Міжнародний комерційний арбітраж

Размещено на http://www.allbest.ru/

Приватне акціонерне товариство Вищий навчальний заклад

«Міжрегіональна академія управління персоналом»

Чернігівський інститут ім. Героїв Крут

Реферат

На тему: «Міжнародний комерційний арбітраж»

Чернігів 2016

План

1. Поняття і правова природа міжнародного комерційного арбітражу

2. Види міжнародного комерційного арбітражу

3. Арбітражне угоду: поняття, форма і змістом

4. Визнання і виконання арбітражних рішень

5. Міжнародний комерційний арбітраж Російській Федерації

1. Поняття і правова природа міжнародного комерційного арбітражу

Міжнародний комерційний арбітраж (МКА) -- механізм (організація, орган) недержавного розгляду приватноправових суперечок, ускладнених іноземним елементом, які виникають за здійсненні міжнародної комерційної діяльності.

По юридичній природі міжнародний комерційний арбітраж є третейський суд , який обирається чи створюваний самими сторонами. Суперечка розглядається незалежним арбітром, обраним сторонами з урахуванням його фахівців з метою винесення остаточного і обов'язкового для сторін рішення.

Вказівка «третейський суд» має підкреслити недержавну природу міжнародного комерційного арбітражу. МКА перестав бути елементом державної судової системи та своєї діяльності залежить від неї. Проте чи існує повну ізоляцію арбітражу від національних судів, суди можуть виконувати два процесуальних дії:

1) здійснення примусових заходів для попередньому забезпечення позову;

2) виконання арбітражного рішення.

Розгляд в міжнародному комерційному арбітражі необхідно відрізняти від третейського розгляду суперечок між державами з урахуванням норм міжнародного публічного права спеціальними міжнародними судовими органами, наприклад, Міжнародним Судом ООН, Постійної палатою Третейського суду.

Недержавна природа Міжнародного комерційного арбітражу відрізняє його від державних арбітражних судів.

Переваги міжнародного комерційного арбітражу:

1) процедура арбітражного розгляду відрізняється простотою і мінімальними витратами ведення процесу;

2) розгляд суперечок відбувається у закрите засідання, який гарантує сторонам дотримання комерційної таємниці;

3) боку мають право вільний вибір арбітрів, процедури, применимого права, місця та мови арбітражного розгляду, можуть абсолютно чи частково визначати арбітражну процедуру, і навіть вилучити суперечка зі сфери дії правничий та зажадати вирішити його за основі засад справедливості і доброї совісті;

4) арбітри обираються у складі кваліфікованих фахівців у різних галузях комерційної діяльності, юридичної практики;

5) арбітражне рішення носить остаточний і обов'язкового характеру.

2. Види міжнародного комерційного арбітражу

Розрізняють два виду МКА : інституційний (діючу) і ізольований (ad hock чи разовий). Інституційний комерційний арбітраж створюється при національних торгових оборотів і торгово-промислові палати, асоціаціях, біржах тощо., працює постійно, має власний статут (чи становище) і регламент, який встановлює правила арбітражного процесу. При зверненні на діючу арбітраж боку вибирають арбітрів з встановленого переліку.

Изолированный комерційний арбітраж (ad hock) утворюється сторонами до розгляду конкретного спору, після розгляду якого винесення рішення припиняє своє існування. Сторони самостійно вибирають місце проведення арбітражного розгляду, визначають правила обрання арбітрів і встановлюють арбітражну процедуру. Така процедура то, можливо полягає в типових арбітражних регламентах , розроблених під егідою ООН, мають факультативний характері і що застосовуються в тому разі, коли боку зробили заслання у своїй угоді на:

Арбітражний Регламент Економічною комісії ООН для Європи ;

Правила Міжнародного комерційного арбітражу Економічною комісії ООН для Азії, і Далекого Сходу ;

Арбітражний Регламент ЮНСИТРАЛ .

Практика показує, арбітраж ad hock буває успішним зі спорів, що з фактичними обставинами справи: якістю товару, визначенням його ціни тощо. комерційний арбітраж угода міжнародний

Нині число постійно діючих арбітражів стає дедалі більше. Існує понад сто МКА, у тому числі найвідомішими є:

Арбітражний суд Міжнародній торговій палати (Париж);

Лондонський міжнародний третейський суд;

Американська арбітражна асоціація (Нью-Йорк);

Арбітражний Інститут Стокгольмської торговельної палати;

Міжнародний комерційний арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті РФ.

3. Арбітражне угоду: поняття, форма і змістом

Арбітражне угоду -- це письмове угоду сторін про передачу у Міжнародний комерційний арбітраж вже виниклого спору чи спору, котрі можуть виникнути з-поміж них у майбутньому. Однією з основних принципів МКА є принцип добровільності звернення до арбітражному розгляду. Арбітраж може взяти справу до провадження лише за наявності згоди сторін звідси.

