Основні складові світового господарства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Всі країни постійно взаємодіють між собою в світовій економічній системі: торгують, розраховуються, спільно виробляють продукцію тощо. Світова система господарювання склалася наприкінці XIX - початку XX ст. Саме в цей час виникли міжнародні монополії, завершився економічний поділ світу, остаточно сформувався світовий ринок.

Світове господарство (СГ) - це сукупність національних економік, що беруть участь у міжнародному поділі праці (МПП) і пов'язані між собою системою міжнародних економічних відносин (МЕВ). Регулюють світове господарство заходами національної та міждержавної економічної політики. У межах світового господарства економіка окремих країн стає все більш відкритою й орієнтованою на міжнародне економічне співробітництво.

СГ характеризується:

-- Розвитком міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення -- вивезення капіталу, робочої сили і технології;

-- зростанням на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, що розташовані у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

-- економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

-- виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об'єднань.

Економіка відкритого типу передбачає ліквідацію державної монополії зовнішньої торгівлі, використання різних форм спільного підприємництва, організацію зон вільного підприємництва, інтеграцію господарського комплексу в світове господарство та світовий ринок. Одним з найважливіших критеріїв цього переходу є сприятливий інвестиційний клімат країн, що стимулює приплив капіталовкладень, технологій, товарів. Внутрішній ринок країни доступний для таких надходжень. Проте водночас відкрита економіка не допускає безконтрольності у зовнішньоекономічних зв'язках. Вона вимагає активного державного регулювання структури експорту та імпорту, руху капіталу, митної, валютної, податкової, кредитної та інвестиційної політики тощо, щоб не допустити одностороннього переважання економічно розвиненіших країн.

Міжнародний поділ праці (МПП) - спеціалізація країн на виробництві певних видів товарів відповідно до їхніх природнокліматичних, історичних та економічних умов.

Інтернаціоналізація економіки - формування, розвиток та поглиблення економічних взаємозв'язків між країнами завдяки відкритості національних економік.

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) - процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн, спрямований на створення єдиного господарського механізму.

Держави різняться за рівнем:

— економічного розвитку;

— приналежністю до певних соціальних, політичних систем;

— особливостями віросповідань.

Показниками рівня економічного розвитку країни є:

— обсяг ВНП на одного громадянина;

— обсяг ВНП на одного працюючого (продуктивність праці);

— розмір доходів на одного громадянина;

— інші показники.

Класифікація країн СГ за специфікою господарських систем:

— індустріально розвинуті країни (США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Італія, Швеція, Данія, Люксембург, Норвегія, Ісландія, Швейцарія, Бельгія, Нідерланди, Фінляндія, Австрія);

— країни, що не пройшли стадії індустріалізації, в економіці яких переважає сільське господарство (Африка, Азія, Латинська Америка);

— країни середнього рівня розвитку (Венесуела, Бразилія, Греція, Португалія та ін.);

— країни, що переходять від адміністративно-командної системи до ринкової економіки, це всі постсоціалістичні країни Східної Європи і країни СНД;

— країни з неринковою економікою.

Незважаючи на відмінності в рівнях розвитку, країни залежать одна від одної. На сучасному етапі розвитку людства ізоляція країни від світових процесів неможлива. Тому саме на основі інтернаціоналізації виробництва формується і функціонує сучасне СГ.

Вільні економічні зони.

Вільна економічна зона (офшорна зона) - обмежений район, частина території країни, в межах якої діє пільговий режим господарювання і ЗЕД, підприємствам надана більш широка свобода економічних дій.

Цілі урядів при створенні вільних економічних зон:

активізація діяльності підприємств, розташованих на їхній території;

модернізація промисловості;

насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами;

розвиток зовнішньоекономічних зв'язків;

розширення експорту й імпорту;

залучення іноземних інвестицій;

освоєння нових технологій; розвиток економічно відсталих районів;

підвищення кваліфікації робочої сили, і т. ін.

Для вільних економічних зон установлюються спеціальні, полегшені митні та торгівельні режими; надається широка свобода в переміщеннях капіталу, товарів, фахівців; застосовується пільговий режим оподаткування підприємств.

У залежності від профілю ЗЕД, цілей створення зон, характеру надання свободи розрізняють наступні зони:

— вільні митні території - звільняються від митних зборів на ввіз і вивіз товарів;

— експортні промислові зони - створюються для розвитку промисловості, що виробляє продукцію на експорт;

— зони вільної торгівлі - характеризуються зняттям обмежень на торгівлю;

— зони спільного підприємництва - призначені для здійснення бізнесу за участю підприємців з різних країн;

— вільні "відкриті" зони - відбувається зняття обмежень на торгівлю; міжнародний офшорний капітал зовнішньекономічний

— технологічні зони - мета - розвиток прогресивних технологій;

— комплексні зони - характеризуються високим ступенем доступу в них громадян інших країн для ведення економічної діяльності.

Міжнародне економічне співробітництво.

Різносторонні міжнародні відносини регулюються тими країнами, що приймають в них участь. Вагому роль в регулюванні торгівлі між країнами відіграють торгівельні угоди, митні союзи, міжнародні угоди.

Генеральна угода щодо тарифів і торгівлі (ГАТТ) укладена в 1948 р. 92-ма країнами. Це міжнародна торгівельна угода, що містить принципи, правові норми та правила, якими повинні керуватися всі країни, що беруть участь у торгівельних відносинах.

Основні принципи ГАТТ:

сприяння міжнародній торгівлі.

відмова від дискримінації;

взаємність торгівельно-політичних поступок;

поступове зниження мита через посередництво переговорів;

проведення заходів щодо обмеження демпінгу;

перегляд митних тарифів.

Митний союз - це організація, що встановлює режим вільної торгівлі між країнами, які до нього входять. Окрім того, члени митного союзу встановлюють єдині податки на імпорт третіх країн, що не входять до союзу.

Європейське співтовариство (ЄС) - 1957 р. об'єднує країни Західної Європи: Францію, Німеччину, Італію, Бельгію, Нідерланди, Люксембург, Велику Британію, Данію, Ірландію, Грецію, Іспанію, Португалію та інші.

Це об'єднання національних ринків в єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили, створення валютного союзу з єдиною грошовою одиницею; формування політичного союзу.

Зовнішньоекономічні зв'язки представлені також рухом із країни в країну інтелектуальних продуктів, духовних цінностей, інформації тощо.

Міжнародний обмін науково-технічними знаннями, досягненнями науки і техніки здійснюється в різних формах:

обмін науково-технічною інформацією, вченими, фахівцями;

передачу винаходів (на ліцензійній основі);

проведення науково-дослідницьких робіт.

Міжнародний інжиніринг - представлення однією державою іншій інженерних послуг в процесі проектування та будівництва промислових підприємств та інших об'єктів.

Міжнародний консалтинг - надання інформаційних послуг в різних сферах науки і техніки.

Існує багато інших спеціалізованих фондів та міжнародних організацій, які сприяють розповсюдженню знань, наукових досягнень, та зміцненню співробітництва у всьому світі.

Размещено на Allbest.ru