Поняття глобальних проблем людства та методи їх вирішення державою

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Зараз як ніколи гостро постали глобальні проблеми людства, виживання цивілізації. Сучасний розвиток цивілізації проходить під знаком появи і наростання глобальних проблем, відмінна риса яких полягає в тому, що вони мають загально-планетарний, загальносвітовий характер зачіпає інтереси всієї цивілізації. Піти від них неможливо. Їх можна тільки подолати. Причому долати зусиллями кожної людини і кожної країни у співпраці заради великої мети збереження можливості жити на Землі.

Особливості сучасного світу, який увійшов у XXI століття, полягають в тому, що він, з одного боку, охоплений загальної науково-технічною революцією і науково-технічним прогресом, досяг фундаментальних соціальних зрушень, багато в чому керується теорією нового політичного мислення, а з іншого - строкатий, багатоликий, пронизаний протиборчими тенденціями, гострими протиріччями, що доходять до конфлікту. Це складний, цілісний світ, який прагне до стабілізації на основі рішення загострених глобальних проблем.

Глобальними вважаються проблеми, що охоплюють населення всієї земної кулі, загальні, тобто відносяться до всіх і кожної держави, які не можуть бути вирішені однією, окремою взятою державою.

Дана робота присвячена впливу функцій держави на вирішення глобальних проблем людства.

Варто помітити, що перетворення і реформи останніх років не обійшли і такий предмет, як теорія держави і права. Занадто очевидний розрив між традиційно сформованим змістом монографій, підручників і навчальних видань і тими державними і правовими реаліями, що характеризували стан і розвиток людського суспільства взагалі, українського суспільства зокрема.

На сьогоднішній день істотно збагатилося наукове знання про важливі сторони функціонування і розвитку держави і права. Нові процеси в державно-правовому житті суспільства вимагають перегляду багатьох звичних уявлень.

Як дані процеси відбилися на такому понятті як “сучасні функції держави” ? Я вважаю це питання дуже важливим і актуальним, тому що якщо до кінця не розібратися в “як функціонує держава”, що вона повинна робити, нашій країні неможливо буде знайти шляхи виходу з кризи, що сформувалась нині. Тому серед запропонованих тем до написання курсової роботи я обираю саме цю.

Крім того, мені здається, що докладне вивчення даної теми допоможе глибше розвинути уявлення про державу як про соціальний інститут, про те, як цей інститут живе, діє, змінюється, які основні тенденції його розвитку, як він виконує своє соціальне призначення та вирішує глобальні проблеми, які постали перед людством сьогодні.

Окремі особливості зазначеної теми висвітлювали у своїх роботах такі вчені: Гладкий Ю.Н., Скакун О. Ф., Колодій А.М., Опришко І.В., Марченко М.Н. та інші.

Вибір теми курсової роботи визначається низкою обставин, серед яких слід назвати особливості соціально-економічного та політичного становища України та її участі в міжнародній співпраці.

Метою наукового дослідження є розгляд наукових основ визначення поняття, сутті глобальних проблем людства та їх вирішення державою, через призму її функцій.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувались такі основні завдання:

- визначити основні глобальні проблеми людства;

- проаналізувати види глобальних проблем, які постали перед міжнародним співтовариством;

- визначити функції сучасної держави;

- внести конкретні пропозиції по вирішенню глобальних проблем людства за допомогою ефективної функціональності всіх членів міжнародної спільноти.

Об'єкт дослідження - міжнародні відносини, що виникають між суб'єктами міжнародного права (державами) в процесі вирішення глобальних проблем.

Предмет дослідження - глобальні проблеми людства, функції сучасної держави та їх взаємозв'язок.

Методи дослідження. У ході виконання курсової роботи використовувалися такі методи: формально-юридичний, який у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючі глобальні проблеми людства та систему функцій держави.

1. Загальна характеристика глобальних проблем людства

1.1 Поняття та ознаки глобальних проблем людства

Глобальні проблеми, які постали перед народами різних країн, виникли в різних сферах життєдіяльності людей. Що охоплюється поняттям «глобальні проблеми»? Які характерні ознаки дають змогу говорити про них, як про, особливе явище, яке стосується всього людства? Це питання важливі не тільки в теоретичному, а й у практичному плані. Від того, які саме проблеми будуть визнані глобальними, якою мірою буде пізнана їхня природа, багато в чому залежить і вибір рішень, а, тому, і доля багатьох народів і держав, майбутнє планети. Під глобальними проблемами сучасності розуміється комплекс найгостріших соціально-природних суперечностей, які зачіпають світ в цілому, а разом з ним і окремі регіони і країни. Глобальні проблеми слід відрізняти від регіональних, локальних і приватних (місцевих). Термін «глобальний» пов'язаний з поняттям «земна куля», тобто вся планета в цілому. Таким чином, критерієм відмінності глобальної проблеми від не глобальної (регіональної, локальної, приватної) виступає просторовий масштаб. Глобальною проблемою буде та, яка в тій чи іншій формі охоплює всю планету.

А що ж породило глобальні проблеми? Відповідь на це питання, по суті, досить простий. Глобальні проблеми є результатом з одного боку величезних масштабів людської діяльності, радикальної зміни природи, суспільство, спосіб життя людей, з іншого боку нездатності людини раціонально розпорядитися цією могутньою силою. Більшість досліджень сходиться в тому, що, незважаючи на все розмаїття глобальних проблем, вони мають загальну специфіку, що виділяє їх на тлі інших проблем світової економіки. Така специфіка глобальних проблем полягає в тому, що вони мають ряд загальних ознак:

1) носять загальносвітовий характер, тобто зачіпають інтереси і долі всього людства;

2) загрожують людству серйозним регресом в умовах життя і подальшому розвитку продуктивних сил (або навіть загибеллю людської цивілізації як такої);

3) потребують термінового і невідкладного вирішення;

4) взаємопов'язані між собою;

5) вимагають для свого рішення спільних дій усього світового співтовариства.

