Інституціональні перетворення в зовнішньоекономічній діяльності України в контексті трансформування регіональних економічних відносин

Актуальність теми дослідження. Зовнішньоекономічна діяльність держав є важливим фактором міжнародних економічних відносин. Після здобуття Україною державної незалежності поступова інтеграція до світового господарства і налагодження багатосторонньої кооперації з країнами інтеграційних угруповань стали головними пріоритетами зовнішньоекономічної діяльності держави.

Питання регіональних економічних відносин у світі завжди стояло дуже гостро, однак наприкінці минулого століття його актуальність посилилась як на рівні груп країн, так і на рівні внутрішніх територій, регіональна економічна інтеграція стала домінуючою тенденцією світового розвитку. Регіональні інтеграційні процеси не тільки виступають фактором прискорення економічного розвитку країн, що входять до інтеграційних угруповань, а й практичним засобом входження держав до світового господарства.

Функціонування міжнародних інституцій є умовою і невід'ємною складовою розвитку світової економіки. Серед основних внутрішніх обмежень держав щодо включення до світогосподарських процесів є недосконалість інституціонального забезпечення міжнародної економічної взаємодії.

Дослідженню питань міжнародних інтеграційних процесів у світовій економіці присвячено праці відомих вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Андрійчука, В.Будкіна, І.Бураковського, В.Крамаренко, А.Кредісова, В.Новицького, А.Поручника, Є.Савельєва, Ю.Макогона, А.Філіпенка, Т.Циганкової, О.Шниркова, П.Кругмана. Основні положення сучасної теорії міжнародної торгівлі та методи аналізу міжнародних торговельних відносин викладені у наукових працях Б.Беласси, В.Кордена, В.Леонтьєва, П.Ліндерта, М.Портера, П.Самуельсона, Л.Скотта та ін.

Незважаючи на численні наукові дослідження щодо різних аспектів включення держав в процеси міжнародної економічної взаємодії, питання розбудови інституціональної складової регіонального економічного співробітництва залишаються недостатньо дослідженими.

Усе вищезазначене обумовило актуальність теми дослідження у теоретичному і практичному плані.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського Міністерства освіти і науки України: тем “Крим у системі міжнародної економічної інтеграції країн Причорномор'я. Міжнародна інтеграційна складова у економічній моделі Криму: сутність, тенденції, перспективи” (номер держреєстрації 0100V005401), в рамках якої автором проаналізовано напрямки інтеграційної взаємодії України, розроблено науково-практичні рекомендації щодо використання конкурентних переваг вітчизняної економіки; “Механізм управління регіональним розвитком в умовах трансформаційної економіки” (номер держреєстрації 0102U001525), в рамках якої автором розроблено рекомендації щодо використання конкурентних переваг вітчизняних підприємств на міжнародних ринках.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико-методологічних основ та розробка інституціональних засад розвитку зовнішньоекономічної діяльності України в контексті рівноправного включення в світогосподарські процеси на регіональному рівні та забезпечення сталого розвитку держави.

Дослідження поставленої мети здійснювалось через постановку і вирішення наступних задач:

дослідити теоретико-методологічні та організаційні основи інституціональних змін і розвитку регіональної економічної інтеграції;

визначити стратегії і напрями трансформування регіональних економічних відносин;

проаналізувати процес інституціональної трансформації світової економіки і участь у ній України;

надати характеристику зовнішньоекономічній діяльності України;

розкрити трансформування економічних відносин України з регіональними інтеграційними утвореннями;

ідентифікувати складові співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями;

обґрунтувати напрямки і перспективи включення України до світогосподарської системи;

визначити організаційні передумови активізації зовнішньоекономічної діяльності України,

розробити концептуальні засади підвищення конкурентоспроможності національної економіки як суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку зовнішньоекономічної діяльності національних суб'єктів України в умовах поглиблення регіонального економічного співробітництва.

