Процес та поняття глобалізації. Позитивні та негативні сторони процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Процес та поняття глобалізації. Позитивні та негативні сторони процесу

Вступ

Термін «глобалізація» з'явивився близько тридцяти років тому і зробив великий вплив на світ. Глобалізація являє собою процес міжнародної інтеграції на фінансових, політичних, культурних рівнях. Згідно з Міжнародним валютним фондом (2002), чотири речі є основою глобалізації: фінансові потоки, торгівля, робоча сила та знання (технології). Шеффер (2003) вказує, п'ять речей, які глобалізовуються: інвестиції, торгівля, виробництво, технології, демократія. Добре видно, що різні люди ставляться різні речі в термін «глобалізація».

То що ж це за явище - глобалізація, і я його правильно дефіціювати? І чи «великий вплив», який зробила глобалізація, є суто позитивним для нашого світу в цілому та окремих країн загалом?

На ці та інші питання я буду намагатися відповісти у цій праці за допомогою першоджерел іноземних науковців, які висловили свою думку з цієї теми.

1. Jan Aart Scholte, Globalization: A Critical Introduction. University of Warwick, Coventry

Шольте перший пропонує чітке визначення завідомо нечіткої концепції. Відхиливши «зайві» поняття, як інтернаціоналізація та універсалізація, Шольте визначає глобалізацію як детериторіалізацію. Він наголошує, що глобальні відносини є «транскордонним обміном без відстані» (с. 49). Такі відносини стають все більш істотними, у той час як комунікація і виробництво відбуваються без врахування географічних обмежень, транскордонні організації багатьох видів розмножуються, і все більше людей дізнаються про світ як єдине ціле. Під тиском «структурних сил» капіталізму і раціоналізму, що приводяться в рух як технологічними інноваціями або нормативними рішеннями, такі перетворення поступово створюють новий світ: «Тільки з 1960 року глобальність почала фігурувати постійно, комплексно і централізовано в житті значної частини людства «(с. 87).

Його основний основна думка полягає у припущенні, що глобалізація додає складності. Наприклад, капіталізм має все більш сильні позиції по всьому світу, й також змінює організаційну форму. Детериторіалізація не означає кінець держави, але «правління справді стає більш «багаторівневим».

Шольте також показує можливі наслідки глобалізації для добробуту людини. Наприклад, він показує, що глобалізація має змішаний ефект на безпеку. Він вважає, що глобалізація насправді може підірвати традиційні ліберальні демократії не роблячи сам процес глобального життя більш демократичним. Проте, провина лежить не на глобалізації як такій, а, скоріше, на неоліберальному шляху, яким просувається глобалізація зараз. Шольте пропонує ряд реформ, у тому числі скасування офшорних фінансів і передача їх до місцевих органів влади, що повинні призвести до соціальної демократії з великої літери.

Хоча текст в цілому являє собою своєрідний синтез, кілька його частин, починаючи з основного визначення, є дійсно новими. Шольте багато уваги приділяє своїм ідеям, які він проголошував, як наприклад те, що криза 1998 року в Росії є «по суті є наслідком глобальних фінансових потоків» (с. 216) Деякі теми, які важливі для загальної ідеї, наприклад, підйом космополітизму, Шольте оглядає коротко. Незважаючи на такі особливості книги, Шольте має сильне повідомлення для інших вчених: розгляд глобалізації як детериторіалізації є способом прояснити багато плутанини, пояснити, що нового в світі, описати форму глобальних відносин, і закласти фундамент майбутніх реформ. Він робить свою справу дуже ефективно, і тому його книга обіцяє стати одним з еталонів в науковій дискусії.

Історичний аргумент Шольте є також правдоподібним: світ зараз працює по-іншому, ніж раніше. До дев'ятнадцятого століття, він стверджує, «глобальність майже не існувала поза свідомістю» (65). Він визнає, звичайно, що вже давно існувала трансокеанська торгівля певними товарами, але він припускає, що така торгівля впливала лише меншість населення планети і не стала предтечею нинішнього між світового виробництва і розподіл.

