1. Інтернаціоналізація - це зближення національних економік шляхом посилення промислової співпраці та взаємозалежності міжнародного товарообігу, руху капіталів, робочої сили, взаємного впливу на економічні процеси в країнах та регіонах.

Інтернаціоналізація господарського життя зумовлена зростанням продуктивних сил, поглибленням міжнародного поділу праці і визначає ступінь участі країни в світовому господарстві. Вона проявляється в посиленні виробничої взаємозалежності, нарощуванні обсягів міжнародного товарообігу більш високими в порівнянні з ростом світового ВВП темпами; в значному збільшенні масштабів міжнародного переміщення факторів виробництва, взаємному впливі на такі найважливіші процеси національного економічного розвитку, як динаміка цін і заробітної плати, обсяги інвестування та т.д.

Історично процеси інтернаціоналізації господарського життя беруть свій початок у сфері обміну. Проте в другій половині XIX століття взаємодія національних економік переростає сферу обміну і починає все більше і більше охоплювати сферу виробництва.

Інтернаціоналізація виробництва - це формування безпосередніх, стійких виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Внаслідок цього виробничий процес в одній країні стає невід'ємною частиною виробництва, функціонуючого в міжнародному масштабі. Інтернаціоналізація виробництва відбувається на основі вивозу, насамперед підприємницького капіталу у формі прямих зарубіжних інвестицій, що веде до виникнення міжнародного виробництва.

Інтернаціоналізація капіталу - це переплетення й об'єднання національних капіталів. Вона проявляється, по-перше, в тому, що найбільші компанії країн-експортерів капіталу перетворюються з національних на транснаціональні, а по-друге, виникає багато корпорацій, в яких об'єднані інтереси капіталу різних країн.

Таким чином, розвиток інтернаціоналізації капіталу сприяє поглибленню інтернаціоналізації виробництва, веде до інтенсифікації господарських зв'язків між країнами. При цьому економічні відносини між країнами з чисто комерційної діяльності перетворилися на важливу і необхідну умову забезпечення національного відтворювального процесу.

Процес інтернаціоналізації господарського життя супроводжується лібералізацією зовнішньоекономічних зв'язків країн в рамках світової економіки.

2. Лібералізація зовнішньоекономічних зв'язків - це процес зменшення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Вона проявляється в ослабленні заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі, зниження митних зборів на шляху міжнародного руху товарів, поліпшенні інвестиційного клімату в багатьох країнах, пом'якшенні національної міграційної політики.

Виходячи з цього, лібералізація зовнішніх зв'язків підвищує ступінь відкритості національних економік для зовнішнього світу і допомагає внести на внутрішній ринок необхідну дозу конкуренції.

3. Починаючи з 50-х років XX століття у світовій економіці позначилася така тенденція її розвитку, як регіональна економічна інтеграція країн - процес господарського та політичного об'єднання країн в регіональну економічну систему на основі розвитку глибоких стійких взаємозв'язків і поділу праці між окремими національними господарствами, взаємодії їх економік на різних рівнях і в різних формах.

На мікрорівні цей процес йде через взаємодію окремих підприємств довколишніх країн на основі формування різноманітних економічних відносин між ними, в тому числі створення філій за кордоном.

На міждержавному рівні інтеграція відбувається на основі формування економічних об'єднань держав і узгодження національних політик. Бурхливий розвиток міжфірмових зв'язків породжує необхідність міждержавного регулювання, коли країни-учасниці добровільно передають союзу ряд політико-економічних функцій, відмовляючись від суверенітету в цих областях.

Таким чином, становлення і розвиток міжнародної економічної інтеграції починається з встановлення торгових відносин між окремими країнами і триває на рівні комплексного економічного співробітництва держав аж до повної інтернаціоналізації національних економік. У підсумку найчастіше створюються цілісні регіональні економічні комплекси з єдиною валютою, інфраструктурою, загальними економічними завданнями, фінансовими фондами, загальними наднаціональними або міждержавними органами. Слід зазначити, що процеси економічної інтеграції охопили всі без винятку країни світу і на сучасному етапі досягли глобальних масштабів.

Західноєвропейська модель, має чітку інституційну структуру на національному та міжнародному рівнях, єдиний ринок і валюту. Найбільш значущими інтеграційними об'єднаннями даної моделі є Європейський Союз (ЄС), який об'єднує 25 західноєвропейських країн.

В основі створення північноамериканської, або азіатсько-тихоокеанській моделі переважно лежить інтеграція ТНК без утворення відповідних інституційних структур. До даної моделі відносять Північно-Американську зону вільної торгівлі (НАФТА), куди входять Канада, США, Мексика; Загальний ринок країн Південного конусу (МЕРКОСУР), який об'єднує Аргентину, Бразилію, Парагвай, Уругвай; Асоціацію країн Південно-Східної Азії (АСЕАН) і ін.

