Історичний досвід міждержавного співробітництва та партнерства другої адміністрації Барака Обами з державами Південно-Східної Азії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Історичний досвід міждержавного співробітництва та партнерства другої адміністрації барака Обами з державами Південно-Східної Азії

Південно-Східна Азія - східноазійський регіон світу, який займає одне з важливих місць у зовнішній політиці США. De facto, АСЕАН та США мають глибокі двосторонні відносини. Щодо торгово-інвестиційної області, то в АСЕАН вкладені американські інвестиції в розмірі 153 млрд. доларів США, що втричі перевищує їхні інвестиції в Китай та, майже, в десять разів більше в Індію¹. Дана сума показана навіть без врахування інвестицій у нафтогазову галузь, які можуть подвоїти розмір американських інвестицій в АСЕАН. Тому не дивно, чому адміністрація Б. Обами досить обережно і в той же час рішуче підходить щодо відносин з країнами Південно-Східної Азії (ПСА).

Твердження, що останнім часом все частіше йде мова про те, що Вашингтон вже далеко позаду провідних держав Азії, таких як Китай, Японія, Південна Корея, Індія та Австралія, в суперництві за торгове домінування в цій частині світу, особливих доказів не потребує. Проте це зовсім не означає, що США відійшли від ведення справ в регіоні.Метою статті є показати, які заходи здійснюються адміністрацією Б. Обами для полегшення ділових зв'язків з АСЕАН.

Завдання дослідження ґрунтуються на тому, щоб проаналізувати реалії відносин країн ПСА зі США й визначити перспективи подальшого співробітництва, а також прослідкувати всю складність балансування у відносинах з Китаєм і усвідомити тактику дій щодо цієї країни.

Об'єктом дослідження є політико-економічні відносини країн-членів АСЕАН та США. Предметом публікації є роль і місце даного співробітництва в сучасному світовому економічному й політичному просторі.

У загальному контексті розвиток міжнародних відносин в Азійсько-Тихоокеанському регіоні перебуває в центрі уваги зарубіжних² і вітчизняних дослідників ³. Проте безпосередньо проблема стратегічних інтересів політики США в Південно- Східній Азії все ж не стала спеціальним предметом вивчення для цих науковців.

Доволі цікаву спробу висвітлити низку важливих аспектів цієї проблеми здійснили Т.І. Суліць- ка, О Д. Богатуров, В.Є. Петровський, Ф. Фукуяма, М. Троцький⁴. Згаданими науковцями ця тема розкрита дотично і потребує подальшого поглибленого дослідження.

Варто констатувати, що будь-якому уряду США не була байдужа доля країн Південно-Східної Азії, особливо, якщо це якось могло поліпшити в цьому регіоні їхню гегемонію. Але політика другої адміністрації Б. Обами з країнами АСЕАН значно відрізнялася від його попередників, а саме 44-й президент досить виважено, раціонально підходить до відносин з цими країнами. І обрання Обами на другий термін президентства (6 листопада 2012 року) дозволив йому продовжувати цю виважену політику й надалі.

Спадщиною від першої адміністрації Б. Оба- ми є «зміна балансу» американських зобов'язань і ресурсів у відношенні АТР. ПСА та Асоціація держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) були важливою частиною цього співробітництва⁵. В останні кілька років адміністрація призначила першого посла США в АСЕАН, приєдналася до Договору про дружбу і співробітництво (TAC), взяла участь у першому Саміті країн Східної Азії. Також здійснюється зміцнення альянсів і партнерств з декількома країнами, включаючи Філіппіни, Індонезію і Сінгапур, проводяться заходи з реформування М'янми, представлено серію ділових та економічних ініціатив для надання допомоги ПСА.

Таким чином, ці зусилля відображають визнання серед американських політиків того, що ПСА займає центральне місце серед американських інтересів з цілого ряду причин. По-перше, ПСА є перетином стратегічно важливих морських шляхів і ядром для АСЕАН, який Гілларі Клінтон назвала «точкою опори» для Азії⁶. По-друге, крім того, з її 600 млн. жителів, ПСА є найбільшим місцем для американських інвестицій в Азії та четвертим за величиною закордонним ринком в світі.

Необхідно зупинитися на тому, що на початку другого президентського терміну Б. Обами, важливо розглянути кроки, які повинні бути прийняті для подальшого просування відносин США та АСЕАН протягом найближчих декількох років.