Можливо, ще більш дивно, що Шольте не скористався іншими науковими роботами, які підтримують його точку зору. Він підкреслює глибокий вплив раціоналізму - світського, антропоцентричного, науково-інструментального світогляду. Неоінституціоналістичні дослідження розглядають раціоналізм з декількох точок зору, показуючи, що людина стала глобальним гравцем, яким чином держави інституціоналізують певні «раціональні» моделі освіти, як навіть транснаціональні організації стають носіями цієї культури, і так далі. Приклади з таких робіт набагато збагатили би працю Шольте.

Треба відзначити, що Шольте показує, спираючись на Робертсона, як перехід свідомості самого світу є невід'ємною частиною процесу глобалізації. Так, він стверджує, культура має значення. Але «серце» книги не в цьому. Глава «культура» є однією з найкоротших в книзі. Як вступне керівництво до дослідження глобальної релігії, глобальних ЗМІ, або глобальних антираціональних рухів книга залишає бажати кращого.

Критика неолібералізму Шольте є досить точною. Його ясний стандарт справедливості - відсутність довільних привілеїв й винятків - є корисним критерієм, за яким судитимуть наслідки глобалізації. Чи може лише одна концепція справедливості урегулювати різноманітний і багатошаровий світ, що описує Шольте?

Шольте відчуває, що невдоволення неолібералізмом стає настільки ясним, що він припускає, що світ рухається у описаному ним напрямку, і він цілком може бути прав. Суперечки про причини та введення глобальної реформи повинні активізуватися. Двері до глобалізації відкриті. В цей момент глобального вибору, праці Шольте отримують вплив за межами лівих академіків-однодумців. Філософський підтекст поглядів Шольте не применшують їх соціологічну необхідність.

2. Jan Aart Scholte, What is globalization? The definitional issue - again. University of Warwick, Coventry.

Шольте стверджує, що термін «глобалізація» можна інтерпретувати п'ятьма різними способами: як інтернаціоналізація, лібералізація, універсалізація, вестернізація, і детериторіалізація. Всі ці визначення є широкими і пов'язані одне з одним, але речі, які є ключовими компонентами в кожному з них, абсолютно різні. Кожен спосіб має свої переваги і недоліки.

Коли глобалізація трактується як інтернаціоналізація, це просто міжнародні відносини та обмін між країнами. З одного боку, це визначення включає в себе все: знання, торгівлю, фінанси, робочу силу тощо. З іншого боку, ця інтерпретація занадто розмита; їй не вистачає специфікації, що саме мається на увазі під міжнародним відносинам. Міжнародний зв'язок у тому чи іншому прояві триває вже цілу вічність, і немає абсолютно ніякої необхідності описувати такий процес за допомогою терміна «інтернаціоналізація».

У разі універсалізації, «глобалізація береться для описання процесу розсіювання різних об'єктів і досвіду поміж людей на всіх заселених частинах світу» (стор. 11). Це визначення про поширення різних товарів і послуг, і це є свого роду глобалізація, але глобалізація, в першу чергу, це інтеграція і взаємообмін, а не розподіл. Крім того, нічого не було сказано про фінанси та торгівлю з точки зору інтерпретації глобалізації як універсалізації, що є великим недоліком. Шольте вважає, що ця концепція не дає нового погляду на термін «глобалізація». Він вважає, що процес, схожий на універсалізацію існував в минулому, і немає ніякої необхідності, щоб давати цьому процесу іншу назву, і така точка зору є незаперечною.

Варто врахувати й тлумачення глобалізації, як лібералізації. В цьому випадку, Шольте (с. 10) описує глобалізацію як «процес «видалення» введених урядом обмежень на рух між країнами з метою створення «відкритої», «безкордонної» світової економіки». Ця концепція є провалом, тому що термін «вільна торгівля» існує для опису типу економіки країн без будь-яких обмежень на імпорт або експорт; Тому, немає необхідності називати таку концепцію терміном «глобалізація».

