Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім. ОГончара

Факультет міжнародної економіки

Кафедра економіки та управління національним господарством

Реферат

На тему: «Соціально-економічний розвиток Польщі»

Виконала:

Студентка групи ВВ- 15-1

Пукас К.С

Перевірила: Сімахова А.О

Дніпропетровськ 2015

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика економіки Польщі

2. Особливості соціально-економічного розвитку Польщі після вступу до Європейського Союзу

3. Соціальний розвиток Польщі

Література

Вступ

Рівень економічного розвитку Польщі не є рівномірним. Існують значні розбіжності у розвитку регіонів. Гірше розвинуті території характеризуються несприятливою структурою зайнятості населення (переважання дрібнотоварного сільського господарства або промислових фабрик, які потребують реструктуризації), несприятливими умовамигосподарювання, як правило з вищим безробіттям, гіршою освіченістю населення і нижчим рівнем життя загалом. Діяльність держави, органів самоврядування, громадських організацій, а перш за все, самого населення (особливо його еліти) повинна відбуватись у напрямку здійснення необхідних змін, зменшення економічного розриву, пришвидшеннярозвитку таких регіонів.

Враховуючи геополітичні переміни, які розпочались у Європі від 1989 р. особливого значення набуває розташування Польщі на осі Захід-Схід, яка з'єднує держави Західної і Центральної Європи[10].

Найбільший вплив на трансформацію територіальних одиниць Польщі мають такі фактори як:

1. Зміни у структурі власності економіки, яких основним наслідком є розвиток приватного сектора.

2. Інвестиції (в тому числі іноземні).

3. Структура зайнятості.

4. Розвиток сприятливого середовища для здійснення економічної діяльності.

Відносно низький рівень соціально-економічного розвитку прикордонних територій у випадку Польщі є причиною того, що існує значна розбалансованість між значенням цього прикордоння для європейської політики і його теперішнім рівнем соціально-економічного розвитку.

1. Загальна характеристика економіки Польщі

Польська економіка. Послідовне впровадження економічних реформ, успіхи процесів реструктуризації, а також позитивні макроекономічні показники, досягнуті в результаті цілеспрямованої економічної політики, здійснюваної державою, допомогли Польщі уникнути криз, які переживають багато країн світу. Завдяки цьому Польщу все частіше сприймають у світі як країну успіху. Ця думка знайшла відображення і в оцінках міжнародних економічних організацій та фінансових інститутів, і в світовій економічній публіцистиці.

Процеси розвитку економіки, розширення лібералізації і широке впровадження ринкових механізмів супроводжувалися в Польщі також істотними змінами у зовнішньоекономічній політиці. Здійснено ряд змін у торговельній політиці, результатом яких була значна лібералізація товарообороту відповідно до принципів СОТ. Зміни у зовнішньоекономічній політиці Польщі позначилися також на головних напрямках економічного співробітництва і торгівлі.

Стратегічною метою цієї політики стало членство Польщі в Європейському Союзі. Польща реалізує Європейський договір від 1 лютого 1994 року, яким затверджена асоціація країни з Європейськими співтовариством. Країни ЄС є головними торговельними партнерами Польщі, на їх частку в 2000 році припадало 70% всього польського експорту і 62% імпорту.

Триває процес пристосування польської економіки до структур ЄС. тому перспектива вступу Польщі в цю організацію стає все реальнішою. Системні зміни, вільний вихід польських товарів на світовий ринок і підвищення їх конкурентоспроможності стимулювали зростання зовнішньоторговельного обороту Польщі за останні роки [1].

Економічні відносини Польщі з більшістю країн Центральної і Східної Європи здійснюються на основі угод про вільну торгівлю. У своїй зовнішньоекономічній політиці Польща надає також великого значення відносинам з Російською Федерацією. З цією метою вона підтримує зусилля Росії, спрямовані на її прийняття в СОТ, що сприяло б пожвавленню взаємного економічного співробітництва і торгівлі на нових, чіткіше окреслених засадах.

Оцінюючи результати, досягнуті в польській економіці в період 1999-2000 років, слід звернути увагу на тенденцію економічного зростання, що зберігається в 5% (ВВП) порівняно з попереднім періодом. Знизився також рівень річної інфляції, який, згідно з попередніми даними, сягнув 9,5%. Особливо збільшився обсяг реалізованої промислової продукції (близько 9% порівняно з 1999 роком), в основному за рахунок покращення кон'юнктури переробної промисловості, а житлового будівництва. В загальному обсязі промислового виробництва більшу роль відіграють галузі, що визначають технічний прогрес. Збільшилася також кількість квартир, зданих в експлуатацію.

