Зовнішня торгівля портів на півдні України (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І. І. МЕЧНИКОВА

УДК 94(477.7):339.5.057.7"1861/1913"(043.3)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Зовнішня торгівля портів на півдні України (друга половина ХІХ - початок ХХ СТ.)

Спеціальність 07.00.01 - історія України

Шевченко Андрій Михайлович

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі історії України Ізмаїльського державного гуманітарного університету

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Лебеденко Олександр Михайлович, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, ректор ІДГУ, завідувач кафедри всесвітньої історії

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Гончарук Григорій Іванович, Одеський національний політехнічний університет, завідувач кафедри історії та етнографії України

кандидат історичних наук, професор Самойлов Федір Олександрович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри нової та новітньої історії

Захист відбудеться «01» жовтня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д41.051.08 Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Єлисаветинська, 12, ауд. 9.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розісланий «01» вересня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

кандидат історичних наук, доцент Н. О. Петрова

промисловий зовнішньоторговельний експорт порт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження зумовлена потребою наукового осмислення ролі зовнішньоторговельних операцій у соціально-економічному розвитку Півдня України періоду впровадження капіталістичних відносин, важливістю вивчення механізму участі різних верств населення у формуванні торгівельної інфраструктури краю, необхідністю пізнання загальних закономірностей зовнішньоторговельної діяльності південноукраїнського регіону. Вивчення досвіду зовнішньої торгівлі портів Південної України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. дозволить краще з'ясувати місце і роль регіону в національній економіці на сучасному етапі.

Зв'язок роботи з науковими планами. Дисертація виконана згідно наукового колективного дослідження Ізмаїльського державного гуманітарного університету «Соціально-економічний, історичний та етнокультурний розвиток Півдня України» (державний реєстраційний номер 0108U003293) кафедри історії України.

Мета дисертаційної роботи полягає у комплексному дослідженні всього спектру зовнішньоторговельної діяльності південноукраїнського регіону, визначенні її місця у загальноросійській і світовій торгівлі та аналізі впливу торговельних операцій на соціально - економічне життя регіону.

Для досягнення поставленої мети формулюються та розв'язуються наступні завдання:

- розглянути ступінь дослідження проблеми в історіографії, розкрити рівень і повноту її джерельного забезпечення;

- дослідити процес формування сільськогосподарського й промислового виробництва у регіоні у другій половини ХІХ - на початку ХХ ст. та їхній вплив на об'єми та структуру зовнішньоторговельних операцій;

- визначити взаємозалежність розгортання зовнішньої торгівлі на Півдні України та транспортної інфраструктури;

- простежити динаміку об'ємів закордонної торгівлі через південноукраїнські порти у зв'язку зі світовими кризами;

- розглянути структуру експорту та імпорту, що здійснювалися через азово-чорноморські, дунайські порти;

- охарактеризувати основні ринки збуту південноукраїнських товарів;

- проаналізувати вплив зовнішньоторговельної діяльності портів на соціально - економічне життя Південної України.

Об'єктом дослідження виступає зовнішня торгівля портів на Півдні України у досліджуваний період.

Предметом дослідження є процеси становлення та розвитку торгово - економічних відносин на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Територіальні межі охоплюють регіон Південної України, що включає території трьох степових губерній - Катеринославської, Таврійської і Херсонської, а також південної частини Бессарабської області (з 1873 р. - губернії) у кордонах середини XIX - початку XX ст. Завдяки вигідному географічному розташуванню саме цей регіон був провідним експортером сільськогосподарської та промислової продукції з Російської імперії.

Хронологічні межі охоплюють період найбільшого розгортання експорту через порти регіону у 1861 - 1913 рр. Нижня хронологічна межа (1861 р.) - є початком буржуазних реформ другої половини ХІХ століття, які відкрили простір для розвитку ринкових відносин. Верхня хронологічна межа (1913 р.) є останнім передвоєнним роком, коли зовнішня торгівля здійснювалася у повному обсязі.

Методи дослідження. Для розв'язання дослідницьких завдань використано принципи історизму, об'єктивізму та системності. Застосовуючи історико-порівняльний, проблемний, системно-структурний та історико-типологічний методи, проаналізовано загальні закономірності зовнішньоторговельних операцій Південної України та певні особливості комерційної діяльності регіону. Чільне місце в роботі займає метод статистичного аналізу, який надає можливості аналізувати кількісні показники об'ємів експортно - імпортних операцій.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у комплексному досліджені зовнішньої торгівлі на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Уперше введено до наукового обігу ряд документів та матеріалів. У роботі було розглянуто основні групи експортних та імпортних товарів, висвітлено місце окремих товарів у південноукраїнському експорті та імпорті, охарактеризовано основні ринки збуту південноукраїнської продукції, визначено місце портів Південної України у загальноросійській та світовій торгівлі й наслідки зовнішньоторговельних операцій для соціально - економічного життя регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання дисертаційного матеріалу при підготовці узагальнюючих праць з історії України, фундаментальних видань із регіональної та економічної історії. Основні положення дисертації можна використовувати при написанні навчальних посібників, читанні лекцій, спецкурсів, проведенні семінарських і практичних занять у загальноосвітніх і вищих навчальних закладах.

