Міжнародна діяльність соціал-демократичних партій України в 90-х рр. XX ст.
Дослідження міжнародної діяльності соціал-демократичних партій, які існували в Україні в 90-х рр. ХХ ст. Визначення їх ролі у вирішенні міжнародних проблем, захисті прав людини. Аналіз внеску вітчизняних соціал-демократів у зовнішню політику України.
| Рубрика | Международные отношения и мировая экономика |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.05.2017 |
| Размер файла | 31,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міжнародна діяльність соціал-демократичних партій України
в 90-х рр. XX ст.
Назарчук О.М.,
кандидат історичних наук,
доцент кафедри політичної історії,
Київський національний економічний університет ім.
Вадима Гетьмана (Україна, Київ)
Досліджено міжнародну діяльність соціал-демократичних партій, які існували в Україні в 90-х рр. ХХ ст. Визначено їх роль і місце у вирішенні міжнародних проблем, захисті прав людини в інших країнах. Аналізується внесок вітчизняних соціал-демократів у зовнішню політику України. З'ясовано перебіг подій щодо взаємовідносин українських соціал-демократів з міжнародними соціал--демократичними організаціями: Соціалістичним Інтернаціоналом, Партією Європейських Соціалістів, різноманітними фондами, а також соціалістичними та соціал--демократичними партіями інших країн. Встановлено, що міжнародна активність вітчизняних есдеків досить високо оцінювалася зарубіжними соціал-демократами. Але на кінець 1990-х років жодній з соціал-демократичних партій України не вдалося стати членом ні Соціалістичного Інтернаціоналу, ні Партії Європейських Соціалістів.
партія демократичний україна політика
Ключові слова: соціал-демократичні партії України, Соціалістичний Інтернаціонал, Партія європейських соціалістів, есдеки, міжнародна діяльність.
Соціал-демократія була і залишається загально-світовим рухом, діяльність якого обумовлена, в першу чергу, відстоюванням інтересів людей найманої праці. Його історія знає як періоди розквіту, так і майже повного занепаду. Значно модернізувавши свої погляди, частково їх лібералізувавши, особливо в економічній частині, після Другої світової війни есдеки добились помітних успіхів у різних країнах Європи. А наприкінці ХХ ст. вони були при владі вже у більшості державах Європейського Союзу. Соціал-демократи, разом з іншими лівоцентристами, утворивши Соціалістичний Інтернаціонал, Партію Європейських Соціалістів, стали впливовою політичною силою. До їх структур виявили бажання вступити соціал-демократичні партії з багатьох країн колишнього «соцтабору». Не були винятком й соціал-демократи України.
Станом на кінець 90-х рр. ХХ ст. в Україні існувало чотири соціал-демократичні партії: Соціал-демократична партія України (лідер Ю. Буздуган, утворена у 1992 р. шляхом злиття Об'єднаної соціал-демократичної партії України (утворена у 1990 р.) та Соціал-демократичної партії України (утворена у 1990 р.)), Соціал-демократична партія України (об'єднана) (лідер В. Онопенко, а після нього В. Медведчук, утворена у 1996 р. і фактично була правонаступницею СДПУ, яка існувала у 1990-92 рр.), Українська соціал-демократична партія (лідер
В. Онопенко, з'явилася на політичній арені у 1998 р. в результаті розколу в СДПУ(О)), партія «Соціал- демократичний союз» (лідер С. Пересунько, утворена в результаті другого розколу в СДПУ(О) у 1999 р.).
Міжнародна діяльність цих партій досі залишалася поза увагою істориків та політологів. А тому метою даного дослідження є спроба систематизації і вивчення міжнародної діяльності українських соціал-демократів у 1990-х рр.
Використовуючи метод історичного аналізу, досліджується міжнародна діяльність соціал-демократичних партій України, їх взаємовідносини з партіями інших країн, різними фондами та організаціями.
Існуючі наприкінці 1980-х рр. соціал-демократичні спілки, гуртки, клуби досить результативно працювали у форматі Соціал-демократичної Асоціації (СДА), не виходячи, при цьому, у своїй діяльності за межі колишнього СРСР. То був час переосмислення цінностей, пошуку нових ідей та рішень, що робилось разом з колегами з «братніх республік», часто у дискусіях, які заходили у глухий кут.
Відчутним позитивом різноманітних форумів ОДА для української соціал-демократії стало те, що саме там наші соціал-демократи знайшли одне одного, зуміли сконсолідуватися, виробити певну спільну тактику дій, яка привела до утворення СДПУ та ОСДПУ у 1990 р.
Утворення цих двох партій вивело міжнародну політику соціал-демократів на новий рівень. У своїх програмних документах, вони задекларували необхідність увійти до кола партій Соцінтерну, звернули увагу на міжнародні зносини України, виступили за рівноправність народів.
Проте, намагання встановити зв'язки з колегами за кордоном помітного результату до кінця 1990 р. не дали. Тому, обидві партії активізували контакти з організаціями ще існуючого тоді СРСР.
Першою помітною акцією як СДПУ, так і ОСДПУ на цьому шляху стала участь у створенні в Харкові 26-27 січня 1991 р. Демократичного конгресу партій соціал- демократичного, ліберально-демократичного, націонал- демократичного спрямування із республік СРСР [4, с. 24; 17, с. 61].
