Транскордонне співробітництво в умовах сучасних процесів інтернаціоналізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

інститут світової економіки і міжнародних відносин

08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

УДК 339.94

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В УМОВАХ СУЧАСНИХ ПРОЦЕСІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ

Ткач Роман

Юрійович

КИЇВ-2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, професор Передрій Олександр Самійлович, Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, завідувач ужгородського відділу

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Школа Ігор Миколайович, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, завідувач кафедри міжнародної економіки

кандидат економічних наук, доцент Чучка Іван Михайлович, Мукачівський державний університет, доцент кафедри маркетингу

Захист відбудеться 10 листопада 2009 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 по захисту дисертацій в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 9 жовтня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, д.т.н. О.А. Васильєв

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Важливим елементом процесу формування ефективної відкритої економіки України, підвищення її міжнародної конкурентоспроможності є створення дієвого механізму міжнародного економічного співробітництва на регіональному рівні. Це пов'язано з можливостями максимального врахування конкретики та особливостей соціально-економічного розвитку на місцях, використання потенціалу взаємодії між територіями різних країн, що мають традиційні контакти та взаємовигідні проекти, з оптимізацією інституційної архітектоніки співвідношення окремих інституційних комплексів, які представляють міжнародні наднаціональні утворення, центральні (національні) та регіональні владні структури. Іншим фактором, який надає значущість транскордонному співробітництву, є типологічна близькість країн-сусідів, яка зумовлює можливості розвитку перспективних коопераційних проектів. Йдеться про низку значущих регулятивних інструментів та детермінант оптимізації відкритої економіки, врахування яких є важливим з точки зору динамічного розвитку ринкової системи. Тому науково обґрунтовані підходи до предмету дослідження у даній роботі, зокрема оптимізація діяльності національних та міжнародних регіональних та міжрегіональних адміністративних інститутів, застосування передових інтеграційних підходів, вивчення зарубіжного досвіду регіональної та міжрегіональної економічної політики, потребують ретельного обґрунтування та мають безумовну практичну значущість.

Питання регіонального розвитку в умовах відкритих економік, а також міжрегіонального, транскордонного співробітництва в комплексі проблем міжнародної конкурентоспроможності неодноразово розглядалися як вітчизняними, так і зарубіжними авторами. Зокрема, серед великої кількості літературних, електронних джерел можна виділити такі, які вивчають загальні питання регіональної інтеграції, її роль у процесах глобалізації та розвитку відкритих економік, численні спеціальні дослідження процесів міжрегіонального, а також транскордонного співробітництва між країнами, місцевими органами влади, а також комерційних агентів з партнерами за кордоном.

Класичні погляди на регіоналізм в економіці були запропоновані такими відомими зарубіжними авторами, як І.Г. фон Тюнен і В.Лаунгарт, Дж.Стіглиць. Серед західних авторів можна відзначити також А.Вебера, О.Енглендера, А.Інотаї, А.Прелеля, Т.Паландера, Е.Гувера, а серед російських фахівців - зокрема, О.Любіцеву, О.Маршалову та О.Новоселова. З вітчизняних авторів можна назвати таких експертів з питань глобалізації та регіонального розвитку, як А.Білорус, В.Будкін, Б.Данилишин, М.Долішній, Ю.Макогон, В.Новицький, Ю.Пахомов, І.Школа та ін. Особливий інтерес, виходячи з цілей даної дисертації, становлять роботи Н.Мікули, В.Чужикова, які досліджували спеціальні питання міжнародного регіонального співробітництва, зокрема за участю України.

При цьому, в літературі недостатньо розкрито перспективи розвитку систем управління місцевими бюджетами, які б відповідали міжнародним принципам, зокрема принципам регіональної політики ЄС, загально визнаній практиці міжрегіональної співпраці та міжнародної кооперації в рамках спільних територіальних проектів. Це зумовлює важливість подальших досліджень транскордонного співробітництва в системі інтеграційних механізмів, а також у геоекономічній моделі України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація була виконана у відповідності до плану науково-дослідних робіт відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України, зокрема в рамках підготовки НДР за темою «Конкурентні інноваційні механізми економічного розвитку України в контексті світового досвіду інституційної політики» (2007--2009 рр.; номер державної реєстрації 0106U010980). Особисто автором було опрацьовано питання регіональної спеціалізації відкритої економіки України, державної регулятивної політики в контексті відповідного міжнародного досвіду, а також реалізації стратегій міжнародної інтеграції України; “Проблеми транспарентності нових східних кордонів ЄС з Україною в умовах глобалізації” (2008-2010 рр.; номер державної реєстрації 0107U011789). Особисто автором визначено сучасний зміст відносин з приводу функціонування державного кордону, перспективи оптимізації режиму спільного кордону з ЄС.

Мета дисертації полягає у визначенні місця та ролі транскордонного співробітництва в системі сучасних інтеграційних механізмів та обґрунтування на цій основі ефективних інструментів його регулювання й напрямів розвитку в умовах України. Така постановка мети дослідження вимагає розв'язання низки завдань теоретичного і прикладного характеру:

· встановити особливості регіоналізації як фактору ефективності розвитку та регулятивної діяльності у відкритій економіці;

· визначити сутність транскордонного співробітництва в сучасній системі інтернаціоналізації;

· виявити новітній зміст поняття державного кордону як соціально-економічної категорії;

· проаналізувати світовий досвід регіональної політики з метою оптимізації використання реального економічного потенціалу, його адаптації в конкретних геоекономічних умовах окремих країн, прискорення економічного зростання;

· охарактеризувати роль інноваційного чинника у процесі міжнародної економічної регіоналізації;

· виявити системовизначальні риси регіональних інтеграційних механізмів як середовища розвитку транскордонного співробітництва;

· розкрити роль транскордонного співробітництва як фактору розвитку транспортно-комунікаційних систем та транзитної спеціалізації держав;

· визначити місце транскордонного співробітництва в системі пріоритетів міжнародного, національного, регіонального та комерційного рівнів;

· розробити концептуальний підхід до процесу оптимізації системи комерційної діяльності в контексті транскордонного співробітництва;

· оцінити місце науково-технічних та інноваційних пріоритетів при реалізації потенціалу міжнародного регіонального співробітництва;

· обґрунтувати роль транскордонного співробітництва в системі інтеграційних пріоритетів України та її євроінтеграційній стратегії;

· визначити пріоритетні напрями інституційного сприяння транскордонному співробітництву України.

