Стратегія економічного співробітництва України з країнами Західної Африки

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Національний авіаційний університет

УДК 339.94 (477) (6) (0423)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Стратегія економічного співробітництва України з країнами Західної Африки

Спеціальність 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Соколова Зоя Сергіївна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасний розвиток міжнародних економічних відносин є доволі парадоксальним і водночас прогнозованим, адже передбачає формування кількох напрямів співробітництва країн-лідерів: між собою, між окремими економічними союзами, а також із глобальною периферією, яку становлять країни, що розвиваються. Незважаючи на низький рівень їхнього розвитку, вони можуть відігравати вкрай важливу роль для тих країн з перехідною економікою, які поки що не посіли провідних позицій на ринках постіндустріальних держав, проте, так само, як і вони, потребують чимраз нових і нових ресурсів та ринків збуту. Не можуть при цьому вважатися винятком економічні відносини України з державами Західної Африки (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-д'Івуар, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того), підприємства якої завдяки допомозі колишнього СРСР посідали суттєві позиції в енергетичному, металургійному, транспортному і частково в соціальному секторах національних господарств. Значною мірою вони були втрачені й заміщені диверсифікованими моделями економічних відносин з Російською Федерацією та Китаєм, які розглядають західноафриканський мегарегіон як важливий і перспективний ринок. Україна, у свою чергу, також могла б закріпитися на окремих сегментах ринків Західної Африки, насамперед тих, де й досі використовують українські техніку, технології, літальні апарати, а також працюють вітчизняні фахівці.

Залучення українських підприємств до відтворювального процесу західноафриканських країн є одним із кроків інтеграції у світове господарство як української економіки, так і економік держав цього мегарегіону. Поглиблений рівень співробітництва з Україною дасть їм можливість провадити самостійну зовнішньоекономічну політику, уникаючи домінування колишніх метрополій, а також сприятиме подоланню соціально-економічної відсталості та бідності.

Теоретичні та практичні аспекти економічних відносин із країнами третього світу, зокрема з африканськими, досліджували у своїх працях такі українські та зарубіжні вчені: О. Білорус, В. Будкін, Дж. Бхагвати, В. Вольський, Д. Гелд, А. Ельянов, Л. Зевін, Х. Зіберт, Ю. Козак, В. Козик, В. Колосов, С. Ледовських, В. Ломакин, Д. Лук'яненко, Е. Мак-Грю, Ю. Макогон, В. Новицький, Ю. Орловська, Ю. Пахомов, Р. Пребіш, М. Рубцова, Є. Савельєв, Дж. Сакс, С. Сіденко, О. Степанов, Дж. Стигліц, М. Тодаро, С. Фишер, А. Філіпенко, Р. Хасбулатов, Т. Циганкова, Ю., В. Чужиков, Шишков, В.Шевчук, І. Школа, та ін.

Разом з тим у сучасній науковій літературі недостатньо уваги приділяється методології дослідження економічних відносин країн третього світу між собою та з державами-лідерами глобальної економіки. Загальний аналіз соціально-економічного розвитку, що його здійснюють міжнародні експерти, нерідко нівелює відмінності між країнами, що, врешті-решт, заважає як цим державам, так і іншим країнам світу створювати адекватні стратегії розвитку сучасних міжнародних відносин. До найбільш проблемних країн належать держави Західної Африки - мегарегіону, який міг би стати вагомим ринком збуту вітчизняних товарів, застосування нових технологій та перспективною моделлю інтеграції до світової економіки. Тож актуальність перелічених проблем обумовила вибір теми дисертаційного дослідження, його мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики науково-дослідних робіт кафедр економічної теорії та міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету в рамках кафедральної науково-дослідної теми “Формування ринкових відносин в України на засадах сталого розвитку: регіональний аспект” № 37/15.01.03. Дисертантом була розроблена частина наукової теми щодо питань міжнародних економічних відносин між Україною та країнами західноафриканського регіону у сфері експортно-імпортних зв'язків.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є системне дослідження на основі сучасних економічних концепцій напрямів, механізмів та інструментів розвитку економічного співробітництва України з країнами Західної Африки за умов дальшого посилення глобалізації світового господарства через виявлення сутнісних особливостей сучасного стану держав мегарегіону, оцінки рівнів багатосторонніх відносин з урахуванням техніко-технологічних можливостей вітчизняної економіки, а також розроблення науково обґрунтованої поліструктурної моделі, орієнтованої на забезпечення стійких конкурентних позицій нашої держави на зовнішніх ринках.

Відповідно до поставленої мети дослідження в роботі визначено і розв'язано такі завдання:

- досліджено сутність і особливості економічних відносин країн, що розвиваються, з державами-лідерами;

- проведено аналіз моделей економічного розвитку країн, що розвиваються, в історичній ретроспективі та визначено найсуттєвіші чинники їхньої еволюції, у якій головним залишається економічна відсталість і залежність від зовнішнього фінансування;

- визначено фактори ефективності економічного співробітництва країн, що розвиваються, із зарубіжними партнерами;

- досліджено сучасний стан та особливості міжнародного економічного співробітництва західноафриканських країн;

- окреслено стратегічні вектори диверсифікації зовнішньоекономічного співробітництва країн Західної Африки;

- проаналізовано особливості сучасних економічних відносин України із західноафриканськими країнами;

- розроблено поліструктурну модель диверсифікації економічних відносин України з країнами Західної Африки.

Об'єктом дослідження є процес диверсифікації економічних відносин між країнами світу за умов зростаючої нерівномірності їхнього соціально-економічного розвитку.

