Правові основи економічної дипломатії: виміри сучасних міжнародних транспортних правовідносин

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Правові основи економічної дипломатії: виміри сучасних міжнародних транспортних правовідносин

Каспрук О.С., Аспірантка кафедри міжнародного публічного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті аналізуються теоретичні та практичні аспекти міжнародно-правового співробітництва в рамках економічної дипломатії. Спеціальна увага приділена дослідженню правових основ міжнародної транспортної політики. Спираючись на опрацьований матеріал надаються пропозиції щодо удосконалення правової системи транспортних коридорів.

Ключові слова: правовий режим, транспортний коридор, міжнародно-правове регулювання МТК, міжнародні договори, економічна дипломатія.

В умовах поглиблення процесу глобалізації вплив транспорту на діючу систему міжнародних відносин набуває якісно нових рис та особливостей. Функціонування модернізованого світового ринкового господарства стає практично неможливим без інтегрованих транспортних комунікацій.

Економічна дипломатія, охоплюючи різні сфери міжнародно-правового середовища, впливає на інтенсивність та характер міжнародної взаємодії держав, примушуючи співпрацювати країни, які раніше не були партнерами. Процес глобалізації поетапно сприяє створенню ситуації, в якій практично стираються межі між зовнішньою і внутрішньою політикою країн.

Питання, пов'язані з міжнародним співробітництвом у сфері транспорту в умовах глобалізації виступають предметом праць таких вітчизняних і зарубіжних дослідників, як: В.І. Галахов, Е.А. Корольова, С.А. Юрченко, В.П. Лєбєдєв та інших.Основою підвищення ефективності співпраці між країнами в сфері транспортних перевезень являються кардинальні зміни у впровадженні новітніх технологій перевізного процесу, орієнтованих на високу якість транспортного обслуговування. Транспортні технології є ключовим фактором економічного зростання і наукового прогресу. Міжнародне співробітництво в конкретній області може отримати вигоду з ефективних систем, що дозволять вільно обмінюватись інформацією.

В розрізі бачення транспорту як системоутворюючого базису для забезпечення цілісності держави, постає нове завдання транспортно-комунікативних систем - виступати інструментом для гармонійного входження країни у світове співтовариство та відстоювання національних інтересів з позиції транспортної безпеки [1, с. 45].

В умовах глобалізації міжнародно-правові основи співробітництва в рамках економічної дипломатії не можливі без уніфікації національних законодавств, гармонізації транспортних систем країн, розвитку міжнародної транспортної інфраструктури, яка за допомогою універсальних технічних параметрів забезпечуватиме використання єдиної технології перевезень.

Світова транспортна система виступає «сполучною ланкою процесу глобалізації світової економіки, яка забезпечує розмивання національних кордонів і формування єдиного світового ринку» [2, с. 15]. Виходячи з цього, одним із першочергових завдань у сфері розвитку економічної дипломатії має стати поглиблення транскордонного співробітництва між країнами, що у свою чергу сприятиме налагодженню вигідних взаємовідносин на міжнародній арені.

У світі складається нова геополітична ситуація, яка визначається конструкцією трансконтинентальних транспортних комунікацій, які адекватні можливостям і потребам сучасної економіки. Дана ситуація має яскраве вираження у світлі зростаючого значення міжнародних транспортних коридорів (МТК), які забезпечують різний рівень зв'язків між країнами.

В цілому, сучасні перетворення свідчать про необхідність суттєвого розширення мережі транспортних коридорів, виходячи з того, що розвиток ефективно функціонуючих транспортно-комунікаційних систем виступає необхідним кроком до інтеграції країни у світовий ринок.

Так як процес глобалізації поступово призводить до визрівання проекту створення єдиної масштабної транспортної системи на базі інтеграції наднаціональних транспортних комунікацій, що відіграють ключове значення у забезпеченні міжнародних вантажообігів у напрямку Європа- Азія, Європа-Африка, Азія-США, де центрова позиція належить напрямку Європа-Азія, лакмусовим папірцем залучення національних систем до світової транспортної системи повинен виступати рівень розвитку транспортних перевезень в межах транспортних коридорів.

Отже, в сучасних умовах провідна роль в межах транспортної політики належить міжнародним транспортним коридорам. Відповідно до визначення групи експертів комітету із транспорту ЄЕК ООН: «Транспортний коридор - це частина національної або міжнародної транспортної системи, яка забезпечує значні міжнародні вантажні та пасажирські перевезення між окремими географічними районами, включає в себе рухомий склад та стаціонарні пристрої всіх видів транспорту, що працюють на даному напрямку, а також сукупність технологічних, організаційно-правових умов здійснення цих перевезень» [3, с. 3].

