Велика Британія у європейських інтеграційних процесах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. ЄЕС у зовнішній політиці Великої Британії

1.1 Основні етапи становлення Європейського економічного співтовариства

1.2 Політичні передумови та проблеми вступу Великої Британії до ЄЕС

1.3 Вступ Великої Британії до ЄЕС: результати і наслідки

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Європейська інтеграція - це внутрішнє реформування і втілення європейських стандартів у повсякденне життя. Європейський Союз діє як учасник глобальних економічних та політичних процесів, зокрема докладає зусиль для сприяння процвітанню, єдності, безпеці та сталому розвитку в усьому світі.

Аналіз теоретичних моделей інтеграційних процесів, зокрема і європейської інтеграції, дозволяє простежити їх динаміку. Але дослідження теоретичних моделей інтеграції, як і політичної теорії європейської інтеграції в цілому, потребує глибокого переосмислення на основі критичного аналізу наявних розробок і дослідження відповідності теоретичних засад динамічному розвитку саме сучасного євроінтеграційного процесу.

Досвід адаптації Великої Британії до вимог європейської інтеграції, пошуку компромісів та захисту власних інтересів у спільних інституціях ЄЕС та ЄС є важливою складовою інтеграційних процесів в сучасній Європі, дослідження яких має практичний інтерес для становлення європейської політики України.

Отже, актуальність теми дипломної роботи пояснюється рядом причин:

- Велика Британія займала особливу позицію з приводу європейських інтеграційних процесів, і її досвід вимагає окремого дослідження;

- Україна відкрито і недвозначно оголосила про свій “європейський вибір” і має пройти шлях до Європейського Союзу (ЄС), орієнтуючись на досвід інших країн, що не належать до, так званого, “європейського ядра”;

- активізація процесів глобалізації та європейської інтеграції потребує детального вивчення економічних та політичних інтересів регіону загалом і країн-учасниць зокрема;

- питання національної безпеки та державного суверенітету в процесі глобалізації та інтеграції вимагають нового бачення, що яскраво демонструється на прикладі Великої Британії;

- стосунки Великої Британії та Європейського Союзу розкривають не лише позитив інтеграційних процесів, але й вказують на перестороги участі в європейському будівництві.

Актуальність дипломної роботи зумовлена не лише науковим інтересом, але й рядом питань, що мають практичну цінність для вироблення зовнішньої політики Української держави та проведення освітньої роботи.

Об'єктом дослідження є роль та місце Великої Британії в європейських інтеграційних процесах.

Предметом дослідження є формування зовнішньої та внутрішньої політики Великої Британії під безпосереднім впливом європейських інтеграційних процесів і становлення європейської інтеграції з огляду на участь в ній Великої Британії.

Мета дипломної роботи - з'ясування ролі і місця Великої Британії в європейських інтеграційних процесах та їх впливу на внутрішню й зовнішню політику країни. європейський економічний співтовариство британія

Завдання роботи:

- розглянути основні етапи становлення європейської інтеграції як універсального політичного процесу;

- з'ясувати історичні передумови участі Великої Британії в інтеграційних процесах;

- проаналізувати вплив зовнішньої політики Великої Британії у процесах європейської інтеграції;

- періодизувати розвиток взаємин Великої Британії та Європейського Союзу у досліджуваний період;

- визначити місце та роль Великої Британії у Європейському Союзі на сьогоднішньому етапі;

- дослідити основні вектори політичної діяльності Великої Британії щодо європейської інтеграції.