Предметом дослідження є стратегія економічного співробітництва України з державами західноафриканського мегарегіону, яка дасть змогу забезпечити стійкі конкурентні позиції на ринках країн, що розвиваються.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертаційного дослідження є історико-логічний та системно-структурний підходи, загальнонаукові та спеціальні методи. Зокрема: економічні відносини країн, що розвиваються, досліджувалися за допомогою індуктивно-дедуктивного методу (п. 1.1, 1.2); абстрагування, узагальнення та порівняння використовувалися для обґрунтування методики оцінки ефективності економічного співробітництва кран, що розвиваються (п. 1.3); кореляційний аналіз був застосований для визначення внутрішніх чинників зовнішньоекономічного співробітництва країн, що розвиваються (п. 1.3); за допомогою аналізу та синтезу досліджувалися стратегічні позиції міжнародних ТНК в Західній Африці (п. 2.2); прийом порівняння також застосовувався для визначення позицій країн Західної Африки (п. 2.1, 2.3); структурні групування використовувались для аналізу сучасного стану економічних відносин України з країнами Західної Африки та механізмів управління ними (п. 3.1, 3.2); моделювання та кластерний аналіз були використані у ході розроблення поліструктурної моделі диверсифікації економічних відносин України з країнами Західної Африки (п. 3.3).

Джерелами та статистичною базою дослідження є: законодавчі та нормативні акти України та країн Західної Африки з питань економічної діяльності; монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, публікації вчених-економістів у провідних наукових виданнях; результати наукових досліджень Національного інституту стратегічних досліджень, Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України; фондові матеріали Міністерства закордонних справ України; статистичні дані Державного комітету статистки України за період 2000 - 2008 рр. та Конференції ООН з торгівлі та розвитку (UNCTAD) за період 1980 - 2007 рр.; дані групи Всесвітнього Банку (ВБ) “Doing Business” щодо легкості ведення бізнесу (Ease of Doing Business); дані Департаменту з транспорту ВБ щодо індексу виконання логістики (Logistics Performance Index), а також власні напрацювання одержані під час роботи автора в Посольстві України в Гвінеї.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі структуризації та системного аналізу сутності та особливостей зовнішньоекономічних відносин країн, що розвиваються в умовах глобалізації, узагальнення світової практики міжнародного економічного співробітництва обґрунтовано методологічні засади і розроблено базові елементи поліструктурної моделі диверсифікації економічних відносин України з найменш розвинутими країнами світу, до яких належать держави мегарегіону Західної Африки.

Нові наукові положення, які були розроблені особисто автором і виносяться на захист, полягають у такому:

вперше :

· розроблено поліструктурну модель диверсифікації зовнішньоекономіч-них відносин України з країнами Західної Африки за допомогою застосування комплексного підходу, який полягає у формуванні з боку української держави кластерних систем економічної експансії у селективних галузях (експорт літаків та авіаційного обладнання, сільськогосподарської техніки, обладнання для геологорозвідувальних та видобувних робіт, послуг тощо) із забезпеченням управлінської компоненти їх функціонування та створення на цій основі спільних виробничо-торговельних мереж;

· визначено особливості процесу економічного зростання країн Західної Африки, який відбувається завдяки фізичному зростанню обсягів експорту з його паралельною диверсифікацією, підтримкою технологічного імпорту, залежністю від зовнішнього фінансування, що зумовлює відносне лідерство Мавританії, Кабо-Верде, Кот-д'Іувару, Сенегалу та частково Нігерії; виявлено, що у решти країн Західної Африки зростання відбувається переважно через нарощування обсягів технологічного імпорту, який унаслідок відсутності процесу переробки головних експортних товарів не може бути компенсований диверсифікованим та динамічним експортом, що й обумовлює посилення макроекономічних диспропорцій;

удосконалено :

· методику дослідження характеру зовнішньоекономічних зв'язків країн, що розвиваються завдяки проведенню системного аналізу “прямих” та “непрямих” ефектів міжнародних економічних відносин. Установлено, що найбільш значущими індикаторами системної характеристики економічних відносин цієї групи країн є розрахунок “непрямих” ефектів, який полягає в порівнянні динаміки змін показників структури експорту товарів та послуг, оцінці якості економічного зростання, яке має бути гармонізоване з темпами зростання експорту, технологічного імпорту, співвідношеннями експортної та імпортної квот. Запропонований порівняльний аналіз ґрунтується: на узагальненні та систематизації показників ВВП на душу населення, темпів зростання експорту та його диверсифікації; визначенні питомої ваги технологічного імпорту в його загальному обсязі; розрахунках технологічного імпорту на душу населення, питомої ваги торгівлі послугами в загальних обсягах торгівлі країни, торгової відкритості, коефіцієнта еластичності імпорту щодо ВВП, торговельного балансу, рівня інфляції, потоків прямих іноземних інвестицій, офіційної допомоги розвитку та зовнішнього боргу;

· концепцію економічного розвитку країн Західної Африки, методологічна сутність якої базується на теорії розвитку внутрішнього попиту за умов поступової лібералізації економіки, що дозволяє забезпечити економічне зростання та уникнення занадто високої відкритості економіки, яка може знизити у короткостроковій перспективі рівень національної конкурентоспроможності через недостатню розвиненість мегарегіональних ринків. Основними напрямами реалізації пропонованої концепції в умовах посилення глобалізації світового господарства є підвищення попиту на засоби виробництва, стимулювання припливу інвестицій у галузі, в яких створюється більша додана вартість, забезпечення мінімального попиту місцевого населення на продовольство та товари масового споживання;