В галузі сільського господарства слід відзначити підвищення закупівельних цін на основні зернові культури, забійну худобу, а також коров'яче молоко. Одночасно спостерігалося зниження закупівельних цін на картоплю і м'ясо птиці. Загалом збільшилися обсяги роздрібного продажу товарів. Підвищилася також реальна нарахована місячна заробітна плата у виробничому секторі. Помітно збільшилася виручка з експорту, порівняно з витратами на імпорт. Отже, зменшився дефіцит торгового балансу країни. Однак за цей період зафіксоване подальше зниження зайнятості у виробничому секторі, у тому числі в промисловості. Збільшилася кількість зареєстрованих безробітних. Наприкінці 2000 року рівень безробіття перевищив 14%. Незважаючи на зусилля уряду, в 2001 році не вдалося знизити цей важливий для економіки країни показник у зв'язку з недостатньою пропозицією робочих місць. У зв'язку з цим Польща дуже зацікавлена в інвестиціях, що підвищують зайнятість у регіонах з надлишками робочої сили, особливо в сільськогосподарських районах.

Бюджетом держави планувалося подальше зростання річного рівня ВВП приблизно на 4%, а також подальша активна участь іноземних інвесторів у приватизації польської економіки. Незважаючи на перераховані вище труднощі, є всі передумови для того, щоб Польща і надалі входила в число країн з високими темпами економічного зростання.

Одними з найважливіших чинників цього зростання будуть, як і раніше, розширення зовнішньоекономічної співпраці і подальше збільшення зовнішнього товарообороту. Особливо Польща налаштована на покращення економічних відносин з Російською Федерацією і, зокрема, збільшення експорту польських товарів у цю країну. Це завдання особливо важливе, оскільки в період 1999-2000 років відбувалося різке зростання поставок товарів з Росії в Польщу, а у зв'язку з цим значне підвищення дефіциту у взаємному товарообороті.

Польща є найбільшою державою серед нових членів ЄС як за чисельністю населення (близько 39 млн. жителів, 2000) та площею (312 тис. км²), так і за виробленим сумарним ВВП (365,6 млрд. дол. за ПКС, 2002). За теорією І.Валлерстайна саме Польща і Росія з огляду на абсолютні обсяги цього макроекономічного показника можуть претендувати на роль регіональних лідерів держав Центрально-Східної Європи. Натомість у відносних показниках, приміром ВВП на душу населення, країна поступається більшості з нових членів Європейського Союзу, випереджаючи хіба що Латвію та Литву. За Індексом людського розвитку (ІЛР) 0,841 Польща посідала у 2001 році 35-е місце в світі та 24-е в Європі, пропускаючи перед собою Чеську Республіку та Словенію, проте за індексом рівня освіти (0,95 з 1,0 максимально можливого) країна знаходиться на рівні Швейцарії, поступаючись лише країнами-лідерам європейської економіки.

У світових технологічних рейтингах Польщу, як правило, відносять до групи потенційних лідерів. Так, за індексом технологічних досягнень (ІТД) у 2000-му році країна посідала 29-е місце, а за питомою вагою експорту технологічних товарів (36,2% загального експорту товарів, 1999) ненабагато поступалася провідним європейським країнам[2].

Разом з тим, за розрахунками індексів конкурентоспроможності національної економіки, мікроекономічним індексом конкурентоспроможності (відповідно 45-е та 47-е місце в світі, 2003 р.) країна поступається багатьом новим членам Європейського Союзу, зокрема за останнім показником усім восьми державам ЦСЄ.

Проведені у 90-ті роки реформи, у тому числі приватизаційні, призвели до того, що зараз більш як 70% ВВП виробляється у приватному секторі, хоча існує доволі складна проблема реструктуризації багатьох об'єктів важкої промисловості, які ще й зараз перебувають у державній власності.

Послідовне впровадження економічних реформ, успіхи процесів реструктуризації, а також позитивні макроекономічні показники, досягнуті в результаті цілеспрямованої економічної політики, здійснюваної державою, допомогли Польщі уникнути криз, які переживають багато країн світу.

Завдяки цьому Польщу все частіше сприймають у світі як країну успіху. Ця думка знайшла відображення і в оцінках міжнародних економічних організацій та фінансових інститутів, і в світовій економічній публіцистиці.

Процеси розвитку економіки, розширення лібералізації і широке впровадження ринкових механізмів супроводжувалися в Польщі також істотними змінами у зовнішньоекономічній політиці. Здійснено ряд змін у торговельній політиці, результатом яких була значна лібералізація товарообороту відповідно до принципів СОТ. Зміни у зовнішньоекономічній політиці Польщі позначилися також на головних напрямках економічного співробітництва і торгівлі [10].

