Платіжний баланс України та проблеми зовнішнього боргу

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Платіжний баланс України та проблеми зовнішнього боргу"

Вступ

Актуальність. Незалежно від того, у якій формі відбувається економічне міжнародне співробітництво - по лінії зовнішньої торгівлі, капіталовкладень, надання і погашення кредитів, надання різноманітних послуг, воно має вартісний вираз. Тим самим створюється об'єктивна основа для вираження позиції даної країни в системі міжнародних економічних відносин у формі зведених вартісних балансів, найважливішим із яких є платіжний баланс.

Глобальна заборгованість - одна з характерних особливостей сучасних національних економік. У теперішній час неможливо знайти державу, яка була б спроможна обходитися без зовнішніх запозичень. Використання державою зовнішніх позик зумовлено нестачею власних фінансових ресурсів, необхідних для виконання боргових зобов'язань, покриття дефіциту державного бюджету, фінансування проектів, підтримки національної валюти тощо. Проблема зовнішніх запозичень наразі є дуже актуальною і для України. заборгованість економіка міжнародний

Вивченням проблеми рівноваги платіжного балансу та управління державним боргом України займалися такі вчені, як Бондарук Т.Г., Вахненко Т.Г., Козюк В.В. Проте вивчення питання щодо аналізу закономірностей державного боргу у перехідній економіці залишається і досі актуальним.

Мета: проаналізувати стан та динаміку платіжного балансу та зовнішнього боргу України.

Завдання:

- з'ясувати суть понять "платіжний баланс", "зовнішній борг";

- дослідити динаміку та структуру платіжного балансу та зовнішнього боргу України;

- з'ясувати причини та наслідки величин показників платіжного балансу та зовнішнього боргу України;

- зробити відповідні висновки за результатами проведеної роботи.

- Аналіз стану та динаміки платіжного балансу України

Платіжний баланс (balance of payments) - це співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду[2].

Платіжний баланс є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання він є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньо­економічні операції резидентів країни з резидентами інших країн (з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік). Платіжний баланс складається на певну дату[4].

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними цінностями, що відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, пов'язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання. У структурі поточного рахунка виділяються чотири основні компоненти: товари, послуги, доходи та поточні трансферти.

Рахунок операцій з капіталом охоплює всі операції, які включають одержання або оплату капітальних трансфертів (трансферти на інвестиційні цілі, прощення боргу, перекази мігрантів тощо), а також придбання або реалізацію нефінансових активів та прав власності, таких як, наприклад, торгові марки, патенти, авторські права, права на видобуток корисних копалин та інші.

Платіжний баланс складається з двох частин - надходжень і платежів. Якщо грошові надходження перевищують платежі, то платіжний баланс є активним (профіцитним), а якщо сума платежів більша від надходжень - платіжний баланс пасивний (дефіцитний).

В Україні відповідальність за складання платіжного балансу на законодавчому рівні покладено на Національний банк України[2].

Платіжний баланс України в аналітичній формі та динаміка платіжного балансу наведена у табл.. 1.1 і 1.2[1].

Таблиця 1.1

Платіжний баланс України (аналітична форма представлення)

Таблиця 1.2

Динаміка платіжного балансу України за 2005-2012 рр.

У 2012 році дефіцит зведеного платіжного балансу становив 4.2 млрд. дол. США (у 2011 році - 2.5 млрд. дол. США). Формування дефіциту було зумовлено розширенням від'ємного сальдо поточного рахунку до 14.8 млрд. дол. США (порівняно з 10.2 млрд. дол. США в 2011 році) через:

1) несприятливу кон'юнктуру на світових товарних ринках (окрім продукції АПК) та рецесійні процеси в країнах - основних торгових партнерах, насамперед європейських: у результаті зростання експорту товарів уповільнилося до 0.6%;

2) високі інвестиційні потреби вітчизняної економіки (через підготовку до Євро-2012 і необхідність підвищення енергоефективності) та зростання реальних доходів населення високими темпами (в результаті імпорт товарів збільшився на 5.4%)[2].