Предметом дослідження є механізми зовнішньоекономічної діяльності України в контексті сучасної трансформації діяльності регіональних економічних угруповань.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, роботи вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів в області міжнародних економічних відносин. У процесі дослідження використано діалектичний метод наукового пізнання та загальнонаукові методи пізнання: методи теоретичного узагальнення, аналізу, синтезу (для обґрунтування закономірностей формування інтеграційних об'єднань); групування та класифікації (для дослідження механізмів розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції та їх впливу на сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності держави); метод статистичного аналізу, індексний метод (для аналізу тенденцій та особливостей розвитку зовнішньоекономічної діяльності України); метод порівняння (для визначення конкурентних переваг національної економіки); метод системного аналізу (для визначення переваг та недоліків участі міжнародних фінансових інституцій у реформуванні національної економіки); прогнозування (для удосконалення методики прогнозування вітчизняних галузевих ринків).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти України з питань регулювання зовнішньоекономічної діяльності, дані Державного комітету статистики України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, аналітичні звіти міжнародних економічних організацій, інформаційні матеріали Світової організації торгівлі, результати досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, результати власних досліджень та спостережень автора.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в поглибленні теоретико-методологічних положень щодо взаємодії національних економік в контексті трансформування регіональних економічних відносин через використання інституціональної складової.

Конкретні наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

доведено, що міжнародна економічна інтеграція відбувається на основі міжнародної економічної взаємодії на мікрорівні, що визначає необхідність використання галузевого чинника міжнародного співробітництва і розробки відповідного інституціонального забезпечення з метою залучення іноземних інвестицій як основного важеля розвитку такого співробітництва;

розроблено концептуальний підхід щодо забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємств як основи підвищення національної конкурентоспроможності, що базується на алгоритмі оцінювання міжнародної конкурентоспроможності продукції, що випускається, використання якого дозволяє забезпечити рівноправне включення держави до світогосподарських процесів на основі створення сталих конкурентних переваг;

удосконалено: теоретико-методологічні засади дослідження процесу інституціональних перетворень міжнародної економічної діяльності, зокрема обґрунтовано, що інституціональні перетворення визначаються рядом факторів, найважливішими серед яких є: перебудова соціально-економічної структури, приватизація, створення фінансової інфраструктури, виникнення і розвиток фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків;

організаційно-методичні підходи до використання вільних економічних зон як засобу залучення іноземних інвестицій, а саме встановлено причини невідігравання вільними економічними зонами провідної ролі у побудові в Україні відкритої економіки: висока норма прибутку торговельного капіталу, нерозвиненість виробничої інфраструктури експортно-промислових зон - врахування яких дозволить розробити напрямки підвищення інвестиційної привабливості України і її регіонів;

отримали подальшого розвитку:

теорія інституціональних змін: доведено, що на економічних ринках відбуваються інституціональні зміни, які мають плавний, недискретний характер переходу старих інститутів у нові на відміну від закону стрибкоподібного переходу зі старої якості в нову завдяки певним кількісним накопиченням, оскільки незважаючи на швидкість інституціональних змін в сучасному світі, зміни на периферії інституціональної системи можуть бути досить повільними і плавними, що обумовлює загальну її стабільність у часі та просторі;

ідентифікація позитивних та негативних наслідків регіональної економічної взаємодії, а саме встановлено, що: створюється можливість вирішити проблеми торговельної політики (зокрема, інтеграційні об'єднання дають змогу створити більш стабільне і передбачувальне середовище для взаємної торгівлі та взаємодії у рамках таких інституцій, як Світова організація торгівлі); з'являються передумови використання переваг економії масштабу (досягається завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо), виникає обмін досвідом структурної перебудови економіки в трансформаційні періоди (більш розвинені країни залучають сусідні країни до здійснення глибоких економічних реформ), стає можливою підтримка молодих галузей виробництва (інтеграційні об'єднання є водночас і широким регіональним ринком, на якому можуть знайти попит товари цих галузей); однак одночасно можуть виникнути загрози економічній безпеці країни.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що теоретичні узагальнення, висновки і пропозиції, що містяться у дисертації, можуть бути використані при розробці зовнішньоекономічної політики України, заходів з підвищення національної конкурентоспроможності, напрямів зовнішньоторговельної політики з метою активізації включення України до світового господарства.