Лідери транспортної дипломатії, такі як Китай, США і ЄС, намагаються створити власні варіанти міжнародних мультимодальних транспортних коридорів. З однієї сторони, Китай розвиває якісно нову модель регіонального співробітництва «Новий Шовковий шлях». З іншої сторони, Європейські країни активно співпрацюють з країнами Євразії над розвитком та вдосконаленням транспортного коридору ТРАСЕКА. США працюють над реалізацією проекту транспортного коридору по території Афганістану.

Особливим напрямком розвитку економічної дипломатії виступають інтеграційні процеси на євразійському просторі. На сьогодні Азіатсько- Тихоокеанський регіон займає одне з провідних місць за рівнем реалізації інтеграційних проектів, в якому якісно новий регіоналізм окреслюється в покрокову інтеграцію країн-учасників у світові економічні зв'язки.

Значне зростання ролі Китаю у світогосподарських зв'язках є однією з важливих глобальних трансформацій у світовій економічній дипломатії та системі міжнародних економічних відносин загалом. Китайський економічний проект «Новий Шовковий шлях» є конкурентом Євразійського економічного проекту та виступає одним із варіантів співробітництва на базі створення єдиної мережі автомагістралей та залізничних доріг, для забезпечення взаємної торгівлі та транзиту зовнішньоторговельних вантажів із Азіатсько-Тихоокеанського регіону в Європу.

Важливим моментом співробітництва в рамках проекту «Новий Шовковий шлях» є створення сприятливих передумов для поглиблення міжнародної кооперації та співробітництва у вирішенні глобальних проблем, які постають перед світовою спільнотою.

Концепція «Нового Шовкового шляху» включає в себе наступні пункти: політичні зв'язки, з'єднання доріг, вільна торгівля, грошовий обіг і спільні прагнення народів. Відповідно до даної Концепції країни повинні посилювати співробітництво в таких областях, як обмін інформацією, взаємне визнання правил і взаємна допомога в контролюючих органах, а також вживати заходи для усунення інвестиційних бар'єрів.

Розвиток дипломатії в рамках проекту «Новий Шовковий шлях» для країн, які знаходяться в регіоні Шовкового шляху, як і для України матиме неабиякі перспективи. Реалізація даного проекту дозволить створити необхідні умови для перетворення регіону в зону стабільності, міжнародної безпеки та співробітництва на умовах рівноправного партнерства.

В успіху «Нового Шовкового шляху» сьогодні зацікавлено багато країн, вони ж будуть зацікавленими в його сталому надійному функціонуванні. Україна має стати необхідним елементом розгалуженої мережевої структури, важливим її ланцюгом, оскільки володіє досить високим транзитним потенціалом, відповідно, у неї є всі можливості для інтенсивного розвитку мережі МТК.

Разом з тим, до однієї з головних проблем відносять відсутність конвенційної основи сучасних євразійських транспортних коридорів. Дані маршрути не мають міжнародно-правового статусу міжнародних транспортних коридорів, а є транспортними коридорами міжнародного значення, що породжує суттєву необхідність у прийнятті рамкової конвенції та розробці міжнародних угод, які б конституювали МТК. Досить важливим завданням сучасної економічної дипломатії є створення досконалої системи міжнародно-правового регулювання транспортних коридорів.

В сучасних умовах передове місце займають мультимодальні перевезення, при яких здійснюється послідовне перевезення вантажів двома і більше видами транспорту в одній і тій же вантажній одиниці чи вантажному автотранспортному засобі в рамках комплексного автотранспортного ланцюга. На перетині основних мультимодальних коридорів поступово формуються комунікаційні вузли, які забезпечують високу якість обслуговування і різноманітність послуг, що надаються.

Створення та функціонування системи міжнародних транспортних коридорів регулюється великою кількістю конвенцій, нормативно-правових актів та технічних документів. Однак, в силу певних обставин, одні з них не вступили в силу, а інші носять лише рекомендаційний характер. Жодна спроба міжнародної спільноти створити єдиний універсальний закон, який би регулював міжнародні мультимодальні перевезення не закінчився успіхом [4].

Існуючі міжнародні конвенції, регулюють мультимодальні перевезення тільки одним видом транспорту. Перерахуємо деякі з вищезгаданих конвенцій: міжнародний транспортний дипломатія

Варшавська конвенція 1929 р. для уніфікації деяких правил щодо міжнародних повітряних перевезень;

Правила Г аага-Вісбі - ряд міжнародних правил для перевезень товарів морським шляхом;

Токійські правила (на конференції в Токіо в 1969 р. був прийнятий проект Конвенції про змішані перевезеннях вантажів) - вперше отримала офіційне визнання концепція оператора перевезення вантажу в прямому змішаному сполученні;

Бернська міжнародна конвенція про залізничні перевезення 1890 року;

Бернська конвенція про міжнародні залізничні перевезення 1980 року (КОТІФ);

Роттердамські правила - перевізник несе відповідальність за пошкодження, втрату, затримку вантажу тільки за морський період перевезення.