Деякі вчені виділяють наступні ознаки глобальних проблеми:

По-перше, ці проблеми зачіпають інтереси всього людства, а в перспективі і майбутнє існування людського суспільства, тобто мають загальнопланетарний характер.

По-друге, ці проблеми виявляють себе як об'єктивні характеристики розвитку суспільства в усіх або у більшості регіонів світу.

По-третє, їх невирішеність створює загрозу для майбутнього людства, перешкоджає прогресу суспільства, що робить їх невідкладними.

По-четверте, вони можуть бути вирішені тільки завдяки зусиллям усього світового співтовариства, більшості або багатьох держав.

По-п'яте, вони припускають примат міжнародного права, тобто неухильне дотримання усіма державами міжнародних норм, підвищення ролі інституційних механізмів сучасного міжнародного права, усвідомлення всіма значущості міжнародного суду як кінцевої інстанції з вирішення міжнародних питань юридичного характеру і важливості міжнародних переговорів на основі посередництва чи партнерства при врегулюванні суперечок політичного, територіального, національного та іншого характеру.

Прийнято виділяти кілька груп глобальних проблем:

- міжнародне співробітництво та зміцнення миру;

- забезпечення прав і свобод людини;

- національна та міжнародна безпека;

- екологія;

- народонаселення або встановлення демографічної рівноваги планети;

- науково-технічна революція та використання її результатів для подолання відсталості;

- міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю та іншими антигромадськими явищами.

Зазначені групи проблем тісно між собою пов'язані, а тому рішення їх взаємообумовленості і повинно бути комплексним. Зміст їх можна конкретизувати таким чином:

1) запобігання світової ядерної катастрофи, припинення гонки озброєнь, випробувань ядерної зброї;

2) забезпечення міжнародного співробітництва та партнерства в економічній, політичній, екологічній, духовно-культурній та інших областях;

3) подолання розриву в рівні економічного зростання між державами розвиненими і країнами, що розвиваються;

4) ліквідація або зменшення енергосировинного, продовольчого, демографічної кризи (або передкризового стану), дотримання вимог екології, спільне освоєння космічного простору і т.д., тобто створення умов виживання і нормального існування, що відносяться до взаємин людини й довкілля;

5) використання досягнень науково-технічного прогресу для вдосконалення систем охорони здоров'я та освіти, соціального і духовного розвитку особистості тощо;

6) міжнародне співробітництво у боротьбі з тероризмом, наркобізнесом, вибухами літаків, спробами злочинців сховатися від правосуддя за кордоном, збутом викраденого або "відмиванням" злочинних доходів за кордоном, незаконним обігом наркотиків, культурних цінностей і зброї і т.д.

Нормалізація міжнародних відносин в економіці, у сфері інформації, в екології може бути здійснена на основі широкої інтерналізації, партнерства, пошуку балансу інтересів держав, т.к. без цього неможлива стабільність на планеті. Основний вихідний принцип взаємовідносин між державами і у внутрішній політиці кожної держави простий: ядерна війна не може бути засобом досягнення політичних, економічних, яких би то не було інших цілей, що означає корінний відхід від традиційних уявлень про війну і мир. У глобальному ядерному конфлікті не виявилося б ні переможців, ні переможених і неминуче загинула б уся цивілізація. Відповідно в основу міжнародної політики мають бути покладені загальнолюдські морально-етичні принципи і норми, здатні гуманізувати міждержавні відносини. У цьому контексті вирішення глобальних проблем економічного розвитку, екології та ін. повинно служити забезпеченню міцного і справедливого миру, з одного боку, розвитку особистості, суспільства і держави - з іншого. Проголошений і здійснюється пріоритет загальнолюдських цінностей, насамперед виживання і прогресивного розвитку людства. Звідси конверсія, закриття ядерних полігонів, цивілізоване вирішення економічних і екологічних проблем.

Законодавство України з глобальних проблем приводиться у відповідність з міжнародними стандартами. Але, на жаль, в Україні є великі труднощі, пов'язані з подіями, породженими перехідним періодом у розвитку суспільства і держави. В результаті не всі державні програми повністю фінансуються, не все законодавство матеріально і організаційно забезпечено.

Розвиток людського суспільства завжди було суперечливим. Воно постійно супроводжувалося не тільки встановленням гармонійного зв'язку з природою, але і руйнівним впливом на неї. Досі в багатьох країнах існує проблема голоду. Як розвинені, так і країни, що розвиваються хвилюють проблема зайнятості, зростання масового безробіття та злиднів. Застосування ядерної зброї, забруднення атмосфери, морів і океанів. Сукупність усіх цих проблем вимагає від світової спільноти всебічного вивчення та комплексного підходу до їх вирішення, об'єднання зусиль і ресурсів, перегляду та перебудови старої системи політичних та економічних відносин. Зазначені групи проблем тісно пов'язані між собою, а тому рішення їх взаємообумовлене і повинно бути комплексним.

1.2 Види глобальних проблем

Починаючи з 60-х рр. 20 століття фахівці розглядають екологічний стан нашої планети як катастрофічний. Серед основних проявів кризових ситуацій, що охопили, насамперед, розвинену зону, а потім і країни, що розвиваються, виділяється деградація ґрунтів, збезлісення, нестача води для іригації і побутових потреб, забруднення повітряного простору.

Та й сама кількість глобальних проблем варіює в дуже широких межах: від, приблизно, десяти до сорока і більше. Але якщо мати на увазі головні проблеми, то їх не більше десятка:

1) проблема миру і роззброєння, запобігання нової світової війни;

2) екологічна проблема;

3) демографічна проблема;

4) енергетична проблема;

5) сировинна проблема;

6) продовольча проблема;

7) проблема використання Світового океану;

8) проблема мирного освоєння космосу.