· періодизацію характеру економічних відносин між Україною та країнами Західної Африки, яка базується на застосуванні принципів історичності, ідентифікації динаміки, логічної послідовності та визначенні характеру відносин, що дали змогу виокремити такі фази співробітництва: “радянський етап” (початок 1950-х рр. - 1991 р.), що характеризувався наданням технічної, економічної та гуманітарної допомоги, розбудовою важкої промисловості, зростанням боргів перед СРСР (у цей період в африканських країнах формується позитивний імідж українських товарів, технологій та фахівців); “етап втрачання позицій” (1992 - 2000 рр.), притаманними для якого стали: відсутність концепції взаємин України з африканськими країнами, згортання економічних зв'язків, втрата довіри африканських партнерів, експансія ТНК, руйнація цілої низки підприємств, що були створені за допомогою СРСР; “етап пожвавлення” (розпочався у 2001 р.), який відзначається формуванням концептуальних засад політики України в Африці, зростанням обсягів взаємної торгівлі, точковою активністю українського капіталу в селективних галузях. Разом з тим потенціал, можливості та особливості ведення бізнесу в країнах Західної Африки залишаються мало привабливими для українських компаній. Установлено, що починаючи з 2007 р. в африканських країнах поступово посилюється інтерес до розширення економічного співробітництва з Україною, проте сфери його докладання є поки що обмежені;

дістало подальшого розвитку:

· трактування сутності міжнародних економічних відносин між державами-лідерами та країнами, що розвиваються, які обумовлені особливостями розвитку господарств згаданих груп країн. Установлено, що в умовах глобалізації світового господарства процес поляризації економічного розвитку країн світу набуває дальшої диференціації, яка виявляється у зростанні відмінностей у рівнях господарського розвитку, соціальних показниках, технологічності виробництва та поверненні від концепції “Homo sociologicus” до “Homo economicus”, що означає для країн третього світу пролонгування спадної частини економічного циклу, зменшення обсягів іноземної допомоги, відплив інвестицій, гіпертрофоване зростання періодичності економічних криз та поступовий перехід до нового формату відносин “Південь - Південь”;

· систематизація негативних чинників економічного розвитку країн Західної Африки, головними з яких є низький рівень розвитку людського капіталу, слабка інституціоналізація управління національними економіками, постколоніальна структура експорту, низька продуктивність праці, слаборозвинені інфраструктура та логістична мережа, велика заборгованість перед світовими фінансовими установами, трайбалізм, політична нестабільність тощо;

· стратегія взаємодії України з країнами Західної Африки, яка передбачає посилення ролі нашої держави на внутрішніх ринках континенту через виборювання лідерства в окремих сегментах національних економік за допомогою зміцнення конкурентних позицій вітчизняних компаній серед діючих у мегарегіоні американських, європейських, російських та китайських ТНК.

Практичне значення одержаних результатів полягає в підвищенні наукової обґрунтованості прийняття рішень на макроекономічному рівні у процесі розвитку міжнародного економічного співробітництва між українськими та західноафриканськими компаніями.

Наукові результати дисертаційного дослідження щодо доцільності посилення економічного співробітництва України із західноафриканськими державами були використані Міністерством закордонних справ України для підготовки проекту Програми співробітництва України з країнами Африки на 2009 - 2010 роки (Акт про впровадження № 630/512 від 05.02.09). Запропонована дисертанткою поліструктурна модель диверсифікації економічних відносин України з країнами Західної Африки була використана товариством з обмеженою відповідальністю “Катех інтернешнл трейдинг” для розробки стратегічного плану виходу на ринок Гвінейської Республіки, а також для налагодження стабільного виробництва пластикових виробів для масового споживання на території цієї країни на основі кластерного аналізу мезорівня взаємопов'язаних галузей (Акт про впровадження № 13/4-к від 02.02.09). Основні теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Інституту міжнародних відносин Національного авіаційного університету під час викладання дисциплін “Міжнародні економічні відносини” та “Економічний розвиток сучасної цивілізації” студентам факультету міжнародних економічних відносин (Акт про впровадження 15/10-81 від 09.06.09).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійно виконаного дослідження, в якому використано авторський підхід щодо розв'язання наукового завдання - розроблення поліструктурної моделі диверсифікації економічних відносин України з країнами Західної Африки.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на семи науково-практичних конференціях та семінарах, зокрема: на ХІV Міжнародному науково-практичному семінарі “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект” (м. Донецьк, 25-27 січня 2008 р.), І Міжнародній науковій конференції “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій” (м. Суми, 20-21 лютого 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Геопросторова стратегія України та її регіонально-інтеграційне спрямування” (м. Харків, 12 квітня 2008 р.), VIII Міжнародній науково-практичній конференції молодих науковців “Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці” (м. Київ, 15 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Умови економічного росту в країнах з ринковою економікою” (м. Переяслав-Хмельницький, 23-24 квітня 2008 р.), Всеукраїнській науковій конференції “Теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи” (м. Маріуполь, 16-18 травня 2008 р.), Міжвідомчій науковій конференції “Кредити МФІ - перспективи економічного росту для ризикових економік” (м. Київ, 21 травня 2009 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження опубліковані автором в десяти одноосібних наукових працях загальним обсягом 4,9 друк. арк., з яких п'ять статей - у наукових фахових виданнях та п'ять - у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатку, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 232 сторінки комп'ютерного тексту і включає 37 рисунків на 24 сторінках, 16 таблиць на 18 сторінках. Список використаних джерел містить 287 найменувань. Дисертація має 5 додатків на 110 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, охарактеризовано методологічне підґрунтя і джерельну базу, визначено наукову новизну і практичну значущість одержаних результатів, наведено інформацію щодо їх апробації та впровадження.

У розділі 1 - “Методологія дослідження економічних відносин країн третього світу в умовах глобалізації світового господарства” розглядаються методологічні засади дослідження економічного співробітництва країн, що розвиваються, до яких належать і країни Західної Африки.

