Інтеграційна стратегія Азіатської зони вільної торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

з дисципліни: Міжнародні стратегії економічного розвитку

ІНТЕГРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ АЗІАТСЬКОЇ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

Суми, 2015 рік

Зміст

Вступ

1. Особливості інтеграційних процесів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

2. Сучасний стан інтеграційних процесів у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону

3. Місце України в процесах світової економічної інтеграції

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Одним із найважливіших чинників розвитку людської цивілізації, безумовно, виявилася інтеграція.. Термін «інтеграція» походить з латині, де integratio означає з'єднання окремих частин у загальне, ціле, єдине. Одним із видів інтеграції є економічна інтеграція. Вона - найвищий ступінь розвитку міжнародних економічних відношень. Процес економічної інтеграції відбувається тоді, коли дві (або більше) країни об'єднуються разом для створення ширшого економічного простору з метою:

- забезпечення кращих умов торгівлі;

- збільшення розмірів ринку, використання ефекту масштабу виробництва (для країн з малою ємністю національного ринку);

- розширення торгівлі паралельно з поліпшенням інфраструктури;

- поширення передових технологій;

- стимулювання конкуренції.

Окрім цього, як свідчить практика, міжнародна торгівля є кращим засобом зруйнувати існуючі вітчизняні монополії.

Вона також приносить інші переваги, зокрема, зникає дефіцит. Країни укладають інтеграційні угоди, сподіваючись на економічний виграш, проте можуть також мати політичні та інші цілі.

Об'єктом розгляду даної роботи є Азіатська зона вільної торгівлі, а предметом дослідження - інтеграційні процеси.

1. Особливості інтеграційних процесів у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні

Азіатська зона вільної торгівлі до 1992 року відома під назвою AСЕАН - асоціація країн Південно-східної Азії, що виникла в 1967 р. і включала 5 країн (Індонезія, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни). У 1984 р. до них приєднався Бруней, у 1995 - В'єтнам. На сьогоднішній день це одне з найбільш впливових угрупувань серед країн, що розвиваються.

В цілому процеси розвитку продуктивних сил в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (далі по тексту - АТР) свідчать про господарське зближення країн і територій регіону.

Важливим фактором посилення інтеграційних тенденцій в Східній Азії виступає зростання економічної взаємозалежності в рамках регіону, що включає основні країни з новими ринками.

У цих країнах у 80-ті роки - першу половину 90-х pp. суттєво зросла питома вага взаємних торговельних і інвестиційних зв'язків і дещо ослабла залежність від торгівлі з провідними індустріально розвинутими країнами, від припливу інвестицій звідти.

Така тенденція стала прямим наслідком зростання виробничого та інвестиційного потенціалів країн, розширення їх внутрішніх ринків, поглиблення внутрішньо-регіонального розподілу праці.

Особливо помітним стало падіння частки Японії, як в торгівлі, так і в інвестиціях. Послаблення її позицій в регіоні - наслідок структурних вад японської економіки, зокрема багаточисельних нетарифних бар'єрів для імпорту і пасивності основної маси фірм в іноземному інвестуванні. Разом з тим для Японії частка Східної Азії в торгівлі помітно зростає.

Другим головним фактором зростання інтеграційних тенденцій - все більша серйозна заклопотаність тим, що за темпами і глибиною інтеграції Східна Азія суттєво відстає від двох інших центрів, і це може негативно позначитись на її економічних перспективах.

Третій фактор східно-азіатської інтеграції - стрімке посилення економічних позицій Китаю.

Китайський фактор робить вплив на економіку Японії, Південної Кореї. Наплив в Японію дешевого китайського імпорту і перенесення в Китай значної частини промислового виробництва зумовлений перш за все великим, порівняно з Японією, за різними оцінками, розривом у вартості робочої сили. До другої половини 90-х років питання про створення східно-азіатського економічного об'єднання майже не піднімалось. Серед головних причин - основні труднощі на шляху до інтеграції - суттєві історичні розбіжності між країнами регіону, різниця в рівнях їх економічного розвитку, політичні проблеми, труднощі психологічного характеру.

На рубежі 80-90-х років прем'єр-міністр Малайзії Мохаммед Махатхир виступив з ініціативою створення Східно-азіатської економічної групи як форуму для міжурядових консультацій в середині регіону, ця ідея не пройшла перш за все саме за протидії США. В другій половині 90-х років виник такий форум, як «АСЕАН плюс три» (далі по тексту - АТП), (три - це Японія, Китай і Північна Корея).

В листопаді 2000 року на саміті «АСЕАН плюс три», в Сінгапурі було ухвалено рішення утворити робочу групу для вивчення питання створення загально-регіональної східно-азіатської зони вільної торгівлі. На наступній зустрічі глав держав і урядів в 2001 році в Брунеї група не представила жодної концепції регіонального об'єднання, зробивши заяву, що робота продовжується. В листопаді цього ж року сторони оголосили намір створити зону вільної торгівлі протягом десяти років, а в 2002 році розпочалися офіційні переговори. Відносини Японія-АСЕАН повинні розвиватися в дусі відвертого партнерства.

