Размещено на http: //www. allbest. ru/

Зміст

1. Сучасний стан інтеграції України в міжнародний ринок праці

2. Прогнози та перспективи розвитку інтеграції України у міжнародний ринок праці

3. Проблеми інтеграції України в міжнародний ринок праці

Література

1. Сучасний стан інтеграції України в міжнародний ринок праці

Процес міжнародної інтеграції, що активізувався у ХХI ст., суттєво вплинув на всі основні форми міжнародних економічних відносин, у тому числі й на процеси міжнародної трудової міграції. Враховуючи те, що робоча сила - це важливий фактор процесу соціально-економічного відтворення, можна стверджувати, що ця тема актуальна, особливо в сьогоднішніх умовах фінансово-економічної кризи.

У світовій економіці інтеграція є процесом, який є підґрунтям соціально-економічного розвитку будь-якої країни. Вона сприяє посиленню мобільності робочої сили, інтернаціоналізації соціальних і трудових стандартів життя, інтенсифікації транснаціональних зв'язків, і тим самим прискорює взаємопроникнення й зближення ринків. Інтеграція України до світового ринку праці постає важливою умовою оптимізації національної участі у міжнародному розподілу праці.

Стати рівноправним суб'єктом світового ринку праці та учасником інтеграційних процесів Україна зможе лише за умови підвищення ефективності використання наявного трудового потенціалу і забезпечення його розвитку згідно з міжнародними стандартами, оскільки він є головною продуктивною силою та основою забезпечення конкурентоспроможності економіки кожної держави. Разом з тим, для визначення напрямків посилення інтеграційної взаємодії України необхідним є всебічний і глибокий аналіз процесів, що відбуваються на світовому ринку праці [2].

Суттєвий внесок у дослідження проблем, пов'язаних із визначенням інтеграційних векторів реалізації міжнародного співробітництва і розвитку світового ринку праці, зробили відомі науковці Б.Баласса, А.Жирицький, Х.Злотник, І.Івахнюк, В.Іонцев, Ю.Макогон, Б.Олін, А.Поручник, Н.Ридванов, Р.Робсон, А.Філіпенко, Е.Хекшер, Р.Цвильов, О.Шнирков та інші.

Інтеграція -- об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави.

За даними звітності за формою №1-ТМ `Звіт про чисельність та склад громадян України, які тимчасово працюють за кордоном' у 2014 році на території іноземних держав тимчасово працювали 78,0 тис. громадян України (у 2013 році - 75,8 тис. осіб). Переважна більшість трудових мігрантів, які виїхали на роботу за кордон у 2014 році - мешканці Одеської області (84%), крім того, значна частина мешканці м. Києва (5%) та Донецької області (4%), питома вага працюючих за кордоном з інших регіонів не перевищувала 2% їх загальної кількості[6].

Рис. 1 Чисельність громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, працевлаштованих суб'єктами господарської діяльності, що мають відповідку ліцензію (без урахування тимчасово окупованих територій АР Крим та м. Севастополь)

Протягом 2013-2014 років за країнами працевлаштування найбільші потоки трудових міграцій були на Кіпр, у Великобританію, Німеччину, Грецію, Маршалові острови, Польщу, Нідерланди, США, Панаму, Ліберію. Так, 2014 році найбільше трудящих-мігрантів отримали роботу на Кіпрі (15,9 тис. осіб), крім того, значна частина працювала у Великобританії (10,3 тис. осіб), Німеччині (7,9 тис. осіб), Греції (6,5 тис. осіб), Маршаллових островах (4,5 тис. осіб) та Польщі (3,5 тис. осіб) [6].

Слід зазначити, що у 2014 році, у порівнянні з 2013 роком, майже у 8 разів, зросла кількість трудових мігрантів, які виїхали працювати до Туреччини (з 201 особи у 2013 році до 1,6 тис. осіб у 2014 році). Одночасно, майже на третину зменшилися обсяги трудових мігрантів до США, Росії, ОАЕ. Із загальної чисельності працюючих за кордоном понад 90% складали чоловіки у віці понад 28 років. Тоді, як серед загальної кількості жінок трудових мігрантів, дві третини були у віці до 28 років.

Рис. 2 Структура кількості громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, працевлаштованих суб'єктами господарської діяльності, що мають відповідку ліцензію, у 2014 році (за окремими країнами)

Більше половини трудових мігрантів мали базову або повну вище освіту, чверть - професійно-технічну освіту. На момент виїзду за кордон 50% трудових мігрантів займали посади службовців та 40% - робітничі місця. Майже всі трудові мігранти укладали контракти з іноземними роботодавцями на термін до 1 року, з яких 75% - до 6 місяців.

