G20 – інституційні проблеми та вплив на світовий фінансовий порядок

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Світова економіка за останні роки зазнала фундаментальних змін. Після Другої світової війни Сполучені Штати Америки зайняли панівну роль, як в економічній сфері, так і в сфері безпеки. Однак, у кінці 1990-х років відбулася трансформація: країни, що розвиваються зайняли ключовий простір в торгівлі і фінансах. У цей час а світовій арені появилися нові гравці - Китай та Індія.

Зміна з поствоєнної системи з домінуванням США до мультиполярного світу з більш розсіяною економічною владою є очевидною. Однією з причин цього є зміна частки країн у світовому ВВП. Так, на початку 1990-х років США та інші країни G7 виробляли 51,2% світового ВВП, тоді як у 2015 їх частка зменшилася до 31.6%. За цей же період сумарний внесок у світове ВВП Китаю та Індії зріс з 7.7% до 24.3%

Світова фінансова криза 2008 р. внесла суттєві зміни в управління світовими фінансами та поставила світ перед викликом зміни світового фінансового порядку та створення нових інституцій міжнародного рівня. Найважливішим уроком, який можна винести з світової фінансової кризи 2008-2009 рр. є те, що світова економіка є набагато більше інтегрованою, ніж декілька десятиліть тому. При цьому, фінанси, а не міжнародна торгівля, є серцевиною цієї інтеграції. Тому й виникла необхідність створення нової інституції для регулювання нових викликів, що постали перед світовою економікою внаслідок кризи 2008-09 рр. Нею й стала G20.

Група двадцяти (G20) була заснована в 1999 р у відповідь на проблеми, поставлені фінансовими кризами кінця 1990-х, зокрема Азійською фінансовою кризою. Ініціаторами створення G20 були міністри фінансів Великої Сімки (G7), які усвідомили необхідність ведення діалогу з країнами, що розвиваються з ключових питань економічної і фінансової політики. В даний час до числа країн, що входять в G20, відносяться країни G7, ЄС, а також Австралія, Аргентина, Бразилія, Індія, Росія, Індонезія, КНР, Мексика, Саудівська Аравія, Туреччина, ПАР і Південна Корея.

Група двадцяти реалізує свою діяльність у форматі міжнародних нарад міністрів фінансів і глав центральних банків, що представляють 20 економік: 19 найбільших національних економік і Європейський союз (ЄС).

У 2008 році через світову фінансову кризу, тодішній президент Франції Ніколя Саркозі і прем'єр-міністр Великої Британії Гордон Браун припустили, що G20 буде підвищено до саміту лідерів, і тодішній президент США Джордж Буш вирішив організувати його. Так, Вашингтонський саміт G20, що відбувся 15 листопада 2008 р став першою в історії «Двадцятки» зустріччю на вищому рівні.

Лідери узгодили загальні принципи реформи фінансового ринку:

- посилення прозорості та підзвітності шляхом посилення необхідного розкриття інформації про складні фінансові продукти; забезпечення повної та точної подачі інформації фірмами щодо їх фінансового стану; і вирівнювання стимулів для уникнення надмірних ризиків;

- підвищення ефективності регулювання шляхом забезпечення жорсткого контролю над кредитними рейтинговими агентствами; розумне управління ризиками; і нагляд або регулювання всіх фінансових ринків, продуктів і учасників;

- просування цілісності фінансових ринків шляхом запобігання маніпулюванню ринком і шахрайству, допомоги уникнути конфліктів інтересів, а також захисту від використання фінансової системи для підтримки тероризму, незаконного обігу наркотиків або іншій незаконній діяльності;

- зміцнення міжнародного співробітництва шляхом прийняття національних законів і нормативних актів, що б заохочували регулюючі органи бути більш послідовними, координувати та співпрацювати один з одним у всіх сегментах фінансових ринків.

- реформування міжнародних фінансових інституцій шляхом модернізації їх управління та членства, так, щоб країни з ринком, що формується і країни, що розвиваються мали більшу частку голосів і ширше представництво. Працюючи разом з ними можна буде краще визначити вразливі місця і передбачити стреси, і потім швидко діяти, щоб грати ключову роль в антикризових заходах.

