Розвиток міжнародного туризму як сфери послуг

Суттєве значення для розвитку міжнародного туризму має також прагнення окремих держав до збільшення валютних надходжень від туризму і створення з цією метою цілої галузі господарства - туристичної індустрії. [ 33]

Розвиток індустрії туризму все більш наполегливо вимагає наукових досліджень. На Україні створюються наукові підрозділи (лабораторії, відділи і навіть інститут туризму), які розробляють різні аспекти розвитку такої галузі економіки, як туризм.

В цій області складаються два напрямки:

* прикладні дослідження (оцінка попиту з метою виявити можливості залучення туристів в той чи інший район, порівняльна оцінка туристичних ресурсів, розробка проектів комплексного розвитку окремих районів туризму і т. д.);

* теоретичні (загальний аналіз проблем і перспектив розвитку індустрії туризму, аналіз географії туристичних потоків та факторів, що визначають їх інтенсивність, методологія оцінки ресурсів попиту і ефективності капітальних вкладень). [30]

Міжнародний туризм являється активним джерелом надходжень іноземної валюти. Наприклад, велика частина доходів від міжнародного туризму в загальній сумі надходжень від експорту товарів і послуг складає: в Іспанії -- 35%, Австралії і Греції - по 36%, Швейцарії - 12, Італії - 11, Португалії - 21 і на Кіпрі - 52%. В більшості країн, що розвиваються, на долю іноземного туризму припадає 10-15% доходів від експорту товарів і послуг. Проте в деяких країнах цей показник значно вище, наприклад, в Колумбії він складає 20%, Ямайці - 30, Панамі -55 і на Гаїті -73%..[7,c.45]

За прогнозом СОТ, у XXI столітті очікується туристичний бум: кількість подорожуючих в світі до 2020 р. наблизиться до 1,6 млрд (у 1997 р. подорожувало 612 млн чоловік). Найбільше британське туристське видавництво "Travel & Tourism Intelligence" (TTI), що входило до "Economist Intelligence Unit", опублікувало дослідження, що містять довгострокові, аж до 2010 р., прогнози розвитку міжнародного туризму. Був проведений аналіз даних 30 найбільших виїзних ринків, що представляють 90% обсягу світового туризму, і зроблено прогноз щодо числа поїздок туристів за кордон, кількості діб і грошових коштів на закордонні поїздки. Згідно з прогнозом темпи зростання міжнародного туризму будуть знижуватися (табл. 5.1).

Як видно з табл. 5.1, темпи зростання міжнародного туризму у світі становитимуть 4,4% до 2005 р. і 4,3% - до 2010 р.

Згідно з прогнозом "Travel & Tourism Intelligence" (TTI) Європа як регіон виїзного туризму має хорошу базу зростання в усіх напрямках, за винятком Південної Азії. Однак зростання виїзного туризму з Європи і Середземномор'я помітно сповільниться, тоді як темпи збільшення числа поїздок за кордон у країнах Південно-Східної Азії залишаться досить високими, незважаючи на недавні економічні труднощі в регіоні. У 1989 р. туризм з Європи становило 69% всього ринку виїзного туризму, до 1995 р. його обсяг упав до 58%, а прогноз на 2010 р. дає цифру 49%. На стан європейського ринку туризму впливає тенденція до переваги європейцями подорожей по Європі.

Згідно з прогнозом СОТ число зарубіжних туристських поїздок до 2010 р. досягне 964 млн (у 1995 р. - 535 млн), але зростатиме значно меншими темпами (табл. 5.3). Очікуються великі зміни в попиті на багатьох провідних ринках - постачальниках туристів. [10,c.150].

До передумов розвитку міжнародного туризму відносять також підвищення культурного рівня, прагнення людей до пізнання, ознайомлення з життям, культурою і побутом інших країн і народів.

Розвиток міжнародного туризму є в першу чергу відображенням розвитку виробничих сил (наприклад, виникнення нових видів транспортних засобів, які відкривають можливість переходу до організації масових туристичних поїздок), а також зміцнення міжнародних економічних і культурних зв'язків.

Позитивно діє на розвиток міжнародних туристичних зв'язків і зміна у співвідношенні робочого і неробочого часу, що зробило туризм доступним широким прошаркам населення. "Оплачувані відпустки щорічно викидають на туристичний ринок все більший контингент людей", - відмічається в матеріалах Всесвітньої конференції по туризму, яка відбувалась в Манілі (Філіппіни) 1980 року.

Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків, потяг людей до спілкування і використання досвіду інших країн у створенні матеріальних і духовних цінностей знаходять відображення в посиленні наукових і ділових контактів, проявом яких є розвиток нових видів міжнародних туристичних зв'язків - наукового (конгресового) і ділового туризму.