Особистий внесок здобувача. Одержані результати дослідження та їх публікації у наукових виданнях виконані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження апробовані на V Буковинській міжнародній історико - краєзнавчий конференції, присвяченій 130-річчю Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича (Чернівці 2005 р.); VІ Всеукраїнському симпозіумі з проблем аграрної історії, присвяченому 100-ій річниці початку аграрної реформи П. А. Столипіна (Черкаси, 2006 р.); І Міжнародній науково - практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки» (Ізмаїл, 2006).

Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано сім статей загальним обсягом близько 2,8 друкованого аркуша, з них чотири статті у наукових фахових збірниках, три - у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів (11 підрозділів), висновків (обсяг основного тексту 170 с.), списку використаних джерел та літератури (317 найменувань) та 9 додатків (5 с.). Загальний обсяг роботи становить 206 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, хронологічні й територіальні межі, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслені методологія, наукова новизна роботи, практичне значення, міститься інформація щодо апробації результатів та структури дисертаційної роботи.

У першому розділі «Історіографія та джерельна база дослідження» проаналізовано стан наукової розробки теми, дано характеристику джерел.

У підрозділі 1.1. «Стан наукової розробки теми» науково - історична література з дослідження зовнішньої торгівлі через порти на Півдні України умовно розділена на чотири основні групи: праці дореволюційного періоду (кінця 60-х рр. ХІХ ст. - початку ХХ ст.); історико - економічні дослідження 20-30-х рр.; наукові розробки 40-80-х рр.; доробок вчених пострадянського періоду. Кожен з цих періодів має характерні риси та методологію дослідження.

Інтерес до вивчення зовнішньої торгівлі післяреформеної Росії посилився наприкінці 60 - х рр. XIX століття. Одним із перших зростання експорту розглянув Ю. Янсон. Він проаналізував стан шляхів сполучення в Одеському регіоні, джерела надходження сільськогосподарської продукції до Одеси тощо. Дослідник зазначив, що будівництво залізниць могло б сприяти розвитку комерційних можливостей Одеського порту.

Дослідження зовнішньоекономічної діяльності південноукраїнських портів було продовжено М. Федоровим. Значну увагу дослідник приділив характеристиці чорноморсько-азовських портів Росії, зокрема Одеси, Миколаєва та Севастополя, вважаючи їх головними експортерами хліба до Європи.

У 1880-1890-х рр. проблема капіталістичної трансформації Росії, її місця у світовому господарстві набула дискусійного характеру. Представник течії «ліберальних народників» Н. Даніельсон вважав, що у Росії немає перспектив на світовому ринку. Його опонент П. Струве зазначав, що розбудова залізниць й парового транспорту створила передумови для участі Росії у світовій торгівлі. Думку П. Струве підтримали В. Касперов, П. Забарвінський. Зокрема В. Касперов наполягав збільшити експорт саме борошна, яке користувалося попитом на світовому ринку. П. Забарвінський, досліджуючи хлібну торгівлю Одеси, першим запропонував вивозити вугілля за кордон безпосередньо з міста, а не відправляти його каботажем до кавказьких портів. Ідею розгортання промислового експорту підтримав Д. Саккер, який, дійшов висновку, що високоякісний російський гас не зможе витримати конкуренцію з американським, через відсутність підтримки з боку уряду.

На початку ХХ ст. дослідження участі чорноморсько-азовських портів у міжнародній торгівлі Росії набуло нових напрямків. Організація торгівлі аналізується у працях П. Лященко та В. Бензина. Вони відзначили наявність великої кількості посередників при продажу товару та необхідність створення мережі елеваторів і сховищ у регіоні.

Новим явищем у тогочасній економічній літературі була ідея про необхідність збільшення експорту заводської продукції. Про необхідність збільшення вивозу цукру висловився Н. Марголін.

На початку ХХ ст. погляди науковців зазнали докорінних змін. Якщо у 60-90-ті рр. ХІХ ст. вони здебільшого вдавалися до статистичному аналізу торговельних операцій українських портів, висвітлення вивозу зерна, то у 1900 - 1910-х рр. значна увага приділялася організації торгівлі та експорту товарів промислового виробництва, захисту економічних інтересів на міжнародному ринку.

Дослідження економічного життя України у наукових розвідках 20-30-х рр. набуло академічного рівня. Зовнішня торгівля стала розглядатися, як одна з найважливіших ланок вітчизняної історії. У працях українських радянських дослідників вперше в історіографії об'єктом дослідження було взято експорт з чорноморсько-азовських портів Південної України.

Однією з перших фундаментальних досліджень в українській радянській історіографії стала праця А. Альтермана «Хлебные ресурсы Украины», де наведено дані про обсяги вивезення зерна з морських портів України на початку XX ст. Дослідник О. Оглоблін вперше ввів нову термінологію вивчення зовнішньої торгівлі Російської імперії через південноукраїнські порти. Він вживав поняття «одеський транзит» та «український транзит», підкреслюючи тим самим вагоме значення регіону в імперській торгівлі. Аналізуючи наслідки транзитної торгівлі, науковець дійшов висновку, що південноукраїнські землі були розвинутою економічною автономією Росії.

Праці О. Оглобліна стали науковим підґрунтям для концепції «Україна - європейська колонія Росії», якої дотримувався Д. Бованенко. На його думку зернова спрямованість експорту перетворила Україну на аграрну колонію Російської імперії в 1870-1900-х рр.