Реально позиція Японії з економічного співробітництва в Східній Азії визначається декількома причинами. По-перше, відсутня політична воля активно просувати ідею регіональної інтеграції. Уряд прагне відкласти прийняття серйозних рішень по східно-азіатській інтеграції на потім. По-друге, є проблема лібералізації імпорту продукції сільського господарства і морського промислу. Третя причина полягає в тому, що сьогодні зона вільної торгівлі не обмежується лібералізацією тільки в торговій сфері. Кожна зона є економічним співтовариством з вільним рухом товарів і капіталу, вільним пересуванням людей тощо.

В кінці 2002 року Японія все більше залучається до процесу регіональної інтеграції, її активність буде зростати в міру того, як посилюються інтеграційні зв'язки інших країн регіону.

Ще один головний учасник АПТ - Північна Корея - також виявив інтерес до створення зони вільної торгівлі з АСЕАН. Ключову роль відіграє АСЕАН, створюється зона вільної торгівлі АСЕАН-Китай.

Японія і Північна Корея не можуть собі дозволити залишитись осторонь, і тому формуються структури тісного співробітництва АСЕАН-Японія і АСЕАН-Північна Корея. Одночасно виникає ряд двосторонніх торгових зон Японії з окремими країнами АСЕАН. На більш тривалу перспективу можливе створення східно-азіатського економічного співтовариства зі своєю інституціональною структурою. Формування єдиного ареалу здійснить стимулюючий вплив на економіку країн регіону і суттєво вплине на співвідношення сил у світовій економіці.

2. Сучасний стан інтеграційних процесів у країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону

За рівнем реалізації інтеграційних проектів Азійсько-Тихоокеанський регіон поки що поступається Європі й Америці, однак останнім часом тут спостерігається активна робота над створенням інтеграційних інститутів і одночасно гостре суперництво за лідерські позиції в них.

На структурному рівні можна виділити два взаємодіючих, але все таки автономних комплекси міждержавних відносин. Перший спирається на тривале американсько-японське партнерство, другий - на відносини Китаю з країнами АСЕАН, що ще тільки набувають певних чітких форм. Взаємодія між обома комплексами відбувається на основі традиційного балансування. Однак, баланс цей є достатньо умовним, оскільки рівень внутрішньо-регіональної напруженості останнім часом зростає, що обумовлюється політичною конкуренцією Японії і Китаю за регіональне лідерство, посиленням глобальних і регіональних військово-політичних позицій США на фоні очолюваної ними боротьби проти глобального тероризму, наявністю великої кількості внутрішньо-регіональних протиріч, які історично заважали об'єднавчим тенденціям.

У країнах Південно-Східної Азії існує значна асиметрія в рівнях і темпах розвитку, що зумовлює гальмування інтеграційних процесів.

"Асеановці" дійшли висновку, що без тісної кооперації з крупними азійськими економіками, включаючи створення зон вільної торгівлі з ними, Асоціація не зможе реалізувати свої амбітні цілі. Зі свого боку Японія і Китай розглядають допомогу в розвитку відсталим країнам АСЕАН як один з суттєвіших механізмів зміцнення відносин з країнами-членами Асоціації. Крім того, важливим сигналом про розширення інтеграції стала присутність на згаданому саміті АСЕН на Філіпінах індійської делегації.

Офіційний Делі демонструє зацікавлення у встановлені тісних економічних відносин з країнами Східної Азії. У разі формалізації цих відносин вигоду отримають не тільки економіки держав-учасниць, але також відкриється перспектива створення ширшого пан-Азійського інтеграційного утворення, яке поєднає Східну й Південну Азію.

3. Місце України в процесах світової економічної інтеграції

Питання відносин України з країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону є особливо актуальним з огляду на забезпечення інтересів України в АТР. На жаль, сьогодні азійський напрям української зовнішньої політики є недостатньо розвинутим. На те є цілий комплекс причин, серед яких виділяється американо- і європоцентрична орієнтація української зовнішньої політики останніх років. Крім того, слід відзначити, що основна мотивація розвитку відносин з країнами АТР була і залишається для України в основному економічною. Це і торгівля, оскільки йдеться про перспективні ринки для українських товарів, і значні інвестиційні ресурси Східної Азії, і можливість для України стати транзитним ланцюгом між ЄС та країнами АТР. Існує можливість взаємовигідного обміну сучасними технологіями з багатьма країнами, співробітництва у військово-технічній сферах, тим більше, що промисловий і науково-технічний потенціал України оцінюють в країнах цього регіону належним чином.

