Інформація і комунікабельність в менеджменті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

РЕФЕРАТ

ІНФОРМАЦІЯ І КОМУНІКАБЕЛЬНІСТЬ В МЕНЕДЖМЕНТІ

Виконав

Студент групи МЕ-13

Оруджлу. Иса .А

Кіровоград

2017

Зміст

Вступ

Визначення поняття комунікабельності

Визначення протиріч між поняттями «комунікабельність» та «комунікативність» в менеджменті

Висновки

Використана література

Вступ

Актуальність дослідження. На думку ряду сучасних дослідників комунікативність співробітників значно впливає на ефективність роботи організації. На мою думку комунікативний співробітник здатний спілкуватися із широкою за своїм діапазону масою (середовищем): представниками різних вікових категорій, із людьми різних професій, які мають різний статус і т.д.

Саме тому проведення дослідження таких явищ, як комунікабельність та комунікативність в менеджменті, а також розробка інструментарію що її удосконалення для конкретних організацій є досить актуальними на сьогоднішній день.

Мета дослідження. Метою дослідження є інформація та комунікабельність в менеджменті. Відповідно до мети визначимо завдання дослідження:

дати визначення поняттю комунікабельності;

визначити протиріччя між поняттями «комунікабельність» та «комунікативність» в менеджменті.

Предмет дослідження. Предметом дослідження виступають особливості комунікабельності.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є інформація та комунікабельність в менеджменті.

Визначення поняття комунікабельності

Вважаю, що комунікабельність - це здатність до спілкування, до установки зв'язків, контактів, товариськості; сумісності (здатність до спільної роботи) різнотипних систем передачі інформації.

В психології спілкування комунікабельність визначається як вміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного та взаємозбагачуваного спілкування із іншими людьми.

Комунікабельність виступає однією із визначальних навичок для успішної соціальної взаємодії, що торкається як професійних так і особистих відносин. Комунікабельність на сьогоднішній день виступає однією із найважливіших особистих якостей в професіях, що передбачають активне спілкування із іншими людьми, такими як, наприклад, менеджер із продажу, менеджер із зв'язків з громадськістю, менеджер по персоналу та ін. [4, c. 69].

На мою думку одна із рис успішної взаємодії - це неупередженість щодо чужих поглядів. Згідно Тесвальду і Пуну (Tjosvold і Poon), неупередженість це психологічна концепція, згідно із якою люди розглядають погляди та знання інших людей, «при цьому розуміючи, що інші повинні бути вільні у вираженні їх поглядів, і що значення знань інших людей має бути визнане» [1, c. 116].

Хочу зауважити, що неупередженість може приймати різні форми. Існують аргументи, згідно із якими вчителі в школах повинні більше акцентувати увагу на неупередженому ставленні до науки, ніж на одному тільки релятивізмі, тому що релятивізм - не єдиний підхід, який прийнято використовувати в науковому співтоваристві.

На мою думку неупередженість, як правило, вважається важливим особистим атрибутом для ефективної участі людини в топ-менеджменті та інших робочих групах. комунікабельність менеджмент особистість

Визначення протиріч між поняттями «комунікабельність» та «комунікативність» в менеджменті

Вважаю, що процес дослідження комунікабельності і комунікативності менеджера в теоретичному плані та процес удосконалення на практиці ускладненні через наявність деяких протиріч:

між необхідністю поглибленого вивчення комунікативності і її «розчиненням» в теорії менеджменту, а також змішанням поняття «комунікативність» із поняттям «комунікабельність» на фоні отримуваної інформації;

між потребами сучасних організацій в комунікативних співробітниках та умовами формування фахівців (недоліки вузівської освіти, ставленням до людини як до ресурсу в комерційних фірмах, відсутністю можливостей матеріального стимулювання в державних організаціях, кризовими явища в економіці, непопулярністю самоменеджменту та ін.);

між необхідністю використання нових принципів, форм, методів, прийомів особистісного розвитку персоналу організації, його комунікативності, комунікабельності та технологічної неозброєності даними якостями керівників середньої ланки та вищого керівництва організації

З метою вирішення першого з виділених протиріч був проведений порівняльний аналіз визначень поняття комунікативності в психології та менеджменті [6, c. 478]. Він показав, що в психологічній інтерпретації комунікативності зроблено акцент на її приналежності до потребно-мотиваційної сфери особистості. Психологи характеризують комунікативність як здатність людини адекватно відображати особистісні та індивідуальні особливості навколишніх людей, ситуативну адаптованість та вільне володіння вербальними та невербальними засобами соціальної поведінки. В цілому, дослідники чітко окреслюють структуру комунікативності, представляючи її як поєднання особливого виду активності, емоційної реактивності, впевненості, вміння утримувати комунікативний об'єкт [3, c. 90].