Об'єктом дослідження є інтеграційні процеси регіонального рівня, які формують профілі національної спеціалізації у системі міжнародного регіонального поділу праці.

Предметом дослідження є транскордонне співробітництво у контексті міжнародної інтернаціоналізації та інтеграції.

Методи дослідження. У дисертації використано широкий спектр загальнонаукових та спеціальних методів економічних досліджень, у відповідності до конкретних завдань роботи.

При дослідженні методологічних основ сучасної регіоналізації в системі міжнародних економічних відносин використовувалися діалектичні інструменти пізнання, логічний та історичний підхід, індукція та дедукція. При дослідженні міжнародних процесів регіональної інтеграції як закономірності інтернаціоналізації на сучасному етапі використовувалися принципи системного зв'язку між елементами процесу пізнання та його об'єктами: загальним, особливим та індивідуальним, інструменти галузевого, секторального та регіонального аналізу, виявлення специфіки макроекономічного регулювання зарубіжних країн, а також належних до їх юрисдикції агентів міжнародної комерційної діяльності. Дослідження інноваційних чинників процесів міжнародної економічної регіоналізації здійснювалося з використанням критичного оцінювання можливостей практичного застосування на національному ґрунті тих регулятивних підходів, які було апробовано у практиці зарубіжних країн.

Дослідження специфіки транскордонного співробітництва як елемента загальної системи регіональних інтеграційних механізмів, процесів формування інвестиційних стратегій здійснювалося з використанням методів компаративного аналізу та експертних оцінок з питань міжнародної регіоналізації, системного аналізу досліджуваних інтеграційних явищ, методу функціонального аналізу. Виявлення процесів формування інфраструктури міжнародного транзиту здійснювалося із використанням дескриптивних і каузальних підходів, експертного прогнозування.

Дослідження процесів транскордонного співробітництва як елемента геоекономічної моделі України здійснювалося з використанням методів екстраполяції, застосуванням методу аналогії. Аналіз місця транскордонного співробітництва в євроінтеграційній стратегії України та інституційних механізмів сприяння транскордонному співробітництву здійснювався з використанням методів критичного перенесення на вітчизняний грунт відповідного зарубіжного досвіду, методів емпіричного пізнання.

Наукова новизна одержаних в дисертації результатів полягає в тому, що у ній було виявлено сутність транскордонного співробітництва в контексті сучасних тенденцій інтернаціоналізації та інформаційно-технологічного прогресу як потужного динамізатора соціально-економічного розвитку та міжнародних економічних відносин, що дає змогу обґрунтувати ефективні регіональні інструменти формування відкритої економіки України.

Параметри наукової новизни визначаються тим, що в дисертаційній роботі було:

вперше:

- обґрунтовано, що участь країни у процесах прикордонного співробітництва є важливою складовою залучення національної економіки до регіоналізації, яка є ключовою умовою стабільності, сталого розвитку, оптимізації участі в міжнародному поділі праці і забезпечення економічної незалежності; зокрема показано, що ефективна внутрішньорегіональна організація, яка, на відміну від традиційної, лінійної моделі, утворює модель «активної матриці», орієнтується не на кількісні показники інновацій, а на здатність вирішувати стратегічні завдання розвитку, «вписується» в систему інформаційної діяльності, «зливається» з науково-технічним процесом, допомагає здійснювати швидку структурну адаптацію, підвищувати ефективність господарювання за рахунок подолання трансакційних витрат та виникнення додаткових засобів інноваційної політики; роль субрегіональних інструментів регулювання пов'язана не тільки із зняттям бар'єрів рухові товарів, капіталів, робочої сили, але й із гнучкими підходами до політики заробітної платні, цін, ефективного перерозподілу спільних фінансових ресурсів;

- показано, що розвиток транскордонного співробітництва відіграє значну роль для науково-технічного розвитку регіонів завдяки можливостям інтеграції виробничих потенціалів та інформаційно містких секторів економік прилеглих до кордону країн; це досягається шляхом: створення спільних програм науково-технічного розвитку, підключення до програмно-цільових проектів однієї з країн представників країн-сусідів із можливостями здійснення спеціалізованих НДДКР, технологічних проектів; створення спеціальних економічних утворень зонального типу із запровадженням сприятливих режимів для науково місткої діяльності; використання потенціалу міжнародної, але внутрішньо-регіональної міграції висококваліфікованих науково-технічних кадрів (маючи на увазі т.зв. відплив і приплив умів в рамках прикордонних територій різних країн);

отримали подальший розвиток:

- концепція використання глобальних конкурентних переваг прикордонних регіонів та територій; на відміну від існуючих раніше підходів, доведено, що інструментами формування конкурентних переваг можуть бути: організаційно-адміністративні заходи (створення територіальних кондомініумів, формування сприятливих регулятивних режимів); інтеграційні заходи (зниження трансакційних витрат, формування інтеграційних просторів для реалізації різноманітних соціально-економічних проектів та заходів, поглиблення спеціалізації виробництва, причому згідно тих пріоритетів, які можуть обиратися та коригуватися свідомо, у відповідності не тільки до традицій, що склалися, а й до програмно-цільових підходів центрального та місцевих урядів); заходи, що базуються на врахуванні етнографічної, культурно-історичної специфіки (сумісне проведення ярмарків, заходи з оптимізації використання трудових ресурсів, що характеризуються мовними, звичаєвими та ін. рисами подібності, зустрічей кооперантів, представників малого бізнесу у сфері місцевого виробництва, проведення інших спільних заходів щодо взаємного сприяння бізнесу);

- підходи щодо використання західних прикордонних регіонів України в контексті економічних, етно-соціальних, політичних, екологічних та безпекових інтересів ЄС; зокрема показано, що саме транскордонне співробітництво постає найбільш прийнятною формою євроінтеграції України для самого Євросоюзу, оскільки воно, будучи типовим інструментом інтеграції на континенті, що використовувалося на різних етапах багатоаспектного євробудівництва, й надалі зберігає не тільки конструктивну роль, але й прихильне ставлення старих і нових членів ЄС та фактично виступає єдиним напрямом зближення України та ЄС, який знаходить повну підтримку з боку останнього, його інститутів та країн-членів;

удосконалено:

- концепцію, згідно якої транскордонне співробітництво слід розглядати як комплекс дій та заходів, що органічно виходить за рамки суто ендогенної економічної логіки й потребує наповнення згідно логіки розв'язання нагальних проблем національного, регіонального та глобального розвитку; зокрема показано, що регіональне співробітництво на міждержавному рівні включає в себе такі сфери, як екологія, соціальний захист різних прошарків населення, боротьба зі злочинністю, реалізація права вільного вибору місця проживання, розв'язання відповідних завдань життєдіяльності, що оптимізує умови трудової діяльності, сприяє підвищенню рівня добробуту в кожному регіоні, подоланню надмірних регіональних контрастів в умовах соціального розвитку;

- підходи, які спрямовані на реалізацію внутрішньої регіональної стратегії засобами наднаціонального або транснаціонального регіоналізму; зокрема показано, що потенціал транскордонної взаємодії може бути використаним для оптимізації розміщення продуктивних сил, мінімізації витрат на реалізацію екологічних, науково-технічних проектів, підготовку висококваліфікованих фахівців, мобілізацію фінансових коштів на спільних пріоритетах згідно відповідних міжнародних домовленостей;

- підходи до оцінки потенціалу регіональної інституційної оптимізації за умов сучасного НТП, зокрема показано, що інноваційні підходи, які використовуються в регіональній політиці в Україні, можуть бути доповненими за рахунок міжнародних субрегіональних науково-технічних програм, а також з урахуванням можливостей наближення інноваційного процесу до кінцевих результатів функціонування відтворювальних систем, географічної близькості суб'єктів його реалізації та впровадження.

Практичне значення одержаних у дисертації результатів полягає в можливості використання положень та висновків роботи при формуванні обґрунтованої стратегії транскордонного співробітництва та участі України в процесах регіоналізації на європейському континенті. Так, матеріали роботи, вироблені у ній пропозиції віднайшли впровадження у діяльності інститутів виконавчої влади України. Зокрема, результати й рекомендації, які містяться у дослідженні, були використані у діяльності Закарпатської обласної державної адміністрації, зокрема Головного управління з питань європейської інтеграції, зовнішньоекономічних зв'язків та туризму при формуванні програми розвитку Закарпатської області на період 2008-2012 рр. та програми “Про розвиток транскордонного співробітництва на 2009 р.” (лист №04/2-07/769 від 28.09.2009 р.); Чопської міської ради при формуванні Плану стратегічного розвитку міста Чоп (лист №03-20/195 від 02.10.2009 р.).

В роботі обґрунтовано важливість послідовного формування корпусу спеціалістів у сфері транскордонного співробітництва та регіональної інтеграційної політики, напрями та критерії підвищення кваліфікації фахівців.

Матеріали та висновки дисертації було використано у навчальній діяльності Закарпатського державного університету, зокрема при викладанні курсів «Міжнародна економіка», «Міжнародні економічні відносини», «Регіональна економіка» (довідка №758/01-21 від 28.09.2009 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що всі наукові положення та результати дисертаційного дослідження, які виносяться на захист, отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Матеріали, основні положення дисертації її висновки були апробовані автором на наукових конференціях: Другій міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми розвитку внутрішнього ринку в умовах глобалізації» (Київ, 17-18 листопада 2005 р., Київський національний університет імені Тараса Шевченка); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 3 березня 2006 р.); Конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 27 жовтня 2005 р., Інститут міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка); Конференції «Проблеми управління підприємництвом в сучасних умовах» (Ялта, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції учених і спеціалістів «Проблеми управління підприємництвом в сучасних умовах» (Ялта, 9-12 листопада 2005 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток зовнішньоекономічної діяльності в умовах глобалізації» (Сімферополь, 20-21 квітня 2006 р.); Науковій конференції НДІ міжнародних відносин НАУ «Інституційні моделі розвитку відкритої економіки: проблеми теорії та практики» (Київ, 24 жовтня 2007 р.).

Публікації. Матеріали дисертації, положення та наукові висновки, які містяться у її розділах, було представлено у 11 публікаціях автора, зокрема 6 статтях у наукових фахових виданнях (з них 3 в наукових журналах та 3 у збірниках наукових праць) та 5 роботах, опублікованих в інших виданнях (з них 4 - тези виступів на наукових конференціях).

