Транснаціональні корпорації

Размещено на http://allbest.ru

Транснаціональні корпорації

Міжнародні корпорації з останньої чверті XX століття стали найважливішим елементом розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин.

Міжнародні корпорації - це міжнародні за складом та характером діяльності суб'єкти господарського життя, які функціонують на принципах корпоративної власності з акціонерною формою управління та розподілу прибутків у міжнародному ж масштабі.

Найбільш загальними причинами виникнення ТНК є:

Існують різні теорії виникнення ТНК:

1) теорія ринкової влади С. Хаймера: фірми розширюють діяльність компанії на національному ринковому просторі шляхом злиття і поглинань, перетворюючись потім на ТНК;

2) теорія інтернаціоналізації (Р. Дагман, Е. Пенроуз, О. Вільямсон): збільшення розмірів фірми призводить до можливості використання незадіяних раніше ресурсів, що дає можливість диверсифікувати її діяльність, перетворити на багатопрофільну, заощадивши на трансакційних витратах (витрати на укладення угод та реалізацію контрактів, здійснення операцій, тощо);

3) концепція життєвого циклу товару (Р. Вернон): перетворення національної фірми в ТНК відбувається шляхом природної передачі виробництва товару, що завоював позиції на світових ринках, в економіку менш розвинених країн;

4) біхевіористська теорія (Г. Перлмуттер): перетворення національної фірми в ТНК визначається характером поведінки і мислення менеджерів компаній, що розглядають кожну філію фірми як елемент загальної корпоративної системи, яка функціонує у світовому масштабі;

5) багатофакторна концепція (Дж. Даннінг): ТНК виникають з огляду на переваги власності; переваги дислокації; переваги інтернаціоналізації; багатонаціональну ділову активність; значення іноземних інвестицій та зв'язок конкурентоспроможності ТНК із конкурентоспроможністю окремих національних економік. Трансформація національної компанії в міжнародну проходить через низку етапів (еволюція ТНК).

На першому етапі зарубіжна господарська діяльність несуттєво впливає на становище компанії. Компанія в основному експортує товари.

На другому етапі центр міжнародної діяльності переміщується з експорту на зарубіжне виробництво. Компанія набуває рис міжнародної.

На третьому етапі зростає роль зарубіжної діяльності компанії. Внутрішній ринок втрачає пріоритет. Саме на цьому етапі компанія стає дійсно міжнародною. Деякі ТНК еволюціонували до рівня глобальних корпорацій - крупних фінансово-виробничих, торговельно-сервісних, науково-технологічних об'єднань.

Основними ознаками, які характеризують діяльність міжнародних корпорацій, є:

1) річний оборот перевищує 1 млрд. доларів США(у великих ТНК - 2 млрд. доларів США);

2) філіали не менше, ніж в шести країнах (великі - більш ніж у 20 країнах);

3) величина відсотку продажів її товарів, що реалізовуються за межами країни-резидента, - більше 35 % (NESTLE - 98%);

4) 25 % і більше активів за кордоном;

5) єдина стратегія розвитку.

Як правило, економістами пропонується така класифікація міжнародних корпорацій:

1. Транснаціональні корпорації (ТНК) - це національні монополії із зарубіжними активами (створені на капіталі однієї країни). Їх виробнича і торгово-збутова діяльність виходить за межі однієї держави: "Toyota Motor Corporation", "Microsoft", "IBM" та інші.

2. Мультинаціональні/багатонаціональні корпорації (МНК) - це міжнародні корпорації, які об'єднують національні компанії низки держав на виробничій і науково-технічній основі (англо-голландский концерн «Royal Dutch Shell», англо-голландська компанія «Unilever» тощо). Особливості МНК: наявність багатонаціонального акціонерного капіталу; багатонаціональний керівний центр; комплектування адміністрації іноземних філіалів кадрами, які знають місцеві умови.

