Стратегії національної безпеки США як орієнтири зовнішньої політики в контексті забезпечення енергетичних інтересів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломатична академія України при МЗС України

Стратегії національної безпеки США як орієнтири зовнішньої політики в контексті забезпечення енергетичних інтересів

Корольова А. С., Аспірантка

Київ

Для ґрунтовного дослідження енергетичної політики США першочерговим завданням є аналіз доктринального виміру зовнішньої політики країни в контексті забезпечення енергетичних інтересів. Стратегія національної безпеки США виступає одним із основних офіційних документів, що визначає мету та напрямки зовнішньої політики в цілому та енергетичної політики зокрема. Метою статті є аналіз Стратегій національної безпеки США адміністрацій Дж. Буша--молодшого та Б. Обами (2002 р., 2006 р., 2010 р., 2015 р.). При дослідженні автором застосовувались історичний і порівняльний методи, системний підхід, методи аналізу та синтезу. Відзначено акцент Стратегій національної безпеки на готовності США протистояти викликам сучасної системи міжнародних відносин, у тому числі в сфері енергетичної безпеки, а також нести відповідальність за безпеку світової спільноти. Доведено, що питання забезпечення енергетичних інтересів США набувало актуальності та політичної значущості з кожною оприлюдненою Стратегією національної безпеки як відображення загального підвищення ролі енергетичного фактору в міжнародних відносинах.

Ключові слова: Стратегія національної безпеки США, зовнішня політика, енергетична безпека, енергетичні інтереси, глобальне лідерство.

Питання енергетичної безпеки завжди відзначалось нагальністю у порядку денному, що виносилось на розгляд світової спільноти. Особливої ваги енергетичний чинник набув в умовах глобалізаційних зрушень, посилення взаємозалежності між країнами, появи нових центрів сили. Напрями реалізації політики США в контексті забезпечення енергетичних інтересів продиктовані положеннями доктринальних документів, які піддаються коригуванню через вплив зовнішнього середовища. Стратегії національної безпеки США є одними із основних офіційних документів, дослідження яких надасть змогу осягнути еволюцію орієнтирів енергетичної політики США. енергетичний міжнародний буш обама

Еволюція зовнішньополітичної доктрини Сполучених Штатів Америки була відображена в роботах О. Бога- турова, О. Іванова, А. Торкунова, А. Уткіна, П. Циганкова, З. Бжезинського, Г Кіссінджера, Дж. Сороса. Базові принципи та напрями зовнішньої політики США в основних доктринальних документах розглядають сучасні українські вчені І. Дудко, Д. Лакішик, О. Оборський, Є. Макаренко, Н. Ржевська, С. Толстов.

З точки зору безпекових, військових та геополітичних аспектів зовнішньополітичні доктрини США за президентства Дж. Буша-молодшого та Б. Обами вивчені детально, ґрунтовного дослідження вимагають стратегічні орієнтири зовнішньої політики США в контексті забезпечення енергетичної безпеки.

Осмислення та дослідження енергетичного вектору зовнішньої політики США дещо відстає від фактичної ваги згаданого чинника в міжнародних відносинах і дипломатії. Метою статті є аналіз Стратегій національної безпеки США (2002 р., 2006 р., 2010 р., 2015 р.) як основних доктринальних документів та виокремлення в них енергетичних орієнтирів зовнішньої політики країни.

Одним із основних офіційних документів, у якому визначаються основоположні цілі, ключові завдання і магістральні напрями діяльності американської адміністрації у сфері зовнішньої та внутрішньої політики, є Стратегія національної безпеки США. Розробка та публікація зазначеного документу є наслідком Акту Голдуотера-Ніколса від 1986 р., важливої реформи інституційного забезпечення національної безпеки США.

Стратегії національної безпеки за часів адміністрацій Дж. Буша-молодшого (2002 та 2006 рр.) та Б. Обами (2010 та 2015 рр.) суттєво відрізняються пріоритетами та інструментами забезпечення національних інтересів, у тому числі енергетичних. Отож, варто детально зупинитись на кожній Стратегії для виокремлення найбільш значущих особливостей та орієнтирів.

