Сучасні тенденції та перспективи українсько-польського співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю проведення спільної зовнішньополітичної лінії України та Республіки Польща щодо створення дієвого механізму регіональної безпеки в контексті сучасних глобалізаційних викликів і геополітичної ситуації в східноєвропейському регіоні. Існування тривалих політичних, економічних, культурних зв'язків між Україною та Польщею та польський досвід інтеграції у європейські та євроатлантичні структури, який є корисним для України, також актуалізують необхідність дослідження окремих складових українсько-польського співробітництва.

Об'єктом дослідження є перспективи українсько-польського співробітництва.

Предмет дослідження - сучасні тенденції та перспективи українсько-польського співробітництва.

Мета дослідження полягає в тому, що на основі комплексного й об'єктивного аналізу опублікованих праць поглибити дослідження і зробити науково обґрунтовані висновки щодо з'ясування основних особливостей українсько-польських відносин.

Для досягнення поставленої мети ставляться такі основні завдання:

Ш охарактеризувати українсько-польські дипломатичні відносини;

Ш дослідити розвиток польсько-українських економічних відносин;

Ш проаналізувати культурну взаємодію України та Польщі;

Хронологічні рамки дослідження - період від кінця ХХ ст. - початок ХХІ ст. Це зумовлено зміною політичного режиму у Польщі у 1989 р., наслідком чого стали системні перетворення у країні та кардинальна зміна зовнішньополітичного курсу Польської держави та становлення України, як самостійної одиниці міжнародних відносин після проголошення Акту незалежності в 1991 р. та опрацювання власного зовнішньополітичного курсу. Верхню хронологічну межу визначають події сучасних партнерських відносин між Україною та Польщею.

Територіальні межі охоплюють території України та Республіки Польщі.

Стан наукової розробки теми. Питання пріоритетів та особливостей українсько-польських стосунків на сучасному етапі розвитку доволі непогано висвітлено у працях сучасних істориків. Перший в українській історіографії синтез історії Польщі, підготовлений вченими Львівського національного університету імені Івана Франка Зашкільняком Л.О. та Крикуном М.Г., зроблено на підставі опрацювання багатьох нових джерел. У своїй книжці «Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів» [17] автори приділяють увагу суспільним проявам життя поляків - політичному розвиткові, соціальним, економічним і культурним змінам, котрі визначали їхній стан у різні історичні епохи, а також взаєминам з сусідніми народами, передусім українцями. Зокрема, показано міжнародні відносини між Україною та Польщею, під час президентства Лєха Валенси та Александра Кваснєвського.

Монографія Конечної Йоанни «Польща-Україна: взаємний образ» [21] є поєднанням не лише думки автора, але й громадського суспільства двох країн. Автор поділила свою роботу на два розділи, де висловлюється думка польського населення, щодо економічних, культурних і політичних взаємовідносин з Україною, а також таке ставлення з боку громадян України. Надаються порівняльні таблиці, з яких можна побачити, що йде поліпшення взаємовідносин між двома державами у порівнянні з початком 90-х років.

Особливу увагу привертає до себе робота кандидата історичних наук Афанасьєва І.Ю. «Польсько-українські відносини 1991-2000 рр.: політична та економічна взаємодія» [31]. Автор надає багато фактичного матеріалу, що дає змогу зробити детальний аналіз політико-економічних відносин між двома державами від 1991 р. до 2001 р.

Оксана Знахаренко у своїй роботі «Стратегічне партнерство в українсько-польських відносинах: державно-політичний та військовий аспекти» [18] чітко окреслює низку важливих проблем у відносинах із Республікою Польща, які постали перед Україною після здобуття останньою незалежності. Основним завданням цієї роботи є дослідження стану взаємин між Україною та Польщею, їх відповідність проголошеному курсу на стратегічне партнерство, яке є партнерством для досягнення стратегічної мети і передбачає, що цілі обох країн стратегічно тотожні.

Зважаючи на актуальність та існуючий рівень наукової розробки теми, автор статті «Польща в євроінтеграційних пріоритетах України» Я.М. Столярчук [27] розкриває особливості сучасної фази розвитку українсько-польського економічного співробітництва після вступу Польщі до Європейського Союзу та обґрунтовується її місце і роль у реалізації євро-інтеграційної стратегії України.

Методологічна база роботи ґрунтується на загальних принципах наукового пізнання. Її основу становлять принципи історизму й об'єктивності, які передбачають з'ясування умов виникнення, розвитку та наслідків подій, а також розуміння їх причинно-наслідкового зв'язку. При написанні роботи ми використали як загальнонаукові методи логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, статистичний, структурний, так і спеціальні - проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, міждисциплінарний тощо.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що зроблена спроба розробити актуальні проблеми з сучасних тенденцій і перспектив українсько-польського співробітництва. Тим більше, що на сьогоднішній момент є невелика кількість узагальнюючих праць з даної проблематики.

Практичне значення роботи полягає в тому, що її теоретичні положення, висновки та фактичний матеріал можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з новітньої історії українсько-польських стосунків, у процесі викладання спеціальних курсів і семінарських занять із всесвітньої історії, та історії міжнародних відносин.

Структура роботи визначена завданням, характером та метою дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.

1. Українсько-польські дипломатичні відносини

У зовнішньополітичній діяльності України стосовно держав Центрально-Східної Європи чи не найголовніше місце належить розбудові зв'язків із Республікою Польща. Це можна пояснити кількома причинами: по-перше, багатовіковою історичною обумовленістю українсько-польських відносин; по-друге, територіальною близькістю; по-третє, спільністю етнодемографічних коренів; по-четверте, тісними культурними зв'язками; по-п'яте, спільністю політико-стратегічних інтересів.

Вихід України на міжнародну арену як суб'єкта міжнародного права був схвально прийнятий польським керівництвом, і 2 грудня 1991 р. Республіка Польща першою серед зарубіжних країн визнала державну незалежність України. 4 січня 1992 р. між двома країнами були встановлені дипломатичні відносини на рівні посольств [14, c. 115]. Хоча формально дипломатичні відносини між двома державами були встановлені лише у 1992 р., дійсна міжнародна співпраця почалася набагато раніше, ще за часів існування Радянського Союзу. Про значний прогрес в польсько-українських взаєминах того часу свідчила ухвала Сенату Польщі від 27 липня 1990 р. з приводу проголошення Україною 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет.