Отже, погляди дослідників 1920-1930-х рр. можна умовно поділи на три групи: перша - здебільшого аналізувала експортні операції Півдня України, підкреслювала її провідне місце у загальноросійській торгівлі, друга - визначила автономний, залежний від Росії характер зовнішньоторговельних операцій, третя - розглядала зовнішню торгівлю Росії через українські порти, як засіб колоніального тиску.

У повоєнний період, дослідження міжнародної торгівлі Росії у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. набуло нового розмаху. У 1947 р. у монографії С. Покровського подано опис європейських ринків та вартість окремих груп товарів російського експорту.

У 1960-х рр. спостерігається нова хвиля інтересу до історії зовнішньої торгівлі. Об'єктами дослідження стали обсяги товарної маси зернових культур, торговельна політика уряду і її вплив на організацію хлібної торгівлі, напрямки хлібного експорту із країни й окремих регіонів. Зріс інтерес до ролі окремих регіонів у зовнішній торгівлі Росії. Вагомим внеском у дослідженні азовсько-чорноморської торгівлі стала монографія В. Золотова «Хлебный экспорт России через порты Черного и Азовского морей в 60-90-е гг. ХІХ ст.». Автор акцентував увагу на зовнішньоторговельній діяльності південноукраїнських портів. Питанням міжнародних зв'язків Півдня України присвячені окремі розділи у працях українських дослідників І. Гуржія, Ф. Кунцевича.

Радянські науковці вперше ґрунтовно визначили причини розгортання зовнішньоторговельних операцій, об'єми експорту та імпорту, проаналізували наслідки зовнішньої торгівлі для соціально-економічного життя регіону. Проте, зростання експортно-імпортних операцій досліджувалося виключно через ідеологічну призму і розглядалося як одна з форм експлуатації селян та пролетаріату.

Серед українських досліджень періоду незалежності слід відзначити статті Ю. Коновалова, В. Чумака, С. Самборського, присвяченні дослідженню історії зовнішньої торгівлі Одеси. Експортні можливості південноукраїнських губерній розглянуто у працях О. Морозова. Заслуговують на увагу дослідження Т. Гончарука, в яких проаналізовано стан зовнішньої торгівлі Одеси у дореформений період. Експортно-імпортна торгівля Одеси на початку ХХ ст. аналізується у спільній роботі Ф. Самойлова, М. Скрипника, О. Ярещенко «Одеса на зламі століть (кін. ХІХ - поч. ХХ ст.)». Сучасне бачення окремих аспектів зовнішньоторговельної діяльності портів Південної України на початку ХХ ст. представлено у наукових доробках О. Реєнта.

Важливе науково - теоретичне і практичне значення в осмисленні обраної теми посідають праці Г. Гончарука, де аналізуються закордонні ринки збуту фабрично-заводської продукції, вплив протекціонізму на розвиток вітчизняної промисловості.

Розглядаючи характер міжнародної торгівлі Південної України, дослідники на різних етапах вивчення проблеми визначили її сировинну спрямованість, де значне місце посідав експорт сільськогосподарських продуктів.

Історіографічний аналіз дозволив зробити висновки, що майже за двісті років дослідники зібрали великий масив матеріалу та визначили основні напрями наукових розробок щодо міжнародних торговельно-економічних зв'язків Південної України у другій половини ХІХ - на початку ХХ ст. Проте комплексного дослідження ця проблема не набула чим і пояснюється вибір теми дисертаційного дослідження.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база дослідження» за функціональним призначенням та характером інформації використані матеріали умовно розподілені на декілька груп:

- статистичні матеріали, які були підготовлені як на загальнодержавному так і на місцевому рівні (дані митниць та міських статистичних комітетів). Їх аналіз дозволяє простежити динаміку зовнішньоторговельних операцій, розміри та вартість експортованої продукції, визначити участь іноземних, вітчизняних комерсантів у міжнародній торгівлі портів Півдня України;

- діловодні папери різних інституцій: законодавчі акти та міжнародні угоди, з'їздів гірничопромисловців Півдня Росії та РТПіТ, місцевих комітетів й комісій з окремих питань. Ці матеріали зосереджені як у фондах архівів, так і опубліковані окремими збірниками та виданнями;

- регіональні довідково-інформативні видання, що виходили у формі щорічних оглядів митних управ. Хоча інформаційна насиченість цієї групи джерел не однакова, їх цінність полягає у тому, що розміщені у них відомості можна зіставляти для порівняльного аналізу, уточнення обсягів торговельних операцій;

- мемуари та спогади підприємців. Вони передають відомості про умови праці у різних галузях економіки, відносини підприємців між собою, чинники впливу на їх діяльність;

- періодичні видання, які містять статистичні відомості та характеризують стан закордонної торгівлі та європейських ринків.

Використання цих джерел дозволяє достовірно, всебічно і неупереджено реалізувати поставлену мету і завдання дисертаційного дослідження.

Найважливішими статистичними матеріалами є «Обзоры внешней торговли России по европейской и азиатской границам». Збірники показують близькі до дійсного розміри вивозу сільськогосподарської продукції з портів Чорного й Азовського морів.