Але якщо в межах екологічної проблеми окремо виокремити, скажімо, проблеми збезлісення, опустелювання, забруднення атмосфери та гідросфери, в межах демографічної проблеми - аспекти демографічного вибуху і демографічної кризи, неконтрольованої урбанізації, переселення біженців, та ще додати до цього, в якості самостійних проблем, проблеми боротьби з наркоманією і наркобізнесом, з організованою злочинністю і тероризмом, ліквідації неписьменності, кризи культури та моральності і багато інших, то загальне число таких проблем зросте в три-чотири рази.

У 80-х роках російський учений Гладков Ю.М. класифікував і виділив, досить цікавим способом, основні положення глобалістики:

- найбільш "універсальні" проблеми політичного та соціально-економічного характеру - запобігання ядерної війни і збереження миру, забезпечення сталого розвитку світового співтовариства та підвищення рівня організованості і керованості їм;

- проблеми переважно природноекономічного характеру - екологічна, енергетична, сировинна, продовольча, Світового океану;

- проблеми переважно соціального характеру - демографічна, міжнаціональних відносин, кризи культури, моральності, дефіциту демократії та охорони здоров'я (а так само тероризму, в якійсь мірі);

- проблеми змішаного характеру, невирішеність яких, нерідко призводить до масової загибелі людей - регіональні конфлікти, злочинність, технологічні аварії, стихійні лиха та ін;

- проблеми суто наукового характеру - освоєння космосу, дослідження внутрішньої будови Землі, довгострокове прогнозування клімату та ін.;

- "Малі проблеми", "синтетичного характеру", що супроводжують весь розвиток людської цивілізації - бюрократія, егоцентризм і т.п.

За 30 років «зелена революція» призвела до збільшення виробництва зерна в 2,5 рази. Тим не менш, з 1984р. істотного приросту зернових не спостерігається, відбувається уповільнення зростання врожайності та збору зернових культур в ряді зернопроизводящих країн. Обумовлено це не тільки відсутністю нових технологій для збільшення виробництва зернових культур, а й з виснаженням ґрунту - гумусу. Природа створює один сантиметр чорнозему приблизно за 300 років, а людство експлуатує це багатство зі швидкістю одного сантиметра в 3 роки, омертвлення землі засоленням ґрунту, хімією. Протягом сучасної (після закінчення другої світової війни) історії людство витратило на озброєння гігантські кошти. Так, за оцінкою експертів, тільки з 1950 р. по 1990 р. загальносвітові витрати на військові цілі склали приблизно 20 трлн. доларів. США щорічно витрачали на ці цілі до 300 млрд. доларів. У першій і другій світових війнах втратили життя близько 70 мільйонів чоловік. Це були перші світові війни у всій історії людства, в яких брало участь значна більшість країн світу. Вони і позначили початок перетворення проблеми війни і миру в глобальну проблему.

Таким чином, складалася парадоксальна ситуація: з одного боку, це - економічні труднощі і різні кризові явища: посилення нестійкості господарського зростання, потреба в ресурсах для розвитку, з іншого боку, постійно наростаючий процес мілітаризації економіки, що виражається у високих темпах зростання військових витрат і значне підвищення частки його у всесвітніх витратах на озброєння, нічим не виправдане марнотратство ресурсів.

Розвиток людського суспільства, виникнення і функціонування держав має своєю кінцевою метою виробництво і відтворення безпосереднього життя, що включає виробництво двох видів: виробництво засобів життя і продовження роду. Вважається, що глобальна проблема народонаселення полягає не тільки в зростанні чисельності населення планети взагалі, скільки в нерівномірності зростання цієї чисельності в різних країнах і регіонах через особливості демографічних та соціально-економічних процесів, що призводить до перерозподілу чисельності населення по регіонах світу, а також всередині регіонів між міським і сільським населенням. Відтворення населення - це процес безперервного відновлення поколінь людей внаслідок взаємодії народжуваності та смертності.

Проблема бідності - одна з найгостріших соціальних проблем України. Саме бідність визначає обмеженість доступу значної частини населення нашої країни до ресурсів розвитку: високооплачуваної роботи, якісних послуг освіти та охорони здоров'я, можливості успішної соціалізації дітей та молоді. Низький рівень доходів значної частини родин у поєднанні з надмірною поляризацією доходів обумовлюють соціальний розлом суспільства, викликають - соціальну кризу. Масова бідність населення і надмірна поляризація суспільства чинять негативний вплив на економічний розвиток України, суперечать створенню інститутів соціальної держави.

Як розвинені, так і країни, що розвиваються хвилюють проблема зайнятості, зростання масового безробіття і злиднів і застосування ядерної зброї, забруднення атмосфери, морів і океанів. Ще одна чимало важлива проблема збереження миру на землі, запобігання всіх видів війн, серйозні проблеми виникають у сировинному та паливно-енергетичному забезпеченні більшості країн, вимагає якнайшвидшого розв'язання і продовольче питання.

Боротьба з тероризмом - серйозна проблема, яка потребує глибокого і всебічного вивчення, у всіх його формах і проявах і за своїми масштабами та інтенсивності, за своєю нелюдяності й жорстокості перетворився нині в одну з найбільш гострих і злободенних проблем глобальної значущості. Всілякі прояви тероризму тягнуть за собою масові людські жертви, руйнуються всі духовні, матеріальні, культурні цінності, які неможливо відтворити століттями.

Метою роботи не є детальне вивчення та характеристика кожної глобальної проблеми окремо, а лише їх загальна характеристика, щоб зрозуміти суть проблематики обраної теми.

Таким чином, з розвитком суспільства питання вирішення глобальних проблем загострюється, у зв'язку з стрімкою інтеграцією держав у єдине співтовариство, про що свідчить прагнення до єдиної системи безпеки, ринку, єдина правова регламентація прав і свобод людини та ін. об'єднуючі процеси, що на мою думку є позитивним для всіх учасників світового співтовариства.