Стратегічною метою цієї політики стало членство Польщі в Європейському Союзі. Польща реалізує Європейський договір від 1 лютого 1994 року, яким затверджена асоціація країни з Європейськими співтовариством. Країни ЄС є головними торговельними партнерами Польщі, на їх частку в 2000 році припадало 70% всього польського експорту і 62% імпорту.

Триває процес пристосування польської економіки до структур ЄС, тому перспектива вступу Польщі в цю організацію стає все реальнішою. Системні зміни, вільний вихід польських товарів на світовий ринок і підвищення їх конкурентоспроможності стимулювали зростання зовнішньоторговельного обороту Польщі за останні роки.

Економічні відносини Польщі з більшістю країн Центральної і Східної Європи здійснюються на основі угод про вільну торгівлю. У своїй зовнішньоекономічній політиці Польща надає також великого значення відносинам з Російською Федерацією. З цією метою вона підтримує зусилля Росії, спрямовані на її прийняття в СОТ, що сприяло б пожвавленню взаємного економічного співробітництва і торгівлі на нових, чіткіше окреслених засадах.

Оцінюючи результати, досягнуті в польській економіці в період 1999-2000 років, слід звернути увагу на тенденцію економічного зростання, що зберігається в межах 5% (ВВП) порівняно з попереднім періодом. Знизився також рівень річної інфляції, який, згідно з попередніми даними, сягнув 9,5%.

Особливо збільшився обсяг реалізованої промислової продукції (близько 9% порівняно з 1999 роком), в основному за рахунок покращення кон'юнктури переробної промисловості, а також житлового будівництва. В загальному обсязі промислового виробництва більшу роль відіграють галузі, що визначають технічний прогрес. Збільшилася також кількість квартир, зданих в експлуатацію.

В галузі сільського господарства слід відзначити підвищення закупівельних цін на основні зернові культури, забійну худобу, а також коров'яче молоко.

Одночасно спостерігалося зниження закупівельних цін на картоплю і м'ясо птиці. Загалом збільшилися обсяги роздрібного продажу товарів.

Підвищилася також реальна нарахована місячна зарплата у виробничому секторі. Помітно збільшилася виручка з експорту, порівняно з витратами на імпорт. Отже, зменшився дефіцит торгового балансу країни. Однак за цей період зафіксоване подальше зниження зайнятості у виробничому секторі, у тому числі в промисловості. Збільшилася кількість зареєстрованих безробітних. Наприкінці 2000 року рівень безробіття перевищив 14%. польща європейський економічний

Незважаючи на зусилля уряду, в 2001 році не вдалося знизити цей важливий для економіки країни показник у зв'язку з недостатньою пропозицією робочих місць. У зв'язку з цим Польща дуже зацікавлена в інвестиціях, що підвищують зайнятість у регіонах з надлишками робочої сили, особливо в сільськогосподарських районах.

Бюджетом держави на 2001 рік планувалося подальше зростання річного рівня ВВП приблизно на 4%, а також подальша активна участь іноземних інвесторів у приватизації польської економіки. Незважаючи на перераховані вище труднощі, є всі передумови для того, щоб Польща і надалі входила в число країн з високими темпами економічного зростання.

Одними з найважливіших чинників цього зростання будуть, як і раніше, розширення зовнішньоекономічної співпраці і подальше збільшення зовнішнього товарообороту. Особливо Польща налаштована на покращення економічних відносин з Російською Федерацією і, зокрема, збільшення експорту польських товарів у цю країну. Це завдання особливо важливе, оскільки в період 1999-2000 років відбувалося різке зростання поставок товарів з Росії в Польщу, а у зв'язку з цим значне підвищення дефіциту у взаємному товарообороті.

За рівнем економічного розвитку Польща знаходиться у третій десятці європейських держав. На світових ринках вона відома як постачальник вугілля, чорних і деяких кольорових металів, тканин, продукції сільського господарства та харчової промисловості. Польща посідає перше місце в Європі за видобутком вугілля та за його експортом. Вона здійснює досить значні обсяги поставок у західноєвропейські країни картоплі, м'яса, молока, городніх та ягідних культур. За виробництвом картоплі Польща займає перше місце в світі.