Структуру дисертаційної роботи складають вступ, три розділи (10 підрозділів), висновки, додатки, а також список використаних джерел (162 найменувань). Основний текст дисертації викладено на 180 сторінках. Робота вміщує 4 таблиці на 3 стор., 7 рисунків на 4 стор. та 4 додатки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації розкриваються актуальність теми роботи, ступінь наукової розробленості обраної проблеми, визначено мету й завдання дослідження, охарактеризовано його об'єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, показано рівень їх апробації.

У першому розділі «Методологічні основи сучасної регіоналізації в системі міжнародних економічних відносин» досліджувалися питання регіоналізації в контексті ефективності розвитку та регулятивної діяльності у відкритій економіці, інституційного облаштування міжнародної інтеграції, інноваційні чинники процесів міжнародної економічної регіоналізації.

Регіоналізація в системі сучасних міжнародних економічних відносин посідає важливе місце як з регулятивної точки зору, так і в контексті формування нових ринкових просторів, відтворювальних комплексів. На відміну від нещодавнього минулого, коли між високорозвинутими й відсталими країнами існував «прошарок» країн середнього рівня розвитку, сьогодні виникла ситуація, за якої неможливість «підтягуватися» до рівня високорозвинутих країн означає майже негайне «опускання на дно». Тому регіоналізація є засобом розв'язання складних регулятивних та інтеграційних викликів і пов'язана із прагненням скористатися потенціалом інтеграції та лібералізації, мінімізації трансакційних витрат, убезпечитися від негативних наслідків феномену глобалізації.

Регіоналізація, на відміну від глобалізації, відбувається, як правило, згідно критеріїв ефективності для кожного суб'єкта, причому задля забезпечення такої функціональної риси на практиці застосовуються важелі уніфікації відповідних просторів (показовим у цьому відношенні є приклад Євросоюзу). Причинами уніфікації є те, що:

· цілком практичні міркування зумовлюють потребу у формуванні простору однопорядкових ринкових суб'єктів;

· глобальна конкуренція між сегментами світу, угрупованнями, об'єднаннями країн, регіонами ставить на порядок денний збільшення сукупної купівельної спроможності;

· уніфікація підвищує глобальну конкурентоспроможність, що краще реалізується не на національному рівні, а на розширеному, загальному просторі.

Інтернаціоналізація на регіональному рівні відповідає тенденціям формування принципово нової економічної інфраструктури, що властива інформаційній добі та ґрунтується на інтелектуальній діяльності, яка, з одного боку, приводить до створення якісно нової продукції, а з іншого, - далеко не завжди ефективно регулюється традиційними для ринку індустріальної доби інструментами впливу. Сучасне інституційне сприяння оптимізації участі певної країни, її регіонів у системі міжнародного співробітництва має враховувати потреби сучасної інформаційної економіки у створенні умов для реалізації масштабних інноваційних проектів, причому перетворення кордонів з бар'єрів соціально-економічного розвитку на їхній потужний динамізатор постає важливим фактором успіху у глобальній конкуренції.

За умов диверсифікації виробничої діяльності, різноманіття напрямів техніко-економічного розвитку, неможливості одразу досягти бажаних висококонкурентних позицій на світовому ринку за всіма товарно-послуговими позиціями, окремі країни, навіть найбільші та найконкурентніші з них, вимушені обирати власну, відносно вузьку ринково-спеціалізаційну нішу при установці на досягнення техніко-спеціалізаційних конкурентних позицій. Це об'єктивно приводить до селекції промислових галузей, появи нових виробництв, які в умовах заданих порівняльних переваг (зокрема, й таких, що розрізняються за окремими регіонами) дозволяють максимально чітко визначити спеціалізацію при проведенні технологічної політики, напрям концентрації інтелектуального потенціалу нації.

У сучасному світі поглиблюються тенденції інтелектуалізації виробництва, а також перехід до безперервного інноваційного процесу в більшості галузей (вже сьогодні в провідних ринкових країнах від 3/4 до 5/6 приросту ВВП відбувається за рахунок інноваційних технологій) і безперервної освіти, кваліфікаційного росту. Відбувається процес переходу від «суспільства споживання» до «інтелектуального суспільства», в якому найважливіше значення набувають моделі регіональної спеціалізації.

У світовій практиці відомі різні способи активізації факторів локального територіального розвитку й удосконалення інноваційного середовища регіону. Передусім йдеться про формування в окремих регіонах розвинутої інноваційної інфраструктури (створення технополісів, технопарків, бізнес-інкубаторів, регіональних інноваційних фондів тощо), створення мереж та каналів трансферу технологій (навіть із використанням пропаганди результатів інноваційної діяльності та поширення інновацій із залученням торговельно-промислових палат за межами регіонів). Окрім того, важливу роль відіграє кластерний підхід у реалізації інноваційної політики. Типовим явищем є перенесення центру інноваційної політики на регіональний рівень, в чому можна пересвідчитися на прикладі країн Євросоюзу, де зросло значення регіональної науково-технічної, інноваційної співпраці. На увагу заслуговує російський досвід останніх років щодо формування СЕЗ різних типів із вираженим акцентом на формуванні зональних технологічних утворень (наприклад, «Нойдорф» та «Ново-Орловський» у Санкт-Петербурзі). У Великій Британії регіони Східного Мідленду, Північного Сходу, Уельс і Шотландія мають власну інноваційну стратегію й беруть активну самостійну участь в інноваційних програмах ЄС.

У другому розділі «Транскордонне співробітництво в системі інтеграційних механізмів» досліджувалися регіональні інтеграційні механізми як середовище розвитку транскордонного співробітництва, процеси формування інвестиційно-інноваційних стратегій у контексті завдань розвитку транскордонного співробітництва та міжнародного досвіду, діяльність комерційних структур у системі транскордонного співробітництва.