Зрештою час показав, що уся діяльність Демконгресу виявилась малоефективною, знівелювавшись переважно до дискусій між його членами.
Разом з цим, гостра політична ситуація в країні вимагала нової консолідації виключно соціал-демократичних сил, виведення їх діяльності на якісно новий рівень. Так, 9-10 лютого 1991 р. на зустрічі у Москві керівники соціал-демократичних партій Азербайджану, Казахстану, Російської Федерації, Молдови, Латвії, Литви, Естонії, Білорусі, Вірменії, ОСДПУ і СДПУ підписали Заяву про наміри, якою проголошувалося перетворення СДА в Асамблею соціал-демократичних партій суверенних республік (держав) [23, с. 1, 2]. Але ці наміри потерпіли фіаско - тісної і плідної співпраці в єдиній організації у майбутньому не вийшло.
Натомість почалася активізація налагодження стосунків з західними партіями. Одним з перших кроків у цьому напрямі стала зустріч членів СДПУ у березні 1991 р. з представниками Держдепартаменту, Республіканської та Демократичної партій США. На Житомирській конференції партії зазначалося, що американці зацікавилися програмою виходу з кризи, що її пропонують українські соціал-демократи [29, с. 1].
Найпомітнішим позасоюзним міжнародним заходом, учасниками якого були українські соціал-демократи, стала ІІ Конференція соціал-демократичних партій Центральної та Східної Європи, що відбулася наприкінці травня 1991 р. у столиці Словенії м. Любляні. СДПУ, разом з СДП Чехословаччини, Хорватії, Словакії, Російської Федерації, Албанії, Румунії та Косово, була прийнята до «Конфедерації соціал-демократичних партій Центральної та Східної Європи», яку заснували у липні 1990 р. у Будапешті СДП Латвії, Литви, Болгарії, Угорщини, Естонії та Словенії [22, с. 3; 31, с. 6]. Серед ряду документів, прийнятих конференцією, варто відмітити Декларацію про право націй на самовизначення, в якій висловлювалася підтримка боротьби за незалежність усіх народів, які її прагнуть [9, с. 6].
Не менш важливою була й наступна, третя конференція, яка пройшла у Будапешті 21-22 вересня 1991 р. Офіційне визнання України на міждержавному рівні почалося лише після референдуму по підтримці Акту проголошення незалежності у грудні 1991 р., оскільки керівництво іноземних держав, перед тим, як приймати якісь рішення, хотіло пересвідчитись, що народ України проголосує за цей документ. Натомість українським соціал-демократам вдалося добитися визнання незалежності своєї держави від соціал-демократичних партій країн Центральної та Східної Європи значно раніше - саме на третій конференції, яка прийняла резолюцію про Акт проголошення незалежності України [42, с. 6]. І це було досить знаково.
Досягненням ОСДПУ у 1991 р. у міжнародній діяльності стала активна робота по сприянню виконання Віденських угод НБСЄ. Партією була утворена правозахисна комісія, яка, як зазначалось у Декларації, продовжує традиції, започатковані Всеукраїнським товариством репресованих, Українським правозахисним комітетом «Гельсінки-90» і Московською групою сприяння виконанню Гельсінських угод [2, с. 3].
Соціал-демократи з СДПУ проявляли й інші ініціативи міжнародного характеру. Зокрема, на початку 1992 р. було утворено товариство «Європейський клуб», яке очолив один з керівників партії, одночасно голова центру гуманітарних досліджень «Епсілон» А. Коваль. Головним завданням цієї структури визначалось сприяння інтеграції України до Європи, формування проєвропейської громадської думки [10, с. 4].
Важливим проривом у зовнішньополітичній діяльності соціал-демократів стало набуття статусу постійного гостя у Соціалістичному Інтернаціоналі і їх залучення до реалізації різних програм цієї міжнародної організації [25, с. 1].
ОСДПУ підтримувала досить тісні зв'язки з міжнародним Рухом демократичних реформ (РДР), організацією, яка мала на меті розвивати курс на збереження корисних зв'язків між незалежними державами при повазі до їх суверенітету [38]. Також співпрацювала з Національним Демократичним Інститутом Міжнародних Відносин (США), котрий займався в Україні проведенням різноманітних конференцій, семінарів, сприяв підготовці партій до виборів та проведенню політичних кампаній [37].
За часів існування єдиної соціал-демократичної партії у 1993-1994 рр. есдеки мали можливість конструктивніше сформулювати свої основні принципи щодо державної зовнішньополітичної стратегії та свої ж першочергові завдання, не розмінюючись, при цьому, на внутрішні суперечки.
Продовжуючи проводити лінію колишніх СДПУ і ОСДПУ, єдина СДПУ особливо наголошувала на «непорушності і невід'ємності міжнародно визнаних прав людини» [8, с. 12]. А вже міжнародна політика тих соціал-демократів, що згодом сконсолідувались в СДПУ(О), розширилась і на благодійну діяльність. Зокрема, у 1995 р. під час чергового загострення кризи у Чечні партія долучилась до збору та відправки у цю бунтівну республіку гуманітарної допомоги [15, с. 1] і розкритикувала дії керівництва Росії у заяві установчо- об'єднавчого з'їзду.