Виявлено, що важливою тенденцією розвитку сучасного світового господарства є зміна ролі суб'єктів у взаємовідносинах країн, що розвиваються з державами-лідерами, що обумовлено особливостями розвитку господарств названих груп країн. Деякі держави з числа тих, що розвиваються, успішно подолали проблему економічної відсталості та залежності від зовнішнього фінансування і перетворились на впливових суб'єктів світового господарства. Сьогодні вони вибудовують свої відносини з розвинутими країнами виходячи не зі слабкої позиції залежних та відсталих країн, а як рівноправні партнери на умовах вільної конкуренції. Домінування держав-лідерів при цьому вже не є апріорним. Натомість інша група країн, що розвиваються, перебуваючи на низькому рівні так званого глобального аутсайдерства, не можуть на паритетних засадах налагоджувати свої відносини з розвинутими країнами і бути активними учасниками світової економіки. Проведене дослідження засвідчило, що суттєвою відмінністю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країн, що розвиваються, порівнянно з періодом, що розпочався після падіння колоніальної системи, є те, що в держав цієї групи з'явилась альтернатива для реалізації численних господарських проектів з більш успішними країнами, що розвиваються, що веде до створення нового формату відносин “Південь - Південь”.

Певний акцент у дисертації зроблено на процесі поляризації економічного розвитку країн світу, який за умови глобалізації світового господарства набуває дальшої диференціації, що виявляється у зростанні відмінностей у рівнях господарського розвитку, соціальних показниках, технологічності виробництва. А це для країн третього світу означає зменшення припливу прямих іноземних інвестицій, а отже й посилення макроекономічних диспропорцій.

Особлива увага в дисертації приділена моделям економічного розвитку країн, головними ознаками яких є економічна відсталість і залежність від зовнішнього фінансування. Визначено, що важливість розвитку людського капіталу обумовлює пріоритетність спрямування іноземних капіталів, які за умови комплексного підходу щодо підвищення рівня державного управління економічними процесами, втілення реформ для посилення ефективності господарства та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків позитивно впливають на економічний розвиток країн-реципієнтів. Зазначається, що розвиток людського капіталу передбачає підвищення освітнього та професійного рівня трудових ресурсів, а також посилення мотивації місцевого населення до господарської діяльності.

На основі статистичних даних дисертантом доведено, що найбільш значущими індикаторами системної характеристики економічних відносин країн низького рівня розвитку є аналіз “непрямих” ефектів, який полягає в порівнянні динаміки змін показників структури експорту товарів та послуг, оцінці якості економічного зростання, яке має бути гармонізоване до темпів зростання експорту, технологічного імпорту, співвідношень експортної та імпортної квот. У дисертації запропоновано порівняльний аналіз для виявлення оцінки ефективності міжнародного економічного співробітництва країн третього світу, який ґрунтується на систематизації показників ВВП на душу населення, темпів зростання експорту та його диверсифікації, імпорту, питомої ваги торгівлі послугами в загальних обсягах торгівлі країни, торгової відкритості, коефіцієнта еластичності імпорту щодо ВВП, торговельного балансу, рівня інфляції, потоків прямих іноземних інвестицій, офіційної допомоги розвитку та зовнішнього боргу.

У розділі 2 - “Аналіз глобальних позицій країн Західної Африки у світовій економіці” розглянуто сучасний стан та особливості міжнародного економічного співробітництва західноафриканських країн та виявлено стратегічні напрями диверсифікації економічного співробітництва із зарубіжними партнерами.

Доведено, що поряд із такою загальною ознакою країн західноафриканського регіону, як слаборозвиненість, у них спостерігається диспаритет в економічному розвитку, що обумовлено особливостями цього процесу в кожній країні окремо. Так, економічне зростання за рахунок збільшення обсягів експорту з його паралельною диверсифікацією за підтримки технологічного імпорту відбувається тільки у Мавританії, Кабо-Верде, Кот-д'Івуарі та Сенегалі, а за рахунок виключно зростання обсягів експорту без його диверсифікації - у Нігерії. Саме ці країни лідирують у західноафриканському регіоні за показниками ВВП на душу населення. У решті ж країн Західної Африки зростання відбувається переважно через нарощування обсягів технологічного імпорту, який унаслідок відсутності процесу переробки головних експортних товарів не може бути компенсований диверсифікованим та динамічним експортом, що й обумовлює посилення макроекономічних диспропорцій.

Виявлено, що в розвитку торговельних зв'язків країн Західної Африки існує тенденція, притаманна всім країнам, що розвиваються, - переорієнтація з відносин у форматі “Північ - Південь” на відносини у форматі “Південь - Південь”.

У роботі систематизовані головні негативні чинники економічного розвитку країн Західної Африки, до яких належать низький рівень розвитку людського капіталу, слабка інституціоналізація управління національними економіками, постколоніальна структура експорту, низька продуктивність праці, слаборозвинені інфраструктура та логістична мережа, велика заборгованість перед світовими фінансовими установами, трайбалізм та політична нестабільність. економічний співробітництво Україна Африка

Обґрунтовано, що серед безлічі концепцій, які б мали бути покладені в основу економічного розвитку країн Західної Африки з обов'язковим урахуванням особливостей їхніх господарств, найбільш прийнятною є концепція розвитку внутрішнього попиту, яка повинна втілюватись одночасно з поступовою лібералізацією економіки. Такий підхід дозволить забезпечити для цих країн економічне зростання та уникнення занадто високої відкритості економіки, яка може зашкодити національній конкурентоспроможності через недостатню розвиненість мегарегіональних ринків. Орієнтованість сільськогосподарської галузі країн Західної Африки не тільки на зовнішні, а й на внутрішні ринки обумовлює визначення її як провідної в концепції розвитку внутрішнього попиту. За умови підвищення її продуктивності та забезпечення оперативного постачання її продукції на споживчі ринки (а це потребує просування логістики та модернізації інфраструктури) ця галузь здатна стати локомотивом в економічному зростанні країн Західної Африки.