Важливим етапом у формуванні нової системи двостороннього співробітництва став перший офіційний візит Президента України Л. Кравчука до Республіки Польща 18-19 травня 1992 р., під час якого було підписано міждержавний Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво [3], у якому зокрема зазначалося, що країни «активно співпрацюватимуть у відповідних європейських механізмах та структурах на основі Заключного Акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Паризької Хартії для нової Європи», «вживатимуть і підтримуватимуть заходи, спрямовані на збереження і розвиток позитивних традицій спільної спадщини, а також подолання упереджень і негативних стереотипів у відносинах між двома народами» [3, c. 696].

Для поглиблення двосторонніх зв'язків важливе значення мав офіційний візит в Україну Президента Польщі Л. Валенси 24-25 травня 1993 р., одним з головних результатів якого стало створення Консультаційного Комітету Президентів України і Республіки Польща - безпрецедентної форми взаєморозуміння, обопільного тяжіння і співробітництва. Як засвідчив подальший досвід, діяльність Комітету істотно вплинула на активізацію динаміки двостороннього співробітництва.

Позицію Польщі щодо України чітко сформулював під час візиту до Києва 9-11 лютого 1994 р. міністр закордонних справ Республіки Польща Б. Геремек: «Наш інтерес полягає в посиленні незалежності України і Білорусі, інакше Польща стане останньою фортецею, «полем битви» між Сходом і Заходом, що було б для нас невигідно» [24, с. 284]. Тому в ході зустрічі було навіть висунуто ініціативу щодо включення України до франко-німецько-польської парламентської співпраці у межах «Веймарської групи». Натомість, під час візиту-відповіді міністра закордонних справ України А. Зленка до Варшави (березень 1994 р.) було прийнято Декларацію міністрів закордонних справ України та Республіки Польща про засади формування українсько-польського партнерства [2], у якій міністри закордонних справ вперше на міждержавному рівні оголосили про стратегічне значення українсько-польських відносин та зобов'язались розвивати їх в майбутньому [32, c. 9].

Саме завдяки рішучій підтримці Польщі Україну було прийнято до Ради Європи у вересні 1995 р. 24-28 вересня того ж року у Варшаві було покладено початок систематичним консультаціям щодо напрямків і форм співробітництва двох держав.. Тоді ж Україна завдяки підтримці Польщі стала членом Центральноєвропейської Ініціативи (ЦЄІ).

Україну цікавила повноцінна робота в структурах Центральноєвропейської ініціативи, асоційованим членом якої вона була з 1994 р. Польща, яка на той час головувала в ЦЄІ, підтримала це прагнення України під час зустрічі міністрів закордонних справ країн - членів ЦЄІ у Кракові (квітень 1995 р.) і двосторонніх українсько-польських консультацій у Варшаві (липень 1995 р.).

Таким чином, уже з 1994-1995 рр. Польща певною мірою стала виконувати «цивілізаційну місію» щодо України - представляла інтереси нашої держави на міжнародній арені.

Після візитів Л. Кучми до Варшави 25-27 червня 1996 р. і новообраного Президента Польщі О. Кваснєвського до Києва 20-22 травня 1997 р. українсько-польські відносини вийшли на рівень стратегічного партнерства [15, c. 74]. 21 травня голови обох держав підписали спільну неформальну «Декларацію до злагоди і єднання». Стратегічне партнерство означає, насамперед, збіг позицій з основних питань міжнародної безпеки та інтеграції з європейськими і євроатлантичними структурами. Як результат, активізувалися контакти на всіх рівнях - загальнодержавному, міжгалузевому, підприємницькому, науковому, культурному. Пожвавив свою роботу і Консультативний комітет. На нього було покладено функції координатора всього обсягу українсько-польського співробітництва.

Цілеспрямований розвиток польсько-української політичної взаємодії дозволив Україні заручитися підтримкою Польщі у налагодженні діалогу першої зі США та провідними державами Європи. При цьому слід зазначити, що у Стратегії національної безпеки Польщі задекларовано підтримку Варшавою євроатлантичних устремлінь України, зокрема, в рамках продовження політики «відкритих дверей» до НАТО. Крім того, наголошується, що польсько-українська співпраця повинна сприяти закріпленню вагомої ролі України в європейській політиці безпеки [25, c. 72-73]

Водночас наприкінці ХХ ст. відносини між Україною та Польщею стали дещо прохолоднішими. Серед причин, що викликали таку ситуацію, можна назвати активізацію українсько-російських взаємин. Зокрема, 26 травня 1997 р. був підписаний «Великий договір» між Києвом і Москвою [1], завдяки чому сформувалася думка про Україну як таку, що наближена до Росії. Польща, зі свого боку, також намагалася розвивати активні відносини з Російською Федерацією, оскільки є залежною від російських енергоносіїв [30, с. 80].

Зі вступом Польщі до НАТО та набуттям членства в ЄС остаточно формується роль Варшави як одного з найважливіших партнерів України на міжнародній арені, «провідника» євроатлантичних і європейських інтеграційних прагнень нашої держави.

На цьому етапі неоціненними є досвід і підтримка Республіки Польщі на шляху України до європейської та євроатлантичної інтеграції. Польща фактично взяла на себе відповідальність за українське просування до членства в НАТО і ЄС. Саме вона підтримувала Україну в найскладніший період її політичної ізоляції на світовій арені. Тодішній Президент Польської держави О. Кваснєвський проводив чітку лінію на підтримку України в очах Заходу і українська тема порушувалася ним під час доволі частих зустрічей із Президентом США у 2002-2003 рр. Отже, на найвищому політичному рівні Польща діяла не тільки у власних інтересах, а й в інтересах польсько-українських [30, с. 81-82].