2. Загальна характеристика функцій сучасної держави та їх роль у вирішені глобальних проблем людства

2.1 Поняття і класифікація функцій сучасної держави

Функція - “funсtio” в перекладі з латини означає виконання, звершення. У широкому розумінні - це обов'зок, роль, що її виконує відповідний інститут чи процес стосовно до цілого, характеристика напрямку чи аспекту діяльності.

Держава на різних етапах свого розвитку виконує певні завдання, здійснює різноманітні обов'язки. Таке виконання завдань та обов'язків характеризує сутність і соціальне призначення держави, а також її зміст.

Призначення держави, що виявляється в її функціях, є об'єктивна необхідність виконання суспільно корисної, соціально обумовленої діяльності.

Теорія держави для опису, пояснення і прогнозування діяльної сторони держави використовує поняття функції держави - характеристики саме того, що і як держава "робить".

Функція, як і багато інших суспільнознавчих понять, не є власне юридичним і політичним поняттям. Воно було запозичено з зовсім інших наук, наприклад у фізиці, математиці поняття функції виражає залежність однієї змінної величини від іншої, тобто безпосередньо ту залежність, коли при зміні однієї величини інша величина також змінюється певним чином.

Функція в теорії держави і права означає напрямок, предмет діяльності того або іншого політико-правового інституту, зміст цієї діяльності, її забезпечення. Саме в цьому контексті говориться про функції держави, уряду, міністерства, інших державних органів. Функції держави не слід ототожнювати з функціями її окремих органів ,які є частиною апарату держави і відбиваються у компетенції, у предметі ведення, у правах і обов'язках, закріплених за ними.

Отже, функції держави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність і соціальне призначення в суспільстві. Функції держави обумовлені її задачами, залежать від її сутності і змінюються в міру її зміни, в міру переходу до сутності іншого порядку.

Поняття “функції” держави з'явилося і стало широко використовуватися на попередньому етапі розвитку вітчизняної теорії держави і права. Виділялися класова сутність держави, загальносоціальне і класове призначення держави, затверджувалося, що оскільки і напрямок, і сам предмет, і зміст діяльності держави і їхня система структурних утворень, змінюється в залежності від зміни класової сутності і форми держави, для визначення цієї залежності цілком доречним є поняття саме функції.

Далі це поняття особливо широко було використано для визначення діяльності соціалістичної держави її ролі як головного знаряддя побудови соціалізму, придушення експлуататорських класів, організації народного господарства, підтримки національно - визвольних рухів тощо. При цьому так звані нові (соціалістичні) функції держави тісно погоджувалися з новою (соціалістичною) сутністю самої держави - соціалістична власність, панівний робітничий клас, правляча комуністична партія і так далі.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної теорії держави і права теж зберігається функціональний підхід до діяльної сторони держави, але з уточненнями:

- розширюється і поглиблюється розуміння соціального призначення держави;

- відкидається проголошуваний раніше твердий зв'язок між змінами класових характеристик держави і, відповідно, його функцій.

Як показує історичний досвід, на функції держави впливають нові умови і проблеми сучасної життєдіяльності суспільства, існування цивілізації (екологія, ядерне озброєння, демографічні, сировинні й інші глобальні проблеми). Цінним виявилося насамперед саме поняття функції держави, її зміст і значення як однієї з важливих характеристик діяльної сторони держави.

Функціональний підхід дозволяє більш глибоко вивчати тривалий історичний процес виникнення, розвитку, зміни, руйнування, появи держав різних типів, видів, форм у різних народів, тобто процес формування й еволюції державності.

Спробуємо виділити ознаки функцій, тобто ті стійкі характеристики, що дозволяють віднести різні сторони діяльності держави саме до функції.

До цих ознак відносяться:

- через функції реалізуються основні завдання держави по обслуговуванню суспільства і його членів у всіх сферах соціальних відносин.

- у функціях безпосередньо відображається і конкретизується соціальна сутність держави, зокрема в них чітко проявляється відповідь на питання про те чиї інтереси виражає і забезпечує держава: окремих класів, соціальних груп чи всього суспільства.

- у функціях держав різних історичних типів проявляються закономірності і особливості розвитку соціально-економічних і політичних умов суспільного життя.

- функції держави необхідно розглядати в якості напрямків і сторін її діяльності.

Із вищенаведеного випливає ,що функції держави на тій чи іншій стадії її розвитку обумовлюються економічними, політичними, соціальними та іншими умовами її існування. Тому її функції мають об'єктивний характер обумовлений потребами життя суспільства.

Сукупність цих ознак дозволяє стверджувати, що дійсно мова йде про функціональну характеристику держави, про наявність у тої або іншої держави відповідних функцій.

Функціональна характеристика дозволяє вивчати не тільки державу конкретного типу, виду, форми того або іншого народу в той або інший конкретно-історичний період, але і державність цього народу. Розглядаючи розвиток, зміну функцій можна бачити і те, як розвивалася, змінювалася у певному зв'язку і сама державна організація суспільства в тривалому історичному процесі.

Поява тих або інших нових функцій на різних етапах розвитку державності конкретних суспільств не має строго визначеного, причинно-наслідкового характеру, не жорстко детерміновано новою сутністю і формою держави. Разом з тим така більш-менш причинна залежність усе-таки характеризує функції держави, що являють собою найважливіші напрямки діяльності держави у визначальних областях її існування - в економічній, політичній, соціальній та інших. Основні функції найбільше "чутливі" до істотних змін держави.

Інші ж функції підпадають під могутній вплив стабільних етнокультурних шарів життя суспільства, національних та територіальних особливостей, традицій тощо. Тому новий тип держави, що з'явився в розвитку конкретного державно організованого суспільства, може в явній або прихованій формі зберігати й іноді розвивати деякі старі функції.