Також Шольте описує глобалізація як вестернізацію або модернізацію. Тут «глобалізація» розуміється як динамічний процес, «в результаті якого сучасні соціальні структури (капіталізм, раціоналізм, індустріалізм, бюрократизм, тощо) поширюються по всьому світу, як правило, знищуючи в процесі попередньо існуючі культури і місцеву самостійність» (с. 12).

І останньою інтерпретацією, яка існує, на думку Шольте, є глобалізація як детериторіалізація. Тут під глобалізацією мається на увазі «реконфігурація географії, так що соціальний простір більше відображається у територіальних місцях, територіальних відстанях і територіальних кордонах». Тобто, у цій концепції територія та кордони більше не мають значення.

Шольте провів масштабне дослідження щодо можливих дефініцій поняття «глобалізація». Його позиція правильна, бо він підсумовує свою працю думками про те, що перші чотири концепти не можуть бути застосовані як еквіваленти до поняття «глобалізація», бо вони дають застарілі знання та не відкривають нових точок зору. Концепт «детериторіалізації» дає нові знання, і саме його Шольте вважає перспективним для наступних досліджень.

3. Jagdish Bhagwati, In defense of globalization. New York, Oxford City Press.

Бхаґваті визначає глобалізацію як «інтеграцію національних економік у світову економіку через торгівлю, прямі іноземні інвестиції, потоки коротко термінованого капіталу, міжнародні потоки працівників… і потоки технологій.» Його книга охоплює різні аспекти цього питання, такі як вплив глобалізації на працю (вітчизняну і зарубіжну), права жінок, довкілля і як швидко національна економіка повинна увійти в світовий ринок. Бхаґваті робить висновок, що нація виграє, коли бере участь у вільній торгівлі. Зростає економічний ріст, національні доходи, більш якісні продукти та освіту.

У першому розділі книги йдеться про багато аргументів, висунутих антиглобалістами. Він зазначає, що більша частина антиглобалістського руху можуть бути прив'язані до антикапіталістських, антиамериканських настроїв, які присутні сьогодні в світі. Бхаґваті також швидко відзначає зростання числа неурядових організацій (НУО) в суспільствах сьогодні. Зараз існують НУО, що займаються справа майже усіх різноманітних світових процесів. НУО вважають корисною для країни домашню працю, вітчизняну культуру, тощо. Багато з вимог, що мають ці групи є неправильними, але тим не менш їх політична сила знаходиться на підйомі.

Бхаґваті переходить до обговорення переваг глобалізації, включаючи її вплив на бідність, дитячу праця, демократію, екологію, тощо. Не дивлячись на багатство заяв, висунутих антиглобалістами та НУО, бідність, ймовірно, зменшиться з глобалізацією. З вільною торгівлею з'являються більш дешеві товари і підвищене споживання. Це споживання підвищує ринковий попит і в свою чергу збільшує економічне зростання; і також збільшує запаси кожної людини. Ті, хто шукає роботу, тепер мають більш розгорнутий вибір у зв'язку з тим, що тепер світовий ринок є доступним. Бхаґваті зазначає, що в тих регіонах, де бідність зросла з глобалізацією, це трапилося через внутрішню політику, а не через підвищені рівні торгівлі.

Бхаґваті також розглядає питання про дитячу працю і каже, що глобалізація покращує проблему, а не погіршує її. Діти будуть працювати в дуже бідних країнах, незалежно від того, є вільна торгівля чи ні. Насправді, робочі місця, що вони можуть отримати в умовах глобалізації найчастіше у багато разів краще, ніж ті, які вони могли отримати за відсутності вільної торгівлі. Вони можуть отримувати більш високу заробітну плату і знаходяться під спостереженням, яке не завжди буває при, наприклад, роботі в полях для своєї родини. Бхаґваті зазначає, що спроби Заходу припинити використання дитячої праці на фабриках часто мають серйозні наслідки, такі як підвищені рівні дитячої проституції в Таїланді, тощо.