4. Наступною тенденцією розвитку світової економіки є процес транснаціоналізації національних економік, рівень якого зростає в чому в результаті діяльності ТНК, інакше званих багатонаціональними корпораціями, міжнародними монополіями.

Транснаціоналізація капіталу і виробництва - це створення окремими національними компаніями та компаніями, що об'єднують капітал, представників господарських одиниць кількох країн за межами своїх країн.

У другій половині XX століття ТНК стають новою силою і головним двигуном інтернаціоналізації міжнародної сфери послуг (банківських, фінансових, страхових, рекламних, інформаційних та ін.). Швидкому зростанню діяльності ТНК сприяють швидка інтернаціоналізація та лібералізація господарського життя в більшості країн світу, радикальні зміни в засобах зв'язку та інформації.

5. Глобалізація - це процес накопичення структурних зрушень та поетапного формування органічно цілісного, взаємопов'язаного та взаємозалежного всесвітнього господарства, окремі ланки якого органічно поєднані фінансово-економічними, виробничо-технічними, інформаційними та іншими зв'язками, значно, глибшими, ніж на попередніх етапах. Основою процесу економічної глобалізації стають інтернаціоналізація виробничих зв'язків у високотехнологічних галузях на основі прямих іноземних інвестицій, формування глобальних по масштабу і безперервних по режиму роботи ринків; в першу чергу - фінансових.

Дж. Гарретт виокремлює три головних механізми глобалізації світової економіки:

Глобалізація проявляється в:

§ залученості в світогосподарські процеси практично всіх країн світу;

§ створенні та функціонуванні загальнопланетарного ринку товарів, послуг, капіталу, технологій, робочої сили;

§ створенні глобальної інфраструктури світогосподарських зв'язків;

§ освіті регіональних економічних блоків та налагодженні їх взаємодії;

§ зміцненні і делегування національними урядами все більшого числа економічних функцій міжнародним економічним організаціям;

§ універсалізації правил господарського життя і міжнародних економічних відносин;

§ загостренні міжнародної конкуренції до масштабів глобального суперництва та ін.

інтернаціоналізація глобалізація гарретт економіка

Висновок

Отже, сучасний світ стрімко йде до нової моделі розвитку.

По-перше, сучасна світова економіка характеризується підвищенням ролі науково-технічного прогресу, інформатизацією та комп'ютеризацією. Використання новітніх інформаційних технологій стало визначальним фактором розвитку міжнародної фінансової системи. Учасники фінансових ринків користуються глобальними базами даних, інтегрованими системами управління та здійснення платежів. Нині прийняття фінансових рішень базується на складному економіко-математичному моделюванні, статистичному аналізі, методах математико-статистичного прогнозування. Розширюються можливості застосування інформаційних технологій у різних секторах міжнародних фінансів, а саме в торгівлі фінансовими деривативами та цінними паперами, у фінансовому менеджменті та управлінні ризиками учасників ринків та ін. Вже можна говорити про існування «віртуальної економіки», оскільки зараз поширеними є Інтернет - магазини, платежі через комп'ютерні мережі тощо.

По-друге, загострюються проблеми оточуючого середовища. Останнім часом питання світової економіки стає все більш актуальним. Промислово розвинені країни, провідні транснаціональні компанії вже певний час намагаються розв'язувати екологічні проблеми, але до цього часу вони вирішувалися, в основному, за рахунок перенесення шкідливого виробництва у віддалені регіони світу. Сьогодні постає питання створення нових технологій виробництва, очищувальних споруд тощо, що, безсумнівно, є дорогим та тривалим процесом.

По-третє, міжнародна економіка зараз знаходиться під вагомим впливом геополітичних змін. Сьогоднішній політичний та економічний устрій світу характеризується домінуючою роллю США, процесом створення Європейського Союзу, посиленням ролі міжнародних організацій тощо.

Список використаної літератури

2. Зубець А . В. Світова економіка. Навчально-методичний комплекс для студентів економічних спеціальностей/ Зубець А . В., Гринкевич О. Н., Богатирьова Є. А. - Мінськ: МІУ, 2006. - 196 с.

3. Казаченко Л.Д. Світова економіка: навч. - практич. посібник/ Л.Д. Казаченко. - М:ЧітГУ, 2006. - 115 с.

4. Солонінко К.С. Світова економіка і міжнародні економічні відносини/ Солонінко К.С., Урманов Ф.Ш., Ярошенко С.А. - Житомир: ЖІТІ, 1997. - 234 с.

5. Філіпенко А.С. Світова економіка / Філіпенко А.С. - К.: Либідь, 2000. - 205 с.

Размещено на Allbest.ru