Податкова система Сполучених Штатів Америки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Реферат

Податкова система Сполучених Штатів Америки

1. Система податків США

федеральний бюджет податок

В центрі системи федеральних податків знаходиться індивідуальний прямий прибутковий податок (personal income tax), забезпечуючи близько 49% податкових надходжень до федерального бюджету, обсяг якого у 2002/2003 фінансовому році досяг 2 трильйонів доларів.

Найперша проблема прибуткового податку - визначення оподатковуваного доходу як бази оподаткування. Важлива деталь: податковий кодекс США не дає визначення доходу. Згідно поправки до Конституції про запровадження індивідуального прибуткового податку, «Конгрес наділяється правом вводити і збирати податки на доходи з будь-яких джерел», тобто чіткий перелік конкретних видів доходів не передбачений.

В США Роберт Хейг і Генрі Сімонс запропонували інше визначення доходу: дохід - це грошова вартість чистого приросту реальної вартості індивідуального споживання протягом певного періоду. Другими словами, дохід підсумовує вартість фактичного споживання плюс чистий приріст потенційного споживання (багатства, капіталу, заощаджень) даної особи за певний час.

Отже, за способом Хейга-Сімонса дохід включає всі джерела як фактичного, так і потенційного споживання, незалежно від грошової чи товарної форми споживання. В той же час, даний спосіб передбачає скорочення доходу на суму зменшення потенційного споживання.

Неоподатковуваний мінімум (personal and dependency exemption) складає 6000 дол. на кожного члена сім'ї у рік (дані 2004 р.), стандартна скидка (basic standard deduction) за даними 2002 р. - 7850 дол. на подружжя (при подачі спільної декларації). Крім того, по відношенню до деяких категорій платників діє додаткова стандартна скидка (each additional standard deduction) у розмірі 900 дол. на сім'ю, 1150 дол. - на самітних, а також на подружжя при подачі окремих декларацій. (Для довідки: межа бідності для сім'ї з чотирьох чоловік складає 14335 дол.; середня величина сімейного доходу дорівнює близько 40 тис. дол.).

Максимальні ставки індивідуального прибуткового податку мають тенденцію до зниження: 1954-1961 рр. - 91%; 1962-1981 рр. - 70%; з 1982 р. - 50%; 1986 р. - 39,6%; 2001 р. - 30,1%; 2002 р. - 38,6%. Мінімальна ставка з 1986 р. знаходилася на рівні 14-15%, в 2002 р. знижена до 10%. З 1998 р. для всіх категорій платників діяла п'ятиступенева прогресія, в 2002 р. установлена шестиступенева шкала оподаткування. Коли нагадати, що до 1986 р. діяла 14 ти розрядна шкала, вочевидь значне спрощення адміністрування податку.

На другому місті за питомою вагою у доходах федерального бюджету (біля 33,5%, більше 600 млрд. дол.) знаходяться цільові соціальні податки або внески (обов'язкові платежі) у фонди соціального страхування: податок для фінансування програм соціального страхування (social security tax), податок для медичного обслуговування (medicare tax), податок на фінансування допомог по безробіттю (unemployment tax). Податок на соціальне страхування (пенсії по старості та інвалідності, допомоги по тимчасовій непрацездатності) справляються в залежності від фонду заробітної плати за ставкою 12,4%, яка розділяється порівну - по 6,2% для роботодавців і працюючих. За таким же принципом розщеплюються порівну ставка податку (2,9%) на медичне обслуговування та податок у фонд допомог по безробіттю (14,5% від фонду заробітної плати).

Зокрема, за рахунок податку на медичне обслуговування фінансуються федеральні програми Medicare - безплатного лікування літніх людей (старших 65 років) і Medicaid - безплатної або пільгової медичної допомоги тим, хто не може оплачувати лікування.

Податок на прибуток корпорацій (corporate income tax) складає близько 10% доходів федерального бюджету (близько 200 млрд. дол.). Він справляється за 8 ми розрядною шкалою оподаткування.

Отже, особливість американського податку на прибуток корпорацій полягає в тому, що максимальна ставка в загалом прогресивній шкалі оподаткування знаходиться не в кінці шкали, а в її середині.

Всі корпорації, незалежно від розміру, оподатковуються в однаковому порядку, в тому числі мають право на податкові кредити. Збори акціонерів вправі прийняти рішення, за яким податок сплачується не на корпоративному рівні, а самими акціонерами в формі прибуткового податку з дивідендів. Саме у такий спосіб сплачує податок на прибуток більшість американських корпорацій.

