Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Відповідно до ст. 377 Господарського кодексу України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка у процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 цього Кодексу, та (або) робочою силою.

Зовнішньоекономічна діяльність провадиться на принципах свободи її суб'єктів добровільно вступати у зовнішньоекономічні відносини, здійснювати її у будь-яких формах, не заборонених законом, та рівності перед законом усіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Загальні умови та порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності визначаються Господарським кодексом, законом про зовнішньоекономічну діяльність і іншими нормативно-правовими актами.

Зовнішньоекономічну діяльність підприємців регулює безліч спеціальних нормативно-правових актів, основним серед яких є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р.

Відповідно до визначення в Законі, зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудова на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

1) Фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

2) Юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціум, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), у тому числі юридичні особи, майно та (або) капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

3) Об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з Законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

4) Структурні одиниці іноземних суб'єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення, тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

5) Спільні підприємства при участі суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

6) Інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

1. Зовнішньоекономічна діяльність: підходи до розуміння в довідковій та нормативно-правовій літературі

У статті «Зовнішньоекономічна діяльність: підходи до розуміння в довідковій та нормативно-правовій літературі», визначено сутність зовнішеньоекономічної діяльності спираючись на нормативні документи.

Автор статті - здобувач Житомирського державного технологічного університету Венцель Віктор Тарасович.

Сутність проблеми полягає в тому, що Здійснення зовнішньоекономічної діяльності вітчизняними підприємствами відображає процес інтеграції України у міжнародне господарське середовище. Ефективне здійснення суб'єктами підприємницької діяльності сприяє економічному зростанню, раціональному використанню ресурсів, удосконаленню технологій та збагаченню ринку споживчих товарів. Зовнішньоекономічна діяльність з усіма своїми проблемами і протиріччями стала своєрідним еталоном ринкових змін, а тому дослідження сутності даного поняття має значний науковий і практичний інтерес.

Взагалі, відповідно до статті 1, розділу 1, закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Під взаємовідносинами розуміється зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Відповідно до статті 2, розділу 1, закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічна діяльність здійснюється за такими принципами:

1) принципом сувернітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

2) принципом свободи зовнішньоекономічного підприємства;

3) принципом юридичної рівності і недискримінації;

4) принципом верховенства закону;

5) принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності;

6) принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Мета цієї статті - Дослідження поняття “зовнішньоекономічна діяльність” з метою систематизації та узагальнення підходів до розуміння даної категорії, що наводяться у довідковій та нормативно-правовій літературі.

Дана стаття складається з трьох частин : вступу, основної частини і висновку.

У вступі автор розглядає ті необхідні передумови, які є необхідними для визнвчення потреби в єдиному розумінні та представленні інформації про зовнішньоекономічні операції підприємства і про діяльність суб'єкта господарювання в цілому. Також автор визначає мету даної статті.

В основній частині даної статті автор вважає за потрібним звернути увагу на неоднозначність тлумачення поняття як зовнішньоекнономічна діяльність в нормативно-правових документах, оскільки належне правове забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності є необхідною умовою розвитку національної економіки, поглиблення співпраці з іноземними державами, створення сприятливого середовища для залучення інвестицій .

В ході дослідження автором було розглянуто законодавче визначення зовнішньоекономічної діяльності на рівні законодавства України. Автор навів тлумачення даного виразу в ЗУ «Про зовнішньоекномічну діяльгість» та в Господарському кодексі України.

Автор, аналізуючи вищенаведені трактування поняття “зовнішньоекономічна діяльність”, спостерігає невідповідність підходів до сутності даної категорії. Зокрема, авор зазначає, що в українському законодавстві існують відмінності між спеціальним та загальним законом.

Автор каже, що Господарський кодекс під зовнішньоекономічною діяльністю розуміє лише ту господарську діяльність, що передбачає перетин митного кордону України майном чи робочою силою, а ЗУ “Про ЗЕД” визначає, що така діяльність може здійснюватися як на території України, так і поза її межами. зовнішній економічний інституційний

З цього всього автор робить висновок, що Господарський кодекс більш вужче трактує досліджуване поняття та обмежує перелік господарських операцій, які можуть мати статус зовнішньоекономічних.

Автор наголошує, що Україною ратифіковані Віденська конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., Нью-Йоркська конвенція ООН про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 р.

Далі автор зазначає, дані міжнародні нормативні документи як єдиний критерій для визначення міжнародного характеру договору використовують критерій місцезнаходження комерційних підприємств сторін на територіях різних держав. Якщо порівняти визначення зовнішньоекономічної діяльності в українському законодавстві з підходами зазначених міжнародних конвенцій, які регулюють міжнародний господарський обіг, то можна зробити висновок, що вимоги фактичного перетину предметом договору митного кордону не висуваються.