За всю історія G20 вже проведено 11 саммітів на найвищому рівні (див. табл. 1)

фінансовий міжнародний економічний саміт

Таблиця 1. Самміти G20

У 2016 р. заплановано саміт у Китаї.

Під час перших трьох зустрічей на найвищому рівні (у Вашингтоні в листопаді 2008 р.; в Лондоні в квітні 2009 р.; у Пітсбурзі у вересні 2009 р.), деякі лідери, в тому числі Франції Ніколя Саркозі і Сполученого Королівства Гордон Браун, проводили риторику, яка запропонувала наднаціональну роль в прийнятті рішень для G20, на відміну від координуючої ролі для рішень, прийнятих окремими юрисдикціями. Також у декларації саміту в Лондоні підтримали цю риторику, включивши такі фрази, як "Глобальна криза вимагає глобального рішення" і "добробут є неподільним". Проте, коли почуття глобальної загальної і безпосередньої небезпеки, яка панувала в 2008-09рр. розсіялося, скепсис взяв гору. Останні зустрічі G20 були описані як " церковні літургії релігії, в якій ніхто вже не вірить".

Однак, на нашу думку, зараз вже можна відмітити, що у G20 відчутно прогрес не тільки в технічних аспектах роботи, але з точки зору стійкого впливу на правила і процедури для перетвореного глобального порядку.

Тривалий авторитет G20 спирається на її здатності залучати ключових членів до активної діяльності; координувати основні реформи міжнародних фінансових інститутів, розробляти прозорі механізми взаємної оцінки та забезпечення узгодженості в розробці і здійсненні політики.

Однак, стає все важче забезпечити стійку увагу керівництва на управлінні інституцією, так як криза відступає, в той час як потенційний поява окремих нарад в рамках G20 (на основі загального досвіду та однодумності) додатково руйнує колективний дух форуму. Тому й виникає потреба в самоідентифікації G20, у виробленні ефективного механізму взаємодії країн-членів та визначенні ролі у трансформації світового фінансового порядку.

Дискусійним є те, чи G20 - «механізм розподілу відповідальності» чи «механізм рівної участі»? Якщо заглибитися в історію походження G20, то фактично вона є розширеною версією G7. G20 імітує модель роботи G7 і дотримується філософії її роботи. Можна навіть сказати, що створення G20 було ініційовано G7, яка також вирішила, які країни і організації мають приєднатися для утворення G20.

Концепція G7 є прикладом «механізму розподілу відповідальності». З точки зору "розширення порядку", G20 слід розглядати як продовження G7 в "розділу відповідальності." Але з точки зору країн з ринком, що формується, та країн, що розвиваються, G20 є безпрецедентною можливістю брати участь в глобальному управлінні. Вони будуть відноситися до G20 як до платформи рівної участі. Якщо строго слідувати "механізму розділу відповідальність", то G20 повинна бути актуалізованою і мати фіксоване членство, і мати ту ж міжнародну владу як G7. Група 20 повинна побудувати багаторівневу структуровану систему управління, зробити її інституціоналізованою і бюрократизовані, поступово розширити власні функції , вийшовши за межі просто саміту лідерів. Якщо ж використовувати "механізм рівної участі", то кожна зі сторін повинна мати рівне право на участь, і учасники можуть брати участь відповідно до певних правил. Рішення повинні вирішуватися шляхом голосування.

«Механізм розподілу відповідальності» чи «механізм рівної участі»? Це насправді найважливіше питання, з яким стикається G20. Відповідь на це питання визначає основні структурні проблеми, як то, якою буде позиція G20 в міжнародному порядку, яке буде членство, і який вплив воно матиме. Це також вирішує майбутнього розвитку і реформ напрямок G20. Глобальне управління стикається з небезпекою відсутності механізму проектування верхнього рівня.

Проблемною стороною G20 є ще й те, що її структура більше схожа на схему діалогу для "G7 + 12" (ЄС враховано в G7). Країни G7 взаємопов'язані між собою, з добре налагодженими зв'язками, з високими можливостями ефективного управління, в той час, як інші країни окремо ведуть перемовини з G7.

