Поширення американського впливу на Європу

Размещено на http://allbest.ru

Поширення американського впливу на Європу

Закінчення Другої світової війни несло мало позитивного економіці США. Скорочення військових замовлень загрожувало падінням виробництва, зростанням безробіття. Гостро постали проблеми конверсії - переведення економіки на мирний лад. Ці проблеми можна було вирішити за рахунок зовнішнього ринку, де у США не залишилось конкурентів. Але це було неможливо через розорення Європи тривалою війною.

Потрібно було надати цим країнам кредити, економічну допомогу, здійснити інвестиції в їх економіку, при тому, що ринок капіталів в самих США був перенасиченим. Однак ні приватний капітал, ні уряд не бажали ризикувати, вкладаючи кошти в економіку країн з нестабільними політичними режимами.

Отже, для соціально-економічної стабілізації західноєвропейських союзників США ухвалили програму "Відродження Європи", яку погодили з великими монополіями та банками. Програму проголосив державний секретар США Дж. Маршалл (1880--1959).

Потім її назвали планом Маршалла. 5 червня 1947 р. державний секретар США Маршалл, виступаючи в Гарвардському університеті, виклав основні положення плану економічної допомоги країнам, що постраждали від війни.

Згідно з цим планом передбачалося надання на певних умовах позик і кредитів. У ньому погодилися взяти участь 16 європейських країн (Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Туреччина, Франція, Швейцарія, Швеція), які в липні 1947 р. уклали конвенцію про створення спеціальної Організації європейського економічного співробітництва (з 1961 р. -- Організація економічного співробітництва і розвитку).

У березні 1948 р. до плану Маршалла приєдналася Західна Німеччина. У доповіді, представленій Комітетом шістнадцяти, сума очікуваних американських кредитів становила 29--30 млрд дол. США на чотири роки (1948--1951).

Після розгляду доповіді у спеціальних комітетах, які створив президент США, суму кредитів зменшили до 17 млрд дол., фактично вона становила за період з квітня 1948 р. до липня 1952 р. 12,2 млрд дол. США. Однак 2/3 цієї суми отримали чотири провідні країни -- Велика Британія, ФРН, Франція та Італія.

План повинен був вирішити такі завдання: допомогти економіці США позбутись перенасиченості ринку капіталів, полегшити проведення конверсії, і в той же час забезпечити відновлення дезорганізованої економіки Європи, укріплення європейської демократії. До участі в плані були запрошені СРСР і країни Східної Європи. Країни, які приймають допомогу, повинні були надати відомості про стан своєї економіки, про втрати в роки війни, валютні резерви та плани використання допомоги. На основі цих даних конгрес США приймав рішення про розмір допомоги. Розподілом допомоги займався виконавчий комітет організації європейського економічного співробітництва на чолі з американським адміністратором.

Перша реакція Москви на план Маршалла не була однозначно негативною. Як згадував міністр закордонних справ СРСР В.Молотов, спочатку в МЗС СРСР хотіли запропонувати взяти участь у плані Маршалла всім соціалістичним країнам, але швидко відмовилися.

Радянське керівництво стверджувало, що країни, які одержать допомогу, втратять свою економічну самостійність і що потрібно спиратись на власні сили у відбудові національних економік.

18 червня 1947 р. у "Нью-Йорк таймі" писали: "Завдання полягало в тому, щоб відкрити перед Росією двері, в які - Вашингтон був впевнений - вона не зайде". Розглядаючи американську допомогу як інструмент політичного впливу, Радянський Союз вжив рішучих заходів у окупованих країнах Східної Європи - в серпні 1947 року в Угорщині та Болгарії були репресовані незалежні політичні партії, а у вересні в Польщі була проведена нарада компартій східноєвропейських країн, на якій План Маршалла був названий «планом поневолення Європи» і причиною поділу світу на «два табори - імперіалістичний і демократичний».

Виконання плану передбачало низку жорстких обмежень, встановлених США. Одержувачі кредитів мали відмовитися від націоналізації промисловості, надати повну свободу приватному підприємництву під час гальмування розвитку конкурентних із США галузей промисловості, зняти обмеження імпорту американських товарів і знизити ввізні митні платежі, обмежити торгівлю із соціалістичними країнами, забороняли також вивозити товари, завезені з США. Дотримання цих умов контролювала спеціально створена Адміністрація економічного співробітництва.

США, незважаючи на такі жорсткі обмеження, сприяли створенню умов для відродження економік західноєвропейських країн, утримавши країни Західної Європи від переходу на соціалістичний шлях.

