які детермінуються в залежності від рівня розвитку та насиченості інтеграційних процесів. На пострадянському просторі переважно відбувається процес регіоналізму, який є інституційно-правовим явищем, в основі якого лежать, в першу чергу, політичні мотиви.

Факторами внутрішнього характеру, які спонукали до розвитку багатостороннього співробітництва нових незалежних держав, є історичний, економічний, політичний, безпековий, етнічний та соціально-демографічний. Ці чинники створюють передумови та середовище для створення інституцій багатосторонньої співпраці. Деякі з цих чинників мають подвійний характер впливу. Значення окремих факторів співпраці еволюціонує (економічні, культурно - історичні чинники), проте їх сутнісні характеристики не змінюються. Значну роль у розвитку багатостороннього співробітництва відіграє політичний чинник: інтеграційні процеси вимагають політичної волі урядів, проте, в багатьох випадках, політична вмотивованість переважає економічні зиски від реальної економічної інтеграції. Окрім того, наявність конфліктів на території майже усіх учасників СНД визначає необхідність пошуків авторитетних посередників для їх врегулювання, а також забезпечує можливість налагодження зв'язків між конфліктуючими сторонами.

До чинників зовнішнього характеру, що вплинули на створення регіональних структур в пострадянському регіоні можна віднести: комплекс проблем, пов'язаний із розпадом СРСР і попередньої системи міжнародних відносин, необхідність міжнародно-правового врегулювання відносин між новими незалежними державами; виникнення вакууму і пошук механізмів забезпечення стабільності і безпеки; діяльність провідних акторів міжнародних відносин глобального та регіонального рівня.

Саме внутрішньо регіональні чинники є визначальними для розвитку багатостороннього співробітництва пострадянських республік більшою мірою, аніж діяльність позарегіональних та світових лідерів.

Нові незалежні держави по різному сприймають необхідність співробітництва, віддаючи перевагу тим чи іншим моделям співробітництва - інтеграційній чи міжурядового співробітництва. Перша модель реалізується Росією та її союзниками, яка нагадує інтеграційну модель Європейського Союзу, проте без урахування історичного досвіду останнього. Значна кількість інтеграційних проектів з однаковим складом учасників та завданнями і спричинили тенденцію до інкорпорації деяких міждержавних утворень. Серед країн, що інтегруються, наявні країни з різним рівнем економічного розвитку, що ускладнює та перешкоджає ефективній взаємодії. Інтеграційні проекти реалізуються здебільшого у форматі економічного співробітництва, проте є проекти і політичного характеру - Союзна держава Росії та Білорусії, яка діє на двосторонній основі, проте має перспективи до розширення складу учасників.

В цілому, Росія є системоутворюючою державою для багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору, виступаючи ініціатором і джерелом фінансування більшості інтеграційних проектів, а також у системі військового співробітництва. У той же час, Азербайджан, Грузія, Молдова та Україна намагаються дистанціюватись від російського впливу, тому обережно ставляться до участі у діяльності міжнародних структур у складі нових незалежних держав. Щодо визначеності української політики в регіоні загалом помітним залишається її фрагментованість та акцентування на окремих аспектах і формах співробітництва. Україна дотримується проголошеного 1991 р. небажання брати участь у структурах з наднаціональними повноваженнями, що зумовило обмеженість її участі в СНД та пріоритет розбудови двосторонніх відносин з новими незалежними державами. Реалізовуючи прагнення до регіонального лідерства, Україна активно долучилась до створення ГУАМ, де саме від її позиції більшою мірою, залежить рівень розвитку об'єднання.

Співдружність Незалежних Держав стала історично першою структурою багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору, основи її функціонування закладались у момент здобуття власної державності всіма пострадянськими державами та обґрунтовувалась необхідністю створення норм і принципів співіснування колишніх радянських республік. Намагаючись надати нового імпульсу цій структурі, країни-учасниці трансформували її цілі та призначення, визначили її інтеграційний характер. Невідповідність заявлених у статуті цілей реальним прагненням цих держав спричинили кризу в її діяльності. Різні держави по різному сприймають участь у процесах співробітництва, тому відбувається поступове розшарування, що відображається у концепції різношвидкісної інтеграції, яка заклала підґрунтя для створення інших міжнародних об'єднань. Отже, зв'язок між процесом еволюції СНД та створенням субрегіональних структур співробітництва має причинно-наслідковий характер. Стагнація у розвитку співробітництва в рамках Співдружності призводить до втрати інтересу до неї з боку держав-учасниць, перетворення на формалізований консультативний форум.

Найпоширенішою формою розвитку співробітництва в економічній сфері стало створення зон вільної торгівлі, що проголошено в усіх проектах регіональної кооперації. Зона вільної торгівлі є початковим етапом інтеграції, проте на відміну від наступних стадій, не передбачає створення наднаціональних регулюючих органів. Це приваблює усі пострадянські держави, що усвідомлюють переваги від розвитку економічного співробітництва. На практиці виявилось, що країни не здатні реалізувати всі ці домовленості у повному обсязі через позицію окремих сторін та прагнення захистити власні економічні інтереси. Поступово набула поширення ідея створення спільних економічних просторів (ОЦАС, ЄврАзЕС, ЄЕП тощо). Однакові цілі та склад учасників обумовили інкорпорацію ОЦАС до ЄврАзЕС..