Таким чином, у державності того або іншого суспільства зберігається спадковість функцій, але діє і механізм поновлення функцій. Наприклад, на появлення нових функцій впливають самоорганізаційні, суб'єктивні і навіть випадкові (синергетичні) процеси, а не тільки той або інший ступінь залежності функцій від зміни сутності і форми держави.

Функції не є чимось раз і назавжди, навічно даним, фундаментальним, застиглим і незмінним. У залежності від конкретно-історичних умов елементи цих загальних функцій можуть здобувати самостійне значення, стаючи в силу особливої значимості самостійними функціями. Це можуть бути функції організації суспільних робіт (наприклад, будівництво іригаційних споруджень в азіатських країнах), забезпечення прав і свобод громадян (сучасні країни, що розвиваються, у яких здійснюється перехід до правової держави), охорони природи (у країнах, де серйозно порушена екологічна рівновага) і інші.

Залежно від змісту функції держави поділяють на: загальносоціальні, класові, національні.

Загальносоціальні функції характеризують у більшій мірі діяльну сторону держави.

До таких функцій відносяться:

- забезпечення національної безпеки;

- ліквідація наслідків стихійних лих і екологічних катастроф;

- реалізація соціальних програм підтримки охорони здоров'я;

- соціального забезпечення непрацездатних;

- захист прав і свобод громадян.

Невиконання або неякісне виконання саме цих функцій держави приводило і приводить до ослаблення держави, а часом і до її розпаду, руйнуванню і навіть зникненню.

Найбільш мінливими, жорстко прив'язаними до сутності і форми держави є класові функції держави.

Класові функції - це ті напрямки діяльності держави, що у найбільш повній, яскравій мірі виражають класові інтереси, волю того класу, тієї соціальної сили, групи, що панують у даному суспільстві, захоплюють і здійснюють державну владу. Таким чином, тут мова йде про широке розуміння класів як певних соціальних, організованих структур суспільства.

До класових функцій відноситься: придушення панівним класом за допомогою держави (головним чином використовуючи каральні органи держави - армію, поліцію) своїх класових супротивників. Причому придушення на первісних етапах розвитку державності здійснюється позаекономічним примусом: привласнюються результати чужої праці, чуже майно, класові супротивники усуваються від участі в політичному, духовному житті суспільства, використовується судове й в основному позасудове переслідування, здійснюється їхнє переселення в регіони з досить тяжкими умовами життя, а іноді і взагалі класові супротивники усуваються фізично.

Але класові функції можуть здійснюватися й економічним шляхом: за допомогою системи податків, зборів, мита, тарифів, участю держави в грошовій системі, наприклад шляхом емісій, інфляцій, за допомогою трудового законодавства, що установлює тверду систему штрафів, обмежень у заробітній платі, тривалість робочого дня, трудову повинність тощо.

Поряд із класовим змістом функцій держави, велике значення в життєдіяльності державно організованого суспільства завжди мав і національний зміст функцій.

Це теж є дуже важливою характеристикою держави. Цей зміст пов'язаний із саме тією специфічною діяльністю держави, що спрямована на збереження і розвиток національної культури, мови, самобутності, традицій, самого існування і відтворення етносу, що, власне, і виступає в державній формі як діючий суб'єкт всесвітньої історії.

Національний зміст функцій держави близький до загальносоціального, але не зливається з ним. Досить часто державна діяльність повинна забезпечувати саме національні інтереси етносу, що формує державу, стосовно геополітичних інтересів, захисту співвітчизників, що опинилися в силу тих або інших історичних, політичних процесів на території інших держав, розвитку національної самосвідомості, релігійного відродження тощо. Сюди ж також входить і задача гармонізації інтересів етносу та етнічних меншостей на самій території держави, якщо населення має багатонаціональний характер.

Національна характеристика функцій держави охоплює не тільки їхній зміст, спрямованість, але і те, як цей зміст реалізується, тобто в яких формах, за допомогою яких способів ці функції здійснюються: у демократичній або авторитарній, політичній або насильницькій формах.

Аналіз національного змісту функцій держави демонструє і соціальну цінність держави, ефективність існування етносу в державно організованій формі. Цей аналіз показує, чому розпад, руйнування, а тим більше зникнення держави являє собою не що інше як національну катастрофу. Стає зрозумілим, чому право націй на самовизначення у своєму фінальному змісті формулюється як право на утворення власної держави, чому цю ж кінцеву мету мають більшість національно - визвольних рухів, чому, часом не зважаючи на майнові жертви, людські життя, так люто борються за формування власної державності ті або інші соціальні і національні сили.

Тут також можна відзначити, що деякі функції держави мають змішаний зміст: загальносоціальний, класовий, національний. Наприклад, загальносоціальний характер може бути властивий ідеологічній функції держави, коли вона виражається в захисті державою пануючої релігії, що є цементуючою суспільство силою. Це особливо характерно для теократичних держав. Як відомо, у таких державах справа часом доходить навіть до фізичного знищення невірних, незгодних. І тоді уже функція захисту релігії перестає бути загальносоціальною, перетворюється в вузькогрупову.

На додаток до всього сказаного відзначимо, що в теперішній час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, що характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення і використання ядерних, інформаційних технологій, в області захисту прав і свобод людини та в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що стосуються всієї цивілізації.

Після докладно розглянутого змісту функцій держави зупинимося на класифікаціях функцій по різних ознаках, а також на різних точках зору фахівців на класифікування функцій держави.

У пізнанні державно-правових явищ і процесів у теорії держави і права застосовують класифікацію функцій тому, що без цього упорядкувати і зіставити все різноманіття державно-правових явищ і процесів попросту неможливо.

Ефективно використовується класифікації і при вивченні безпосередньо функцій самої держави.

З метою розуміння та вивчення функцій держави їх класифікують за різними критеріями .

