Північноамериканська зона вільної торгівлі

Для сьогоднішніх міжнародних економічних відносин характерні нові кількісні і якісні характеристики. Основні форми світогосподарських зв'язків, міжнародна торгівля, рух капіталів, міграція населення і трудових ресурсів, транснаціональна діяльність, нарешті, інтеграційні процеси у світі - досягли небачених раніше масштабів. Змінилися їхнє місце і роль у розвитку сучасного суспільства.

Прикметою часу стає різке збільшення динамічності і масштабів міграції населення, трудових ресурсів, що веде до міжнародного переміщення такого важливого фактора виробництва як праця. У цей процес залучені десятки мільйонів людей. Диверсифікувалися регіони постачальники ресурсів іммігрантів, їх якісний, кваліфікований склад. У свою чергу інтеграційний варіант розвитку полегшує пересування робочої сили, знімаючи офіційні границі і скасовуючи багато формальностей. Процеси інтеграції та глобалізації набули суспільного характеру.

Особливий інтерес до стратегічного регіоналізму виявляють Сполучені Штати Америки. Так, з 1 січня 1994 р. на території США, Канади і Мексики вступила в дію Угода про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА). Як показує історичний досвід, торгово-економічні відносини між трьома країнами були і залишаються основним фактором розвитку північноамериканського господарського комплексу.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі та виявлення впливу країн-учасниць на посилення інтеграційних процесів на території Північної Америки.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:

· розглянути фактори створення зони вільної торгівлі в Північній Америці;

· дослідити передумови інтеграції в рамках НАФТА;

· вивчити форми й особливості взаємодії країн у рамках НАФТА;

· розкрити перспективи розвитку НАФТА.

Об'єктом дослідження є особливості регіональної економічної інтеграції країн.

Предметом курсової роботи є економічні відносини, що виникають в процесі функціонування Північноамериканської зони вільної торгівлі.

Курсова робота складається із двох розділів, в яких послідовно досліджується поставлена проблема.

1. Основні засади функціонування НАФТА у північноамериканському регіоні

У другій половині двадцятого століття поступове зміцнення економік країн Європейського Союзу, Японії, Китаю, вплинуло на політику та економічне становище Сполучених Штатів, щодо регіональних інтеграційних співдружностей, з боку яких США почало відчувати конкуренцію. Саме із зростанням економічної потужності Європейського Союзу, стало одним із чинників розгортання процесів інтеграції у Північній Америці . Дивлячись на ці обставин США мала шукати найкращий спосіб підвищення економічного становища й підтримки щодо плану створення в 1994 році Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА).

Північноамериканська зона вільної торгівлі - НАФТА - почала свою діяльність 1 січня 1994 року, коли набрала чинності Угода між Канадою, США та Мексикою, підписана ще в 1992 році. Створення цієї організації відбувалося поступово. Створенню цієї угоди посприяли:угода у 1965 році між США та Канадою про торгівлю продукцією автомобільної промисловості та підписання у 1988 році американсько-канадської угоди про вільну торгівлю (набрала чинності з 1 січня 1989 року.), згідно з якою протягом десяти років між США і Канадою повинна була сформуватися зона вільної торгівлі. Оскільки існуючий на початок 1990-х років рівень канадсько-американської економічної інтеграції США та співробітництва їх із західноєвропейськими партнерами перестав задовольняти США, як результат, інтеграційні процеси в Північній Америці вийшли за межі двох держав і поширилися на латиноамериканській економічний простір, Мексику.

Ця угода трьох сторін, що була створена з 22 розділів та 2200 статей, передбачає поступове, протягом майже 20 років, усунення перешкод розвиткові торговельного обміну між північноамериканськими державами, метою угоди є безперешкодний рух капіталів на території всього континенту, де зараз мешкає близько 469 млн. осіб.

Створення зони вільно торгівлі в північноамериканському регіоні було обумовлено рядом чинників:

- по-перше, географічною близькістю країн-учасниць і елементами взаємодоповнювання структур національних економік;

- по-друге, тісними торговими зв'язками між ними і виробничою кооперацією, що розширяється;

- по-третє, мережею підконтрольних підприємств американських ТНК в Канаді та Мексиці і Канадських ТНК в США

- по-четверте, посиленням позицій ЄС, Японії і нових індустріальних країн на світовому ринку [5, c.53].