Процеси регіональної інтеграції не є гомогенними та відбуваються на різних рівнях: міждержавний рівень (діяльність груп держав, що цілеспрямовано сприяють інтеграційним процесам у тій або іншій формі), рівень суб'єктів господарської діяльності (фірми, компанії, які вступають не просто у взаємовигідні угоди, але й в інтеграційні процеси, формуючи тканину ринкового життя), а також проміжний вид інтеграційних механізмів, який уособлюється діяльністю місцевих органів влади, регіонів.

Регіональна ланка та комплекс соціально-економічних відносин, які виникають у відносинах «місцева влада-місцевий бізнес-місцева громада», є важливою сферою сприяння регіональному співробітництву. Значно сильніше від інших регіонів світу посилення функціональної ролі регіонального, транскордонного співробітництва проявляється в Європі, чому сприяли глобально-конкурентні міркування, близькі рівні розвитку національних економік, специфіка регіонального розміщення продуктивних сил.

Транскордонне співробітництво відбувається в контексті формування сучасного інституційного середовища, створення високотехнологічної моделі як основи поступу економіки в стратегічній перспективі. У світовій практиці апробовані механізми практичного використання його потенціалу, пов'язані з інвестиційно-інноваційними проектами, формуванням транснаціональних міжгалузевих кластесів високих технологій, створенням мереж технопарків, бізнес-інкубаторів, міжгалузевих науково-технологічних центсів.

Необхідно враховувати зміни пріоритетів навіть в інноваційній діяльності, адже найбільше значення мають не «валові», кількісні показники інновацій, а їхня якість, здатність вирішувати стратегічні завдання розвитку. Змінюються й регулятивні підходи, які набувають дедалі більш виражено динамічних форм, «вписуються» в систему інформаційної діяльності, «зливаються» з науково-технічним процесом. Це відрізняє нові принципи регіонального та макроекономічного впливу на інноваційний процес від тих, що ще нещодавно - за часів пізньоіндустріальної доби - були поширеними в світі та використовувалися як прогресивні способи впливу на реальний сектор та виведення національних економік на висококонкурентну міжнародну орбіту (ці підходи, що були прогресивними, починаючи із 70-х років ХХ століття, можна охарактеризувати як лінійну модель впливу, див.

Регіональний рівень сприяння інноваційному процесу за умов формування інноваційно-регулятивного механізму, на відміну від попередньої ситуації, пронизує господарську практику різних фаз відтворювальних та інноваційних циклів. Така логіка реалізації інституційних повноважень мезорівня показана на рисунку, що наводиться нижче. міжнародний регіоналізація транскордонний співробітництво

Для українських підприємств значний потенціал пов'язаний з участю у визначених пріоритетних програмах міжнародного, прикордонного співробітництва ЄС та отриманням консультативної, інформаційної, експертної підтримки (в ЄС здійснюється підтримка проектів за програмами ЄІПД ТГС, яка визначається як технічне сприяння, причому для країн, що не входять в ЄС, з боку Європейської Комісії допомога здебільшого надається в ході реалізації проекту «Сприяння розвитку регіонального потенціалу (СРРП-II)». Аналогічне сприяння здійснюється технічними секретаріатами, які створюються задля реалізації кожної з програм).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Система регіонального сприяння реалізації інноваційного процесу інформаційної доби (модель активної матриці)

У контексті сучасної концепції прикордонної співпраці особливе місце може зайняти територіальний маркетинг із виділенням цільових ринків такого регіонального маркетингу, відповідною сегментацією, диверсифікацією продукції тощо.

У третьому розділі «Транскордонне співробітництво в геоекономічній моделі України» досліджувалися питання транскордонного співробітництва в системі інтеграційних пріоритетів України, її транспортна інфраструктура, місце транскордонного співробітництва в євроінтеграційній стратегії держави, інституційні механізми сприяння транскордонному співробітництву України.

Розвиток міжнародних зв'язків України, посилення самостійної зовнішньої діяльності адміністративно-територіальних суб'єктів держави протягом останніх років об'єктивно підвищують значення прикордонної співпраці. Слід враховувати, що й розширення ЄС за рахунок вступу до нього східноєвропейських країн, що відбулося за останні роки, об'єктивно посилило значення цього процесу, присунувши кордон ЄС впритул до України.

Враховуючи сучасний стан і передумови перспективного розвитку транскордонного співробітництва, необхідно передбачити такі критерії ефективного розвитку транскордонного співробітництва:

· поступовий перехід від збутово-торговельних до виробничо-інвестиційних зовнішньоекономічних зв'язків на основі розвитку міжнародного кооперування і залучення прямих іноземних інвестицій;

· входження прикордонних областей України до європейських регіональних структур;

· створення сприятливих умов для розвитку малого бізнесу, передусім в агропромисловому секторі економіки, що вимагає відповідної податкової, кредитної, митної політики;

· формування транскордонної банківської мережі та транскордонних торгово-промислових організацій;

· подальше розширення транснаціональних мереж електронних та чекових платіжних засобів для приватних осіб (використання різного роду електронних магнітних карт та електронних гаманців, створення мережі банкоматів), формування відповідної законодавчої бази для використання цих засобів;

· пріоритетний розвиток технічної та комунікаційної інфраструктури транскордонного співробітництва;

· прискорення створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС тощо.

Саме транзитний статус України, а не набуті конкурентні переваги відіграє вирішальну роль у міжнародній спеціалізації країни. Велика частка у структурі торгівлі послугами належить саме послугам трубопровідного транспорту, що відображає рентний характер національного доходу, експлуатує транскордонний статус і, зокрема, територіальний потенціал прикордонних та інших транзитних територій. Серед «позитивів» останнього періоду можна назвати хіба що часткове відновлення ролі морського транспорту та повітряного транспорту (див. табл. 1).

