Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Національний інститут стратегічних досліджень,

завідувач відділу соціальної та економічної стратегії.

Провідна установа: Національна академія внутрішніх справ України,

кафедра економічної безпеки, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Курс України на євроатлантичну інтеграцію має базуватися на ґрунтовних наукових дослідженнях її стану та перспектив, досвіду інтегрування нових членів НАТО у євроатлантичні структури. Проблеми, що існують в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) України, державному фінансуванні оборонної сфери, завдання реформування Воєнної організації держави в умовах трансформаційної економіки потребують дослідження можливостей їх вирішення через реалізацію стратегії євроатлантичної інтеграції.

Існує нагальна потреба у сучасних системних дослідження сутності, факторів, закономірностей, принципів та форм співробітництва країн-членів та партнерів НАТО у воєнно-економічній сфері, прогнозування напрямів розвитку та можливих результатів даного процесу. Також недостатньо вивченим є досвід постсоціалістичних країн, які стали членами НАТО.

Значний здобуток у дослідження проблем міжнародного воєнно-економічного співробітництва в Україні внесли вітчизняні вчені О. Барановський, В. Бегма, Л. Безчасний, Р. Боднарчук, О. Бодрук, В. Борохвостов, В. Будкін, О. Власюк, А. Гальчинський, О. Гергель, О. Гончаренко, В. Горбулін, М. Єрмошенко, А. Зленко, О. Їжак, П. Кабан, В. Кириленко, В. Литвин, А. Лук'янов, А. Шевцов, Г. Манчуленко, В. Мунтіян, Н. Невідома, В. Новицький, Б. Парахонсъкий, Г. Перепелиця, С. Пирожков, І. Семеніхін, П. Скурський, А. Сухоруков, Г. Удовенко, В. Юрчук та інші, а також зарубіжні вчені В. Батюк, Е. Бейлз, В. Борисов, П. Веземан, С. Веземан, Р. Вайдахер, Р. Вольф, Ф. Гордон, І. Даальдер, Р. Дван, М. Дюре, Я. Ентоні, Ш. Кайл, Д. Лейк, Д. Ліндсей, В. Лінк, Д. Льюіс, Ж. Ляховскі, Д. Малхолленд, Е. Мерри, А. Пожаров, Ф. Реверс, С. Слоан, П. Трен, Р. Фарамазян, Х. Фогель, Б. Хагелін, Х. Хафтендорн, Р. Хунтер, Е. Шьон та інші.

Високо оцінюючи дослідження вітчизняних та зарубіжних вчених у галузі воєнно-економічної теорії, слід зазначити, що низка теоретичних проблем воєнно-економічного співробітництва залишається малодослідженою: визначення пріоритетності цілей воєнно-економічної складової зовнішньоекономічної діяльності; розробка програм щодо інтегрування України у міжнародне воєнно-економічне співробітництво в умовах ринкових перетворень та конверсії ОПК; вивчення ступеня впливу міжнародного воєнно-економічного співробітництва на стан воєнно-економічної безпеки України; визначення ролі міжнародного воєнно-економічного співробітництва в процесі розширеного суспільного відтворення тощо. Зважаючи на зазначене, розв'язання наукового завдання щодо розробки теоретико-методологічних засад забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції має важливе значення для розвитку економічної науки та практики у сфері оборони в Україні.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом наукової і науково-технічної діяльності Національної академії оборони України. Ряд положень дисертації використані автором при розробці теми в Інституті економіки НАН України “Інновації як визначальне джерело сталого економічного розвитку України” (№ держреєстрації 0100U006257) (автором досліджено інноваційний потенціал воєнно-економічної інтеграції країн НАТО), при виконанні науково-дослідних робіт за шифрами “Гортензія” (автором визначено вплив розвитку співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері на стан воєнно-економічної безпеки держави) та “Економіст” (автором визначені методичні основи оцінки вартості заходів країн НАТО щодо зміцнення оборони) на замовлення Генерального штабу Збройних Сил України.

Мета і завдання дослідження.