транснаціональний корпорація банк

Характеристика видів міжнародних корпорацій (за специфікою розвитку)

Види ТНК:

Горизонтально інтегровані ТНК - управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари (наприклад, "Vodafone", "Fast Food").

Вертикально інтегровані ТНК - управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що постачаються в їх підрозділи в інших країнах. Наприклад, "British Petroleum".

Роздільні (диверсифіковані) ТНК - управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані (здійснюють абсолютно різні напрямки діяльності, не пов'язані між собою). Наприклад, швейцарська корпорація "Nestle", "General Electric".

Конкурентні переваги ТНК, що ведуть до поширення їхньої діяльності в світі:

1. Можливість використання організаційного та економічного ефекту концентрації, масштабності виробництва, а також створення завдяки їм сприятливих умов господарювання. Значні резерви покращення економічних результатів діяльності провідних корпорацій пов'язані з можливістю скорочення витрат на виробництво завдяки зростанню його обсягів та існуванню фактора великосерійності.

2. Можливість цілеспрямованого варіювання значними виробничими ресурсами, їх внутрішнього перерозподілу, координації економічної стратегії і тактики підконтрольних господарських підрозділів. Процес такого внутрішнього перерозподілу набув гігантських масштабів: у валовому обсязі зовнішньої торгівлі світу він становить приблизно 1/3.

3. Полегшення технологічного трансферту та можливість реалізації ряду інноваційних проектів. Концентрація і централізація капіталів, а також управління означає й концентрацію технологічного потенціалу і можливість здійснення централізованого підприємницького управління ним. Обсяг технологічного трансферту, який здійснюється корпораціями, в загальному обсязі міжнародного технологічного трансферту світу становить 2/3.

4. Трансакційна економія, яка пов'язана з можливістю економії на витратах під час здійснення складної багатоканальної процедури «горизонтальних» зв'язків - пошуку партнерів, проведення переговорів, а також на численних формальностях у випадках процедурних узгоджень та судово-правових розглядів на етапі післяконтрактної імплементації домовленостей.

5. Кращий доступ до ринків. Можливість подолання небажаних бар'єрів, які пов'язані з протекціоністською політикою держав, із наявністю тарифних і нетарифних обмежень, а також забезпечення ряду інших важливих з погляду інтернаціональної підприємницької діяльності переваг, сприятливий доступ до ресурсів.

6. Штучне створення додаткових переваг у конкурентній боротьбі. Можуть використовуватись найрізноманітніші засоби монопольного впливу на ринки, формування попиту і використання монопольних за характером інструментів протидії конкурентам.

7. Можливість оптимізації ринково-конкурентної стратегії: для одних господарських суб'єктів поглинання (пасивна дія) може виявитися останнім засобом, за допомогою якого можна уникнути фінансового краху, для інших - прагнення до концентрації фінансових ресурсів може відображати об'єктивну можливість своєрідного страхування, кращого маневрування в умовах дії в різних країнах різних митних ставок, податкових систем.

Міжнародні корпорації поступово виробляли стратегічну лінію своєї поведінки. До основних її ознак можна віднести:

1) забезпечення свого виробництва іноземною сировиною;

2) закріплення на зарубіжних ринках через мережу своїх філіалів;

3) розміщення виробництва в тих країнах, де витрати виробництва нижчі, ніж у країні базування;

4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгово-фінансову діяльність.

У цілому ТНК забезпечують більше 50% світового промислового виробництва. На ТНК припадає понад 70% світової торгівлі, причому 40% цієї торгівлі відбувається усередині ТНК, тобто вони відбуваються не за ринковими цінами, а за так званими трансфертними цінами, які формуються не під тиском ринку, а в рамках довгострокової політики материнської корпорації. Глобальні ТНК мають бюджет, що перевищує бюджет деяких країн. З 100 найбільших економік у світі, 37 - транснаціональні корпорації. ТНК суттєво впливають на економіку в різних регіонах світу, оскільки мають значні кошти, вплив на громадськість, можуть ініціювати прийняття вигідних нормативно-правових актів.

