Сучасні світові фінансові кризи та їх вплив на національні економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТИ ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат

На тему : «Сучасні світові фінансові кризи та їх вплив на національні економіки»

Виконала:

Студентка I курсу, спеціальності

«Облік і оподаткування 071»,

Групи ОА-104

Козинець Анастасія Олександрівна

Київ-2016



ПЛАН

ВСТУП

1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

2. ФОРМИ ПРОЯВІВ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

3. НАЙБІЛЬШІ ФІНАНСОВІ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ

4. ВПЛИВ СУЧАСНИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ НА СТАН ЕКОНОМІКИ КРАЇН СВІТУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Одним з основних недоліків ринкової системи є те, що ринкове саморегулювання на певному етапі зумовлює виникнення фінансових криз, які надалі постійно його супроводжують. З'ясування структури економічного циклу, причин економічних та фінансових криз, що їх супроводжують, має велике значення для пошуку шляхів їх уникнення.

Економічний цикл - рух виробництва від початку попередньої до початку наступної кризи; періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення. Основною з них є криза, що завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Вона характеризується труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка, панікою на ринку цінних паперів, швидким падінням курсу акцій, закриттям і банкрутством фірм, передусім дрібних.

Фінансова криза - глибокий розлад фінансової системи держави, зумовлений економічними й політичними чинниками. До числа економічних, тих, що зумовлюють фінансову кризу, належать становище та рівень матеріального виробництва в державі. Висока вартість виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, яка зумовлена великою матеріало- і енергомісткістю виробництва, високими трудовими затратами, зменшує обсяги нагромаджень в економіці у формі прибутку, що призводить до скорочення фінансових можливостей самих підприємницьких структур, доходів держави й відповідно купівельної спроможності населення.

Фінансову кризу можуть зумовлювати також нераціональна структура виробництва, яка насамперед характеризується великою питомою вагою воєнно-промислового комплексу, залежність держави від поставок за коопераційними зв'язками енергоносіїв, сировини, матеріалів, палива. Кризові явища у сфері фінансів можуть бути викликані трансформаційними процесами в економіці, тобто зміною моделі економічного розвитку, втратою конкурентоспроможності економіки.

Усі згадані вище явища врешті-решт негативно позначаються на обсягах виробництва валового внутрішнього продукту в державі й відповідно призводять до зменшення фінансових ресурсів, що обслуговують увесь відтворювальний процес. Вони потребують проведення жорсткої політики в обмеженні споживання й витрат як на державному, так і на рівні підприємницьких структур і населення.



1. ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

Розвиток світових валютно-кредитних відносин супроводжується спалахами фінансових криз. До утворення світового господарства фінансові потрясіння охоплювали національні системи окремих країн. У минулому сторіччі в 30-90-і рр. вони стали набувати яскраво виражений міжнародний характер, що є відображенням структурних змін у світовій господарській системі.

Під міжнародною фінансовою кризою розуміється глибокий розлад кредитно-фінансових систем в цілому ряді країн, що приводить до різких диспропорцій у міжнародних валютно-кредитних системах і переривчастості їх функціонування.

Фінансова криза зазвичай в тій чи іншій мірі одночасно охоплює різні сфери світової фінансової системи. Центром фінансових криз є грошовий капітал, а безпосередньою сферою прояву - кредитні установи та державні фінанси.

Фінансовими кризами найчастіше вважають події, в результаті яких фінансові активи (акції або облігації) істотно втрачають свою ринкову вартість. В якості прикладів фінансових криз призводять банківські та валютні кризи. Крім того, якщо в літературі XIX - початку XX ст. фінансова криза асоціювався переважно з банківською кризою, то пізніше його розуміння було розширено з урахуванням ситуації на фондовому ринку.

Ряд економістів вважають, що фінансова криза - це в першу чергу різко зрослий дефіцит обігових фінансових ресурсів.

Фінансові та економічні кризи взаємопов'язані і взаємозумовлені. Проте в даний час відсутні узагальнюючі моделі окремих фінансових криз, що включають їх структуру, особливості, місце і роль у виникненні економічних криз.