Джерельна база. Для поглибленого аналізу матеріалу, вирішення проблеми дослідження та конкретизації висновків було використано значну кількість джерел, які за походженням і призначенням доцільно класифікувати таким чином:

1) Документи дипломатичного характеру:

- документи ЄЕС (ЄС) та інших інтеграційних угруповань (ЄОВС, ЄАВТ), які були прийняті та ратифіковані країнами-учасницями; конвенції, декларації, угоди, укладені Європейським співтовариством і третіми країнами;

- документи інших міжнародних організацій, до яких входить Велика Британія - НАТО, ООН, ОБСЄ, ЗЄС;

2) Документи парламенту та уряду Великої Британії, офіційні видання британського уряду;

3) Офіційні видання ЄЕС (ЄС), інших міжнародних організацій і окремих країн;

4) Документи консервативної, лейбористської, ліберально-демократичної партій Великої Британії (програмні документи, передвиборні маніфести, матеріали партійних конференцій);

5) Статистичні видання органів ЄС (звіти Єврокомісії, Європарламенту, Європейського інвестиційного банку); міжнародних організацій - ООН, МБРР, ЄБРР; статистика британських інститутів;

6) Матеріали соціологічних досліджень;

7) Мемуарні джерела (спогади, щоденники британських і європейських політичних лідерів);

8) Промови, інтерв'ю, публікації державних діячів Великої Британії та країн Європи;

9) Матеріали періодики (британської, американської, російської, української).

Цінність джерел офіційного характеру полягає в тому, що вони містять тексти нормативних актів, фактичний і статистичний матеріал про розвиток євроінтеграційних процесів і участь у них Великої Британії. Хоча недоліком неофіційних джерел є суб'єктивне, подекуди упереджене та однобоке висвітлення подій, широкий спектр їхніх видань сприяє різноплановій подачі матеріалу і відображає полярність підходів до європейського питання в британському суспільстві, а також в інших європейських країнах і США.

Таким чином, існує достатня джерельна база, що дозволяє розкрити проблематику даного дослідження.

Питання участі Великої Британії у світових і регіональних об'єднавчих процесах досліджувалося рядом вітчизняних і закордонних дослідників. Загальнотеоретичні проблеми європейської інтеграції та окремі аспекти новітньої історії Великої Британії розроблялися російськими істориками В.Г.Барановським, Є.С.Хесіним, А.А.Журковим, М.В.Стрежньовою, А.А.Лебедєвим, В.Н.Зуєвим та іншими в радянську добу.

У пострадянський період проблема досліджувалася російськими вченими Н.К. Капітоновою, С.П. Перегудовим, Ю.А. Борком, українськими британістами С.В. Толстовим і Н.Л. Яковенко. Ґрунтовні праці, що охоплюють вузлові питання розвитку євроінтеграційних процесів, створені російським істориком В.Г. Шемятенковим, українськими дослідниками В.В.Копійкою, Т.І. Шинкаренко та іншими.

Методологічною основою роботи є принципи системності, історичності й об'єктивності та цивілізаційний підхід, які дають можливість вивчення суспільних процесів і явищ у динаміці та тісному зв'язку з конкретними історичними умовами їх виникнення, формування і розвитку. Оскільки об'єкт та предмет даної роботи тісно пов'язані з політичною, правовою та економічною (в сфері макро- та міжнародної економік) науками, то до уваги було взято сучасні уявлення про взаємодію держави, права й економіки як прояви об'єктивних законів суспільного розвитку.

Методи дослідження було підібрано відповідно до мети і завдань роботи. В основу покладено цивілізаційний підхід і принципи системності, об'єктивності та історичності. Системно застосовано, історико-генетичний, порівняльно-історичний методи та метод актуалізації, які дали можливість комплексного багатогранного аналізу об'єкта як цілісної системи узгодженої дії його компонентів з цілою низкою причинно-наслідкових та паралельних і послідовних хронологічних зв'язків. Вказані методи дозволили розглянути об'єкт роботи в системі європейських інтеграційних процесів.

Структура дипломної роботи обумовлюється метою та завданнями дослідження. Її загальний обсяг становить 76 сторінок. Робота побудована за проблемно-хронологічним принципом і складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовано вибір теми, актуальність роботи, визначено мету, завдання, предмет і об'єкту роботи, методологічну основу та джерельну базу.

Перший розділ «Європейський економічний союз у зовнішній політиці Великобританії» розкриває сутність процесу європейської інтеграції; розглядає основні етапи становлення Європейського економічного співтовариства; політичні передумови, проблеми та наслідки вступу Великої Британії до ЄЕС.