Основні пропоновані заходи державної підтримки туризму наступні:

1. Звільнення сфери туризму (готелі, санаторії, кемпінги) від сплати мита за обладнання і будматеріали, що ввозяться з-за кордону для ремонтних і будівельних робіт на туристських об'єктах.

2. Часткове або повне звільнення від сплати всіх федеральних податків при інвестуванні у матеріальну базу туристично-санаторній галузі в залежності від обсягу здійснюваних капіталовкладень.

3. Надання пільгових кредитів (під 7-10% річних) на вдосконалення та розвиток матеріально-технічної бази туризму, відстрочку платежів по них на термін від 2 до 10 років. У цьому випадку виграє і держава, і турфірми, адже міжнародний туризм продовжує залишатися самим прибутковим бізнесом у світі.

3.2 Проблеми розвитку міжнародного туризму

Швидкий розвиток міжнародного туризму з одного боку сприяє росту економіки, а з іншого призводить до ускладнень у взаємодії з навколишнім середовищем. Сьогодні негативний вплив туризму відчуває на собі більшість країн світу, і особливо ті, що не володіють достатніми технічними і фінансовими можливостями. Такі країни не в змозі відтворити ресурси, що використовуються туристами і знищити відходи, які вони залишають. Не є секретом, що відходи в цій сфері за своїми обсягами набагато перевищують ті, що утворюються під час повсякденної діяльності всього населення країни, яка є об'єктом туризму. Наприклад, в Непалі, де великою популярністю користуються пішохідні походи, кожний турист щоденно спалює близько 6 кг деревини, і при цьому в країні відчувається гостра нестача палива. В Каїрі один великий готель споживає за рік стільки ж електроенергії, скільки його витрачають 3600 домашніх господарств.

Не дивлячись на зацікавленість індустрії відпочинку у чистоті навколишнього середовища (жодна галузь світової економіки не залежить в такій мірі від чистоти повітря, води, пляжів і загалом від стану природного середовища, як туристична), вона залишається значним ресурсоспоживачем і виробником відходів, породжуючи екологічні, культурні і соціальні витрати та вигоди. Сьогодні впливу туристичної індустрії зазнають

а) природне,

б) соціально-економічне і

в) культурне середовища.

Це проявляється у:

а) засміченні територій і втратою їх естетичних цінностей; забрудненні водних об'єктів стічними водами; забрудненні повітряного середовища за рахунок використання транспортних засобів з туристичною метою тощо;

б) вилученні із господарського використання великих площ; сезонній зайнятості працівників, потребі у великій кількості малокваліфікованих кадрів; зростанні криміналізації серед місцевого населення; циклічному характері функціонування транспортних служб, підприємств харчування тощо;

в) погіршенні стану культурно-історичних пам'ятників, об'єктів і територій у зв'язку з їх інтенсивним використанням у туристичних цілях; негативному впливі на культуру і традиції місцевого населення. [ 37]

Загалом, усі сфери Землі відчувають на собі колосальні навантаження, зростають обсяги споживання ресурсів. Тому всі намагання людства направлені на повсюдне впровадження принципів сталого розвитку, усунення чи пом'якшення соціально-економічної напруги в країнах. В туризмі це знайшло відображення у формуванні сталого (стійкого) та екологічного туризму. Поняття «сталий туризм» виникло порівняно недавно у зв'язку з глобальною концепцією сталого розвитку людства. Велика роль у створенні нової моделі цивілізації належить Міжнародній комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. У своїй доповіді «Наше спільне майбутнє» (1987) вона вперше використала термін «сталий розвиток», під яким розуміють розвиток суспільства, що дозволяє задовольняти потреби нинішнього покоління, не наносячи при цьому шкоди можливостям майбутніх поколінь для задоволення їхніх власних потреб. Цивілізація зможе вижити тільки тоді, коли змінить пануючу економічну філософію і буде слідувати екологічному імперативу, знаходитися в гармонії з природою, не порушуючи існуючої в ній рівноваги.[ 35]

В Україні туристична діяльність розвинена поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення - прийнятий Закон України "Про туризм від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови, для розвитку туристичної діяльності.

В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Сьогодні добре відомі в нашій країні і за кордоном такі фірми, як "Гамалія", "Сам", "Таурус", "Світлана", "Супутник" та ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.[7]

Аналізуючи соціально-економічні передумови розвитку міжнародного туризму, слід зупинитися і на факторах, які гальмують його зростання. Зокрема, в доповідях на Всесвітній конференції по туризму відмічалось, що циклічні і структурні кризи, інфляція, ріст безробіття, порушення умов товарообміну, а також відсутність планування використання природних і трудових ресурсів є факторами, які негативно впливають на зростання міжнародного туристичного обміну.