Бхаґваті потім вирішує питання про демократію: зменшується або посилюється вона завдяки вільній торгівлі? Він стверджує, що демократія і вільна торгівля йдуть рука об руку. Коли торгівельні рівні та національні доходи країни збільшуються, населення цієї країни знаходиться в кращому положенні. За квазі-ієрархією потреб, говорить Бхаґваті, люди турбуються менше і менше про просто надання їжі для своїх сімей, вони починають знепокоюватися іншими питаннями і домагатися підвищеної ролі в політиці своєї країни. Середній клас часто виникає в країн, які збільшують свої торгівельні рівні, і саме середній клас - це частка населення, що домагається підвищених рівнів демократичного впливу у своїй країні. Культури народів можуть бути змінені в результаті глобалізації, але це не означає, що вони зникнуть. Бхаґваті зазначає, що люди дуже міцно чіпляються за свою культуру, коли насправді вони повинні прийняти той факт, що зміни в таких випадках неминучі. Глобалізація може змінити культуру нації, але зміна культури з часом буде відбуватися незалежно від торгівельних рівнів і Бхаґваті стверджує, що люди повинні прийняти цей факт і рухатися в ногу з часом.

Потім він розкриває питання про екологією; екологи стверджують, що глобалізація веде до гонки на дно щодо екологічних стандартів. Бхаґваті каже, що це взагалі не так. Він стверджує, що кожен народ несе відповідальність за свої землю і ресурси, і це нелогічно з точки зору іноземних НУО чинити тиск з екологічного приводу на нації, що мають таку незалежну позицію. Він також зазначає, що підприємства сьогодні є предметом великої уваги засобів масової інформації разом із збільшенням стурбованості станом землі. Він наводить приклад, що підприємство не може просто скинути мастила та відходи в Ріо-Гранде, навіть якщо немає ніяких екологічних стандартів і не очікуються ніякі наслідків. Цілком ймовірно, що CNN записало такий недбалий вчинок і що громадськість підніме мітинг стосовно цієї компанії та її дій. Навіть без цього «вартування» з боку ЗМІ та громадськості, підприємці знають, що коли нації зростають економічно, вони будуть більше уваги приділяти своїм екологічним стандартам. Тому, підприємства будуть брати ці екологічні норми до уваги і регулювати виробничий процес з самого початку, щоб не довелося перебудовувати свій виробничий процес в майбутньому. Бхаґваті заявляє, що глобалізація навіть у найбільш поганому прояві є доброякісним фактором для екологічних питань. У кращому прояві, глобалізація покращує екологічне становище Землі.

Наприкінці Бхаґваті спростовує багато з загальних аргументів, висунутих противниками глобалізації. Збільшення зовнішньої торгівлі призводить до більш високих рівнів внутрішнього доходу, зниження бідності, збільшення демократичних можливостей і навіть підвищення екологічних стандартів. Він закликає людей, щоб вони перестали приділяти увагу на невеликих проблемах, викликаних глобалізацією та натомість зосередилися на тих позитивних факторах, що можна отримати від глобалізації та вільної торгівлі.

«In defense of globalization» Ягдіша Бхаґваті відмінно висвітлює той факт, що для того, щоб економічна інтеграція та глобалізація загалом були успішними, потрібно прийняти багато різних кроків; книга також пропонує можливі кроки. Книга, як і позиція автора, є збалансованою, переконливою, та логічною, з великим використанням різноманітних доказів. Ця праця допоможе як глобалістам, так й антиглобалістам, можливо передивитися свою позицію на цей складний процес.