Другий розділ «Зовнішня політика Великої Британії у ході еволюції ЄЕС до ЄС» присвячено аналізу зовнішньополітичної діяльності країни у досліджуваний період. Зокрема, розглядається зовнішня політика урядів Е. Хіта (1970-1974), Г.Вільсона (1974-1976), Д.Каллагена (1976-1979), М. Тетчер (1979-1990), Т. Блера (1997-2007), політичні курси Г. Брауна та Д. Кемерона.

У третьому розділі «Роль Великої Британії у Європейському Союзі на сучасному етапі» досліджено позицію Великої Британії щодо розширення ЄС; розглянуто фінансову політику ЄС після запровадження єдиної валюти «євро» і позицію Лондона стосовно цього; проаналізовано вплив економічної кризи на розвиток політичних відносин між країнами-членами ЄС.

У загальних висновках відображені результати проведеного аналізу теми дипломної роботи.

1. ЄЕС у зовнішній політиці Великої Британії

1.1 Основні етапи становлення Європейського економічного співтовариства

Формування і розвиток Європейських співтовариств, становлення Європейського Союзу - складний, багатоетапний процес, у ході якого країнам-учасницям довелось розв'язувати гострі економічні, соціальні, політико-правові проблеми, відшуковувати адекватні відповіді на виклики часу.

Європейська економічна спільнота (ЄЕС) (англ. European Economic Community) - нині не існуюча назва інституції, що заснована 1957 р. згідно з Договором про заснування Європейської економічної спільноти (один з Римських договорів) з метою створення спільного ринку. Початково ЄЕС складалася з шести країн: Бельгія, Західна Німеччина, Італія, Люксембурґ, Нідерланди та Франція. Разом з Європейською спільнотою з вугілля та сталі (ЄСВС) і Європейською спільнотою з атомної енергії становить Європейські спільноти. Договір було укладено 25 березня 1957 року в залі Гораціїв і Куріаціїв палацу Киджі на Капітолійському пагорбі в Римі чільниками Бельгії, Німеччини, Франції, Італії, Люксембурга і Нідерландів. Згідно з Римською угодою, шість країн вирішили створити економічне співтовариство, засноване на ширшому спільному ринку, що включає велику кількість товарів і послуг. Митні збори між шістьма країнами-учасницями були повністю скасовані до 1 липня 1968 року. В рамках ЄЕС в 1960-х роках розвивалися спільні економічні політики, особливо в області торгівлі і сільського господарства.

Згідно з Договором про Європейський Союз назву «Європейська економічна спільнота» було змінено на «Європейська Спільнота». Після того, як 2002 року Паризький договір про заснування ЄСВС втратив чинність, залишилось дві Європейських спільноти, які часто узагальнено називають «Європейські спільноти». Англійський акронім «EC» (European Communities) також розуміє всі три (дві) спільноти XXI век: Европейский Союз и Содружество Независимых государств. Отв. ред. Ю.А. Барко. - М., 1998. - 280 с..

Становлення Європейського економічного співтовариства почалося з квітня 1951 р., коли шість західноєвропейських держав - Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Парижі Договір про заснування Європейського співтовариства вугілля й сталі (ЄСВС), а далі цей процес можна поділити на такі етапи.

Перший етап (1951 - 1957 роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Спроби поширити інтеграцію на сферу зовнішньої політики й оборони успіху не мали. Подальший розвиток співробітництва між країнами-членами ЄСВС призвів до усвідомлення необхідності розбудови ширшого й всеохоплюючого економічного об'єднання, а також координації зусиль у галузі мирного використання ядерної енергії. В 1957 р. ці країни підписали Римські договори, які заснували Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) і Євратом.