Аналіз найбільш значних криз, на думку багатьох фахівців, дозволяє говорити про первинність саме фінансової їх складової.

Ознаками фінансової кризи є :

1) нестійкість курсів цінних паперів;

2) нестабільність і падіння курсу національної валюти;

3) інфляція;

4) зростання дефіциту бюджетів;

5) невідповідність грошової маси в обігу потребам грошового обігу.

У результаті проблеми фінансового сектора економіки відгукуються в інших секторах, криза набуває загальний характер, знаходячи нові риси:

*наростаючий спад виробництва;

*зростання обсягу нереалізованих товарів на ринку;

*сильне падіння цін;

*крах системи взаємних розрахунків;

*банкрутство банків;

*розорення промислових і торговельних організацій;

*зростання безробіття.

У сучасній літературі виділяють наступні основні залежності у фінансовій сфері, що впливають на стан економіки в цілому

1) між попитом і пропозицією фінансових ресурсів (як фактор, що відповідає за стабільність ринків);

2) розмірами транснаціональних інститутів і їх участю у перерозподілі кризових економічних процесів;

3) новими фінансовими продуктами і ослабленням уваги до інвестиційних ризиків;

4) державними і ринковими началами розвитку фінансової та економічної сфер;

5) національними та міжнародними складовими в фінансово-економічних кризах;

6) фінансовою стійкістю і дестабілізуючими тенденціями в економіці.

Багато дослідників фінансових криз єдині в думці, що природою фінансових криз останніх десятиліть є відділення фінансового (фіктивного) капіталу від реального. Пріоритетний розвиток сфери фінансової діяльності і все більш значні вкладення в цю сферу породили цей відрив. Якщо в 1980 р світові фінансові активи (акції, корпоративні та державні облігації, банківські вклади) були приблизно рівні світового ВВП, то в 2007 р перше вже перевищували другі в 3,5 рази.

У XXI ст. фінансовий капітал став панівним видом капіталу, а його основною формою - фіктивний капітал як наслідок акціонерного капіталу.

Формами прояву фінансових криз є такі явища:

*обвальне падіння валютних курсів;

*різке підвищення процентних ставок;

*вилучення банками в масовому порядку своїх депозитів в інших кредитних установах, обмеження і припинення видач готівки з рахунків (банківська криза);

*руйнування нормальної системи розрахунків між компаніями допомогою фінансових інструментів (розрахунковий криза);

*криза грошового обігу;

*боргову кризу.

Фінансово-валютні кризи можна розглядати як результат порушень у фінансовій сфері або в господарському механізмі, який виявляється у ситуації, коли економіка стає слабко захищеною від шокових впливів.

Причинами фінансових криз може стати втрата довір'я суспільства до національної валюти або банківської системи, викликана зміною рівня цін, скороченням кредитування, розбалансованістю економіки та іншими подіями або явищами. Викликають занепокоєння дії великих валютних спекулянтів, які, управляючи фондами розміром в десятки мільярдів доларів, можуть підірвати фінансові ринки різних країн. Разом з тим треба мати на увазі, що не всі фінансові потрясіння можна віднести до категорії фінансової кризи. Існують і псевдокризові явища - ситуації, коли фінансові шоки не здійснюють негативного впливу на платіжний механізм країни і її економічний стан.

2. ФОРМИ ПРОЯВІВ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

Безліч чинників визначають виникнення та розвитку фінансових криз. Нерідко причини кризи залишаються загадкою. Зазвичай умовою фінансових криз є порушення, неблагополуччя у відсотковому співвідношенні різних видів активів у певних ланках фінансової систем. Так, при ознаках неблагополучного положення у компанії акціонери починають скидати акції. Коли виникають сумніви у надійності банків, вкладники прагнуть скоріш вилучити свої вклади, бо як банки мають обмежені ліквідні засоби, то не можуть відразу повернути значну частину вкладів. З огляду на взаємозв'язок елементів господарської системи може початися вже ланцюгова реакція, яка веде до кризи. Іноземний капітал йде із країни раніше, ніж національний капітал. Втеча капіталу із країни призводить до збільшення попиту іноземної валюти. Навіть високий рівень валютних резервів може бути нездатним задовольняти наростаючий попит. Широке використання інформаційної техніки призвело до того, що кризи, виникаючі на національних фінансових ринках, швидко набувають міжнародного характеру. В першу чергу фінансова криза характеризується значним падінням заробітної плати робітників, масовим скороченням, проблемами працевлаштування, незатребуваності дипломованих фахівців.