Фактори економічного розвитку країни. Соціально-економічні трансформації, що відбуваються в Польщі з 1990 року, переорієнтація економіки з ринків РЕВ на світові ринки спричинили досить суттєві зміни в структурі народного господарства країни[4]. Найважливішим стало різке падіння частки промисловості, незважаючи на те, що в структурі ВВП вона займає 36%. Продукція польської важкої індустрії, особливо машинобудування, в колишніх соціалістичних країнах Європи, на які вона майже цілком орієнтувалася, сьогодні не затребувана через глибокі структурні зміни й кризові ситуації в економіці цих країн. На ринках західноєвропейських країн продукція польської промисловості зустрічає жорстку конкуренцію, якої вона не витримує. За перші десять років економічної пе-ребудови число зайнятих в машинобудуванні скоротилося вдвічі. Структурні зміни в промисловості відзначаються найбільшою глибиною. По-при різкого падіння частки машинобудування, скоротилася також частка текс-тильної промисловості. Промисловість в цілому залишається енергомісткою, а ма-шинобудування -- металомістким. Машинобудування, яке раніше було доміную-чою галуззю промисловості, сьогодні поступається паливно-енергетичній і хар-човій галузям. Підвищилася частка чорної й кольорової металургії, коксохімії.

Основою польської енергетики є кам'яне й буре вугілля, що видобувається в країні. Нафта майже цілком (на 98%) імпортна; вона надходить з Росії нафто-проводом «Дружба» та з родовищ Північного моря (англійських, норвезьких). З пуском до ладу нафтопроводу Одеса-Броди Польща буде мати ще одне (закав-казьке) джерело постачання нафти. Газ також переважно російський, своїми по-кладами газу Польща забезпечує себе лише на третину.

Виплавка чорних металів скоротилася в 90-ті роки, проте Польща в цілому за-безпечує себе чавуном і сталепрокатом і навіть їх експортує. Залізна руда імпор-тується з України, Росії й Бразилії. Кольорова металургія представлена, перш за все, виплавкою міді й срібла, за обсягами яких Польща посідає перше місце в Європі.

В машинобудуванні все ще досить велика частка металомістких видів вироб-ництва -- шляхо-будівельної техніки, турбін та котлів, шахтного обладнання, об-ладнання для хімічної промисловості. Це -- старі галузі машинобудування, які були створені в соціалістичні часи й орієнтувалися на ринки РЕВ. Поступово ви-никають нові, сучасні галузі, в основному, із залученням іноземного капіталу. До них належать електротехнічне машинобудування, електроніка і особливо ав-томобілебудування, яке розширюється завдяки капіталу таких фірм, як «Фольк-сваген», «Опель», «Деу», «Судзукі».

В хімічній промисловості переважають галузі неорганічної хімії, що працю-ють на власній сировині (вугілля, сірка, кухонна сіль). Виділяється виробництво сірчаної кислоти, суперфосфату й азотних добрив.

егка промисловість працює тепер переважно на внутрішній ринок, від чого обсяги виробництва, особливо в текстильній промисловості, різко скоротилися.

Харчова промисловість Польщі має добрі традиції й відома на ринках Східної та Західної Європи. Особливо виділяється продукція молочної промисловості, а також цукрова, борошномельна, м'ясна.

Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях Сільське господарство Польщі ґрунтується на малоземельних і середньозе-мельних господарствах. Продуктивність землеробства й тваринництва значно нижча, ніж в країнах Західної Європи. В структурі сільського господарства переважає тваринництво (дві третини товарної продукції); особливо домінує свинарство й велика рогата худоба молочного напрямку.

В рослинництві головують пшениця й жито, картопля, цукровий буряк.

Серед країн Західної і Центральної Європи (тобто без СНД) Польща посідає третє місце за збиранням зерна й рапсу, четверте -- за цукровим буряком й надо-ями молока, друге -- за поголів'ям свиней, а на першому в світі, як вже зазначало-ся, -- за збиранням картоплі[3].

В сфері послуг провідними галузями є внутрішня й зовнішня торгівля, транспорт, будівництво, побутові послуги. За роки реформування підвищилася роль кредиту, який все більше обслуговує приватний сектор. Успішно розвива-ються такі види послуг, як іноземний туризм, готельний бізнес, громадське хар-чування (ресторани, кав'ярні тощо).

Динаміка економічного розвитку Польщі формувалася під впливом «шоко-вої терапії». В 1990-1991 рр. відбувся глибокий спад економіки. Продукція про-мисловості скоротилася на третину. Інфляція злотого в 1990 р.

Сучасна економічна політика Польщі започаткована відомою «програмою Бальцеровича» (1990 рік), якою закладені основи розвитку ринкового господар-ства країни, подолання кризового спаду економіці. Завдяки згаданій програмі за-безпечуються динамічні позитивні зміни, вживаються активні зусилля інтегру-вання до європейських економічних та військово-політичних структур.