Таблиця 1 Зміни у структурі експорту та імпорту послуг (2005-2008 рр.)

	Експорт	Імпорт
	2005	2008	2005	2008
Всього	6134742,6	11741292,9	2934996,0	6467956,7
у т.ч.
Транспортні послуги	4480303,4	7636544,5	627061,2	1657596,6
у т.ч.
Mopcький транспорт	779839,0	1304369,4	89072,0	247105,4
Повiтряний транспорт	561952,9	1231067,6	189861,8	542372,5
Залiзничний транспорт	799818,4	1641129,8	274775,4	655994,3
Трубопровiдний транспорт	1959757,0	2560369,3	5943,6	4475,7
Iнший транспорт	378936,2	899608,4	67408,4	207648,7
Послуги зв'язку	202769,3	330918,4	91134,8	143583,5
Будiвельнi послуги	158149,9	131162,0	158467,4	106410,9
Страховi послуги	24866,0	191509,1	60308,4	186058,7
Фiнансовi послуги	35638,1	486437,1	255675,4	1465040,0
Комп'ютернi послуги	34530,3	270383,2	126022,1	237064,3
НДДКР	98302,0	203028,2	32742,3	123839,3

Джерело: складено автором за матеріалами Держкомстату України.

Головним завданням міжнародно-регіональної співпраці України є формування сучасної моделі відкритої економіки з акцентом на виробництві продукції з високою вагою у ціні доданої вартості, налагодженні з сусідніми країнами науково-технічної співпраці, передусім завдяки встановленню з ними широких виробничо-коопераційних зв'язків. Концепція транскордонного співробітництва України має базуватися на реалізації ідеї ефективного використання геополітичного положення України, на усвідомленні того, що ринкові інструменти самі по собі не можуть врахувати ані кон'юнктурні, ані довгострокові інтереси фінансового капіталу та не забезпечують необхідні обсяги інвестицій, засоби сприяння господарській діяльності.

Розширення прав регіонів дозволяє з більшою оперативністю приймати рішення, не завантажуючи центральні органи управління тими питаннями, які можуть бути розв'язані на місцях. Рішення відповідних регіональних органів управління з питань транскордонного співробітництва повинні прийматися з урахуванням особливостей відповідного регіону із максимальним підвищенням ефективності використання регіональних ресурсів, причому не тільки українських, але й тих, що ними володіють суміжні регіони прилеглих країн. Для цього доцільним є створення інноваційних центрів сприяння розвитку інформаційно-консалтингового забезпечення інноваційної діяльності та інноваційного розвитку.

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні було отримано наукові результати та обґрунтовано висновки, які вирішують важливе науково-теоретичне та практичне завдання підтримки міжнародної конкурентоспроможності держави шляхом піднесення ролі транскордонного співробітництва в системі сучасних інтеграційних механізмів, а також запропоновано ефективні інструменти його регулювання та напрямів розвитку в умовах України.

1. Регіоналізація пов'язана із прагненням скористатися потенціалом інтеграції та лібералізації, мінімізації трансакційних витрат, але водночас й убезпечитися від негативних наслідків феномену глобалізації. В умовах глобалізації й загострення конкурентної боротьби на рівні макросистем виникають нові вимоги до організації зовнішньоекономічних механізмів та самоорганізації відтворювальних систем окремих регіонів.

2. Важливими рисами сучасного розвитку відкритих економік є використання широкого спектру інструментів прискорення соціально-економічного розвитку, оптимізація моделей національної спеціалізації, максимальне використання потенціалу міжнародної кооперації, зростання ролі субрегіональних угруповань країн. Відбувається зміна функціональної ролі транскордонного співробітництва, яка характеризується відцентровими та доцентровими тенденціями. Перші зумовили якісні дезінтеграційні зміни в економічній кооперації та політичній співпраці країн, другі консолідують наявні інтеграційні угруповання, сприяють виникненню нових, становлять «інтеграційний виклик» тим країнам, для яких виникає загроза перетворитися на територію низькоефективних та брудних технологій.

3. Національні та інші кордони як специфічні інститути регулювання умов соціально-економічного розвитку за сьогоднішніх умов органічно вписані в систему глобальної конкурентної боротьби, відокремлюючи інтеграційні угруповання, захищаючи інтереси блоків держав, окремих країн, регламентуючи доступ товарів, послуг, режими пересування фізичних осіб.

4. Регіональна інноваційна політика в контексті проблематики розвитку відкритих економік, синтезу процесів інтернаціоналізації та інформатизації відіграє важливу роль при розв'язанні завдань покращення національних глобально-конкурентних позицій. Це відбувається завдяки реалізації на місцях техніко-спеціалізаційних проектів, новим можливостям більш точно визначати ринково-спеціалізаційні ніші за конкретними товарно-послуговими позиціями за умов жорсткої маркетингової ситуації. Завдяки поєднанню всіх чинників оперативного управління, національних програмно-цільових підходів, місцевої ресурсної бази виникають можливості покращувати конкурентні позиції на світовому, міжнародно-регіональних ринках, забезпечувати технологічну диверсифікацію виробничої діяльності.

5. Регіональні інтеграційні механізми формуються різнотипними суб'єктами й мають виражену композитну природу. Регіональна інтеграція, яка сама по собі є складовою більш загальних інтеграційних процесів, не є однорідною, а включає в себе процеси на міждержавному рівні (набуваючи форм лібералізації торговельно-інвестиційних режимів, узгодження режимів переміщення капіталів, фізичних осіб, фінансової політики, в результаті чого формується спеціальний клімат господарської діяльності, забезпечується функціонування різноманітних загальних та особливих інтеграційних, розрахункових тощо інструментів); на національному рівні (коли державні інститути в односторонньому порядку цілеспрямовано сприяють інтеграційним процесам у тій або іншій формі); на рівні адміністративно-територіальних утворень (коли територіальні органи влади, в якій задіяні відповідні регіони, території, громади, формують спільні інститути, режими, реалізують спільні проекти з аналогічними структурами за кордоном), а також на рівні окремих компаній, фірм (які, власне, і формують тканину більш ліберального або навіть спільного ринкового середовища).