Наочним прикладом цього може слугувати висунута в січні 2003 р. ініціатива Польщі щодо розробки «східного виміру» політики Європейського Союзу, який містив би і концепцію особливих відносин з Україною. Пропозиції Польщі охоплювали необхідність чіткого визначення перспективи членства в ЄС для України, а також негайного надання Україні статусу країни з ринковою економікою. Крім того, Польща запропонувала створити в рамках ЄС Європейський фонд демократії для підтримки неурядових організацій в Україні, Білорусі, Молдові та Росії; Європейську програму стажувань для підтримки обміну випускниками вузів та молодими фахівцями; підтримувати програми і кафедри європейської інтеграції в університетах України та створити Європейський інвестиційний фонд для Східної Європи з метою підтримки малого та середнього бізнесу.

Намагання Польщі підтримати Україну негативно сприймали деякі країни Євросоюзу, що могло, як застерігали провідні європейські політики, уповільнити польське просування до ЄС. У геостратегічному вимірі до цих проблем додавалося ще й насторожене ставлення Франції та Німеччини до Польщі як до «проамериканського троянського коня» [20, c. 5]. Треба також мати на увазі, що Польща не була задоволена реаліями тодішньої політики українських владних структур, які віддавали перевагу російському векторові та залученню російського капіталу. За такої ситуації спостерігалася переорієнтація Польщі на поглиблене вирішення внутрішньодержавних проблем і певне дистанціювання від зовнішніх проблемних партнерів, яким в очах Заходу була Україна.

Вступ Польщі до Європейського Союзу створив для України нову реальність: серед його членів уперше з'явилася країна, яка лобіювала український курс на членство в ЄС, а також і НАТО. Водночас в умовах після помаранчевого розвитку постала необхідність істотної модернізації структури та наповнення політичного діалогу між Україною та Польщею. Наприклад, принципової ваги набула співпраця, спрямована на досягнення відповідності України першому з Копенгагенських критеріїв членства в ЄС («політичному» критерію): забезпечення стабільності демократичних інститутів, захист прав людини та верховенство права. 2005 р. був проголошений Роком України в Республіці Польща й урочисто відкритий у Варшаві в квітні 2005 р. за участі Президента України В. Ющенка [16, c. 37].

Співробітництво між міністерствами оборони України та Республіки Польща здійснюється у відповідності до загальнополітичного курсу нашої держави у відносинах з Польщею, і визначається як пріоритетне. Договірно-правова база двостороннього військового співробітництва спирається передусім на Великий договір 1992 року. Після його укладання 18 травня 1992 р. Підписано та набуло чинності понад 100 міждержавних, міжурядових та міжвідомчих чинних двосторонніх документів. В Договорі між Україною і Республікою Польщею про добросусідство, дружні відносини і співробітництво[3] було зазначено, що обидві країни зобов'язуються в нових політичних умовах розвивати дружні відносини, співробітництва, взаємної поваги, взаєморозуміння, довіри і добросусідства на основі міжнародного права, в тому числі принципів суверенної рівності, незастосування сили або погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності, мирного врегулювання спорів, невтручання у внутрішні справи, самовизначення народів, поваги прав людини і основних свобод, сумлінного виконання міжнародно-правових зобов'язань. Україна та Польща визнали непорушними існуючі і позначені на місцевості кордони між ними і підтвердили, що не мають жодних територіальних претензій одна до однієї і не висуватимуть таких претензій в майбутньому. Було також підкреслено, країни проводитимуть систематичні консультації з проблем міжнародної безпеки на всіх рівнях та розвиватимуть взаємовигідне військове співробітництво на основі окремих угод [37].

Відповідно 3 лютого 1993 року була підписана Угода між Міністерством оборони України та Міністерством національної оборони Республіки Польща про військове співробітництво [7], яка вже двічі була пролонгована. В цьому документі вказувалося, що Україна та Польща здійснюють співробітництво на принципах рівноправності, партнерства і взаємної вигоди.

Польща є активним учасником низки проектів у рамках діяльності Спільної робочої групи з питань воєнної реформи Комісії Україна-НАТО. Ці проекти мають важливе значення для успішного проведення в Україні комплексного огляду сектору безпеки та створення ефективної системи демократичного цивільного контролю над силовими структурами: програма з професійної підготовки цивільного персоналу оборонних і безпекових структур України (внесок Польщі - 50 ти-сяч євро), робоча група Україна-НАТО з питань цивільного демократичного контролю над сектором розвідки; Мережа партнерства Україна-НАТО щодо підвищення обізнаності громадянського суспільства. До того ж Польща бере участь у проекті Трастового фонду НАТО/ПЗМ з подолання негативних наслідків воєнної реформи на базі Центру соціальної адаптації військовослужбовців у Хмель-ницькому. Була опрацьована можливість залучення польських викладачів та навчання польських військовослужбовців на Курсах підготовки офіцерів багатонаціональних штабів [37].

Високої оцінки заслуговує рівень військового співробітництва, успішними прикладами якого є ефективна діяльність Українсько-польського миротворчого батальйону, спільна участь сторін у миротворчих операціях ООН (КФОР), стабілізаційній місії в Іраку, а також регулярних міжнародних навчаннях («Козацький степ», «Щит миру», «Кленова арка»). Польська сторона надає консультативну допомогу в здійсненні військової реформи у напрям адаптації до стандартів НАТО [19, c. 49]. 9 серпня 2006 р. начальники генеральних штабів ЗС України та Війська Польського підписали «Програму польських ЗС щодо підтримки імплементації Цілей партнерства 2006 для України». В межах зазначеної програми проводяться стажування офіцерів командної ланки Міністерства оборони та Генерального Штаб України у відповідних інституціях польських ЗС. Ведеться робота над створенням українсько-польської військової частини транспортної авіації ВПС та спільної експедиційної бригади. Крім того, за допомогою польської сторони відбувається переговорний процес щодо включення українських підрозділів до Європейських сил військової жандармерії. Розпочалася робота щодо відновлення взаємовигідного військово-технічного співробітництва.