Як вже відзначалося раніш, Польща поряд з Угорщиною, Чехією та Сло-венією відноситься до числа постсоціалістичних країн, в яких ринкові реформи відбуваються найбільш успішно. Цей факт визначається всіма міжнародними організаціями й експертами. Незважаючи на ряд негативних наслідків методу «шокової терапії», Польща досить швидко змогла виправити становище і досягати значних успіхів в економічному зростанні.

2. Особливості соціально-економічного розвитку Польщі після вступу до Європейського Союзу

Соціально-економічні наслідки вступу Польщі до ЄС. Один із основних аргументів прихильників інтеграції Польщі до Європейського Союзу полягав у пришвидшенні темпів економічного зростання Речі Посполитої після приєднання до європейської спільноти, що, у свою чергу, дозволило б громадянам Польщі відносно швидко досягти життєвого рівня мешканців країн - старих членів ЄС. У той же час євроскептики як у самій Польщі, так і за її межами говорили про погіршення соціально-економічної ситуації в країні після вступу до ЄС. 1 травня 2004 року Польща разом із дев'ятьма іншими країнами Центрально-Східної та Південної Європи стала повноправним членом ЄС. Простий порівняльний аналіз макроекономічних показників свідчить про те, що економіка країн ЄС-10 (нових членів ЄС) з 2004 року розвивалася динамічніше, ніж у попередні роки (винятком є лише Угорщина). Так, у 2006 році валовий внутрішній продукт нових членів ЄС зріс у середньому на 6,7 %, тоді як у країнах ЄС-15 (старі члени ЄС) - лише на 2,8 %. У перші три роки членства Польщі в ЄС у країні спостерігалося стійке зростання ВВП - у середньому на 5 % за рік, у 2007 році валовий внутрішній продукт Речі Посполитої зріс на 6,5 %. Тоді як у 2000-2003 роках середньорічне зростання ВВП складало лише 2,7 %. За цим показником Польща посіла 8 місце серед країн ЄС-10, а темпи зростання її економіки майже удвічі перевищували темпи зростання економіки старих членів ЄС. Це дозволило Польщі скоротити економічне відставання від розвинутих країн Європейського Союзу, ВВП країни на одного мешканця сягнула 48 % у 2007 році від середнього показника по ЄС-15. Подібні темпи зростання економіки були характерними, наприклад, для Іспанії в перші роки її членства в ЄС. І все ж таки, темпи зростання економіки Польщі залишаються не достатньо високими, про що свідчить відставання Речі Посполитої за цим показником від більшості нових країн-членів ЄС, наприклад, у цей же період зростання ВВП у Прибалтійських країнах сягнуло приблизно 10 % . Зростання експорту стало надзвичайно вагомим фактором розвитку польської економіки через те, що приблизно 40 % усієї брутто-продукції, яка виробляється в Польщі, іде на експорт. Відзначимо, що побоювання скептиків не справдилися - експорт країни, починаючи з 2004 року, зростав більш швидкими темпами, ніж імпорт. Це відбувалося, перш за все, за рахунок продукції машинобудування (особливо електроніки та автомобілебудування), меблевої галузі та сільського господарства. Цікаво, що євроскептики говорили і про значне погіршення ситуації в сільському господарстві після вступу Польщі до ЄС, але економічні реалії спростували ці прогнози: у 2004-2007 рр. Польща збільшила експорт сільськогосподарської продукції на 40 % здебільшого за рахунок поставок до країн ЄС. Особливо суттєво зросли експортні показники м'ясо-молочної галузі. Про покращення ситуації в сільському господарстві країни свідчать і проведені серед польських селян численні опитування, які говорять про покращення їхнього ставлення до ЄС порівняно з періодом напередодні приєднання Польщі до європейської спільноти. У той же час, в останні три роки посилилася поляризація сільськогосподарських підприємств - збільшилася кількість як високоприбуткових, так і збиткових господарств . Завдяки вищезгаданим змінам загальний обсяг польського експорту значно збільшився: з 59,7 млрд євро в 2004 році до 107,3 млрд євро в 2007 році. При цьому, незважаючи на значне зростання імпорту (81,2 млрд у 2005 р., 116,1 млрд у 2007 р.), негативне сальдо зовнішньоторговельного обороту Речі Посполитої зменшилось (9,8 млрд євро в 2005 році, 8,8 млрд у 2007 р.). Зростання експорту за три роки майже в 2 рази можна вважати великим успіхом польської економіки. Збільшити експорт Польщі вдалося, перш за все, за рахунок нарощення продажу товарів до країн Європейського Союзу. Так, експорт до 24 країн ЄС зріс із 47,2 млрд євро в 2004 р. до 67,7 млрд у 2006 р. і склав 77 % від загального обсягу. Водночас країни ЄС також суттєво наростили експорт товарів та послуг до Польщі: з 48,7 млрд євро в 2004 році до 62,9 млрд у 2006 році. Головним торговельним партнером Польщі залишалась Німеччина, на яку припадала майже чверть зовнішнього товарообігу країни. Торгівля з нею також динамічно зростала: експорт у 2005 р. склав 22,4 млрд євро, 2007 р. - 36,1 млрд євро; імпорт: 2005 р. - 16,8 млрд євро, 2007 р. - 24,1 млрд євро .