Вступивши на пост президента США, Барак Обама розпочав турне по країнам Південно-Східної Азії, в ході якого була зосереджена увага президента на питаннях, які стосувались стану американської економіки, політичної ситуації та ситуації в плані безпеки в Азії, а також демократії та прав людини. Ця поїздка засвідчує його намагання більш чітко визначити стратегію подальшої уваги на Азійсько-Тихоокеанський регіон.

Під час конференції в Бангкоку (Таїланд став першою країною у президентському турне) Голова Білого дому зазначив: «Азія є моєю першою після президентських виборів поїздкою і першою зупинкою в цій поїздці став Таїланд. Даний факт не є випадковістю. Як я вже говорив багато разів, Сполучені Штати є і залишаються тихоокеанською державою. Азійсько-Тихоокеанський регіон є найбільш розвинутим регіоном світу. У цій якості даний регіон має величезне значення в цьому столітті для нашої безпеки і добробуту, для створення нових робочих місць і можливостей для американського народу»¹.

Якщо ж детальніше щодо того, що зробила друга адміністрація для зміцнення відносин з Таїландом, то Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) та Агентство Таїланду з міжнародного співробітництва в цілях розвитку підписали в листопаді 2012 р. Меморандум про взаєморозуміння на спільному вирішенні потреб розвитку в третіх країнах регіону.

США є третім найбільшим двостороннім торговельним партнером Таїланду, після Японії та Китаю, з загальної двосторонньої торгівлі на суму більше $ 41 млрд. в 2012 р. США також є одним

з найбільших інвесторів в Таїланді, з майже $ 17 млрд. прямих іноземних інвестицій. Провідний тайський імпорт з США включає в себе обладнання, літаки, золото, оптику та медичні товари, сільськогосподарську продукцію. Тайський експорт в США включають в себе обладнання, каучук, підготовлене м'ясо, креветки, ювелірні вироби та інші сільськогосподарські продукти.

Ці дві країни також мають угоди, що засвідчують продаж сільськогосподарської продукції та інвестиційних гарантій. Наприклад, скликана Об'єднана рада у 2013 р. відповідно до Угоди про торгівлю та інвестиції в рамках просування двосторонньої торгівлі. У 2013 р. США і Таїланд підписали історичну угоду про науково-технічне співробітництво, яка затвердила надійний захист інтелектуальної власності, а також сприяючи розширенню спільних науково-дослідних програм, дала урядам співробітництво та інвестиції в приватний сектор і передачу технологій.

Також, США скоротили військові зобов'язання з Таїландом, після перевороту у травні 2014 р. і закликали повернутися до громадянського правління та демократії, щоб запобігти подальшому негативному впливу на відносини США і Таїланду⁷.

Другою країною у рамках першого турне після других президентських виборів для Б. Обами стала М'янма.

Поїздка президента Б. Обами до М'янми в листопаді 2012 р. показала постійну підтримку США в країні своїх політичних та економічних реформ.

У ході візиту президента, уряд М'янми склав 11 конкретних зобов'язань щодо зміцнення захисту прав людини, в тому числі положень, пов'язаних з релігійною свободою, політичними в'язнями, етнічного примирення і торгівлі людьми. Ці зобов'язання включають в себе формування комітету з розгляду політичних справ ув'язнених; проведення політичного діалогу з етнічними меншинами; задоволення гуманітарних потреб в області Ракхайн та інших районах, які постраждали від конфлікту; створення посади Верховного комісара ООН у справах з прав людини в М'янмі; дозвіл Міжнародному комітету Червоного Хреста відновити відвідування тюрем. У травні 2013 р. візит в США президента Тейн Сейн і його старших міністрів підтвердив свій намір дотримуватися цих зобов'язань, хоча станом на серпень 2014 р., багато з них залишаються чинними тільки частково⁸.

Слід зауважити, що у той час як країна домоглася помітного прогресу, проблеми залишаються, зокрема, у вирішенні напруженості і запобігання насильства по відношенню до етнічного населення рохінгья та інших груп населення, схильних до ризику в штаті Ракхайн. Крім того, більш значний прогрес повинен бути, щоб визначити чітку роль для військових, а саме перейти від угод про припинення вогню в політичному діалозі, а також поліпшити верховенство закону і підзвітності уряду. США як і раніше акцентують увагу м'янмського уряду на важливості популяризації цінностей толерантності, різноманітності та мирного співіснування, а також на тому, щоб м'янмські військові повністю припинили військові зв'язки з Північною Кореєю.