Апробація результатів дисертації. Окремі проміжні результати були представлені автором у вигляді доповідей на Міжнародній науково-практичній конференції “Внесок академіка В.І. Вернадського в дослідження проблем розвитку і розміщення продуктивних сил” (м. Київ, березень 2003 року), Міжнародній науковій конференції “Бойове застосування флотів в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ століття: проблеми розвитку теорії та практики” (м. Київ, квітень 2003 року), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, квітень 2004 року), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції “Національний інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу” (м. Київ, жовтень 2004 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне економічне співробітництво України (правові проблеми)” (м. Київ, листопад 2004 року), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підвищення ролі банківської системи у економічному зростанні” (м. Київ, листопад 2004 року), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародна торгівля у контексті європейської інтеграції: проблеми теорії і практики” (м. Київ, травень 2005 року).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 14 наукових праць загальним обсягом 12,9 д.а., в тому числі 6 наукових праць обсягом 11,6 д.а. у наукових фахових виданнях.

Структура дисертації. Відповідно до мети, завдань та логіки дослідження визначена структура роботи, що складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 161 найменування та 6 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 182 сторінки машинописного тексту (з них 6 таблиць, 5 рисунків, 6 додатків - 18 сторінок, список використаних джерел - 16 сторінок).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі “Теоретичні засади забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції” визначено понятійний апарат, основні теоретичні положення щодо забезпечення воєнно-економічної безпеки держави, проаналізовано стан наукових досліджень процесу забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції, досвід забезпечення воєнно-економічної безпеки країнами НАТО шляхом розвитку воєнно-економічного співробітництва.

Акцентовано увагу на тому, що воєнно-економічне співробітництво, як спільна діяльність двох або більше країн для створення більш потужного економічного простору відбувається через процеси інтернаціоналізації та інтеграції їх воєнно-промислових комплексів (ВПК). Враховуючи те, що у науковій літературі вживаються поняття інтернаціоналізації та інтеграції ВПК, але визначення цих понять відсутні, в дисертації на основі існуючих визначень понять інтернаціоналізації та інтеграції в економіці з урахуванням специфіки оборонного виробництва сформульовані поняття інтернаціоналізації та інтеграції ВПК.

Інтернаціоналізація ВПК - це процес зростання взаємозв'язку та взаємозалежності між компонентами національних ВПК на міжнародному рівні на основі спільних економічних та політичних інтересів з метою підвищення ефективності їх діяльності.

Інтеграція ВПК - це процес зближення та зрощування ВПК на міжнародному рівні, як правило, у межах визначеного воєнно-політичного угруповання держав з метою взаємної адаптації та оптимізації воєнного виробництва відповідно до інтересів і запитів ВПК.

Визначено, що основою розробки механізму забезпечення воєнно-економічної безпеки держави шляхом розвитку воєнно-економічного співробітництва з країнами-членами та партнерами НАТО має бути концепція забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції.

Зазначено, що існують полярно протилежні висновки щодо перспектив співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері. Тому актуальним є визначення впливу розвитку співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері на стан воєнно-економічної безпеки держави з метою формування Україною відповідної стратегії та політики у цій сфері.

У дисертації проаналізовано досвід забезпечення воєнно-економічної безпеки країнами НАТО шляхом розвитку воєнно-економічного співробітництва. Головними цілями воєнно-економічного співробітництва країн НАТО щодо матеріального забезпечення рішень керівних структур НАТО по вдосконаленню оборонного потенціалу є: ефективне використання обмежених фінансових, матеріальних і трудових ресурсів; економія на масштабах; розширення фізичних обсягів ринків ОВТ; створення для країн та суб'єктів підприємницької діяльності конкурентних переваг на регіональному та світовому ринку ОВТ; розширення кооперації в сфері виробництва ОВТ і воєнних науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР); доступ до нових технологій в масштабах усього угруповання; збереження і удосконалення промислової і технологічної бази воєнного виробництва; відкриття національних ринків озброєнь для конкуренції всередині угруповання, а також поєднання кооперації та транскордонного співробітництва.