Засудила «чеченську» політику Москви, висловивши, при цьому, обурення з приводу відсутності критики з боку демократичних політичних партій Росії, й СДПУ Ю.Буздугана, прийнявши відповідна заяву [14, с. 15].
З 13 по 18 вересня 1994 р. Ю. Буздуган, як в.о. Голови Ради СДПУ, нардеп, голова Комісії Верховної Ради, взяв участь у конференції, яку проводив фонд Ф. Еберта у Фрайбурзі, ознайомився з роботою Європарламенту у Страсбурзі [39]. Зав'язала міцні стосунки СДПУ Ю. Буздугана і з Партією праці Нідерландів та фондом імені А. Мозера, що при ній діє [1, с. 17].
Після проведення свого ІХ з'їзду есдеки на чолі з В. Онопенком розпочали активно запрошувати представників споріднених структур відвідати Україну, зав'язуючи при цьому досить цінні зв'язки. Характерним прикладом стала пропозиція від 5 червня 1995 р. Голові СДП Екваторіальної Гвінеї пану Марселіну Манге відвідати нашу державу, яка було позитивно прийнята і втілена у життя. Крім цього, варто відмітити важливий візит до Києва з 9 по 12 червня 1995 р. делегації Берлінського відділення СДПН.
Така політика есдеків додала їм ваги та авторитету у закордонних соціал-демократичних колах. Результати перебування в Києві німецьких колег СДПУ(О) були досить плідними. СДПУ(О) отримала обіцянку Р. Юнгманна (експерта СДПН по Україні та Росії) направити лист Голові СДПН Р. Шарпінгу з пропозицією підтримати намагання СДПУ(О) вступити у Соцінтерн. Також було досягнуто домовленостей про інформаційний обмін між партіями, публікацію матеріалів членів СДПУ(О) в соціал-демократичній пресі Німеччини та обмін делегаціями школярів [32].
Конструктивними були зустрічі і навесні 1995 р. керівників СДПУ(О) з послами Данії, Норвегії, Швеції і Фінляндії, тобто тих країн, де соціал-демократи займають провідні політичні позиції [20, с. 3].
Значної уваги есдеки надавали співпраці й з польськими колегами, зокрема з партією «Рух для Речі Посполитої». Її представники відвідали улітку 1995 р. Київ на запрошення Правління СДПУ(О) [52, с. 3].
9-11 червня 1995 р. у Празі відбулася нарада Комітету Центральної та Східної Європи Соціалістичного Інтернаціоналу (у 1994 р. СДПУ стала членом цього Комітету і почала видавати його бюлетень англійською і російською мовами [47, с. 418]), на якій обговорювалися проблеми збройного конфлікту на території колишньої Югославії, Чеченської кризи в Росії та питання економічних і соціальних трансформацій країн колишнього соціалістичного табору. Українських есдеків на цьому зібранні представляв Ю. Буздуган. Результатом роботи стало вироблення так званої «Празької декларації» Соцінтерну [36]. 4-5 листопада 1995 р. у Дрездені пройшла робоча зустріч Європейського Форуму за Демократію та Солідарність, структури, пов'язаної з Соцінтерном через фонд імені А. Мозера і згадуваний Комітет Центральної та Східної Європи. Українська делегація і цього разу була представлена соціал- демократами з СДПУ Ю. Буздугана [35]. Ці дві події вивели міжнародну політику СДПУ на досить високий рівень, спонукавши до ще активніших дій у майбутньому.
СДПУ(О) неодноразово декларувала свою прихильність інтеграції країн та партій Балто- Чорноморсько-Адріатичного регіону. Тому досить логічною стала її активна участь у створенні та діяльності Ліги партій країн Міжмор'я. Від України, крім СДПУ(О) у становленні цієї структури брали участь ДемПУ, УРП, ПЗУ, ЛПУ. Варто зазначити, що перший Конгрес Ліги відбувся саме з ініціативи української сторони влітку 1994 р. у Києві. Його учасниками були Конфедерація незалежної Польщі, УРП, СДПУ (Ю. Збітнєва, пізніше В. Онопенка), «Рух для Речі Посполитої» [50, с. 3].
З 1996 р. розпочалася досить активна співпраця між демократичними партіями Білорусі та СДПУ(О). Українські есдеки відгукнулись на прохання Білоруської соціал-демократичної партії «Народна громада» (БСДГ) від 24 березня 1996 р. підтримати білоруський народ у його прагненні не втратити незалежність і демократію [34].
В офіційній заяві СДПУ(О) та листах до керівників БСДГ, Білоруського Народного Фронту, Соціал- демократичної фракції в парламенті Білорусі «Союз праці» засуджувався авторитарний режим Президента О. Лукашенка, заявлялось про солідарність з демократичними силами сусідньої держави, декларувалось обурення з приводу мовчазної поведінки офіційного Києва [33]. Підтримуючи цей курс, СДПУ(О) наприкінці 1996 р. ініціювала створення Міжнародного комітету захисту демократії в Білорусі. Знайшла логічне продовження підтримка СДПУ(О) своїх білоруських колег й під час IV Конгресу Ліги партій країн Міжмор'я, проведеного 9-10 травня 1997 р. під Києвом у Пущі-Водиці одночасно з Установчим конгресом Балто-Чорноморської Асамблеї [5, с. 1; 46, с. 2]. Ліга виробила «Основні напрямки допомоги політичним партіям Білорусі - членам Ліги партій країн Міжмор'я» [5, с. 1; 28, с. 1].