Спільний українсько-польський батальйон миротворчих сил був створений у 1995 році згідно з домовленістю між Міністрами оборони України та Республіки Польща на базі Прикарпатського та Краківського військових округів. 26 листопада 1997 р. під час зустрічі міністрів оборони України і Республіки Польща підписано Угоду між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі у міжнародних миротворчих та гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій [40]. Відповідно до директив Міністра оборони України та командуючого військами Прикарпатського військового округу, 1 вересня 1997 р. сформований 208 окремий спеціальний батальйон (осб.) Прикарпатського військового округу.

14 вересня 1998 р. за Директивою Міністра оборони України 208-й окремий спеціальний батальйон Прикарпатського військового округу було перейменовано в 1-й окремий спеціальний батальйон Західного ОК. 6 квітня 2000 р. Верховною Радою України було ратифіковано Угоду між Україною та Республікою Польща у справі створення спільної військової частини для участі в міжнародних миротворчих і гуманітарних операціях під егідою міжнародних організацій [40]. Після ратифікації 6 березня 2000 р. верховною Радою України цієї Угоди батальйон отримав назву «Українсько-польського миротворчого батальйону». Протягом 2000 р. проведено низку робочих зустрічей щодо з'ясування питань практичного застосування українсько-польського миротворчого батальйону у складі КФОР у Косово.

За підсумками двосторонніх переговорів в листопаді 2008 р. Україна та Польща дійшли висновку, що відповідним рівнем для тісної співпраці був би спільний підрозділ рівня бригади з залученням Литви. Штаб спільної тристоронньої бригади знаходитися у Польщі, в Любліні. За пропозицією польської сторони, першим командиром цієї бригади був український офіцер. Були обговорені практичні кроки щодо створення спільного українсько-польсько-литовського миротворчого підрозділу «УкрПолЛитбат» та можливості приєднання до нього інших країн [37].

Отже, сучасне українсько-польське співробітництво характеризується динамічним поступальним розвитком, що зумовлюється збігом національних інтересів країн-сусідів у багатьох сферах, їх глибинними історичними та культурними зв'язками. Польща погодилася стати «ворітьми» чи «трампліном» для України в її прагненні інтегруватися в західноєвропейські організації, насамперед НАТО і ЄС. Інституційні механізми співробітництва між двома країнами направлені на практичне здійснення діяльності в різних сферах і отримання максимальної вигоди, як для України так і для Республіки Польщі.

2. Розвиток польсько-українських економічних відносин

З погляду забезпечення еволюційного розвитку господарських відносин між Україною та сусідніми з нею постсоціалістичними державами ЄС, найбільш показовим є окреслення основних проблем та дослідження механізмів активізації економічного співробітництва між Україною та Польщею, яке формувалося протягом тривалого історичного періоду, а впродовж останнього десятиліття зазнало відчутних структурно-інституційних змін у зв'язку зі вступом Польщі до ЄС [18, c. 29].

У травні 1992 року у Варшаві відбулася зустріч президентів України та Польщі Леоніда Кравчука і Лєха Валенси, де було підписано Договір про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. В ньому було зафіксовано положення про політичне співробітництво на міжнародному та регіональному рівнях, про відсутність територіальних претензій між двома державами, про відмову від війни як способу вирішення спірних питань, про проблеми міжнародної безпеки, а також положення про те, що всі суперечності мають регулюватися європейськими нормами, що і Україна і Польща прагнуть інтегруватися в Європу [28, c. 44].

Та цей самміт, разом з тим, приніс для українських політиків і розчарування. Ще до візиту Президента України офіційні особи вели переговори зі своїми польськими колегами про можливість приєднання України до «Вишеградської групи». Це об'єндання було створено Польщею, Угорщиною і Чехословаччиною для координації дій спрямованих на інтеграцію в Європейський Союз і НАТО. Але проти членства України категорично виступила Угорщина і Чехословаччина, обгрунтовуючи це тим, що Україна відстала від них у проведенні політичних і економічних реформ [17, c. 715].

Під час візиту Л. Кравчука в 1992 році до Варшави було підписано низку угод і домовленостей, які створювали повноцінну договірно-правову базу польсько-українських торгово-економічних відносин.

Для налагодження міжрегіональних відносин 18 грудня 1992 року було підписано Угоду про співробітництво прикордонних воєводств-областей Польщі і України. В січні 1993 року Угоду про взаємне заохочення захист інвестицій. У червні між Урядом України і Урядом Республіки Польща було укладено угоду про залізничне сполучення через державний кордон [25, c. 138].

Для ефективного впровадження в життя спільних документів було створено координаційні органи: Міжурядову українсько-польську змішану Комісію з питань торговельного та економічного співробітництва (січень 1993 р.), Міжурядову Координаційну раду з питань міжрегіонального співробітництва (травень 1993 р.) у складі двох комісій: з політичних питань та безпеки, а також у справах національних меншин [27, c. 25].

В тому ж таки 1993 році розвиток українсько-польських відносин загальмувався. Під впливом внутрішньополітичної боротьби в Польщі та позиції Росії стосовно змін в геополітичній ситуації в центрально-східноєвропейському регіоні. Польща змінює свої методи зовнішньополітичної стратегії і проголошує політику «рівновіддаленності» щодо українсько-російських відносин. Коли Росія і Україна вели складні переговори про підвищення плати за транзит російської нафти і газу через територію України в Європу, Польща парафує угоду про будівництво трубопроводу через Білорусію і Польщу до Німеччини. В Україні це викликало незадоволення, тому що позбавляло її засобів впливу на Росію. Прем'єр-міністр України Леонід Кучма назвав цю угоду «антиукраїнським актом» [13, c. 190]. З боку Польщі ця угода не набула реального змісту. Це зв'язано з критикою польського уряду всередині країни, та розумінням Польщі, що ця угода відновлює геополітичний вплив Росії в регіоні (українські трубопроводи в той час були єдиними, які вели в Європу).