Рис. 1.1. Економічний взаємозв'язок країн-учасниць НАФТА [4].

Про масштаби економічного взаємозв'язку США, Канади і Мексики на основі взаємної торгівлі і руху капіталу можна судити за наступними даними. В США реалізовується близько 75-80% канадського експорту (20% ВВП Канади). Частка США в іноземних прямих інвестиціях в Канаді - понад 75% і Канади в США - 9%. В США прямує близько 70% мексиканського експорту, а звідти поступає 65% мексиканського імпорту. Частка США в загальному притоці прямих іноземних інвестицій до Мексики перевищує 60%. ВВП США в 14,5 раз перевершує ВВП Канади і в 19 разів - Мексики [4]. Дана взаємодія відображена на рис. 1.1.

Про цю угоду казали та передрікали, що вона буде найбільшим у світі єдиним торгівельно-економічним простором зі щорічним обсягом виробництва понад 6трл дол. США, для порівняння масштабу обсягу, ВВП США становить-15684,8млдр. дол., Канади - 1821,4 млрд. дол., Мексики - 1177,3 млрд.дол. Також проаналізувавши дані можна зробити висновок, що країни розвиваються з кожним роком і як наслідок, зростають макроекономічні показники, насамперед ВВП (додаток А.1,Б.1,В.1) [11; 12; 13].

Також угода має значну кількість договорів із соціально-трудових проблем, урегулювання розбіжностей у галузі субсидій, демпінгу, засобів економічного захисту, а також договори з "додаткових аспектів", що передбачають як можливість "мирного врегулювання" суперечок, так і застосування до країн-порушниць договорів-штрафів у розмірі 20 млн. дол. США на рік, або стягнення торговельних санкцій.

Найважливішим фактором створення угоди є зміцнення особливих уз дружби та співробітництва між націями; внеску в гармонійний розвиток та розширення світової торгівлі і забезпеченні зростання міжнародної співпраці; створенні розширеного та безпечного ринку товарів та послуг, що виробляються на територіях держав-членів; усуненні перешкод у торгівлі; встановленні чітких та взаємовигідних правил управління торгівлею; створенні нових робочих місць та покращенні умов життя і праці; стійкому розвитку [10].

В течії XX в. поступово розмивалися межі між США і Канадою шляхом відносно вільного руху товарів, капіталу, робочої сили. Якісна зміна економічних відносин між США і Канадою відбулася в 1988 р., коли на міждержавному рівні була укладена американо-канадська угода про вільну торгівлю. Воно передбачало взаємні зобов'язання двох країн ліквідовувати обмеження в торгівлі товарами і послугами (на транспорті, в телекомунікаціях, комп'ютерних, фінансових системах, в області туризму), відмінити обмеження на іноземну власність в кредитно-фінансовій системі Канади і канадських банків в США і ряд інших положень.

Взагалі, угода про створення НАФТА встановлює 5 основних принципів захисту іноземних інвесторів і їх інвестицій в зоні вільної торгівлі: недискримінаційний режим; зняття особливих вимог до інвестицій або інвесторів (ці вимоги звичайно відносяться до видів діяльності, здійснюваних по розпорядженню держави або схваленим їм, як умова установи або функціонування іноземних підприємств в конкретній країні); вільне переміщення фінансових коштів, що мають відношення до інвестицій; експропріація тільки відповідно до міжнародного права; право звертатися до міжнародного суду у разі порушення Угоди.

Інша особливість північноамериканського економічного угрупування полягає в тому, що її учасники знаходяться в різних стартових умовах. Якщо Канаді за останнє десятиріччя вдалося наблизитися по головних економічних макропоказниках (об'єму ВВП на душу населення, продуктивності праці) до США, то Мексика, довгі роки що знаходилася на положенні економічно відсталої держави з великою зовнішньою заборгованістю, поки що помітно відстає від цих країн по основних базових показниках [6, c.74].