Продемонструвала СДПУ(О) свою підтримку і солідарність білоруським соціал-демократам і наприкінці 1998 р., коли були арештовані лідер «Народної громади» М. Статкевич і Білоруського народного фронту Ю. Ходико. У відповідній заяві, підписаній новим лідером партії В. Медведчуком, засуджувався цей «прояв порушень прав людини» [13, с. 2].
Діяльність об'єднаних соціал-демократів в межах Ліги партій країн Міжмор'я, здобутий досвід та авторитет стали в нагоді для них у майбутньому. Так, поїздка Голови СДПУ(О) В. Онопенка влітку 1996 р. до Німеччини, зустрічі з Головою СДПН О. Лафонтеном та іншими лідерами соціал-демократичних партій Європи, широке представництво зарубіжних гостей на ХІ (позачерговому) з'їзді партії, в т.ч. і представника Соцінтерну, стало, як про це згадував сам В. Онопенко, проривом «певної інформаційної блокади» на Заході [27, с. 3].
Продовженням налагодження тісніших міжнародних зв'язків у 1997 р. для СДПУ(О) стали зустрічей керівництва партії. Зокрема з Генеральним секретарем Європейського Форуму за демократію і солідарність (ЄФДС) К. Фредриксоном, політичним радником Голови Соцінтерну, керівником фонду імені Ж. Жореса
А. Кевалем, коли вони перебували в Україні, а також під час ІІІ Конгресу Партії Європейських Соціалістів влітку 1997 р., на запрошення її Голови Р. Шарпінга, при підтримці Міжнародного центру імені У. Пальме, з керівником згаданого Центру Г Ласинанті, вкотре з Головою СДПН О. Лафонтеном та Генсеком ЄФДС К. Фредриксоном, а також з Головою СДПШ Й. Персоном і Генеральним секретарем Соціалістичного Інтернаціоналу Л. Айялою [30, с. 2].
Слід відзначити і встановлення у 1997 р. зв'язків з Вестмінстерським фондом за демократію (Англія) та активізацію стосунків з фондом Ф. Еберта. Саме за підтримки останнього вдалося організувати 21-27 серпня поїздку до Бонну та Брюсселю делегації Комітету сприяння європейській інтеграції України на чолі з його керівником В. Онопенком, з метою організації неурядової мережі розповсюдження інформації щодо процесів європейської інтеграції як в Україні, так і в країнах Європейського співтовариства.
На початку жовтня 1997 р. відбулася зустріч делегацій Білоруської СДП «Народна громада» на чолі з М. Статкевичем, Російської партії соціальної демократії (РПСД) - Голова О. Яковлєв з їх українськими колегами з СДПУ(О). Результатом стало підписання Договору про співробітництво між СДПУ(О) і РПСД та Спільної заяви соціал-демократичних партій України, Росії і Білорусі [6, с. 2; 45, с. 1].
У зв'язку з концентрацією зусиль на перемогу у виборах до Верховної Ради, а після здобуття цієї перемоги зі складним процесом оформлення партійного представництва у парламенті у вигляді фракції, зміною керівництва партії, пристосуванням до нових умов ведення політичної боротьби, 1998 р. для СДПУ(О) видався менш активним у зовнішніх зносинах, ніж попередній, проте більш-менш плідним. Мали місце поглиблення контактів з німецькими есдеками (на початку року, під час візиту в Україну, заступник голови фракції СДПН у Бундестазі, одночасно голова комісії Соцінтерну з питань безпеки, Г. Ферхгойєн, провів переговори з лідером об'єднаних есдеків; влітку 1998 р. відбулася зустріч керівників СДПУ(О) та БСДП «Народна громада» - В. Онопенка і М. Статкевича з координатором СДПН з питань зв'язків з країнами Східної Європи Г. Кетшау), соціал-демократами з Данії (візит яких на чолі з Генсеком партії С. Кристенсеном відбувся 29-30 січня в рамках програми обміну інформацією між недержавними організаціями України та інших країн, котрий здійснювався Міжнародним комітетом сприяння європейській інтеграції України, створеним за ініціативи СДПУ(О), фондом імені У. Пальме (в середині березня Київ відвідав його виконавчий директор Г Лассинанті).
До сить активним у міжнародній діяльно сті об'єднаних соціал-демократів став 1999 р. 5 травня СДПУ(О) підписала Протокол намірів про співробітництво з Партією демократичної лівої Словаччини [16, с. 3; 43, с. 4 Продовжилась співпраця СДПУ(О) й з німецькими колегами. У квітні відбулася зустріч керівника партійної фракції у Верховній Раді О. Зінченка з заступником голови фракції СДПН у Бундестазі Г. Ерлером. Було знайдено порозуміння з приводу кризової ситуації у Косово, окреслено подальші спільні плани, домовлено про взаємні консультації по підготовці наміченого на липень візиту в Україну канцлера Німеччини, лідера СДПН Г Шрьодера.
