1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ступінь і особливості міжнародної економічної інтеграції

План

Міжнародна економічна інтеграція: сутність, цілі й головні передумови. Шляхи формування міжнародних економічних угрупувань. Види торгово-економічних союзів

Теоретичні концепції МЕІ

Економічні наслідки приєднання країн до інтеграційних об'єднань

1. Міжнародна економічна інтеграція: сутність, цілі й головні передумови. Шляхи формування міжнародних економічних угрупувань. Види торгово-економічних союзів

Процеси міжнародної економічної інтеграції активізувались у другій половині XX ст. На мікрорівні цей процес іде шляхом взаємодії її суб'єктів (підприємства, фірми), що сприяє взаємопроникненню і зрощуванню національних економік. На макрорівні економічна інтеграція базується на розвитку міжнародної торгівлі товарами, послугами і зростанні міжнародного руху факторів виробництва (капіталу, робочої сили і технології), які набирають форми міждержавних угод, погоджених з національними стратегіями розвитку. За даними СОТ, напочатку 21 ст. у світі нараховувалось близько 40 інтеграційних угруповань різного типу порівняно з 5-6-и у 80-ті рр.

Для створення економічного інтеграційного угруповання двох або декількох країн необхідні відповідні умови, такі як:

політико-правові (сумісність політичних устроїв);

економічні (рівень розвитку країн, ресурсний та технологічний потенціал, ступінь зрілості ринкових відносин);

соціально-культурні;

інфраструктурні (достатній рівень розвитку) умови.

Невідповідність хоча б деяким з цих умов буде створювати серйозні перешкоди на шляху до інтеграції.

Інтеграційні угруповання країн можуть формуватися різними шляхами:

1) "знизу-догори", у процесі поглиблення інтернаціоналізації господарського життя, коли домовленостям між країнами про створення інтеграційного угрупування передує тривалий період розвитку взаємних економічних зв'язків на рівні підприємців, фірм та корпорацій. Ці зв'язки підтримуються на державному рівні, розроблюються широкомасштабні двосторонні проекти поглиблення міжнародного економічного співробітництва. Так розвивались інтеграційні процеси у Північній Америці, насамперед між США та Канадою;

2) "згори-донизу", коли створюється інтеграційне угруповання країн, які ще не повністю відповідають критеріям інтеграційної сумісності, але в процесі подальшого регульованого на наднаціональному рівні співробітництва досягають тієї чи іншої форми міжнародної економічної інтеграції. Таким шляхом розвивалась економічна інтеграція в Європі. Цей шлях характерний для країн Східної Європи, які ставлять за мету інтеграцію до ЄС.

Міжнародна економічна інтеграція об'єднує переважно сусідні, територіально близько розташовані країни. Але інтеграційним об'єднанням властиві регіональні відмінності у ступені зрощення національних господарств, узгодженості інституційних механізмів, тобто ступені інтегрованості національних економік. Історично інтеграція еволюціонує через кілька основних форм, кожна з яких свідчить про ступінь її зрілості.

За ступенем інтегрованості відокремлюють такі регіональні інтеграційні об'єднання країн: зона преференційної торгівлі, вільний торговельний простір (або зона вільної торгівлі), митний союз, спільний ринок, економічний союз, політичний союз (повна економічна інтеграція).

Зона преференційної торгівлі - початкова стадія інтеграційного процесу. Преференційні угоди підписуються або на двосторонній основі між окремими країнами, або між уже існуючим угрупованням та окремою країною. Відповідно до цього країни створюють одна одній режим найбільшого сприяння. Преференційні угоди передбачають збереження національних митних тарифів кожної країни, що підписала їх, ніяких міждержавних органів для управління не створюється. Преференційними є угоди про співробітництво і партнерство між ЄС і країнами колишнього СРСР (1992 р.).

