Міжнародний валютний фонд

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характеристика МВФ

До числа найважливіших організацій, що володіють найбільшою вагою в міжнародній фінансово-економічній сфері, відноситься Міжнародний валютний фонд (МВФ), штаб-квартира якого знаходиться у Вашингтоні (США). МВФ було створено грудні 1945 р після ратифікації відповідних статей Угоди, прийнятого в 1944 р у м Бреттон-Вудсі (США) на міжнародній конференції ООН у складі 45 держав-учасниць. У ході роботи цієї конференції були прийняті нові міжнародні принципи дії світової фінансової та валютної політики (детально про це йшлося в параграфі 8.6). МВФ була відведена головна функція регулятора міжнародної валютно-фінансової системи, що розпалася в ході Другої світової війни. У 1947 р МВФ став спеціальним органом ООН Завдання МВФ полягають у стимулюванні міжнародного валютного співробітництва, сприяння збалансованому зростанню міжнародної торгівлі, допомоги країнам- учасницям в коректуванні дефіцитів їх платіжних балансів (balance of payments) і досягненні стабільності валютних курсів (foreign exchange). Бреттон-Вудська міжнародна валютна система базувалася на політиці фіксованих курсів валют (fixed exchange rates), усуненні валютних обмежень, конвертованості валют (currency convertibility) і розвитку багатосторонньої системи міжнародних платежів. Курси валют грунтувалися на паритетній системі, що вимагає від країн- учасниць обмеження коливань курсів їхніх валют в межах ± 1% щодо паритету, вираженого в доларах, які в свою чергу безпосередньо конвертувалися в золото за фіксованим курсом.

Слідом за рішенням США в 1971 р призупинити конвертованість долара в золото міністри і керівники центральних банків Групи-10 зустрілися в грудні 1971 в Смітсонівському інституті у Вашингтоні і ратифікували Смітсонівського угоду, що передбачає 10% девальвацію долара, перегляд курсів усіх валют і встановлення більш широких меж їх коливання. Однак після наступної девальвації долара в 1973 р від цієї системи з регульованим паритетом також відмовилися, і країни ЄС ввели систему плаваючих курсів своїх валют щодо долара. У 1972 р слідом за першою кризою Бреттон-Вудської системи МВФ утворив Комітет з реформи міжнародної валютної системи і супутніх питань, який випустив комплект рекомендацій, остаточно прийнятих в 1976 р в рамках Ямайської угоди.

МВФ фінансує свою діяльність за рахунок позик і внесків країн-учасниць. Величина внесків, виплачуваних в спеціальних правах запозичення (СПЗ), валюти інших країн-учасниць або своїй власній валюті, визначається за допомогою системи, яка встановлює квоту для кожної країни-учасниці, виходячи з її національного доходу (national income), валютних резервів (monetary reserves ), відносини експорту (exports) до національного доходу та інших економічних індикаторів. Квота країни-учасниці, яка регулярно переглядається і змінюється, визначає також її права запозичення як по регулярним, так і за спеціальними кредитами, виділення їй СПЗ і права при голосуванні. Було укладено угоду, за якою країни, що входять до Групи-10 - Бельгія, Канада, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Італія, Японія, Нідерланди, Швеція, Великобританія і США, а також Швейцарія (асоційований член Фонду), - зобов'язалися надати при необхідності 6900 млн дол. у своїх валютах для задоволення потреб МВФ. Це загальне положення про запозичення було переглянуто в 1983 р, а потім ще неодноразово оновлювалося протягом п'яти наступних років.Зауважимо, що до 1983 р тільки країни Групи-10 і Швейцарія могли отримувати кредити з цього фонду, а після перегляду положення ці права поширилися на всі країни - учасниці МВФ, самі фонди збільшилися до 17 млрд дол. Це зростання разом зі збільшенням квот був необхідний для того, щоб МВФ міг контролювати проблему боргів країн. PC енергійно брали позики в комерційних банках у 1970-і рр., Але в результаті різкого стрибка цін на нафту в 1975-1980 рр. і різкого падіння цін на сировину на початку 1980-х рр. (в результаті всесвітнього спаду) вони виявилися нездатні обслуговувати свої борги. В даний час членами МВФ є 187 держав; членство відкрите для держав у встановлювані МВФ терміни на обумовлених МВФ умовах. Виконавча рада МВФ обирає на п'ятирічний термін директора-розпорядника, який очолює штат співробітників фонду, - близько 2700 чоловік з більш ніж 140 країн. Директор-розпорядник, як правило, є представником однієї з європейських країн (в той час як Групу Світового банку зазвичай очолює американець).

