Принципи посилення антикорупційної спрямованості суб'єктів господарської діяльності з метою підвищення рівня мікро- і макроекономічної безпеки

Зважаючи на недостатню вирішеність окремих аспектів протидії корупції на мікроекономічному рівні, метою дослідження є визначення основних принципів формування системи попередження корупції задля забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарської діяльності.

антикорупційний законодавство швейцарія британія

Беручи до уваги вимоги сучасності, Швейцарія своєчасно прийняла низку нормативно-правових актів, що передбачають кримінальну відповідальність за підкуп іноземних посадових осіб, а також приватний комерційний підкуп, учинений суб'єктом господарювання і на території Швейцарії, і закордоном [1]. Прийнявши вказані положення, Швейцарія успішно попередила зіткнення різних правових систем, що у свій час відчули у судових справах із питань податків США та Німеччина.

Суди та органи влади Швейцарії намагаються застосовувати положення антикорупційного законодавства закордоном. Так, підлягає розгляду справи Сані Абача, останнього нігерійського диктатора, швейцарський суд ухвалив рішення конфіскувати грошові кошти з банківських рахунків за межами Швейцарії на загальну суму 350 млн. швейцарських франків [2]. Сані Абача, який помер у червні 1998 року, підозрювався у присвоєнні майже 2,2 мільярдів доларів

США з Нігерійського центрального банку в період із 1993 року до 1998. Інший визначний випадок став фактично судовим прецедентом у подібних справах. У листопаді 2011 року Федеральним прокурором було накладено штраф у розмірі 2,5 млн. швейцарських франків із компенсацією витрат позивача (36,4 млн. швейцарських франків) на Alstom Network Schweiz AG з метою вжиття достатніх та ефективних запобіжних заходів для запобігання хабарництву іноземних державних посадових осіб.

Федеральним прокурором розглядалися матеріали, що вказували на причетність Alstom до корупційних заходів на території більш ніж 15 країн світу. В результаті проведених слідчих дій було виявлено, що консультантами, які були найняті компанією Alstom, направлялися грошові кошти для забезпечення лояльності органів влади Латвії, Тунісу та Малайзії. Водночас окремої уваги заслуговує пункт рішення Федерального прокурора стосовно низького рівня самоорганізації підприємства щодо протидії корупції, а саме слабкого та недоукомлектованого підрозділу Комплаєнс, працівники якого є недостатньо підготовленими.

Серед світових спортивних асоціацій таких, як МОК, ФІФА простежується тенденція щодо посилення нормативного та функціонального забезпечення запобігання виявів корупції і серед безпосередньо посадових осіб організацій, і їхніх ділових партнерів.

Наприклад, ФІФА нещодавно доручило всесвітньо відомому професору Марку Піт, голові Комітету Незалежного Управління, привести всі внутрішні нормативні документи у відповідність до Закону США Про корупцію закордоном (U.S. Foreign Corrupt Practices Act або FCPA) [3]. Відповідно до положень FCPA, визначають два типи діянь, що кваліфікуються як незаконні: хабарництво на користь неамериканських посадових осіб; непрозорість операцій публічних компаній.

FCPA не обмежуються лише територією США. Під дію закону підпадають також фізичні та юридичні особи, що використовують Пошту США, суб'єкти банківської системи США та інші особи, що можуть бути причетні якимось чином до корупційних діянь.

Штрафи та санкції, відповідно до положень FCPA, налічуються мільярдами доларів США. Компанії, що переслідуються в будь-якому місці, стикаються зі зростаючим ризиком паралельного переслідування з боку Міністерства юстиції США (DOJ) або Комісією з цінних паперів і бірж США (SEC) в межах положень FCPA.

Нині Десятка FCPA штрафів охоплює вісім неамериканських компаній, зокрема:

1. Siemens (Німеччина): $800 млн. у 2008.

2. ЛИК . Рфддшигкещт (США)Ж ;579 млн.

3. BAE (Велика Британія): $400 млн. у 2010.

4. Total S. A. (Франція): $398 млн. у 2013.

5. Alcoa (США): $384 млн. у 2014.

6. Snamprogetti / ENI (Нідерланди/Італія): $365 млн. у 2010.

7. Technip S. A. (Франція): $338 млн. у 2010.

8. JGC Corporation (Японія): $218,8 млн. у 2011.

9. Daimler AG (Yіvtxxbyf)^ $185 vky e 2010/

10. Weatherford International (Швейцарія): $152,6 млн/ у 2013.

Проте переслідування FCPA торкається не лише юридичних осіб. П. Бхарара, прокурор США по Південному округу Нью-Йорка, заявляв, що вісім колишніх керівників і агентів Siemens, що працювали у Німеччині, Швейцарії, Аргентині та Ізраїлі, підозрюються у причетності до десятирічної корупційної схеми з метою укладення контракту з аргентинським урядом на суму понад [4] $ 1 млрд.

Так, у жовтні 2011 року було засуджено Д. Есквеназі на 15 років позбавлення волі (5 років за порушення FCPA та 10 років за відмивання грошових коштів). Колишній президент Terra Telecommunications Corp. санкціонував витрати на корупцію на суму понад $890 тис. на користь Гаїті Телеком. Нині це ледь не найсуворіший вирок за порушення FCPA-законодавства. Цей вирок демонструє прихильність Міністерства Юстиції США суворо карати за порушення FCPA.