Еволюція категорії безпеки призвела до того, що цей напрям співпраці присутній у діяльності всіх без винятку багатосторонніх структур співробітництва пострадянських держав, що ускладнює спроби класифікації форм багатосторонньої співпраці нових незалежних держав. Так у регіоні наявні багатосторонні структури економічного співробітництва - ЄврАзЕС, ЄЕП, ОЦАС; політичного спрямування -насамперед, Союзна держава Росії та Білорусії; безпекового характеру - ОДКБ, а також організації змішаної компетенції - СНД, ОДЕР-ГУАМ. При цьому, через заплутаність системи відносин між учасниками цих організацій, одним з найслабших місць у їх функціонуванні є оперативна діяльність та реагування на різного роду загрози. До сфери безпеки належать також чисельні ініціативи по створенню антитерористичних центрів, що майже паралельно були запропоновані в СНД, ОЦАС, ЄврАзЕС і ГУАМ.

Співробітництво пострадянських держав у політичній площині на багатосторонньому рівні здійснюється на різних рівнях, формах і напрямах, насамперед, через координацію позицій держав на міжнародній арені, яка заявлена як одне із завдань співробітництва в установчих документах майже всіх організацій даного простру, проте на практиці, подібне співробітництво відбувається лише на субрегіональному рівні з окремих питань міжнародного розвитку.

В основу прийняття рішень більшості структур багатостороннього співробітництва пострадянських держав покладено міжурядовий підхід. Це зумовлено становленням і розвитком державотворчих процесів у нових незалежних державах. Разом з тим, зацікавлення у ефективній реалізації інтеграційних проектів має призвести до посилення тих механізмів прийняття рішень, які ґрунтуються на наднаціональному підході чи врахуванні фінансових внесків тієї чи іншої держави. Створення наднаціональних структур має наслідком запровадження рішень з обов'язковим їх виконанням різнонаціональними сторонами, що викликає певну занепокоєність серед урядів нових незалежних держав. Узалежнення процедур прийняття рішень від фінансових внесків держав-учасниць призводять до легітимізації монопольного впливу найпотужніших держав об'єднання, де діє цей механізм прийняття рішень (наприклад, ЄврАзЕС). З іншого боку відсутність обов'язкового характеру рішень є однією з найбільших вад у функціонуванні організацій пострадянських держав, що зменшує рівень їх ефективності.

В цілому можна очікувати, що одним з найпоширеніших методів багатосторонньої дипломатії пострадянських держав залишатимуться саміти голів держав, як формальні, так і неформальні. Співдружність Незалежних Держав трансформується у консультативний форум, поступово зосереджуючись на питаннях гуманітарної, соціальної, культурної, правової та освітньої взаємодії. Євразійське економічне співтовариство і Організація договору про колективну безпеку становитимуть основу взаємодії РФ з її союзниками. Проект Єдиного економічного простору Росії, Білорусії, Казахстану та України нині не має перспектив для реалізації, проте періодично використовуватиметься тими чи іншими політичними силами всередині цих держав. Розвиток ОДЕР-ГУАМ значною мірою залежатиме від позицій її учасників, а також відносин по лінії США - Європа - Росія.

У контексті зовнішньої політики України актуальним залишається питання вдосконалення і модернізації її стратегії стосовно основних напрямків, форм та методів співробітництва з державами пострадянського простору із урахуванням курсу на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур.

пострадянський співробітництво незалежний політичний

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. Ковтун О. Інтеграційні процеси в Чорноморському регіоні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 49, ч. ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. - С.68-71

2. Ковтун О. Співробітництво України з субрегіональними організаціями на пострадянському просторі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 53 (ч. 1).- К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. - С.66 - 70

3. Ковтун О. Співробітництво нових незалежних держав у створенні єдиного економічного простору // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип..67 (ч.І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. - С.123-130 - 70

4. Ковтун О. Передумови створення та перспективи функціонування міжнародних субрегіональних об'єднань пострадянських держав Чорноморсько-каспійського простору // „Гілея (науковий вісник)”. Вип..9. - К., 2007. С.132-142

5. Ковтун О. Особливості діяльності та трансформації Організації договору про колективну безпеку на початку ХХІ ст.. // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. Вип.17(54). - Одеса, 2007. - С.143-153

АНОТАЦІЇ

Ковтун О.Ю. Еволюція багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук за спеціальністю 23.00.04 - політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено аналізу проблем створення, діяльності та перспектив багатосторонніх структур співробітництва нових незалежних держав в умовах становлення нової системи міжнародних відносин та фрагментації пострадянського простору.