Другий етап (1958-1969 роки) перехідний - європейська інтеграція охопила переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. Головними досягненнями цього періоду були запровадження cпільного митного тарифу й створення Митного союзу, який став підґрунтям подальшої економічної інтеграції Співтовариства. Одночасно з утворенням Митного союзу була досягнута лібералізація руху працівників, а також свобода підприємництва й надання послуг у сфері промисловості й торгівлі. Протягом цього періоду було прийнято більшість головних рішень щодо організації спільного сільськогосподарського ринку, визначено принципи механізму й інструменти фінансування Спільної сільськогосподарської політики ЄЕС.

У 1967 р. відбулося злиття інститутів трьох Cпівтовариств у єдину Раду міністрів і єдину Комісію, які разом із Європейським Парламентом і Судом створили спільну інституціональну систему Європейських співтовариств, провідну роль у якій продовжувало відігравати ЄЕС. У 60-ті роки розпочалися переговори про вступ у ЄС Великої Британії, Данії, Ірландії, Норвегії.

Третій етап (1969 - 1973 роки) розвитку євроінтеграційного процесу - ЄЕС, врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські співтовариства в Європейський Союз. Під час цього періоду відбулося перше розширення Співтовариства за рахунок вступу Великої Британії, Данії, Ірландії. Однак, амбіційні плани західних європейців були перекреслені першою за післявоєнні часи економічною кризою, яка ускладнила розвиток Співтовариства і на деякий час загальмувала інтеграційні процеси.

1.2 Політичні передумови та проблеми вступу Великої Британії до ЄЕС

31 січня, 30 квітня, 9 і 10 серпня 1962 р. - дати офіційних заявок Ірландії, Данії, Великої Британії і Норвегії на приєднання до Європейських співтовариств. У січні 1963 р. переговори між цими державами і ЄС були перервані через негативне ставлення президента Франції Шарля де Голля до вступу Великої Британії.

Питання про розширення ЄЕС постало вперше 1961 року, коли Британія звернулась із заявою про вступ. На думку прем'єр-міністра Великої Британії Г. Макміллана (1957-1963 рр.), рішення звернутися із заявкою на членство в ЄЕС добре узгоджувалось із пріоритетним напрямом його зовнішньої політики: відновлення та продовження англо-американських «особливих відносин» Evans H. Downing Street diary: the Macmillan years, 1957-1963 / H. Downing. - L.: Hodder and Stoughton, 1981. - 318 p.. Коли у 1957 році Макміллан став прем'єр-міністром, він одразу вирушив на Бермуди щоб зустрітися з президентом США Д. Ейзенхауером (1953-1961 рр.). Обидва у 1943 році працювали в Алжирі й разом намагалися скоординувати англо-американську політику щодо французької політики Шарля де Голля, який тоді виборював собі місце на політичній арені як лідер Руху Опору у Франції (організована протидія проти окупації Франції нацистською Німеччиною у період Другої світової війни 1940-1944 років). За збігом обставин, саме в той час, коли Ейзенхауер з Макмілланом поринали у спогади на Бермудах, лідери «шістки» підписали Римський договір, який Макміллан навіть не згадує у своїх щоденникахТам само.

Скептичне ставлення Британії до ЄЕС і її неготовність сприйняти таку широку асоціацію спонукали її утворити в 1959 році Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ) спільно з трьома Скандинавськими державами - Швейцарією, Австрією і Португалією. ЄАВТ була суперницею ЄЕС. Її метою була відміна тарифів в торгівлі між її членами впродовж десяти років, але без будь-яких спроб ввести загальний зовнішній тариф або встановити політичний союз в якій-небудь формі.