Вступ Польщі до ЄС призвів до значного зростання притоку іноземних інвестицій, зокрема і через те, що сам факт вступу країни до ЄС суттєво підвищив інвестиційну привабливість Речі Посполитої. Так, згідно зі звітом агентства Emst&Young, керівники найбільших компаній світу поставили Польщу в ході опитування на 5 місце у світі за рівнем інвестиційної привабливості .

Розвиток економіки. Незважаючи на несприятливі зовнішні економічні умови вступу Польщі до ЄС - такі як слабка динаміка розвитку держав ЄС чи значне зростання світових цін на сировину і внаслідок цього зростання собівартості продукції, польська економіка легко справилася з включенням її до структур ЄС і плавним переходом до функціонування в межах єдиного ринку [5]. Справджується макроекономічний сценарій збільшення темпів економічного зростання після приєднання. Сукупне зростання ВВП в період 2003-2012 рр. у Польщі склало 46,3 % (10,9 % в ЄС, в єврозоні 9,1%).

Протягом 2003-2012 рр. в Польщі спостерігаємо позитивну динаміку зростання ВВП на душу населення, який є важливим показником динаміки соціально-економічного розвитку країни . ВВП на душу населення в Польщі у 2012 р. становив 20900 дол. США [6]. Таким чином, Польща досягла показника 66,2 % від ВВП на душу населення по відношенню до середнього показника для країн ЄС-27.

Стрімкий розвиток польської економіки відбувся внаслідок суттєвої фінансової допомоги від ЄС відповідно до політики гуртування (як кредити, так і інвестиції). У 2004 р. зі структурних фондів ЄС Польща отримала трансферів на суму близько 2,8 млрд євро. Бюджет ЄС на 2007-2013 рр. для польських заходів, передбачених у рамках політики гуртування склав майже 68 млрд євро - найвищий серед країн-членів ЄС .

В країні очікується подальше збільшення трансферів в найближчі 2014-2020 рр. Значна фінансова допомога надається Польщі для реалізації проектів у сферах транспортної інфраструктури, охорони навколишнього середовища, сприяння розвитку малих і середніх підприємств, модернізації сільського господарства, подолання безробіття тощо.

Прямі іноземні інвестиції (ПІІ), які залучаються в економіку Польщі, сьогодні є каталізатором прискореного економічного та соціального розвитку країни. Перед вступом до ЄС у 2003 р., приплив прямих іноземних інвестицій до Польщі складав лише 3,7 млрд євро Рекордним роком припливу ПІІ в економіку Польщі був 2007 р. Глобальна вартість капіталу, вкладеного у вигляді прямих інвестицій у цей рік склала близько 17,2 млрд євро [1]. Труднощі, пов'язані з фінансовими проблемами єврозони призвели до зниження інтересу інвесторів в Польщі у 2012 р. Приплив ПІІ зменшився до 4,7 млрд євро. Важливим є той факт, що в результаті приєднання до ЄС інвестуванням у Польщі цікавиться щоразу більший відсоток підприємств із сектора малих спільних підприємств. Зростаючим попитом користується сфера послуг.

Важливим показником динамічності соціально-економічного розвитку у розвинутих країнах є зовнішньоекономічні зв'язки. Інтеграція Польщі в єдиний європейський ринок дозволила країні збільшити експорт своєї продукції, яка за ціновими показниками є конкурентоспроможною з товарами багатьох країн ЄС. За роки перебування Польщі в Євросоюзі вклад зовнішньої торгівлі в економічне зростання в 2012 р. склав 2,1 % . Темпи зростання польського експорту та імпорту в період від 2004 р. по 2012 р. становили 92,4 %. Ключовими експортними партнерами Польщі є країни-члени ЄС [7].

За індексом конкурентоспроможності, який щорічно розробляють експерти Всесвітнього економічного форму для визначення конкурентного статусу країни у сфері економіки, в 2012 р. Польща зайняла 41 місце серед 144 країн. У контексті конкурентоспроможності слід звернути особливу увагу на показники у сфері інновацій та освіти. Порівняно з середнім показником, що показує ЄС, Польща займає відносно хорошу позицію з точки зору показників освіти, в той час як в області інновацій, енергоефективності, бідності та соціальної ізоляції Польща явно нижче середнього показника по ЄС [4].