У серпні 2014 р. державний секретар Керрі взяв участь у зборах міністрів США-АСЕАН та інших регіональних форумів у М'янмі. Секретар Керрі зустрівся з президентом Тейн Сейн, спікером парламенту нижньої палати Шве Манна, і Головою Національної ліги за демократію Аун Сан Су Чжі. У кожному з таких зібрань, секретар підтвердив прихильність США підтримувати народ М'янми під час довгого шляху реформ, щоб допомогти країні повністю реалізувати свій потенціал як мирного, справедливого, процвітаючого і демократичного суспільства. Секретар Керрі висловив занепокоєння з приводу необхідності вирішення проблеми в галузі прав людини, які створюють серйозні проблеми для процесу реформ в М'янмі. М'янмське керівництво визнало роботу і підтвердило свою прихильність працювати зі США та міжнародним співтовариством, щоб продовжувати йти по шляху демократичних реформ⁹.

Адміністрація регулярно консультується з Конгресом США, а також американськими союзниками та іншими міжнародними суб'єктами щодо подальшого реформування в країні.

На знак визнання політичного та економічного прогресу реформ у М'янмі, США зробили конкретні кроки для прискорення широкої основи економічного зростання і підтримки процесу політичної реформи.

У листопаді 2012 р., адміністрація оприлюднила генеральну ліцензію щодо дозволу ввезення товарів м'янмського походження у США, за винятком деяких. У 2013 р. адміністрація видала генеральну ліцензію щодо дозволу громадянам США вести більшість операцій - у тому числі відкриття і ведення фінансової звітності та проведення низки інших фінансових послуг - з чотирма великими фінансовими інститутами М'янми:

Asia Green Development Bank, Ayeyarwady Bank, Myanmar Economic Bank, and Myanmar Investment and Commercial Bank².

Уряд США заохочує відповідальне інвестування в М'янмі, як частину загальної стратегії щодо підтримки розвитку та поліпшення умов життя для м'янмського народу.

Отже, американські компанії відіграють важливу роль у підтримці широкій основі сталого розвитку в М'янмі, і, таким чином, допомагають прогресу країни до більш відкритого, включно, і демократичного суспільства.

Третьою країною у рамках турне Б. Обами стала Камбоджа.

За останні кілька десятиліть XX ст., США і Камбоджа заснували, обірвалися, і відновили стосунки в результаті збройних конфліктів і зміни урядів в Камбоджі. Були встановлені певні дипломатичні відносини після вільно обраного Королівського уряду Камбоджі утвореного в 1993 р. Президент Б. Обама став першим діючим президентом, який відвідав країну в період саміту країн Східної Азії у листопаді 2012 р. США працюють з Камбоджею та надалі розвивають свої демократичні інститути і сприяють повазі прав людини. Ці дві країни також прагнуть збільшити товарообіг та вирішення проблем, від просування регіональної безпеки на розширення глобального здоров'я та розвитку. США також підтримують зусилля в Камбоджу, щоб знизити поширеність ВІЛ / СНІДу, поліпшити харчування для дітей, ліквідації торгівлі людьми і корупції, проблеми деградації навколишнього середовища, краще управляти природними ресурсами, сприяють економічному розвитку, притягненню до відповідальності осіб, винних у серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права, скоєних режимом червоних кхмерів 1975-1979 рр.

Камбоджа єдина в світі після десятиліть конфлікту, хоча серйозні проблеми залишаються. Держава в значній мірі залежить від іноземної допомоги, 30-40% бюджету центрального уряду залежить від донорської допомоги. Американська допомога вносить істотний внесок у розвиток країни. У 2014 р. американська зовнішня допомога для програм у галузі охорони здоров'я, освіти, державного управління, економічного зростання, і розмінування боєприпасів склала більше 74,5 млн. доларів¹.

Щодо взаємовідносин з іншими Південно- Східними країнами в рамках другої адміністрації Б. Обами, проводиться така ж активна політика щодо безпеки, миру, поширення демократичних засад в урядах цих держав, захист прав людини. До прикладу, Індонезія стала конкурентоспроможним у постачанні зброї як до США, так і до інших країн світу¹⁰.