Після перемоги на президентських виборах 2000 р. Білий Дім очолив республіканець Дж. Буш-молодший. Через декілька місяців після приходу до влади діючий президент і все американське суспільство зіштовхнулось із безпрецедентним викликом загрози на континенті - події 11 вересня 2001 р., які в подальшому будуть не тільки відображені в категоричних зовнішньополітичних доктринах США, але й справлять неабиякий вплив на зовнішню політику держави.

У вересні 2002 р. Дж. Буш-молодший окреслив бачення ролі та завдань США в світовому масштабі, що були викладені в Стратегії національної безпеки. П'ятий розділ документу під назвою «Перешкоджати нашим ворогам загрожувати нам, наший союзникам і друзям зброєю масового ураження» отримав назву «Доктрина Буша». Інші ж розділу цього документу призначені пояснити контекст застосування нової доктрини.

В документі стверджується провідна та беззаперечна роль США в світі: «Сьогодні США володіє позицією незрівняної військової сили та колосальним економічним та політичним впливом» [1], а також окреслюються завдання зовнішньої політики, що походять із відповідальної місії держави: «Ми будемо захищати мир шляхом боротьби з терористами та тиранами. Ми будемо підтримувати мир шляхом побудови гармонічних відносин із центрами сили. Ми будемо поширювати мир шляхом підтримання вільних та відкритих суспільств на кожному континенті» [1].

Центральним аспектом Стратегії національної безпеки 2002 р. виступає радикальна всеохоплююча боротьба з тероризмом, повсюдне поширення демократії та усунення диктаторських режимів. Адміністрація Дж. Буша-молодшого майже повністю зосередила свою увагу на погрозі зі сторони так званих «держав-ізгоїв». Країни, що підтримують терористів, на думку американської адміністрації, повинні бути ідентифіковані, ізольовані, а Сполученим Штатам необхідно докласти зусиль на перетворення цих держав на демократичні та вільні. Разом із тим, США готові просувати ідею глобального економічного зростання через вільні ринки та вільну торгівлю.

У Стратегії-2002 знаходить свої відображення зобов'язання адміністрації підвищити рівень енергетичної безпеки США. Намір посилити енергетичну складову національної безпеки пропонується реалізувати шляхом співпраці із союзниками, торговельними партнерами та виробниками енергоресурсів із метою розширення кількості джерел енергопостачань, зокрема в Західній півкулі, Африці, Центральній Азії та Каспійському регіоні. Задекларовано подальший намір керівництва сприяти виробництву відновлювальної енергетики та збільшення витрат на дослідження та розробку нових енергозберігаючих технологій.

Необхідно відмітити той факт, що стратегія Дж. Буша-молодшого від 2002 р., запропонувавши динамічну стратегію зі ставкою на попереджувальні дії та активну оборону, являла собою жорстке керівництво до дії в забезпеченні безпеки держави у боротьбі із зовнішніми загрозами, у той час як питання забезпечення енергетичної безпеки було розглянуто в документі лише дотично у контексті досягнення глобального економічного зростання.

Проте, невисокий рівень розробки енергетичного питання в Стратегії національної безпеки 2002 р. жодним чином не позначився не значущості даного аспекту в зовнішній політиці Сполучених Штатів. Ідея маскування досягнень енергетичних цілей військовими кампаніями США в Афганістані та Іраку, що були націлені на боротьбу з тероризмом та ліквідацію зброї масового ураження, знаходить своє відображення у працях російського вченого Ю. В. Боровського. У своїх дослідженнях політолог зазначає: «Деякі держави вважають припустимим уживати силові заходи для вирішення проблем енергетики. В світлі поширених заяв не можна виключати, що іракська кампанія США, розпочата в березні 2003 р., була пов'язана з бажанням Вашингтону закріпитись в зоні родовищ нафти з урахуванням несприятливої перспективи забезпечення світу цим видом палива» [2, с. 21]. «Військові операції в Афганістані та Іраку хоча б частково забезпечували інтереси американської енергетичної політики. В ході війни в Афганістані США здобули право на військову присутність в державах Центральної Азії» [3, с. 110].