Рекомендації та пропозиції, викладені в дисертації, впроваджено в практичну діяльність Міністерства економіки АР Крим (довідка №040-1.2/388 від 11.01.2006 р.) - рекомендації щодо напрямків розвитку зовнішньоекономічної діяльності України; Торгово-промислової палати Криму (довідка №265/01-11 від 16.01.2005 р.) - рекомендації щодо використання конкурентних переваг вітчизняної економіки; Дочірнім підприємством “Фесто-виробництво” (м. Сімферополь) корпорації FESTO (Італія) (довідка №01/73 від 23.01.2006 р.) - підходи щодо підвищення ефективності міжнародної економічної діяльності на мікрорівні; ЗАТ “Камоцци - Пневматик - Сімферополь” (с. Сімферополь) (довідка №02-4/178 від 04 січня 2006 р.) - результати аналізу напрямків інтеграційної взаємодії України.

Рекомендації автора щодо використання конкурентних переваг вітчизняних підприємств на міжнародних ринках використано при підготовці рекомендацій XIІ міжнародного науково-практичного семінару “Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект”, які було направлено Президенту України, Верховній Раді, Кабінету Міністрів України, а також обласним державним адміністраціям з метою включення до програм науково-технічного розвитку регіонів (акт № 40-01/7.9.7-134 від 27.02.2006 р.).

Результати роботи використовуються у Таврійському національному університеті ім. В.І.Вернадського МОН України при викладанні курсів “Міжнародна економічна інтеграція”, “Основи зовнішньоекономічної діяльності”, “Зовнішньоекономічна політика” (довідка № 82-05/1052 від 19.01.2006р.) та Сімферопольському економіко-гуманітарного інституті при викладанні курсів “Регіональні економічні зв'язки та вільні економічні зони”, “Економіка зарубіжних країн”, “Міжнародна економіка” (довідка №64 від 11.01.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею, отримані наукові результати є особистими розробками автора.

Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження доповідались автором і отримали схвалення на семи міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародній науковій конференції “Соціально-економічні наслідки ринкових перетворень у постсоціалістичних країнах” (м. Черкаси, 2005р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика економіки і підприємництва” (м. Сімферополь, 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми управління підприємництвом у сучасних умовах” (м. Сімферополь, 2005р.), VІІ міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта - 2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування регіонального механізму управління народногосподарським комплексом України” (м. Сімферополь, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми і перспективи розвитку економіки України (в контексті глобалізації)” (м. Сімферополь, 2003 р.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень автором опубліковано 20 наукових праць загальним обсягом 23,75 д.а., з яких особисто автору належить 6,65 д.а., з них 12 праць у наукових фахових виданнях загальним обсягом 22,35 д.а., з яких особисто автору належить 5,25 д.а.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаної літератури зі 187 найменувань, додатків. Зміст дисертації викладено на 185 сторінках друкованого тексту, включаючи 13 таблиць на 9 сторінках, 45 рисунків на 30 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету і задачі дослідження, його предмет і об'єкт, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади розвитку регіональних економічних відносин у світовій економіці” досліджено теоретико-методологічні та організаційні основи інституціональних змін і розвитку регіональної економічної інтеграції, стратегії і напрями трансформування регіональних економічних відносин, інституціональну трансформацію світової економіки і участь у ній України.

Найважливішою рисою сучасності є зростання взаємозалежності економік різних країн, зростання міжнародного руху товарів та факторів виробництва, розвиток інтеграційних процесів. Очевидною стає інтернаціоналізація господарського життя, взаємопроникнення різних видів діяльності - науково-технічної, інвестиційної, фінансово-комерційної та ін., що призводить до інституціональних змін.