За видами економічної діяльності 90% трудових мігрантів з України працювали у сфері транспорту та зв'язку (переважно це діяльність морського пасажирського та вантажного транспорту), а також тимчасовому розміщенні та організації харчування (4,2%), на будівництві (2,5%).

Рис. 3 Структура кількості громадян України, які тимчасово працюють за кордоном, працевлаштованих суб'єктами господарської діяльності, що мають відповідку ліцензію, у 2013-2014 рр.* (за окремими видами економічної діяльності)

Рис. 4 Структура громадян України, які тимчасово працювали за кордоном (за рівнем освіти)

Відповідно до Закону України `Про зайнятість населення' (ст. 42) підприємства, установи та організації мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі отриманого в установленому порядку дозволу на працевлаштування на строк до одного року, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Процедура видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства регламентується Постановою КМУ від 27.05.2013 р. №437 `Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства'. Дозвіл на працевлаштування оформляється і видається роботодавцю, який запрошує іноземців для роботи, державною службою зайнятості за умови, якщо на національному ринку праці відсутні працівники, які спроможні виконувати цей вид роботи, або є достатні обґрунтування доцільності використання праці іноземних фахівців.

Рис. 5 Структура громадян України, які тимчасово працювали за кордоном (за тривалістю роботи)

За даним звітності за формою №3-ТМ `Звіт про чисельність та склад іноземців, які тимчасово працюють в Україні' у 2014 році в Україні працювали 9,1 тис. іноземних громадян, які мали дозвіл на тимчасове працевлаштування в Україні (у 2013 році - 11,2 тис. осіб). За регіональними розташуванням іноземних працівників в Україні найбільша кількість працювала, відповідно до виданих дозволів, у м.Києві (51%), а також у Київській (7%), Донецькій та Львівській областях (відповідно, по 6%).

Рис. 6 Чисельність іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово працювали в Україні, за наявності у роботодавців відповідних дозволів на використання їх праці у 2013-2014 роках*, (особи) (за окремими регіонами)

Із загальної кількості працюючих в Україні у 2014 році, більшість становили громадяни Туреччини (1,7 тис. осіб), Росії (1,6 тис. осіб), Польщі (527 осіб), Білорусії (405 осіб), Німеччини (364 особи), Франції (322 особи), Азербайджану (289 осіб), Великобританії (250 осіб), Італії (244 особи), Таїланду (232 особи), Китаю (231 особа). У 2014 році дозвіл на тимчасове працевлаштування в Україні отримали 3,5 тис. іноземних громадян (у 2013 році - 5,8 тис. осіб), з яких дві третини видані у м. Києві.

Рис. 7 Структура кількості іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово працювали в Україні, за наявності у роботодавців відповідних дозволів на використання їх праці, у 2014 році (за окремими країнами постійного проживання)

Всього, станом на кінець 2014 року, з числа осіб, що мали дозвіл, на території України продовжували працювати 5,0 тис. іноземних громадян (включаючи осіб, які отримали дозволи у попередній період), переважно це громадяни Росії (майже 1,0 тис. осіб), Туреччини (494 особи), Польщі (328 осіб), Білорусі (241 особа), Німеччини (239 осіб), Франції (226 осіб). Переважна більшість трудящих мігрантів (98%) працювали за наймом. Більшість працюючих іноземців - чоловіки (понад 80%), віком від 28 років і старше.

За категоріями працівників більшість іноземних громадян займали посади службовців (їх питома вага коливалася у межах від 75,7% у 2013 році до 89,7% у 2014 році), решта займали робітничі місця (24,3% - 10,3%) [6].

Рис. 8 Структура іноземців, які тимчасово працювали в Україні, станом на кінець 2013-2014 рр., (%) (за категоріями працівників)

За видами економічної діяльності у 2014 році найбільш численні групи іноземців були зайняті: у переробній промисловості - 1,1 тис. осіб (22%), оптовій та роздрібній торгівлі та ремонті - 1,1 тис. осіб (21%), на будівництві - 468 осіб та у операціях з нерухомим майном - 440 осіб (відповідно, по 9%). Переважно іноземні громадяни займали посади керівників, спеціалістів та службовців, зокрема, на кінець 2014 року, у оптовій та роздрібній торгівлі, ремонті, а також переробній промисловості - майже половину із загальної кількості працюючих на цих посадах. На робітничих місцях були зайняті, в основному, на будівництві (кожен третій ), у переробній промисловості (кожен четвертий).