Створення в 1994 р. НАФТА відображає новий підхід в теорії і практиці інтеграції. Вперше держава "третього світу" добровільно об'єдналася з двома високорозвинутими країнами. Різниця в розмірах ВВП на душу населення між Мексикою і США досягає 6,6 рази, а з Канадою - 4,1 рази. Такий істотний розрив в рівнях економічного розвитку країн-членів затруднює створення єдиного господарського комплексу.

Отже НАФТА - це угода, яка направлена на розширення за рахунок приєднання до неї нових учасників. Партнерство в НАФТА є відкритим для усіх країн, які бажають приєднатися і здатні взяти на себе відповідні обов'язки, включаючи питання праці та навколишнього середовища.

1.2 Головні завдання та цілі НАФТА та їх вплив на економіку країн Північної Америки

Дана Угода створила найбільшу в світі зону вільної торгівлі, з чисельністю 469млн. чоловік, і обсягами сукупного ВВП 18683,5 млн. дол. США.

На відміну від Європейського Союзу, де ініціатива про створення інтеграційного угрупування йшла зверху, тобто від вищих органів влади країн-учасниць, в Північній Америці інтеграція йшла знизу до гори, мається на увазі, що співпраця американських і канадській компаній отримало закріплення на міждержавному рівні (макрорівні).

Характеризуючи діяльність НАФТА у Сполучених Штатах, можна відмітити, що НАФТА надає пільги для різних товарів з регіону. Максимальні вигоди зарезервовані для тих товарів, які "походять" з регіону. "Походження" є терміном, який використовується для опису тих товарів, які відповідають вимогам статті 401 Договору. Стаття 401 Угоди встановлює, які товари є "похідними" і виключає товари з інших країн від отримання цих переваг шляхом простого проходження через Канаду, Мексику чи США. Таким чином, не всі товари, вироблені в Канаді, Мексиці і Сполучених Штатах мають право на одержання допомоги від НАФТА. [19]

Трейдери повинні ретельно досліджувати умови угоди, щоб визначити, чи мають право їхні товари на отримання пільг від НАФТА - вони не вважаються такими, що мають право на отримання пільг від НАФТА тільки тому, що були зроблені в країні-учасниці НАФТА.

Стаття 401 Угоди визначає "походження" чотирма способами:

- товари, повністю отримані або вироблені в регіоні НАФТА;

- товари, що відповідають правилу походження Додаток 401;

- товари, вироблені в регіоні НАФТА повністю від вихідного матеріалу;

- незібрані товари і товари, що складаються з частин, не зазначених у Додатку 401 правила походження, але містять 60 % регіонального значення з використанням методу операцій (50 відсотків з використанням методу чистих витрат). [19]

Ключові цілі та завдання НАФТА саме для США є такі:

* зниження бар'єрів в торгівлі;

* активізація співпраці для поліпшення умов праці в Північній Америці;

* створення розширеного та безпечного ринку товарів і послуг, вироблених в Північній Америці;

* встановлення чітких і взаємовигідних торговельних правил;

* допомога розвитку і розширенню світової торгівлі та забезпечення каталізатора для ширшого міжнародного співробітництва. [18]

Якщо характеризувати діяльність НАФТА та її вплив на підприємницьку діяльність США, то можна відмітити такі переваги:

* більший доступ до північноамериканського ринку;

* нові можливості експорту та інвестицій;

* скасування тарифів; Канадські тарифи та тарифи США були скасовані 1 січня 1998 року; для Мексики митні обмеження знялися у 2008 році на продукти Північноамериканського походження;

* створення сильних "правил походження" для продуктів з Північної Америки;

* ефективні процедури для вирішення торговельних суперечок;

* встановлення сумісних стандартів товарів між трьома країнами;

* спрощення транскордонного переміщення товарів і послуг. [16]

Заснування НАФТА мала значний вплив і на економіку Канади. Розглядаючи її розквіт можна прослідкувати, що з 1994 року НАФТА генерувала економічне зростання і підвищення рівня життя населення всіх трьох країн-членів. Тому, зміцнюючи правила і процедури, що регулюють торгівлю і інвестиції на всьому континенті, НАФТА виявилася міцною основою для побудови майбутнього процвітання Канади.