До фінансової кризи входять такі явища:

-обвальне падіння валютних курсів;

-різке зростання відсоткової ставки;

-вилучення банками у порядку своїх депозитів ,обмеження і припинення видач готівки з рахунку (банківська криза);

-руйнація нормальної системи розрахунків між компаніями у вигляді фінансових інструментів (розрахункова криза);

-криза грошового звернення;

-боргова криза.

Останніми десятиліттями на внутрішні передумови фінансових криз накладаються зовнішні, пов'язані із величезними потоками капіталу, котрі перетинають кордону, які можуть підірвати фінансове становище країни у зв'язку з послабленням державного регулювання. Глобалізація руху капіталу, розвиток офшорних операцій, зниження регулюючої ролі держави збільшили можливості проведення суто спекулятивних дій у світовій фінансовій системі. До них належать операції, котрі переслідують мету вилучення надприбутки за допомогою навмисного використання фінансових показників (валютний курс, курси акцій, облікові ставки).

Остання чверть уже минулого століття характеризувалася частішанням фінансових криз. Причому у розвинутих країнах вони траплялися частіше, ніж у малорозвинених. Так, валютні кризи 90-ті рр. сталися більш ніж 60 країнах, включаючи 41 країну з ринками ,що розвиваються. Найбільші потрясіння пережили фінансові системи Бразилії, Мексики, Аргентини, Південної Кореї, країн Південно-Східної Азії, Японії.

Фінансові кризи були відбитком нестабільності світового економічного розвитку і навіть структурних диспропорцій у сфері мобілізації і розміщення капіталів, управління валютними резервами в кризових країнах. Вони засвідчили, що найважливішої причиною виникнення фінансових криз було масове залучення іноземного капіталу, особливо у короткостроковій формі.

Нагромадження короткостроковій заборгованості та вчинках значної частини пасивів, забезпечених чи індексованих в іноземній валюті, послаблювало стійкість національних грошово-кредитних систем.

Фінансова криза чинить негативний вплив на сектор матеріального виробництва та на нагромадження капіталу. Найгострішою проблемою стає зайнятість робочої сили в. У результаті розвитку криз 90-х років уражені їм країни втрачали до 14% свого ВВП на річному рівні. Кризи викликали збільшення дефіцитів платіжних балансів у кризових країнах понад 2% ВВП проти некризисних країн. Кризи 90-х негативно позначилися на розвитку виробничого і грошово-кредитного секторів світового господарства. Різке скорочення виробництва, у кризових господарствах зумовлювало зменшенню темпів зростання зовнішньої торгівлі, і загострення конкуренції зміни валютних курсів. фінансовий криза економіка світ

Отже, фінансові кризи показали необхідність перебудови світової фінансової системи, запровадження більшої відкритості, поліпшення звітності, зміцнення національної економічної політики.

3. НАЙБІЛЬШІ ФІНАНСОВІ КРИЗИ СУЧАСНОСТІ

Історії відомо чимало світових криз: всеосяжних чи які зачіпають вузьке коло країн, затяжних і менше тривалих - їх причини, зазвичай, завжди різні, а наслідки - навдивовижу схожі. Кризові явища накладають відбиток як на економіку країн, а й у людські долі, перетворюючи багатьох (іноді навіть найбільш забезпечених) на злидарів за день.

ХХ століття було багате на світові економічні кризи. Чималу роль цьому відіграли Перша й Друга світові війни, у ході фінансові ринки країн перетворилися на «руїни», подібно містам після бомбардувань.