Майже всі з вищеперечислених конвенцій виникли на початку минулого століття та історично регулюють лише один вид перевезень. Міжнародна конвенція, яка б передбачала відповідальність при договорі перевезення, враховуючи більше двох видів транспорту, досі відсутня.

Загалом організація мультимодальних перевезень займає одне з провідних місць в сучасній європейській транспортній політиці. В останні роки майже дві третини міжнародних мультимодальних перевезень здійснювались за принципом «від дверей до дверей» [5].

Для України питання розвитку мультимодаль- них перевезень є досить актуальним, оскільки пов'язане з розвитком міжнародних транспортних коридорів та підвищенням сумісності транспортних систем. При організації такого виду перевезень потрібно керуватися законодавством, що регулює відносини, пов'язані з перевезенням вантажів і пасажирів у прямому змішаному сполученні, а також міжнародними угодами та конвенціями за видами транспорту.

Ослаблення бар'єрних функцій політичних кордонів дозволило розробити концепцію формування транспортних коридорів на значущих напрямах рушення потоків пасажирів і вантажів, які сприяють формуванню інтегрованого економічного простору. Суттєві зміни в транспортному законодавстві більшості країн у бік лібералізації призводять до створення і подальшого розвитку глобальних міждержавних транспортних систем, що у свою чергу дозволяє реалізовувати наднаціональні логістичні стратегії з урахуванням всіх особливостей світових ринків.

З метою розв'язання міжнародних проблем у сфері торгівлі та транспортування, пов'язаних з наявністю митних бар'єрів та з труднощами у процесі лібералізації національних законодавств, почали активно розроблятися міжнародні транспортні проекти, спрямовані на ефективне функціонування транспортних систем. Для прикладу, інтеграційні процеси в Європі стали поштовхом для розробки наднаціональної транспортної політики, завдання якої зводиться до формування вдосконаленої транспортної системи, яка б надавала варіативну можливість вибору транспортної мережі з уніфікованими характеристиками.

Таким чином, поглиблення міжнародної кооперації та міжнародного поділу праці сприяє зростанню транснаціональних перевезень пасажирів та вантажів, що у свою чергу спонукає до створення єдиної транспортної системи, яка б містила в собі найоптимальніші маршрути. Першочерговою проблемою є визначення правового режиму транспортних коридорів, а також створення належної транспортної інфраструктури.

Розташовуючись на перетині важливих міжнародних маршрутів, Україна володіє розгалуженою мережею транспортних шляхів, що створює сприятливі умови для розвитку існуючих та включення до складу нових міжнародних транспортних коридорів. Виходячи з цього, одним із важливих стратегічних завдань є створення підґрунтя для розвитку нових трансконтинентальних напрямів.

Україна з 1996 року приймає активну участі у сформованій з ініціативи Євросоюзу програмі

TRACECA, спрямованій на розвиток транспортного коридору із Західної Європи через Чорне море, Кавказ, Каспійське море в Центральну Азію. Даний проект був сформований як один з компонентів міждержавної програми TACIS.

Проект TRACECA здійснює позитивний вплив на міжрегіональну інтеграцію, так як його стратегія розвитку, крім удосконалення інституційної системи транспортного коридору, передбачає поступове створення стійкого ланцюга мультимодальних перевезень, а саме забезпечення постійного руху товарів і вантажів з використанням різних видів транспорту та з поетапною інтеграцією TRACECA в Транс'європейські транспортні мережі (TENs).

Необхідного правового регулювання потребує використання й іншого транзитного потенціалу України, що викликано потребою удосконалення співпраці у формуванні правової бази, яка регламентує транспортні перевезення між країнами.

Враховуючі вищенаведені факти, національним завданням виступає подолання ряду проблем, що стримують розвиток національної мережі МТК та подальше поглиблення інтеграції України до світової транспортної системи. Ефективна реалізація транзитного потенціалу України дозволить не тільки отримати економічний ефект від участі в міжнародній транспортній системі, а також створить нові інструменти впливу на глобальні процеси.

Участь України у формуванні нових транспортних коридорів дозволить підвищити конкурентоспроможність національних автотранспортних підприємств та розширити ринки збуту вітчизняної продукції.

Робимо висновок, що в сучасних умовах транспортні коридори слід розглядати не лише через призму інтеграції України у міжнародну транспортну систему, а як один із основних елементів світової логістичної системи, складовими якої служать мультимодальні транспортні мережі, що працюють за єдиними нормами і стандартами.