Транснаціональні корпорації відіграють важливу роль в глобалізації.

ТНК мають дуже вагому роль в світових науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробках (НДДКР). На частку ТНК припадає більше 80% зареєстрованих патентів, при цьому на частку ТНК також припадає і близько 80% фінансування НДДКР.

Галузева структура світових ТНК. Серед пріоритетів у діяльності ТНК та лідируючих галузей виробництва світу залишаються добувна промисловість і сільське господарство, автомобільна промисловість, видобуток та транспортування нафти, виробництво електронного та електричного обладнання.

Основна частина міжнародних корпорацій зосереджена в США, країнах ЄС і Японії. Сумарний обсяг продажу 200 найбільших ТНК перевищує ВВП 182 країн.

Вісім з десяти найбільших глобальних корпорацій - нафтові та газові гіганти.

ТНК - це не тільки виробничі підприємства, але й транснаціональні банки, телекомунікаційні компанії, страхові компанії, аудиторські компанії, інвестиційні і пенсійні фонди.

Багато провідних ТНК отримують з-за кордону значну частину (дуже часто навіть більше, ніж половину) своїх сукупних надходжень (наприклад, корпорація «General Motors» - близько 70 %. Такими ТНК є також «British Petroleum», «Royal Dutch Shell», «Volkswagen», «Nippon Steel», «ІВМ», «Coca-Cola», «Toyota Motor Corporation» та інші.

Фінансова складова могутності ТНК: 1) контролюють третину виробничих капіталів приватного сектору усього світу, 2) контролюють до 90% прямих інвестицій за рубежем; 3) сукупні валютні резерви ТНК у кілька разів більше, ніж резерви всіх центральних банків світу разом узятих (переміщення 1-2% маси грошей, що знаходяться у приватному секторі, цілком здатне змінити взаємний паритет будь-яких двох національних валют), ТНК часто розглядають обмінні валютні операції як найбільш вигідне джерело своїх прибутків.

ТНК здійснюють свою діяльність, ґрунтуючись на кількох важливих принципах:

· Здійснення прямих іноземних інвестицій з метою створення виробничих потужностей за кордоном.

· Використання різних форм міжнародного поділу праці (предметна, подетальна, технологічна спеціалізація), яка дозволяє розміщувати різні ланки виробничого процесу у різних країнах світу.

· Розробка, передача та використання передової технології у рамках замкнутої корпоративної структури, що дозволяє максимально ефективно використовувати витрати на дослідження і розробки.

· Внутрішньокорпоративна торгівля, яка здійснюється між окремими підрозділами ТНК із застосуванням трансфертних цін.

· Глобальний підхід до управління - оптимізація діяльності корпорації у цілому, а не окремих її складових. Цей принцип означає необхідність субсидувати розвиток окремих підрозділів з метою досягнення максимального прибутку у довгостроковому періоді.

Організація управління ТНК

В залежності від розміру капіталу, що належить материнській (головній) фірмі, а також правового статусу та ступеню підпорядкованості підприємства, які знаходяться у сфері впливу головної фірми, можна підрозділити на дочірні підприємства, асоційовані компанії та філіали.

Дочірнє підприємство (компанія) - юридичне самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційні операції і складає баланс; проте, материнська фірма контролює діяльність усіх своїх дочірніх компаній.

Асоційоване підприємство є досить автономним відносно материнської компанії (10%-50% акцій належить материнській компанії).

На відміну від дочірніх і асоційованих підприємств філія не користується юридичною і господарською самостійністю, не має власного статуту та балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства, має однакову з ним назву. Майже весь акціонерний капітал філії належить материнській фірмі.

Керівна роль у визначенні форм і характеру взаємозв'язків між окремими підрозділами ТНК належить материнській компанії і залежить від виду і особливостей її діяльності як організаційно-економічного центру управління.