У поєднанні з виконанням власних економічних програм план Маршалла допоміг у післявоєнний період відновити функціонування економіки західноєвропейських країн; сприяв зростанню випуску продукції в базових галузях, розвитку внутрішньо-європейської торгівлі, зменшенню дефіциту бюджету і темпів інфляції, збільшенню обсягів виробництва таких необхідних ресурсів, як сталь, цемент, вугілля, шахтове, енергетичне й текстильне устаткування, калійні міндобрива, нафтопродукти, транспортні засоби. Окупаційна влада США також підтримувала реформи ліберального спрямування.

Разом з тим, була низка серйозних труднощів, знижувалася ефективність координації інвестиційних планів. Серед них -- одержання урядами достовірної інформації, особливо від приватних секторів, невизначеність майбутніх співвідношень цін і витрат, здатна підірвати будь-які плани інвестицій.

Особливі складнощі виникали під час встановленні найкращого розміщення нових потужностей у країнах ОЄЕС. Проте, незважаючи на стримуючі обставини, було досягнуто значного прогресу як в одержанні відповідної інформації, так і в аналізі інвестиційних планів. З іншого боку, стосовно виробництва деяких товарів і матеріалів відзначалася необхідність подальшого аналізу даних, щоб уникнути надлишкового інвестування. Небезуспішні спроби з координації інвестицій вживали і в інших галузях.

Один із важливих аспектів є роль плану Маршалла в досягненні європейської єдності. Нейтральна Західна Європа була б неспроможна вплинути на результат конфлікту між двома неєвропейськими наддержавами. Об'єднана ж Європа, що володіє власним голосом у найважливіших світових справах, була здатна й вплинула на хід «холодної війни».

Таким чином, план Маршалла самим безпосереднім образом дав старт європейської інтеграції. Цей аспект є одним з найважливіших, хоча його безпосереднім результатом був фактичний розділ Європи на два табори. У той же час, США здобули наймогутнішого союзника в «холодній війні», зміцнивши й відтворивши його за власним зразком, що, в остаточному підсумку, визначило результат глобального протистояння наддержав. Тому основне значення допомоги за планом Маршалла було не економічним і не адміністративним, а політичним.

План Маршалла виявився одним з найуспішніших економічних програм в історії - за короткий час була відновлена економіка і суттєво підвищена конкурентоспроможність європейського експорту, європейські країни змогли розрахуватись за зовнішніми боргами, було ослаблено вплив СРСР і комуністичного руху.

За чотири роки валовий внутрішній продукт західноєвропейських країн підвищився на 33%, сільськогосподарське виробництво зросло на 11%, промислове - на 40%, обсяг торгівлі - на 40%.

План Маршалла сприяв досягненню основних цілей Вашингтона з недопущення виникнення економічної кризи усередині США в результаті надлишку виробленої в роки війни продукції, забезпечивши її експорт на ними ж створений західноєвропейський ринок; відновленню Західної Європи з метою протиставлення західного блоку для боротьби з Радянським Союзом, її об'єднанню й недопущенню залучення до його сфери впливу; створенню світової системи вільної торгівлі й світу «відкритих дверей», і став «поворотним моментом в історії для досягнення американського лідерства у світі». маршалл європейський торгівля

План Маршалла досяг своєї мети: підвищити продуктивність, стимулювати економічне зростання і сприяти розвитку торгівлі. Він підвищив рівень життя й зміцнив економічні, соціальні й політичні структури країн-учасниць.

Він зміцнив політичну стабільність у регіоні й зробив великий внесок в обмеження поширення комунізму. Допомога за планом Маршалла офіційно припинилася 31 грудня 1951 року.

Однак план Маршалла і його принципи самодопомоги заклали основи для продовження допомоги іноземним державам, що є ключовим елементом зовнішньої політики США. План Маршалла створив нову атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки у відносинах між Західною Європою й Сполученими Штатами.

В 1951 році План Маршалла був замінений на Закон про взаємну безпеку, за яким США щороку виділяли 7,5 млрд доларів на військово-економічне співробітництво з країнами Західної Європи. У 1961 році американська зовнішня програма допомоги була реорганізована у Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).

Загалом План Маршалла став першим щаблем атлантичної інтеграції, у якій США міцно посіли домінуючу роль, завдяки чому США і Західна Європа створили атмосферу співробітництва, взаємодопомоги й підтримки, яка знайшла вираження і у військово-політичній сфері - 4 квітня 1949 було створено Організацію Північноатлантичного договору (НАТО), головним принципом якої є система колективної оборони.

Наша команда дійшла висновку, що план Маршала справді був «програмою відновлення Європи», адже він досяг значних успіхів у економіці та об'єднанні Європи, які були зазначені вище.

Та беззаперечним фактом є і те, що план Маршала значною мірою поширив американський вплив на європейців.

Основним джерелом інформації була власне програма плану відновлення Євпропи, яка і отримала назву план Маршала. А також Економічна енциклопедія Мочерного та Всесвітня історія Ладіченко.

Размещено на Allbest.ru