Зростання додатного сальдо фінансового рахунку до 10.6 млрд. дол. США порівняно з 7.8 млрд. дол. США в 2011 році було забезпечено активнішими залученнями урядового сектору, збільшенням припливу боргових та інвестиційних ресурсів до реального сектору та зниженням відпливу готівкової валюти поза банки. Водночас банківський сектор продовжував скорочувати свою зовнішню заборгованість.

Профіцит платіжного балансу України за підсумками I кварталу 2013 року склав 1,82 млрд дол. проти дефіциту 569 млн дол за аналогічний період 2012 року[1].

За підсумками січня-березня дефіцит поточного рахунку склав 1,751 млрд дол проти 2,053 млрд дол за аналогічний період 2012 року. Профіцит фінансового та капітального рахунку в березні склав 1,090 млрд дол (у березні 2012 року профіцит фінансового рахунку становив 1,28 млрд дол), за підсумками I кварталу 2013 року - профіцит 3,571 млрд дол.

У IІ кварталі 2013 року сформувався профіцит платіжного балансу в розмірі 360 млн. дол. США (в ІІ кварталі 2012 року дефіцит становив 550 млн. дол. США). Покращення стану платіжного балансу було пов'язано із скороченням дефіциту поточного рахунку.

Від'ємне сальдо поточного рахунку скоротилося до 2.3 млрд. дол. США (порівняно з 3.7 млрд. дол. США у ІІ кварталі 2012 року) в основному внаслідок значного скорочення імпорту енергоносіїв та продукції машинобудування. Профіцит фінансового та капітального рахунків зменшився до 2.6 млрд. дол. США (порівняно з 3.1 млрд. дол. США у IІ кварталі 2012 року) внаслідок зниження рівня рефінансування поточних виплат новими залученнями у приватному секторі. Водночас уперше з другого кварталу 2010 року зафіксовано скорочення запасів готівкової валюти в позабанківському секторі[2].

Рис. 1.1.Рахунок поточних операцій по кварталах за 2010-2013 рр., млрд. дол. США

Динаміку стану рахунку поточних операцій та рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій по кварталах за 2010-2013 рр. наведено на рис. 1.1 і 1.2[1-2].

Рис. 1.2. Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій по кварталах за 2010-2013 рр., млрд. дол. США

Валовий зовнішній борг України за станомна 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки[2].

Для подолання негативних впливів світової економічної кризи на платіжний баланс та економіку України необхідно:

- стимулювати зменшення дефіциту торговельного балансу через підтримку експортних галузей і відвойовування національним виробником ринків, на яких домінують імпортні товари[3];

- стабілізувати приплив зовнішнього капіталу через фінансовий рахунок[8];

- заохочувати приплив інвестиційного капіталу та прямих іноземних інвестицій шляхом стабілізації політичної ситуації та покращення інвестиційного клімату в країні[9,10].

Проблеми зовнішнього боргу України

Державний борг - це загальна сума заборгованості, яка складається з усіх прийнятих та непогашених боргових зобов'язань держави, включаючи боргові зобов'язання держави, що вступають в дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або договору[5].

В цілому, здійснення державою запозичень має на меті фінансування бюджету, тобто покриття різниці між доходами та витратами бюджету, які включають заплановані видатки та платежі з погашення боргу[4]. Динаміка валового зовнішнього боргу України за 2005-2013 рр. наведена на рис 2.1[2].

Рис. 2.1 Динаміка валового зовнішнього боргу України за 2005-2013 рр.

Відносно ВВП борг скоротився до 76.6% порівняно з 77.3% на початок року. Зовнішній борг секторів загального державного управління та органів грошово-кредитного регулювання (далі - ЗДУ та ОГКР відповідно) зменшився з початку року на 1.2 млрд. дол. США - до 32.2 млрд. дол. США. Відносно ВВП борг цих секторів скоротився з 20.4 до 18.3%[1].

Рис. 2.2. Динаміка зовнішнього боргу секторів ЗДУ, ОГКР та інших секторів економіки за 2005-2012 рр.