Зона вільної торгівлі передбачає створення пільгової зони, у межах якої відбувається відміна митних тарифів у торгівлі при збереженні національних митних тарифів у відносинах з третіми країнами. В умовах зони вільної торгівлі зростає внутрішня та взаємна торгівля країн-членів. Зона вільної торгівлі може координуватися міждержавним секретаріатом, що діє в якійсь із країн-членів. Приклади: НАФТА - Північноамериканська угода про вільну торгівлю (1994р.), Балтійська зона вільної торгівлі (1993р.), Угода про свободу торгівлі країн АСЕАН (1992 р.).

Третім рівнем інтеграції є митний союз. Він являє собою узгоджену відміну групою країн національних митних тарифів і введення спільного митного тарифу та єдиної системи нетарифного регулювання торгівлі щодо третіх країн. Метою його створення є полегшення взаємної торгівлі країн-учасниць. Він передбачає безмитну внутрішньоінтеграційну торгівлю товарами і послугами, повну свободу пересування їх всередині регіону. Прикладами митних союзів є Бенілюкс (з 1948р.); Митний союз Білорусі та Російської Федерації. У митний союз створюються координуючі міждержавні органи.

Наступним рівнем інтеграції є спільний ринок, при якому країни домовляються про свободу руху не тільки товарів і послуг, а й факторів виробництва -- капіталу, робочої сили. Координація здійснюється на періодичних нарадах глав держав і урядів країн-учасниць. Цей етап розвитку пройшов ЄС, Карибський спільний ринок (КАРІКОМ, 1973р.), Спільнота ринку країн Південної Америки (МЕРКОСУР, 1991 р.).

Більш високим рівнем інтеграція є форма економічного союзу, який передбачає об'єднання національних економік на основі митного союзу, спільного ринку, уніфікації фінансових систем і проведення спільної валютної політики. На цьому етапі виникає потреба в установах, наділених правом не тільки координувати дії та спостерігати за економічним розвитком, а й приймати оперативні рішення від імені угрупування. Уряди погоджуються передати частину своїх функцій таким наднаціональним органам. Прикладами є ЄС (1993р.), Союз арабського Магрибу (1989р.), Західноафриканський економічний і валютний союз (1994 р.), СНД (1992 р.).

Найвищою формою інтеграції вважається політичний союз, який передбачає передачу національними урядами наднаціональним органам більшої частини повноважень стосовно третіх країн, що фактично означає створення міжнародної конфедерації та втрату суверенітету окремими державами. Але поки це суто теоретична форма.

Економічна інтеграція починається з лібералізації взаємної торгівлі товарами, включаючи створення спільного митного тарифу щодо третіх країн, доповнюється свободою міждержавного просування факторів виробництва і завершується уніфікацією макроекономічної політики і створенням наддержавних органів управління. Крім інтеграції відбуваються й зворотні процеси - дезінтеграція.

Етапи міжнародної економічної інтеграції

2. Теоретичні концепції МЕІ

Теоретичні обґрунтування необхідності економічного інтеграційного процесу були запропоновані ще у 70-80-х рр.. XIX ст. німецькими вченими - Ф.Лістом, Г. Шмолером, В. Рошером. У 50-60-ті рр. XXст. на цю проблему знов звернули увагу. В основі теорії митних союзів, яку запропонував Дж. Вайнер, покладено порівняння торгівлі між країнами в умовах існування в кожній з них власного митного тарифу та в умовах підписання між ними угоди про митний союз, що знищує тарифи у взаємній торгівлі. Відповідно до цього в результаті створення митного союзу в економіці виникають так звані статичні ефекти інтеграції -- економічні наслідки, які виявляються після створення союзу.

В результаті утворення митного союзу товари, що купувались на внутрішньому ринку, можуть подорожчати відносно імпортованих. До створення митного союзу місцеві виробники були захищені, імпортні товари були дорожчими. Після створення союзу зарубіжний товар стає дешевшим за вітчизняний, споживачі надають перевагу купівлі імпортних товарів. Виникає імпортний товарний потік у зв'язку з розширенням ринку. Виникає ефект створення торгівлі -- розроблення принципів торгівлі, створення нових товарних потоків. Відбувається переорієнтація місцевих споживачів на більш ефективне зовнішнє джерело постачання, що стало можливим тільки після знищення імпортного мита у рамках митного союзу. У результаті виникнення в митному союзі ефекту створення безмитної торгівлі, її масштаби зростають, а добробут усіх країн підвищується.