6. Жодна сучасна система організації інноваційної діяльності не може обмежуватися власними, суто національними НДДКР, і потенціал, який відкриває субрегіональне, транскордонне співробітництво, є унікальним та в багатьох випадках безальтернативним засобом реалізації технологічних проектів, розвитку інформаційно-місткого виробництва. Нові принципи регіонального та макроекономічного впливу на інноваційний процес відрізняє від тих, що були поширеними в світі за часів пізньоіндустріальної доби, те, що найбільшого значення набувають не валове зростання, а показники реалізації інновацій, здатність вирішувати стратегічні завдання розвитку.

7. Розвиток міжрегіонального співробітництва на комерційному рівні передбачає не тільки застосування розвинутих механізмів фінансування, підготовку потрібних кадрів для галузі ІТ, але й органічне сприйняття регламентованого й свідомо організованого характеру сучасного відтворювального механізму завдяки можливостям мінімізовувати трансакційні витрати, оптимізовувати тсансфестні ціни, формувати сприятливі умови господарювання тощо, забезпечувати компліментарність інтересів та виробничих потенціалів виробничих структур різних рівнів, їхню продуману взаємодію на різних рівнях розвитку транскордонної співпраці.

8. Посилення ролі регіонального регулювання в Україні має постати інструментом державного впливу на параметри соціально-економічного розвитку на програмно-цільових засадах. Максимально повна реалізація потенціалу включення регіонів України в механізм міжнародного співробітництва, поділу праці, регіонального регулювання економічних процесів є можливою за умов розробки обґрунтованої загальнонаціональної концепції розвитку економіки. Ця концепція має, з одного боку, відповідати внутрішньо визначеним пріоритетам, а з іншого, - передбачати необхідність формування транскордонних відносин за міжнародно узгодженими, передусім європейськими стандартами.

9. Налагодження ефективного функціонування транспортної інфраструктури є важливим фактором розвитку субрегіональних проектів на кордонах держави, передусім західних. Подолання неефективності транспортної мережі України, створення сучасних швидкісних магістралей, послідовне формування комунікаційного каркасу, так само як і розвиток депресивних регіонів та реалізація перспективних регіональних проектів, є можливим шляхом впровадження принципів програмно-цільового регулювання, формування ефективної геоекономічної моделі України. В цьому контексті необхідне відтворення великого комунікаційного кільця швидкісних магістралей, що зв'язують столицю держави зі значними регіональними, індустріальними центрами та головними морськими воротами країни.

10. Розвиток інтеграційних процесів на прикордонних територіях передбачає багатопланове взаємовигідне співробітництво, внаслідок чого взаємні зв'язки почали у цілому більш чітко відрізнятися глибоким проникненням в господарську сферу діяльності, широким обміном передовими технологіями, виробничим досвідом. Євроінтеграційна роль транскордонного співробітництва України повинна сприяти подоланню наслідків програшу у конкурентній боротьбі, протистояти тенденціям поширення неефективних порівняно із потенційно вигіднішими інформаційно місткими напрямами експортного виробництва.

11. Перспективна концепція транскордонного співробітництва повинна мати комплексний характер, врахувати передовий, компліментарний до регіональних особливостей України європейський та світовий досвід. Завдання повномасштабного включення України у світове господарство та євроінтеграційний процес актуалізують необхідність та підсилюють прагнення скоротити строки технологічного переозброєння, негайно підключитися до світових фінансово-капітальних ресурсів, використовуючи такі переваги, як потужна промислова база, відносно кваліфікована робоча сила, передовий рівень деяких галузей і видів продукції, а також досягнення у сфері фундаментальних наукових досліджень.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У провідних наукових фахових виданнях:

1. Ткач Р.Ю. Методологічні основи сучасної регіоналізації в системі міжнародних економічних відносин / Р.Ю.Ткач // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журн. Вип. 1 - 2 / Голов. ред. О.П.Степанов. - К.: НАУ, 2007. - С. 213 - 217.

2. Ткач Р.Ю. Транскордонне співробітництво в системі інтеграційних механізмів / Р.Ю.Ткач // Збірник наукових праць. Спецвипуск / Відповідальний редактор В.Є.Новицький / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2007. - С. 136 - 145.

3. Ткач Р.Ю. Інституційні механізми сприяння транскордонному співробітництву України / Р.Ю.Ткач // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : Наук. журн. - К.: НАУ, 2007. - № 6 / Голов. ред. О.П.Степанов. - С. 124-130.

4. Ткач Р.Ю. Міжнародні процеси регіональної інтеграції в умовах інтернаціоналізації на сучасному етапі / Р.Ю.Ткач // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право) : наук. журн. - К.: НАУ, 2007. - Спецвипуск / Голов. ред. О.П.Степанов. - С. 118-124.

5. Ткач Р.Ю. Міжнародний досвід розвитку транскордонного співробітництва у контексті інвестиційно-інноваційних стратегій / Р.Ю.Ткач // Збірник наукових праць. Спецвипуск / Відповідальний редактор В.Є.Новицький / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2008. - С. 240 - 248.

6. Ткач Р.Ю. Роль та місце транскордонного співробітництва в євроінтеграційній стратегії України / Р.Ю.Ткач // Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами-членами ЄС. Спеціальний випуск Наукового віснику Ужгородського національного університету. Серія Економіка. Випуск 23. - Ужгород-Мукачево: МТІ, 2007. - С. 130-131.