Чергове загострення югославської кризи у 1999 р. вимагало від партій оголошення своїх міркувань. Позиція СДПУ(О) по цій проблемі була оформлена XIV з'їздом партії. Об'єднані есдеки виступили на боці тих сил, які закликали до політичного вирішення проблеми Косово, надання широкої автономії цій провінції зі збереженням суверенітету і територіальної цілісності Союзної Республіки Югославії [12, с. 4].
Досягненням української дипломатії, яке стало можливим не без втручання СДПУ(О), було успішне вирішення проблеми у відносинах з Радою Європи. Тоді йшлося про можливість виключення України з цієї організації через невиконання нею ряду зобов'язань, взятих під час вступу. Зокрема, лідер СДПУ(О) В. Медведчук від імені партії звернувся до урядів країн - членів Ради Європи, і в першу чергу, до соціал-демократичних урядів - із закликом не допустити відлучення України від європейської політики, об'єктивно оцінити внутрішню політику керівництва держави, зіставивши її з реальними можливостями та умовами [19, с. 3].
17-18 липня 1996 р. партійна делегація СДПУ Ю. Буздугана взяла участь черговому засіданні Комітету по Центральній і Східній Європі, котрий проходив у Братиславі, а 9-11 вересня 1996 р. у ХХ Конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу,що відбувся у Нью-Йорку [11, с. 6; 21, с. 1]. За свідченням членів партії О. Грибакова та А. Фінько, саме завдяки активності СДПУ серед офіційних документів ХХ Конгресу з'явилася Відозва партій-репрезентантів країн Східної та Центральної Європи, у якій йдеться про необхідність пошуку нових підходів у розбудові відносин між Заходом та Сходом Європи і особливо підкреслюється, що без всебічного об'єднання Європи неможливе створення єдиного Світу [7, с. 4]. Особливістю відвідин Конгресу стало те, що у складі делегації СДПУ був Є. Марчук - майбутній кандидат у Президенти України. Цей його візит, а також поїздки, знову разом з членами СДПУ, на ІІІ Конгрес Партії Європейських Соціалістів у Мальме (Швеція) влітку 1997 р. [18, с. 4] (на якому була присутня делегація СДПУ(О), що наводить на думку про те, що дороги Є. Марчука і
В. Онопенка, як соціал-демократів, перетнулися саме там, заклавши підвалини їхньої співпраці на певний час у майбутньому), в листопаді того ж року на з'їзд Лейбористської партії, яка перемогла на виборах в Англії, дали підстави, як стверджує Ю. Буздуган, міжнародному секретареві партії О. Скоморощенко заявити: «Ну все, ми зробили з Марчука соціал-демократа, тепер подивимось, що з цього вийде» [24, с. 5].
Помітною подією у міжнародній політиці українських соціал-демократів стала поїздка делегації СДПУ до Мілана на IV Конгрес Партії Європейських Соціалістів, який проходив 1-2 березня 1999 р. під девізом «Нова Європа». Варто зазначити, що від України разом з есдеками у форумі брали участь і соціалісти на чолі з О. Морозом, які почали досить активно долучатись до справ соціал-демократів [51, с. 1, 2]. Частково такий крок СПУ можна пояснити виборами Президента 1999 р. і, відповідно, потребою формування іміджу О. Мороза, як політика європейського типу. У подальшому міжнародна діяльність СДПУ і СПУ відбувалась практично в дуеті. Наприклад, обидві партії разом брали участь у ХХІ Конгресі Соціалістичного Інтернаціоналу, який проходив 8-10 листопада 1999 р. в Парижі. Характерною особливістю з українського боку стало подання СПУ заявки на вступ до Соцінтерну [3, с. 8; 26, с. 2; 49, с. 1].
Щодо УСДП та СДС, то про їх якусь активну чи хоча б помітну міжнародну діяльність говорити не доводиться, оскільки у період, що досліджується, вона була практично відсутня. І пов'язано це було, скоріш за все, з тим, що обидві організації на кінець 1999 р. проіснували дуже незначний відрізок часу, протягом якого були зайняті передусім власною розбудовою і виборами Президента.
Проте все ж мали місце лише окремі спроби долучитись до міжнародної, в т.ч. й соціал-демократичної політики. На одному з засідань Правління УСДП (12 жовтня 1998 р.) Голові партії В. Онопенку було доручено створити міжпарламентську депутатську групу «Україна - Німеччина» та взяти участь у створенні депутатських груп «Україна - Норвегія» та «Україна - Польща» [40]. Також УСДП намагалась використати у своїй діяльності можливості парламентської групи «Об'єднана Європа» [41, с. 2].
Міжнародні ж потуги СДС були ще скромніші. Зокрема, делегати Установчого з'їзду Союзу, аналізуючи зовнішньополітичну ситуацію, визначили механізм узгодження дій з соціал-демократами інших країн у рамках Соцінтерну через організацію Східноєвропейського соціал-демократичного форуму і висловилися за підтримку відповідних заходів [48, с. 2]. Але реального результату у цьому напрямку все ж досягнуто не було. Чи не єдиним прикладом міжнародних контактів СДС можна лише назвати, хіба що зустріч С. Пересунька з послом США С. Пфайфером та іншими високо посадовими дипломатами в американській амбасаді [44, с. 7].