Крім розглянутих прямих індивідуального і корпоративного прибуткових податків, у США справляється так званий альтернативний мінімальний податок (АМП), який був запроваджений у 1969 р. з метою запобігання зменшення платниками з високим рівнем доходів податкових зобов'язань шляхом зловживання пільгами, знижками і кредитами, передбаченими для податку на прибуток корпорацій (тобто легалізованого ухилення від податків). Для АМП кількість пільг значно скорочена. Отже, АМП - реакція на можливість такої комбінації пільг і знижок, що здатна звести податкові зобов'язання нанівець. Якщо АМП, нарахований однаково на дохід корпорації чи фізичної особи, перевищує суми звичайних зобов'язань по корпораційному й індивідуальному прибуткових податках, то платник має сплатити саме альтернативний податок. Ставки АМП: 26% для фізичних осіб, доходи яких не перевищують 175 тис. дол., і 28% на суму перевищення 175 тис.; для корпорацій - 20%.

Прямий податок на спадщину і дарування - податок на майно, яке переходить до спадкоємців (посмертний податок) і/або роздаровується при житті. Лише 2% громадян США підпадають під дію даного податку, оскільки майно вартістю менше 675 тис. дол. не оподатковується. До 2006 р. Неоподатковуваний поріг має піднятися до 1 млн. дол. Дарування, вартість яких не перевищує 10 тис. дол. на рік, також звільнені від оподаткування. Тому не дивно, що надходження податку на спадщину і дарування складають 1,5% доходів федерального бюджету (близько 28 млрд. дол.). Податок справляється за прогресивною шкалою при мінімальній ставці 18% і максимальній - 55%.

Помітна особливість американської системи федеральних податків - відсутність непрямого податку на додану вартість, що вочевидь суперечить загальносвітовій тенденції. Полеміка навколо цього податку ведеться в США давно, але уряд так і наважився запровадити ПДВ на федеральному рівні. Можливі причини полягають у тому, що проти налаштовані впливові ділові кола, з погляду яких ПДВ не надає реальних конкурентних переваг американським корпораціям на внутрішньому ринку та у зовнішніх економічних зв'язках. Крім того, в опозиції до ПДВ знаходяться губернатори штатів, оскільки даний податок буде конкурувати з штатним податком із продаж.

Домінуюче фіскальне значення прямого оподаткування індивідуальних доходів у структурі державних доходів відображає високу ефективність ринкової економіки США, матеріальний добробут американського суспільства, де абсолютна більшість громадян мають високі доходи з відповідно високою купівельною та податковою спроможністю.

2. Система податків штатів і місцевих податків

В американській традиції організації державних фінансів відсутнє поняття зведеного або консолідованого бюджету як предмету законодавчих актів, фінансово-економічного аналізу чи показника офіційної статистики. Всі ланки бюджетної системи США автономні, формально незалежні одна від одної. Ця традиція походить із двох джерел: американської історії та національної ментальності.

Відповідно до принципів фінансової автономії та бюджетного федералізму, котрі історично склалися в США, кожна з ланок бюджетної системи має власні, закріплені за нею податкові доходи. Між окремими бюджетами податки розмежовуються на підставі трьох підходів:

- виключного права (податок закріплений за одним із бюджетів: федеральним, штатним чи місцевим);

- співпадаючого права (на один і той же податок мають право різні рівні влади, податкові надходження розподіляються між бюджетами в дольовому порядку або мають форму надбавок; наприклад, у такому порядку справляється податок на майно, надходження від якого розподіляються між бюджетами штату та місцевими бюджетами міст, графств, округів);

- делегованого права або «правила Ділона» (з одного рівня влади на інший разом із певними повноваженнями передаються і адекватні податкові доходи, необхідні для їх фінансування).

Основу доходної бази бюджетів штатів складають прямі прибуткові податки з громадян і корпорацій, а також непрямий податок із продаж. Ставки прямого прибуткового податку диференційовані в залежності від штату в діапазоні від 2 до 15%. Реальну автономію штатів відображає також порядок визначення оподатковуваного доходу та справляння індивідуального прибуткового податку, що кожен із штатів робить посвоєму. Так, одні оподатковують лише доходи громадян свого штату, незалежно від місця походження доходів. Інші обмежуються доходами, одержаними в межах даного штату. Треті враховують всі доходи, незалежно від території їх походження

Подібний різнобій створює умови для так званої міграції податків із штату в штат, і, звичайно, породжує серйозні труднощі в адмініструванні податків. Крім того, штати мають право установлювати власний неоподатковуваний мінімум.