4. Stiglitz, J.E. Globalization and Its Discontents, New York, London: W.W. Norton & Co

глобалізація добробут економіка

Ця праця пропонує критику негативної сторони глобалізації, яка є ясною, відкритою і чесною, але якій не вистачає глибини, намагаючись розкрити устрій, який призводить до глобалізації: глобальний капіталізм.

Перші кілька глав досліджують походження і розвиток трьох установ: Міжнародного Валютного Фонду, Світової Організації Торгівлі, та Світового Банку. Він вважає 1980-ті роки в якості ключового періоду, протягом якого вони еволюціонують від їх первісної кейнсіанської орієнтації до вільної ринкової орієнтації; такі позиції захищалися такими західними лідерами, як прем'єр-міністр Великобританії Маргарет Тетчер і президент США Рональд Рейган. Цей підхід став відомий як «Вашингтонський консенсус» і був зосереджений навколо трьох основних напрямків жорсткої економії бюджетних коштів, лібералізації торгівлі і приватизації, що складали, нібито, правильну політику для країн.

Проблема з цим підходом, стверджує Стігліц, що занадто часто такий підхід пропонує одну й ту саму «терапію» всім країнам і не враховує можливий руйнівний вплив на проблемні країни і їх унікальні економічні умови. Наприклад, коли лібералізація торгівлі переслідується занадто швидко, Стігліц стверджує, це насправді руйнує роботу в даній країні, тому що галузі, що зароджуються, занадто рано стикаються з міжнародною конкуренцією.

Стігліц присвячує більшу частину свого аналізу ролі МВФ у житті кризових країн або країн, що розвиваються. Зокрема, він розглядає фінансову кризу в Східній Азії кінця 1990-х і перехідний період в Росії після розпаду Радянського Союзу. Політика МВФ по відношенню до цих країн і умови, прикріплені до кредитів, вважає Стігліц, безпосередньо сприяли подальшим економічним проблемам та політичному і соціальному безладам.

Його кінцеві глави підтверджують його основний аргумент, що глобалізація не працює для багатьох бідних країн або для стабільності світової економіки. Глобалізація сама по собі не є споконвічно поганим процесом - вона дала людям більш широкий доступ до інформації, підвищення рівня життя і допомогла багатьом країнам зростати швидше, ніж «ізольований протекціонізм дозволив би їм це зробити. Чому ж тоді, запитує у читача Стігліц, фактичне число людей, що живуть в бідності по всьому світу, протягом останнього десятиліття ХХ століття фактично збільшиться на 100 мільйонів?

Першопричина, він заявляє, є погане керування глобалізацією. «Що в нас є - так це дисбаланс влади, асиметричні відносини між кредитором і отримувачем», - каже автор. Стігліц непохитний у своєму аналізі, що політика міжнародних установ, що займаються управлінням глобальної фінансової стабільності та підтримкою постраждалим країнам, гальмувала ріст країн в 1980-х і 1990-х років, зокрема, в країнах Африки південніше Сахари і Східної Азії.

В дослідженні політики СОТ, Світового банку, і МВФ, зокрема, по відношенню до бідних країн, чи країн, що розвиваються, книга надає корисний коментар. Тим не менш, це лише частина, хоча й важлива, більш широкого явища глобалізації, навіть в у інтерпретованій Стігліцем економічній глобалізації. Це не системний аналіз негативних факторів глобалізації, яка пов'язана, з-поміж інших факторів, зі зростаючою взаємопов'язаністю світових ринків, зростанням транснаціональних корпорацій, зростанням величезних національних ринків, що розвиваються в Китаї та Індії, і з регіональними та національними структурами управління. Тим не менш, ця праця залишається й надалі корисним доповненням до маси робіт в цій галузі. Стігліц показав свою позицію, в тому числі основні види політики економічного розвитку, та критику МВФ стосовно її дій. Його книга - це своєрідний виклик для наступних поколінь, щоб хтось, хто думає і пише так ясно, як Стігліц, і розуміє основну економічну теорію, і має факти недавнього досвіду, в порівнянні з його фактами, написав книгу з розглядом іншою сторони проблеми, з відповідями на критику Стігліца щодо МВФ, а також з розкриттям суті на політики МВФ, яку вона захищає.