На відміну від Світового банку (покликаного надавати допомогу бідним країнам) діяльність МВФ зосереджена на відносно короткочасних макроекономічних кризах. Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам (хоча це не є абсолютним правилом), а МВФ може давати кредити будь-який з своїх країн-членів, яка відчуває нестачу іноземної валюти для покриття короткострокових фінансових зобов'язань.

Відзначимо наступне: напередодні глобальної кризи МВФ знаходився майже в забутті - його численні невдачі 1990-х рр. в Латинській Америці, Південно-Східної Азії, Росії, країнах Прибалтики (зокрема, в Латвії), а також створилося в перші роки першого десятиліття XXI ст. загальне відчуття впевненості у наступі століття процвітання, перетворили МВФ на другорядну організацію.

Різко скоротилися і фінансово-кредитні можливості фонду. Глобальна криза відновив і навіть посилив позиції МВФ - політична і ділова еліта світу усвідомила, що світовій економіці необхідний сильний і компетентний міжнародний регулятор.

Відповідно, були вжиті заходи з нарощування резервів МВФ і розширенню його реальних можливостей. Інше питання - чи в змозі фонд з його традиційною інтелектуальної базою здійснювати цю історичну місію? Про це ми детально говорили в гол. 16.

Офіційні цілі МВФ полягають у наступному:

* сприяти міжнародному співробітництву у валютно-фінансовій сфері;

* сприяти розширенню і збалансованому зростанню міжнародної торгівлі в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;

* забезпечувати стабільність валют, підтримувати впорядковані відносини валютній області серед держав-членів і не допускати знецінюючи валют з метою отримання конкурентних переваг;

* надавати допомогу в створенні багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами також в усуненні обмежень;

* надавати тимчасово державам-членам засоби в іноземній валюті, які давали їм можливість виправляти порушення рівноваги своїх платіжних балансів.

Організаційна структура МВФ складна - фонд складається з безлічі органів управління і контролю.

Всі держави - члени МВФ представлені в його Виконавчій раді, який служить форумом для обговорення національних, регіональних і глобальних наслідків їх економічної політики. У річному звіті висвітлюється діяльність Виконавчої ради та керівництва та персоналу МВФ протягом фінансового року з 1 травня поточного року на 30 квітня того ж року.

З моменту створення МВФ основним джерелом фінансування його адміністративних витрат була кредитна діяльність. Реформа моделі доходів фонду, затверджена Радою керуючих в травні 2008 р, дозволяє МВФ диверсифікувати свої джерела доходу шляхом створення забезпечувального фонду, який фінансується в рамках Інвестиційного рахунку за рахунок прибутку від обмеженою продажі золотих авуарів МВФ (про продаж золота буде сказано нижче), розширення інвестиційних повноважень для підвищення прибутку від інвестицій і відновлення практики відшкодування витрат фонду.

Для розширення інвестиційних повноважень фонду годилося внести поправку в Статті угоди МВФ, і в лютому 2011 р запропонована поправка про розширення інвестиційних повноважень набрала чинності після її ратифікації державами-членами з необхідною більшістю. Поправка надає повноваження на розширення діапазону інструментів, які можуть використовуватися для інвестицій МВФ, відповідно до норм і правил, які повинні бути прийняті Виконавчою радою. Валюта на суму 6850000000 СДР, еквівалентну прибутку від продажу золота, була переведена з Рахунку загальних ресурсів (СОР) на Інвестиційний рахунок в березні 2011 р і інвестована. Створення забезпечувального фонду, передбаченого переглянутої моделі доходів, очікується після прийняття Виконавчою радою нових правил та регламенту розширених інвестиційних повноважень, що дають дозвіл на такий забезпечувальний фонд.

Основними джерелами доходів МВФ залишаються його кредитні операції та інвестиції. Базова ставка зборів (процентна ставка за кредитами МВФ) визначається як процентна ставка по авуарам в СДР плюс надбавка, виражена в базисних пунктах. Як в 2011, так і 2012 фінансових роках Рада погодився залишити надбавку до ставки зборів без зміни на рівні 100 базисних пунктів. В рамках нової моделі доходів це рішення керувалося принципами, згідно з якими надбавка повинна покривати посередницькі витрати фонду і накопичення резервів і в цілому відповідатиме ставкам на ринках капіталу.