Непрямий податок із продаж (sales tax) - різновид податку з обороту - стягують у 44 штатах. Ставки знаходяться в межах від 3 до 8,25%. Самі високі ставки в Каліфорнії (7,25%) і Нью-Йорку (8,25%), що можна пояснити виключно високим економічним потенціалом саме цих штатів. Як виняток, у штаті Мічиган, одному на всю країну, з 1975 р. запроваджений податок на додану вартість.

На рівні штатів справляється також комбінований податок на ділову активність, який складається з двох частин: непрямого податку з річного обороту (ставки 1-2,5%) і прямого податку на фонд заробітної плати (1,6%).

Серед місцевих податків найперше фіскальне значення має прямий податок на нерухоме і рухоме майно. В загальній сумі місцевих податків доля майнового податку в окремі роки перевищує 80%. До нерухомого майна відносять землю, будинки, будівлі та споруди різного призначення. Під рухомим майном розуміють власність «осязаему и неосязаемую». До першої належать виробниче обладнання, товарні запаси, худоба, а також деякі предмети особистого користування та побутового призначення (витвори мистецтва, антикваріат, коштовності); до другої - цінні папери (акції, облігації), договори і патенти, що засвідчують право їх власника на певний дохід.

Ставка податку на нерухоме майно (землю і будівлі) сягає 6,75% від 1/3 їх оціночної вартості, але в середньому по країні складає 1,4%.

3. Адміністрування податків

Федеральний уряд здійснює виконавчі функції, реалізує державну політику, що передбачає адміністрування федеральних фінансів (збирання податків, витрачання бюджетних коштів, управління державним боргом); управління персоналом федеральних відомств, менеджмент федеральною власністю, а також реалізацію програм фінансової підтримки штатів і місцевих органів самоврядування.

Найбільш впливовим федеральним відомством є Міністерство фінансів (Department of the Treasury, інколи перекладається також як Державне казначейство) - головна фінансова установа держави, що здійснює емісію та стабілізує національну валюту; реалізує бюджетну, фіскальну та економічну політику; регламентує діяльність фінансових інститутів; регулює виробництво алкогольних напоїв, тютюнових виробів, вогнепальної зброї; бореться з економічною злочинністю (зокрема, з «відмиванням» доходів, одержаних незаконним способом); забезпечує берегову охорону.

Основний структурний підрозділ мінфіну США СВД - Служба внутрішніх доходів (Internal Revenue Service), декларована місія якої: «забезпечення американських платників податків послугами вищої якості через допомогу в роз'ясненні та виконанні податкових зобов'язань, а також застосування податкових законів належним чином і справедливо по відношенню до всіх». Збирання податків має бути якомога економнішим під кутом зору менших затрат часу, фінансових, матеріальних і людських ресурсів. Діяльність СВД поєднує функції власне податкової служби і податкової поліції.

Структуру СВД складається з центрального апарату; семи регіональних управлінь; 62 податкових округів; 10 сервісних центрів електронної обробки даних. На початок 2004 р. у системі СВД працювало 99 тис. персоналу.

Фактичні видатки на утримання та функціонування СВД складали в 2007 фінансовому році 10,2 млрд. дол. або 0,5% від суми зібраних податків. Таким коштом СВД забезпечує поступлення доходів до федерального бюджету на рівні 86% потенційної податкоспроможності. 83% податкових зобов'язань сплачуються добровільно і 3% - у примусовому порядку. Тобто, через ухилення від сплати податків СВД не добирає 14% надходжень. Не дивно тому, що СВД, не знімаючи мети забезпечення добровільної сплати податків, проголосила своїм основним завданням полегшення становища платників шляхом надання консультативних послуг; роз'яснення платникам їхніх податкових зобов'язань; справедливого застосування податкового законодавства. Вирішальними факторами, які впливають на рівень податкової дисципліни, СВД вважає не стільки посилення контролю, скільки навчання, інформування, консультування платників. Обов'язки американських платників податків збалансовані з їхніми правами. Так, помилкові, з погляду платника, рішення працівників податкової служби він може оскаржити в адміністративному порядку на декількох послідовних рівнях. Перша інстанція - звернення зі скаргою до начальника відповідного податкового органу; друга - відділ апеляцій СВД; третя - Податковий суд (U.S. Tax Court), який розглядає відхилені апеляції; четверта - окружний федеральний суд загальної юрисдикції; п'ята і остання інстанція - Федеральний апеляційний суд, що призначений до розгляду позовів, поданих проти державних установ. Таким чином, прийнята в США система оскарження практично виключає помилки й несправедливості в сфері оподаткування.