Узагальнено чинники поглиблення співробітництва країн-членів та партнерів НАТО у воєнно-економічній сфері, серед яких найбільш суттєвими є: зменшення попиту на ОВТ із закінченням "холодної війни"; постійне зростання витрат на НДДКР та виробництво ОВТ; неспроможність абсолютної більшості країн силами своїх ВПК задовольняти потреби національних збройних сил у повному обсязі; зміни у типах систем озброєнь і послуг, що замовляються, внаслідок змін у політиці безпеки та структурі збройних сил багатьох країн після холодної війни та посилення антитерористичної боротьби; зрушення у структурі ОВТ у бік підвищення їх технологічності, збільшення ролі інновацій; потреба у підвищенні взаємосумісності американського та європейського обладнання та елементів інфраструктури, які використовуються під час проведення спільних військових операцій; підтримка урядами процесів консолідації оборонної промисловості; ініціатива США щодо сприяння торгівлі озброєннями із союзниками шляхом перегляду системи експортного контролю; співпраця з ЄС у галузі врегулювання криз та європейської системи безпеки; приватизація підприємств ВПК; прийняття в НАТО нових членів.

Систематизовано закономірності співробітництва країн-членів та партнерів НАТО у воєнно-економічній сфері, серед яких основними є: створення механізмів, що координують виконання міждержавних програм озброєнь; намагання дотримуватися балансу інтересів в інтеграції оборонної промисловості; одночасність інтеграції та концентрації воєнного виробництва; стримування урядами країн процесу концентрації через намагання зберегти необхідний рівень конкуренції, що позитивно відбиватиметься на якості та вартості ОВТ; вплив транснаціональних компаній на національні уряди та НАТО в цілому; посилення спеціалізації і поділу великих корпорацій за видами продукованих озброєнь; активізація процесу кооперації та концентрації на рівні субпідрядників; зростання витрат на сучасні ОВТ в бюджетах більшості країн НАТО.

У другому розділі “Аналіз співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері в контексті забезпечення воєнно-економічної безпеки України” аналізуються стан воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з новими членами та партнерами Альянсу, чинники, характерні особливості механізмів та напрямів розвитку співробітництва України з країнами-членами НАТО у воєнно-економічній сфері.

Виходячи з аналізу особливостей воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з новими членами та партнерами Альянсу, зроблено висновок, що одним із головних напрямів стратегії інтеграції до НАТО постсоціалістичних країн є збільшення їхніх оборонних бюджетів та проведення на цій основі адекватних заходів щодо реформування ОПК з урахуванням їхнього реального стану та економічних можливостей з метою забезпечення реорганізації, модернізації та взаємосумісності військ.

Але оборонні витрати нових країн-членів НАТО у перші роки після вступу істотно не зростали, в деякі роки відбувалося навіть їхнє зменшення, в тому числі по такій складовій, як закупівля ОВТ (табл. 1). Обов'язкові внески нових країн-членів до спільного бюджету НАТО були в цілому незначними (близько 1% загальних оборонних витрат країни). Ці внески, а також витрати на утримання представництва та офіцерів у командній структурі НАТО є єдиними прямими витратами, які несуть нові країни-члени НАТО. Висновком з цього для України є те, що держава спроможна виконати вимоги НАТО по фінансуванню оборони в обсязі не менше 2 % від ВВП, разом із тим слід не тільки підвищувати оборонні витрати в цілому, а значно збільшити частку витрат в оборонному бюджеті на розробку та закупівлю ОВТ.

Реформування ОПК з метою забезпечення спроможності збройних сил нових країн-членів НАТО стати ефективною складовою Альянсу відбувається шляхом реорганізації, приватизації та комерціалізації оборонних підприємств, створення галузевих холдингових компаній, підвищення їхнього технологічного рівня.

Таблиця 1

Оборонні витрати та витрати на ОВТ нових країн-членів НАТО, що межують з Україною, та України в 1999-2004 рр. (млн дол. США у цінах 2003 року)

Аналіз стану воєнно-економічного співробітництва України з країнами-членами НАТО свідчить, що існують обставини як позитивного, так і негативного плану щодо участі України у цьому співробітництві.