1.3 Вступ Великої Британії до ЄЕС: результати і наслідки

Серйозні труднощі назрівали в сільському господарстві країн «Спільного ринку». З усіх членів ЄЕС, мабуть, в одній лише Великій Британії сільське господарство досягло досить високого рівня концентрації і розвитку капіталістичних стосунків. На початку 70-х років середній розмір англійської ферми складав більше 40 га - вдвічі більше середнього розміру господарства у Франції, Данії та Ірландії того часу і в 3-5 разів - ФРГ та Італії. Проте у Великій Британії швидко йшов процес розорення власників найдрібніших і дрібних господарств. У складових частинах Великої Британії, наприклад в Англії і Уельсі, з 1964 по 1973 р. число ферм розміром до 12 га скоротилося з 159,6 тис. до 72,9 тис., або на 54,3%. На 24,9% (з 88,4 тис. до 66,4 тис.) скоротилася і група господарств розміром від 12 до 40 га. У цих же районах Великої Британії з 1964 по 1973 р. зникло 7 тис., або 11,7%, « середніх» ферм з площею угідь в 40-120 га UK weekly news publication “The Times”. - http://www.thetimes.co.uk.

Таким чином, процес дестабілізації все більш захоплює середній прошарок господарств, власники яких ще нещодавно могли розраховувати на відносно стабільне існування. Нині вони стали жертвами інфляції і конкуренції. І навіть рупор ділових кіл «Економіст» констатував 7 серпня 1976 р., що «з точки зору «великих надій» 50-х років на ЄЕС вони реалізовуються слабо і мляво» UK weekly news publication “The Guardian”. - http://www.guardian.co.uk. Громадське опитування в травні 1976 р. показало, що баланс на користь ЄЕС знизився з 26% восени 1975 р. до 4% опитаних Там само.



Висновки

Отже, процес становлення Європейського співтовариства умовно можна поділити на чотири етапи. Перший етап (1951 - 1957 роки) - євроінтеграційні процеси отримали розвиток переважно у сфері економіки і мали вузький галузевий характер. Спроби поширити інтеграцію на сферу зовнішньої політики й оборони успіху не мали. Другий етап (1958-1969 роки) європейської інтеграції охопив переважно ринкову сферу й елементи регулювання сільського господарства. Головними досягненнями цього періоду були запровадження cпільного митного тарифу й створення Митного союзу, який став підґрунтям подальшої економічної інтеграції Співтовариства. На третьому етапі (1969-1973 роки) ЄЕС, врахувавши досягнення перехідного періоду, задекларувало наміри активізувати процеси економічної, грошово-кредитної і політичної уніфікації Західної Європи і до 1980 р. трансформувати Європейські співтовариства в Європейський Союз. Під час цього періоду відбулося перше розширення Співтовариства за рахунок вступу Великої Британії, Данії, Ірландії. На протязі четвертого етапу (1973 - 1986 роки) ЄЕС розвивалося в умовах економічної і фінансової кризи, яка супроводжувалась посиленням протекціоністських, дезінтеграційних тенденцій і сепаратних дій країн-членів. Внаслідок розширення ЄЕС ускладнилось функціонування його інститутів, досягнення консенсусу між країнами-членами. Результатом п'ятого етапу (1986-1992 роки) була активізація євроінтеграційних процесів. Після підписання Єдиного європейського акту (ЄЄА) Співтовариство вступило у якісно новий етап розвитку, пов'язаний із завершенням формування єдиного внутрішнього ринку. Шостий етап (з 1992 року) - формально початок новому етапові розвитку інтеграції було покладено підписанням Маастрихтського договору в 1992 р., який заснував Європейський Союз на базі Європейських співтовариств.

Історичні передумови участі Великої Британії в інтеграційних процесах полягають у меті приєднання останньої до ЄЕС. Як вже зазначалося, дата офіційної заявки Великої Британії на приєднання до Європейського співтовариства - 30 квітня 1962 року. Проте президент Франції Шарль де Голль негативно віднісся до вступу Великої Британії до співтовариства у зв'язку з тим, що вона є провідником американських інтересів. Головна мета приєднання - економічні вигоди Великої Британії від вступу в ЄЕС будуть значними і переважать як втрату суверенітету, так і незручності тісніших контактів з небританськими народами.

Список використаних джерел

1. Foreign and Commonwealth office update to Foreign Affairs Committee report. Third report: EU enlargement. London, 2002.

2. Foreign and Commonwealth office update to Foreign Affairs Committee report. Third report: EU enlargement. London, 2002.