Материнська компанія здійснює цілеспрямований, безперервний, організуючий вплив на всі підрозділи інтернаціональної структури фірми, якими є підпорядковані (філіали, дочірні, внучаті) і асоційовані компанії, об'єднані з материнською компанією титулом власності і механізмом контролю.

Материнська компанія як організаційно-економічний центр управління:

· розробляє конкретні цілі і загальні напрямки функціонування і розвитку фірми в цілому та її структурних підрозділів;

· визначає засоби, форми і методи, що забезпечують досягнення встановлених цілей;

· здійснює контроль за виконанням своїх установок і коректує їх;

· контролює фінансову діяльність всіх підрозділів.

Таким чином, основним призначенням управлінської діяльності материнської компанії є забезпечення узгодженості, взаємозв'язку і взаємодії між різними структурними підрозділами, які складають частини ТНК як єдиного цілого. Це досягається через застосування, зокрема, таких важливих функцій управління, як маркетинг, планування, контроль, організація, які сприяють підтриманню стійких функціональних взаємозв'язків між всіма підрозділами ТНК.

Форма організації материнської компанії визначає внутрішньо фірмову структуру управління, особливо якщо вона децентралізована. В тих ТНК, де материнська компанія виступає як оперативно-виробнича (“General Motors”, “DuPont”, “Singer Corporation”, “ІВМ”, “Pfizer”, “Caterpillar”, “Volkswagen”), виробничі відділення, як правило, створюються у формі дочірніх компаній. Їм надається не тільки господарська, але й юридична і вони більш вільні у визначенні стратегічних планів свого розвитку. Це найбільш характерно для американських нафтових компаній, де виробнича діяльність здійснюється дочірніми фірмами, що спеціалізуються на випуску певних продуктів (нафти, газу, хімічних товарів) або по регіональному принципу.

Утворення багатоступінчастих холдингів характерно для компаній західноєвропейських країн.

На даний момент спостерігається чітке розмежування функцій між трьома рівнями управління ТНК:

Ш вищий рівень управління зорієнтований, в першу чергу, на розробку стратегічних напрямків і цілей розвитку, координацію діяльності в глобальному масштабі, прийняття найважливіших виробничо-господарських і технічних рішень;

Ш середній рівень управління забезпечує ефективність функціонування і розвитку фірми через координацію вирішення задач щодо організації господарської діяльності всіх підрозділів;

Ш низовий рівень управління зосереджений на оперативному вирішенні задач щодо організації господарської діяльності в межах окремо встановлених завдань з випуску певної продукції і отриманні прибутку.

ТНК використовують різні форми освоєння світового ринку, які ґрунтуються на контрактних відносинах і не пов'язані з участю в акціонерному капіталі інших фірм. До таких форм експансії ТНК відносять: ліцензування, франчайзинг, управлінські контракти, надання технічних і маркетингових послуг, здачу підприємств «під ключ», обмежені в часі договори створення спільних підприємств та угоди щодо здійснення окремих операцій.

Тенденції в розвитку ТНК на сучасному етапі:

· укріплення позицій американськими ТНК, ріст впливу європейських і японських великих компаній;

· ріст взаємозалежності та переплітання економічних інтересів ТНК;

· ріст впливу ТНК із нових індустріальних країн (Гонконг, Сінгапур, Таїланд, Південна Корея, деякі країни Латинської Америки);

· посилення конкурентної боротьби, особливо за ринки збуту (активна політика поглинань як в середині окремих країн, так і в межах світового господарства);

· інтенсифікація кооперації між ТНК при проведенні науково-дослідних робіт.

Транснаціональні стратегічні альянси - це особлива організаційна форма міжфірмових зв'язків двох або більшої кількості компаній, в рамках якої здійснюється довгострокова координація економічної діяльності учасників з метою реалізації масштабних виробничих проектів, максимізації результатів технологічної кооперації, скорочення тривалості інноваційних процесів, зниження вартості та ризикованості виробництва, поліпшення умов доступу до певних ринків.