Двосторонній товарообіг США з Індонезією перевищив $ 27 млрд. в 2013 р. Основу експорту США в Індонезію включає транспортування обладнання, в тому числі літаків, харчової та сільськогосподарської продукції, машин і устаткування, а також хімічних речовин. Boeing підписали угоду на $22,4 млрд. для 230 комерційних літаків, найбільшого комерційного продажу у своїй історії, з індонезійської Lion Air. Тим не менше, існують значні проблеми в їхніх двосторонніх економічних відносинах, наприклад, реалізація протекціоністських законів, обмежена інфраструктура та нерівномірне застосування правової структури¹¹.

Першорядні політичні цілі американської допомоги в Лаосі полягають у тому, щоб допомогти країні виконати свої цілі в галузі розвитку, вдосконалення управління та верховенства закону, і збільшити свій потенціал та повною мірою інтегруватися в АСЕАН і глобальну економіку.

Велика частина американської двосторонньої допомоги в Лаосі присвячена поліпшенню стану здоров'я і харчування дітей. США також допомагають поліпшити торговельну політику в Лаосі, сприяють збереженню сталого розвитку та збереженню біорізноманіття. Також працюють над зміцненням системи кримінального правосуддя та правоохоронних органів.

Лаос приєднався до Світової організації торгівлі (СОТ) в 2013 р. і Економічного співтовариства АСЕАН (AEC). Обидва ці процеси вимагають торгівлі та нормативно-правових реформ, які повинні зробити інвестиційний клімат більш привабливим для американських компаній. СОТ і AEC також зміцнюють повне виконання умов американсько- лаоської двосторонньої торговельної угоди 2005 р. США та Лаос мають двосторонню інвестиційну угоду та підписали угоду про цивільну авіацію¹².

Крім цього, є ряд речей, які наступна адміністрація може зробити, щоб підвищити економічні аспекти взаємодії. Перша ініціатива є збільшення урядом США інвестицій в бізнес стосовно інфраструктури АСЕАН, яка сприятиме іншим зацікавленим сторонам зробити те ж саме. Інфраструктура є основою Генерального плану сполучення АСЕАН, ініціатива в 2010 р., що підкреслює розвиток залізниць, аеропортів, електростанцій, та інформаційно-комунікаційних і технологічних систем по зміцненню регіональної інтеграції в Південно-Східній Азії⁸. Отже, ці фактори займають центральне місце в поліпшенні стійкості АСЕАН і ємності в якості регіонального актора, і США мають інтерес в заохоченні цього. Створення бізнес- форуму відзначене продуктивним кроком вперед, але ще багато чого можна зробити.

Наприклад, США повинні виділити фінансові кошти на Фонд розвитку інфраструктури АСЕАН, розпочатий в травні 2012 р., і заохочувати своїх союзників та партнерів зробити те ж саме⁹.

Друга ініціатива полягає в роботі разом з діловими колами США, щоб переконатися, що вони допомагають формувати позитивні ділові норми в країнах Південно-Східної Азії. Ніде це не так важливо, як в М'янмі, де необхідно запобігти подальшому розвитку насильства, пригноблення та корупції в країні.

Отже, друга адміністрація президента Б. Оба- ми докладає максимум зусиль для запровадження, збереження миру та демократії у країнах АСЕАН. Барак Обама намагається привернути прихильність даних країн, відвідуючи їхні саміти та проводячи особисті ділові зустрічі. В деякій мірі це можна назвати психологічним фактором налагодження відносин між урядовцями. Президент США не спілкується з главами цих держав в ультимативній формі. Він та Конгрес США радять як зробити краще, які реформи провести для поліпшення становища в тій чи іншій країні. І глави цих країн мають право їм довіряти, адже США є добрим прикладом для наслідування.

Однак, друга адміністрація повинна використовувати всю міць балансу в подальшому просуванні зв'язку США з Південно-Східною Азією і засвідчити регіону, що останні роки не були відхиленням, а є саме частиною стійкого, двопартійного зусилля у Вашингтоні для інвестування в те, що стане одним з найважливіших у відносинах для підтримки в найближчі десятиліття.

Дана тема представляє великий інтерес для дослідників, адже має безліч невирішених аспектів і спірних питань. Додаткового висвітлення потребує невизначеність США щодо сходження до шляху двосторонніх відносин чи підтримання багатосторонніх, мало уваги приділено ролі Австралії в торгових процесах Південно-Східної Азії, а також розміщенню там американської військової бази, що може викликати недовіру і напруженість в регіоні.

міжнародний політика сша азія

Размещено на Allbest.ru