3. House of Commons debates. Hansard. 1 May 2002 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.publications.parliament.uk [15.03.2009].

4. House of Commons debates. Hansard. 10 Jun 2002: Column 929W [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.publications. parliament.uk [15.03.2009].

5. House of Commons. Foreign Affairs Committee. First Report [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.publications.parliament.uk.

6. Report of the European Union Committee on Further Enlargement of the EU: Threat or Opportunity (53rd report, Session 2005-06, HL Paper 273). London, 2005.

7. The Conservative Manifesto: February 1974, Firm action for a fair Britain. http://www.psr.keele.ac.uk.

8. The Conservative Manifesto: October 1974, Putting Britain First. http://www.psr.keele.ac.uk.

9. Treaty on European Union made by the Treaty of Athens, signed on 16 April 2003.

10. Treaty on the Functioning of the European Union made by the Treaty of Athens, signed on 16 April 2003.

11. Біла книга ЄС. Формування внутрішнього ринку. Прийнята Комісією ЄС, 1985 р. 42 с.

12. XXI век: Европейский Союз и Содружество Независимых государств. Отв. ред. Ю.А. Барко. М., 1998. 280 с.

13. Баженов С. О взаимоотношениях Великобритании и европейского Союза // Компас. 1998. № 32. С. 33-37.

14. Барановский В.Г. Европейское сообщество в системе международных отношений. М., 1989. 321 с.

15. Барановский В.Г. Политическая интеграция в Западной Европе. М., 1983. 427 с.

16. Бжезінський З. Велика Шахівниця: Пер. з англ. Львів-Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. 236 с.

17. Блер Т. Формуючи ключову роль Великобританії у світі // II Економічний часопис. №1. 2000. С. 3-7.

18. Борхардт К.Д. Европейская интеграция. М., 2002. 125 с.

19. Величко В. Договір про реформу ЄС - «додана вартість» для світу, Європи та України // Зовнішні справи. 2007. №12. С. 10-14.

20. Вонсович О. Політика безпеки і оборони ЄС: ретроспектива й перспектива // Політика і час. 2007. №4. С. 41-43.

21. Гречанінов В. Європа та нові виклики безпеки. // Політика і час. 2007. №6. С. 20-23.

22. Дюрозель Ж.-Б. Iсторiя дипломатiї вiд 1919 року до наших днiв / Ж.-Б. Дюрозель; пер. с фр. Є. Марiчев та iн. К.: Основи, 1995. 903 с.

23. Европа вчера, сегодня, завтра. Отв. ред. Н.П. Шмелев. М., 2002. 255 с.

24. Европейская интеграция, большая гуманистическая Европа и культура. Под ред. Л.И. Глухарева. М., 1998. 417 с.

25. Европейская интеграция. Отв. ред. Ю.А. Барко. М., 1996. 224 с.

26. Европейский Союз на пороге XXI века: выбор стратегии развития. Отв. ред. Ю.А. Барко. М., 2001. 186 с.

27. Європа на шляху до інформаційного суспільства: матеріали Європейської Комісії 1994-1995 рр. / за заг. ред. О. М. Гальченка; Державн. комітет зв`язку та інформації України. К.: Зв`язок, 2000. 176 с.

28. Європейська інтеграція: крок за кроком. / Д. Корбут, В. Замятін, І. Підлуська та ін. К.: фонд «Європа ХХІ», 2001. 216 с.

29. Кальвокоресси П. Мировая политика 1945-2000: В 2 кн.: Пер. с англ. Кн. 1. М.: Международные отношения, 2003. 245 с.

30. Кальвокоресси П. Мировая политика после 1945 года: В 2кн. / П. Кальвокоресси; пер. с англ. М.: Международные отношения, 2000. Кн. 1. 589 с.

31. Капитонова Н. К. Великобритания в конце XX - начале XXI века: От консерваторов к лейбористам / Н. К. Капитонова. М., 2003. 355 с.