Обґрунтовано, що механізмом втілення концепції розвитку внутрішнього попиту має бути спільна мегарегіональна інтеграційна політика, яка завдяки об'єднувальному ефекту може забезпечити належну компенсацію браку ресурсів у цих країнах, у першу чергу капітальних, а також низького розвитку людського капіталу. Найбільш оптимальною формою регіональної інтеграції країн Західної Африки має бути створення кластерів завдяки їхній гнучкості, стійкості до зовнішніх шоків, адаптованості до місцевих умов та здатності сприяти мобілізації місцевих когнітивних чинників.

Визначено, що стратегічні напрями диверсифікації зовнішньоекономічного співробітництва країн Західної Африки в контексті концепції їх розвитку полягають у стимулюванні притоку іноземних інвестицій для покращення їх технологічного рівня, налагодження виробництва для забезпечення місцевого попиту по товарам, по яким вони достатньо забезпечені ресурсами, і покращення структури експорту за рахунок розширення послуг та удосконалення процесу переробки. В сільському господарстві, крім останнього, таке співробітництво повинно бути спрямовано на поліпшення сортів сільськогосподарських культур, технологій по контролю якості та очищення води, іригаційних систем, умов доступу до ринку для виробників, що в цілому повинно принести велику віддачу у підсиленні продуктивності їхньої сільськогосподарської галузі.

У розділі 3 - “Механізми та інструменти диверсифікації економічного співробітництва України з країнами Західної Африки” проведено аналіз економічних відносин України з державами мегарегіону.

В економічному співробітництві України з країнами Західної Африки можна виділити наступні фази: “радянський етап” (початок 1950-х рр. - 1991 р.), “етап втрачання позицій” (1992 - 2000 рр.) і “етап пожвавлення” (розпочався у 2001 р.).

Визначено, що незважаючи на помітне зростання обсягів торгівлі України з країнами Західної Африки з початку 2000-х рр., їх питома вага в загальних обсягах української торгівлі поки є мізерною. Згідно з даними Державного комітету статистики України в 2008 р. в загальному українському експорті товарів ці країни в цілому займають близько 1%, в імпорті - 0,9%; аналогічні показники торгівлі послугами становлять відповідно 0,6% та 0,05%.

Установлено, що за обсягами експорту з України серед країн Західної Африки виділяються ті з них, які мають найвищий індикатор ВВП на душу населення та індекс диверсифікації експорту. До них належать Кот-д'Івуар, Мавританія, Нігерія, Сенегал, а також Гана. Натомість, українські експортери мають слабкі позиції на ринках країн Західної Африки. Частка українського експорту в їх імпорті складає лише 0,91% за товарами і 0,14% за послугами.

Виявлена головна причина низької конкурентоспроможності українських компаній на ринках країн Західної Африки, яка полягає в низькій диверсифікованості структури українського експорту із суттєвим домінуванням у ньому чорних металів та виробів з них, які становлять близько 97% всього обсягу (в деякі з них 100%). Незначну частину в ньому мають хімічні товари, насамперед мінеральні добрива, частка яких коливається від 7 до 30%; 3-4% - продукти харчування, менше ніж 2% припадає на технічні товари. Обсяги поставок названих груп товарів з України є нестабільними і мають фрагментарний характер. У дисертації доведено, що саме на ці групи товарів країни Західної Африки мають стабільний попит, що несе в собі великий потенціал для українських компаній.

Проведений аналіз українського експорту до країн Західної Африки й обсягів виробництва вітчизняної промисловості дав можливість дисертантові обґрунтувати висновок, що український експорт не використовує наявний потенціал для виходу на ринки країн Західної Африки. За середньорічними даними з 2004 по 2007 рр. в обсягах реалізованої продукції вітчизняної промисловості експорт нашої держави до цих країн за продуктами харчування становив лише 0,07%, за технічними товарами - 0,05% та за хімічними товарами - 1,2%. Тобто Україна має великі можливості щодо забезпечення попиту західноафриканських країн за найбільш важливим для них групам товарів. Визначено, що продукти харчування, хімічні та технічні товари, а також послуги є перспективними щодо прибутковості для українського експорту. На основі порівняння обсягів українського експорту та імпорту цих держав, виходячи з розрахунків з 2004 до 2007 р. за умов досягнення 1% імпорту країн Західної Африки за названими товарам, визначено, що експорт з України до країн мегарегіону може бути збільшений щонайменше на 245,94 млн дол. США за товарами і на 135,05 млн дол. США за послугами. Загалом це становитиме майже 381 млн дол. США.

Проведені розрахунки продемонстрували, що в нашої держави є достатньо можливостей для реалізації цих обсягів. Зокрема, зазначається, що в українському експорті за наявними середньостатистичними даними (з 2005 до 2007 рр.) питома вага країн мегарегіону становить менше ніж 3% (за хімічними товарами - менше ніж 0,5%), проте темп приросту українського експорту у 2007 - 2008 рр. становив більше ніж 20% за товарами і послугами (за продуктами харчування - більше ніж 70%). Крім того, розраховані обсяги збільшення українського експорту є меншими від абсолютного приросту українського експорту з 2007 до 2008 р. у понад 50 разів за товарами й у 20 разів за послугами.

Автором визначена ціла низка причин низької активності українських компаній на ринках країн Західної Африки. Зокрема, зазначається відсутність достатньої інформації про особливості господарств, ведення бізнесу та потреби цих країн. Серед інших негативних факторів розвитку взаємовигідного співробітництва в дисертації названо: нерозвиненість договірно-правової бази двосторонніх відносин; неволодіння інформацією про можливості протистояння ризикам інвестування в західноафриканських державах, пов'язаним з політичною та соціально-економічною нестабільністю і корупцією; низька активність українських компаній щодо просування своєї продукції на світових ринках, зокрема через участь у виставково-ярмаркових заходах на території мегарегіону Західної Африки.