В результаті досліджень міжнародні експерти з туризму дійшли висновку, що туризм менше, ніж інші галузі економіки, відчуває на собі вплив економічної кризи, яка може протягом певного часу лише частково уповільнити його розвиток.

В міжнародній статистиці рахунок ведеться не за кількістю осіб, а за кількістю прибувань іноземних туристів в дану країну або кількістю виїздів громадян даної країни за кордон, оскільки одна людина може здійснити кілька туристичних поїздок протягом року.[26]

В Україні туристична діяльність розвинена поки що недостатньо, іде процес становлення туристичної індустрії і туристичного комплексу в цілому. Проте є деякі зрушення - прийнятий Закон України "Про туризм від 15 вересня 1995 р. Цей закон важливий насамперед тим, що держава визнає туризм одним із пріоритетних напрямків розвитку національної культури й економіки і передбачає сприятливі умови, для розвитку туристичної діяльності.

В цьому законі визначається державна політика і державне регулювання в галузі туризму. Позитивним моментом в розвитку ринку туризму в Україні є зростання і вплив туроператорських і турагентських фірм. Сьогодні добре відомі в нашій країні і за кордоном такі фірми, як "Гамалія", "Сам", "Таурус", "Світлана", "Супутник" та ін. Здійснюється робота по підготовці кваліфікованих кадрів в цій галузі. Проте це тільки перші кроки на шляху організації туризму як високорентабельної галузі.

Основною проблемою модернізації туристичного і рекреаційного потенціалу України є їх неефективна реалізація. Система управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах Україні ще не відповідає сучасним вимогам.Основні проблеми:

1) Переважна більшість відомчих підходів зумовила відсутність необхідної нормативно-методичної бази для управління туристичним та рекреаційним потенціалом як складової регіонального економічного комплексу (немає адекватних статистичних даних та методології оцінки економічного ефекту в суміжних видах діяльності);

2) Відсутній координація суб'єктів різних форм власності та відомчої впорядкованості туристичного та рекреаційного потенціалів Україні;

3) Органами управління туристичної та рекреаційної діяльністю в регіонах України практично не використовуються сучасні управлінські технології (геоінформаційні та експертні системи, бази і банки даних), що не дозволяє організовувати ефективний облік об'єктів управління, організовувати кадастри природних лікувальних та туристичних ресурсів;

Серед проблем, які стримують модернізацію туристичного та рекреаційного потенціалів регіонів Україні, варто позначити відсутність розгладжені системи інформаційно-рекламного забезпечення діяльності сфери і туристичних підприємств за кордоном. Візовий режим, митні та валютні перепони не впливають на вкладення інвестицій в інфраструктуру туризму і санаторно-курортного комплексу.[ 10, c. 120]

Наша вітчизняна туристична сфера завдяки багатим природним, історико-культурним та трудовим ресурсам цілком може претендувати на чільні позиції в економіці держави. Водночас туристична інфраструктура -- одна з найскладніших, бо вона охоплює усі галузі економіки, усі види транспорту, культурні й оздоровчі заклади, спортивні споруди, народні промисли тощо. Копітку роботу щодо розвитку туризму можна успішно здійснювати тільки спільними зусиллями причетних до цього структур виконавчої влади.

Для успішної реалізації проектів треба мати добре підготовлений персонал, бо кадрове питання переростає у проблему. Це пов'язано з тим, що радянські фахівці старіють, а гідної заміни їм немає. Сьогоднішні випускники турбізне-сового фаху мають дуже поверхові знання про Україну; слабке уявлення про рекреаційні та історичні ресурси вітчизняного туризму; до театру, музеїв ходять рідко, недосконало володіють іноземними мовами. Тому кадрова сфера та фахово-підготовча база туристки потребує удосконалення.

Туристичний бізнес вимагає ґрунтовних знань від своїх працівників, практичних навиків роботи у туристичній фірмі, готельному господарстві, транспортній компанії. Тут мусить бути гармонія між глибокими теоретичними знаннями й досконалою практичною підготовкою, їх треба через кожні 3-5 років поновлювати. Але в Україні сьогодні немає жодного центру з перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівників цієї сфери, толі як Німеччина має їх аж 300. Істотним недоліком вітчизняних готельних підприємств є низька культура обслуговування, високі ціни за проживання за недосконалого сервісу. Крім того, ціни на готельні послуги в Україні не відповідають їх якості. Щоб усунути цю невідповідність і розв'язати проблеми іміджу України на світовому рівні, треба підвищити вимоги до сертифікації готелів. Звичайно, стандарти, що встановлюють класифікаційні вимоги до сертифікації готелів, не можуть розв'язати проблеми якості обслуговування у підприємствах туристичної індустрії, але вони стимулюватимуть працівників.