Факторами, що зумовлюють необхідність участі України у воєнно-економічному співробітництві країн-членів НАТО, є: обмежені можливості України розробляти та виробляти необхідні щодо забезпечення оборони ОВТ в умовах, коли навіть розвинуті у воєнно-економічному відношенні держави обґєднують свої зусилля у вирішенні найважливіших воєнно-економічних проблем та разом із послабленням військово-технічного співробітництва (ВТС) України з пострадянськими державами, та східноєвропейськими країнами; повільність економічних реформ в Україні, невирішеність низки проблем міжнародного економічного співробітництва, що негативно впливає на функціонування оборонно-промислового сектора; потреба у значних фінансових витратах на військову реформу при недосконалій системі планування витрат на забезпечення оборони; необхідність збереження й підвищення науково-технічного рівня оборонної галузі в умовах конверсії.

Внаслідок фінансування ОПК України за залишковим принципом зв'язок між Збройними Силами України і оборонною промисловістю майже втрачено. Нині ОПК спроможний задовольняти воєнною продукцією власні Збройні Сили лише на 5%. Багато озброєнь, що необхідні для сучасної армії, в Україні не розробляються і не виробляються. В цих умовах актуальним є розвиток Україною міжнародного воєнно-економічного співробітництва, в тому числі з країнами НАТО.

Разом з тим незважаючи на наявні проблеми, в Україні у низці галузей зберігся науковий і технологічний потенціал для розробки інтелектуальних, високоточних та наукомістких ОВТ, які можуть стати основою для розвитку міжнародного воєнно-технічного співробітництва у багатьох напрямах. Український ОПК утримує провідні позиції в світі по постачаннях дизельних двигунів для танків, по високоточних боєприпасів для різних видів бронетехніки, по виробництву газових турбін для кораблів, по виробництву легкої бронетехніки, танкових тренажерів тощо.

Характерними особливостями механізмів і напрямів розвитку воєнно-економічного співробітництва України з країнами-членами НАТО в контексті забезпечення воєнно-економічної безпеки, як і у нових країн-членів та партнерів Альянсу, є: повільний розвиток та проблемність воєнно-економічного співробітництва України з НАТО; збільшення інтересу ряду країн НАТО до України; участь України у проекті “Процес планування і оцінки сил” щодо створення механізму для обміну інформацією з питань оборонного та бюджетного планування; розвиток рівноправного військово-технічного співробітництва України з країнами Заходу по ОВТ, що потрібні цим країнам або їх виробництво в Україні більш економічне; перспективність співробітництва України з країнами Центральної та Східної Європи у ремонті та модернізації зразків ОВТ виробництва колишнього СРСР; запровадження проектів за програмою НАТО “Наука заради миру”.

В процесі інтеграції існють також певні ризики, які необхідно враховувати при розробці воєнно-економічної стратегії серед яких: розрив існуючих коопераційних зв'язків із країнами СНД; економічні втрати, пов'язані із скороченням виробництва, споживання, послуг.

У третьому розділі “Шляхи забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції” розроблені концептуальні основи забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції (схематично відображено на рис. 1).

Основою визначення необхідного рівня воєнно-економічної безпеки України є пріоритетні національні інтереси у сфері забезпечення воєнно-економічної безпеки України, а саме забезпечення стійкого економічного зростання як основи розвитку оборонної економіки; ефективне функціонування ОПК; забезпечення оборонної економіки необхідними ресурсами; виробництво ОПК України сучасної високо технологічної продукції; інтегрування України у світову та регіональні системи забезпечення воєнно-економічної безпеки; створення цілісної системи забезпечення воєнно-економічної безпеки України, її законодавче і наукове забезпечення та найбільш небезпечні загрози їм, які згруповані в роботі.