За даними Головного Управління Статистики Польщі, в 2003 р., за рік до вступу Польщі в Євросоюз, в країні була зафіксована найнижча інфляція з початку ринкових реформ на початку 1990-х рр. на рівні 0,8 %. Після вступу до ЄС інфляція в Польщі досягла максимального значення в 2011 р. на рівні 4,3 %, а роком пізніше вона знизилася до 3,7 %.

Зростання цін, зумовлене перш за все порівняно високою щодо ЄС інфляцією, яка у період з серпня 2003 р. по серпень 2004 р. становила 4,6 %. Внаслідок цього ціни на продукти харчування та напої за цей період зросли на 9,3 % [5]. Інфляційним фактором також виступає підвищення цін на паливо, збільшення ставок непрямих податків, підвищений попит на польські продовольчі товари за кордоном.

Важливим показником, який демонструє ступінь розвитку польської держави, є дохідна частина держбюджету країни. У 2003 р. вона становила 37 млрд євро., а в 2012 р. прибутки держскарбниці збільшились до 70,3 млрд. євро. Але не можна ігнорувати такі чинники, як інфляція та зростання цін, на фоні яких добробут країни виглядає дещо скромнішим. Негативним явищем є також збільшення в зазначений період майже в два рази державного боргу. Так, у червні 2012 р. він перевищив 57 % від ВВП, тоді як у 2004 р. складав 45,7 % .

Ще одним вагомим показником соціально-економічного розвитку країни є доходи та витрати населення. 2012 р. був другим роком поспіль, коли спостерігалося зниження реальних доходів населення Польщі після 6 років (2005-2010 рр.) реального зростання [8]. Мінімальна заробітна плата 2004 р. у Польщі складала 824 злотих, 2007 р. - 936 злотих, 2009 р. - 1276 злотих, 2011 р. - 1386 злотих, 2013 р. - 1600 злотих, 393 євро (з точки зору номінальної вартості мінімальної заробітної плати, вираженої в євро, Польща займає 12 місце серед країн ЄС) [6].

Однак, однією з найбільших проблем польської економіки залишається високий рівень безробіття в країні. Якщо включно до 2008 р. кількість безробітних порівняно з попереднім роком, постійно зменшувалась, то в 2009 р., у зв'язку зі світовою фінансовою кризою, безробіття почало зростати [1]. Рівень зареєстрованого безробіття в грудні 2012 р. збільшився в порівнянні з тим же місяцем 2011 р. і склав 13,4 % (12,5 % у грудні 2011 р.), а загальна кількість безробітних на кінець грудня 2012 р. становила 2,1 млн осіб.

Інтегральним показником, який характеризує рівень життя населення країни, є індекс людського розвитку (ІЛР). Значення ІЛР Польщі на 2012 р. становить 0,821, що свідчить про дуже високий рівень людського розвитку країни. У рейтингу такий показник ІЛР ставить країну на 39 позицію серед 187 країн. Серед країн Центрально-Східної Європи дуже високий ІЛР поряд з Польщею мають Угорщина, Словаччина, Чехія, Естонія, Греція .

Отже, приєднання Польщі до ЄС призвело до таких наслідків у соціально-економічній сфері, як зміцнення економічної активності населення, зростання експорту та зменшення зовнішньоторговельного дефіциту, збільшення припливу прямих іноземних інвестицій, перш за все з країн Європейського Союзу, збільшення великих фінансових вливань в економіку країни з боку ЄС. Усе це, у свою чергу, призвело до покращення макроекономічних показників країни, зокрема до зростання обсягів ВВП і ВВП на душу населення та підвищення життєвого рівня громадян Польщі, яке відобразилося в збільшенні реальних доходів населення. І як головний наслідок - підвищення індексу людського розвитку.

3. Соціальний розвиток Польщі

Соціальний захист населення. В Західній Європі вважають, що кожне демократичне суспільство засновує своє соціальне забезпечення та розвиток на трьох складових: вільній ринковій економіці, представленій підприємницьким сектором; демократично обраній владі; і добровільними громадянськими інститутами, що включають, головним чином, неурядові організації - незалежний сектор. Ці три сили, що складають основу сучасного суспільства, можуть виконувати свої завдання тільки за умови взаємного співробітництва.

Польща перед вступом до Європейського союзу зруйнована таку централізовану систему внаслідок адміністративно-територіальної реформи. Внаслідок реформи створилися нові адміністративно-територіальні одиниці - гміни, повіти та воєводства. Система цих органів управління характеризується відсутністю підпорядкованості один одному.