У США та інших західних країнах податковим видаткам на аналітичному і політичному рівнях відводиться значна увага в силу їх суперечливої ролі: з одного боку вони знижують фіскальну ефективність податкової системи, а з другого є важливим засобом розподілу ресурсів та впливу на економічні процеси. Тому скорочення або скасування податкових видатків поєднується з зусиллями по підвищенню ефективності їх використання.

4. Федеральний бюджет США

Структура та місце податкових платежів у федеральному бюджеті США

Серед доходів федерального бюджету переважають прямі податки. Доходи ж штатів та місцевих органів влади головним чином формуються за рахунок непрямих податків та майнового оподаткування.

Основними джерелами доходів федерального бюджету США традиційно є податок на доходи громадян та податок на прибуток корпорацій.

Це підтверджується даними, що серед доходів федерального бюджету за прогнозами на 2001 рік податок на доходи громадян становитиме 9,6 відсотка від ВВП, податок на прибуток корпорацій - 2,1 відсотка, соціальне страхування та пенсійне забезпечення - 7 відсотків, акцизи - 0,7 відсотка, інші платежі - 1 відсоток.

Головним джерелом податкових надходжень до федерального бюджету США, як і в ряді інших країн з розвиненою економікою, є податок на доходи громадян. Це пояснюється, в першу чергу, високим рівнем оплати праці, а також ефективною роботою податкової служби країни.

Дефіцит федерального бюджета США

Дефіцит федерального бюджета США становить рекордні 1,417 трлн долл., це число становить 10% ВВП країни. Відзначимо, що показник дефіциту більший ніж в 3 рази ніж число минулого року 455 млрд долл.

Правда, за словами міністра фінансів США Тімоті Гайтнера, бюджетний дефіцит виявився менше, ніж прогнозувало міністерство - частково тому, що вдається виправляти фінансову систему при менших витрат платників аналогів.

В серпні 2009 г. керівництво США прогнозувало, що дефіцит федерального бюджета дійде до 1,58 трлн долл.

Доходи бюджета США в минулом фінансовому році становили 2,105 трлн долл. (на 16,6% нижче, ніж в минулому році), витрати - 3,522 трлн долл. (на 18,2% більше).

Адміністрація президента США Барака Обамы вклала провину за рекордний дефіцит федерального бюджета на попередню владу. «Дефіцит (бюджета) в 2009 фінансовому році в більшій частині був створений витратами и податковою політикою, успадковані від попередньої адміністрації», - говорится в бюджетном звіті Міністерства фінансів США.

По даним відомства, дії нової адміністрації, направлені на стабілізацію економіки і відбудову фінансового сектора, обумовить лише 24% загального бюджетного дефіцита.

5. Бюджетні надходження США від сплати податків

Сплата подадку громадян США

Ставка податку на доходи громадян побудована за прогресивною шкалою, яка з урахуванням рівня інфляції щорічно коригується.

Громадяни, праця яких пов'язана з отриманням чайових, у разі якщо вони перевищують 20 доларів США, зобов'язані щомісячно звітувати про їх суми роботодавцеві.

Якщо податок на доходи громадян не утримується уповноваженою на це особою, платник податку повинен забезпечити щоквартальне заповнення та подання до органів податкової служби розрахунку суми податку та сплатити її в установлений термін.

Важливим елементом в оподаткуванні є зобов'язання громадян звітувати про доходи неповнолітніх дітей, що знаходяться на утриманні батьків (зарплата, чайові, проценти від фінансових активів, гранти на навчання, які звільнені від оподаткування, тощо). В цьому разі батьки можуть за власним бажанням включити цю інформацію до власної декларації про доходи.

Податок на прибуток корпорацій

На другому місці серед бюджетних надходжень є податок на прибуток корпорацій. Механізм його стягнення дуже близький до механізму стягнення прибуткового податку з громадян. Податок сплачується щоквартально до 15 числа останнього календарного місяця кварталу виходячи з розрахункової оцінки річної суми податку. Для цього використовується один із двох методів розрахунку:

· сума квартального платежу визначається як 25 відсотків від загальної суми податку, що була наведена в податковій декларації за попередній звітний рік;

· сума квартального платежу визначається як 25 відсотків від суми податку, яку корпорація передбачає задекларувати в поточному році.