Сформульовані рекомендації щодо формування стратегії взаємодії України з державами мегарегіону, сутність якої полягає в посиленні ваги нашої країни на внутрішніх ринках континенту за допомогою виборювання лідерства в окремих сегментах національних економік через зміцнення конкурентних позицій вітчизняних компаній серед діючих у мегарегіоні американських, європейських, російських та китайських ТНК.

Аналізуючи попит господарств країн Західної Африки та трансакційні витрати за різних форм економічного співробітництва з цими країнами, а саме прямого зарубіжного інвестування або експорту, дисертант робить висновок, що зростання українського експорту до них є можливим завдяки більш активному залученню до виробництва в цих країнах зі створенням нових суб'єктів господарювання, наприклад спільних підприємств або зарубіжних філій.

На основі аналізу наявного світового досвіду щодо налагодження міжнародного співробітництва та технологічних можливостей України та країн Західної Африки була запропонована поліструктурна модель диверсифікації зовнішньоекономічних відносин української держави з названими країнами на основі застосування комплексного підходу. Її сутність полягає у формуванні з боку української держави кластерних систем економічної експансії у селективних галузях із забезпеченням управлінської складової їх функціонування та створення на цій основі спільних виробничо-торговельних мереж замкненого виробничого циклу.

Вертикальний взаємозв'язок фірм у кластерах, до роботи в які будуть залучені українські підприємства, полягає в постачанні технічних товарів та послуг з України для створення такого виробництва в них, яке утворюватиме єдиний ланцюг вартості. Такий підхід обумовлює системність та структурну основу їх діяльності, що сприяє посиленню їх стійкості, стабільності, контрольованості та більшій прогнозованості.

Доведено, що найбільш раціональним і надійним способом виходу на ринки країн Західної Африки є створення кластерів на основі комбінації галузей, на які у них існує попит. Україна може запропонувати їм співробітництво в селективних галузях, зокрема у сільському господарстві, виробництві продовольчих товарів, рибальстві, обробній промисловості, медицині, гірничовидобувні індустрії, будівництві, наданні транспортних послуг, зокрема авіаційних, освіті, спільних наукових дослідженнях з океанографії та агрономії, військовій галузі, туризмі. Важливим завданням українських підприємств у кластерах є їх залучення в якомога більшу кількість спільних проектів та забезпечення ефективного управління функціонуванням кластерів. Це дасть можливість налагодити стабільний зв'язок між ними і контроль за функціонуванням виробничо-торговельної мережі.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв'язання наукового завдання щодо розвитку економічного співробітництва України з країнами Західної Африки в умовах подальшого посилення глобалізації світового господарства; виявлено особливості сучасного стану держав мегарегіону, оцінки рівнів багатосторонніх відносин з урахуванням техніко-технологічних можливостей вітчизняної економіки; розроблено науково обґрунтовану поліструктурну модель, яка забезпечує стійкі конкурентні позиції нашої держави на зовнішніх ринках, зокрема на західноафриканському.

1. Важливою тенденцією сучасного розвитку світового господарства є зміна ролі суб'єктів у взаємовідносинах країн, що розвиваються, з державами-лідерами, це обумовлено особливостями розвитку господарств вказаних груп країн. Деякі держави з їх числа (Бразилія, Індія, Мексика), перетворившись на впливових суб'єктів глобальної економіки, вибудовують свої відносини з розвинутими країнами виходячи не із слабкої позиції залежних та відсталих держав, а як рівноправні партнери, що діють на засадах вільної конкуренції. Інша група країн, що розвиваються, знаходячись на низькому низького рівня розвитку, так звані глобальні аутсайдери, не можуть на паритетних засадах налагоджувати свої відносини з розвинутими країнами і бути активними учасниками світової економіки. Суттєвою відмінністю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країн, що розвиваються у порівнянні з періодом що розпочався після падіння колоніальної системи є те, що у держав цієї групи з'явилася альтернатива для реалізації цілого ряду господарських проектів з числа більш успішних країн, що веде до створення нового формату відносин “Південь-Південь”.

2. У моделях економічного розвитку країн, у яких головними ознаками господарств є економічна відсталість та залежність від зовнішнього фінансування, найсуттєвішим чинником долання їхньої депресивності є рівень розвитку людського капіталу, який враховує освітній та професійний рівень трудових ресурсів, а також мотивацію місцевого населення до господарської діяльності. Саме людський капітал обумовлює пріоритетність спрямування іноземних капіталів, які за умови комплексного підходу щодо підвищення рівня державного управління економічними процесами, втілення реформ для покращення ефективності господарства та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків матимуть позитивний ефект для економічного розвитку країн-реципієнтів у середньо- та довгостроковому періоді.

3. Найбільш значущими індикаторами системної характеристики економічних відносин країн низького рівня розвитку є розрахунок “непрямих” ефектів, який полягає у порівнянні динаміки змін показників структури експорту товарів та послуг, оцінки якості економічного зростання, яке має гармонізувати з темпами зростання експорту, технологічного імпорту, співвідношеннями експортної та імпортної квот.

4. На сучасному етапі розвитку західноафриканського мегарегіону спостерігається диспаритет їх міжнародного економічного співробітництва, що обумовлено особливостями цього процесу в кожній з країн окремо. Зокрема, економічне зростання за рахунок збільшення обсягів експорту з його паралельною диверсифікацією при підтримці технологічного імпорту відбувається тільки у Мавританії, Кабо-Верде, Кот-д'Івуарі та Сенегалі, за рахунок виключно зростання обсягів експорту без його диверсифікації - у Нігерії, також ці країни є лідерами Західної Африки за показниками ВВП на душу населення. У решті ж держав мегарегіону зростання відбувається, головним чином, через нарощування обсягів технологічного імпорту, який в силу відсутності процесу переробки головних експортних товарів, не може бути компенсований диверсифікованим та динамічним експортом, що й обумовлює посилення макроекономічних диспропорцій.