Прогрес у розвитку українсько-польських відносин все ж відбувся. У лютому 1994 року міністр закордонних справ Польщі Анджей Олєховський започаткував нову ініціативу стосовно східної політики Польщі. Не виокремлюючи жодної країни-сусіда пропонувалося сприяти їм у побудові демократичних інститутів і ринкової економіки шляхом збільшення контактів між людьми та торгівельних зв'язків [24, c. 152]. Тобто Польща на підтвердження продовження політики «рівновіддаленності» заявила про готовність відігравати ту ж саму роль стосовно східних країн-сусідів, яку західноєвропейські країни відігравали щодо Польщі.

Проголошена президентом Л. Кучмою програма реформ і бажання офіційного Києва співпрацювати з західними державами дало привід польським політикам відновити зв'язки зі своїм східним сусідом.

Видатною подією у стосунках між двома державами став візит президента Польщі до України 20-22 травня 1997 р. під час якого була прийнята спільна заява «До порозуміння і єднання» [28, c. 47]. Всебічні та якісні партнерські стосунки України і Польщі захищають їх від загрози знову потрапити під вплив Москви. В силу низки причин, для України загроза з боку Росії є набагато серйознішою, бо вона гостро ставить питання існування незалежної України та її територіальної цілісності. Таким чином, міждержавне співробітництво України та Польщі створює можливість перетворення регіону Центрально-Східної Європи у зону міжнародної безпеки та стабільності.

17 березня 1997 р. підписано програму співробітництва між міністерствами сільського господарства обох країн. Сприятимуть активізації торгівлі також створення українсько-польських фінансових груп в енергетичній, фінансовій, машинобудівній, хімічній та інших галузях [21, c. 36]. У м. Луцьк зареєстровано філію Люблінського кредитного банку. В країні діє програма Інвест-Банку. Спільне будівництво та модифікація транспортних артерій потребує злагоджених дій обох сторін, що дасть змогу з вигодою для обох сторін скористатися з транспортного коридору Гданськ-Одеса. Об'єднує дві країни й участь в облаштуванні прикордонних територій, в тому числі будівництво нових сучасних переходів та іншої інфраструктури. Чи не найважливішу роль у відносинах України з Польщею відіграє спільна участь у загальноєвропейських економічних, науково-технічних, транспортних та інших проектах.

Після вступу Польщі до Європейського союзу товарообіг між нашими країнами зріс майже в 10 разів в порівнянні з попередніми роками. Це зв'язано, насамперед, з тим, що Польща стала основною транзитною країною між ЄС та Українською. А також з тим, що Українські товари дешевші за європейські аналоги. Засмучує лише той факт, що основною статтею Українського експорту залишається сировина для різних галузей європейської промисловості, тобто Україна може перетворитись в сировинний додаток Європи.

Об'єктивні данні підтверджують високий рівень торгово-економічного партнерства між Українською і Польщею. Польська Республіка є одним з головних торгових партнерів нашої держави. За даними Держкомстату України, за 2010 р. обсяги зовнішньої торгівлі товарами України з Республікою Польща зросли на 35,2 % від рівня 2009 р. і становили 4576,0 млн дол. США [36].

Рівень українського експорту до Республіки Польща за 2010 р. становить 1787,2 млн дол. США і порівняно з показником 2009 р. збільшився на 47,9 %. Натомість рівень польського експорту до України за 2010 р. становив 2788,8 млн дол. США і порівняно з показником 2009 р. збільшився на 28,5 %. Від'ємне для України сальдо торговельного балансу у цей період становило 1001,6 млн дол. США.

Обсяги зовнішньої торгівлі послугами України з Республікою Польща за результатами 2010 р. зросли на 15,0 % від рівня аналогічного періоду 2009 р. і становили 227,1 млн дол. США. Рівень українського експорту послуг до Республіки Польща у 2010 р. становив 91,5 млн дол. США, а рівень польського експорту послуг до України - 135,6 млн дол. США [36].

Згідно з даними Міністерства економіки Республіки Польща, за результатами I кварталу 2011 р. обсяги зовнішньої торгівлі товарами України з Республікою Польща становили 1151,0 млн євро (1634,4 млн дол. США). Обсяги українського експорту до Республіки Польща склали 457,4 млн євро (649,5 млн дол. США) та збільшилися удвічі порівняно з аналогічним періодом 2010 р. Обсяги польського імпорту в Україну склали 693,6 млн євро (984,9 млн дол. США) та збільшилися на 13,1 % щодо аналогічного періоду 2010 р. Від'ємне для України сальдо торговельного балансу становило 236,2 млн євро (335,4 млн дол. США) [див. додаток А].

Основними статтями імпорту з Польщі в Україну є продукція деревообробної, харчової промисловості, машинобудування, а також косметичні препарати [38]. Отож, з України до Республіки Польща найбільше експортується продукції металургійної, видобувної галузі та деяка продукція машинобудування, а також продукція сільського господарства й легкої промисловості.

Порівнявши експортно-імпортну товарну структуру двох країн [див. додатки Б, В], слід зазначити, що на сучасному етапі в експорті України до РП переважає сировина, а в експорті РП до України - готові вироби різних галузей виробництва.

Стан товарообігу між країнами значною мірою залежить і від ефективних механізмів його підтримки, зокрема кредитування та страхування зовнішньоторгових операцій, у зв'язку з чим доцільно було б створити відповідні банківські організації та страхові структури, передусім польсько-українські фінансові групи та спільний банк тощо.

Значне місце в економічному співробітництві посідає інвестиційна діяльність. Станом на 1 січня 2011 р. обсяги інвестиційного капіталу з Польщі до України становили 935,8 млн дол. США, що становить 2,1 % загального обсягу іноземних інвестицій в Україну. Традиційно польські інвестиції скеровано в обробну промисловість (близько 50 %), у фінансовий сектор (близько 30 %), в оптову та роздрібну торгівлю (12 %) [20, c. 8] [див. додаток].

За даними Державного комітету статистики України, обсяги українських інвестицій в польській економіці станом на 01.012011 р. склали 49,1 млн дол. США, що становить 0,7 % загального обсягу українських інвестицій за кордоном. За наявною інформацією, обсяг реальних українських інвестицій у РП, які з різних причин не враховує українська статистика, перевищує 1 млрд дол. США. У Польщі діє нині щонайменше один десяток підприємств з українським капіталом.