Найперспективнішим партнером України на Далекому Сході є Японія, яка включила Україну до Генеральної системи преференцій. Необхідно активізувати співробітництво з Новими індустріальними країнами, з країнами Асоціації держав Південно-Східної Азії, Китаєм і Індією, країнами Південно-Західної Азії такі, як Ліван, Кувейт, Туреччина, Сирія, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати. Вони мають велике значення з точки зору забезпечення економіки України джерелами енергоносіїв і споживання інженерно-технічних послуг України у спорудженні промислових та цивільних об'єктів, транспортної і комунальної інфраструктури.

За певних умов доцільне співробітництво у розвитку трансконтинентальної системи транспорту та зв'язку.

Китай і Індія - основні партнери України в зовнішній торгівлі. В перспективі це ринки для значного збільшення експорту української продукції машинобудування і передових технологій.

Країни Асоціації держав Південно-Східної Азії - потенційні партнери України в XXI столітті. Вони можуть стати значними ринками для вітчизняної машинобудівельної продукції, інженерно-технічних послуг, підготовки кадрів. Україна може взяти участь у будівництві великих об'єктів енергетичного та промислового значення. Збільшуватимуться обсяги експорту традиційної продукції української промисловості (виробництво важкого металобудування, верстати, металопрокат, мінеральні добрива та інша хімічна продукція), імпорту порівняно дешевих, але високотехнологічних виробів. інтеграція ринковий зовнішньоекономічний

З країн-інвесторів АТР найбільші інвестиції в економіку України зроблені Республікою Корея. На жаль, участь капіталів Китаю і Японії в розвитку української економіки сьогодні є малою.

Продовжується тенденція до закріплення за Україною статусу ринку збуту товарів нових індустріальних країн Азії. У 2006 р. Китай, Південна Корея, Малайзія, Індонезія, Філіппіни у середньому вдвічі збільшили імпорт товарів в Україну порівняно з 2005 р.

Китайський напрям української зовнішньої політики є одним з провідних. Подальший розвиток стратегічного партнерства України і Китаю полягає у динамічному поглибленні співробітництва в таких галузях, як аерокосмічна, авіаційна, суднобудівна, енергетична та металургійна.

Японія готова поділитися своїм досвідом скорочення й нейтралізації шкідливих викидів у металургійній і хімічній галузях.

Основним напрямом співробітництва В'єтнаму і України є енергетика. Південну Корею з-поміж інших країн Північно-Східної Азії вирізняє активна політика на світових ринках товарів і капіталів. Експорт в Україну - це в основному вироби таких гігантів, як SAMSUNG, LG, DAEWOO: кондиціонери, комп'ютери, мобільні телефони. Україна має можливість експортувати до цієї країни зерно, металопрокат, літаки.

Співробітництво в космічній галузі є предметом зацікавленості Індонезії. Україна, яка має чималий потенціал міжнародного співробітництва в авіаційній та суднобудівній галузях, у танкобудуванні і виробництві засобів радіоелектронної розвідки, розглядається низкою країн АТР як серйозний партне­р в оборонній сфері.

Серед перспективних напрямів співробітництва названо також кораблебудування, виробництво високотехнологічної зброї. Україні слід активізувати роботу на цих сегментах ринку великих азійських країн. Слід враховувати, що фізико-географічні умови регіону потребують такої техніки, яка може бути пристосована саме до потреб країн АТР. Тому необхідне проведення інжинірингових досліджень і випуск техніки під замовлення.

Висновки

Сучасний розвиток Азійсько-Тихоокеанського регіону характеризується інтенсифікацією інтеграційних процесів і продовженням змагання за лідерські позиції між найбільшими регіональними країнами.

Для України сьогодні найбільш актуальним є включення у процес освоєння азіатського ринку, в противному випадку вона може пропустити новий важливий етап зовнішньоекономічних можливостей. Одним з перших необхідних кроків є відкриття українських представництв при інтеграційних інститутах в АТР, що дасть змогу розробляти довгострокові плани співробітництва, вчасно схоплювати та реагувати на економічні потреби і можливості регіону. Також вкрай важливим є опрацювання і вироблення комплексу пропозицій щодо заходів спрямованих на створення оптимальних транспортних коридорів з Південно-Східної Азії в Європу через Україну і розвиток двосторонніх відносин України з Китаєм. Для реалізації поставлених завдань необхідно якомога швидше здійснити ринкові реформи та покращити економічну ситуації в країні.

Список використаної літератури

1. Бочан І.О., Михасюк І.Р. Глобальна економіка: Підручник. - К.: Знання, 2007. - 403 с.

2. Буряк П.Ю., Гупало О.Г. Європейська інтеграція і глобальні проблеми сучасності: Навчальний посібник. - К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 351 с.

3. Курнишова Ю.В. Фактор суперництва в інтеграційних процесах Азії / Ю.В. Курнишова // Стратегічні пріоритети. - 2007. - №1 (2). - С. 18-186.

4. Лук'яненко Д.Г. Глобальна економічна інтеграція: Монографія. - К.: ТОВ «Національний підручник». - 2009. - 217 с.

5. Солонінко К.С. Міжнародна економіка: Навч. посібник. - К.: Кондор, 2008. - 380 с.

Размещено на Allbest.ru