Низку криз сучасності відкриває криза 1907 року, що зачепила 9 країн. Причини його - є суто економічні, виражені у збільшенні Банком Англії облікової ставки до 6% із початкових 3,5%. Метою таких дій Великобританії було бажання поповнити свої резерви золота. Притік капіталу країни виявився просто неймовірним, основним його джерелом стали США. Відповідно, у самих Сполучені Штати це призвело до негативних наслідків: краху ринку, зниження ділову активність і кризи ліквідності. Дані події не забарилися позначитися на Італії, Німеччині й деяких інших країнах.

Світова фінансова криза 1914 року виникла у напередодні Першої світової. ЇЇ причиною стала повний розпродаж цінних паперів, випущених іноземними емітентами. Грошові ресурси були потрібні державам на фінансування бойових дій, тому Великобританія, Німеччина, Франція та інші країни не роздумуючи продавали цінні папери. Ця світова фінансова криза, мабуть, єдина із усіх не розвивалася по «принципу доміно», а виникла у багатьох країнах практично за один і той же час. Світові і національні ринки виробів чи грошей невідворотно зазнали краху. У багатьох країнах ситуація врятована через втручання із боку Центральних банків.

Перша світова війна завершилася також кризою 1920-1922 років, викликана повоєнною дефляцією і навіть валютними і банківськими кризами у низці країн.

«Чорних» днів, у історії криз чимало, і більша частина з них пов'язані з США. Саме з «чорного четверга» 24 жовтня 1929 року розпочався наступна світова криза, що обернулася великою депресією, що відбилася по всьому світові. Після закінчення Першої світової економіка США переживала небувалий підйом, а ринок цінних паперів став привабливим майданчиком для інвестування коштів зі сторони інших держав, що викликало відтік капіталу із країн Латинської Америки та Європи. Обвал на фондовій біржі призвів до множинних фондових криз у світі. Потім негайно пішов спад виробництва в усіх країнах, порушених кризою, загалом наполовину, як наслідок - величезні масштаби безробіття. Криза панував у світі до 1933 року, відгомони якої відчувалися до 40-х років уже минулого століття.

Після закінчення Другої світової війни першою кризою, яка охопила відразу кілька країн, стала криза 1957 року. Уразила вона США, Канаду, Великобританію, Нідерланди, Бельгію й інші країни капіталістичної системи. Тривала ця фінансова до середини 1958 року.

Криза 1973-1974 років отримала назву нафтової, оскільки її причиною стало різке і безпрецедентне зростання нафтових цін, які зросли на 400% (з 3 до 12 доларів за барель). Частково причиною такого явища було зменшення обсягів видобутку нафти на арабських країнах, частково - війна Ізраїлю проти Сирії та Єгипту. Усі країни-союзники Ізраїлю перестали отримувати постачання нафти від арабських країн. У результаті кризи чітко оголилася залежність економіки розвинутих країн від ціни енергоносії.

І потім знову на США випадає чорний день - «чорний понеділок» 19 жовтня 1987 року, коли відбувається черговий крах ринку за рахунок різкого падіння індексу DowJonesIndustrial на 22,6%. Після США впали і фондові ринки Канади, Австралії, Південна Корея, Гонконгу.

Далі йшла низка більш локалізованих фінансових криз: в 1994-1995 роках - Мексиканський криза, 1997 року - Азіатський криза й 1998 року - Російський криза.

Криза 1998 року, виявився для Росії однією з важких за історію. Девальвація, дефолт… Причини кризи лежали немов у величезному розмірі державного боргу перед Міжнародним валютним фондом(МВФ), низький рівень ціни на сировину у світі.

На черзі стала світова фінансова криза 2008-го року. Почавшись із проблем найбільших компаній США, криза швидко переросла у світову фінансову кризу, тут спрацював «принцип доміно». Кризу 2008--2009 рр. та вихід з неї легше пережили країни, в яких держава зберігала або командні, або просто сильні позиції в економіці (Китай, Індія, Бразилія, Білорусь, Польща та ін.). Країни, включаючи Росію й Україну, уряди яких надто покладались на саморегулюючі сили ринку, навпаки, зазнали найбільш тяжких соціально-економічних наслідків кризи.

Отже, фінансова глобалізація і бурхливий розвиток фінансових ринків, збільшення кількості його учасників і обсягу угод, безліч інструментів, зокрема нових, сприяє зростанню втрат у разі виникнення кризових явищ.