Найвагомішими українськими інвестиційними проектами в Республіці Польща є: Варшавський автомобільний завод (інвестор - «Авто-ЗАЗ»), металургійний комбінат «Гута-Ченстохова» (інвестор - «ІСД»), суднобудівельний завод «Сточне Гданське» (інвестор - «ІСД»), металотрейдер «Центросталь Бидгощ» (інвестор - «УГМК»).

Найвагомішими польськими інвестиціями в Україні є: фабрика будівельної кераміки «Церсаніт», фабрика паркету «Барлінек», меблева фабрика «Новий Стиль», фабрика упаковки «Кен-Пак», фабрика автозапчастин «Інтер-Гроклін», фабрика металообробки «Полімекс-Мостосталь», м'ясокомбінат «ПКМ Дуда», банк «Кредо», «Плюс-банк» [36].

Розвитку двосторонніх відносин сприяє активна діяльність Польсько-Української змішаної комісії з питань торгівлі та екологічного співробітництва, яку очолюють прем'єр-міністри обох країн. У березні 1997 року було підписано спільну комплексну Програму створення та організації виробництва та організації виробництва нових конкурентоспроможних кранів, підйомно-транспортного обладнання та будівельних машин.

Широкі можливості співпраці відкриваються у розвитку транскордонних зв'язків, які знаходять своє втілення у створенні міжнародної асоціації «Карпатський єврорегіон», до якого ввійшли відповідні регіони Польщі, Угорщини, Словаччини та чотири області України. У межах діяльності цієї структури створена українсько-польська урядова координаційна комісія з питань міжрегіонального співробітництва [21, c. 54]. Вже укладено угоди між 20 областями України та регіонами Польщі щодо регіональної співпраці, а також угоди про співробітництво прикордонних територій і областей. Якісно новим рівнем організації двосторонніх відносин є транскордонне об'єднання єврорегіон «Буг». Воно об'єднує Волинську область України, Брестську область Білорусії та Люблінське воєводство і Тарнобжеський повіт Підкарпатського воєводства Польщі. Його головна мета - сприяння економічному і соціальному розвитку відповідних територій і більш повне використання їх потенціалів. У межах цього єврорегіону підписано низку документів про співпрацю в галузі охорони здоров'я людей, охорону навколишнього середовища, гідрометеорологічного забезпечення, гуманітарній сфері. Значну роль відіграють зв'язки між спорідненими містами, зокрема, між Луцьком і Любліном, Ковелем і Холмом, Володимир-Волинським і Грубешовом [33, c. 12].

Право прийняти чемпіонат Європи з футболу 2012 року було надано Україні і Польщі. Про це оголосив 18 квітня 2007 президент УЄФА Мішель Платіні на церемонії у місті Кардіффі (Уельс). У зв'язку з цим українсько-польське співробітництво набуло ще більшої значимості. Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини першості Європи 2012 р. з футболу діяло під патронатом Віце-прем'єра - Міністра інфраструктури України Б. Колеснікова. Розпорядженням Кабінету Міністрів України Головою Агентства призначено Ковалевського В.Г.

15 вересня 2010 р. Кабінет Міністрів України прийняв рішення про перейменування Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонат Європи 2012 р. з футболу на Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу та реалізації інфраструктурних проектів (Укрєвроінфрапроект). Окрім зміни назви змінюються й завдання агентства. Зокрема, Уряд поклав на Національне агентство з Євро-2012 ще й функції з підготовки і реалізації інших інфраструктурних проектів бюджетних призначень [23, c. 16].

22-24 квітня 2008 р. у м. Свиноустя (Республіка Польща) під патронатом віце-прем'єр- міністра, міністра економіки Республіки Польща В. Павляка та віце-прем'єр-міністра України Г. Немирі відбувся І Міжнародний інвестиційний форум «Україна: нові можливості». Цей форум, що його організовувала Польсько-українська господарча палата за сприяння та підтримки посольства, був присвячений презентації інвестиційного потенціалу України та сприянню європейській інтеграції України [19, c. 53]. У роботі форуму взяли участь українські й польські підприємці, представники неурядових організацій, економісти, експерти, політики, а також представники ділових кіл Німеччини, Данії та скандинавських країн [27, c. 26]. дипломатичний економічний співробітництво посольство

Таким чином, на нинішньому етапі економічна співпраця між двома державами відбувається досить активно, про що свідчить проведення різноманітних економічних форумів, зустрічей на вищому та найвищому рівнях, підписання угод та договорів про економічну співпрацю. Тому, на наш погляд, двостороннє економічне співробітництво є дуже перспективним і його слід розвивати, активізувати та інтенсифікувати, оскільки обидві країни володіють потужним потенціалом для розвитку взаємовигідних економічних відносин.

Особливістю економічних відносин України з Польщею на сучасному етапі є її розвиток на фоні розширення Європи. У контексті «східної політики Європейського Союзу» Польща зайняла принципову позицію стосовно необхідності враховувати європейський вибір України.

3. Культурна взаємодія України та Польщі

Розвиток двостороннього українсько-польського гуманітарного співробітництва здійснюється завдяки діяльності Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Республіці Польща здійснює свою діяльність відповідно до Положення про культурно-інформаційний центр у складі закордонної дипломатичної установи України [11], законодавства України та міжнародних договорів України.

Двостороннє співробітництво між Україною і Республікою Польща у галузі культури базується на договірно-правовій базі, яка складається з наступних нормативно-правових актів: Угода між Урядом України і Урядом Республіки Польща про співробітництво в галузі культури, науки і освіти (1997 р.) [8]; Протокол про співробітництво між Міністерством культури і туризму України та Міністром культури і національної спадщини Республіки Польща на 2010-2013 рр. [41]; Угода про співробітництво у галузі охорони та повернення втрачених і незаконно переміщених під час Другої світової війни культурних цінностей (1996 р.) [10]; Угода про співробітництво між Державним комітетом архівів України і Генеральною Дирекцією державних архівів Республіки Польща в галузі архівної справи (17.10.2008 р.) [9].

