Специфіка толерантності в процесах глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН ІМ. Б.Д. ГАВРИЛИШИНА

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

Комплексне практичне індивідуальне завдання

з дисципліни «Міжкультурні комунікації»

на тему «Специфіка толерантності в процесах глобалізації»

Студентки І курсу

групи МЕНМФ-11

Дмитрук Уляни Ігорівни

Тернопіль 2015

Зміст

Вступ

1. Термін «толерантність»

1.1 Розвиток ідей толерантності

1.2 Основні засади толерантності

2. Проблема толерантності в глобалізації

2.1 Термін «глобалізація»

2.2 Толерантність як необхідна умова процесу глобалізації

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Розвиток принципів толерантності тісно пов'язаний з формуванням культури даного явища і набуває особливої актуальності у світлі процесів глобалізації, які сьогодні відбуваються. Питання толерантності починаючи з середини ХХ століття досить повно розглядаються в зарубіжній, а з кінця ХХ століття - і у вітчизняній соціально-філософській, релігієзнавчій і соціально-психологічній літературі, у тому числі в роботах, присвячених питанням громадянських свобод, світоглядного плюралізму, психологічних проблем громадянської і релігійної свідомості.

Великий вплив на вивчення принципів, що лежать в основі толерантності, надали світові соціальні, філософські та соціально-психологічні традиції. На вивчення питань толерантності впливали в тій чи іншій мірі практично всі рухи і течії в сучасній філософії, в яких проблеми «блага» і «добра», питання відносності істини, мінливості дійсності, проблеми різноманіття і цінності відмінностей займали помітне місце.

Сьогодні у світі, й в Україні зокрема, стає зрозумілим, що толерантність виступає базовою потребою людства, яка має інтегруватись у єдину систему цінностей суспільства. Технократичне мислення, утрата гуманістичних орієнтирів породили прагнення до безмежного володарювання, тотального панування над природою і людиною. Відійшли на задній план і були позбавлені престижу такі поняття, як милосердя, терпимість, вдячність, честь, дружба тощо. Міжетнічна нетерпимість, міжконфесійні конфлікти й насильство, локальні війни - це реалії нашого часу та світу загалом.

Відбувається поляризація країни на схід - південь - захід на основі поглиблення нетерпимості в політико-ідеологічній і культурно-ціннісній орієнтаціях цих регіонів; наявні конфлікти на основі етнічної, мовної та релігійно-конфесійної нетерпимості, недовіра громадян до закону і влади. Усе це штовхає громадян “від демократії”. На цьому тлі толерантність, її виховання і постає базовою потребою людства, центральним чинником взаєморозуміння між людьми, збереження миру.

Актуальність теми: Епоха ізольованого існування держав відійшла в минуле, водночас зростаюча мобільність населення земної кулі перетворює багато країн у полікультурні співтовариства. В умовах полікультурного світу місце універсального принципу людської життєдіяльності поступово займає толерантність. У середовищі, що вимагає від кожного певних ціннісних настанов, комунікативних навичок та поведінки, толерантність стає базисом для комплексу гуманістичних цінностей (людяність, взаємоповага, свобода вибору, демократія, права людини тощо), спрямованих на врегулювання міжособистісних та міжгрупових взаємовідносин.

Процеси глобалізації вивели проблему толерантності на одне з чільних місць у переліку актуальних для подальшого розвитку людства, якій належить пріоритет у розвитку ідей толерантності.

У Декларації принципів толерантності, яка була схвалена Генеральною конференцією ЮНЕСКО у Парижі на XXVIII сесії 16 листопада 1995 р.,- було започатковано всесвітній рух толерантності і підкреслено його важливість в сучасному світі, який характеризується глобалізацією економіки, зростаючою мобільністю, швидким розвитком комунікації, інтеграції та взаємозалежності, великомасштабними міграційними процесами і переміщенням населення, урбанізацією і трансформуванням соціальних моделей.

Проблематика мого дослідження полягає у формуванні та розвитку принципів толерантності у зв'язку з процесами глобалізації, що відбуваються в сучасному світі.

Мета роботи: аналіз толерантності як соціогуманітарної проблеми сучасності.

Основні завдання: з'ясувати феномен толерантності в теорії та визначити шляхи практичної реалізації толерантності в процесі глобалізації.