Головні стратегічні напрями подальшого розвитку рекреаційно-тури-стичного комплексу України такі:

-- забезпечення загальнодержавної і регіональної підтримки туризму, залучення до його розвитку як державних, так і підприємств інших форм власності, а також окремих громадян;

-- створення розвиненої туристичної інфраструктури з метою надання якісних і різноманітних послуг туристам;

-- забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, національної історико-культурної спадщини українського народу;

-- розвиток інформаційно-рекламної і маркетингової діяльності.

Протягом останніх років було прийнято ряд нормативних актів, які регулюють функціонування галузі загалом і готельного господарства зокрема (Програма розвитку туризму в Україні до 2005 р. тощо). Але незважаючи на "нормативну заповненість", ще багато аспектів роботи готельної індустрії чекають на увагу з боку держави. Чинне законодавство, на жаль, містить нечіткі визначення основних понять, що стосуються сфери туристичних послуг, відомчого підпорядкування і т. ін. Для реалізації туристичного потенціалу України повною мірою держава повинна:

- забезпечити туристам комфортні і безпечні умови для приїзду в Україну;

- проводити ефективну політику розвитку масового туризму, опрацювати відповідну концепцію;

- спростити і прискорити оформлення віз. скасувати візовий режим для країн ЄС, США, Канади, Японії;

- зменшити готельний збір;

- вжити заходів до поліпшення стану визначних пам'яток і створення нових об'єктів масового туризму.

-внести зміни до законів про землекористування, до правил видачі відповідних дозволів організаціям суміжних галузей, що дозволить залучати інвестиції у відкриття нових осередків відпочинку;

- створити можливості для будівництва та роботи малих мотелів і готелів сімейного типу, які забезпечать збільшення кількості робочих місць для населення і можуть стати джерелом валютних надходжень;

- розгорнути реалізацію проектів з будівництва готелів високої категорійності.[36]

Таким чином, туризм може и повинен розвиватися на принципах концепції сталого розвитку. Його поступовий перехід з екстенсивного на шлях сталого розвитку буде сприяти збереженню і охороні природи, культури, соціальному та економічному розвитку країн і регіонів. Залишається позитивним і той факт, що світ серйозно звернувся до проблем, які визначають майбутнє людства, і здійснюються конкретні заходи для їх вирішення. [35]

ВИСНОВКИ

У ході проробленої роботи вирішено важливі обґрунтування та розробки щодо функціонування міжнародного туризму як форми торгівлі послугаи. Це дало можливість зробити наступні висновки:

- Міжнародний туризм є однією з найперспективніших складових світогового ринку послуг і такоє він є прибутковою галузю економіки.

- Розвиток міжнародного туризму сприяє розвитку економічної інфраструктури країни і мирних процесів. Міжнародний туризм слід розглядати, виходячи з економічних відносин окремих країн.

- Сучасний ринок туристичних послуг може оптимально розвиватися за умов чіткої концепції його функціонування та стратегії розвитку.

- Не дивлячись на те , що в Україні не досить досконало розвивається міжнародний туризм та ринок міжнародних туристичних послуг ,в неї є всі перспективи щоб вийти на рівень всіх розвинених країн з міжнародним туризмом. А саме:

По-перше, Україна має значні туристичні ресурси (природно-кліматичні, культурно-історичні, націоально-етнографічні).Вдале поєднання і взаємодоповнення на території України кліматичних, ландшафтних, бальнеологічних і грязьових природних лікувально-профілактичних факторів посилює ефективність їх впливу та підвищує курортологічну цінність до рівня міжнародного значення;

По-друге, розвиток на території України вільних економічних зон з рекреаційною спеціалізацією може стати інструментом, який дозволить зберегти та зміцнити наявні порівняльні переваги, що підвищують конкурентоспроможність України на світовому ринку туристичних послуг, на основі заходів організаційного, економічного та юридичного характеру.

Отже, міжнародний туризм це досить затребувана галузь розвиваючи її Україна та увесь світ будуть у гарній перспективі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александрова А.Ю. Международный туризм: Учебное пособие для вузов. - М.: Аспект Пресс, 2001. - 464 с.