Торгівельна палата США [5], найбільша бізнес лобіювальна установа в США, стверджує, що дії FCPA є неоднозначними й інколи перевищують необхідну межу.

Організація схиляється до реформування деяких аспектів Закону, зокрема: посилення функції Комплаєнс, обмеження відповідальності компанії-правонаступника після злиття або поглинання, за попередні дії компанії, яку він придбав; розширення можливостей корпоративної кримінальної відповідальності; обмеження відповідальності компанії за дії дочірніх структур та ін.

Закон Великобританії про хабарництво вимагає, щоб компанії фундаментально переглянули свої процедури з цього приводу. Закон передбачає кримінальну відповідальність за дії або бездіяльність, що не кваліфікуються як правопорушення Законом FCPA. Зокрема таких, як: приватний комерційний підкуп; будь-які платежі за спрощеною системою; нездатність запобігти корупційним діям «пов'язаних осіб», що діють на користь або від імені компанії.

Закон Великобританії про хабарництво є небезпечним для численних ТНК. Він наділяє Спеціально уповноважений орган (Serious Fraud Office - SFO) розслідувати діяльність компаній, що мають представництво на території Великої Британії, незалежно від того, чи вчинено злочин у межах її кордонів.

У березні 2011 року Міністерство юстиції Великобританії опублікувало «Керівництво» з шести критеріїв із метою роз'яснення важливості дотримання вимог, спрямованих на протидію корупції.

Нижче стисло наведені основні принципи цього документа:

• Компанії повинні, незважаючи на зосередженість щодо запобігання існуючих високих ризиків, аналізувати характер своїх взаємин із контрагентами та перевіряти прозорість будь-яких фінансових операцій.

• Генеральний директор, фінансовий директор, головний юрисконсульт та інші керівники мають своїм прикладом вказувати на нетерпимість до будь-яких ознак корупції.

• Компанії повинні періодично оцінювати ризики владного бізнесу, своїх бізнес-партнерів та місця їхньої діяльності.

• Компанія повинна здійснити належні процедури оцінки й управління ризиками, зокрема своїх агентів та постачальників послуг.

• Топ-менеджмент має регулярно комунікувати із співробітниками щодо неприпустимості будь-яких корупційних дії, забезпечувати відповідне навчання працівників, а також створити механізм інформування працівниками спеціально уповноважений підрозділ для оперативного реагування, так званий процес whistle-blowing.

• Гнучкість середовища має спонукати компанії до постійного моніторингу та перегляду існуючих процесів задля найефективнішої протидії корупції.

Висновки. Зважаючи на зазначене, під час формування ефективної системи протидії виявам корупції суб'єктам господарювання необхідно дотримуватись таких принципів:

1. Корпоративний кодекс поведінки має бути не простою формальністю, що дасть змогу заявити про залучення топ-менеджменту до вирішення цієї проблеми. Кодекс поведінки має бути впроваджений у межах усієї компанії, а також всіх її дочірніх структур. Він має бути покладений в основу політики керівництва щодо співробітників підприємства. Генеральний директор, фінансовий директор, головний юрисконсульт та інше керівництво повинні продемонструвати лідерство в цьому питанні.

2. Ризики можна оцінювати, але водночас слід вживати й відповідних заходів. Такі галузі, як ВПК, будівництво, енергетика є особливо чутливими. Також не варто забувати про географічні критерії: ринки, що розвиваються, вимагають залучення посередників і, отже, несуть підвищений ризик, вимагаючи вжиття відповідних заходів.

3. Рішення Швейцарського федерального прокурора щодо компанії Alstom вказує, що підрозділ Комплаєнс має бути особливою структурною одиницею з надзвичайними повноваженнями і відповідно підготовленими співробітниками. Керуючий цим підрозділом повинен бути максимально незалежним та підпорядковуватися безпосередньо наглядовій раді або раді директорів компанії. Дочірні структури можуть мати свої локальні підходи до забезпечення дотримання вимог законодавства, проте вони повинні ґрунтуватися на основних положення материнської компанії.

4. Внутрішні нормативні документи мають регулювати діяльність у таких чутливих галузях, як спрощення формальностей, гостинність, особисті подарунки, або будь-які благодійні пожертвування. Всі вони не можуть здійснюватися з метою впливу на процес ухвалення рішень. Компанії необхідно забезпечити процес декларування та прозорої звітності всіх подібних операцій.

5. Агенти, посередники, консультанти, представники, дистриб'ютори, підрядчики, постачальники, консорціуми, спільні підприємства мають бути ретельно відібрані та контролюватися. Будь-які чутливі ознаки діяльності, наприклад наявність країни з високим ризиком, високі винагороди, близькі відносини, сумнівна репутація, запит на оплату через офшорні рахунки, мають розцінюватися як тривожний сигнал та ініціювати процес додаткового внутрішнього розслідування.

6. Інформатори повинні повідомляти підозрюваних у корупції чи хабарництві їхніх безпосередніх керівників. Це однак тягне певні ризики, характерні для інформатора. Тому компанія має організувати для них різні канали контакту. Важливо, що система інформування повинна бути прозорою для інформаторів та забезпечувати заходи щодо їх захисту.

Література