НАФТА мала виключно позитивний ефект на економіку Канади. Це відкрило нові можливості для експорту, НАФТА виступила в якості стимулу для створення конкурентоспроможного бізнесу на міжнародному рівні, і допомогла залучити значні іноземні інвестиції.

По будь-якими мірками НАФТА мала успіх, слугуючи основою для зростання тристоронніх і двосторонніх відносин в Північній Америці, і результати говорять самі за себе. Інтеграція допомагає максимізувати можливості і зробити економіку більш інноваційною та конкурентоспроможною. У 1993 році тристороння торгівля в північноамериканському регіоні становила 288 мільярдів доларів США. У 2014 році загальний обсяг торгівлі товарами перевищив тристоронню на 1,12 трильйона доларів США - збільшення в 3,9 рази. Станом на 2014 рік, розвиток економіки Північної Америки зріс більш ніж удвічі у порівнянні з 1994 роком. Сукупний валовий внутрішній продукт (ВВП) в Канаді, США та Мексиці перевищував 20,0 трлн доларів США в 2014 році порівняно з 8,0 трлн доларів США в 1993 році. [17]

Співпраця в рамках НАФТА створила Північну Америку, де канадські, американські і мексиканські компанії роблять більше, ніж вироблення і продаж речей один до одного. Наприклад, більше половини канадського експорту продукції обробної промисловості в США є проміжними експорту.

НАФТА сприяла розвитку інвестиційної діяльності Канади. Положення НАФТА забезпечує більшу визначеність і стабільність для прийняття інвестиційних рішень шляхом гарантування справедливого, прозорого і недискримінаційного ставлення інвесторів та їх інвестицій по всій зоні вільної торгівлі.

НАФТА сприяла підвищенню привабливості Канади для іноземних інвесторів, забезпечуючи більше можливостей для канадців інвестувати в економіку партнерів НАФТА. Інвестиції є одним з найважливіших елементів економічного зростання. У 2014 році запас інвестицій в Канаді з США був 361,4 млрд доларів США, в той час як Канада інвестувала 363,0 млрд доларів в наших партнерів по НАФТА.

Канада і США мають один з найбільших в світі інвестиційних відносин з двосторонньою інвестиційною акцією на загальну суму майже 711,3 млрд доларів США в 2014 році, за даними канадської статистики. [19]

Запас канадського прямих інвестицій в Мексиці різко зріс з того часу, як НАФТА вступила в силу, досягнувши 13,0 млрд доларів у 2014 році, в порівнянні з тільки 530 млн доларів у 1993 році. [1]

У Мексиканському законодавстві Стаття 1115 вказує, що без шкоди для прав і зобов'язань Сторін відповідно до глави XX, "Інституційні механізми і процедури для врегулювання суперечок", цей розділ встановлює механізм вирішення спорів щодо інвестицій, що забезпечує як рівне ставлення серед інвесторів сторони відповідно до принципу міжнародної взаємності та належної правової процедури перед неупередженим судом. [15]

Віддаючи належне важливому значенню НАФТА для розвитку регіональної співпраці, американські експерти відзначають, що угода приносить відносно скромні результати економікам США і Канади, оскільки між обома країнами і до угоди були порівняно невеликі обмеження в торгівлі і в області трансграничних інвестицій [2, c.113].

Проте вона принесе вигоди економіці Мексики. Однієї з головних цілей угоди, з позицій інтересів США, є забезпечення подальшого проведення економічних реформ в цій країні. Ці реформи, як очікується, створять більш передбачений, стабільний підприємницький клімат для американських і канадських експортерів і інвесторів. Мексика сподівається, що із створенням сприятливого клімату в області торгівлі і інвестицій можна чекати притоки капіталів і збільшення зайнятості. Крім цього Мексика зацікавлена в ослабленні протекціонізму США і розширенні експорту в США і Канаду, а також в отриманні доступу до нових технологій і природних ресурсів.