Таким чином, міжнародна діяльність українських соціал-демократичних партій в 90-х рр. ХХ ст., мала хоч не значний, але помітний вплив на зовнішню політику України, відстоювання її національних інтересів.
Особливістю всієї міжнародної політики СДПУ, СДПУ(О), СДС та УСДП, їх задекларованому бажанню вступити до Соціалістичного Інтернаціоналу, було фактичне тупцювання на місці. Встановлені контакти з іншими партіями протягом 1990-х рр. практично нічого не дали. Членство у Соцінтерні залишилось для українських соціал-демократів мрією. Крім того, у них з'явився досить сильний і досвідчений конкурент на цьому шляху - СПУ, яка з 1999 р. почала суттєво соціал-демократизовуватись і подала заяву про вступ до Соцінтерну на його ХХІ Конгресі.
Список використаних джерел
1. Бауман Ю. Партбудівництво: досвід голландських соціал- демократів // Громадянин. - 1995. - №6-7.
2. Віденська правозахисна комісія Об'єднаної соціал- демократичної партії України. Декларація // Голос громадянина. - 1991. - №64 (95) (листопад).
3. Вовк В. Цей гнучкий «третій шлях». Для європейських соціалістів «комунізм» є лайливим словом // Українське слово. - 1999. - Ч.46 (2994). - 18 листопада.
4. Гарань О. Багатопартійність на Україні: формування, проблеми, перспективи // Україна багатопартійна: Програмні документи нових партій / МП «Пам'ятки України»; Археографічна комісія АН УРСР; Ін-т історії України АН УРСР / Передм., упорядк. О. В. Гарань. - К.: МП «Пам'ятки України», Київська книжк. друк-я наук. книги, 1991. - С.5-28. - (Бібл-ка ж-лу «Пам'ятки України». Кн.9).
5. Грабовский С. Межморье - сердце Европы. Оно должно быть здоровым // Альтернатива. - 1997. - №18 (38). - 12-18 мая.
6. Грабовский С. Три дня «отца перестройки» в Киеве // Альтернатива. - 1997. - №39 (59). - 6-12 октября.
7. Грибаков О., Фінько А. Соціал-демократія в світі та в Україні // Єдність. - 1998. - №3 (30) (березень).
8. Декларація принципів Соціал-демократичної партії України // Статут та програмові документи Соціал-демократичної партії України: Прийнято IV з'їздом СДПУ 28 листопада 1992 р. в м. Києві, III з'їздом ОСДПУ 12 грудня 1992 р. в м. Києві. - К.: Фірма «Віпол», 1993.
9. Декларація соціал-демократичних партій Центральної та Східної Європи про право націй на самовизначення // Київський соціал-демократ. - 1991. - №1 (жовтень).
10. Дубовик О. Від «Європейського клубу» - до європейського співтовариства. - Хрещатик. - 1992. - №48 (155). - 12 березня.
11. Ерохин Е. Вторая молодость европейской социал- демократии // Финансовая Украина. - 1996. - №30 (140). - 30 июля.
12. Заява XIV з'їзду Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) від 15 травня 1999 року «Про ситуацію в Югославії» // Закон і бізнес. - 1999. - №21 (391). - 22 травня.
13. Заява Соціал-демократичної партії України (об'єднаної) // Альтернатива. - 1998. - №50 (121). - 14-20 грудня.
14. Заявление Социал-демократической партии Украины по поводу событий в Чечне // Громадянин. - 1994. - №5.
15. Казнин В. Блокирована поставка гуманитарной помощи в Чечню // Киевский вестник. - 1995. - №37 (4862). - 11 апреля.
16. Князєв А. Соціал-демократи України і Словаччини разом можуть зробити більше і краще... // Наша газета +. - 1999. - №4. - 15 травня.
17. Литвин В. Сучасні політичні блоки та об'єднання на Україні // Політика і час. - 1991. - №4 (1257).
18. Марчук Е. Не надо бояться слова «левій» // Киевские ведомости. - 1997. - №236 (1332). - 23 октября.
19. Медведчук В. Треба об'єктивно оцінити зусилля української влади // Наша газета +. - 1999. - №6. - 29 травня.
20. Міжнародні контакти СДПУ. З виступу голови СДПУ
В.Онопенка на засіданні Центральної Ради партії // Український соціал-демократ. - 1995. - №3 (вересень).
21. Наши в Социнтерне // Финансовая Украина. - 1996. - №38 (148). - 24 сентября.
22. Нова архітектура Європи очима Центрально та Східноєвропейської соціал-демократії // За незалежну демократичну Україну (додаток до газети «Голос громадянина». - 1991. - №33 (64)). - Спецвипуск №1.
23. Об Ассамблее социал-демократических партий суверенных республик (государств). Заявление о намерениях совещания представителей социал-демократических партий суверенных республик // Информационный бюллетень ОСДПУ: [Самвидав]. - К., 1991.
24. Олейник М., Дмитричева О. Юрий Буздуган: социал- демократа из Марчука сделали мы // Киевские ведомости. - 1998. - №17 (1406). - 23 января.