На думку автора, якби такий критерій застосовувався, то це призвело б до невиправданого виключення окремих видів договорів з міжнародного обігу.

Автор вказує, що в юридичних періодичних виданнях питання застосування в тій чи іншій конкретній ситуації норм Господарського кодексу чи Закону про ЗЕД, пропонують вирішувати за допомогою фундаментальних загальноправових принципів:

По- перше, пріоритет спеціального закону перед законом загальним - lex specialis derogat generali (у даному випадку спеціальним щодо Господарського кодексу є Закон про ЗЕД);

По-друге, скасування наступним законом дії попереднього - lex posteriori derogat priori (значно пізніше прийнятим був Господарський кодекс). Останній принцип конкретизується Прикінцевими положеннями Господарського кодексу, де вказано, що у зв'язку із набранням чинності даного кодексу з 1 січня 2004 р. втрачають чинність лише закони України “Про підприємництво” (крім ст. 4) та “Про підприємства в Україні”. Однак жодних подань до Верховної Ради з приводу внесення змін до Закону “Про ЗЕД” або втрати ним чи його окремими положеннями чинності у зв'язку з набранням чинності ГК Кабінетом Міністрів внесено не було.

З цього всього автор робить висновок, що потрібно уніфікувати положення Господарського кодексу в частині трактування поняття “зовнішньоекономічна діяльність” з нормами Закону “Про ЗЕД”.

Автор підкреслює те, що потрібно уніфікувати положення Господарського кодексу в частині трактування поняття “зовнішньоекономічна діяльність” з нормами Закону “Про ЗЕД”.

Автор підкреслює те, що наведене в Господарському кодексі визначення не враховує існування в Україні спеціальних митних зон, ввезення товарів з яких на митну територію України відбувається з перетином митного кордону; суперечить підходам міжнародних конвенцій, які ратифіковані Україною; не надає можливості суб'єктам господарювання здійснювати ряд операцій, які будуть визнані як зовнішньоекономічні.

В ході дослідження автор встановив, що поняття “зовнішньоекономічна діяльність” дослівно не розглядається в різних тлумачних та енциклопедичних словниках. Раніше для позначення господарської діяльності за кордоном використовувалось поняття “зовнішня торгівля”, що характеризує лише окремі елементи зовнішньоекономічної діяльності.

Аналізуючи поняття “зовнішня торгівля”, автор робить висновок, що більшість авторів економічної довідкової літератури під зовнішньою торгівлею розуміють торгівлю між країнами, що включає вивезення і ввезення товарів та послуг. Тобто зовнішня торгівля не враховує всі види зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, іноземне інвестування, міжнародні кредити, купівля-продаж іноземної валюти тощо.

Далі автор наводить деякі трактуваннях поняття “зовнішньоекономічна діяльність” в економічній довідковій літературі.

Проаналізувавши всі наведенні поняття автор приходить до висновку, що трактування даного поняття не є однозначним і потребує подальшого аналізу з метою систематизації та узагальнення особливостей зовнішньоекономічної діяльності.

В ході дослідження автором також було виявлено, що під зовнішньоекономічною діяльністю розуміється сукупність експортно-імпортних операцій.

На думку автора, такий підхід дещо звужує сферу здійснення зовнішньоекономічної діяльності, адже не враховує всі види даної господарської діяльності, що передбачені ст. 4 ЗУ “Про ЗЕД”. Зокрема, це міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами, наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація, кредитні та розрахункові операції, спільна підприємницька діяльність тощо .

Автор говорить про те, що наведені визначення підтверджують той факт, що зовнішньоекономічна діяльність охоплює відносини не в межах політично замкнених територій, а між різними країнами.

Проте, автор наголошує, що дані визначення мають вузький, однобокий характер та ототожнюють поняття зовнішньоекономічної діяльності з однією з її складових.

Автор робить висновок, що під зовнішньоекономічною діяльністю підприємства слід розуміти таку діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних відносин, яка пов'язана із здійсненням різноманітних видів даної господарської діяльності та має місце як на території України, так і за її межами

Також в останньому розділі автор робить висновок про те, що в законодавчих документахУкраїни існує невідповідність трактування даної категорії.

Автор пропонує внести зміни до Господарського кодексу в частині приведення його у відповідність із спеціальним законом “Про ЗЕД” щодо розуміння досліджуваного поняття.

Висновки

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміють діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, яка побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

У сучасних умовах ЗЕД держав являє собою систему економічних відносин, які складаються при обміні ресурсами між країнами та їх економічними суб'єктами. Економічні відносини запроваджують усі аспекти економічного життя держави: виробництво, торгівлю, інвестиційну сферу та фінанси.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керівники та спеціалісти в процесі прийняття тих чи інших рішень керуються рядом принципів, які декларуються у спеціальних документах або є своєрідною нормою, звичаєм.