Особливо цінними є щорічні «Отчеты Одесского комитета торговли и мануфактур». Звіти аналізують економічні потреби різних країн, обсяги сільськогосподарського виробництва в світі, ціни на товари у центрах міжнародної торгівлі та ін.

Серед законодавчих актів слід відзначити «Устав торговый 1903 г.», викладений у «Своде законов Российской империи». Міжнародні угоди з європейськими державами зібрані у «Документах российского министерства иностранных дел». Митна політика царського уряду на початку ХХ ст. висвітлена у «Правилах привоза иностранных товаров, утвержденных 8 июня 1903 г.».

До регіональних джерел відносяться «Статистико-экономические обзоры Херсонской губернии». Вони містять відомості щодо вивозу за кордон збіжжя, лісу та льняного насіння з портів Херсонської губернії. У щорічних «Обзорах Николаевского градоначальства» аналізується стан закордонної торгівлі, розбудова комерційного порту Миколаєва.

Для повного висвітлення зовнішньоторговельних операцій на Півдні України велику цінність мають звіти портових митниць, які здебільшого зберігаються в архівних фондах. У дисертації використано матеріали Державного архіву Херсонської області (Ф. 7. Херсонська митниця; Ф. 8. Джарилгацька застава; Ф. 170. Хорлівський митний пост), Державного архіву Миколаївської області (Ф. 265. Очаківська митна застава; Ф. 266. Миколаївська портова митниця), Ізмаїльського архіву (Ф. 443. Ренійська митниця; Ф. 537. Ізмаїльський митний округ).

Відомості щодо розбудови Херсонського, Миколаївського, Одеського портів зберігаються у фондах ДАХО (Ф. 180. Управління робіт Херсонського порту), ДАМО (Ф. 229. Канцелярія Миколаївського градоначальника; Ф. 255. Миколаївський комерційний порт в м. Миколаїв Херсонської губернії). У дисертації вперше використано матеріали Ф.2. Ізмаїльського музею Дунайського пароплавства. У фондах Центрального державного історичного архіву в м. Києві (ЦДІАК) знаходимо інформацію про залізничне перевезення вантажів у межах південноукраїнських губерній (Ф. 697. Управління Південно - Західних залізниць; Ф. 882. Київський порайонний комітет по врегулюванню масового перевезення залізницями).

Праці сучасників представлені роботами А. Скальковського, К. Скальковського та ін. Зокрема, А. Скальковський аналізує експорт зерна, вовни й худоби з Одеського порту. Розбудову торговельного флоту на Чорному та Азовському морях дослідив К. Скальковський. За розширення зовнішньоторговельних операцій з Англією висловлюється одеський підприємець П. Регір.

Останню групу матеріалів джерельної бази становлять періодичні видання, які допомагають у повній мірі відобразити стан зовнішньої торгівлі через південноукраїнські порти. Так, на шпальтах видань «Обзор хлебных и товарных рынков, внутренних и заграничных» і «Южнорусский альманах» аналізувався вплив світової аграрної кризи 1875-1896 рр. на закордонну торгівлю.

Огляд історіографічної та джерельної бази свідчить, що обрана дисертантом тема не знайшла достатнього висвітлення у вітчизняній історіографії. Поза увагою залишилися важливі питання становлення, розгортання та наслідків зовнішньоторговельних операцій. Більшість джерел місцевого характеру, зокрема фонди Ізмаїльського пароплавства, раніше не використовувалися дослідниками. Введення їх у науковий обіг сприятиме більш глибокому дослідженню зовнішньої торгівлі Південної України й обґрунтуванню основних напрямків та тенденцій зовнішньоторговельних операцій та їх значення в господарському розвитку регіону в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

У другому розділі «Умови розгортання зовнішньої торгівлі на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.» розглядається впровадження ринкових відносин у сільське господарство, промисловість і транспорт, аналізуються їх наслідки для зовнішньої торгівлі через південноукраїнські порти.

Скасування кріпацтва в Росії у 1861 р. зумовило інтенсивний розвиток капіталізму в сільському господарстві Півдня України. Впровадження сільськогосподарських машин, найманої праці призвело до зростання посівних площ. Більшість посівів відводилася під зернові культури, які займали від 85 до 96 % придатної площі. Розпашки земельних площ спричинили збільшення валового збору зерна з 67 102 тис. пудів у 1860-х р. до 472 676 тис. пудів у 1909 - 1913 рр. Зростання світового попиту на продовольчі товари сприяло реалізації хліба саме на зовнішні ринки. За підрахунками дисертанта у 1880 - 1913 рр. 54 - 56 % валового збору зерна з Півдня України вивозилося за кордон. Отже, зернова спеціалізація південноукраїнських губерній оказала суттєвий вплив на розгортання експорту з портів регіону. У післяреформені роки за ними закріпилася роль одних з провідних постачальників хліба до світового ринку.

Водночас із зростанням товарного землеробства відбувається промисловий підйом на Півдні України. Поштовхом для розгортання промислового виробництва стала протекціоністська політика царського уряду. За 1877-1891 рр. мито на імпорт зросло з 16 до 33,7 % вартості промислових товарів. Це викликало скорочення привозу іноземної продукції та невдовзі спричинило розгортання металургійної, сталеварної, машинобудівної промисловості в регіоні. На початку ХХ ст. підприємства Південної України виробляли 20,2 % машинобудівної та металообробної продукції Росії. У 1913 р. на Півдні України видобувалося 72,3 % залізної руди, 78 % вугілля в імперії. Зростання промислового виробництва створило сприятливі умови для експорту промислової сировини (вугілля, руди) та фабрично-заводської продукції за кордон.