В менеджменті комунікативність та комунікабельність визначається через її значущість для діяльності організації: як елемент «професійної придатності» або навіть ключової компетенції співробітників.

Але, як я відмітив за результатами дослідження, незважаючи на те, що в науково-дослідній літературі досить часто зустрічається думка про нетотожність даних понять, їх розгорнуте порівняння поки не було представлено. Для попередження змішування понять «комунікативність» і «комунікабельність» мною були відібрані критерії, за якими було здійснено їх порівняння (табл. 1). З табл. 1 видно, що сучасні організації потребують, перш за все, комунікативних співробітників. Тільки наявність комунікативності гарантує, що в будь-якому акті організаційної взаємодії той, хто говорить і той, хто, слухає будуть адекватно сприймати один одного

Таблиця 1. Тлумачення термінів «комунікабельність» та «комунікативність» [2, c. 34]

Як висновок, я хочу зазначити, що і психологи, і управлінці сходяться на думці про те, що співробітники ринково-орієнтованої організації повинні обов'язково володіти комуникативністю. Однак, зведення комунікативності до сукупності вмінь чи навиків (встановлювати та розвивати контакти з людьми та групами; робити свої дії зрозумілими для інших, зокрема в процесі усних та письмових повідомлень; готувати інформацію; врегулювати конфлікти; здійснювати зворотний зв'язок і т.п.), прийняте в менеджменті на сьогоднішній день, провокує роботодавців та фахівців по роботі із персоналом на підміну поняття «комунікативність» поняттям «комунікабельність» [5, c. 56].

Висновки

Виконуючи цю роботу мною були зроблені наступні висновки:

Комунікабельність (новолат. поєднуваний, з'єднаний) - здатність до спілкування, до установки зв'язків, контактів, товариськості; сумісності (здатність до спільної роботи) різнотипних систем передачі інформації. В психології спілкування комунікабельність визначається як вміння налагоджувати контакти, здатність до конструктивного та взаємозбагачуваного спілкування із іншими людьми.

Комунікабельність виступає однією із визначальних навичок для успішної соціальної взаємодії, що торкається як професійних так і особистих відносин. Комунікабельність на сьогоднішній день виступає однією із найважливіших особистих якостей в професіях, що передбачають активне спілкування із іншими людьми, такими як, наприклад, менеджер із продажу, менеджер із зв'язків з громадськістю, менеджер по персоналу та ін.

Процес дослідження комунікабельності і комунікативності менеджера в теоретичному плані та процес удосконалення на практиці ускладненні через наявність деяких протиріч: між необхідністю поглибленого вивчення комунікативності і її «розчиненням» в теорії менеджменту, а також змішанням поняття «комунікативність» із поняттям «комунікабельність» на фоні отримуваної інформації; між потребами сучасних організацій в комунікативних співробітниках та умовами формування фахівців; між необхідністю використання нових принципів, форм, методів, прийомів особистісного розвитку персоналу організації, його комунікативності, комунікабельності та технологічної неозброєності даними якостями керівників середньої ланки та вищого керівництва організації.

Використана література

1. Білецька К.В. Основи менеджменту : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. III-IV рівнів акредитації / К. В. Білецька ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Східноєвроп. нац. ун-т ім. Л. Українки. -- Луцьк : Східноєвроп. нац. ун-т ім. Л. Українки, 2013. -- 226 с.

2. Герасимчук А.А. Філософські основи менеджменту і бізнесу: Навч. посіб.: [Курс лекцій] / А.А. Герасимчук, З.І. Тимошенко, С.В. Шейко; Європ. ун-т. -- К., [2006]. -- 111 с.

3. Зоріна О.І. Основи маркетингу та менеджменту : навч. посіб. : [для студентів ВНЗ] / О.І. Зоріна, А.О. Дергоусова, О.В. Сиволовська; М-во освіти і науки України, Укр. держ. акад. залізн. трансп. -- Харків : УкрДАЗТ, 2014. -- 319 с.

4. Кожушко Л.Ф. Основи менеджменту і маркетингу : [навч. посіб. для студентів ВНЗ, які навчаються за напрямом підгот. ”Буд-во”] / Л. Ф. Кожушко, Т. О. Кузнецова, О. Ю. Судук; М-во освіти і науки України, Нац. ун-т вод. госп-ва та природокористування. -- Рівне : НУВГП, 2016. -- 291 с.

5. Козенков Д.Є. Основи менеджменту : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Д. Є. Козенков, А. С. Ковзель, К. А. Ковзель ; М-во освіти і науки України, Нац. металург. акад. України. -- Д. : Акцент ПП, 2014. -- 174 с.

6. Мазаракі А.А. Основи менеджменту: [базовий підруч. для студ. ВНЗ / А. А. Мазаракі та ін.]; за ред. А. А. Мазаракі. -- Харків : Фоліо, 2014. -- 845, [1] с.

Размещено на Allbest.ru