Право на здійснення ЗЕД виникає у фізичної особи з моменту придбання нею громадянської дієздатності, порядок, терміни та інші умови виникнення якої регулюються законодавством України, насамперед Цивільним кодексом.

Юридичні особи мають право здійснювати ЗЕД відповідно до їх установчих документів з моменту набуття ними статусу юридичної особи.

Сучасна система ЗЕД характеризується певними рисами.

Створення нового механізму зовнішньоекономічних зв'язків передбачає вирішення трьох основних блоків проблем: формування необхідної законодавчої бази, створення відповідного економічного середовища, розвиток інституційних структур, що регулюють зовнішньоекономічні зв'язки.

Список використаних джерел

1. Мартиненко А. Проблеми визначення поняття “зовнішньоекономічна діяльність” / Артур Мартиненко [Електронний ресурс] // Юридична газета. - 2005.

2. Венцель В.Т. Зовнішньоекономічна діяльність: підходи до розуміння в довідковій та нормативно-правовій літературі / В.Т.Венцель // Вісник ЖДТУ. - 2011. - №1 - с. 43-45

Додаток

Список конструкцій для реферативного огляду

У статті під заголовком «Зовнішньоекономічна діяльність: підходи до розуміння в довідковій та нормативно-правовій літературі», вміщеній в журналі «Вісник ЖДТУ» №1 за 2011 рік викладаються погляди щодо визначення сутності поняття зовнішньоекономічної діялності в різних нормативно-правовій літературі України.

Пропонована увазі читачів стаття, являє собою детальний виклад питань, щодо визначення зовнішньоекономічної діяльності, як діяльності суб'єктів зовнішньоекономічних відносин, яка пов'язана із здійсненням різноманітних видів даної господарської діяльності та має місце як на території України, так і за її межами..

У статті розглядаються питання, що мають важливе значення для нас з вами, оскільки ми є частиною даного процесу і виступаємо як його учасники, споживаючи, виробляючи товари, які експортуються чи імпортуються, а також надаємо послуги за кордон чи отримуємо їх.

Актуальність даної проблеми, за словами автора, визначається тим, що в статті автор висвітлив всі проблеми щодо визначення сутності поняття зовнішньоекономічна діяльність, автор розглянув тлумачення даного поняття в Господарському кодексі України, ЗУ «Про ЗЕД» та в різній економічній літературі.

Тема статті представляє науковий інтерес суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які беруть безпосередню участь в цих процесів.

Вибір теми статті закономірний і не випадковий, оскільки, ми з вами є споживачами імпортної продукції, суб'єкти господарської діяльності займаються експортом вітчизняної продукції за кордон, надають послуги, тому дана тема є актуальною, а вбір даної теми закономірним, оскільки потрібно досконало розібратися в понятті зовнішньоекономічної діяльності.

Дана стаття складається з трьох частин: вступ, основна частина і висновок.

Автор дає визначення сутності поняттю зовнішньоекономічної діяльності з різної нормативно-правової літератури та інших економічних джерел.

Далі автор зупиняється на відміності між поняттями зовнішньоекномічної діяльності, які наведені в Господарському кодексі України і Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» і доходить висновку, що наведене в Господарському кодексі визначення не враховує існування в Україні спеціальних митних зон, ввезення товарів з яких на митну територію України відбувається з перетином митного кордону; суперечить підходам міжнародних конвенцій, які ратифіковані Україною; не надає можливості суб'єктам господарювання здійснювати ряд операцій, які будуть визнані як зовнішньоекономічні.

Автор наводить і визначення інших авторів, які вивчали зовнішньоекономічну діяльність.

На закінчення автор конкретизує і узагальнює трактування зовнішньоекономічної діяльності і надає своє визначення, яке ґрунтовно розкриває цей процес.

Безсумнівний інтерес представляють висновки автора про те, що в законодавчих документах України існує невідповідність трактування даної категорії.

Найбільш важливими з висновків автора видаються такі, що, автор зазначає, що, по-перше, у вказаних що в законодавчих документах України існує невідповідність трактування даної категорії. В довідковій літературі також не існує єдиного розуміння зовнішньоекономічної діяльності; по-друге, що автор пропонує внести зміни до Господарського кодексу в частині приведення його у відповідність із спеціальним законом “Про ЗЕД” щодо розуміння досліджуваного поняття та під даною категорією розуміти діяльність суб'єктів зовнішньоекономічних відносин, яка пов'язана із здійсненням різноманітних видів даної господарської діяльності та має місце як на території України, так і за її межами.

Размещено на Allbest.ru