2. Прогнози та перспективи розвитку інтеграції України у міжнародний ринок праці

Можна констатувати, що на сучасному етапі спостерігаються такі міграційні тенденції: збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країни; зростання нелегальної імміграції; підвищення вхідних бар'єрів проникнення на світовий ринок праці; посилення “відпливу умів”; дискримінація мігрантів; збільшення часу перебування мігрантів у приймаючих країнах; зростання питомої ваги жінок серед мігрантів; зосередження більше 60% міжнародних мігрантів у розвинених країнах, велика частка яких знаходиться в Європі [1].

Країни, які знаходяться у першій і другій групі, мають розвинену ринкову економіку і їх умови та якість трудового життя у найбільшому ступені наближаються до загальновизнаних у світі критеріїв добробуту. Отже, для підвищення ефективності використання трудового потенціалу розвинених країн потрібно формувати виважену політику, яка проводилася до цього часу, із зосередженням більшої уваги на екологічній безпеці. Для покращення якості трудового потенціалу країн третьої групи необхідно удосконалювати політику зайнятості населення, наслідком чого буде зростання рівня освіти і подальше підвищення доходів працівників. Для підвищення ефективності використання трудового потенціалу менш розвинених країн четвертої групи потрібно забезпечити реальне зростання економіки, яке дозволить направити додаткові фінансові ресурси на вирішення багатьох соціально-економічних проблем і призведе до зростання попиту на робочу силу, створити умови для розвитку інноваційного потенціалу, піклуватися про покращення демографічного стану і здоров'я населення, а також зменшити соціальне напруження.

міжнародний праця інтеграція міграція

Таблиця 1 Розподіл країн світу на групи в залежності від значень компонентів трудового потенціалу

Інтеграція України у міжнародний ринок праці - це не далека перспектива, це актуальна реальність сьогодення. Сучасний стан економіки України значною мірою обумовлений змінами, що відбулися в політичному та економічному житті країни на початку 21 століття. За соціалістичного ладу Україна повністю була інтегрована в радянську економіку на залежній основі. Після здобуття незалежності деформована внаслідок нераціонально організованої спеціалізації виробництва структура економіки стала серйозною перешкодою на шляху економічних перетворень, а розрив господарських зв'язків сприяв значному спаду обсягів виробництва. Дослідження сучасного стану вітчизняного ринку праці демонструє наявність серйозних проблем функціонування виробництва та розвитку трудового потенціалу. Враховуючи кризову ситуацію в економіці України, неможливість повної та ефективної зайнятості населення, наявність високого рівня безробіття слід чекати, що еміграційні настрої у суспільстві будуть поширюватись і надалі.

Виїзди українців за кордон швидко стали звичним і розповсюдженим явищем. Наші співвітчизники працюють у Сполучених Штатах, Великобританії, Німеччині, Франції, Ізраїлі, Туреччині, Греції, на Кіпрі та у багатьох інших країнах. Паралельно з еміграційними набувають силу імміграційні процеси - понад шести тисяч іноземних громадян офіційно працевлаштувались в Україні упродовж трьох останніх років. Динамізм та масштабність розвитку зовнішньої зайнятості, існуючи недоліки діючої системи управління трудовою міграцією обумовили необхідність розробки шляхів вдосконалення державної міграційної політики в Україні [1].

Інтеграція України у світову економічну систему, складовою частиною якої є міжнародний ринок праці, передбачає розробку продуманої і збалансованої державної політики. Від рівня регулювання процесів зовнішньої трудової міграції залежить налагодження стосунків між Україною та іншими державами світу, визнання та престиж нашої країни на міжнародному ринку праці. Для подальшого вдосконалення та підвищення ефективності механізму міждержавного обміну робочою силою на наш погляд необхідно:

Ратифікувати Конвенцію Міжнародної Організації Праці № 97 “Про трудящих-мігрантів та Конвенція №143 “Про зловживання у сфері міграції та забезпечення трудящім-мігрантам рівних можливостей”, де передбачені основні норми умов праці, побутового та житлового забезпечення, транспортування та соціального страхування працівників. Без підписання названих законодавчих актів Україна не може розглядатись як рівноправний партнер на міжнародному ринку праці.

Для подальшого вдосконалення державної еміграційної політики повинні створюватись умови для ефективної координації зусиль всіх зацікавлених сторін в галузі трудової міграції, проводитись робота по визначенню стратегічних цілей та перспективних напрямів взаємодії України з міжнародним ринком праці.

