Складові міжнародної економічної глобалізації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• 1. Циклічні коливання у розвитку глобальної економіки
• 2. Головні вектори геополітичної спрямованості зовнішньоекономічної політики України
• Тести
• Список джерел


1. Циклічні коливання у розвитку глобальної економіки

Світова економіка є невід'ємною частиною поліпшення матеріального життя кожної країни та кожної особи в цілому. Загалом міжнародна економіка поєднує два поняття: по-перше, поняття світового господарства та, по-друге, поняття міжнародних економічних відносин. Через це сутність і функціонування міжнародної економіки вимагають розкриття і аналізу зазначених понять. У сучасному світовому господарстві знайшли свій вияв як загальні, так і специфічні економічні категорії. Цим визначається теоретичне і практичне значення розкриття тенденцій, суперечностей і перспектив його розвитку [2, c.101].

Економічна наука вважає, що у майбутньому світове господарство буде єдиним організмом, який функціонуватиме на ринковій основі й характеризуватиметься високим рівнем інновацій, швидкими змінами у формах поєднання чинників виробництва, відсутністю панування умов праці над безпосереднім виробником, новим трудовим стилем.

Світова економіка функціонує як цілісна система, яка складається з національних економік кожної країни. Так що певні труднощі в розвитку національних економік безпосередньо відбиваються на розвитку та процесах в світовій економіці. Цілий комплекс факторів розвитку світової економік спричиняють як позитивний так і не гатив ний вплив. Потрібно стежити за коливаннями світової економіки та аналізувати її динаміку для визначення правильних напрямків розвитку національної економіки [6, c.77].

Останніми роками все більш чітко простежується глобальний розподіл ринків товарів та послуг за окремими країнами, посилюється конкуренція між країнами за джерела ресурсів, як сировинних так і фінансових, що стало особливо актуальним останнім часом, коли світові фінансові ринки сколихнула криза, спричинивши банкрутство великих світових фінансових установ та завжди збитки світовій економіці в розмірі трильйонів доларів. У своєму розвитку інтернаціоналізація економіки пройшла ряд етапів. Спочатку вона являла собою міжнародне економічне співробітництво: зачіпала, насамперед, сферу обігу і була пов'язана з виникненням міжнародної торгівлі (кінець XVIII - початок XX століття). В кінці XIX століття набирає силу міжнародний рух капіталу. Міжнародне економічне співробітництво означає розвиток стійких господарських зв'язків між країнами і народами, вихід відтворювального процесу за рамки національних кордонів [11, c.45].

Наступним етапом стала міжнародна економічна інтеграція, об'єктивно зумовлена поглибленням міжнародного поділу праці, інтернаціоналізацією капіталу, глобальним характером науково-технічного прогресу і підвищенням ступеня відкритості національних економік і свободи торгівлі. Інтеграція в перекладі з латинської (integratio) означає з'єднання окремих частин в загальне, ціле, єдине.

Наступний етап - міжнародна глобалізація - це господарського об'єднання країн на основі поділу праці між окремими національними господарствами, взаємодії їх економік на різних рівнях і в різних формах шляхом розвитку глибоких стійких взаємозв'язків.

На рисунку 1 зображено основні складові міжнародної економічної глобалізації.

Згідно рис.1 можна прослідкувати, що в основі міжнародної економічної глобалізації лежить співробітництво між національними господарствами різних країн, ліквідації товарних, фінансових бар'єрів, відсутність дискримінації іноземних партнерів та інші складові.

Рис.1. Основні складові міжнародної економічної глобалізації

глобальний економіка циклічний коливання

Основні глобальні проблеми - протиріччя і конфлікти сучасного світу як і раніше формуються в рамках співвідношення «центр - периферія», «глобалізація - локалізація», «траснаціоналізація - націоналізація». Посилення конкуренції за світові і національні ресурси зберігає умови для економічних і політичних криз, циклічних коливань в економіці і політиці. Такі коливання отримують все більш глобальний характер, «зламують» національні економічні і політичні традиції і «втягують» все більше країн в світові економічні цикли, адаптуючи їх політичний розвиток до таких циклів.