5. Серед різних концепцій, які могли б бути закладені в основу економічного розвитку країн Західної Африки з урахуванням особливостей їх господарств, найбільш прийнятною є концепція розвитку внутрішнього попиту, яка повинна реалізовуватись разом із поступовою лібералізацією економіки. За умови підвищення внутрішнього попиту, продуктивності та забезпечення оперативного постачання продукції сільського господарства (основної галузі національної економіки) на споживчі ринки, що потребує просування логістики та інфраструктури, ця галузь могла б відіграти вирішальну роль в економічному зростанні держав мегарегіону. Стратегічні напрями диверсифікації зовнішньоекономічного співробітництва країн Західної Африки полягають у стимулюванні притоку іноземних інвестицій для покращення технологічного рівня національних виробництв, забезпечення місцевого попиту по тим групам товарів, по яких є достатньо місцевих ресурсів, покращення структури експорту за рахунок розширення послуг та удосконалення процесу переробки.

Механізмом втілення концепції розвитку внутрішнього попиту має стати спільна мегарегіональна інтеграційна політика, яка завдяки об'єднувальному ефекту здатна компенсувати брак ресурсів у цих країнах, в першу чергу капітальних, підвищити рівень розвитку людського капіталу, що обумовлює надійність цієї політики для забезпечення економічного розвитку та протистояння впливу зовнішніх негативних шоків попиту та пропозиції.

6. Не дивлячись на помітне зростання обсягів торгівлі України з країнами Західної Африки з початку 2000-х рр., їх питома вага в загальній структурі української торгівлі залишається мізерною. Головна причина низької конкурентоспроможності українських компаній на ринках країн Західної Африки лежить у низькій диверсифікованості структури українського експорту із суттєвим домінуванням в ньому чорних металів та виробів з них. Незначну частину в ньому становлять хімічні товари, продукти харчування та технічні товари. Обсяги поставок вказаних груп товарів з України є нестабільними і носять фрагментарний характер. Але, саме на ці групи товарів країни Західної Африки мають стабільний попит, що несе в собі великий потенціал для українських компаній.

7. Причинами низької активності українських компаній на ринках країн Західної Африки є відсутність достатньої інформації щодо особливостей національних господарств, ведення бізнесу і реальної структури та обсягів споживчого попиту в них. Крім цього до числа стримуючих факторів відносяться: нерозвиненість договірно-правової бази двосторонніх відносин; відсутність застережних механізмів протистояння ризикам інвестування в країнах Західної Африки, що пов'язане з політичною та соціально-економічною нестабільністю і корупцією; а також низька активність українських компаній щодо просування своєї продукції, зокрема, через участь у виставково-ярмаркових заходах.

8. Незважаючи на низький рівень розвитку держави Західної Африки можуть відігравати надзвичайно важливу роль для розширення ринків збуту української продукції. Сутність формування стратегії взаємодії України з державами мегарегіону Західної Африки полягає у посиленні ваги нашої країни на внутрішніх ринках континенту через виборювання лідерства в окремих сегментах національних економік за допомогою зміцнення конкурентних позицій вітчизняних компаній серед діючих в мегарегіоні американських, європейських, російських та китайських ТНК. Зростання українського експорту до них є можливим через більш активне залучення до виробництва в цих країнах із створенням нових суб'єктів господарювання. Зокрема кластерних систем економічної експансії у селективних галузях із забезпеченням управлінської складової їх функціонування та створення на цій основі спільних виробничо-торговельних мереж замкненого виробничого циклу. Вертикальний взаємозв'язок фірм у кластерах, в які будуть залучені українські підприємства, полягає в постачанні технічних товарів та послуг з України для виробництва в цих країнах, що утворюватиме єдиний ланцюг вартості.

9. Найбільш раціональним і надійним способом виходу на ринки країн Західної Африки є створення таких кластерів, які базуються на основі комбінації галузей, по яких у них існує попит. Україна може запропонувати їм співробітництво в селективних галузях, зокрема в сільському господарстві, виробництві продовольчих товарів, рибальстві, обробній промисловості, медицині, гірничовидобувній індустрії, будівництві, наданні транспортних послуг, зокрема авіаційних, освіті, спільних наукових дослідженнях з океанографії та агрономії, військовій галузі, туризмі. У кластерах важливим завданням українських підприємств буде залучення їх в якнайбільшу кількість спільних проектів та забезпечення ефективного управління функціонуванням кластерів. Це дасть можливість налагодити стабільний зв'язок між ними і контроль за функціонуванням виробничо-торговельної мережі.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Соколова З.С. Трансформація парадигми економічних відносин країн, що розвиваються, з державами-лідерами / З.С. Соколова // Економіка: проблеми теорії та практики : зб. наук. праць. - Д : Дніпропетр. нац. ун-т, 2007. - Вип. 234. - Т. ІІ. - С. 515 - 526.

2. Соколова З.С. Країни Західної Африки як зовнішні ринки для української продукції / З.С. Соколова // Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект : сб. науч. тр. - Донецьк: Донецк. нац. ун-т, 2008. - Ч. І. - С. 355 - 360.

3. Соколова З.С. Стратегічні позиції міжнародних ТНК у Західній Африці / З.С. Соколова // Зовнішня торгівля: право та економіка : наук. журн. - К.: М-во фінансів України; Укр. держ. ун-т фінансів та міжнародної торгівлі. - 2008. - № 3 (38). - С. 58 - 64.