25. Олійник М. Справа Соцінтерну живе. Хоч не завжди перемагає // Україна молода. - 1992. - №76 (103). - 25 вересня.
26. О новых подходах к международной деятельности СПУ. Постановление Политсовета СПУ от 21 июля 2001 г. // Товарищ. - 2001. - №31 (461) (август).
27. Онопенко В. Мы не просто оппозиция, мы оппозиция конструктивная // Альтернатива. - 1996. - №19. - 25 декабря.
28. Основные направления помощи политическим партиям Беларуси - членам Лиги партий стран Межморья // Альтернатива. - 1997. - №19 (39). - 19-25 мая.
29. Павленко М. У пошуках виходу з кризи // Вечірній Київ. - 1991. - №63 (14178). - 2 квітня.
30. Партийная информация // Альтернатива. - 1997. - №26 (46). - 8-14 июля.
31. Повернення до Європи // Київський соціал-демократ. - 1991. - №1 (жовтень).
32. Поточний архів СДПУ(О). - 1995. - Марутовський Р Звіт про перебування в Києві делегації Берлінського відділення Соціал- демократичної партії Німеччини в складі Р. Юнгмана та Ю. Фогеля.
33. Поточний архів СДПУ(О). - 1996. - Заява Соціал- демократичної партії України [з приводу подій у Білорусі 24 березня 1996 р.]; Лист СДПУ до Голови БСДГ п. Статкевича М., Голови Білоруського Народного Фронту п. Позняка З., керівника Соціал- демократичної фракції «Союз праці» в парламенті Білорусі п. Сєчко Л. [з приводу подій у Білорусі 24 березня 1996 р.].
34. Поточний архів СДПУ(О). - 1996. - Социал-
демократическим, рабочим и социалистическим партиям Европы. 24.03.1996 г. [звернення БСДГ з приводу подій 24 березня 1996 р. у Білорусі].
35. Поточний архів СДПУ - 1995. - Бауман Ю. Інформаційна записка-звіт про участь в робочій зустрічі Європейського Форуму за Демократію та Солідарність (Дрезден, 4-5 листопада 1995 р.).
36. Поточний архів СДПУ. - 1995. - «Празька декларація» Соціалістичного Інтернаціоналу; Комітет Центральної та Східної Європи Соціалістичного Інтернаціоналу.
37. Поточний архів СДПУ - 1993. - [Запрошення В. Московці від С. В. Фарнсфорта (керівник програми в Україні Національного демократичного інституту міжнародних відносин) на міжнародну конференцію-семінар в Одесі від 23 лютого 1993 р.].
38. Поточний архів. - 1992. - [Запрошення на ІІ з'їзд РДР (26 грудня 1992 р. м. Москва) В. Московці від співголови РДР І. Смирнова.].
39. Поточний архів СДПУ. - 1994. - Інформаційний лист від 6.10.94 про роботу центрального представництва СДПУ за період з 17 вересня по 5 жовтня 1994 року.
40. Поточний архів УСДП. - 1998. - Засідання Правління УСДП. Протокол №1 від 12 жовтня 1998 р.
41. Поточний архів УСДП. - 1998. - Протокол №2 засідання Правління «Української соціал-демократичної партії» від 19 жовтня 1998 р.
42. Резолюція про Акт проголошення незалежності України // Київський соціал-демократ. - 1991. - №1 (жовтень).
43. СДПУ(О) підписала Протокол про співробітництво зі словацькими колегами // Закон і бізнес. - 1999. - №20 (390). - 15 травня.
44. СДС активізує міжнародні контакти // СДС-новини. - 1999. - №9 (вересень). - С.7.
45. Совместное заявление социал-демократических партий Украины, России и Беларуси // Альтернатива. - 1997. - № 39 (59). - 6-12 октября.
46. Соглашение о создании Балто-Черноморской Ассамблеи. Декларация о формировании зоны безопасности и стабильности в Балто-Черноморском регионе (Межморье) // Альтернатива. - 1997. - №19 (39). - 19-25 мая.
47. Соціал-демократична партія України. Довідка // Політичні партії України / Упоряд.: Г. Андрущак, Ю. Марченко, О. Телемко, Д. Чаргеішвілі. - К.: К.І.С., Лайт-прінт, 1999.
48. Союз - в опозиції. І за нове об'єднання // Голос України. - 1999. - №19 (2021). - 3 лютого.
49. Стрельников А. Социалистическая идея как новость // Товарищ. - 1999. - №47 (373) (ноябрь).
50. Шпакович В. На терені Міжмор'я // Український соціал- демократ. - 1995. - №3 (вересень).
51. Щербань Н. Соціалісти Європи в ХХІ столітті: головне - об'єднання зусиль заради добробуту своїх народів // Товариш. - 1999. - №11 (337) (березень).
52. Ячмік Л. Майбутнє Польщі і України ми бачимо у тісній співпраці // Український соціал-демократ. - 1995. - №1. - 26 липня.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сутність міжнародної технічної допомоги. Аналіз стратегічних напрямів діяльності донорів міжнародної технічної допомоги. Стратегія розвитку МТД як напряму міжнародних відносин. Зовнішньоекономічна діяльність: організація, управління, прогнозування.