Утвердження капіталістичних відносин на Півдні України у другій половині ХІХ ст. зумовило розбудову транспортних магістралей, здатних забезпечити регулярне постачання промислової та сільськогосподарської продукції за кордон. Обсяг вантажоперевезень залізницями до південноукраїнських портів з 1866 по 1911 рр. зріс з 7 до 180 млн. пудів, каботажем з 1862 по 1904 рр. - з 0,5 до 73 млн. пудів, що дозволило значно збільшити експортні операції. Якщо у 1865 - 1869 рр. середньорічний експорт зерна складав 44,6 млн. пудів, то у 1909 - 1913 рр. - 287 млн. пудів. Середньорічний експорт переробної продукції й сировини зріс з 1 млн. пудів у 1861 - 1865 рр. до 50 млн. пудів у 1909 - 1913 рр.

Таким чином, впровадження капіталістичних відносин у господарство регіону зумовило зростання зовнішньоторговельних операцій.

У третьому розділі «Зовнішньоторговельна діяльність портів на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.» аналізуються експортно-імпортні операції чорноморсько-азовських й придунайських портів Південної України.

Велику увагу приділено експорту зерна з чорноморсько-азовських портів України. У 1860 - 1870-х рр. вивіз зерна за кордон поступово зростав, завдяки впровадженню товарно-ринкових відносин в економічне життя регіону. У 1860 - 1879 рр. середньорічний експорт хліба зріс з 23 до 81 млн. пудів. Зростання експорту відбулося завдяки збільшенню світового попиту на пшеницю. Її частка складала 67 % всього вивозу збіжжя.

У 1880-1890-х рр. зовнішня торгівля зерном розгорталася в умовах світової аграрної кризи, яка була викликана перенасиченням європейського ринку дешевим зерном з США, Росії, Аргентини та ряду інших країн. Середньорічний вивіз у 1885 - 1899 рр. зріс з 160 до 192 млн. пудів. Зростання експорту відбувалося за рахунок вивозу жита та ячменю, попит на яких постійно зростав. У 1885 - 1899 рр. частка пшениці складала 51 - 52 % всього експорту, жита - 13 - 16 %, ячменю - 19 - 25 %.

Стабілізація світового ринку на початку ХХ ст. та зростання міського населення в Європі викликали подальше збільшення експорту хліба з чорноморсько-азовських портів. У 1900 - 1913 рр. середньорічний вивіз зерна зріс з 226 до 287 млн. пудів. Таким чином, за 1860 - 1913 рр. середньорічний продаж за кордон збільшився у 12,5 разів.

Збільшення експорту відбулося за рахунок освоювання нових ринків збуту. У 1860 - 1870 - х рр. більшість хліба постачалося до Англії, Франції, Туреччини, на початку ХХ ст. основними покупцями південноукраїнського зерна стали Німеччина, Голландія, Бельгія, Франція, країни Близького Сходу.

Розгортання зовнішньоторговельних операцій південноукраїнських портів вплинуло на їх долю у загальноросійській та світовій торгівлі. У 1865 - 1869 рр. через морські порти регіону вивозилося 39,5 % російського та 19 % світового експорту зерна. У 1908 - 1912 рр. на них припадало відповідно 40 % та 15,2 %. Південна Україна утримала провідне місце в імперському експорті та випереджала за вивозом таких світових експортерів, як США та балканські країни.

Окрім зерна з чорноморсько-азовських портів вивозилася за кордон певна кількість іншої продукції (сала, шкір, худоби, вовни, м'ясо-молочних виробів, промислових товарів, сировини тощо). У 1861 - 1865 рр. незернові вироби складали 44 % вартості експорту. У 1890 - 1894 рр. на них припадало 12 % вартості вивозу з чорноморсько - азовських портів. У 1909 - 1912 рр. незернові товари складали 15,8 % кількості та 7 % вартості всього експорту.

Головними причинами скорочення долі незернової продукції є розвиток товарного хліборобства в південних губерніях України та зростання конкуренції з боку Голландії, Австралії, Аргентини, США, що спричинило занепад скотарства. Вивіз промислової сировини й товарів, зокрема руди, гасу, вугілля та рійок фактично розпочався на початку ХХ ст. і не набув значного розмаху.

У загальноросійському експорті частка південноукраїнських портів також зменшилася. Якщо на початку 1860-х рр. вона становила 27 % вартості російського вивозу до європейських країн, то у 1908 - 1912 рр. - лише 4 %. У світовій торгівлі їх доля була ще меншою - 0,1 %. Таким чином, вивіз незернових товарів носив допоміжний характер у зовнішній торгівлі регіону.

В імпортній торгівлі частка південноукраїнських портів зазнала скорочення, що було викликано занепадом ввозу промислових товарів. У 1860 - 1913 рр. частка імпорту скоротилася з 22 до 14 % обсягів зовнішній торгівлі регіону. У загальноросійському привозі доля південноукраїнських портів зменшилася з 15 до 9 %. На початку ХХ ст. доля українських портів складала 0,3 % світового імпорту. Імпортні операції займали незначне місце у зовнішньоторговельних операціях регіону, що сприяло покращенню торгівельного балансу південноукраїнської торгівлі.