У дисертаційному досліджені, у відповідності із поставленою метою, автором визначені загрози національним інтересам України у воєнно-економічній сфері, уточнені основні принципи забезпечення воєнно-економічної безпеки держави: балансу інтересів; цілісності та збалансованості системи співробітництва; узгодженості законодавства; об'єктивності і вірогідності оцінок дійсної ситуації та прогнозів розвитку; своєчасності, комплексності та адекватності заходів; ефективності; єдності внутрішньої і зовнішньої політики; прозорості діяльності; відповідальності та контролю.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концепція забезпечення воєнно-економічної безпеки України має реалізовуватись поетапно на міждержавному та державному рівнях. На кожному з цих рівнів необхідно узгоджувати комплекс питань, які визначають компетенцію органів, що забезпечують воєнно-економічну безпеку.

Реалізація концепції забезпечення воєнно-економічної безпеки України значною мірою залежить від правильного визначення та вмілого використання механізмів подолання загроз національним інтересам у сфері забезпечення воєнно-економічної безпеки України. В роботі розроблено пропозиції щодо удосконалення процесу прийняття управлінських рішень на вищому державному рівні на стадії передбачення та прогнозу з метою нейтралізації загроз національним інтересам України у воєнно-економічній сфері.

Основними напрямами удосконалення мають стати: законодавче закріплення державної підтримки воєнно-економічної діяльності в Україні; створення безпечного середовища для оборонно-промислової інтеграції; обґрунтування і реалізація пріоритетних науково-технічних напрямів розвитку ОПК; сприяння держави у виконанні міжнародних програм досліджень в оборонно-економічній сфері; залучення України до нових сфер співпраці з зарубіжними організаціями; розширення спільних досліджень, розробок, виробництва та реалізації зброї і спеціальної військової техніки для оснащення багатонаціональних контртеррористичних формувань, їх навчання; зосередження зусиль в реструктуризації ОПК на найперспективніших напрямах; зосередження на реалізації існуючих можливостей на традиційних ринках, поступовому їх розширенні, використанні отриманих прибутків для технологічного розвитку; розширення пропозицій по сервісних послугах; комплексний аналіз стану та конкурентних переваг і недоліків вітчизняних підприємств, їх потенційних партнерів і конкурентів; зростання ролі та дієвості механізмів демократичного цивільного контролю над діяльністю Воєнної організації держави; впровадження та стимулювання дієвого стратегічного менеджменту.

Приоритетними заходами забезпечення воєнно-економічної безпеки України є: збільшення інвестиційної складової оборонних витрат України; забезпечення стабільного і в необхідних обсягах фінансування робіт зі створення нових видів ОВТ, а також прикладної і фундаментальної науки; створення ефективної системи контролю за забезпеченням результативності бюджетних витрат на оборонні цілі; введення в дію в Україні оффсетного законодавства; підвищення ефективності регуляторної політики держави в частині залучення коштів в конкурентоспроможні галузі ОПК, а також залучення інвестицій в критичні наукоємні технології та технології подвійного використання, які можуть здійснити позитивний вплив на економічне зростання держави; розвиток та становлення ринкових механізмів у діяльності ОПК; удосконалення інвестиційно-інноваційної діяльності; підвищення ролі військово-технічного співробітництва у фінансуванні ОПК; впровадження змішаного державно-комерційного фінансування інвестиційних проектів з використанням міжнародного лізингу.

У роботі обгрунтовано, що запропоновані заходи щодо участі України у міжнародному воєнно-економічному співробітництві країн НАТО дозволять Україні вирішити найважливіші проблеми забезпечення воєнно-економічної безпеки держави: наближення України до європейських стандартів у розвитку оборонної економіки; використання досвіду держав НАТО щодо застосування економічних критеріїв в управлінні оборонним бюджетом України, поліпшення прозорості оборонного планування та процедур укладання бюджету, підготовка відповідних фахівців; збалансування оборонної складової України з рівнем фінансових можливостей держави; вдосконалення законодавства України у сфері оборонного виробництва та міжнародного оборонно-промислового співробітництва; прискорення розвитку високотехнологічного виробництва в оборонній галузі, що створить умови для поглиблення міжнародного науково-технічного співробітництва, участі України в міжнародному розподілі праці, в тому числі і в виробництві ОВТ; розширення ринків збуту оборонної продукції, залучення іноземного капіталу у розвиток виробництв галузі; реструктуризація ОПК, що забезпечить розвиток базових технологій і створить умови для інтенсивного розвитку вітчизняної промисловості; підвищення ефективності використання виробничих, наукових і експериментальних можливостей, а також матеріально-технічних ресурсів оборонної промисловості, зниження собівартості оборонної продукції; підвищення мобілізаційних можливостей оборонної економіки.