2. Виноградова О.В, Ісмаілова Д.А. Вісник ДІТб серія «Економіка, організація і управління підприємствами» 2006-№10- с.104

3. Гуляев В.Г. Организация туристской деятельности. Учебное пособие. - М.: Нолидж, 1996.- 233 з.

4. Дахно І.І. Ринок міжнародного туризму Навчальний посібник - К.6МАУП.2003-296

5. Дмитренко В.М. Іструменти здійснення регулярної політики у галузі туризму // Статистика україни - №3,2006.

6. ДолматовГ.М. Міжнародний туристичний бізнес: історія, реальність, і перспективи. - Ростов на/Д: Фенікс, 2001. - 368

7. Дроздова Г.М. «менеджмент зовнішньо економічна діяльність» Київ ЦУЛ. 2004. - 171с.

8. Дубенюк Я. регіональні особливості розвитку міжнародного туризму // вісник КНТЕУ 5/2007-

9. Жуков Е.Ф. «Міжнародні економічні відносини» - Под ред. проф. Е.Ф. Жукова.- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 485 с.

10. Квартальнов В.А. Теорія і практика туризму:підручник, - М.6 Ф і С,2003. - 320

11. Квартальнов В.А. Туризм. - М.: Финансы и статистика, 2002.- - 672 с.

12. Ковальов С.О. український туризм історичний огляд та сучасний сталий поступ//наука,релігія,суспільство.-№3,2004,-

13. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини Навчальний посібник / К.: Знання, 2008.- 406 c.

14. Кифяк В.Ф. Організація туристичної діяльності в Україні. - Чернівці: Книги - 21 ст., 2003. -

15. Король О. Д. вісник чернівецького торгівельно_економічного інституту 2009. - Випуск 3 - с.198

16. Кузик П. Географія туризму [Текст] : навч. Посібник- Київ : Знання, 2011. - 271 с.

17. Мальська М.П., Міжнародний туризм і сфера послуг.Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 272 с.

18. Мальська М.П., Худо В.В. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 424 с.

19. Папирян Г.А. Міжнародні економічні відносини: Економіка туризмку. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 208 с

20. Прейгер Д.к. ,малярчук І.В. стратегічна панорама -2005-№3

21. Пузакова Е.П. Міжднародный туристический бизнес, М.: Експертнийбюро-М, 1997.. - 240 с.

22. Сенин В.С. Организация международного туризма: Учебник. -. М.: Финансы и статистика, 2003. - 400 с

23. Симонов. Ю.Ф Ликов О. світова економіка і міжнародні економічні відносини.Ростов-на-Дону Фенікс, 2006 - 456с.

24. Сокол Т.Г. «основи туристичної діяльності: підручник / за заг. Ред.. В.Ф.Орлова.- К.: Грамота.2006.-264с.

25. Філіпенко А.С. Рогач О.І Світова економіка.- К.: Либідь, 2002 - 578с.

26. Фоменко Н.В. «рекреаційні ресурси куртурологія Видавництво: ЦУЛ , 2007-312с.

27. Фомішін С.В. міжнародні економічні відносини. - ростов- на Дону: Фенікс,2006.- 608 с

28. Черніна І.В. Туризм як фактор соціально -економічного розвитку України. Донецьк - 2000

29. Школа І.М. ,Ореховська П.М. Розвиток туристичного бізнесу ,2004 - 50с

30. Школа І.М. .Григорків В.С. Розвиток міжнародного туризму в Україні

- Чернівці - Рута 1997

31. http://pidruchniki.com/15410104/turizm/industriya_mizhnarodnogo_turizmu

32. http://referat.parta.ua/view/13782/

33. http://books.br.com.ua/4808

34. http://ua-referat.com

35.http://5ka.at.ua/load/turizm/mizhnarodnij_turizm_ta_turistichnij_biznes_referat/62-1-0-25575

36. http://tourism-book.com/books/book-34/chapter-1372/

37. hhtp://milanas.into/2010/04/04

ДОДАТКИ

Таблиця 5.1. Кількість прибуттів і доходів у світі від розвитку міжнародного туризму

Таблиця 5.2. Лідери за кількістю міжнародних прибуттів у світі

Таблиця 5.3. Лідери за надходженнями від розвитку міжнародного туризму в світі

Малюнок 1 Динаміка розвитку туристичної та курортної галузей України за 2000-2004 рр.

Таблиця 4.1.

Таблиця 1.6.1. Фактори зростання привабливості для туристів окремих регіонів світу

Таблиця 5.1

Таблиця 5.2

Таблиця 5.3 Динаміка зростання міжнародного туризму на період 1995-2010 рр.

Размещено на Allbest.ru