Для адекватної оцінки сучасного глобального світу необхідний не просто всесвітньо-історичний, а циклічний підхід до трактування світової історії - економічно і політично. Інший підхід має серйозний недолік: випадковий і неповторний характер історичних подій означає відсутність «уроків історії». Тоді як лише можливість повторення, більш того - реальне повторення у світовій історії таких подій - в їх адаптованому до того чи іншого простору і часу - є підставою для «уроків історії». Основу такої повторюваності складають світові цивілізації, в тому числі 34-річні світові економічні цикли [1, c.66].

У контексті світової історії сучасний світ - це «низхідна хвиля» сучасної світової цивілізації, яка почалася в XV ст. і прийняла - з модернізаційних поштовхів в Європі - форму «хвилі економічної глобалізації та експансії». Тому сучасна економіка і політика перебувають під впливом умов і факторів сучасного цивілізаційного (загальнокультурного) процесу - в їх автономному вигляді є викривленими і не відображають адекватно повну картину економічної реальності. Ключовою рушійною силою такої хвилі є світовий економічний цикл, фундамент якого - 34-річний цикл. Умови для генезису таких циклів були створені Англійської революції середини XVII ст. і переходом сучасного світу до «епохи капіталізму» [9, c.121].

Французька революція кінця XVIII ст. привела до генезису першого світового економічного циклу 1794-1828 рр., синхронного з цілою низкою національних політичних циклів. Такі синхронні цикли, перш за все - 4-річні періоди їх генезису, 13-річні «активні фази» модернізації та 4-річні періоди зміни поколінь - і визначають хід світової історії - економічно і політично - останніх 200 років.

Механізм синхронних циклів почав змінюватися після завершення в середині XX ст. «Епохи капіталізму» і переходу сучасного світу до «епохи соціальної держави». Синхронне створення на Заході після «Великої депресії» соціальної держави - як загальносвітового тренда - стало гарантією існування СРСР. Неоконсерватизм Заходу анулював такі гарантії в 80-і рр. XX ст. і привів до розпаду СРСР в 1991 р. Більш сильна - соціальна система «поглинула» слабшу - «радянську», витіснивши її в світову периферію і довівши відсутність у світовій історії «переваг відсталості» і стрибків в економічному і політичному розвитку [14, c.69].

Сучасна світова економіка і політика продовжують функціонувати в рамках синхронних світових економічних і національних політичних циклів. Сучасний синхронний цикл почався в 1998 р і завершиться в 2032 г. Період генезису цього циклу - 1998-2003 рр. «Активна фаза» економічної і політичної модернізації почалася в 2003 році і закінчиться в 2015 р.[14, c.70]

Період «розквіту» сучасного циклу настане в 2015-2020 рр. Після цього світова економіка і політика вступлять в період спаду - 2020-2032 рр., в тому числі кризи - в 2020-2024 рр. і зміни поколінь - 2028-2032 рр.

Кожне покоління «йде за циклічним колом» - кожен раз, особливо в періоди зміни поколінь і аж до «розквіту» синхронного циклу, вважається, що зможе уникнути в майбутньому економічної та політичної кризи. Але кожен раз неминуче повторює помилки попередників, і - в черговий раз призводить світову і локальну економіку і політику до кризи. Не стало винятком і покоління, яке сформувалося в 1960-1964 рр. і «привело» до циклічного спаду 1985-1998 рр. Як і «витіснило» це покоління в 1994-1998 рр. нове покоління, яке неминуче «приведе» до циклічного спаду 2020-2032 рр. У тому числі - в Україні. Проблема полягає в тому, чи зможе «старе» покоління «м'яко» передати в 2028-2032 рр. в гідному стані економіку і політику - національне багатство новому поколінню. І чи буде це покоління достатнім в кількісному і якісному відношенні для здійснення початкового поштовху в період генезису нового світового економічного циклу і формування власного - національного політичного циклу. Більш того - для «введення» економіки і політики України в новий синхронний цикл, нові світові економічні і політичні тренди - на рівних з країнами світового центру підставах, а не в залежному стані [13, c.201].