Це угоди авіа виробників “Boeing” і “McDonnell Douglas”, автомобілебудівних концернів “BMW” і “Rover Group”, “Daimler-Benz AG” і “Chrysler LLC”, нафтових компаній “British Petroleum” і “Amoco”, “Mobil” і “Texaco”, аудиторських фірм “Coopers & Lybrand” і “Pricewaterhouse”, а також компаній багатьох інших галузей. Значна частина компаній потім пішла шляхом злиття.

Транснаціональні корпорації у все більшій мірі стають визначальним чинником для вирішення долі тієї або іншої країни в міжнародній системі економічних зв'язків. Активна виробнича, інвестиційна, торгова діяльність ТНК дозволяє їм виконувати функцію міжнародного регулятора виробництва і розподілу продукції і навіть сприяти економічній інтеграції в світі.

Насправді, діяльність ТНК веде до інтеграції, інтернаціоналізації тільки в тих рамках і межах, які ведуть до отримання максимального прибутку.

Малопоширеним напрямом у діяльності ТНК є відкриття в найбідніших країнах переробних підприємств, спрямування до них капіталів у формі прямих іноземних інвестицій. Можна відзначити, що на африканський континент припадає тільки 1,2% світового обсягу таких інвестицій. Водночас у формі прибутків та відсотків за кредитами з багатьох бідних країн Африки грошей вивозиться більше, ніж потрапляє до них у вигляді кредитів, інвестицій та фінансової допомоги.

Спробою дещо поліпшити становище з боку ОЕСР було розроблення так званих «Правил діяльності багатонаціональних підприємств», в яких містилися обмеження щодо їхньої діяльності, своєрідний «кодекс честі», який значною мірою має декларативний характер. Саму ідею встановлення «правил гри» не можна не визнати корисною, але постає питання щодо розробки міжнародного механізму контролю за діяльністю ТНК та використання відповідних санкцій.

Впродовж останніх років суттєво розширилася діяльність транснаціональних банків (ТНБ):

Транснаціональний банк (ТНБ) - це великий універсальний банк, що виконує посередницьку роль у міжнародному русі позикового капіталу. ТНБ Спирається зазвичай на мережу закордонних підприємств, контролює за підтримки держави валютні і кредитні операції на світовому ринку.

Ознаки ТНБ:

- панівне становище на світовому ринку позикових капіталів;

- величезний діапазон зовнішньої активності, наявність великої мережі зарубіжних підрозділів, які оперативно і гнучко акумулюють та перерозподіляють позичковий капітал, ресурси не тільки окремих країн, а й усього світового господарства;

- обслуговування переважно капіталообміну, а не зовнішньої торгівлі;

- стійка і зростаюча частка прибутку від операцій безпосередньо за кордоном у сукупному доході, істотний вплив таких доходів на результативність діяльності банку в цілому.

Головна мета діяльності транснаціональних банків - мобілізувати будь-які засоби там, де це найбільш зручно і вигідно, перекидаючи їх туди, де їхнє використання обіцяє найбільший прибуток.

ТНБ фінансують практично всі великі проекти у світі (наприклад, будівництво Євротунелю під Ла-Маншем). Банки фінансують проекти шляхом купівлі цінних паперів створюваних об'єктів.

Транснаціональні банки пов'язують своє майбутнє зі здатністю створити надійні бази на всіх ринках світу і пропонувати досить повний асортимент фінансових послуг, концентруючи свою увагу, в першу чергу, на операціях з цінними паперами, плануванні інвестицій, кредитуванні промисловості, лізингу, факторинг, вдосконаленні функціонування кореспондентських мереж, маркетингу, створенні конкурентних стратегій.

Размещено на Allbest.ru