Види арбітражних угод:

1) арбітражна обмовка -- цю угоду сторін договору, безпосередньо включене у його текст, про арбітражному розгляді суперечок, які можуть виникнути з цього договору;

2) третейская запис -- це окремий від основного договору угоду сторін про арбітражному розгляді вже виниклого спору;

3) арбітражний договір -- це самостійне угоду між сторонами про арбітражному розгляді суперечок, які можуть виникнути у майбутньому у зв'язку з даним договором чи групою договорів, чи у зі спільною діяльністю загалом.

На відміну від третейской записи чи арбітражного угоди, заключаемого окремо від угоди, яка послужити приводом дискусії, арбітражне угоду, включене у складі «основний» угоди, є таку ж волевиявлення сторін, як й іншу становище згаданої угоди; з огляду на необхідності недопущення відмова недобросовісної боку від арбітражного розгляду спору даному становищу угоди надається особливий статус. Але така статус не свідчить у тому, що арбітражна обмовка є в всіх сенсах окремим договором: їй підпорядкована автономність лише у із можливим оскаржуванням дійсності «основного» договору. У іншому арбітражне угоду, включене в «основну» угоду, ніякої автономністю не має. Тому годі було ні підписувати його додатково до «основному» договору, ні надавати представникам сторін окремі повноваження у його підписання.

Сенс принципу автономності арбітражного угоди не у цьому, що арбітражне угоду сприймається як якийсь правової феномен, абсолютно не пов'язані з долею і формою фіксації «основний» угоди, суть у тому, що його має додаткової «живучістю», спрямованої на обмеження можливостей недобросовісної боку створити перешкоди по дорозі арбітражного розгляду.

Автономность і юридична самостійність арбітражного угоди означає те, що недійсність договору не тягне у себе недійсність арбітражного угоди, що не б вигляді воно було укладено.

З наявності арбітражного угоди випливають два процессуально-правовых наслідки:

1) арбітражне угоду обов'язково для сторін і де вони вправі ухилитися від передачі спору до Вищого арбітражу, тобто. арбітражне угоду позбавляє суд його юрисдикції;

2) арбітраж ні виходити далеко за межі повноважень, покладених нею сторонами угоди.

Арбітражне угоду має бути укладено в письмовій формах. Нью-Йоркська Конвенція про визнанні та приведення у виконанні іноземних арбітражних рішень 1958 р. пояснює, термін «письмове угоду» включає арбітражну обмовку у договорі або арбітражне угоду, підписаний сторонами в обміні листами чи телеграмами. Законом РФ «Про міжнародному комерційному арбітражі» 1993 р. передбачені умови, за наявності яких угоду вважається укладеної письмовій формах:

1) угоду міститься у документі, підписаному сторонами;

2) угоду укладено шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу чи з допомогою інших засобів електронної зв'язку, які забезпечують фіксацію такої угоди;

3) угоду укладено шляхом обміну позовною заявою і відкликанням на позов, у яких жодна зі сторін стверджує про наявність угоди, іншу проти не заперечує;

4) у договорі міститься посилання документ, у якому арбітражну обмовку (наприклад, на Арбітражний Регламент ЮНСИТРАЛ ), але за умови, що договір полягає у письмовій формі й дана посилання така, що робить згадану обмовку частиною договору.

Зміст арбітражного угоди залежить від волі сторін: які самі визначають, з яких елементів він буде перебувати. Зазвичай, це:

1) вибір арбітражного способу розгляду спору і виду арбітражу (із зазначенням конкретного арбітражного інституту, наприклад, МКАС при ТПП РФ);

2) вказівку на Регламент (якщо обраний діючу арбітраж) чи порядок проведення арбітражного розгляду;

3) місце проведення арбітражу;

4) вибір мови арбітражного розгляду;

5) число арбітрів.

У практиці часто використовуються типові арбітражні застереження, рекомендовані постійно діючими арбітражними установами. МАС при ТПП РФ рекомендує включати у контракт арбітражну обмовку такого змісту: «Усі суперечки, розбіжності чи вимоги, що виникають із цього договору (угоди) чи у з нею, зокрема які стосуються виконання, порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню в МКАС при ТПП РФ відповідно до його Регламентом».

4. Визнання і виконання арбітражних рішень

Визнання і виконання арбітражних рішень, винесених біля іноземної держави, полягає в нормах міжнародних конвенцій:

Нью-Йоркська Конвенція про визнанні та приведення у виконанні іноземних арбітражних рішень 1958 р.;

Європейська Конвенція про зовнішньоторговельному арбітражі 1961 р.;

Московська Конвенція про дозвіл арбітражним шляхом цивільно-правових суперечок, що випливають із відносин економічного та науково-технічного співробітництва 1972 р.;

Межамериканская Конвенція про міжнародному комерційному арбітражі 1975 р.;

Арабська Конвенція про міжнародному комерційному арбітражі 1987 р.