Для закріплення статусу транзитної держави та визнання на міжнародній арені необхідно проводити подальшу модернізацію МТК та розвиток тран- спортно-логістичної інфраструктури. Перспективи використання національних ділянок МТК багато в чому залежать від створення сприятливих правових умов функціонування національних транспортних підприємств та комплексного розвитку національної транспортної системи.

Під впливом глобалізації відбуваються трансформації у міжнародній системі, спричинені як послабленням фундаментальних інститутів міжнародно-правового регулювання, які виявляють недостатню ефективність у протидії сучасним загрозам, так і збільшенням рівня відкритості міжнародної системи, що підносить країнам нові виклики та можливості.

Європейські країни приділяють значну увагу питанням безпеки міжнародних транспортних перевезень, для подолання внутрішніх та зовнішніх загроз, серед яких виділяють наступні:

загибель людей внаслідок дорожньо-транспортних пригод;

диверсійні (терористичні) акції під час перевезень;

незаконне втручання у функціонування транспортних коридорів, що проявляється у нанесенні шкоди безперебійному руху по визначеним маршрутам;

різного роду злочини на транспортних об'єктах;

недоліки нормативно-правового регулювання функціонування транспортних коридорів.

Потреба формування міжнародних транспортних шляхів зумовлена зростанням перевезень пасажирів та вантажів між країнами. В межах транспортних коридорів, на підставі розроблених та затверджених міжнародних правових актів і угод, оптимізується процедура транспортних перевезень.

Як зазначалось, до основних причин розвитку вже існуючих та формування нових транспортних коридорів відносять:

спрощення системи правового регулювання перевезень;

вдосконалення процесу транспортування;

поліпшення транспортної доступності між віддаленими країнами.

Міжнародні перевезення пасажирів та вантажів здійснюються відповідно до умов, встановлених міжнародними угодами, укладеними відповідними державами. Уніфіковані матеріально-правові норми таких конвенцій визначають умови відповідальності сторін, порядок прийому вантажу, процедуру подання позовів та інше.

У випадку, коли певні питання стосовно міжнародних перевезень пасажирів та багажу не врегульовані матеріальними нормами конвенцій, в цих конвенціях містяться уніфіковані колізійні норми, що відсилають до законодавства відповідної держави, де ці питання врегульовані. До найпоширеніших колізійних норм відносять закон країни відправлення, країни призначення, країни суду та країни перевізника.

З огляду на вищевкладене, зазначимо, що розвиток глобального економічного простору з подальшою універсалізацією світу, вимагає якісно удосконаленого рівня організації транспортного забезпечення. Економічна дипломатія ставить перед країнами нові завдання, серед яких основними виступають наступні: забезпечення міжнародної безпеки, уніфікація правил міжнародних перевезень, створення універсального міжнародно-правового забезпечення стабільного та ефективного функціонування транспортних коридорів. Співпраця в напрямку розширення потенціалу розвитку світової транспортної системи є досить актуальним питанням.

Одним із пріоритетних завдань політики у сфері транспорту має виступати не лише формування оптимальних транспортних маршрутів міжнародного значення, а й оптимізація ланцюгів постачання і всього транспортного процесу на базі розвитку транспортних послуг.

Інтеграція національних транспортно-комунікаційних коридорів у транспортні магістралі міжнародного співтовариства посилюється як наслідок необхідної оптимізації торгівельного потенціалу України, з розставленням акцентів на вигідному геополітичному положенні. Однією з найактуальніших проблем залишається удосконалення законодавчої бази для створення сприятливого режиму міжнародних перевезень транспортними коридорами України.

Посилання

Основные положения новой системы организации перевозок / А.Ф. Бородин, Е.В. Прилепин // Ж.-д. трансп, 2009. - № 11. - С. 40-49

Галахов В.И. Эволюция и периодизация развития транспорта / В.И. Галахов // Мир транспорта, 2004. - № 4. - С. 4-15.

Андреева Л.Н. Интеграция транспортного комплекса в условиях глобализации экономики / Л.Н. Андреева // Сборник научных статей международной научно-практической конференции: «Проблемы и перспективы интеграции экономики», 2014 - С. 12-19.

Schmidt H. Multimodal transport law / Schmidt H. - The Netherlands, 2009. - 441 p.

Лебедев В.П. Смешанные перевозки как разновидность международных перевозок и международное право / В.П. Лебедев // Транспорт. № 47, 2006 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.murs.com.ua.

Королева Е.А. транспортные коридоры как фактор глобализации экономики / Е. А. Королева. - Спб.: СПГУВК, 2000 - 206 с.

Размещено на Allbest.ru