1. Термін «толерантність»

1.1 Розвиток ідей толерантності

Ідея толерантності стала актуальною не сьогодні, вона з'явилася ще в глибокій античності як рішення проблеми ставлення до релігійної меншості. ЇЇ мотиви спостерігаються в працях мислителів таких як Аристотель, Геракліт, Антифон, Сенека та інших. Наприклад, уже Аристотель визначає терпимість як можливість рівноцінного існування речей та людей. Як суспільне явище толерантність віддзеркалювала потребу у виявах релігійної терпимості під час діалогу і взаємодії різноманітних культурних традицій та практик. Слугувала однією з підстав для пізнання інших культур, створювала умови розуміння та прийняття. До розгляду цієї категорії звертався Вольтер. Гете розглядав толерантність як проміжний елемент на шляху до визнання.

Проблема толерантності розглядається багатьма науками: філософією, психологію, етикою, педагогікою.

Особливої актуальності ця проблема набуває в період докорінних суспільних перетворень, зламу монопольно-ідеологічних концепцій, загострення міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, утвердження гуманних взаємовідносин між людьми й державами - характерні риси сучасності, що спричинюють значний інтерес до визначення сутності цього поняття, винайдення ефективних форм і методів виховання толерантної особистості. Однак порівняно короткий термін застосування спричинює неоднозначність його тлумачення.

Що ж означає слово "толерантність"? У перекладі толерантність (від. лат. tolerantia - терпимість) на українську мову це - терпимість. Терпимість до чогось своєрідного, істотно інакшого - чиєїсь думки, позиції, переконань. Це досить містке та глибоке поняття. Воно торкається і міжнародних відносин, і діалогу культур, і міжетнічних та міжконфесійних взаємин, і культури світу.

На думку В. Кукушина, толерантність - це моральна якість індивіда, що характеризує терпиме ставлення до відмінних від наявних у нього поглядів, думок, звичок інших людей, незалежно від їх етнічної, національної або культурної приналежності. Це вміння краще розуміти себе й інших, вступати з ними в контакт, взаємодіяти без примусу, виявляти повагу й довіру.

У сучасних зарубіжних концепціях толерантність розглядається як основна доброчинність, або ментальне ставлення, як свобода різних типів поведінки, ціннісних орієнтацій і культурної діяльності. Отже, толерантність - це одна з можливих реакцій на різноманітність. Ця якість - відповідь на зіткнення з поглядами та вчинками, які значно відрізняються від наявних у людини вірувань та ідеалів. Вона немовби пропонує директиву, що допомагає людям краще оцінювати власні вчинки, дає розуміння того, як розв'язати конфлікт мирним шляхом із залученням усіх пов'язаних з ним акторів і базується на визнанні рівності прав для всіх. Поняття «толерантність» є синонімом слова «терпимість», саме так воно звучить латинською. Толерантність людей є найважливішою умовою миру і злагоди в сім'ї, колективі та суспільстві. Адже соціальні взаємовідносини постійно змінюються. У різних людей - різні погляди на життя, працю, кохання тощо.

Толерантність означає повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Вона включає в себе і глибокі правові засади. Без терпимості, врахування інтересів одне одного, без рівноправності народів, їхніх культур неможливий розвиток, прогрес цивілізації. Тобто за основу береться згода сприйняти щось (духовне, морально-ідейне, етико-естетичне, релігійне) навіть за умов входження його в суперечність зі світоглядними установками того, хто сприймає.

1.2 Основні засади толерантності

Аналіз різноманітних підходів до розуміння толерантності показує, що вона трактується як важлива соціальна цінність, норма соціального життя, принцип людських взаємовідносин і поведінки, особиста якість. Водночас толерантність виступає ідеалом, якого суспільство має прагнути й у відносинах між окремими людьми, і на рівні сім'ї, соціальних колективів та народів.

Основні засади толерантності передбачають: по-перше, відмову від монополії на істину, готовність відступити від власної позиції, піти на компроміс; по-друге, критично ставитися до власної позиції для виявлення того, що могло б живити ворожість до неї; по-третє, спробувати критично поглянути на ситуацію очима опонента з метою зрозуміти його й знайти для нього можливість вийти із ситуації, не втративши “обличчя”; по-четверте, боротися не проти людей, а проти зла й, нарешті, по-п'яте, вимогу повної відкритості поведінки, відсутності й стосовно опонента будь-якого обману та хитрощів. Інакше кажучи, основною метою толерантності є налагодження стосунків між людьми, перетворення ворогів на друзів на основі терпимості, поваги й ненасильства. Толерантність передбачає відмову від насильства, використання мирних засобів для розв'язання суперечностей і конфліктів, що супроводжують історію суспільства та життя кожної людини.