Основи системи зізнання підозрюваного й примусового виконання арбітражних рішень закладено у Нью-Йоркській Конвенції 1958 р., за якою держави -учасниці визнають, і зобов'язуються виконувати арбітражні рішення незалежно від цього, біля якої держави це рішення прийняте (нині в конвенції бере участь близько 100 держав, зокрема. РФ). Виконання іноземних арбітражних рішень ввозяться відповідність до процесуальним правом тієї держави, біля якого испрашивается визнання і у виконання таких рішень. Визнання арбітражних рішень можливе лише за письмової арбітражного угоди.

Нью-Йоркська Конвенція 1958 р. діють лише щодо рішень, які у рамках міжнародного комерційного арбітражу, тобто рішень недержавних судових установ, до що у Росії ставляться Міжнародний комерційний арбітражного суду і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті РФ.

Конвенція закріплює вичерпний перелік підстав щодо відмови від визнання виконання арбітражних рішень, які можна розділити на дві групи.

До першої групи ставляться підстави відмови на прохання боку, проти якої прийнято рішення:

жодна зі сторін недієздатна зі свого особовому закону;

арбітражне угоду недійсне згідно із законом, який вибрали боку, або за закону держави місця винесення рішення;

відсутня належне повідомлення боку час і місці арбітражного розгляду;

арбітраж вийшов межі своєї компетенції;

порушення арбітражної процедури .

До другої групи ставляться підстави відмови із боку компетентних органів держави місця виконання рішення на випадках, якщо:

об'єкт спору може бути предметом арбітражного розгляди з закону держави, де испрашивается визнання і виконання;

наслідки визнання рішення і приведення його виконання суперечать публічному порядку цієї держави.

У законодавстві Російської Федерації порядок зізнання підозрюваного й виконання рішень іноземних судів і участі арбітражів визначається Законом РФ «Про міжнародному комерційному арбітражі» 1993 р., ЦПК РФ і АПК РФ.

Визнання рішення, тобто. визнання правий і обов'язків сторін, що випливають із нього, не вимагає додаткової процедури. Для примусового виконання рішення необхідне додаткове процедура: поводження з клопотанням в компетентний суд РФ (загальне правило -- за місцем проживання боржника чи місцеві перебування її майна). Порядок розгляду клопотання і процедуру виконання рішення визначені у ФЗ 1997 р. «Про виконавче провадження» .

Вызывающим найбільше суперечок є вирішення питання заходи з попередньому забезпечення позову. За законом про МКА 1993 р. третейський суду з проханні боку може розпорядитися ухвалення таких забезпечувальних заходів щодо предмета спору, які вважає необхідними. Сторона вправі звернутися і до суду загальної юрисдикції з жаданням прийнятті заходів для попередньому забезпечення позову.

5. Міжнародний комерційний арбітраж Російській Федерації

Основними органами розгляду міжнародних комерційних суперечок у Російської Федерації є Міжнародний комерційний арбітражного суду РФ (МКАС) і Морська арбітражна комісія (МАК) при Торгово-промисловій палаті (ТПП) .

Діяльність Міжнародного комерційного арбітражного суду регулюється Законом про МКА РФ 1993 р., Положенням про Міжнародному комерційному арбітражний суд при ТПП РФ , Регламентом МКАС РФ 1994 р.

МКАС компетентний розглядати суперечки, які під час здійсненні міжнародних економічних зв'язків за умови, що комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін перебуває поза кордоном, і навіть між сторонами, однієї з них є підприємство з іншими інвестиціями чи міжнародна організація, створена терені Росії. Суперечки розглядаються за наявності арбітражного угоди сторін. Виняток: МКАС приймає до розгляду суперечки без угоди сторін, якщо його компетенція встановлено міжнародним договором Російської Федерації. Признаются все три виду арбітражних угод. Закреплена обов'язковість їх письмовій форми.

Наявність арбітражного угоди виключає юрисдикцію державних судів -- і загальної юрисдикції, і арбітражних (господарських). Угоду сторін про третейському розгляді спору зобов'язує державні суди припинити провадження у справі (ст. 134, 135 ЦПК РФ і ст. 148 АПК РФ ). У законі встановлено випадки, що передбачають винятки з цього правила.

Компетенція МАК має спеціальний характері і включає у собі суперечки, які з договірних та інших цивільно-правових відносин, пов'язаних із торговим мореплаванням (суперечки, пов'язані в перевезенні вантажів і фрахтованием судів і участі ін.), незалежно від цього, чи є сторонами таких відносин суб'єкти російського і іноземного або тільки російського або тільки іноземного права.

Закон 1993 р. закріплює кілька імперативних положень, вкладених у безстороннє і більш справедливий вирішення спору. Це принципи арбітражного розгляду: вимоги, яким обов'язково повинні відповідати арбітри; імперативні норми про забезпечення рівноправності сторін у процесі; обов'язки арбітражу стосовно сторонам тощо.

МКА має повноваженням виносити постанову ж про своєї компетенції. У законі містяться правила, що стосуються заяви сторін про відсутність компетенції, варіанти такої заяви і правил, що стосуються постанови арбітражу про своє компетенції.

Размещено на Allbest.ru