Чільне місце у зерновій торгівлі регіону займали придунайські порти (Ізмаїл, Кілія, Рені). На них припадало до 6 % південноукраїнського, 2,5 % загальноросійського, 0,9 % світового експорту зерна.

У 1908 - 1912 рр. на всі південноукраїнські порти припадало 43 % зернового, 4,5 % незернового вивозу з Росії та 16,1 % світового експорту збіжжя, що в середньому складало 24 % вартості імперського, 8 % світового експорту. Привіз товарів складав 9 % вартості російського та 0,3 % світового імпорту. Таким чином, зовнішньоторговельні операції на Півдні України мали активний торговельний баланс, що сприяло зміцненню місця регіону у загальноросійській та світовій економіці.

Негативною рисою зовнішньої торгівлі південноукраїнських портів була її сировинна спрямованість, що не приносило високих прибутків економіці регіону. У 1909 - 1913 рр. на долю переробної продукції припадало 0,85 % зернового та 33,3 % незернового вивозу, що разом становило 5,7 % (95,3 з 1684 млн. пудів) всього південноукраїнського експорту. Освоєнню переробного світового ринку заважала конкуренція з боку розвинутих країн Європи та США.

У четвертому розділі «Вплив зовнішньої торгівлі на економічне життя Південної України» досліджено наслідки зовнішньоторговельної діяльності південноукраїнських портів.

Заходи російського уряду, направленні на розбудову портів та торговельного флоту, сприяли подальшому розвитку зовнішньої торгівлі у чорноморсько-азовському басейні. Спорудження гаваней та пристаней в Одесі, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Севастополі дозволило значно розширити їх комерційні оберти. Царський уряд всіляко сприяв комерціалізації колишніх військо-морських баз на Чорному морі та морського судноплавства. За 1868 - 1913 рр. кількість пароплавів на Чорному та Азовському морі зросла з 38 до 274 одиниць, тобто у 7 разів.

Проте, частка російського флоту була замалою у зовнішній торгівлі. У 1895 - 1911 рр. його доля скоротилася з 9 до 7,6 % закордонного вивозу. Слабка активність російських компаній пояснюється дорожчими фрахтами у порівнянні з іноземними пароплавствами. Тому, на початку ХХ століття залишалася гострою проблема подальшої розбудови вітчизняного торговельного флоту.

Збільшення обсягу експорту товарів сприяло надходженню нових капіталів та людей у сферу торгівлі. Розмах торговельних операцій викликав поділ функцій між окремими торговими ланками. Командні позиції у зовнішній торгівлі належали іноземному капіталу. Доля іноземних фірм коливалася від 65 % всього вивозу товарів з Одеси до 80 - 85 % - з Феодосії. Іноземці впроваджували нові технології, інвестували гроші у розвиток каботажного та морського судноплавства. Вдосконалення організації торгівлі та заохочення банківського, іноземного капіталу були одними з чинників зростання експорту сільськогосподарської й промислової продукції з Півдня України на початку ХХ ст.

Економічне зростання краю зумовило утворення нових соціальних верств населення, які забезпечували стабільний розвиток економіки. Відбувається диференціація селянства, що призвело до утворення прошарку заможних селян. Промисловий розвиток зумовив збільшення пролетаріату та міського населення.

Значна увага у роботі приділялася зростанню торгівельної буржуазії. Південноукраїнські негоціанти брали активну участь у засновуванні промислових підприємств, кредитних установ. На початку ХХ ст. південноукраїнська буржуазія починає активно відстоювати свої комерційні інтереси. Вона вимагає портового самоврядування за участі представників промисловості, торгівлі, пароплавства й громадських діячів.

Таким чином, розгортання зовнішньої торгівлі сприяло соціально-економічному розвитку регіону наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. та перетворенню Південної України на провідний господарський комплекс Російської імперії.

У висновках підбиті підсумки дослідження, в ході якого вдалось реконструювати динаміку розвитку зовнішньої торгівлі, а також основні соціально-економічні процеси в регіоні.

1. Огляд історіографічної та джерельної бази свідчить, що обрана тема не знайшла достатнього висвітлення у вітчизняній історіографії. Поза увагою залишилися важливі питання становлення, розгортання та наслідків зовнішньоторговельних операцій. Введення їх у науковий обіг сприятиме більш глибокому дослідженню зовнішньої торгівлі портів Південної України й обґрунтуванню основних напрямків та тенденцій зовнішньоторговельних операцій та їх значення в господарському розвитку регіону в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

2. Розгортання зовнішньої торгівлі портів на Півдні України було обумовлено впровадженням товарно-ринкових відносин у сільське господарство, розбудовою промисловості й транспорту. Товаризація землеробства Півдня України спричинила зростання сільськогосподарської продукції, зокрема хліба, що дозволило збільшити його продаж за кордон. Розвиток промисловості у Донецько-Дніпровському басейні позбавив вітчизняних промисловців залежності від іноземного палива та металів. Економічне піднесення регіону створило необхідні умови для розгортання експортних операцій через порти на Півдні України.