1. За часом здійснення функції поділяються на:

- постійні (напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку);

- тимчасові (напрямки діяльності держави ,що здійснюються лише на певних етапах її розвитку ,наприклад : захист від агресії, ліквідація стихійного лиха , ведення війни).

2. Залежно від територіальної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяються на:

- внутрішні (такі, що представляють її діяльність всередині країни, що визначають її роль у житті даного суспільства);

- зовнішні (діяльність за її межами, у якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами).

Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно пов'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поводження з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави.

3. По сферах громадського життя функції держави можуть бути розділені на:

- економічні ( напрями діяльності держави по перебудові її економіки );

- політичні ( забезпечення народовладдя ) забезпечення умов для формування і здійснення державної влади на засадах демократії );

- гуманітарні ( забезпечення належних умов життя для кожної людини).

4. За соціальним значенням діяльності держави їх поділяють на:

- основні ( напрямки діяльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у конкретний історичний період );

- неосновні ( напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя ).

Можна сказати, що кожна функція держави, як правило, є об'єктивно необхідною для даної держави. Усі види діяльності держави однаково важливі, але це не виключає, зрозуміло, можливості визначення на різних етапах пріоритетних напрямків, на яких варто зосередити увагу в першу чергу. І от ці напрямки стають тоді для держави основними.

До числа критеріїв також можна віднести принцип поділу влади і спробувати класифікувати функції держави на основі цього принципу. Тут відповідно функції підрозділяються на:

- законодавчі (правотворчі);

- управлінські;

- правоохоронні (у тому числі судові);

- інформаційні.

Особливість даної класифікації полягає в тому, що вона відображає процес реалізації державної влади. У Конституції України поділ влади закріплений у якості одного з основних принципів конституційного ладу країни. Таким чином, зазначена класифікація функцій держави отримує конституційне обґрунтування. Цю класифікацію можна назвати чисто формальною, прив'язаною до сукупності галузей державної влади - законодавчої (представницької), виконавчої, судової, проте її досить часто використовують в наукових і практичних цілях. Тут варто звернути особливу увагу на інформаційну функцію, що характеризує діяльність четвертої влади - засобів масової інформації. Ця функція має свій власний зміст, способи і структуру, своє забезпечення. Специфіка цієї функції виражається в особливих способах її впливу на суспільство - цілеспрямована інформованість населення, а часом і маніпулювання суспільною свідомістю (прикладом тому можуть служити вибори: перемога кандидата, що тримає у своїх руках засоби масової інформації, практично вирішена), інші способи передачі інформації створюють необхідні умови для існування і функціонування інших галузей влади, усієї держави.

Класифікація функцій держави, що спирається на поділ влади, далеко не у всіх вчених-юристів викликає визнання. Справа полягає в тому, що це, як вважають багато вчених, власне, навіть і не функції держави, а функції здійснення державної влади або галузей влади: правотворчість, керування, судова діяльність і так далі. Відбувається, за їх глибокою думкою, змішування функцій держави і державної влади.

2.2 Загальна характеристика основних функцій держави

Функції держави - це основні напрямки її діяльності, що виражають сутність і соціальне призначення державного управління суспільством.

Внутрішні функції - це такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх функцій відносять функції: політичну, економічну, соціальну, екологічну, функцію оподаткування, правоохоронну.

Безумовно, усі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюється функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обирані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.

Перехід України від тоталітаризму до демократичної правової держави звів у ряд пріоритетних функцію захисту прав і свобод громадян, забезпечення законності і правопорядку.

В даній роботі я вирішив більш детально висвітлити зовнішні функції держави, оскільки саме від них залежить вирішення глобальних проблем, які є викликом сьогодення.

Зовнішні функції - це основні напрямки діяльності держави за її межами у взаємовідносинах з іншими державами, світовими громадськими організаціями і світовим товариством у цілому. До них відносяться такі функції як: інтеграція у світову економіку, підтримка іноземних інвестицій, функція оборони, функція підтримки світового порядку, функція співробітництва з іншими державами в рішенні глобальних проблем.

Розглядаючи зовнішні функції держави, слід зазначити, що інтеграція України у світове співтовариство істотно змінила її зовнішню політику і спонукала до визнання ряду гуманістичних і загальнодемократичних норм і принципів у міждержавних відносинах. І якщо раніше позиція нашої держави виходила з того, що дотримання прав людини - внутрішня її справа і не підпадає під дію міжнародного права, то на сучасному етапі Україна співпрацює з іншими країнами з питань захисту прав людини, а також в рішенні глобальних проблем світового значення. При цьому проголошується, що загальновизнані норми міжнародного права складають частину українського права; встановлено пріоритет міжнародного договору перед внутрішньодержавним законом.

Здійснення функції інтеграції у світову економіку стало можливим з ослабленням напруженості між державами і переходом України до ринкових відносин. Ця функція ґрунтується на визнанні економічної взаємозалежності держав у сучасному світі.

Проблема економічної інтеграції відіграє важливу роль у збереженні світового порядку і встановленні стабільних відносин між державами. Тому прагнення України до інтеграції у світову економіку привело до створення в нашій країні нового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Держава відмовилася від надмірно централізованого керування в зазначеній сфері і від пріоритету зовнішньополітичних інтересів перед економічними, що перешкоджало розвиткові нормальних торгово-економічних відносин з іншими державами. В даний час право на ведення зовнішньоекономічної діяльності належить усім підприємствам і організаціям незалежно від форми власності. Кожне з них вільно визначає свого контрагента в будь-якій державі.

Однак відсутність у нашій країні сформованої ринкової економіки в універсальному розумінні (ринок капіталу, ринок робочої сили і ринок товарів) ускладнює інтеграцію України у світову економіку. Буде потрібен певний час і великі зусилля, головним чином економічного характеру, щоб зняти бар'єри на шляху до інтеграції.