32. Капитонова Н. К. Внешняя политика Великобританки (1979-1990 гг.) / Н. К. Капитонова. М., 1996. 412 с.

33. Капитонова Н. К. Приоритеты внешней политики Великобритании (1990-1997 гг.) / Н. К. Капитонова. М., 1999. 144 с.

34. Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський союз: заснування і етапи становлення. К., 2001. С. 262-320.

35. Лебедев А. Очерки британской внешней политики. (60-80-е годы) - М.: «Международные отношения», 1988. 304 с.

36. Лебедев И. Гордон Браун о приоритетах внешней политики Великобритании. // Компас. № 48. С. 23-29.

37. Ломакин В. Внешнеэкономическая политика Британии / [гл. ред. Н.Д. Эриашвили]. М.: ЮНИТИ, 2004. 286 с.

38. Маклейн Д. Внешняя политика Англии после Суэца. М.: «Прогресс», 1972. 461 с.

39. Патора Р. Ініціативи Європейського Союзу щодо побудови економіки, яка спирається на знання / Р. Патора // Регіональна економіка. 2006. № 2. С. 176-182.

40. Перга Т. Лісабонський і Гетеборзький шляхи / Т. Перга // Політика і час. 2006. № 3. С. 26-32.

41. Пик С. М. США - Велика Британія: "особливі відносини": [монографія] / С. М. Пик. К., 2006. 223 с.

42. Рейнольде Д. Внешняя политика Британии и “упадок” Британии в двадцатом веке // Британия и Россия. М.: ИВИ РАН, 1997. С. 54-60.

43. Рыжиков В. А. Внешняя политика английских консерваторов (1970-1972 гг) //Новая и новейшая история. 1973. № 2. С. 56-71.

44. Рыжиков В. А. СССР - Великобритания: развитие отношений 60-70-е годы. М.: Международные отношения, 1977. 79 с.

45. Соколов В. Английский лейборизм: вчера и сегодня (историко-политологический анализ) / В. Соколов, А. Соколов. Од: Маяк, 2007. 254 с.

46. Стержнева М.В. Великобритания и Западная Европа: политические аспекты. М., 1998. 227 с.

47. Тоді Філіп. Нарис історії Європейського Союзу. К.: К.І.С., 2001. 382 с.

48. Толстов С, Яковенко Н. Позиція Великобританії щодо Європейської і транснаціональної інтеграції // Дослідження світової політики: Актуальні проблеми: Збірник праць вчених. К.: Знання 1998. С. 25-41.

49. Топорнин Б.Н. Европейское право. М., 2001. 512 с.

50. Трухановский В. Г., Капитонова Н. К. Советско-английские отношения (1945 - 1978) - М.: Международные отношения, 1979. 303 с.

51. Фомін С. Європейський дім: труднощі розширення / С. Фомін // Політика і час. 2006. № 7. С. 21-26.

52. Хохлов И. Субсидиарность как принцип и механизм политики Европейского Союза. // МЭиМО. 2004. №5. С. 95-101.

53. Храбан І. «Третій шлях» Великої Британії в європейській політиці // Людина і політика. 2004. №2. С. 112-121.

54. Храбан І. США, НАТО і безпека Європи / І. Храбан // Політика і час. 2006. № 7. С. 35-40.

55. Циварев А. О современном этапе строительства системы европейской безопасности. // МЭиМО. 2002. №1. С. 19-20.

56. Шишков Ю.В. Интеграционные процессы на пороге XXI века. М., 2001. 223 с.

57. Яковенко Н. Чинник Співдружності націй щодо вступу Британії до ЄЕС (сер. XX ст.) /Історичний журнал: Наукове громадсько-політичне видання: Державне спеціалізоване видавництво «Вища школа». 2006. № 1. с. 15-23.

58. Яковенко Н.Л. Велика Британія в сучасній системі міжнародних відносин: заявка на європейське лідерство. К.: Наук.світ, 2003. 227 с.