Щоб стати дійсно ефективним інструментом регулювання міждержавного обміну робочою силою, міграційна політика України повинна бути продуманою і збалансованою, спиратись на досвід традиційних країн експортерів та імпортерів робочої сили.

Входження України до світового ринку праці має стати основою успішного розвитку міжнародного співробітництва, посилення соціальної орієнтації ринкових перетворень в країні, створення умов життя і праці на рівні високо розвинутих держав світу. Проблема полягає в тому, щоб Україна змогла не тільки активно, але й цивілізовано увійти в міжнародний ринок праці, максимально використовуючи його вигоди і мінімізуючи можливі збитки.

3. Проблеми інтеграції України в міжнародний ринок праці

Сучасні інтеграційні процеси у трудовій сфері вплинули на структуру світового ринку праці і визначили ряд тенденцій, які спостерігаються у даний час, а саме: посилення глобальної нерівності в оплаті праці; структурні зрушення у зайнятості населення; зростання мобільності населення; дефіцит кваліфікованої робочої сили; скорочення витрат на робочу силу; зростання кількості населення і старіння трудового потенціалу; розвиток сучасної світової освіти; уніфікація, стандартизація та гомогенність соціальних процесів.

Діагностика сучасного стану трудового потенціалу України у розрізі його компонентів дозволила зробити висновок, що він знаходиться у незадовільному стані. На першому місці серед негативних тенденцій, які гальмують інтеграцію України до світового ринку праці - зниження використання інноваційного потенціалу, погіршення стану матеріальної забезпеченості, порушення пропорційності і структурної рівноваги демографічних процесів, а також погіршення стану здоров'я трудових ресурсів. На другому місці - незадовільний стан національного ринку праці, дефіцит кваліфікованої робочої сили, зростання рівня злочинності і корумпованості суспільства. На третьому місці - зниження якості освіти (хоча рівень освіти в Україні досить високий) і погіршення екологічної ситуації.

Трудова міграція в Україні згодом набуває чітко виражене економічне підґрунтя. Економічна ситуація країни поки не дає підстав сподіватись на швидкий підйом національного виробництва та розширення можливостей працевлаштування на вітчизняному ринку праці. Ознаками, які характеризують сучасний стан ринку праці в Україні є:

- зростання безробіття у зв'язку зі значним падінням обсягів національного виробництва;

- нераціональна структура галузевої зайнятості, істотне перевищення пропозиції робочої сили над попитом;

- високі обсяги прихованого безробіття, яке може вважатись своєрідним резервом поповнення офіційного;

- зубожіння значної частини населення України;

- постійна депопуляцію та загальне старіння населення, що призводить до скорочення чисельності трудового потенціалу України;

На фоні змін в структурі зайнятості трудових ресурсів спостерігаються небезпечні тенденції, пов'язані з втратою кадрів галузями економіки, які забезпечують майбутній економічний розвиток України. В першу чергу, це стосується фундаментальних наук та системи освіти, звідки відбувається основний відтік висококваліфікованих фахівців. Країну залишають молоді, перспективні вчені, які в майбутньому мали скласти науковий потенціал держави. Інтелектуальний капітал є найціннішим здобутком будь-якого суспільства, справжня ціна втрати якого стає відчутною лише через певний час, у зв'язку з чим проблема розробки ефективно діючого механізму управління зовнішньої трудовою міграцією стає значно актуальнішою.

Негативний вплив міграції виражається у посиленні демографічної кризи. Вона є однією з причин ще більшого скорочення населення України. Середньомісячні доходи громадян, які працюють за кордоном, сягають 2 млрд. грн. Оскільки доходи від зовнішньої трудової діяльності в основному використовуються на особисті потреби, то національна економіка не збагачується за рахунок інвестицій від такої великої кількості зовнішніх трудових мігрантів. Трудова міграція побічно погіршує загальний економічний розвиток країни. Економічно відсталі регіони знаходяться у так званому замкнутому колі: відсутність робочих місць - висока еміграція - брак робочої сили - малі інвестиції - слабка економічна активність - відсутність робочих місць. Міграція також призводить до розриву сім'ї та зміни гендерних ролей у суспільстві. Крім того, через виконання низькокваліфікованої роботи за кордоном мігранти втрачають свою кваліфікацію та не можуть займати колишні посади після повернення в Україну. Варто додати психологічні труднощі та соціальну незахищеність трудових мігрантів за кордоном.