3. Розбудова залізниць та річкового флоту забезпечила регулярне постачання промислової та сільськогосподарської продукції до зовнішніх ринків збуту. Обсяг вантажоперевезень залізницями до південноукраїнських портів постійно зростав, збільшилася участь водного, гужового транспорту, що сприяло розгортанню експортних операцій.

4. Зростання обертів зовнішньої торгівлі південноукраїнських портів відбулося за рахунок збільшення експорту зерна. За 1860 - 1913 рр. середньорічний експорт зерна зріс з 23 до 287 млн. пудів. У загальноросійському експорті частка всіх портів Південної України складала 44 %, у світовій торгівлі - 16,1 %. Таким чином, порти Півдня України були провідними постачальниками хліба з Росії і займали чільне місце у світовій торгівлі.

У 1861 - 1913 рр. середньорічний експорт незернових товарів зріс з 1 до 50 млн. пудів. Проте, їх частка скоротилася з 44 до 7 % вартості південноукраїнського та 0,1 % світового експорту. Вивіз цих товарів мав допоміжний характер у зовнішній торгівлі портів регіону.

5. Під впливом світової кон'юнктури зазнала змін структура експорту. У 1860 - 1890-х рр. провідне місце у зерновому експорті належало пшениці. На початку ХХ ст. вивіз пшениці поступався експорту ячменю. Набув розмаху продаж кормових хлібів (жита, кукурудзи, вівса), на вартості яких світова криза не позначилася. Однак, вивіз переробної продукції (борошна) був незначним - до 1 % всього експорту. Незважаючи на великий розмір, експорт хліба мав сировинну спрямованість, що приносило менші прибутки від експортних операцій.

Зменшення світового попиту на худобу, м'ясо-молочні вироби спричинило зростання фабрично-заводської продукції на початку ХХ ст. Проте, частка переробної продукції (спирт, цукор, рейки, гас) не перевищувала 33,3 % незернового експорту. Отже, негативною рисою експортної торгівлі південноукраїнських портів була її сировинна спрямованість.

Впровадження протекціоністської політики російським урядом та розбудова промисловості в регіоні зумовили скорочення долі імпорту у південноукраїнській торгівлі. У 1860-1913 рр., через зменшення привозу вугілля й металів, частка імпортних товарів зменшилася з 22 до 14 % обсягів торгівлі. В 1860 - 1913 рр. у загальноросійському імпорті доля портів регіону скоротилася з 15 до 9 %.

Напередодні Першої світової війни на південноукраїнські порти припадало 24 % вартості імперського, 8 % світового експорту та 0,3 % імпорту. Зовнішня торгівля мала активний торговельний баланс, що сприяло економічному розвитку Півдня України.

7. Розгортання зовнішньоторговельних операцій зумовило освоєння нових ринків збуту. У другій половині ХІХ ст. сільськогосподарська продукція здебільшого постачалася до Англії, Франції, Туреччини. На початку ХХ ст. зерно з Південної України постачалося до Німеччини, Франції, Італії, Бельгії, Голландії, Англії, Іспанії, Греції, Туреччини, Єгипту, Персії. Промислові товари й сировина експортувалася до країн Балканського півострову, Близького Сходу, Південної Америки. У зазначений період споживчий ринок південноукраїнської продукції неухильно зростав.

8. Позитивним наслідком розгортання зовнішньоторговельних операцій Південної України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. була розбудова південноукраїнських портів, комерційного судноплавства. Організація вивозу товарів за кордон поповнилася комерційними фірмами, банками, іноземними компаніями. Розвиток зовнішньої торгівлі сприяв соціально-економічним перетворенням в регіоні та появі нових соціальних груп. Південна Україна перетворилася на провідний господарський комплекс Російської імперії.

Висновки даного дослідження можуть бути використані при формулюванні урядової політики у зовнішньоторговельних відносинах сучасної України, особливо при визначенні регіональних аспектів.

Здобувачем запропоновано перспективні напрями подальших досліджень: доцільно простежити вивчення зовнішньоторговельних операцій у роботах радянських науковців 1920-1930-х рр., звернути увагу на розвиток зовнішньої торгівлі регіону промисловими товарами та вплив Першої світової війни на стан експортно-імпортних операцій. Для цього необхідно об'єднати зусилля не тільки істориків, а й економістів, правників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

1. Конкуренція іноземного та російського капіталу напередодні Першої світової війни (на прикладі Миколаївського заводу «Наваль») / А. М. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - 2005.- Випуск ІХ. - С. 147-153.

2. Експорт хліба через південні порти України (60-90- ті рр. ХІХ ст.) / А. М. Шевченко // Науковий вісник ІДГУ. - 2005. - Випуск 19. - С. 46 - 49.

3. Внешняя торговля Южной Бессарабии в конце ХІХ - начале ХХ ст. / Андрей Шевченко // Матеріали V Буковинської міжнародної історико-краєзнавчої конференції, присвяченої 130-річчя Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича : в 2 т. - Чернівці, 2005. - Т.І. - С. 407- 412.

4. Розбудова залізничного транспорту в Південній Україні та його роль у поширені зернового експорту в ІІ пол. ХІХ ст. / А. М. Шевченко // Проблеми історії України ХІХ- початку ХХ ст. - 2006. - Випуск ХІ. - С. 179 - 186.