На виконання підписаної президентами України та Республіки Польща у лютому 2011 р. «Дорожньої карти українсько-польських відносин на 2011-2012 рр.» українська та польська сторона продовжували реалізацію практичних кроків щодо створення Міжнародного центру зустрічей студентської молоді України та Республіки Польща і відновлення астрономічної обсерваторії на горі Піп Іван.

Співробітництво у галузі культури здійснюється в рамках Протоколу між Міністерством культури і туризму України та Міністром культури і національної спадщини Республіки Польща на 2010-2011 рр. Цей документ дає можливості пропагування в РП українського візуального мистецтва: у Польщі організовуються фестивалі українського мистецтва, виставки прикладного та декоративного мистецтва, обміни художніми колективами, гастролі театрів, покази фільмів. Йдеться, зокрема, про культурно-мистецькі та науково-пізнавальні програми, які готуються як за участю української національної меншини у Польщі, так і міністерств культури України та Польщі, неурядових організацій, фондів та відомств: польсько-український проект, присвячений ЄВРО 2012 - «Європейський стадіон культури», Фестиваль української культури, фестивалі «Українська весна», «Підляшська осінь», «Битівська Ватра», Дні української музики у Варшавській філармонії, фестиваль лемківської культури «Лемківська Ватра», проведення Днів української культури у Щеціні, Венгожево, Гіжицьку, Любліні, фестивалів «Еколомия», Днів добросусідства на українсько-польському кордоні тощо.

У 2012 р. відбулося підписання угод про співпрацю між Національним музеєм в Варшаві та Міністерством культури Автономної Республіки Крим та між Національним музеєм в Варшаві та Інститутом археології Національної Академії наук України. Підписання угод дає можливість налагодити співпрацю в галузі культури щодо організації спільних досліджень та наукових конференцій, обміну науковим досвідом тощо, а також продовжити на наступні 5 років наукову співпрацю над реалізацією проекту «Боспорське місто Тірітака» [34].

Міністерство культури РП у 2003 р. започаткувало міжнародну програму «Gaude Polonia» для обдарованої української творчої молоді з метою стажування у Польщі та вдосконалення свого таланту за напрямами: поезія, прикладне мистецтво, театр, вокал. Програма реалізується Національним центром культури Польщі. Піврічна стипендіальна програма орієнтована на артистів, музикантів, літераторів, митців, які є вихідцями з країн Центрально-Східної Європи, в першу чергу, з України та Білорусії. У 2012 р. з 48 стипендіатів, 33 - було вихідцями з України. Починаючи з 2003 р. участь у стипендіальній програмі взяло близько 4 тисячі митців з України [29, c. 246].

Великою популярністю та зацікавленістю польських громадян користуються «Дні України», які проводяться як на регіональному рівні, так і серед студентської та шкільної молоді в різних регіонах Польщі. Під час цих заходів громадяни Польщі мають змогу ознайомитися з українськими культурними традиціями, виступами українських музичних колективів, художніми майстер-класами, дегустувати страви української кухні.

28 травня - 1 червня 2014 р. у Щецині (Західнопоморське воєводство) відбулися XVIІІ Дні української культури. Те, що протягом тижня відбувалося у Щецині, засвідчило: українська культура може заряджати, вона стильна й модерна, навіть якщо тримає зв'язок із фольклором. Український етностиль може бути цікавим для Європи [39].

У Щецині існує добра пам'ять про Україну, утривалена в часі. Із 2008 року в Осередку української культури Щецина діє Відкритий Університет «На межі культур», у рамках якого проходять зустрічі з істориками, літераторами, культурологами, представниками гуманітарних наук. На славістичному факультеті Щецинського університету викладають українську філологію, зокрема до цього причетний Андрій Вонторський, дослідник поезії О. Ольжича, секретар управи відділу.

В Польщі відбувається активне пропагування української мови серед польської молоді. Доказом цього є проведення 22-23 березня 2013 р. у м.Кракові VIIІ Всепольського орфографічного конкурсу з української мови. Ініціатором конкурсу виступила кафедра україністики Ягеллонського університету у Кракові, а його організаторами - студенти наукового кола україністів цього університету [35].

Одним із яскравих прикладів українсько-польського співробітництва в культурній сфері є проведення 14-15 листопада 2014 р. в м. Гданську XXVIІІ Регіонального українського фольклорного ярмарку «З Мальованої скрині» під почесним патронатом Генерального консула України в Гданську М.Д. Янківа Поморським відділом Об'єднання українців у Польщі і Союзом української незалежної молоді, який зібрав понад 1000 представників української молоді з усіх регіонів Польщі. Фінансова дотація для проведення молодіжного заходу була надана Міністерством адміністрації і цифризації РП, воєводською і міською владою [34]. Молодіжний ярмарок відвідали дипломати та співробітники Генерального консульства України в Гданську.

Молодіжний ярмарок в м. Гданську - це захід циклічний, загально польського рівня, проводиться безперервно з 1977 р.. Він є візиткою України в Польщі та відображає багатство форм і експрсії, які повстають на канві українського фольклору. Під час тогорічного ярмарку відбувся збір коштів волонтерами «Євромайдан Варшава» та фундації «Відкритий діалог» на допомогу для військових у зоні АТО.

Співробітництво у галузі освіти між Україною та Республікою Польща ґрунтується на Угоді про співробітництво між Міністерством освіти і науки України та Міністерством національної освіти Республіки Польща від 2 липня 2001 року і спрямована на налагодження науково-освітніх зв'язків між навчальними закладами всіх рівнів і систем навчання, спільні дослідження з історії українсько-польських відносин, україністики та полоністики, забезпечення представникам національних меншин - польської в Україні і української в Польщі - належних умов для вивчення рідної мови на рівні дошкільної, початкової і середньої освіти [8].