Інша прибічниця вищезазначеної теорії російська вчена О. О. Телегіна доводить тезу про те, що хоча в концепції досягнення енергетичної безпеки Сполучені Штати спираються на ринкові відносини та механізми, не виключена ймовірність застосування тиску чи прямої військової сили. «В останні роки військово-політичні заходи, що здійснювались США в ряді країн (Ірак, Сомалі, Лівія) під гаслом підтримки енергетичної безпеки, стали прецедентними в новітній світовій історії. Переростання проблеми енергетичної безпеки в проблему військової безпеки проявляється в претензіях США та інших країн НАТО щодо посилення контролю над нафтоносними районами Центральної Азії та Каспійського басейну, за освоєння запасів вуглеводного палива в Арктиці» [4, с. 46].

Закидання Сполученим Штатам звинувачень щодо ініціювання або активній участі в ряді конфліктів (війна а Афганістані (2001-2014 рр.), війна в Іраку (20032011 рр.), військова підтримка опозиційних сил під час Громадянських воєн в Сомалі (з 1988 р.), Лівії та Сирії (з 2011 р.)) є небезпідставним, ураховуючи значні поклади нафти і газу в вищезазначених країнах та їхню привабливість з точки зору поширення Сполученими Штатами сфери впливу.

Стратегія національної безпеки 2006 р., яка з'явилась із осягненням прорахунків попереднього періоду, пов'язаних із кампанією в Іраку, стала більш м'якою за риторикою. Оновлена Стратегія базується на необхідності захисту свободи, правосуддя та людської гідності при забезпеченні провідної ролі США у протидії глобальним загрозам. Вашингтон вважає, що пріоритетним є активний шлях боротьби із зазначеними загрозами.

Передмова документу містить звернення президента Дж. Бушу-молодшого до співвітчизників із тезою про перебування Америки в стані війни з тероризмом та безумовний обов'язок держави захистити американців. «Ми обрали шлях зустрітися з викликами сьогодні, ніж відкладати їх вирішення для наступних поколінь. Ми боремось із нашими ворогами за кордоном, замість очікувати їх появи в нашій країні. Ми прагнемо змінити світ, але не зазнати змін під його впливом...» [5]. Підсумком звернення Президента є твердження про обов'язок Америки очолювати світ.

Розділи Стратегії 2006 р. є аналогічними попередньому документу. Звертаючись у кожному розділі до постулатів 2002 р., автори Стратегії 2006 р. аналізують підсумки раніше запланованих векторів зовнішньої політики та пропонують план дій на наступний період виконання документу.

У Стратегіях національної безпеки від 2002 і 2006 рр. слово «свобода» використовується 46 та 80 разів відповідно, найчастіше, ніж у документах-попередників [6, с. 14]. Така риторика пояснюється тим, що ідея захисту свободи у всіх її проявах виступає панівною в Стратегіях та дозволяє обумовити застосування військової сили США.

Більше того, якщо в Стратегії 2002 р. Сполучені Штати розраховували на підтримку міжнародних союзників та партнерів для здобуття позитивних зрушень у боротьбі з тероризмом, то в документі від 2006 р. обумовлюється необхідність США бути готовими для самостійних дій у разі необхідності. Уникнення необхідності узгоджувати з партнерами відповідність поведінки певної країни демократичним принципам мало на меті надати США більшої маневреності при прийнятті зовнішньополітичних рішень.