2. Головні вектори геополітичної спрямованості зовнішньоекономічної політики України

Зовнішньоекономічну діяльність держави Я. А. Жаліло визначає, як засновану на взаємовигідних економічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій [10, c.51] Зовнішньоекономічна діяльність, як і будь-які операції, що здійснюються суб'єктами господарського права, має свої особливості.

Рис. 2. Особливості зовнішньоекономічної діяльності держави

Функціями зовнішньоекономічної діяльності є:

­ організація та обслуговування міжнародного обміну природними ресурсами та результатами праці в їх матеріальній та вартісній формах;

­ міжнародне призначення споживчої вартості продуктів міжнародного поділу праці;

­ організація міжнародного грошового обігу.

У наведеній схемі (рис.3) розкрито мету і результати зовнішньоекономічної діяльності держави, фактори, які впливають на процес її здійснення, а також взаємозв'язок між її суб'єктами та об'єктами.

У процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності відбувається зв'язок між двома країнами: країною-експортером та країною-імпортером (1, 2). Він полягає в здійсненні реалізації товарів, послуг, трансфертів та капіталу: з однієї сторони країна-експортер реалізує об'єкти ЗЕД (4, 5), а з іншого боку країна-імпортер отримує ці об'єкти (3, 6). Часто у цьому процесі залучені посередники, за допомогою яких здійснюються експортно-імпортні операції (7-11).

Рис. 3. Система зовнішньоекономічної діяльності

Головними напрямками геополітичної спрямованості зовнішньоекономічної політики України на сучасному етапі є поширення економічної інтеграції в світову економіку Україна шляхом вступу в СОТ, різні заходи до входження в Європейське співтовариство, підписання Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС та інше.

Україна, маючи високий експортний потенціал, використовує його не достатньо ефективно. Спостерігається зменшення вартісних обсягів експорту, що свідчить про кризовий стан виробництва, зорієнтованого переважно на експорт (табл.1). Головні експортно-орієнтовані галузі залишаються надзвичайно енергоємними, що робить їх критично залежними від імпортних енергоносіїв та обмежує можливості нарощування експорту за рахунок девальвації національної валюти. Більшість національної продукції не відповідає європейським стандартам, що призводить до низької конкурентоспроможність української продукції.

Таблиця 1 Динамка експорту товарів та послуг України за період з 2013 року по 2015 рік, млн. дол. США [5]

Як видно з даних таблиці 1, за період з 2013 року по 2015 рік загальний обсяг експорту товарів та послуг України у країні світу зменшився на 28853,2млн. дол. США або на 37,7%. При цьому треба відмітити, що скорочення експорту відбувалося як у 2014 році так і у 2015 році. Так у 2015 році у порівнянні з 2014 роком експорт товарів та послуг скоротився на 17500,9 млн. дол. США або на 26,85%. Негативним фактором зовнішньої торгівлі України є одночасне скорочення як експорту товарів, так і експорту послуг. Так експорт товарів за аналізуємий період скоротився на 24171,1 млн. дол.. США або на 38,79%, а експорт послуг скоротився на 32,9% або на 4681,1 млн. дол. США. Як розглядати скорочення обсягів експорту за країнами світу, то треба відмітити, що зменшення обсягів зовнішньої торгівлі відбувалося за усіма країнами світу. Так обсяг експорту товарів та послуг до країн СНД за період з 2013 року по 2015 рік скоротився на 16159,8 млн. дол. США або на 58,79%. Це можна пояснити напруженими політичними та економічними стосунками с Російською Федерацією, яка є основним експортером України у складі країн СНД. Так, 16 червня 2014 року РФ ввела обмеження на ввіз картоплі з України. Також в цей же час було введено обмеження на ввіз на свою територію м'яса та молочної продукції українського виробництва, 29 липня 2014 року РФ залишилася також без рибних, овочевих та фруктових консервів. З 15 серпня 2014 року в РФ діє заборона на ввіз алкогольних напоїв деяких українських виробників, серед них - пиво виробництва ПАТ «Оболонь», пивні напої виробництва ПАТ «САН ІнБев Україна», спиртні напої ТОВ «Українська дистрибуційна компанія». На початку вересня 2014 року російське відомство Росспоживнагляд зупинив імпорт в Росію кондитерських виробів українського виробництва «Конти» та «АВК». Окрім цього Росія літом 2013 року заборонила ввіз на свою територія кондитерських виробів продукції «Рошен». З 22 жовтня 2014 року РФ ввела тимчасову заборону поставки всієї рослинної продукції з України.