Додаткові збори в розмірі 200 базисних пунктів стягуються за використання великих сум кредиту (понад 300% квоти держави-члена) за кредитними траншах і в рамках домовленостей про розширеному кредитуванні; вони називаються додатковими зборами, заснованими на обсязі запозичення. МВФ також стягує додаткові збори, засновані на термінах, у розмірі 100 базисних пунктів за використання великих сум кредиту (з тим же пороговим значенням, що і вище), що залишаються непогашеними протягом більше 36 місяців.

Крім періодичних і додаткових зборів МВФ стягує також плату за послуги, збори за зобов'язання та спеціальні збори. Плата за послуги в розмірі 0,5% стягується по кожному кредиту, що надається з СОР. Відшкодовується комісійний збір стягується за домовленостями, що передбачають виплату коштів з СОР, таким як домовленості про кредити "стенд-бай", а також механізми розширеної, гнучкою та превентивної кредитних ліній за кожен 12-місячний період. Збори за зобов'язання стягуються у розмірі 15 базисних пунктів з наданих сум у розмірі до 200% квоти, 30 базисних пунктів з виділених сум в діапазоні від 200 до 1000% квоти, і 60 базисних пунктів з виділених сум у розмірі понад 1000% квоти. Ці збори відшкодовуються при використанні кредиту пропорційно обсягу отриманих коштів. Крім того, МВФ стягує спеціальні збори за простроченими виплат основної суми боргу і з платежів, які прострочені менш ніж на шість місяців.

міжнародний валютний фонд співробітництво

Основні напрямки діяльності МВФ

* консультування держав-членів щодо впровадження заходів політики, які можуть допомогти їм запобігти або врегулювати фінансову кризу, домогтися макроекономічної стабільності, прискорити економічне зростання і знизити рівень бідності;

* тимчасове надання фінансування державам-членам з метою допомогти їм у врегулюванні проблем платіжного балансу, тобто ситуації нестачі іноземної валюти внаслідок того, що їхні платежі іншим країнам перевищують їх власні валютні доходи;

* надання країнам, на їхнє прохання, технічної допомоги та сприяння у підготовці кадрів для створення бази знань і інститутів, необхідних для проведення обгрунтованої економічної політики.

Штаб-квартира МВФ знаходиться у Вашингтоні (округ Колумбія), і, зважаючи на його глобального охоплення і тісних зв'язків з державами-членами, МВФ має також представництва в країнах по всьому світу. МВФ підзвітний урядам держав-членів. Засідання ради керуючих зазвичай проходять раз на рік під час щорічних нарад МВФ і Світового банку.

Щоденна робота МВФ ведеться в його штаб-квартирі у Вашингтоні (США). Існує два комітети керуючих, які представляють всі держави- члени - Міжнародний валютний фінансовий комітет (МВФК) і Комітет з розвитку (КР). МВФК - консультативний орган, який в даний час включає 24 керуючих МВФ (або їх заступників), що представляють ті ж країни або групи країн, що і 24 керуючих МВФ. МВФК представляє рекомендації і звітує перед Радою керуючих з питань, що належать до обов'язків останнього у сфері нагляду за керівництвом фонду та адаптації міжнародної валютно-фінансової системи. Як правило, його засідання проходять два рази на рік під час весняних та щорічних нарад.

МВФК і Комітет з розвитку (офіційно - Об'єднаний міністерський комітет Рад керуючих банку та фонду з передачі реальних ресурсів країнам, що розвиваються) є спільними органами Світового банку та МВФ; до складу останнього входять 24 керівників Світового банку (СБ) або МВФ або їх заступники. Він являє Радам керуючих МВФ і СБ рекомендації з найважливіших питань розвитку, а також щодо фінансових ресурсів, необхідних для сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються. Як і МВФК, її засідання також зазвичай проходять двічі на рік.

Незалежний відділ оцінки. Незалежний відділ оцінки (НГО) був створений в 2001 р для проведення незалежних і об'єктивних оцінок політики та діяльності МВФ з метою підвищення прозорості та підзвітності Фонду та зміцнення його традицій накопичення знань. Основним методом роботи НГО є проведення незалежного аналізу з питань, що належать до мандату фонду: систематичні оцінки загальних заходів політики МВФ; порівняльний межстрановой аналіз рекомендацій МВФ з економічної політики в контексті нагляду і програм, підтримуваних ресурсами МВФ; оцінки завершених країнових операцій. В рамках свого кола ведення НГО повністю самостійний і функціонує відокремлено від Виконавчої ради фонду, якому він представляє свої висновки.

Размещено на Allbest.ru