Питання забезпечення енергетичної безпеки розкривається в Стратегії2006р. серед питань економічного зростання та вільної торгівлі. Утверджується намір адміністрації співпрацювати з торговими партнерами та виробниками енергетики для диверсифікації типів та джерел вуглеводнів. Відзначається факт надзвичайно високого обсягу нафтовидобутку в США (третя країна в світі) та факт необхідності Америки на 50% покладатись на світові ресурси для задоволення потреб власної економіки. Стратегічною метою в контексті забезпечення енергетичних інтересів документ визначає зниження залежності США від зарубіжних енергетичних ресурсів.

Прихід до влади Б. Обами у 2009 р. ознаменував зміщення акцентів у зовнішній політиці США та прийняття нової Стратегії національної безпеки у травні 2010 р. Документ акцентує увагу на чотирьох провідних американських інтересах: захист США, їх громадян, союзників та партнерів; розвиток потужної та інноваційної американської економіки в умовах відкритої міжнародної економічної системи; повага до універсальних цінностей як в межах країни, так і за кордоном, а також сприяння формуванню міжнародного правопорядку на чолі зі США для забезпечення миру та безпеки.

Документ, так само як і попередні Стратегії адміністрації Дж. Буша-молодшого, наголошує на унікальній ролі США в сучасній системі міжнародних відносин - очолювання глобалізованого світу. У той же час, досягнення глобального лідерства вбачається у зміцненні сили та впливу США не з позицій військової міці за кордоном, а шляхом підсилення соціально- економічного потенціалу зсередини країни. «Наша національна безпека починається вдома. Те, що бере свій початок всередині країни, завжди було джерелом нашої сили і буде ним в епоху взаємозв'язків... Добробут американських громадян буде визначати міць США в світі, особливо в час, коли наша економіка нерозривно пов'язана з глобальною економікою. Наше процвітання є невичерпним джерелом нашої сили» [7]. Стратегія 2010 р. наголошує на пріоритеті використання Сполученими Штатами «розумної сили», багатосторонніх переговорів та застосування дипломатичних можливостей для попередження конфліктів і вирішення більшості проблемних питань сучасності.

Серед пріоритетних завдань по досягненню процвітання економіки США автори документу виокремлюють трансформацію енергетичного господарства. Адміністрація усвідомлює, що енергетична залежність підриває безпеку та процвітання країни та обумовлює необхідність гарантування безпеки вільного потоку глобальних енергетичних ресурсів. В документі декларується рішучий намір скористатися зручним моментом для зайняття лідируючих позицій у розвитку екологічно чистого виду енергії, що дозволить скоротити емісію парникового газу, поліпшить ефективність використання енергії, сприятиме зменшенню залежності транспортних засобів від нафти, а також диверсифікує джерела та постачальників енергії.

Вищеокреслений курс залишався актуальним для керування в роботі адміністрації Б. Обами під час першої каденції, проте подальші події, які розгортались на європейському континенті, змусили керівництво США переглянути підходи до забезпечення національних інтересів, у тому числі у контексті реалізації власних енергетичних інтересів та енергетичної незалежності стратегічних партнерів. Лютий 2015 р. ознаменував появу оновленої Стратегії національної безпеки, яка, хоч і не містила принципово нових акцентів, але охопила усі загрози та методи протидії цим викликам згідно з тогочасними реаліями.

Документ від 2015 р., як і попередній, приділяє увагу питанням забезпечення національної та глобальної безпеки, досягнення економічної стабільності та процвітання, продукування спільних цінностей та зобов'язання підтримки міжнародного порядку.

Окремим пріоритетом у Стратегії висвітлено завдання по зміцненню енергетичної безпеки США. Варто звернути особливу увагу на факт ідентифікації США як провідного виробника нафти і газу, який бере курс на «нову чисту економію енергії» [8]. Документ підкреслює появу нових можливостей для США у зв'язку зі зменшенням імпорту енергоносіїв та зниження рівня споживання всередині країни.

Попри досягнення на сьогоднішній день відносно стабільного рівня забезпечення енергоресурсами Сполучені Штати, намагаючись грати на випередження, прораховують енергетичні ризики, які постають перед ними та їхніми союзниками в Європі та на інших континентах. У підвищенні глобального доступу до надійних джерел енергії США вбачають потужний засіб підтримки соціального та економічного розвитку країн.