Але у 2014 році відбулися дуже вагомі зміни в політичній діяльності України. 27 червня 2014 року головами держав та урядів Європейського Союзу та Президентом України Петром Порошенком у Брюсселі була підписана Угода про асоціацію між ЄС та Україною. Важливою складовою цієї угоди є положення про створення поглибленої зони вільної торгівлі. При цьому, ЄС в односторонньому порядку надав Україні автономні торговельні преференції, застосування яких розпочалось з 23 квітня 2014 року. Незважаючи на ці пільги та преференцію експорт товарів та послуг України до країн ЄС скоротився за період з 2013 року по 2015 рік на 4659,4,2 млн. дол. США або на 22,43%. При чому, якщо у 2014 році експорт товарів та послуг збільшився у порівнянні з 2013 роком на 124,5 млн. дол. США, то вже у 2015 році спостерігалося різке зниження обсягу експорту товарів та послуг на 4783,9 млн. дол.. США або на 22,9%. За аналізований період також скоротився експорт товарів та послуг до інших країн світу, крім країн ЄС та СНД, на 8034,0 млн. дол. США або 28,41%. При цьому треба відмітити, що з цими країнами не відбувався ні військовий конфлікт, на зміна умов зовнішньої торгівлі.

Як видно з даних таблиці 3.1., скорочення експорту товарів та послуг відбувалося за усіма групами країн. Проаналізуємо детальніше структуру експорту України (табл. 2)

Таблиця 2 Динаміка структури експорту товарів та послуг України за період з 2013 року по 2015 рік, % [5]

Як видно з даних таблиці 2., у складі експорту України протягом період з 2013 року по 2015 рік переважав експорт товарів. Питома вага товарів у складі експорту України у 2013 році складала 81,4%, а за аналізований період зменшилась на 1,43% та склала у 2015 році 79,97%. Як видно істотних змін у загальній структурі експорту України за аналізований період не відбувалося. Також треба відмітити, що експорт товарів переважав у структурі експорту як до країн СНД, так і до країн ЄС та інших країн світу. Найбільшу питому вагу експорт товарів займає у структурі експорту до інших країн світу (84,33%), найменшу питому вагу експорт товарів займає до країн СНД (68,94%). При цьому треба відмітити, що у загальні структурі саме експорту до країн СНД відбулися найбільш значні зміни за аналізований період. Так у структурі експорту до країн СНД питома вага експорту послуг збільшилася на 9,91% у 2015 році у порівнянні з 2013 роком та склала 31,06%. Відповідно питома вага експорту товарів до країн СНД зменшилась на 9,91% та склала 68,94% у 2015 році.