59. Blair A. Facing themodern challenge: the Third Way in Britain and South Africa. Speech at the Parliament Building, Cape Town, South Africa, 8 January 1999 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.fco.gov.uk.

60. Blair A. The Third Way: New Politics for a New Century / A. Blair. London: Fabian Society, 1998. Pamphlet No. 588. 20 p.

61. Britain and the European Union. Sticking with a failed policy in order not to lose face II International Currency Review. 1996. Vol.23, №3. P. 1-34.

62. Cassels A. Ideology and International Relations in the Modern World / A. Cassels. London, New York, 1996. 180 p.

63. Conservative Essays / Ed. by Cowling M. L., 1978. 194 p.

64. Cook Robin. The British presidency [Електронний ресурс] / Robin Cook. Режим доступу: http://www.fco.gov.uk.

65. Dell E. The Schuman plan and the British abdication of leadership in Europe / E. Dell. L.: Oxford University Press, 1995. 311 p.

66. Dietl R. Suez 1956: A European Intervention? / R. Dietl // Journal of Contemporary History. 2008. Vol. 43. № 2. P. 259-278.

67. Dixon R. Tough on debt, though on the causes of debt? New Labour's Third Way foreign policy / R. Dixon, P. Williams // British Journal of Politics and International Relations. 2001. Vol. 3. №2. P. 150-172.

68. Evans H. Downing Street diary: the Macmillan years, 1957-1963 / H. Downing. L.: Hodder and Stoughton, 1981. 318 p.

69. Gowland D.A. Britain and European integration, 1945-1998: a documentary history / D.A. Gowland. N.-Y.: Routledge, 2000. 245 p.

70. Heath E. The Course of My Life. L.: Hodder and Stoughton, 1998. 768 p.

71. Howe G. Sovereignty and interdependence: Britain's place in the world II International affairs. 1990. Vol.66, №4. P.675-695.

72. John W. Young. Britain and European unity, 1945-1992 / John W. Young. L.: Macmillan, 1993. 217 p.

73. John W. Young. France, the Cold War and the Western Alliance, 1944-49: French foreign policy and post-war Europe / John W. Young. L.: Macmillan, 1990. 309 p.

74. Kissinger, Henry. Diplomacy. New York: Simon & Schuster, 1994. 848 р.

75. Michael P. France and Britain, 1940-1994: the long separation / P. Michael. N.-Y.: Longman, 1997. 320 p.

76. President John F. Kennedy; Philadelphia, July 4, 1962 Electronic resourse. Access mode: http://www.jfklibrary.org/.

77. Prime Minister's speech: Doctrine of the International community at the Economic Club, Chicago 24 April 1999 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://web.archive.org.

78. Robin Cook's speech on the government's ethical foreign policy. Monday 12 May 1997 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.guardian.co.uk.

79. Thatcher M. The Downing Street Years. L.: Harper Collins Publishers, 1993. 914 p.

80. Wallace W. The collapse of British foreign policy /W.Wallace // International Affairs. 2005. Vol. 82. № 1. P. 57-58.

81. Williams P. Tough on debt, tough on the causes of debt? New Labour's Third Way foreign policy // British Journal of Politics and International Relations. 2001. Vol. 3. №2. // Международная жизнь. 2000. № 12. С. 45.

82. British foreign and commonwealth office (FCO). http://www.fco.gov.uk.

83. English-language weekly news and international affairs publication “Economist”. http://www.economist.com.

84. Internet Archive: Wayback Machine. http://web.archive.org.

85. John F. Kennedi Presidential Library and Museum. http://www.jfklibrary.org.

86. UK weekly news publication “The Guardian”. http://www.guardian.co.uk.

87. UK weekly news publication “The Times”. http://www.thetimes.co.uk.

88. United Kingdom Parliament. http://www.publications.parliament.uk.

89. UK weekly news publication “The Sunday Times”. http://www. thesundaytimes.co.uk.

90. UK weekly publication “The Financial Times”. http://www.ft.com.

Размещено на Allbest.ru

...