В ході дослідження було окреслено концептуально - теоретичні засади співробітництва пострадянських держав на багатосторонньому рівні, виокремлено зовнішні та внутрішньорегіональні чинники розвитку такої співпраці, визначено характер та основні форми впливу на неї позарегіональних акторів міжнародних відносин.

Доведено домінантний характер економічного, політичного та безпекового чинників на створення та діяльність регіональних структур.

Значна увага приділена аналізу розвитку і діяльності таких міжнародних організацій та об'єднань - СНД, ЄврАзЕС, ЄЕП, ОДКБ та ОДЕР-ГУАМ.

Також окреслено перспективи розвитку співробітництва нових незалежних держав у багатосторонньому форматі та висвітлено позицію, роль і місце України у цій співпраці..

Ключові слова: пострадянський простір, нові незалежні держави, багатостороннє співробітництво, інтеграція, регіоналізація, єдиний економічний простір, колективна безпека.

Ковтун Е.Ю. Эволюция многостороннего сотрудничества государств постсоветского пространства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата политических наук по специальности 23.00.04 - Политические проблемы международных систем и глобального развития. - Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена анализу проблем создания, деятельности и перспектив многосторонних структур сотрудничества новых независимых государств в условиях становления новой системы международных отношений и фрагментации постсоветского пространства.

В ходе исследования было очерчены концептуально - теоретические основы сотрудничества постсоветских государств на многостороннем уровне, выделены внешние та внутрирегиональные факторы развития такого сотрудничества, определен характер и основные формы влияния на него внерегиональных актеров международных отношений.

Доказан доминантный характер экономического, политического факторов и фактора безопасности на создание и функционирование региональных структур.

Особое внимание уделено анализу развития и деятельности таких международных организаций и объединений как СНГ, ЕврАзЭС, ЕЭП, ОДКБ и ОДЭР-ГУАМ. Также обозначены перспективы развития сотрудничества новых независимых государств в многостороннем формате и освещены позиция, роль и место Украины в этом сотрудничестве.

Ключевые слова: постсоветское пространство, новые независимые государства, многостороннее сотрудничество, интеграция, регионализация, единое экономическое пространство, коллективная безопасность.

Kovtun O. Evolution of the multilateral cooperation of the states in post-soviet area. - Typescript .

Thesis for the PhD in Political Science, specialty 23.00.04 - Political Problems of International System and Global Development. - Institute of International Relation of Kyiv National Taras Shevchenko University. - Kyiv, 2008.

The thesis is dedicated to analysis of problems of creation activity and the prospects of multilateral structures of cooperation of new independent states in stipulations of new international relations system coming-to-be and fragmentation of the post-soviet space.

In new world the role of different international institution increases. Small and middle states need to cooperate and coordinate positions for the best presentation of their national interests. The priority of the new independent post soviet states belong to these categories, so they need to unite for the solving of problems, which have the common origin.

Conceptual-theoretic grounds of post-soviet states cooperation on multi-sided level were outlined in course of the investigation; extra and intra-regional factors of development of such cooperation were allotted; nature and key forms of influence on this nature from side of out-regional actors of international relations were defined. The big attention is paid to investigation of position of the USA, European Union. China, Iran and Turkey about the multilateral cooperation in post soviet space. The main role in the development and forming of the system of multisided cooperation of the new independent states belongs to the Russian Federation, which has direct or indirect influence to the all processes of international relations in this region. Today exists the only one organization without Russia in it - GUAM. All other organizations, which started without RF include, finished their activity or were incorporated in another organizations with Russian strong role. The thesis reports also the approaches of another post soviet republics to the development of cooperation, it's forms and methods. The author analyses the position, role and place of Ukraine in this cooperation.

Prevalent character of economics, politic and safety factors on creation and operation of regional structures has been demonstrated. All these factors have the dual meaning. In one side they intensify this cooperation and on another they promote the stratification of the new independent states.

All these influences lead to disorganization of post soviet area and forming of the new subregional international systems such as Caucasus, Central Asia, Caspian Sea and so on. In the frame of these regions are started new projects of multilateral cooperation around the problems of the “frozen” conflicts, transport's infrastructure, oil- and gaspiplines. The geopolitic position of states post soviet area leads to the strong attention to this region from the main world and regional actors.

Author has analyzed activity of such international organizations and unions as Commonwealth of independent States (CIS), the Euro Asiatic Economic Cooperation (EuroAsEC) and Common economic space (CES) of Belarus, Kazakhstan, Russia and Ukraine, Collective Security Treaty Organization (CSTO) and Organization for Democracy and Economic Development - GUAM. In perspective all these organizations will continue their activity, but CIS transforms to the consulting forum, EuroAsEC and CSTO form the coordinated system of international cooperation of new independent states under the main role of the Russian Federation, the project of CES will be used in political discussions inside Ukraine and Russia. The future of ODED-GUAM depends on position and activity of Ukraine and extra regional factors.

Key words: post-soviet space, new independent states, multilateral cooperation, integration, common economic space, regionalization, collective security.

Размещено на Allbest.ur

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.