реферат [27,9 K], добавлен 01.11.2008Місце України в міжнародній економіці, аналіз географічної і товарної структури експорту та імпорту товарів та послуг, інвестиційної діяльності. Співпраця України з міжнародними організаціями та розробка стратегії міжнародної економічної діяльності.
курсовая работа [227,0 K], добавлен 06.03.2010Функціонування ринку виробничих і фахових послуг в різних країнах. Класифікація та визначення понять в сфері зовнішньоекономічних послуг. Аналіз проблем, шляхів їх вирішення та перспектив міжнародної торгівлі України послугами за роки незалежності.
курсовая работа [105,1 K], добавлен 05.05.2011Малий бізнес у системі транснаціональних корпорацій. Класифікація фірм-суб’єктів міжнародної економічної діяльності. СОТ як головний суб’єкт міжнародної торговельної політики: основні принципи та функції. Проблеми зовнішньої заборгованості України.
курсовая работа [34,1 K], добавлен 23.08.2012Суть, поняття та класична теорія міжнародної торгівлі. Проблеми інтеграції України в систему міжнародних зв'язків. Аналіз організації й ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства ВАТ "Керамин", розробка заходів щодо її підвищення.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 27.12.2011Визначення основних проблем інтеграції України в світовий економічний простір. Успішний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків і зміна структури економіки як чинники економічної інтеграції. Теорії міжнародної торгівлі і їх значення в розвитку економіки.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 25.04.2011Специфічні риси міжнародної торгівлі, особливості механізмів її фінансування. Виграш від міжнародної торгівлі для вітчизняних міжнародних фірм. Державне регулювання міжнародної торгівлі. Експорт як стратегія одержання прибутків країною, основні перешкоди.
контрольная работа [38,9 K], добавлен 05.10.2012Економічна природа спеціалізації і кооперації та їх ефективність. Форми і напрямки розвитку міжнародної спеціалізації та кооперування виробництва, їх значення для економіки. Визначення проблемних аспектів міжнародної спеціалізації виробництва в Україні.
курсовая работа [765,2 K], добавлен 16.01.2013Інтеграція України до європейського політичного, економічного, правового простору з метою набуття членства в Європейському Союзі. Основні проблеми інтеграції України. Режим вільної торгівлі між Україною та ЄС, розбудова демократичних інституцій.
реферат [15,4 K], добавлен 04.06.2019Міжнародна організація як постійно діюче добровільне об'єднання держав, створене для вирішення проблем у різних сферах міжнародного співробітництва. Роль міжнародних економічних організацій у світі. Проблеми інтеграції України у світове співтовариство.
реферат [25,7 K], добавлен 28.05.2010Сутність, принципи й особливості міжнародної економічної діяльності в Україні. Суб'єкти міжнародної економічної діяльності України. Правові форми українських та іноземних підприємств. Харктеристика системи регулювання міжнародної діяльності.
реферат [12,7 K], добавлен 07.06.2006Головні чинники визначення зовнішньої політики. Новий зовнішньополітичний курс України. Традиції суспільної дискусії щодо міжнародної стратегії держави. Співробітництво в межах СНД. Перспективи зовнішньої політики України. Глобальна міжнародна політика.
контрольная работа [33,0 K], добавлен 18.10.2012Аналіз динаміки та чинників впливу на зміни валового внутрішнього продукту України. Дослідження структури зовнішньої торгівлі, експорту та імпорту промислової продукції промислових підприємств. Проблеми вітчизняних товаровиробників на зарубіжних ринках.
статья [358,3 K], добавлен 13.11.2017Теоретичні аспекти формування системи міжнародних економічних зв'язків України. Методологічні основи формування міжнародних економічних відноси в Україні. Інформатизація. Можливості розширення зовнішньоекономічної діяльності України.
курсовая работа [46,5 K], добавлен 21.03.2007Функції міжнародних організацій в світовій системі. Класифікація і економічна характеристика провідних міжнародних організацій і їх значення в процесі міжнародної глобалізації. Членство та перспективи та наслідки вступу України до міжнародних організацій.
дипломная работа [751,0 K], добавлен 14.09.2016Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014Міжнародний валютний фонд і його діяльність в Україні. Характеристика членів Групи Світового банку, їх цілі та системні проекти для України. Сучасний стан інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір. Банк міжнародних розрахунків.
дипломная работа [461,6 K], добавлен 29.10.2009Загальна характеристика міжнародних фінансових організацій. Діяльність Міжнародного банку реконструкції та розвитку. Основні правові норми становлення України як суб`єкта міжнародних відносин. Зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.
курсовая работа [42,5 K], добавлен 07.06.2011Історія виникнення, етапи розвитку та типізація міжнародних організацій. Головні передумови міжнародної економічної інтеграції. Особливості та проблеми інтегрування України в міжнародну економічну діяльність, її членство в міжнародних організаціях.
курсовая работа [118,2 K], добавлен 22.06.2010Теоретичні основи процесів міжнародної міграції капіталу. Аналіз процесів міжнародної міграції капіталу у світі. Сучасний стан, проблеми та перспективи інтегрування України в процеси міжнародної міграції капіталу. Основні напрямки оптимізації.
дипломная работа [380,7 K], добавлен 10.09.2007