ВИСНОВКИ

Одержані у процесі дослідження нові наукові результати у сукупності дозволили вирішити наукове завдання щодо розробки теоретико-методологічних засад забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції. Це має суттєве практичне значення для визначення моделей, напрямів та форм розвитку співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері та робить внесок у воєнно-економічну науку.

Отримані наукові результати дозволяють зробити такі висновки:

1. Дослідження стану забезпечення воєнно-економічної безпеки держави в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції засвідчило, що в Україні процеси реформування воєнно-економічної сфери з метою досягнення відповідності вимогам до вступу в НАТО здійснюються безсистемно. Тому насамперед необхідно забезпечити науково-методологічну обгрунтованість зазначеної проблематики для запровадження оптимальних сценаріїв та стратегій реалізації переваг України в інтеграційних процесах, реальних пропозицій щодо забезпечення воєнно-економічної безпеки держави. Це дає можливість державним органам влади підвищити ефективність прийняття управлінських рішень у сфері безпеки та оборони держави.

2. Проаналізована в роботі організація воєнно-економічного співробітництва країнами-членами НАТО через призму забезпечення воєнно-економічної безпеки є основою розробки та впровадження ефективних організаційних форм, оптимальних структур та сучасних методів управління у воєнно-економічній сфері України. Узагальнення чинників поглиблення співробітництва країн-членів та партнерів НАТО у воєнно-економічній сфері дає можливість економічно обґрунтувати необхідність участі України у цьому співробітництві. Визначені закономірності воєнно-економічного співробітництва країн-членів та партнерів НАТО дозволяють конкретизувати процеси планування та моніторингу співробітництва в зазначеній сфері. Отримані в процесі дослідження наукові результати можуть бути використані органами державної влади при розробці стратегії оптимальної адаптації України до умов воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з метою мінімізації ризиків та матеріальних втрат держави.

3. Доведено, що страте-гія інтеграції до НАТО потребує від нових країн-членів проведення заходів щодо ре-формування ОПК шляхом реорганізації, приватизації та комер-ціалізації оборонних підприємств із збереженням в державній власності стратегічно важливих для економіки і безпеки держави підприємств та об'єднань ОПК, створення галузевих холдингових компаній, підвищення їхнього технологічного рівня з метою забезпечення спроможності збройних сил цих країн стати ефективною складовою Альянсу. При цьому, не менше 50% коштів, отриманих від приватизації об'єктів ОПК має використовуватися для підтримки процесів структурної перебудови оборонної промисловості країни, технічного переозброєння та модернізації збройних сил.

4. З метою протистояння жорсткій конкуренції компаній країн-членів НАТО у воєнно-економічній сфері при прийнятті управлінських рішень як на макро-, так і на мікрорівні необхідно вживати протекціоністських заходів з метою захисту інтересів вітчизняних виробників. Україні, починаючи з 2006 року необхідно передбачати видатки на оборону в обсязі не менше 2,1% від ВВП без урахування пенсій військовослужбовцям. Це дасть можливість виконати основну вимогу до нових країн-членів Альянсу щодо витрат на потреби оборони не менше 2% від ВВП та стане позитивним чинником чинником стабілізації оборонно-промислової сфери України. Досвід воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з новими членами та партнерами Альянсу має бути адаптований до реалій України з метою запобігання його сліпого копіювання та помилок. Співробітництво України з НАТО у воєнно-економічній сфері повинне здійснюватися на взаємовигідній основі, із залученням прямих інвестицій країн НАТО, створенням додаткових робочих місць, впровадженням технологій подвійного використання.