Функція зовнішньоекономічного партнерства і державної підтримки іноземних інвестицій тісно пов'язана з функцією інтеграції у світову економіку і власне кажучи є її конкретизацією.

В даний час широке розповсюдження мають спільні підприємства з іноземними капіталовкладеннями, що стали основною формою залучення в країну іноземних інвестицій.

Дана функція є найважливішим напрямком діяльності держави, тому що вона націлена на захист мирної праці, суверенітету і територіальної цілісності держави. Основну роль у цьому відіграють Збройні Сили України.

Функція підтримки світового порядку означає діяльність по збереженню світу, запобіганню війни, роззброюванню, ліквідації ядерної зброї. Процес оздоровлення міжнародної обстановки, зміцнення довіри між державами уможливили досягти реального роззброювання і домовленості про обмеження ядерних іспитів та ін. Забезпеченню світового правопорядку сприяє співробітництво нашої держави з іншими державами в таких сферах, як боротьба з організованою злочинністю, зокрема з контрабандою, наркобізнесом, тероризмом.

Жодна держава не в змозі поодинці справитися з цією проблемою. Очевидна необхідність спільних дій держав по боротьбі з міжнародною злочинністю.

Конкретними діями держав у цій області є створення міжнародних організацій по боротьбі зі злочинами.

Однієї з таких організацій є ІНТЕРПОЛ. Держава планує свою діяльність по попередженню і припиненню цих злочинів, проводить спільні заходи, обмінюється інформацією. Це дозволяє більш ефективно боротися з міжнародною злочинністю.

В основі цієї функції закладені інтереси кожної держави. У Конституціях ряду країн підкреслюються ідеї дружби і співробітництва з усіма країнами.

В сучасних умовах розвиток держав визначається процесом інтеграції господарського, політичного і культурного життя. Цей процес поглиблюється в програмі удосконалювання співробітництва.

Функція співробітництва і взаємодопомоги виражає інтереси всіх держав. На цій основі створюються різні організації, діяльність яких спрямована на поліпшення економічного, політичного і культурного життя суспільства (ООН, НАТО, Варшавський договір, СЕВ і т.д.).

Як уже було сказано вище, кожна держава зв'язана з іншими державами різними відносинами: політичними, економічними і культурними. Ці відносини необхідно встановлювати, розвивати і регулювати.

1) політичні відносини: держава зобов'язана захищати своїх громадян, громадян інших держав, що знаходяться на території, і робити їм заступництво. Для підтримки міжнародних політичних відносин держави забезпечуються представниками в особі дипломатів, послів, консулів і ін.

2) економічні відносини: держава, будучи членом світового співтовариства, входить в систему світового господарства. Економічний розвиток, природні ресурси визначають місце держави на світовому ринку. Жодна держава не може існувати без економічних зв'язків з іншими державами. Зовнішня торгівля, кредити і позики, інвестиції, спільні проекти - це найбільш розповсюджені складові зовнішньоекономічної діяльності держави.

3) культурні відносини: культура кожного народу, держави є надбанням усього людства. Вона не може розвиватися усталено, тому що пов'язана зі світовою культурою. Держава підтримує і розвиває культурні зв'язки, що служить взаємному духовному росту і збагаченню. Конкретними видами діяльності держави в цьому напрямку є міжнародні виставки, фестивалі, олімпіади, міжнародний туризм і багато чого іншого.

4) участь в охороні навколишнього середовища: у даний час гостро постало питання про охорону навколишнього середовища. Дане питання постійно знаходиться в центрі уваги усього світу. Охорона навколишнього середовища стає складовою частиною програми завершення будівництва матеріально - технічної бази в державі.

Існування глобальних проблем людства обумовлює і виникнення у держави глобальних функцій. Для таких функцій характерна загальність, вони визначають необхідність об'єднання зусиль всіх держав. Наявність глобальних функцій практично стирає відмінності між внутрішніми і зовнішніми функціями держави. Як справедливо зазначив проф. Венгеров, такий розподіл, притаманний соціалістичному державознавству і обумовлений класовою оцінкою природи держави, певною мірою втратило своє значення, багато внутрішніх функції набувають зовнішній характер.

Отже, враховуючи відповідність між глобальними проблемами людства і глобальними функціями держав, в ряду таких функцій можна, зокрема, назвати:

- функцію захисту прав і свобод людини, у тому числі права на сприятливе навколишнє середовище, достовірну інформацію про її стан і на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров'ю або майну екологічним правопорушенням;

- функцію запобігання екологічних катастроф і ліквідації їх наслідків;

- функцію вирішення демографічних, сировинних і енергетичних проблем;

- функцію боротьби з міжнародною злочинністю, забезпечення світового правопорядку;

- функцію співробітництва в галузі освоєння космосу;

- функцію об'єднання зусиль у створенні загальнопланетарного інформаційного простору.

2.3 Шляхи вирішення глобальних проблем людства

Вирішення глобальних проблем - завдання надзвичайної важливості та складності, і поки не можна сказати з упевненістю, що шляхи їх подолання знайдені. На думку багатьох суспільствознавців, яку б окрему проблему з системи глобальних ми не взяли, вона не може бути вирішена без попереднього подолання стихійності у розвитку земної цивілізації, без переходу до узгоджених і планомірних дій у світовому масштабі. Тільки такі дії можуть врятувати суспільство, а також його природне середовище.

У сформованих до початку XXI століття умовах людство вже не може функціонувати стихійно без ризику катастрофи для кожної з країн. Єдиний вихід - в переході від саморегульованої до керованої еволюції світового співтовариства і його природного середовища. Необхідно, щоб загальнолюдські інтереси - запобігання ядерної війни, пом'якшення екологічної кризи, поповнення ресурсів - переважали над приватними економічними і політичними вигодами окремих країн, корпорацій і партій. У 1970-х рр. минулого століття були введені в дію різного роду програми, почали роботу місцеві, національні та транснаціональні організації. В даний час для досягнення цієї мети людство має володіти необхідними економічними та фінансовими ресурсами, науково-технічними можливостями та інтелектуальним потенціалом. Але для втілення цієї можливості необхідні нове політичне мислення, добра воля і міжнародне співробітництво на основі пріоритету загальнолюдських інтересів і цінностей.