В інших виданнях:

7. Ткач Р.Ю. Формування ефективної інфраструктури України в рамках транскордонного співробітництва / Р.Ю.Ткач // Всеукраїнська науково-практична конференція учених і спеціалістів «Проблеми управління підприємництвом в сучасних умовах» (Ялта, 9 - 12 листопада 2005 р.). - Ялта, 2005. - С. 52 - 53.

8. Ткач Р. Місце транскордонного співробітництва в євроінтеграційній стратегії України / Р.Ю.Ткач // Материалы Второй международной научно-практической конференции «Развитие внешнеэкономической деятельности в условиях глобализации» (20 - 21 апреля 2006 года). - Симферополь: Таврия, 2006. - С. 83 - 84.

9. Ткач Р.Ю., Методологічні основи місця і ролі транскордонного співробітництва в структурі МЕВ / Р.Ю.Ткач // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 3 березня 2006 року). Випуск IV. Частина І. К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2006. - С. 267 - 268.

10. Ткач Р. Транскордонне співробітництво в системі інтеграційних пріоритетів України / Р.Ю.Ткач // Інституційні моделі розвитку відкритої економіки: проблеми теорії та практики / НДІ Міжнародних відносин НАУ. Наукова конференція, 24 жовтня 2007 року. - К.: НАУ, 2007. - С. 42 - 48.

11. Ткач Р. Транскордонне співробітництво: інституційні аспекти / Р.Ю.Ткач

//Перспективи розвитку українського експортного потенціалу у контексті співробітництва з країнами Середземномор'я та Центрально-Східної Європи. Збірник наукових праць. НДІ міжнародних відносин НАУ. - №6 / Головний редактор - доктор економічних наук В.Є.Новицький. - Київ, 2007. - С. 129 - 135.

АНОТАЦІЯ

Ткач Р.Ю. Транскордонне співробітництво в умовах сучасних процесів інтернаціоналізації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук зі спеціальності 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. - Київ, 2009.

Досліджуються інтеграційні процеси регіонального рівня, які формують профілі національної спеціалізації у системі міжнародного регіонального поділу праці. Визначаються сутність транскордонного співробітництва в сучасній системі інтернаціоналізації, особливості регіоналізації як фактору ефективності розвитку та регулятивної діяльності у відкритій економіці.

Аналізується світовий досвід регіональної політики з метою оптимізації використання реального економічного потенціалу, використання інноваційного чинника процесів міжнародної економічної регіоналізації за участю України. Обґрунтовується роль транскордонного співробітництва в системі інтеграційних пріоритетів та для євроінтеграційної стратегії України.

Обґрунтовуються пріоритетні напрями інституційного сприяння транскордонному співробітництву України. Показується, що ефективна внутрішньорегіональна організація, яка, на відміну від традиційної, лінійної моделі, утворює модель «активної матриці», орієнтується не на кількісні показники інновацій, а на здатність вирішувати стратегічні завдання розвитку, «вписується» в систему інформаційної діяльності, ефективність господарювання за рахунок подолання трансакційних витрат та виникнення додаткових засобів інноваційної політики.

Ключові слова: транскордонне співробітництво, міжнародна конкурентоспроможність, міжнародна торгівля, міжнародні інвестиції, інституціоналізм, інновації, регіоналізація, глобалізація, міжнародні економічні відносини.

Ткач Р.Ю. Трансграничное сотрудничество в условиях современных процессов интернационализации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Институт мировой экономики и международных отношений НАН Украины. - Киев, 2009.

Исследуются интеграционные процессы регионального уровня, которые формируют профили национальной специализации в системе международного регионального разделения труда. Определяются сущность трансграничного сотрудничества в современной системе интернационализации, особенности регионализации как фактора эффективности развития и регулятивной деятельности в открытой экономике.

Анализируется мировой опыт региональной политики с целью оптимизации использования реального экономического потенциала, использования инновационного фактора процессов международной экономической регионализации при участии Украины. Обосновывается роль трансграничного сотрудничества в системе интеграционных приоритетов и для евроинтеграционной стратегии Украины.

Выявлено приоритеты использования глобальных конкурентных преимуществ пограничных регионов и территорий; в отличие от существующих ранее подходов, доказано, что инструментами формирования конкурентных преимуществ могут быть: организационно-административные меры (создание территориальных кондоминиумив, формирование благоприятных регулятивных режимов); интеграционные мероприятия (снижение трансакционных расходов, формирование интеграционных пространств для реализации разнообразных социально-экономических проектов и мероприятий, углубление специализации производства, причем согласно тех приоритетов, которые могут целенаправленно избираться и корректироваться, в соответствии не только с традициями, но и с программно-целевыми подходами центрального и местных правительств);

Раскрыта роль трансграничного сотрудничества как фактора развития транспортно-коммуникационных систем и транзитной специализации государств, в частности и Украины.

Обосновываются приоритетные направления институционального содействия трансграничному сотрудничеству Украины. Показывается, что эффективная внутрирегиональная организация, которая, в отличие от традиционной, линейной модели, образует модель «активной матрицы», ориентируется не на количественные показатели инноваций, а на способность решать стратегические задания развития, «вписывается» в систему информационной деятельности, эффективность ведения хозяйства за счет преодоления трансакционных расходов и возникновения дополнительных средств инновационной политики.

Показано, что инновационные подходы, которые используются в региональной политике в Украине, могут быть дополненными за счет международных субрегиональных научно-технических программ, а также с учетом возможностей приближения инновационного процесса к конечным результатам функционирования воспроизводительных систем, географической близости субъектов его реализации и внедрения.

...