В умовах вичерпання потенціалу демографічного зростання в Україні збільшення загальної кількості населення держави лежить в площині використання важелів міграційної політики, спрямованої на скорочення міграційного відпливу населення за кордон і повернення працівників-мігрантів в країну. Першочерговими завданнями держави мають стати: скорочення масштабів міграції; перетворення незворотної міграції у зворотну; усунення причин, що зумовлюють формування потоків нелегальної міграції за кордон. Необхідно розробити в Україні науково обґрунтовану міграційну політику на основі досвіду розвинутих країн, основними завданнями якої мають стати такі:

? створення інформаційної системи державного контролю за міграційними процесами;

? розробка механізмів зменшення масштабної трудової міграції населення за межі країни, центральною складовою якого має стати зниження безробіття серед молоді через реалізацію комплексу програм щодо оптимізації напрямків професійно-освітньої підготовки, перекваліфікації, розвитку малого бізнесу, стимулювання самозайнятості тощо;

? укладання угод щодо працевлаштування з країнами-споживачами української робочої сили, у т. ч. сезонного працевлаштування, стажування.

З метою зменшення еміграції робочої сили з України необхідне впровадження системи заходів внутрішнього спрямування (заходи макроекономічної стабілізації - створення робочих місць, забезпечення гідного розміру заробітної плати, залучення іноземного інвестування) та зовнішнього спрямування (забезпечення можливості офіційної трудової міграції за кордоном, вільного повернення з-за кордону, гарантії захисту трудових прав громадян)[4].

Міграційна політика України має спиратися на міждержавні угоди з країнами-потенційними користувачами нашої робочої сили.

Такі угоди, крім правової й соціальної захищеності співвітчизників за кордоном (маються на увазі ті, хто збереже українське громадянство), повинні передбачати планомірний, цілеспрямований відбір наших земляків, їх професійну підготовку й перепідготовку на місці, до виїзду за кордон, застережувати умови проживання і, як уже зазначалося, компенсацію за підготовку кадрів нашою державою (витрати на виховання, освіту, оздоровлення та ін.). Важливою функцією молодої української дипломатії має стати захист інтересів громадян України за кордоном, незалежно від того, в якій країні вони перебувають[1].

Таким чином, інтеграція України у світовий ринок праці передбачає всебічне врахування тенденцій розвитку сучасної міжнародної трудової міграції, її форм та особливостей, механізму її державного регулювання.

Таким чином, хоча пріоритети міграційної політики в Україні визначені, її практичне здійснення утруднене, насамперед, через хронічну недостачу бюджетних засобів. Першочерговими задачами є скорочення масштабів еміграції, перетворення безповоротної еміграції в поворотну, забезпечення гідних умов прийому іммігрантів і політичних біженців, усунення причин, що штовхають людей до нелегальної міграції.

Вирішення цих задач, у свою чергу, крім економічних передумов, припускає наявність відповідної нормативно-правової бази. У цьому напрямку має бути зробити дуже багато. У нас немає законів про міграцію населення, притягнення і використання іноземної робочої сили, не укладені міждержавні договори й угоди з питань трудової міграції. Без належної нормативно-правової бази не припадає говорити про цивілізоване входження України в міжнародний ринок праці.

Література

1. Aнтофій Н.М.,Булюк О.В.,Фомішин С.В. Міжнародна економіка. Навчальний посібник.- Херсон - 2013- 352 стр.

2. Савіна Г.Г., Корчевська Л.О. Освітня компонента трудового потенціалу як детермінанта розвитку міжнародного ринку праці // Вісник Академії митної служби України. - Дніпропетровськ, 2006. - №3 (№31). - С.61

3. Корчевська Л.О. Стан трудового потенціалу України в контексті інтеграції у світовий ринок праці // Социально-экономические аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятие: Сб. науч. тр. В 3 т. - Т.2 / НАН Украины. Институт экономики промышленности; Донецк, 2006. - С.99-106 (0,4 д.а.).

4. Леонтенко О. Проблеми трудової міграції за кордон в Україні // Проблеми праці, економіки та моделювання. Збірник наукових праць.-Ч.1. - Хмельницький: НВП “Евріка” ТОВ. - 2009. - С. 147-149. - 0,25 друк. арк.

5. Данюк В.М., Леонтенко О. Проблеми інтеграції України у світовий ринок праці // Демографія, економіка праці та соціальна політика: Збірник наукових праць. Вип.5. - Кіровоград: КІСМ. - 2010. - С. 7-13. - 0,2 друк. арк. (Особисто автору належить 0,1 друк. арк., в яких наведений аналіз та пропозиції щодо вдосконалення управління процесами трудової міграції в Україні.)

Размещено на Allbest.ru