В цілому реалізація НАФТА, як вважають експерти, призведе до підвищення темпів зростання США і Канади максимум на 0,5 процентні пункти за умови одночасного виконання всіх його положень. Такий скромний ефект пояснюється, з одного боку, порівняно низькими бар'єрами в торгівлі і активній інвестиційній діяльності між США і Канадою ще до укладання угоди, що сприяло взаємному переміщенню товарів і послуг, а з іншою - відносно невеликим розміром економіки Мексики в порівнянні з американською і канадською. Для Мексики вигода, за найоптимістичнішим прогнозом, оцінюється в 11% зростання ВВП [1, c.285].

Завдяки завершенню формуванню Північноамериканської зони вільної торгівлі, зросла економічна взаємозалежність країн - партнерів. Домінуючі позиції в НАФТА займає США, про це повідомляють основні макроекономічні показники країн-учасниць (таблиця 1.1).

Таблиця 1.1

Головні макроекономічні показники країн-учасниць НАФТА в 2014 році [14]

Функціонування такого потужного об'єднання, як НАФТА, за умови збереження ним характеру відкритого економічного угрупування зберігає, і навіть обіцяє нові можливості, для розвитку торговельних відносин із третіми країнами. Щоправда зазначене суттєве зменшення митних обмежень усередині угрупування ставить експортерів із цих країн у заздалегідь невигідні умови.

Тому цілком виправдано, що Мексика в ході переговорів з приводу утворення зони вільної торгівлі добилася визнання різниці за рівнями розвитку мексиканської економіки порівняно з американською та канадською і, таким чином, отримала можливість протягом 15 років на пільгових умовах співпрацювати з партнерами по НАФТА. Отож, протягом зазначеного терміну Мексика буде користуватися пільгами в реформуванні своєї митної системи, а також володіти виключним правом розпоряджатися національними запасами нафти й газу, нафтопродуктами і продуктами нафтохімічної промисловості. Мексиці надано безмитний режим експорту до США і Канади легкових автомобілів власного виробництва, до того ж значно послаблено режим митного оподаткування мексиканського експорту сільськогосподарської продукції.

І все ж таки зазначимо, що посилення північноамериканської орієнтації не загрожує Мексиці самообмеженням зоною вільної торгівлі. Скоріше відбуватиметься розширення торговельних відносин з іншими країнами і регіонами. Мексиканським політикам імпонує відкритий характер Північноамериканської зони вільної торгівлі й вони за будь-якої нагоди підкреслюють це. До того ж зазначені преференції, якими Мексика буде користуватися протягом усього "випробувального періоду", забезпечать їй добрі перспективи адаптації до нових умов співробітництва з північноамериканськими партнерами. [9]

Підсумки перших п'яти років функціонування НАФТА були досить неоднозначними для учасників тристоронньої угоди. В цілому мало що змінилося в розстановці сил на континенті. США, як і раніше, посідають провідні позиції в усіх сферах міждержавних економічних відносин і залишаються центром ваги як для Мексики, так і для Канади.

2. Посилення інтеграційних процесів на північноамериканському континенті під впливом діяльності Асоціації Вільної Торгівлі

Зміна політичної і економічної ситуації в світі в кінці 80-х років, активізація інтеграційних процесів в Європі і Азіатсько-тихоокеанському регіоні, зростаюча конкуренція з боку Японії, соціально-політичні реформи в країнах Латинської Америки знову підняли питання про економічну взаємозалежність США, Канади і Мексики, про необхідність "повернення" американського бізнесу в Західну півкулю і зрештою про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі, яка, по словах колишнього президента США Б. Клінтона, "стане основою для просування до об'єднання всієї Латинської Америки - з населенням 700 млн. чоловік - в торгову одиницю, яка принесе процвітання всім народам, що проживають на американському континенті". Необхідно відзначити, що при підготовці договору Мексика, Канада і США розглядали значення, потенціал НАФТА з різних позицій. інтеграційний торгівля північноамериканський