Автором на основі дослідження теорій соціально-технологічного інституціоналізму (Дж.Гелбрейт, Я.Тінберген), соціально-психологічного (Т.Веблен), соціально-правового (Дж.Коммонс) встановлено, що найглибші зміни соціально-економічних інститутів відбуваються під час радикальних економічних реформ, зокрема трансформації економічної системи, що базується на адміністративно-командних методах управління економікою, в економічну систему, основою якої є ринкові важелі саморегулювання економіки або оптимальне поєднання ринкових та держаних важелів (регульована ринкова економіка). До інституціональних змін, які відбуваються в процесі радикальних економічних реформ і впливають на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, належать перетворення державного типу власності на недержавну; державних підприємств - на акціонерні, спільні, приватні; державних цін - на ринкові; державних фінансово-кредитних інститутів - на приватні та колективні, комерційні тощо. Найвідчутніше з-поміж базисних матеріально-речових факторів на інституціональні зміни впливає впровадження передових досягнень науки і техніки у виробництво. Серед факторів інституціональних змін визначальну роль відіграють правові.

Важливим фактором інституціональних перетворень є вдосконалення господарського механізму. Розвиток науки, техніки і технології впливає на перетворення соціально-економічних інститутів не безпосередньо, а опосередковано через техніко-економічні й організаційно-економічні відносини. зовнішньоекономічний україна світогосподарський

Встановлено, що незважаючи на швидкість інституціональних змін, на економічних ринках існують “інкрементні процеси” - інституціональні зміни, які мають плавний, недискретний характер переходу старих інститутів у нові. Зміни на периферії інституціональної системи можуть бути досить повільними і плавними, утворюючи загальну її стабільність.

Автором встановлено, що інтеграція існує переважно у вигляді регіональної та міжнародної. Проблема глобальної інтеграції залишається дискусійною. Ознаки міжнародної економічної інтеграції можна сформулювати наступним чином: по-перше, інтеграція - це процес розвитку глибоких зв'язків між національними економіками, створення міжнародних господарських комплексів, які охоплюють близькі за рівнем розвитку держави; по-друге, інтеграція - це процес свідомого регулювання економічних зв'язків між національними економіками; по-третє, в процесі інтеграції структурні зрушення в охоплених нею державах мають тенденцію виникнення більш ефективних народногосподарських пропорцій.

В роботі доведено, що неузгоджені дії регіонів можуть привести до погіршення загальної зовнішньої кон'юнктури і завдати значних збитків експортерам та імпортерам. Необхідною умовою виходу регіонів на зовнішні ринки є розмежовування повноважень і обов'язків між державою і регіональними суб'єктами. Хоча провідною формою зовнішньоекономічних зв'язків регіонів залишається торгівля, зростає роль інших форм міжнародної співпраці - створення вільних економічних зон; підприємств з іноземним капіталом, перевезення вантажів, туризм і т.д.

Автором виявлено тенденцію до посилення розвитку процесу економічної інтеграції, яка відбувається у різних регіонах. Найбільш ефективною формою регіональної економічної інтеграції є Європейський Союз; найбільш значним об'єднанням є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА), основна мета якої - прискорити процес формування найбільшого на Північноамериканському континенті регіонального господарського комплексу; у Азіатсько-Тихоокеанському регіоні розвиваються субрегіональні ринки товарів і капіталів (Південно-китайська економічна зона - КНР, Гонконг, Тайвань, “золотий трикутник зростання” - Індонезія, Малайзія, Сінгапур, економічна зона країн басейну Японського моря - Корея, Тайвань, Індокитайська економічна зона). Україна входить до складу таких регіональних об'єднань, як СНД, ОЧЕС, ГУАМ, ЄЕП та інших, сприяє розвитку інтеграційних процесів у Балто-Чорноморському регіоні.

Автором встановлено, що регіональні інтеграційні процеси у міжнародній економіці мають низку позитивних наслідків. По-перше, створюється можливість вирішити проблеми торговельної політики. Інтеграційні об'єднання дають змогу створити більш стабільне і передбачу вальне середовище для взаємної торгівлі та взаємодії у рамках таких інституцій, як Світова організація торгівлі. По-друге, з'являються передумови використання переваг економії масштабу. Це досягається завдяки розширенню ринку, зменшенню трансакційних витрат тощо. По-третє, виникає обмін досвідом структурної перебудови економіки в трансформаційні періоди. Більш розвинені країни залучають сусідні країни до здійснення глибоких економічних реформ. По-четверте, стає можливою підтримка молодих галузей виробництва, оскільки інтеграційні об'єднання є водночас і широким регіональним ринком, на якому можуть знайти попит товари цих галузей.