4. Соколова З.С. Еволюція моделей економічного розвитку країн, що розвиваються / З.С. Соколова // Економічний вісник університету ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди” : зб. наук. праць. - 2008. - Вип. 7. - С. 120 - 127.

5. Соколова З.С. Сучасний стан та перспективи економічного співробітництва України з країнами Західної Африки / З.С. Соколова // Формування ринкових відносин в Україні : зб. наук. праць. - К. : Науково-дослідний економічний інститут. - 2009. - № 1 (92). - С. 29 - 33.

6. Соколова З.С. Регіональна інтеграція як фактор подолання депресивного розвитку країн Західної Африки в умовах глобалізації / З.С. Соколова // Матеріали І міжнар. наук. конф. “Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій”, 20-21 лютого 2008 р., м. Суми. - Суми : Сумський обл. ін-т післядипломної пед. освіти, 2008. - С. 40-42.

7. Соколова З.С. Місце західноафриканських країн в зовнішньоторгівельній діяльності України / З.С. Соколова // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Геопросторова стратегія України та її регіонально-інтеграційне спрямування”, 12 квіт. 2008 р., м. Харків. - Х. : Харків. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 106-108.

8. Соколова З.С. Стратегія прямих іноземних інвестицій міжнародних ТНК в країнах Західної Африки / З.С. Соколова // Матеріали VIII міжнар. наук-практ. конф. “Транснаціоналізація міжнародної економіки та пошук шляхів інноваційної співпраці”, 15 квіт. 2008 р., м. Київ. - К. : Укр. держ. ун-т фінансів та міжнар. торгівлі, 2008. - С. 174-176.

9. Соколова З.С. Сучасний стан та особливості міжнародного економічного співробітництва західноафриканських країн / З.С. Соколова // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Условия экономического роста в странах с рыночной экономикой”, 23-24 квіт. 2008 р., м. Переяслав-Хмельницький. - Переяслав-Хмельницький : Экон. ф-т ГВУЗ “Переяслав-Хмельницкий ГПУ им. Григория Сковороды”, 2008. - С. 377-382.

10. Соколова З.С. Значення інтеграції у зовнішньоекономічних відносинах України з країнами Західної Африки / З.С. Соколова // Матеріали Всеукр. наук. конф. “Теоретичні та практичні аспекти інноваційної діяльності в умовах глобальної економічної системи”, 16-18 трав. 2008 р., м. Маріуполь. - Маріуполь: Приазовский государственный технический університет, 2008. - С. 260-263.

Анотація

Соколова З.С. Стратегія економічного співробітництва України з країнами Західної Африки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Національний авіаційний університет. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню теоретичних та практичних проблем розвитку економічного співробітництва України з країнами Західної Африки в контексті розширення ринків збуту для української продукції.

Досліджені методологічні засади аналізу зовнішньоекономічних відносин країн, що розвиваються. Встановлено, що суттєвою відмінністю сучасного етапу розвитку зовнішньоекономічних зв'язків країн, що розвиваються у порівнянні з періодом що розпочався після падіння колоніальної системи є те, що у держав цієї групи з'явилася альтернатива для реалізації численних господарських проектів з числа більш успішних країн, що веде до створення нового формату відносин “Південь-Південь”. Визначена сутність методики оцінки ефективності їх економічного співробітництва, яка полягає у порівнянні зміни показників структури експорту, включаючи товари й послуги, і якості економічного зростання з темпами зростання експорту й технологічного імпорту.

Проаналізовані особливості економічного розвитку західноафриканських країн, який в більшості з них відбувається за рахунок нарощування обсягів технологічного імпорту. Визначено, що стратегічні напрями диверсифікації зовнішньоекономічного співробітництва країн Західної Африки полягають у стимулюванні притоку іноземних інвестицій для покращення їх технологічного рівня, налагодження виробництва для забезпечення місцевого попиту на товари, по яким вони достатньо забезпечені ресурсами, і покращення структури експорту за рахунок розширення послуг та удосконалення процесу переробки.

Визначена сутність стратегії економічного співробітництва України з країнами Західної Африки, яка полягає у посиленні ваги нашої країни на внутрішніх ринках континенту. Розроблена поліструктурна модель економічного співробітництва України із країнами Західної Африки, яка повинна забезпечити конкурентні позиції українським компаніям на зовнішніх ринках.

Ключові слова: країни, що розвиваються, найменш розвинені країни, міжнародна економічна інтеграція, ефективність економічного співробітництва, конкурентні позиції, модель економічного співробітництва.

Аннотация

Соколова З.С. Стратегия экономического сотрудничества Украины со странами Западной Африки. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 - мировое хозяйство и международные экономические отношения. - Национальный авиационный университет. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и практических вопросов развития экономического сотрудничества Украины со странами Западной Африки в контексте решения задачи расширения рынков сбыта украинской продукции.

Рассмотрены основные тенденции развития экономических отношений развивающихся стран с державами-лидерами с целью определения распределения сил глобальной экономики. Установлено, что главным отличием современного этапа развития внешнеэкономических связей развивающихся стран в сравнении с периодом после падения колониальной системы является появление для них альтернативы для реализации экономических проектов с более успешными странами из группы развивающихся стран, что ведёт к развитию отношений в формате “Юг-Юг”.

В диссертации проанализированы модели экономического развития развивающихся стран. Определено, что главным фактором экономического развития является уровень развития человеческого капитала. При этом предложен вариант модели для стран, главными особенностями которых являются экономическая отсталость и зависимость от внешнего финансирования путём уточнения составляющих человеческого капитала, куда кроме образовательного и профессионального уровня трудовых ресурсов также входит фактор мотивации населения к хозяйственной деятельности.