4. ВПЛИВ СУЧАСНИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ НА СТАН ЕКОНОМІКИ КРАЇН СВІТУ

Сучасний етап розвитку світової фінансової кризи розпочався восени 2008 року. Початком кризи вважається банкрутство у вересні 2008 р. інвестиційного банку в США Lehman Brothers. Ця подія підірвала фінансові ринки та зруйнувала довіру до банківської системи, при цьому ознаки кризи швидко розповсюдилися по всіх країнах світу. Характерною рисою сучасної кризи стало те, що фінансові потрясіння викликали потрясіння у реальному секторі економіки і стали причиною глобальної рецесії. Отже, наслідки кризи відчули на собі не тільки банки та інші фінансово-кредитні установи, але й підприємства нефінансового сектору.

Процес банкрутства фінансово-банківських інститутів швидко перекинувся з Америки на інші країни і континенти, перш за все до Європи - через надто велику міру "переплетіння" економіки і фінансів у сучасному глобальному світі, їх взаємозалежність і взаємозв'язок.

Головним інструментом регулювання світових фінансів проголошується віднині не ринок, не його приватні агенти, а держави і рішення їх головних фінансових інститутів.

За оцінками міжнародних експертів, Україна відноситься до категорії країн світу, які виявилися найбільш вразливими до впливу глобальної кризи. Криза набула в Україні обвального характеру, і падіння економіки було найбільш глибоким.

Вразливість української економіки перш за все знайшла прояв в стрімкому розповсюдженні кризи буквально від одного поштовху. Особливістю України було те, що урядом так і не було розроблено чіткої антикризової програми. Разом з тим Національним банком та урядом було вжито низку невідкладних антикризових заходів: Нацбанком здійснювалося рефінансування комерційних банків, проводилися валютні аукціони на умовах загальної конкуренції та доступу всіх їх учасників, урядом здійснювалася капіталізація банків на суму понад 29,3 млрд. дол.. Проте ключові проблеми української економіки залишаються невирішеними.

Її залежність від зовнішньоекономічної кон'юнктури є дуже сильною, тому й економічне зростання носить нестійкий, пов'язаний з ризиком характер. До того ж накопичено досить значний корпоративний і державний зовнішній борг. А це обмежує можливості економічного зростання. За існуючих темпів економічного зростання на докризовий рівень ВВП 1990р. українська економіка зможе вийти лише в 2020 р.

Отже,можемо прийти до висновку,що подальше погіршення економічного стану підприємств нефінансового сектору викличе зростання ризику підвищення збитковості як вітчизняного банківського сектору, так і іноземних банків-кредиторів, тобто негативно позначиться на фінансових ринках.

Фінансовий стан світових компаній, найімовірніше, буде погіршуватися і в подальшому. Багато компаній в розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, тим не менш пережили кризу шляхом витрачання значних грошових запасів, однак стрімке скорочення попиту на внутрішніх та зовнішніх ринках вже почало негативно позначатися на грошових доходах підприємств. Також посилився тиск на фінансові ринки, що проявилося у підвищенні жорсткості умов зовнішнього фінансування, труднощах в отриманні торгових кредитів і неприйнятті вітчизняними банками ризиків, які суттєво зросли. У найбільш небезпечному становищі знаходяться невеликі фірми, компанії з низьким ступенем кредитоспроможності.

Таким чином, особливістю сучасного етапу розвитку фінансової кризи є те, що вона вплинула як на фінансові ринки, так і на реальний сектор національних економік країн світу. Погіршення показників фінансового стану підприємств впливає на уповільнення інвестиційного процесу і на погіршення фінансово-економічних показників роботи комерційних банків, що, у свою чергу, знижує їх можливості надання кредитів. Банкрутства компаній нефінансового сектору становлять ризик для фінансових ринків, оскільки велика кількість банкрутств підприємств може підвищити ризики їх фінансових партнерів.