Співробітництво у галузі освіти між Україною та Республікою Польща ґрунтується на Угоді про співробітництво між Міністерством освіти і науки України та Міністерством національної освіти Республіки Польща від 2 липня 2001 року і спрямована на налагодження науково-освітніх зв`язків між навчальними закладами всіх рівнів і систем навчання, спільні дослідження з історії українсько-польських відносин, україністики та полоністики, забезпечення представникам національних меншин - польської в Україні і української в Польщі - належних умов для вивчення рідної мови на рівні дошкільної, початкової і середньої освіти [8].

Особливе місце посідає створення спільних українсько-польських програм та проектів, спрямованих на активний обмін між освітніми та науковими закладами України та Польщі, молоді обох країн.

Підтвердженням конструктивної двосторонньої співпраці у галузі освіти стало підписання 25 листопада 2009р. Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Польща про навчання громадян України в Європейському колегіумі в Натоліні, яка передбачає фінансування польською стороною щорічно до 10 стипендій на підготовку українських фахівців з питань європейської інтеграції.

На даний час близько 100 вищих навчальних закладів України плідно співпрацює з понад 200 учбовими закладами Польщі. В рамках відповідних угод про співпрацю до Республіки Польща щорічно відряджаються близько 2500 фахівців і студентів для наукової роботи та стажування, читання лекцій, участі у конференціях, довготермінової педагогічної роботи, на повний та частковий курс навчання, до аспірантури, для участі в роботі мовних курсів для студентів та викладачів [12, c. 14].

З метою ознайомлення з досвідом роботи, налагодження і розвитку двостороннього співробітництва на постійній основі здійснюється обмін делегаціями молодіжних та студентських організацій.

Організатором презентацій польських вузів у потужних університетських центрах України виступив польський освітній фонд «Перспективи». У Харкові, Донецьку та Дніпропетровську фондом представлено проект Study in Poland. Для реалізації цього масштабного задуму об'єдналися 40 державних і приватних університетів з усіх регіонів Польщі, які зацікавлені у розвитку співпраці з українськими університетами. Одним з пріоритетних напрямків польські колеги вважають співпрацю в науковій сфері, а саме студентський обмін і спільну участь у проектах Європейського Союзу [26, c. 221].

В окремих нормативно-правових актах України, прийнятих протягом останніх років, простежується зацікавленість держави в правомірному і регульованому процесі розвитку туризму в Україні та українсько-польському транскордонному регіоні. Проте, за результатами компаративного аналізу можна стверджувати, що вітчизняне законодавство та інституційне забезпечення у сфері туризму певною мірою поступається інституційному забезпеченню туристичної сфери Республіки Польща.

Зокрема, існують неузгодженості між основоположними документами, які регулюють туристичну діяльність в Україні (Закон України Про внесення змін до Закону України «Про туризм» [4]) та в Польщі (Закон «Про туристичні послуги»), які полягають у такому: польський закон на відміну від українського є більш прикладним, а не декларативним.

Повністю відсутня міждержавна взаємоузгодженість заходів та операційних завдань з активізації транскордонного співробітництва в туристичній сфері у державних документах, які визначають напрями та пріоритети регіонального розвитку. У Державній стратегії регіонального розвитку України на період до 2015 року розвиток туристично-рекреаційного комплексу як державний пріоритет визначений для окремих регіонів, в тому числі для прикордонних (Волинської, Закарпатської, Львівської, Івано?Франківської областей), а у Національній стратегії регіонального розвитку Польщі на період 2007-2013 рр. пріоритет збереження і використання культурної і природної спадщини, розвиток туризму визначений для всіх без винятку воєводств. Проте у згаданих документах не відображені напрями та спільні заходи активізації транскордонного й міжрегіонального співробітництва у туристичній сфері.

В українсько-польському транскордонному регіоні завдання розвитку туризму покладено на робочі комісії з питань розвитку туризму Карпатського Єврорегіону та Єврорегіону «Буг». Водночас, незважаючи на значний туристичний потенціал прикордоння, координування спільної туристичної діяльності в межах транскордонного регіону, в т.ч. в рамках єврорегіонів та Програми добросусідства Польща-Білорусь-Україна, здійснюється слабо та неефективно [25, c. 242]. Низька ефективність участі України у Програмі добросусідства та загалом реалізації проектів транскордонного співробітництва пов'язана з відсутністю: кваліфікованих проектних менеджерів як в органах місцевого самоврядування, так і в громадських організаціях; належного інформаційного супроводу; фінансових ресурсів, необхідних для внеску організаціями-заявниками та ін.

Транскордонний проект «Стимулювання розвитку туризму у Карпатському регіоні шляхом покращення сервісу та безпеки туристів» розроблено та подано ГО «Асоціації Гірських Провідників «Ровінь» у 2009 р. на розгляд Спільного Технічного Секретаріату Програми Транскордонного Співробітництва Польща-Білорусь-Україна 2007-2013, який отримав підтримку незалежних експертів та був рекомендований до співфінансування з коштів Європейського Союзу. Проект реалізувався на території Львівської області та Підкарпатського воєводства (Республіка Польща) упродовж 2013-2014рр. за підтримки Львівської обласної державної адміністрації.

Значні обсяги взаємних туристичних обмінів України та Польщі, особливо в прикордонних регіонах. Динаміка показників взаємних туристичних обмінів України та Польщі відображає позитивну тенденцію, зокрема, у рейтингу основних країн в'їзного туризму в Україну Польща посідає впродовж кількох років друге місце після Росії та демонструє щорічне збільшення обсягів туристичних потоків [див. додаток Г] [36]. Кількість українських туристів, які виїжджають в Польщу, також щороку збільшується [див. додаток Д].

Проведенню Євро-2012 в Україні посприяло збільшенню потоків в'їзних та виїзних туристів в тому числі українсько-польських. Але асиметричний українсько-польський візовий режим, який був встановлений в жовтні 2003 р. у зв'язку із вступом Польщі в травні 2004 р. до Європейського союзу і діє до сьогодні. Україна зберегла безвізовий режим для громадян Польщі в обмін на безкоштовну видачу віз українським громадянам [22, c. 5].