У структурі експорту товарів та послуг за країнами за аналізований період відбулися значні зміни. Якщо у 2013 році найбільшу питому вагу у складі експорту товарів та послуг займав експорт у країни СНД (35,91%) та до інших країн (36,95%), то у 2015 році - експорт у інших країн світу (42,46%) та до країн ЄС (33,78%). Ці зміни відбулися внаслідок скорочення питомої ваги експорту товарів та послуг до країн СНД за аналізований період на 12,16% при одночасному збільшенні питомої ваги експорту до країн ЄС на 6,65% та експорту до інших країн на 5,51%. Динаміка експорту товарів та послуг представлена на рис. 4.

Рисунок 4. Динаміка експорту товарів та послуг України за період з 2013 по 2015 рік [5]

Як видно з даних рисунку 4, за період з 2013 року по 2015 рік спостерігалося постійне скорочення експорту в основному за рахунок зниження експорту товарів до країн СНД та ЄС. Скорочення експорту послуг не здійснило значного впливу на зменшення обсягів експорту України за аналізований період.

Основними країнами з яких імпортує товари Україна це країни ЄС та СНД. Проаналізуємо більш детально склад та динаміку імпорту товарів до України з метою виявлення країн, які є основними імпортерами товарів в Україну (табл. 3).

Таблиця 3 Динаміка імпорту товарів за країнами світу за період з 2013 року по 2015 рік, млн. дол. США [5]

З даних таблиці 3 видно, що імпорт товарів скоротився за період з 2013 року по 2015 рік з усіх країн світу , які є основними імпортерами товарів в Україну крім Угорщини. Так імпорт з Угорщини до України за аналізований період збільшився на 154,6 млн. дол.. США або 11,04%.

Внаслідок взаємних економічних та політичних розбіжностей імпорт з РФ скоротився на 15612,5 млн. дол.. США або на 67,59%. Також за аналізований період спостерігається значне скорочення імпорту з провідних країн ЄС. Так імпорт з Італії скоротився на 1086,3 млн. дол. США або на 52,67%, з Німеччини - 2759,1 дол. США або на 41,43%, з Франції - на 833,6 млн. дол.. США або на 48,31%. Також спостерігалося значне скорочення імпорту з Китаю на 3676,1 млн. дол.. США або на 49,37%.

Таким чином можна констатувати, що основними імпортерами України на сучасному етапі є Російська Федерація, Німеччина, Китай, Польща та Білорусія (рис. 5).

Рисунок 5. Динаміка структури імпорту товарів з країн світу до України з 2013 року по 2015 рік [5]

Як видно з даних рисунку 5, за період з 2013 року по 2015 рік основним імпортером не зважаючи на значне зменшення обсягу імпорту залишалася Російська Федерація. Так за аналізований період питома вага імпорту з РФ скоротилася на 10,5% та склала у 2015 році 20,0%. Крім того значну питому вагу складі імпорту України має Німеччина 10.4%), Китай (10,1%), Білорусія (6,5%) та Польща 6,2%). Треба відмітити, що питома вага усіх основних імпортерів у загальному обсязі імпорту за аналізований період зросла крім РФ. Так, питома вага імпорту Білорусії збільшилась з 2013 року на 1,8%, Німеччини - на 1,6%, Польщі - на 0,9%.

Ми же визначили, що основними імпортерами послуг в Україну є країни ЄС. Проаналізуємо більш детально склад основних імпортерів послуг в Україну (табл. 4). Як видно з даних таблиці 4, за період з 2013 року по 2015 рік відбувалося зниження імпорту послуг за усіма провідними імпортерами послуг в Україну. Винятком є зростання імпорту послуг з Китаю, який збільшився на 44,7 млн. дол. США або на 82,7%. Найбільше скоротився імпорт послуг з Кіпру (на 735,9 млн. дол. США або на 72,3%). Це є позитивною тенденцією, оскільки Кіпр це офшорна зона і скорочення імпорту послуг з цього регіону свідчить про ефективність роботи керівництва України по боротьбі з корупційними схемами в економіці.