5. Сільське господарство Південної України в умовах аграрної кризи 1881-1896 рр. / А. М. Шевченко // Матеріали VІ Всеукраїнського аграрного симпозіуму з проблем аграрної історії, присвяченої 100-річниці початку земельної реформи П.А.Столипіна. - Український селянин: зб. наукових праць. - 2006. - Випуск 10.- С. 257 - 260.

6. Зовнішня торгівля на Півдні України у другій половині ХІХ- початку ХХ ст.: історіографія проблеми / А. М. Шевченко // Науковий вісник ІДГУ.- 2006.- Випуск 20.- С. 89 - 96.

7. Розбудова південноукраїнських морських портів у другій половині ХІХ ст. / А. М. Шевченко// Матеріали І Міжнародної науково - практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми сучасної науки». - Науковий вісник ІДГУ.- 2007.- Випуск 22.- С. 31 - 35.

АНОТАЦІЯ

Шевченко А. М. Зовнішня торгівля портів на Півдні України (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - історія України. - Одеський національний університет імені І.І.Мечникова. - Одеса, 2008.

Робота є першим в історіографії комплексним дослідженням зовнішньої торгівлі на Півдні України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. На основі використання опублікованих джерел, архівних матеріалів та аналізу літератури виявлено динаміку та особливості розгортання зовнішньоторговельних операцій регіону. На підставі статистичних даних, прослідковано зміни експортно-імпортних операцій, охарактеризовано основні ринки збуту, частку експортних та імпортних товарів у південноукраїнській торгівлі. У висновках визначні причини зростання обсягів зовнішньої торгівлі, її особливості та проаналізовані наслідки зовнішньоторговельних операцій для соціально-економічного розвитку регіону.

Ключові слова: Південна Україна, зовнішня торгівля, порти, експорт, імпорт, економічний розвиток.

АННОТАЦИЯ

Шевченко А.М. Внешняя торговля портов на Юге Украины (вторая половина ХІХ - начало ХХ ст.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата исторических наук по специальности 07.00.01 - история Украины. - Одесский национальный университет имени И.И.Мечникова. - Одесса, 2008.

Работа является первым в историографии комплексным исследованием внешней торговли на Юге Украины во второй половине ХІХ - начале ХХ ст.

На основе опубликованных источников, архивных материалов выявлено динамику и особенности развертывания внешнеторговых операций региона, прослежено изменения экспортно-импортных операций, охарактеризовано основные рынки сбыта, долю экспортных и импортных товаров в южноукраинской торговле.

Развитие внешней торговли во второй половине ХІХ - начале ХХ ст. было вызвано ростом товарно-рыночных отношений в регионе. Рост капитализма в сельском хозяйстве ускорил товаризацию производства, что способствовало вывозу сельскохозяйственных товаров на внешние рынки. Промышленный подъем в Донецко-Днепровском бассейне обеспечил отечественных промышленников необходимым сырьем и энергоресурсами, создал благоприятные предпосылки к вывозу промышленной продукции за границу. Строительство транспортных магистралей способствовало налаживанию регулярных поставок экспортных товаров к коммерческим портам на Юге Украины. Экономический подъем создал благоприятные условия для развития внешней торговли.

Важное место в экспорте южноукраинских портов занимал вывоз хлеба. За 1860-1913 гг. среднегодовой вывоз увеличился с 22 до 287 млн. пудов. За границу преимущественно вывозилась пшеница, ячмень, рожь, кукуруза. Вывоз муки был незначительным.

Рост товарного земледелия вызвал сокращение незернового экспорта (шерсти, сала, льна, животных). За 1860 - 1913 гг. их доля сократилась с 44 до 7 % стоимости южноукраинского и с 27 до 4 % российского экспорта. Промышленное производство в регионе также вызвало сокращение импорта товаров. За 1860-1913 гг. их доля сократилась с 22 до 14 % стоимости южноукраинского импорта. Таким образом, внешнеторговые операции на Юге Украины имели активный торговый баланс, что способствовало экономическому развитию региона.

Последствиями развития внешней торговли было улучшение инфраструктуры коммерческих портов, увеличение торгового флота, появление новых социальных групп, что способствовало модернизации социально-экономической жизни региона.

Ключевые слова: Южная Украина, внешняя торговля, порты, экспорт, импорт, экономическое развитие.

SUMMARY

Shevchenko A.M. Foreign trade of seaports on South of Ukraine (second half ХІХ - beginning of the ХХ century). - Manuscript.

Dissertation of candidate of history degree on specialіty: 07.00.01 - History of Ukraine. - Odessa I.I. Mechnikov National University. - Odessa, 2008.

Dissertation is the first in historiography complex research of foreign trade on South of Ukraine in the second half ХІХ - at the beginning of the ХХ century. On the basis of published sources, archival materials and analysis of literature a dynamics and features of development of foreign trade operations of region is exposed. On the basis of statistical counts, done by the candidate for a degree, changes of export-import operations are traced, the basic markets of sale are described, particle of export and imported commodities in South-Ukrainian trade. In conclusions there are the prominent reasons of growth of volumes of foreign trade, its features and analysed consequences of foreign trade operations for social-economic development of region.

Key words: South Ukraine, foreign trade, ports, export, import, economic development.

Размещено на Allbest.ru

...