Вчені-глобалісти пропонують різні варіанти вирішення глобальних проблем сучасності:

1) зміна характеру виробничої діяльності - створення безвідходного виробництва, тепло-енергоресурсозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії (сонця, вітру і т.п. ) створення нового світопорядку, вироблення нової формули глобального управління світовою спільнотою на принципах розуміння сучасного світу як цілісного і взаємозалежного спільноти людей;

2) визнання загальнолюдських цінностей, ставлення до життя, людини і світу як до вищих цінностей людства;

3) відмова від війни як засобу вирішення спірних питань, пошук шляхів мирного вирішення міжнародних проблем і конфліктів.

Тільки спільно людство може вирішити проблему подолання екологічної кризи.

Перш за все, слід перейти від споживчо-технократичного підходу до природи до пошуку гармонії з нею. Для цього, зокрема, необхідний цілий ряд цілеспрямованих заходів по екологізації виробництва: природо-зберігаючі технології, обов'язкова екологічна експертиза нових проектів, створення безвідходних технологій замкнутого циклу. Іншою мірою, спрямованої на поліпшення взаємин людини і природи, є розумне самообмеження у витрачанні природних ресурсів, особливо - енергетичних джерел (нафта, вугілля), що мають для життя людства найважливіше значення. Підрахунки міжнародних експертів показують, що якщо виходити з сучасного рівня споживання (кінець XX в), то запасів вугілля вистачить ще на 430 років, нафти - на 35 років, природного газу - на 50 років. Термін, особливо за запасами нафти, не такий вже і великий. У зв'язку з цим необхідні розумні структурні зміни в світовому енергобалансі у бік розширення застосування атомної енергії, а також пошук нових, ефективних, безпечних і максимально нешкідливих для природи джерел енергії, включаючи космічну.

Висновки

глобальний державний людство

Нинішня ситуація в світі обумовлює необхідність по-новому розглядати глобальні проблеми, які постали перед міжнародною спільнотою. Обрана тема дослідження має не лише важливе теоретичне значення, вона також є актуальною і з практичної точки зору. В ході дослідження сформульовано та обґрунтовано пропозиції щодо вирішення глобальних проблем людства через ефективне функціонування держав, як членів міжнародного співтовариства.

В роботі були розглянуті різні види функцій держави, а також функції держави в сучасних умовах, тобто при переході до демократичної правової держави. Відзначимо, що держава виконує надзвичайно багато функцій, які аналізуються загальною теорією держави і окремими галузевими науками і в першу чергу конституційним (державним) правом.

Проведене дослідження дозволяє сформулювати ряд теоретичних висновків, які відображають результати, що свідчать про досягнення мети дослідження та виконання всіх завдань, сформульованих у вступі до даного роботи. В результаті отримані висновки, до яких належать:

1. Глобальні проблеми є результатом з одного боку величезних масштабів людської діяльності, радикальної зміни природи, суспільство, спосіб життя людей, з іншого боку нездатності людини раціонально розпорядитися цією могутньою силою. Більшість досліджень сходиться в тому, що, незважаючи на все розмаїття глобальних проблем, вони мають загальну специфіку, що виділяє їх на тлі інших проблем світової економіки. Така специфіка глобальних проблем полягає в тому, що вони мають ряд загальних ознак:

1) носять загальносвітовий характер, тобто зачіпають інтереси і долі всього людства;

2) загрожують людству серйозним регресом в умовах життя і подальшому розвитку продуктивних сил (або навіть загибеллю людської цивілізації як такої);

3) потребують термінового і невідкладного вирішення;

4) взаємопов'язані між собою;

5) вимагають для свого рішення спільних дій усього світового співтовариства.

2. Більшість вчених виділяють наступні глобальні проблеми:

1) проблема миру і роззброєння, запобігання нової світової війни;

2) екологічна проблема;

3) демографічна проблема;

4) енергетична проблема;

5) сировинна проблема;

6) продовольча проблема;

7) проблема використання Світового океану;

8) проблема мирного освоєння космосу.

3. Функцiї держави - це основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляються її сутність і соціальне призначення в суспільстві. Функції держави обумовлені її задачами, залежать від її сутності і змінюються в міру її зміни, в міру переходу до сутності іншого порядку.

4. Існує багато класифікацій функцій держави. Це пояснюється різними класифікаційними критеріями. В якості основ класифікації вибираються об'єкти і сфери державної діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини тощо.

Функції держави багатопланові, їх формування проходить в процесі становлення, укріплення і розвитку держави. Всі функції держави діалектично розвиваються, основні стають другорядними (неосновними) і навпаки, одні зникають і з'являються нові, яких раніше не існувало. Послідовність виникнення функцій залежить від черговості задач, які стають перед суспільством в її історичному розвитку, цілей, які вона переслідує. В різні історичні періоди пріоритетне значення набувають ті або інші задачі, а значить і різні функції держави. На одних етапах більше уваги приділяється сфері економіки, в інших-області політики. Таким чином, кожна функція держави має визначений зміст, оскільки передбачає діяльність в конкретній сфері суспільного життя.

5. Вчені-глобалісти пропонують різні варіанти вирішення глобальних проблем сучасності:

1) зміна характеру виробничої діяльності - створення безвідходного виробництва, тепло-енергоресурсозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії (сонця, вітру і т.п.) створення нового світопорядку, вироблення нової формули глобального управління світовою спільнотою на принципах розуміння сучасного світу як цілісного і взаємозалежного спільноти людей;

...