При цьому датою подання до податкового органу декларації про прибуток за минулий звітний рік та повної сплати податку є 15 число місяця року, наступного за фінансовим (для корпорацій фінансовий рік може не збігатися з календарним).

Хоча підходи при визначенні прибутку корпорацій, що підлягає оподаткуванню, є аналогічним до тих, що використовуються при оподаткуванні доходів громадян, але й існують важливі відмінності. Це, зокрема, коли корпорація, яка отримала пільгові кредити за ставками, нижчими від ринкових, повинна зазначити цю пільгу як додатково одержаний дохід.

Благодійні внески частково не враховуються при розрахунку оподатковуваного прибутку лише за умови, коли ці внески були зроблені на користь установ, визначених чинним законодавством.

З метою підтримки новостворених підприємств, законодавством дозволяється відносити витрати, пов'язані зі створенням підприємства, до капіталовкладень і амортизувати їх протягом п'ятирічного періоду із моменту створення підприємства.

Податки для роботодавців

Для роботодавців законодавством встановлено такі види федеральних податків:

податок на доходи працівників, які утримуються роботодавцем;

податки на соціальне страхування та федеральну програму охорони здоров'я;

податок на незайнятість.

Зазначені податки сплачуються щоквартально. Водночас для акумулювання податків, які утримуються з доходів працівників, ці кошти роботодавцем депонуються.

Акцизні збори

Ще одним важливим джерелом податкових надходжень федерального бюджету США є акцизи. До них належать податок на діяльність, пов'язану із здійсненням азартних ігор, за одержання виграшу в азартних іграх, за пальне, за надання транспортних послуг та здійснення авіаперевезень, за перевезення пасажирів водним транспортом, за використання важких автомобілів, за розкішні автомобілі, за використання речовин, що руйнують озоновий шар, за виробництво і реалізацію спиртних напоїв та вогнепальної зброї тощо. Вони, як правило, також сплачуються щоквартально.

Податки, які дають найбільш великі та стабільні надходження, спрямовуються до федерального бюджету. На долю федерального бюджету припадає близько 70 відсотків усіх доходів.

Але й місцеві органи управління володіють значними власними джерелами фінансових ресурсів, і в першу чергу за рахунок місцевих податків. Причому за останні 10-15 років у США спостерігається значний ріст обсягів фінансів місцевих органів управління.

6. Відповідальність громадян США за несплату податку

У податковому законодавстві США та інших країн з ринковою економікою не діє принцип презумпції невинності, а обов'язок доводити свою правоту при розгляді судових позовів по податкових справах завжди лежить на платникові податку. При цьому він позбавлений права на відмову надавати відомості, які можуть бути використані проти нього у ході судового розгляду. Такі правові норми діють не лише в США, але й в ФРН, Франції, Швейцарії та інших країнах.

У податковому законодавстві США передбачено «вилучення» з громадянських прав і свобод недоторканності житла, таємниці та інших. Таким чином, дії органів фінансового розшуку в податковому праві розглядаються як норма.

Звертає на себе увагу і той факт, що в США при заповненні податкової декларації платник податку зобов'язаний повідомити дані не лише про фінансовий стан своєї сім'ї, а також і про стан здоров'я, внески до фондів різноманітних суспільних і політичних організацій, а також інші відомості, якщо податкові органи вважають їх необхідними для нарахування суми податку.

У США податкові судові позови взагалі виключені із сфери майнових позовів, і, по суті, прирівняні до кримінальних справ. Відповідно, за навмисне приховування доходу від оподаткування законодавством передбачені такі ж суворі покарання, як і за кримінальні злочини. Так, у США платник податку за рішенням суду може бути оштрафований на суму до 100 тис. долар/в (корпорації - до 500 тис. доларів), а також підданий тюремному ув'язненню до 5 років. Ще одним цікавим аспектом податкового законодавства США є й те, що кримінальна відповідальність передбачається не тільки за несплату податків, а навіть за дії, спрямовані на спробу ухилення від оподаткування.

Створені в США органи фінансового розшуку - спеціалізовані поліцейські служби, при проведенні пошуку використовують такі специфічні методи, як таємне спостереження, допит свідків, перегляд поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів тощо.