Також, фактично G20 включає в себе народи БРІКС і MIKTA (Мексика, Індонезія, Південна Корея, Туреччина та Австралія) , але їх управління є набагато слабшим, ніж G7. Зв'язок між країнами БРІКС і народами MIKTA побудовані тільки через непрямі канали, як МВФ.

Ще одним цікавим аспектом, що заслуговує на увагу, є надмірне представництво Європи у функціонуванні глобальної інституційної системи, в тому числі і в G20, і, відповідно, недопредставлення інших країн, зокрема Китаю (див табл.2).

Таблиця 2. Розподіл окремих показників між регіонами, 2014

Такий стан речей можна пояснити різними причинами, і не всі з них дають право звинувачувати у цьому країни Європи. Однак виникає ризик різних рівнів готовності до глобальної програми реформ в різних країнах. Навіть незважаючи на виправлення цих інституційних дисбалансів такий стан речей може привести до роз'єднання шляхом дій деяких зацікавлених сторін. Тому у найближчій перспективі варто забезпечити більшу роль країнам, що розвиваються у міжнародному управління. Флагманом у цьому може стати Китай.

Таким чином, на основі проведеного дослідження, можна виокремити наступні пропозиції щодо реформування G20 та посилення її ролі у створенні нового світового фінансового порядку:

1. Сприяння інституціоналізації G20 і побудува платформи з фінансового співробітництва для обслуговування глобальної реальної економіки.

G20 досі багато в чому була "тимчасовим механізмом переговорів": немає постійних інститутів, ніякої обов'язкової сили і ніяка впливу на виконання. Тому необхідно перетворити G20 з тимчасового механізму для боротьби з міжнародною фінансовою кризою в основну платформу для міжнародного економічного співробітництва, а також від тимчасового форуму в постійно діючу міжнародну організацію.

У світлі цього, G20 слід розглянути питання про створення постійного секретаріату для кращої координації між членами держав їх макроекономічної політики, фінансової політики і політики в галузі фінансового регулювання. Необхідно продумати план і графік інституціоналізації G20. Інституціоналізація G20 оновить свою роль від скоординованого стимулу зростання, від короткострокової реакції на довгострокове управління, а також від пасивної реакції на активного планування.

2. Укріплення ролі G20 за допомогою швидких дій.

G20 залишається в стадії становлення, проте необхідний подальший прогрес у проведенні реформ. Значна частина основного порядку денного Групи 20 у галузі міжнародного фінансового регулювання і координації макроекономічної політики вимагають постійної уваги. Дія то повинно залишатися швидким, якщо він повинен пройти випробування архітектурної реформи.

3. Розширення діалогів в рамках G20 на недержавному рівні.

Поряд з існуючими діалогами, такими як Думай 20 (T20), Бізнес 20 (B20), Civil 20 (С20) і Молодь 20 (Y 20), варто створити Університет 20 (U20) з участю університетів, директорів шкіл і Фінанси 20 (F20), де б взяли участь фінансові лідери.

4. Узгодження інтересів розвинених країн і країн, що розвиваються.

В рамках G20 одна група держав розглядає питання реформування світової фінансової системи, а інша - світової фінансової архітектури. Відповідно, провідні країни зацікавлені саме в реконструкції (а не в створенні нової глобальної фінансової системи) з виробленням системних регуляторних та наглядових механізмів, що сприяють її більш стійкому розвитку і протидії майбутнім кризам. В основі ідеології лідерів G20 лежить збереження існуючого порядку (Статус- кво) з урахуванням інтересів старої фінансової еліти. Країни, що розвиваються, в свою чергу, представляють інтереси іншого порядку, який передбачає багатополярний світ і необхідність створення нового світового фінансового порядку. В основі їх ідеології виступає справедливість світоустрою з вирівнюванням загального балансу.

Таким чином, G20 має стати найбільш ефективною платформою для координації суперечливих інтересів між націями і національними організаціями, але ця платформа, на жаль, ще не досконала. Тому у сучасному світі триває пошук нових форматів взаємодії (формального і неформального, глобального і регіонального), так як науково-експертне співтовариство поки готове довірити проводити створення нового світового фінансового порядку жодному з діючих глобальних наддержавних інститутів.

Размещено на Allbest.ru