Динаміка зовнішнього боргу секторів загального державного управління, органів грошово-кредитного регулювання та інших секторів економіки за 2005-2012 рр. представлена на рис. 2.2[2].

На основі проведеного аналізу, можна стверджувати, що:

- у короткостроковому періоді боргові заходи уряду мають бути спрямовані на зменшення боргового тягаря для бюджету через проведення реструктуризаційних операцій, вдосконалення процесу бюджетування, розширення діапазону курсових коливань, що дозволить зменшити потребу в зовнішньому фінансуванні для підтримання платіжного балансу та знизити процентні ставки з метою стимулювання інвестиційної активності[5,6];

- у довгостроковому періоді, коли утвориться більш ринкове мікросередовище, система дефіцитного фінансування має забезпечити інвестиційне підкріплення мікроекономічної реструктуризації[7]. Інституціональним механізмом цього має виступити створення бюджету розвитку, функціонування якого має підпорядковуватись критеріям становлення постіндустріального типу економіки[4].

Висновки

Найкращим джерелом фінансування дефіциту платіжного балансу є прямі іноземні інвестиції. Для країн Східної Європи створення привабливого інвестиційного середовища (нові технології, сучасний менеджмент, стабільна і передбачувана динаміка обмінного курсу) є першочерговим завданням, виконання якого дає змогу водночас фінансувати від'ємне сальдо поточного рахунку і стимулювати економічне зростання.

Отже, вузька спеціалізація зовнішньої торгівлі України і надмірна залежність від зовнішніх запозичень - ключові чинники вразливості її платіжного балансу щодо змін у зовнішньому середовищі.

Ситуація щодо зовнішньої заборгованості України досить складна і неоднозначна. З одного боку, незважаючи на істотне погіршення показників платоспроможності та боргового навантаження на економіку України за міжнародними стандартами борговий тягар не є загрозливим для економічної безпеки країни. Тобто Україна не перебуває у стані критичної залежності від зовнішнього фінансування, вона спроможна покрити заборгованість валютними доходами від експорту та має потенціал щодо її покриття за рахунок коштів державного бюджету.

Однак, з іншого боку, незважаючи на всі сприятливі умови щодо зменшення рівня зовнішнього державного боргу, його значення з кожним роком зростає і тиск на державні фінанси лише посилюється. Для вирішення цієї проблеми необхідно вдосконалювати організаційні засади управління зовнішнім державним боргом та відповідну законодавчо-нормативну базу, а також посилювати вимоги щодо відповідальності позичальників, які отримують кошти під державні гарантії.

Список використаних джерел

1. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ukrstat.gov.ua.

2. Офіційний сайт Національного Банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.bank.gov.ua.

3. Андрійчук В.Г. Проблеми платіжного балансу та зовнішньої торгівлі в умовах фінансової кризи: гіпотетичні й реальні шляхи і заходи їх вирішення [Текст] / В.Г. Андрійчук // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - №6. - С. 5-9.

4. Береславська О. Чинники курсової нестабільності в Україні / О. Береславська // Вісник Національного банку України. - 2009. - №2. - С. 8-14.

5. Бондарук Т.Г. Зовнішній державний борг України та механізм його обслуговування // Фінанси України. - 2005. - №5. - С. 94--102.

6. Вахненко Т. Проблема обслуговування державного боргу України та шляхи її розв'язання // Банківська справа. - 2006. - №6. - С.10--13.

7. Козюк В.В. Проблема державного боргу в перехідній економіці України // Фінанси України. - 2007. - №5. - С. 85-94.

8. Мурзин А.В. Государственное регулирование экономики: монография /

А.В. Мурзин. - М.: Вильямс, 2010 - 562 с.

9. Ніколайчук С. Аналіз стійкості дефіциту поточного рахунку платіжного балансу України [Текст] / С. Ніколайчук, Н. Шаповаленко // Вісник Національного банку України. - 2010. - №9. - С. 11-20.

10. Шкляр А.І. Платіжний баланс України: чинники кризи і механізми відновлення рівноваги [Текст] / А. Шкляр // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №6. - С. 266-271.

Размещено на Allbest.ru