Але можлива ситуація, коли одна окремо взята країна досягає таких же показників, як й інтегрована, якщо застосовує односторонні міри з лібералізації зовнішньої політики, ліквідує митні бар'єри. Тоді спостерігається ефект відхилення торгівлі, диверсифікація товарних потоків (переорієнтацію закупівлі товару місцевими споживачами у ефективнішого, позаінтеграційного джерела постачання на менш ефективне внутрішньоінтеграційне джерело, що відбувається в результаті усунення мита в рамках митного союзу). У цьому випадку рівень добробуту в країнах-учасницях інтеграції залежить від співвідношення абсолютних розмірів ефекту відхилення та ефекту створення торгівлі. Якщо виникає ефект відхилення торгівлі, то добробут країн, які не є членами цього союзу, погіршиться, тому що обмежені ресурси використовуються неефективно порівняно з умовами вільної торгівлі. Водночас у країнах-учасницях митного союзу добробут підвищиться, якщо ефект відхилення торгівлі за вартістю буде нижчим за ефект створення торгівлі, і навпаки. Частіше ефект відхилення торгівлі перекривається ефектом створення, внаслідок чого інтеграція приводить до зростання добробуту.

Спробу визначити ефекти створення й відхилення торгівлі в межах ЄС зробив у 1974 р. американський учений Б. Баласса. Він зробив порівняння еластичності попиту на імпорт країн ЄС до створення інтеграційного угруповання з тим же показником після утворення ЄС за галузями. Створення ЄС мало ефект створення торгівлі суттєвих розмірів. Якщо до створення ЄС кожний 1 % зростання ВНП приводив до збільшення торгівлі між країнами на 2,4 %, то після створення ЄС -- на 2,7 %. Ефект відхилення торгівлі мав місце тільки в окремих галузях (продукти харчування, напої, тютюн, хімічні товари). Недоліки такої моделі торговельної політики не дозволяють розглядати її як однозначно позитивне явище в міжнародній економіці.

Прихильники ще одного підходу вважають, що створення інтегрованої системи дає змогу ставити спільну мету і спільно її досягати (зростання зайнятості, виробництва, соціальна стабільність тощо.). При цьому збільшується роль держави у вирішенні загальних проблем в рамках інтегрованої системи, коли завдяки зусиллям держав-членів створюється спільний ринок, приймаються найбільш оптимальні рішення, ефективніше стає виробництво товарів. Робиться спроба довести, що переваги митного союзу для держави вищі, ніж від проведення нею політики вільної торгівлі. Критики цього напряму відзначають можливість виникнення міждержавних суперечностей внаслідок "прагнення державами досягти національного ефекту".

Інші економісти (П. Робсон, А. Рюгман) вважають, що країни прямують до інтеграції своїх економік задля подолання "фактора обмеженості" (фактори виробництва). Вважається, що цей фактор сприяв зростанню масштабів виробництва, розвитку товарної диференціації і нових технологій.

Зростання масштабів виробництва є прямим наслідком інтеграції, результатом статичних (розміри виробничих підприємств) і динамічних ("вчитись-виробляти") факторів, що дозволяють суб'єктам ширше використовувати більш ефективну організацію виробництва. Це твердження можна легко проілюструвати даними про зростання торгівлі всередині ЄС. Номенклатура товарів дуже велика, розрізняється тільки за якісними характеристиками та дизайном. Перевага інтеграції відображається у технології. Країни збільшують витрати на НДДКР. Суттєво знизити ці витрати можна при використанні переваг інтеграції, при створенні інновацій спільними зусиллями та спільному використанні. Перевагою інтеграції, згідно теорії, є той факт, що інтеграція сприяє зростанню конкуренції. А конкуренція - потужний стимул для розвитку виробництва.