Таблиця 4 Динаміка імпорту послуг за країнами світу за період з 2013 року по 2015 рік, млн. дол. США [5]

Також треба відмітити, що значно скоротився імпорт послуг з Російської Федерації (на 573,7 млн. дол. США або 46,53%).

Скорочення імпорту послуг з РФ є наслідком економічних та політичних розбіжностей з керівництвом цією країною та введенням торгового ембарго на деякі українські товари. Треба відмітити, що склад основних імпортерів послуг значно відрізняється від складу імпортерів товарів. Так якщо серед найбільших імпортерів товарів були такі країни як Китай та Білорусь, то серед імпортерів послуг к найбільшим імпортерам можна віднести США та Великобританію. Німеччина та РФ залишаються провідними імпортерами як товарів , так і послуг (рис. 6).

Рисунок 6. Динаміка структури імпортерів послуг за 2013-2015 роки [5]

Як видно на рисунку 6, основним імпортером послуг в Україну протягом періоду з 2013 року по 2015 рік була Російська Федерація. Незважаючи на зниження обсягу імпорту послуг за аналізований період на 573,7 млн. дол.. США питома вага РФ у загальному обсязі імпорту послуг зменшилася лише на 3,6% та склала у 2015 році 12,8%. Другім провідним імпортером послуг в Україну є Німеччина. При чому треба відмітити, що питома вага імпорту послуг з Німеччини в Україну за період з 2013 року по 2015 рік зросла на 1%. Зростання питомої ваги імпорту послуг з Німеччини відбулося внаслідок перевищення темпів зменшення загального обсягу імпорту послуг над скорочення обсягів імпорту послуг з Німеччини (31,62% та 22,78% відповідно).

Треба також відмітити значне скорочення питомої ваги імпорту послуг з Кіпру за аналізований період (на 8%). Якщо у 2013 році Кіпр був другим провідним імпортером послуг в Україну після РФ, то у 2015 році займав лише п'яту позицію після РФ, Німеччини, США та Швейцарії. Скорочення питомої вагу імпорту послуг з Швейцарії відбулося внаслідок значного перевищення темпів зменшення обсягів імпорту послуг з Кіпру над темпами скорочення загального обсягу імпорту послуг (72,3% та 31,62% відповідно).

Отже, Головними напрямками геополітичної спрямованості зовнішньоекономічної політики України на сучасному етапі є інтеграція до ЄС, співпраця з США та країнами Азії.

Тести

1. Цивілізаційна глобалізація повинна зводитися до:

а) фритредерської комерціалізації усіх сфер людської діяльності;

б) взаємозбагачення соціально-економічного і духовно-культурного життя всіх народів;

в) підкорення соціокультурних цінностей одних країн іншим на підґрунті інтеграції;

г) правильної відповіді немає.

2. Процес глобалізації, що активно розвивається на рубежі ХХ- ХХІ століть, означає:

а) виший ступінь інтернаціоналізації суспільного життя;

б) зростаючу взаємозалежність й поступове просування до однорідності господарства різних країн;

в) втягування усього світу у відкриту систему економічних, політичних та культурних зв'язків на основі інноваційних, комунікативних та інформаційних технологій; г) усі відповіді правильні.

3. Головними показниками глобалізації на рівні компанії є:

а) міжнародне розосередження надходжень від продажів та основних активів;

б) внутрішньофірмова торгівля напівфабрикатами, заготовками, готовою продукцією; внутрішньофірмови потоки технологій;

в) взаємозв'язок конкурентоспроможності компанії в даній країні з конкурентоспроможністю в іншій країні;

г) концентрація капіталу, що зростає через активізацію та злиття компаній;

д) всі відповіді є вірні.

4. До організаційної структури мегарівня регулювання можна віднести:

а) управляючі механізми ТНК чи МНК; наднаціональні органи влади; місцеві ініціативи;

б) урядові та неурядові організації; інтеграційні об'єднання;

в) всі відповіді є вірні;

г) вірної відповіді немає.