5. Проведені дослідження свідчать про доцільність розвитку співробітництва України з НАТО у воєнно-економічній сфері, проте здійснюватися це має поступово, із відповідною підготовкою з метою недопущення економічного шоку. При цьому органи державної влади повинні орієнтувати воєнно-економічну політику на збереження існуючих ринків, у тому числі з Російською Федерацією, та отримання доступу на нові ринки країн-членів НАТО й інших країн.

6. Розроблені концептуальні основи забезпечення воєнно-економічної безпеки України в умовах реалізації стратегії євроатлантичної інтеграції передбачають комплексне вирішення завдання співробітництва з країнами НАТО на основі національних інтересів України у воєнно-економічній сфері, обґрунтування його необхідного рівня, пріоритетних цілей та принципів, розробки нових та удосконалення існуючих програм і механізмів забезпечення воєнно-економічної безпеки з урахуванням досвіду воєнно-економічного співробітництва країн НАТО з новими членами та партнерами Альянсу. На цій основі має формуватися та поетапно реалізовуватися політика, стратегія і тактика воєнно-економічної безпеки.

7. Вдосконалення нормативно-правової бази державного управління у сфері забезпечення воєнно-економічної безпеки України необхідно здійснювати шляхом розробки та прийняття законів про військово-технічне співробітництво України з іноземними державами, Державний цільовий фонд для фінансування створення сучасних систем озброєння та технологій виробництва конкурентоспроможних на світовому ринку товарів військового призначення і подвійного використання. Мають також бути внесені зміни до законів України, спрямовані на покращання процедури проведення тендерів при міжнародних закупівлях ОВТ, підвищення ефективності роботи підприємств, котрі виконують замовлення на розробку та виробництво ОВТ, удосконалення ліцензування діяльності у цій сфері, входження українських підприємств до складу іноземних фінансово-промислових груп по виробництву ОВТ, захист об'єктів інтелектуальної власності України, технологій та ноу-хау на внутрішньому та зовнішньому ринках.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Монографії

1. Безчасний Л. К., Новіков Е. Б., Юрчук В. В. Євроатлантична інтеграція України: воєнно-економічний аспект: Монографія. - К.: Таксон, 2004. - 180 с. (автору належать аналіз наукових досліджень процесу інтеграції України у воєнно-економічне співробітництво країн НАТО, узагальнення чинників, визначення закономірностей та форм інтеграції ВПК країн НАТО, аналіз досвіду інтегрування нових членів та партнерів Альянсу у воєнно-економічне співробітництво країн НАТО, обгрунтування доцільності та визначення можливих результатів інтеграції України у воєнно-економічне співробітництво країн НАТО). воєнний економічний безпека україна

В наукових фахових виданнях

1. Безчасний Л. К., Новіков Е. Б., Юрчук В. В. Інтегрування нових членів та партнерів НАТО у воєнно-економічне співробітництво країн Альянсу: висновки для України // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 8. - С. 42-49 (автору належить аналіз досвіду інтегрування нових членів та партнерів НАТО у воєнно-економічне співробітництво країн Альянсу).

2. Новіков Е. Б. Інноваційний потенціал воєнно-економічної інтеграції країн НАТО // Інноваційний фактор сталого економічного зростання: Зб. наук. пр. / НАН України, Ін.-т економіки. Редкол.: Л. К. Безчасний (відп. ред.) та ін. - К.: ІЕ НАНУ, 2002. - С. 118-122.

3. Новіков Е. Б. Особливості спільного фінансування та виробництва озброєнь у НАТО // Фінанси України. - 2004. - № 7. - С. 90-95.

4. Новіков Е. Б. Тенденції інтернаціоналізації воєнно-промислових комплексів країн НАТО // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 1. - С.155-165.

5. Новіков Е. Б. Україна-НАТО: необхідність та перспективи військово-економічного співробітництва // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С. 138-147.

В інших виданнях