У соціальному сенсі - це терпиме ставлення до людей і їхніх думок, культури, вірування, інакомислення. Як суспільна необхідність, толерантність виявляє себе передусім там, де соціальні, політичні, національні та релігійні спільноти усвідомлюють, що в них немає іншої розумної альтернативи, ніж жити разом.

Однак толерантність не можна ототожнювати з уседозволеністю, безпринципністю щодо протиправних дій, порушення законів. Толерантність не може бути безмежною, адже в суспільстві завжди існує об'єктивно нетерпиме (фанатизм, расизм, аморальність тощо).

В основі толерантності лежать декілька визначальних принципів, які є необхідною основою її повноцінного функціонального вияву. По-перше, це визнання рівності, суверенності переконань суб'єктів комунікації. Толерантність у своїй основі зорієнтована на головну вимогу - визнати інших рівними самим собі. Як міжнародний визнаний принцип він має своє форму виразу: “Усі різні - усі рівні”. По-друге, це визнання їхнього права на власне розуміння істини, на власну правду, життєву й інтелектуальну позицію, світоглядні орієнтири, цінності. При цьому їхня культурна, світоглядна, політична своєрідність трактуються як достоїнство, визначається цінність плюралізму і плюралізм як цінність. Цей принцип стисло можна визначити правилом античності: “Про смаки не сперечаються”. По-третє, це безумовна відмова від монополії на істину, відкритість та повага до “інакшості”.

толерантність демократизація полікультурний

2. Проблема толерантності в глобалізації

2.1 Термін «глобалізація»

Говорячи про глобалізацію, ми маємо на увазі процеси, пов'язані з переміщенням по всьому світу величезних потоків людей, товарів, капіталів, що супроводжується активним обміном інформацією. При цьому зачіпаються всі сфери соціальної взаємодії. Основними наслідками глобалізації є міжнародний поділ праці, міграція в масштабах усієї планети капіталу, людських та виробничих ресурсів, стандартизація законодавства, економічних та технічних процесів, а також зближення культур різних країн. Це об'єктивний процес, який носить системний характер, тобто охоплює всі сфери життя суспільства. В результаті глобалізації світ стає більш зв'язаним і залежним від усіх його суб'єктів. Відбувається збільшення як кількості спільних для груп держав проблем, так і кількості та типів інтегрованих суб'єктів.

Глобалізація охоплює практично всі сфери суспільної діяльності, включаючи політику, ідеологію, культуру, спосіб життя, самі умови існування людства.

Дуже помітним явищем протягом останніх 100 років стала глобалізація культури з урахуванням колосального зростання культурного обміну між країнами, розвитку індустрії масової культури, нівелювання смаків та пристрастей публіки. Цей процес відбувається супроводженням стирання національних особливостей літератури і мистецтва, інтеграцією елементів національних культур в формовану загальнолюдський культурну сферу. Глобалізація культури стала також відбитком космополітизації буття, мовної асиміляції, поширення на планеті англійської як глобального кошту спілкування, і інших процесів.

2.2 Толерантність як необхідна умова процесу глобалізації

Процеси глобалізації, які сприяють усуненню бар'єрів у міжнародній політичній, економічній, культурній діяльності, інтенсивний інформаційний обмін не дозволяють залишатися осторонь від того, що відбувається у світі. Під впливом глобалізації світ стає все більш цілісним. Глобалізація наочно демонструє невичерпне різноманіття соціокультурних традицій і форм суспільного устрою, норм взаємовідносин і ціннісних орієнтацій, притаманних різним співтовариствам. Різні культури, релігії, цивілізації взаємодіяли і колись. При цьому нерідко виникала і гостра ворожнеча, і нетерпимість. Проте їх основні осередки були розділені територіально. Нині глобальні комунікаційні, фінансові, міграційні потоки об'єднали різні культури і способи життя в єдиному просторі світового соціуму. Складається щільна, всепроникна мережа громадських взаємин. Нетерпимість в цих умовах генерує високі напруги, здатні блокувати життєдіяльність суспільних систем як на національному, так і на світовому рівнях.

