Розвиток світового господарства

По-третє, в експорті низька частка машин, обладнання, об'єктів інтелектуальної власності (патентів, ліцензій, ,,ноу-хау"). Згідно з даними міністерства статистики України, у 1993р. тільки 0,5% від загальної кількості вироблених нових видів машин і обладнання за своїми технічними характеристиками були конкурентоспроможними.

По-четверте, незначна частка в експорті товарів, які виготовляються відповідно з договорами про міжнародну спеціалізацію та кооперування виробництва.

По-п'яте, значно зростає частка бартерних операцій. Якщо у 1992р.вона становила близько 13%, то наприкінці 1994р.-понад 80%. Високий рівень бартеризації зовнішньої торгівлі зумовлений зняттям обмежень щодо квотування і ліцензування. Характерно й те, що бартерна торгівля поширюється навіть на ті товари, які є високоліквідними і раніше реалізовувалися переважно за валюту, мають вирішальне значення для отримання валютних доходів держави. Частка такої продукції у бартерній торгівлі в 1995р. становила близько 75%.

Значна частина тих коштів, які заробляють підприємства-експортери, осідає у банках зарубіжних країн. Так, у 1992р. при експорті продукції за кордон на 3,2млрд. дол. до державної скарбниці надійшло лише 165 млн. У 1993р. в Україну повернулося лише 20% валютної виручки. За 9 місяців 1994р. за кордоном, передусім у країнах колишнього Союзу, осіло 1,4 млрд. дол., а в Україну надійшло лише 0,4млрд. дол.[9,70]

Сюди також можна включити і відсутність системного регулювання зовнішньоекономічних відносин, концептуально хибні підходи до принципів валютного контролю, суб'єктивні підходи до принципів валютного контролю, суб'єктивні підходи до визначення державних пріорітетів у галузі немитного регулювання та загальноекономічна криза України призвели до значного зменшення обсягу зовнішньоекономічного обороту, катастрофічного зниження ефективності експорту, руйнації державного валютного фонду, виникнення масових зловживань і корупції.

Але казати, що на Україні нічого не робиться в зовнішньоекономічній сфері не можна, і прикладом цьому може стати міжнародна науково-практична конференція на тему "Реформування зовнішньоекономічної сфери України", яка була організована Київським національним університетом імені Тараса Шевченка, комісією Верховної Ради України з питань економічної політики і управління народним господарством, Міністерством економіки України, Міністерством зовнішньоекономічних зв'язків і торгівлі України, рядом інших організацій. У роботі конференції взяли участь вчені та спеціалісти з України, США, Росії, Німеччини, Китаю та інших країн. На конференції відзначалося, що у зовнішньоекономічній сфері перед Україною стоять принципово нові цілі з реалізації сучасної концепції включення економіки в систему світових господарських зв'язків: використання зовнішньоекономічних зв'язків для припинення економічного спаду й початку стабілізації соціально-економічного становища країни; розвитку експорту як структуроутворюючого фактора ; акумуляції додаткових фінансових ресурсів з метою структурної перебудови; проведення політики перехідного протекціонізму.

На думку учасників конференції, можливості імпортозамінної політики для України в умовах різкого спаду суспільного виробництва і скорочення внутрішнього попиту дуже обмежені, тому гострою є необхідність розробки спеціальної програми розвитку експорту. Основою практичного застосування конкретних заходів стимулювання експорту, запропонованих учасниками конференції, може бути розмежування всіх видів виробництв на неконкурентноспроможні, мало конкурентні та конкурентні.

При обговоренні проблем міжнародного руху капіталів було зазначено, що українським виробникам необхідно ширше переходити до створення своїх філіалів і змішаних товариств за кордоном як до ефективнішої й розвинутішої форми міжнародного економічного спілкування. Це дозволяє обійти багато обмежень і бар'єрів на шляху експорту української продукції до країн - членів СНД, до Європейського Союзу, східно-європейських держав. Поширення національного режиму на іноземні інвестиції в Україні разом з тим необхідно підкріпити стимулюванням припливу ресурсів з-за кордону в окремі регіони країни, ширшим залученням іноземних інвесторів у процес приватизації і стабілізації правового поля діяльності інвесторів. Водночас це дозволить легалізувати експорт тіньової економіки, що досягає, за деякими оцінками, 30 - 40 % від обсягу експорту, що офіційно реєструється.

ВИСНОВОК

Розвиток сучасного світу все більшою мірою залежить від здійснення системи загальнолюдських інтересів, оскільки саме їхній розвиток і використання визначають, зрештою, прогрес сучасно світу. Сьогодні особливе місце у зростанні цілісності всесвітнього господарства належить розвитку загальнолюдських інтересів і розв'язанню глобальних проблем.

Світове господарство розвивається на основі сучасного різноманітного, суперечливого і водночас взаємозалежного світу, цілісність якого зростає.

На мою думку, головним фундаментом розвитку світового господарства є удосконалення виробництва, впровадження нових технологій у господарське життя, створення сприятливих умов для вільного розвитку кожної країни, якого б економічного розвитку вона не досягла, забезпечення мирного не лише політичного, а й економічного співіснування світу.

Світове господарство історично сформувалося на межі XIX--XX ст. як ринкове, підприємницьке. Складалося воно сторіччями, коли економічні засади його формування доповнювалися позаекономічними, воєнно-колоніальними методами. Тому світове господарство є історичною і політико-економічною категорією. Сучасне світове господарство характеризується прискоренням ряду довготривалих тенденцій, насамперед:

ь збереження стабільних темпів економічного зростання;

ь підвищення ролі зовнішнього чинника в господарському розвитку країн;

ь глобалізація фінансових ринків і посилення взаємозалежності національних економік;

ь "деіндустріалізація" і зростання питомої ваги сфери послуг;

ь розвиток регіональних інтеграційних процесів.

У курсовій роботі я дослідив сучасний розвиток світового господарства, виявив його суть та структуру, привів сутність економічних законів світового господарства. Щодо структури світового господарства, то вона формується через такі найбільш інтенсивні сектори міжнародних економічних відносин:

ь міжнародна науково-виробнича сфера;

ь міжнародній виробничій сфері;

ь сфера міжнародного обігу, товарно-грошових відносин;

Отже, світове господарство як зростаюча діалектична цілісність взаємопов'язаних національних господарств різних країн, їхніх угруповань та об'єднань стає єдиним організмом, поза яким не може нормально розвиватися жодна держава, до якої його підсистеми вона б не належала і на якому економічному рівні не перебувала.

Дослідивши у своїй роботі сутність та структуру світового господарства, а також темпи розвитку основних його показників, я дійшов висновку, що сьогодні світове господарство -- це сукупність національних господарств окремих країн та їхніх об'єднань, які взаємопов'язані міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

- Предборський В.А., Гагарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія: підручник./Київ. Кондор.-2003.

- Рибалкін В.О., Бодров В.Г . та ін. Політична економія: навчальний посібник./Київ. Академвидав.-2004.

- Климко Н., Нестеренко В. та ін. Основи економічної теорії / Київ. Вища школа.

- Конституція України. Економічні закони України.

- http://tvov.ru

- http://www.br.com.ua

- http://kuchka.info

- http://pidruchniki.com

- http://schoollib.com.ua

- http://www.ukr-tur.narod.ru

Размещено на Allbest.ru