Провідною тезою енергетичної складової Стратегії є заклик щодо подолання викликів, які обумовлені залежністю України та Європи від енергопостачань РФ. Очевидно, що ліквідація зазначених загроз вимагає розширеного погляду на енергетичну безпеку та усвідомлення колективних потреб США, союзників та торговельних партнерів.

Стратегія національної безпеки 2015 р. декларує націленість Сполучених Штатів на диверсифікацію енергоносіїв, джерел та шляхів постачання, намір досягти енергетичну безпеку та незалежність, а також зобов'язання разом із глобальними постачальниками та партнерами знизити імовірність виникнення енергетичного конфлікту. Автори документу обстоюють ідею продовження розробки корисних копалин в США та паралельного розвитку більш чистої альтернативної енергетики та транспортних засобів.

Аналізуючи Стратегії національної безпеки США адміністрації Б. Обами 2010 і 2015 рр., можна дійти висновків, що обидві стратегії відображають спільні підходи до визначення зовнішньополітичного курсу і захисту національних інтересів держави. Разом із тим, Стратегія-2015 доповнює і логічно розширює попередній документ, розглядаючи аспекти, які відзначились найбільшою гостротою та терміновістю в контексті сучасних геополітичних трансформацій.

Висновки за результатами дослідження, перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Варто зазначити, що усі Стратегії національної безпеки (2002 р., 2006 р., 2010 р., 2015 р.) відзначаються структурованістю, послідовністю та охопленням усіх проблемних питань, щодо вирішення долі яких США відносяться не байдуже. Зазначені документи створені виступати достовірними прогнозами політичних намірів держави, проте окреслені стратегічні орієнтири піддаються подальшому коригуванню, ураховуючи швидкі зміни зовнішнього середовища.

Кожна Стратегія національної безпеки США не оминає ідентифікації країни як глобального лідера, який готовий зустрітись із основними викликами сучасної системи міжнародних відносин і протидіяти ним, а також нести відповідальність за безпеку та стабільний розвиток світової спільноти.

Питання забезпечення енергетичних інтересів розкривається в розглянутих Стратегіях по висхідній, набуваючи більшої ваги з кожним оприлюдненим документом, а найґрунтовніше викладено в Стратегії-2015, що свідчить про піднесення зазначеного питання до рівня надзвичайної актуальності та політичної значущості.

Подальшого дослідження потребуватимуть інші офіційні документи, що лежать в основі втілення зовнішньої політики США в контексті забезпечення енергетичних інтересів: Стратегічні плани з міжнародних справ США, Стратегічні плани Департаменту енергетики США, «План безпечного енергетичного майбутнього» 2011 р., «Президентський план дій у зв'язку зі зміною клімату» 2013 р. та інші.

Список використаних джерел

1. The National Security Strategy of the United States of America / The White House, Washington D.C., September 2002.

2. Боровский Ю. В. Политизация мировой энергетики / Ю. В. Боровский // Международные процессы. 2008. Т.6. №1 (16). С. 19-28.

3. Боровский Ю. В. Соблазн «нефтяного оружия» / Ю. В. Боровский // Международные процессы. 2004. №3 (6). С. 106-111.

4. Телегина Е., Таджиев М. Геополитические факторы формирования системы энергетической безопасности США / Е. Телегина, М. Таджиев // Мировая экономика и международные отношения. 2013. №9. С. 42-48.

5. The National Security Strategy of the United States of America / The White House, Washington D.C., March 2006.

A. Quinn. Obama's National Security Strategy. Predicting US Policy in the Context of Changing Worldviews / The Royal Institute of International Affairs, January 2015.

6. The National Security Strategy of the United States of America / The White House, Washington D.C., May 2010.

7. The National Security Strategy of the United States of America / The White House, Washington D.C., February 2015.

Размещено на Allbest.ru