Незважаючи на велику кількість концепцій, єдиної теорії інтеграції не існує. Дослідники поки що не дають однозначної відповіді, у чому полягають конкретні переваги країни, що є членом угруповання, над країною поза інтеграційним об'єднанням.

міжнародний економічний інтеграція

3. Економічні наслідки приєднання країн до інтеграційних об'єднань

Міжнародна економічна інтеграція - процес багатогранний, тому, як вже відмічалось, називати його суто позитивним явищем невірно. Наслідки можуть бути як позитивні, так і негативні. Причому судити про реальні переваги та недоліки, до яких призведе інтеграція, можливо лише через досить тривалий час після створення угрупування.

Окрім розглянутих у 3 питанні ефектів створення та відхилення торгівлі, які виявляються негайно після утворення інтеграційного союзу, до статичних ефектів інтеграції належить скорочення адміністративних витрат на утримання митних та прикордонних органів. Внаслідок зменшення сукупного попиту на імпорт з країн, що не входять у союз, можуть поліпшитись умови торгівлі групи країн, які у нього входять.

Після того, як інтеграція набуває сили, виникають динамічні ефекти, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для національної економіки. Позитивні наслідки від утворення інтеграційного угрупування такі:

- зростає конкуренція між виробниками з різних країн, яка стимулює зростання цін, призводить до покращання якості товарів, стимулює створення та впровадження нових технологій тощо;

- країни-учасниці користуються перевагами економії масштабу виробництва, що дає змогу збільшувати обсяги виробництва та скорочувати витрати;

- збільшується приплив іноземних інвестицій, оскільки корпорації з країн, що не входять до союзу, прагнуть зберегти за собою певний сегмент закритого митним бар'єром ринку за рахунок створення підприємств всередині країн, що інтегруються;

- позиція кожної з країн-учасниць інтеграційного угруповання на торгових та економічних переговорах є вигіднішою порівняно зі становищем окремої країни, що не входить до союзу, і це може забезпечити для країни-учасниці вигідні умови торгівлі або інші переваги;

- поширення передових технологій;

- спостереження зовнішньої економії (скорочення витрат на експортно-імпортні операції).

Основні негативні наслідки, з якими може бути пов'язане приєднання до інтеграційного угрупування, такі:

- за певного збігу обставин ресурси можуть відпливати із менш розвинених у економічному відношенні країн -- членів союзу до розвиненіших або у напрямку до географічного центру союзу для зниження транспортних витрат;

- якщо встановляться тісніші інтеграційні зв'язки між окремими фірмами країн-учасниць, може виникнути олігополістичний зговір, який веде до зростання цін на відповідну продукцію; може зрости кількість зливань, що посилить панування монополій;

- від збільшення масштабів виробництва може виникнути ефект втрат, пов'язаний з формуванням надто великих компаній, які стають неефективними через зайву бюрократизацію та інші чинники;

- за певних обставин витрати на функціонування союзу можуть бути надзвичайно високими, особливо за умов відсутності належного контролю за здійснюваними ним витратами. Ці проблеми стають відчутнішими зі зростанням ступеня втручання у справи окремих держав з боку органів угрупування. Якщо, наприклад, деякі витрати будуть вигідні для певної країни, вона буде наполягати на їх збільшенні, розуміючи, що вони фінансуються за рахунок внесків усіх країн-учасниць.

У комплексному вигляді важко оцінити усі ці аргументи. Для визначення того, наскільки країна виграла від приєднання до союзу, необхідно з'ясувати, що було б, якби вона не стала членом союзу. Необхідно також враховувати, що деякі наслідки, як позитивні, так і негативні, мають довгостроковий характер, залежать від загального стану справ на світовій арені, а інколи мають суто політичний характер і тому знаходяться за межами економічного аналізу (наприклад, "політичний вплив", "втрата суверенітету"). Необхідно також зазначити, що у різні відрізки часу, у різні періоди розвитку національних економік країнами рухають різні за своїм змістом аргументи “за” або “проти” економічної інтеграції.

Размещено на Allbest.ru