Процес регіональної і міжрегіональної інтеграції, що посилюється, свідчить про нову якість світового господарства - глобалізовану економіку. Головними суб'єктами процесу глобалізації, що створюють інституціональну систему світової економіки, виступають національні господарства, міжнародні і регіональні організації, транснаціональні корпорації і банки.

Інституціональні перетворення міжнародних економічних відносин визначались багатьма факторами, найважливішими серед яких є перебудова соціально-економічної структури, масова приватизація, створення фінансової інфраструктури, виникнення і розвиток фінансових ринків, лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків. Відомі вчені-інституціоналісти Г.Саймон, М.Спенс та О.Вільямсон вважають, що в основі інституціональних перетворень в ЗЕД держав лежить конкуренція.

Перехід України до нових форм господарювання і прийняття відповідного законодавства відкриває можливості використання нових форм міжнародного співробітництва держав: Україна повинна ширше використовувати такі інститути, як зони вільної торгівлі, єдиний митний і економічний простір, а також співробітництво в інвестиційній сфері, як передумови повноцінної регіональної інтеграції.

У другому розділі дисертації “Аналіз включення України в систему регіональних економічних відносин” надано характеристику зовнішньоекономічної діяльності України; проаналізовано трансформування економічних відносин України з регіональними інтеграційними угрупованнями та співробітництво України з міжнародними фінансовими інституціями; визначено перспективні напрямки включення України до світогосподарської системи.

Перебудова економіки України на ринкових засадах супроводжується посиленням залучення України до системи світогосподарських зв'язків. Інтегрування економіки України у світове господарство підвищує роль та значення зовнішньоекономічної діяльності як елементу міжнародних економічних відносин, які проявляються у формах обміну матеріальними товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці, результатами виробничо-технічного співробітництва між країнами. Країна самостійно формує систему та структуру державних інститутів з управління зовнішньоекономічною діяльністю на її території.

Трансформаційний період економіки України пов'язаний з визначенням її місця у світовій системі господарювання й міжнародних інтеграційних об'єднаннях. Україна посідає одне з перших місць у світі за показником співвідношення обсягів зовнішньоторговельного обороту і ВВП: обсяг зовнішньоторговельного обороту практично дорівнює обсягу ВВП (табл. 1).

Таблиця 1 Динаміка розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України за 1996-2005рр.

Зовнішньоторговельні операції здійснювались з 201 країною світу. Географічна структура експорту та імпорту товарів України свідчить про наявність чітких векторів зовнішньоекономічної діяльності держави у напрямку країн СНД, Європейського Союзу.

Автором доведено, що основним стратегічним партнером України є Росія: у 2005р. в структурі зовнішньоторговельного обороту України на Російську Федерацію припадало більше, ніж 35% (питома вага Росії в загальному обсязі експорту і імпорту складає 18% і 41% відповідно), зовнішньоторговельний оборот двох країн досяг 20 млрд. дол. США.

Враховуючи динаміку платіжного балансу України (рис. 1), Україні необхідно зберегти обсяги експорту вітчизняної продукції. Вимоги щодо збереження обсягів експорту є тим більш важливими, що зростання обсягів міжнародної торгівлі помітно випереджає розвиток виробництва. Це відбувається за рахунок поглиблення міжнародного поділу праці, становлення та розвитку нових видів поділу праці, що лежать в основі міжнародної економічної інтеграції та внутрішньофірмового обміну, що визначає необхідність розвитку міжнародного співробітництва на галузевому та мікрорівні. Зважаючи на перспективи розвитку зовнішньоекономічної діяльності у галузевому розрізі, необхідною вбачається розробка комплексу заходів щодо активізації міжнародної економічної взаємодії на мікрорівні. Основним важелем розвитку такого співробітництва є залучення іноземних інвестицій, що вимагає відповідного інституціонального забезпечення.

Размещено на http://www.allbest.ru/