Різке припинення зовнішнього фінансування може мати небезпечні наслідки, оскільки проблеми ліквідності можуть швидко перетворитися на загрозу платоспроможності. Великі підприємства, які раніше спиралися на зовнішнє фінансування, можуть спробувати звернутися до внутрішніх фінансових ринків, збільшуючи тиск на менші за розміром місцеві компанії. Країни, які накопичили значні валютні резерви і мають позитивний платіжний баланс, зможуть регулювати цю проблему через заходи економічної політики, якщо доступ до зовнішнього фінансування буде обмежено й надалі. Борговий дефолт негативно вплине як на національну фінансову систему, так і на фінансовий стан зарубіжних кредиторів. Оскільки на сучасному етапі руйнівні наслідки кризи є відчутними не тільки для фінансових ринків, але й для нефінансового сектору, антикризова політика країн повинна мати комплексний характер впливу і на фінансовий, і на реальний сектори економіки.



ВИСНОВОК

Таким чином можна зробити висновок,що економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Світова економіка розплачується за гонитву споживчих апетитів, якою заразилися в останні десятиліття майже усі суспільства і держави світу. Між тим ресурси економічного зростання на цьому етапі індустріального розвитку вичерпано. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, після затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з'явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Саме внаслідок глобалізації світового господарства кризове цунамі не минуло жодної країни, жодного континенту, всупереч законам природи, але відповідно до законів ринкової економіки. Криза зачепила тією чи іншою мірою як простих людей, так і підприємців і державних чиновників у всіх куточках земної кулі. Останні події свідчать, що фінансова глобалізація, відкритість економіки тієї чи іншої країни можуть стати не тільки додатковими можливостями її соціально-економічного розвитку, але й спричиняти негативний прояв кризових явищ.

Отже, для виходу країни з економічного кризового становища та забезпечення фінансової безпеки необхідно розробити комплекс взаємопов'язаних заходів щодо взаємодії фінансового і не фінансового секторів економіки і узгодити дії всіх органів державної влади та суб'єктів господарювання з метою їх виконання. При цьому головна роль повинна належати розробці та реалізації державної стратегії економічного й соціального розвитку, яка передбачала б чіткий розвиток окремих галузей національної економіки, експортно-імпортну, податкову, енергетичну політику тощо, а також реалізацію завдань грошово-кредитної політики Національним банком кожної країни світу .



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мочерний С.В. Основи економічних знань. - К., 2001. - 312 с

2. Луцишин З.О. “Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації”. Розділ - Світові фінансові кризи, специфіка в умовах глобалізації с.178-200

3. Український журнал “Економіст” №1 січень 2009, Стаття: “Криза в Україні”, Стаття: “Все про кризу в світі”

4. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д'яконова І.І. “Бюджет і фінансова політика України". Розділ - Шляхи подолання кризових явищ, стабілізація економіки та її розвиток С.246-255

5. Незалежне видання України “Дзеркало тижня" № 38 (717) 11 - 17 жовтня 2008, стаття: “Світова фінансова криза - тест для України". Автор: Богдан Данилишин (міністр економіки України).

6. Інформаційне агентство УНІАН [09.10.2008 17: 49] Борис Кушнірук. Стаття: “Глобальна фінансова криза: світ стає іншим" http://unian.net/ukr/news/news-277685.html

7. Електронна енциклопедія Вікіпедія. http://en. wikipedia.org/wiki/Financial_crisis

8.Барановський О.І. Предтечі фінансових криз // журнал Міністерства фінансів України «Фінанси України» , №3, 2009. С. 3-22.

9. Богомолов О.Т. Мировая экономика в век глобализации: учебник / О.Т. Богомолов. М.: Экономика, 2007. 364 с.

10. Боннер, Уильям. Судный день американских финансов. Мягкая депрессия XXI в. / У. Боннер, Э. Уиггин; [пер. с англ. Б.С. Пинскер; наук. Ред. Ю.В. Кузнецов]. Челябинск: Социум, 2008. 402 с.

11. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник/ С.Я. Боринець. 2ге вид., переробл. і допов.. К.: Знання, 2006. 494 с.

12. http://www.ereport.ru Аналітичний портал «Мировая экономика».

Размещено на Allbest.ru

...