Власна думка та висновки

Для мене найбільш повною дефініцією глобалізації є дефініція, що була запропонована Аль-Роданом та Стоудманном у їх праці «Definitions of globalization: a comprehensive overview and a proposed definition»: «Глобалізація являє собою процес, який включає в себе причини, перебіг і наслідки транснаціональної і міжкультурної інтеграції людської і нелюдської діяльності» (с. 5). Глобалізація, як на мене, має свої негативні і позитивні сторони.

Глобалізація має безліч переваг. По-перше, глобалізується розподіл ресурсів. Підприємці можуть використовувати дешеву робочу силу, що призводить до зниження цін для споживача. Світові ринки також допоможуть вирішити проблему безробіття. Використання робочої сили з усього світу може привести до поліпшення якості роботи, таким чином, поліпшенню якості продукції. По-друге, це глобальне співробітництво. Якщо якась країна має проблему (економічного, культурного і т.д. характеру), в глобалізованому світі, вона може звернутися за допомогою, і проблема буде вирішуватися сукупною силою багатьох країн. Це зробить рішення проблеми швидшим і поверне баланс у світову економіку. Крім того, глобалізація може допомогти бідним країнам, щоб наздогнати розвиненіші і багаті країни. Це може бути зроблено шляхом перестановки праці та технологій, розповсюдження продукції, інвестицій, і т.д. Міжнародний валютний фонд (2002) вважає, що великі економічні системи можуть допомогти бідним країнам шляхом заохочення торгівлі. Одна з пропозицій - забезпечити безперешкодний доступ на ринки для всіх експортних товарів бідних країн. Це має допомогти їм вийти за рамки спеціалізації на сировинні товари, щоб виробляти готову продукцію на експорт і заохочуючи потоки приватного капіталу в країни з низьким рівнем доходів, зокрема прямих іноземних інвестицій. Крім того, глобалізація підносить міжнародний туризм на новий рівень. Перевезення вантажів також буде легше, якщо країни співпрацюють. Нарешті, на додаток до міжнародного співробітництва, глобалізація допоможе вирішити такі міжнародні проблеми, як тероризм, екологічні проблеми і т.д.

Глобалізація має і свої недоліки. При ній обмежені ресурси використовуються занадто швидко. Якщо бідні країни мають обмежені ресурси, вони зникнуть швидше через співпрацю країни. Якщо відбувається політична глобалізація, це теж поганий знак, тому що потужні країни, як США, можуть диктувати менш потужним країнам, як керувати. Це може бути великою проблемою, тому що кожна країна має свої звичаї та культуру і повинна мати суверенітет. Крім того, глобалізація приносить більше конкуренції на ринки, так як кількість працівників збільшується, що може привести до непередбачуваних наслідків. Статистичний огляд світової енергетики (Червень 2013) також показав, що в останні тридцять років споживання вугілля збільшилося, що може бути також наслідком глобалізації. В результаті зростаючого споживання вугілля, викиди вуглекислого газу в атмосферу підвищилися, що є однією з найбільших екологічних проблем. Нарешті, головний недолік в тому, що глобалізація обмежує країн, так що може відбутися «ефект доміно»: якщо одна країна занепадає, інші, ймовірно, занепадуть з нею.

Глобалізація не є цілком позитивним процесом; вона має і свої негативні сторони незалежно від того, як дивитися на це. Світ постійно розвивається, і глобалізація є частиною цієї схеми розвитку. Цей процес необхідно контролювати, оскільки він може бути деструктивним, якщо залишити його неконтрольованим. Проте, якщо країни співпрацюють, вони можуть придушити міць недоліків назавжди. Час покаже, який вплив глобалізація матиме на країни та світ в цілому.

Размещено на Allbest.ru