Утримання культурних та освітніх закладів повністю здійснюється гміною. Повіт займається лише тими питаннями, які є спільними для населення всього повіту, зокрема, утримання лікарень, інтернатних установ, які недоцільно мати в кожній гміні, розвиток мережі доріг та інших питань, які не можуть бути вирішеними окремими гмінами.

Перша із суттєвих відмінностей системи пільг, що діє в Україні від існуючої системи в Польщі полягає в тому, що в Україні пільги призначаються окремим категоріям громадян, які ними не завжди користуються. В Польщі діє система адресної грошової допомоги (до пільговиків можна віднести лише студентів та пенсіонерів, які користуються правом пільгового проїзду в транспорті). Визначення кола осіб, які претендують на грошові допомоги, призначення і виплата цих допомог являється монополією державних органів.

В Польщі діють різноманітні центри для підтримки соціально незахищених громадян. Місцева влада схвалює співпрацю неурядових інституцій, що створюють соціальні центри, надають підтримку соціально незахищеним верствам населення та намагається всіляко їм допомагати. Кожна із організації працює з певною категорією осіб, надаючи їм різноманітну допомогу (психологічну, соціальну, юридичну, матеріальну).

Законодавчим актом, що регулює діяльність неурядових організацій в Польщі є Закон про діяльність громадської користі та волонтерство прийнятий 24 квітня 2003 року. Відповідно до даного закону діяльністю громадської користі визнається суспільно корисна діяльність, що ведеться громадськими організаціями у сфері громадських завдань, а саме у сфері соціальної допомоги, благодійної діяльності, діяльності на благо неповносправних осіб, науки, освіти і виховання, допомоги жертвам катастроф, стихійних лих, збройних конфліктів і воєн у країні та закордоном, та ін. Також в ньому зазначено, що органи громадської адміністрації проводять діяльність у сфері громадських завдань у співпраці з громадськими організаціями, та суб'єктами, які ведуть діяльність громадської користі відповідно до території та завдань, що належать до компетенції органів громадської адміністрації. Дана співпраця здійснюється на принципах: взаємодопомоги, суверенності сторін, партнерства, ефективності, чесної конкуренції і відкритості.

Тісна співпраця органів громадської адміністрації та неурядових організацій має важливе значення. Співпраця може проявлятися в дорученні громадським організаціям реалізації громадських завдань, взаємному інформуванні про плановані напрямки діяльності і співпраці з метою узгодження цих напрямків, консультування з громадськими організаціями відповідно до сфери їхньої діяльності, проектів нормативних актів у сферах, що стосуються статутної діяльності цих організацій, а також у створенні спільних комісій консультативного і інформативного характеру.

Співпраця настільки тісна, що органи громадської адміністрації замовляють громадським організаціям виконання певних громадських завдань в тій чи іншій сфері з повною чи частковою фінансовою підтримкою. Що стосується питання фінансування діяльності громадських організацій, створених ними центрів чи світлиць великим плюсом є те, що кожен платник податку в Польщі кожного місяця може направляти 1% від суми свого податку на рахунок громадської організації. Такий досвід не погано було б запровадити в Україні[9].

Література

1. Міжнародна економіка Київ, 2005.- 676 с.

2. Філіпенко. Економіка зарубіжних країн: підручник. - К.: Либідь, 2010.

3. Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник / За ред. Ю.Г. Козака, В.В. Ковалевського, К.І. Ржепішевського. - К.: ЦУЛ, 2009. - С. 118-176.

4. Лешек Бальцерович. Перехід до ринкової економіки: Польща 1989-93 рр. в порівняльній перспективі / Уроки реформ. За матеріалами міжнар. конф./ Пер з англ. - К.: Основи, 1995. - С. 79-109.

5. Карлін М. І. Наслідки й проблеми інтеграції Польщі в Європейський Союз: погляд з України // Науковий вісник Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки. - 2009. - № 3. - С. 154-157.

6. Human Development Report of Poland 2013 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://hdr.undp.org.

7. Ложечкін В. С. До питання восьмої річниці перебування Польщі в ЄС / В. С. Ложечкін // Грані : Науково-теоретичний і громадсько-політичний альманах. - 2012. - № 7. - С. 15-20.

8. Карлін М. І. Фінансова система сучасної Польщі : навч. посіб. / М. І. Карлін. - Луцьк : Волин. обл. друк., 2008. - 120 с.

9. http://www.pilga.in.ua/node/18/Соціальний захист населення в Польщі.

10. Боднар А., Болдок С. Польща. Країна і люди. - В.,-30 c.

Размещено на Allbest.ru