Для США північноамериканська угода покликана забезпечити приріст не тільки економічної, але і геополітичної потужності Сполучених Штатів. Вона - складова частина стратегічної політики США, направленої на досягнення широкомасштабної мети: вільний рух американських товарів і послуг, вільний доступ для американських інвестицій, захист прав інтелектуальної власності, зростання конкурентоспроможності, використовування нових регіональних порівняльних переваг за рахунок об'єднання високих технологій і інвестицій США з дешевою робочою силою Мексики і дешевими багатими природними ресурсами обох країн-сусідів. Колишній помічник з економічних питань державного секретаря США Роберт Золік так охарактеризував важливість північноамериканської інтеграції: "НАФТА - добра стратегічна можливість забезпечити, усилити і розвивати континентальну базу в економічних і політичних відносинах, з тим, щоб укріплювати економічну потужність, лідерство і всесвітній вплив Америки. НАФТА буде ключовим компонентом в розробці і укладанню глобальних, регіональних і двосторонніх угод, що служать американським інтересам". Вже тоді в 1992p. йшлося про "один континент і одну економіку" [7].

Для Мексики НАФТА була необхідна для успішного виконання економічних реформ, модернізації економіки. У минулому Мексика була країною, залежною від експорту нафти, сьогодні вона є чистим експортером промислових товарів, що забезпечує стійке економічне зростання. В ході переговорів Мексика добивалася забезпечення надійного доступу на найбільший в світі ринок (з перспективою витіснення звідти "азіатських тигрів"), збільшення потоку інвестицій, включаючи повернення мексиканських капіталовкладень, а також зниження рівня захисту ринку США. Участь Канади в переговорах надавала для Мексики можливість відкриття нового експортного ринку і джерела інвестицій.

Крім того, створення зони вільної торгівлі може забезпечити більш надійний інвестиційний клімат в Мексиці, а значить, залучить капітали і з третіх країн.

Зацікавленість Канади в членстві в НАФТА пов'язана з можливістю не тільки збереження переваг CUSFTA, але і модифікації деяких її положень.

Канада сподівалася позбутися протекціоністських обмежень з боку США і тим самим підвищити конкурентоспроможність товарів своїх виробників на американських ринках, суттєво збільшити незначний раніше товарооборот із Мексикою, через США і Мексику вийти на ринки країн Латинської Америки, завдяки активізації зв'язків у межах об'єднання пожвавити економічну ситуацію в країні, підвищити темпи економічного зростання, збільшити зайнятість. [5, с. 319]

На новому "витку цивілізаційної еволюції", на етапі підписання НАФТА США, Канада і Мексика визнали необхідність зміцнення взаємної дружби і співпраці; сприяння гармонійному розвитку світової торгівлі; створення розширеного і надійного ринку для своїх товарів, послуг і капіталів; усунення перешкод в торгівлі; встановлення чітких і взаємовигідних правил ведення торгівлі з тим, щоб забезпечити стабільний розвиток економіки, сприяти інноваційним процесам, підвищити рівень життя населення [6; 7].

Північноамериканська зона вільної торгівлі має ряд характерних особливостей:

- це єдине інтеграційне угрупування, що охоплює цілий континент;

- країни-члени НАФТА суттєво відрізняються за рівнем економічного розвитку (США - супердержава, Канада - промислово розвинена країна, Мексика - велика країна, що розвивається);

- лише НАФТА має яскраво виражений центр - США: основні торговельні та інвестиційні потоки спрямовані переважно від США і до США; канадсько-мексиканські торгівельні та інвестиційні зв'язки залишаються відносно слабкими;

- НАФТА - це переважно економічний блок, який орієнтується на максимальну економічну відкритість та забезпечення високих та стійких темпів економічного зростання;

- для НАФТА характерна інтеграція "знизу": інтеграційні процеси тут розвивались переважно на корпоративному та галузевому рівнях за рахунок великомасштабного переливу капіталу північноамериканських ТНК;

- НАФТА не має наднаціональних органів, рішення яких є обов'язковими для країн-учасниць, та має мінімальну кількість міждержавних спеціалізованих організацій з консультативними та рекомендаційними функціями;