Дуже актуальним у цьому зв'язку представляється прилучення до національних, інтернаціональних і загальнолюдських цінностей, так як тільки у своїй єдності вони здатні забезпечити гармонізацію відносин. Єдино можливою, оптимальною формою взаємовідносин між представниками держав з різним суспільно-політичним і соціально економічним устроєм стають міжнародна консолідація і співробітництво, взаємна повага, прийняття і терпимість.

Феномен толерантності у зв'язку з цим представляється фактором нормального функціонування громадянського суспільства. Виховання толерантних початків в полікультурному суспільстві висувається на перший план.

Власне, питання про толерантність - це, перш за все питання про те, як при глибоких відмінностях в положенні, інтересах, поглядах люди можуть налагодити спільне життя. Толерантність служить свого роду мостом, що з'єднує приватне і загальне, відмінність і єдність. Публічна активність громадян, їх солідарні дії, кооперація зусиль в ім'я загального блага, змістовний діалог між ними немислимі без взаємної соціальної відповідальності, яка вимагає високого ступеня прийняття. Ця відповідальність проявляється у визнанні та повазі прав інших людей і культур.

Проблема толерантності до початку активних демократичних перетворень перебувала на периферії суспільної і наукової свідомості і була висунута на авансцену сучасного суспільного розвитку у зв'язку з змінами, які розпочались в Європі та світі. Ці зміни пов'язані з побудовою ряду незалежних держав наприкінці минулого століття і з загальною трансформацією суспільних відносин, продиктованою глобалізаційними тенденціями. Процеси глобалізації наклали відбиток на розвиток ідеї толерантності. У зв'язку з цим з'явилися принципові особливості, які лягли в основу сучасного розуміння про толерантність.

До основних якостей толерантної особистості, сформованої в умовах глобалізації, можна віднести:

· соціальну активність, яка об'єднує комунікабельність, автономність поведінки, правильну соціальну самоідентифікацію, соціальну адаптованість, креативність, соціальний оптимізм, ініціативність;

· соціально-психологічну мобільність, тобто відсутність стереотипів, забобонів, гнучкість, критичність мислення;

· соціальну емпатію, яка включає емоційну стабільність, доброзичливість, ввічливість, терпіння, соціальну відповідальність, можливість соціальної релаксації;

· дивергентність мислення, тобто здатність відчувати партнера, високий рівень співпереживання, чемність, здатність до рефлексії.

Висновки

Отже, розвиток принципів толерантності тісно пов'язаний формуванням культури даного явища і набуває особливої актуальності у світлі процесів глобалізації, які відбуваються сьогодні.

Формування толерантної свідомості - тривалий і досить складний процес, так як він припускає ломку стереотипів, вироблення здатності терпимо і шанобливо ставитися до чужої культури, звичаїв, традицій. Світова суспільна практика свідчить про те, що тільки реальна рівність у правах, суверенність, згуртованість при послідовному обліку національних, релігійних та інтелектуальних почуттів може врегулювати велику кількість вогнищ напруженості, які виникають на ґрунті світоглядного протистояння як між різними країнами, так і всередині окремих держав.

При цьому найбільша терплячість у встановленні проміжного характеру істини, відносна гнучкість теорій і тверджень, теза про пластичність і мінливість дійсності, прийняття уявлення про безмежність різноманіття і цінності відмінностей, визнання плюралістичного і відкритого світу для розкриття сутності людини сприятимуть формуванню відносин нового типу між народами.

Список використаної літератури

1. Саух П. Толерантність у контексті сучасних духовно-ціннісних трансформацій.

2. Скубашівська Т. Проблема толерантності у зрізі міжкультурного діалогу / Т. Скубашівська // Практична філософія. - 2004. - №4 (14). - С. 108-113.

3. Декларація принципів толерантності// Віче. - 2002. - № 11. - С. 12-13.

4. Ульрих Б. Що таке глобалізація? / Бек Ульріх. - М., 2001. - С. 238-239.

5. А.А. Фобьянчук. Роль толерантності в процесі глобалізації. - Москва, "МАТІ - РДТУ їм. К.Е. Ціолковського".

6. Науковий журнал. Серія «Міжнародні відносини. Регіонознавство.» № 19 (99).

Размещено на Allbest.ru