Одним із розповсюджених прийомів, що використовується для виявлення фактів приховування доходів, є порівняння задекларованих доходів з реальними витратами платника податку. Невідповідність між сумами задекларованих доходів і витратами може стати підставою для проведення фінансового розслідування і порушення судової справи за звинуваченням в ухиленні від сплати податків.

Стосовно повноважень органів податкових служб США щодо забезпечення виконання податкових зобов'язань платників податків необхідно зазначити таке:

· відповідно до законодавства США податкові органи цієї країни зобов'язані якомога скоріше (але не пізніше ніж 60 днів після дати нарахування податку) надіслати платникові податків письмове податкове попередження, в якому має бути зазначена сума нарахованого до сплати податку та має міститися вимога сплатити цей податок.

У реальному житті податкові органи звичайно надсипають декілька письмових податкових попереджень, а вже потім надсилають останнє попередження та вимогу сплатити суму податку («остаточне попередження»). Після одержання першого попередження платник податків має право на оскарження нарахованого податку в органах податкової служби, а також може подати відповідну апеляцію до суду.

Якщо платник податків не сплачує податок після одержання остаточного податкового попередження, тоді починаючи з дати нарахування податку у держави виникає право на податкову заставу, яке триває до моменту сплати податку або до закінчення строку давності, після якого податок не може бути стягнутий.

Сума податкової застави дорівнює сумі несплаченого податку, нарахованої пені та штрафних санкцій, пов'язаних з несплатою цього податку.

Податкова застава звичайно розповсюджується на будь-яке майно та майнові права платника податків, які знаходилися в його розпорядженні на момент виникнення податкової застави, а також на будь-яке майно та майнові права.

Висновки

Американці платять податки, як мінімум, чотирьох бюджетам - федеральному, штату, графства і муніципалітету. За оцінками Офісу Менеджменту та Бюджету Office of Management and Budget, традиційно велику частину податків платять фізичні особи (зазвичай, вони вносять до бюджету суми, у п'ять-шість разів перевищують суми, що відраховуються комерційними структурами).

Чисельність Податкової Служби США становить 114 тис. осіб. Це майже вдвічі більше, ніж кількість співробітників ЦРУ ??CIA, і в п'ять разів більше, ніж чисельність ФБРFBI.

Рузвельт прийшов до влади, обіцяючи створити прогресивну податкову систему і перенести основну частину податкового тягаря на плечі багатих американців. З 1935 року американці, котрі володіли річним доходом більше $ 500 тис., зобов'язані були платити 75%-й прибутковий податок. Рузвельт також скасував знаменитий «сухий закон» - тотальне заборона на торгівлю алкогольними напоями в США. У результаті, бюджет країни серйозно поповнили податки, які почали платити магазини, що торгують спиртними напоями. Раніше торговці алкоголем витрачали ці кошти на хабарі чиновникам, відрахування мафії і контрабандистам. Однак це не допомогло - в 1937 році економіка США знову опинилася в скрутному становищі, а бюджетний дефіцит знову почав рости.

Втім, в 2004 році Конгрес США був змушений скасувати низку податкових пільг для корпорацій - причиною стали вимоги Всесвітньої Торгової Організації World Trade Organization. У 2005 і 2006-і роки Буш закріпив свою податкову реформу, зокрема, нововведення були покликані допомогти працюючим американцям відкласти достатньо коштів для пенсії.

Список використаної літератури.

1. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. - М.: Бератор-Пресс, 2002. - С. 160-165.

2. Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. - М.: ЮНИТИ, 2000. - С. 393-415.

3. Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. - СПб.: Питер, 2001. - С. 457-458. Тютюрюков Н.Н.

4. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. - М.: Дашков и Ко, 2002. - С. 84-91.

5. Александров И.М. Налоговые системы России и зарубежных стран. - М.: Бератор-Пресс, 2002. - С. 175-179.

6. Налоги и налогообложение / Под ред. И.Г. Русаковой, В.А. Кашина. - М.: ЮНИТИ, 2000. - С. 347-392.

7. Налоги и налогообложение / Под ред. М.В. Романовского, О.В. Врублевской. - СПб.: Питер, 2001. - С. 452-456.

8. Тютюрюков Н.Н. Налоговые системы зарубежных стран: Европа и США. - М.: Дашков и Ко, 2002. - С. 92-104.

Размещено на Allbest.ru