- країни-члени НАФТА є водночас атлантичними і тихоокеанськими, вони майже однаково віддалені від Західної Європи та Азійсько-Тихоокеанського регіону, що дає можливість рівномірно розвивати економічні відносини з двома іншими світовими економічними центрами;

- усі країни-учасниці НАФТА є федераціями, на які регіональна інтеграція чинить суперечливий вплив: з одного боку, в країнах-учасницях починають виділятись і усвідомлювати свої специфічні інтереси субрегіони (у Канаді - це Онтаріо, Квебек, частково Альберта та Нью-Брансуік), з іншого - вздовж спільних кордонів формується низка міжнародних економічних регіонів, які складаються, наприклад, з канадських провінцій та американських штатів.

Лібералізація торговельного режиму у зоні НАФТА здійснювалася в чотири етапи:

- на першому етапі (одразу при набранні угодою НАФТА чинності) США скасували 79% тарифів на канадський і 84% тарифів на мексиканський експорт (окрім нафти), Мексика відмінила 43% тарифних обмежень на американські і 41% тарифів на канадські товари;

- на другому етапі США і Канада ліквідували тарифи на 1200 видів товарів (включаючи продукцію автомобільної і текстильної промисловості),

Мексика зняла обмеження на 2500 товарів, що становили 20% експорту США і Канади;

- на третьому етапі, у 2004 р., були скасовані тарифні обмеження на мексиканський нафтовий експорт, у свою чергу, Мексика зобов'язалася зняти тарифи з 48% американського і канадського експорту;

- четвертий етап передбачав усунення тарифних обмежень на "особливо чутливі" сільськогосподарські товари (зерно, порошкове молоко, квасолю та ін.).

Протягом 15 років (1994-2008 рр.) була здійснена поступова ліквідація взаємних торгівельних обмежень. В основному Північноамериканська зона вільної торгівлі була сформована в 2003 р., а повне формування завершилось на початку 2009 р. [5, с. 319-320]

Спільні цілі НАФТА, які враховували також інтереси кожної з країн-учасниць, були визначені в ст. 102 Угоди про вільну торгівлю: скасування бар'єрів у торгівлі і сприяння вільному руху товарів і послуг між країнами;

встановлення справедливих умов конкуренції у рамках зони вільної торгівлі; значне збільшення можливостей для інвестицій у країнах-членах НАФТА; забезпечення необхідного і ефективного захисту прав інтелектуальної власності у кожній з країн-учасниць; ефективне виконання і використання даної угоди для врегулювання суперечок; встановлення рамок для майбутньої багатосторонньої регіональної співпраці з метою розширення і посилення переваги даної угоди.

Північноамериканська економічна інтеграція є також результатом входження світового господарства в якісно новий етап розвитку, на якому зовнішньоекономічні зв'язки втрачають свою допоміжну відносно політики роль і перетворюються на самостійний, навіть вирішальний фактор існування (точніше - виживання) світового співтовариства.

У такому просторі роль Північної Америки визначається тепер уже не силою впливу США на світогосподарські зв'язки, а силою спільних потенційних можливостей трьох по-своєму великих національних економік Північноамериканського континенту, об'єднаних в одну.

Інтеграційні процеси в НАФТА будуть іти по типу інтеграції в ЄС: створення загальних ринків товарів, капіталів, робочої сили, технологій США, Канади і Мексики, в остаточному підсумку - зрощування процесів відтворення держав-членів, формування єдиного господарського організму трьох країн.

Інтеграційні процеси в НАФТА в порівнянні з ЄС відрізняються за рахунок домінуючого положення в північноамериканському економічному регіоні США, слабкої взаємозалежності економік Канади і Мексики і пов'язаної з цими процесами асиметричність економічної взаємодії США, Канади, Мексики. Специфічність НАФТА визначається низкою характеристик, котрі певною мірою відрізняють її як від західноєвропейської, так і від інших моделей міжнародної економічної інтеграції.

2.2 Перспективи та наслідки Північноамериканської інтеграції для країн-учасниць НАФТА