5. До чинників, що полягли в основу глобально інтегрованої регулюючої системи відносяться:

а) вступ розвинутих країн до СОТ; забезпечення економічної безпеки; вирішення проблем демографічного кризи слабо розвинутих країн;

б) інформація, міжнародні комунікації, гуманітарний капітал вільний рух основних факторів виробництва;

в) екологічна та економічна безпека; інформаційні технології залежність країн від глобалізації.

Список джерел

1. Білорус, О.Г. Економічна система глобалізму. / О.Г. Білорус. - К. : КНЕУ, 2010. - 254с.

2. Глобальное экономическое развитие: тенденции, асимметрии, регулирование : монография / Д. Лукьяненко, В. Колесов, А. Колот, Я. Столярчук и др.; под научн. ред. профессоров Д. Лукьяненко, А. Поручника, В. Колесова. - К. : КНЭУ, 2013. - 466 с.

3. Глобалізація світогосподарського розвитку [Текст] : монографія / Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара ; А. Гладченко, М. Деркач, О. Дзяд та ін. - Дн-ск : Інновація, 2013. - 311 с.

4. Гринин Л.Е. Циклы развития современной мир-системы [Текст] : монография / Л. Е. Гринин, А. В. Коротаев, С. В. Цирель ; Московский гос. ун-т им. М. В. Ломоносова, Фак. глобальных процессов, Рос. гос. гуманит. ун-т, Фак. истории, политологии и права, Волгоградский центр соц. исследований. - М. : Книжный дом "Либроком" ; М. : ЛИБРОКОМ, 2011. - 247 с.

5. Державна служба статистики [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua

6. Дубницький В.І Глобальна економіка [Текст] : навчальний посібник / В. І. Дубницький, Н. М. Чуприна, І. П. Ганжела ; ДВНЗ "Укр. держ. хіміко-технолог. ун-т". - Дн-ськ : Акцент ПП, 2015. - 588 с.

7. Изменение глобального экономического ландшафта: проблемы и поиск решений [Текст] : монография / А. Авилова [и др.] ; Высш. шк. экон. - М. : Высшая школа экономики, 2011. - 395 с. 

8. Кальченко, Т.В. Глобальна економіка : навч. посібн. / Т.В. Кальченко. - К. : КНЕУ, 2009. - 364 с.

9. Куцик, П.О. Глобальна економіка : принципи становлення, функціонування, регулювання та розвитку : монографія / П.О. Куцик, О.І. Ковтун, Г.І. Башнянин. - Львів : Видавництво ЛКА, 2015. - 594с.

10. Перспективи економіки України в умовах глобальної макроекономічної нестабільності [Текст] : аналітітична доповідь / Я. А. Жаліло та ін. ; Нац. ін-т стратег. досідж. - К. : НІСД, 2013. - 115 с. 

11. Ресурси та моделі глобального економічного розвитку: монографія / Д.Г. Лук'яненко, А.М. Поручник, А.М. Колот та ін; за заг. ред. професорів Д.Г. Лук'яненка, А.М. Поручника. - К. : КНЕУ, 2011. - 703 с.

12. Родрик, Д. Парадокс глобализации: демократия и будущее мировой экономики. Пер. с англ. - Изд-во Института Гайдара. М. : 2014. - 576 с.

13. Тараненко І.В. Стратегії інноваційної конкурентоспроможності країн в умовах глобальної економічної нестабільності [Текст] : монографія / І. В. Тараненко ; Дн-ський ун-т ім. Альфреда Нобеля. - Дн-ськ : Дн-ський ун-т ім. Альфреда Нобеля, 2013. - 504 с.

14. Яковец Ю.В. Глобальные экономические трансформации XXI века [Текст] : научное издание / Ю. В. Яковец. - М. : Экономика, 2011. - 381

Размещено на Allbest.ru