Міжнародні фінанси

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Теоретична частина

1.1 Види корпорацій, порядок їх утворення і реєстрації

2. Бюджетування капітальних вкладень як процес упорядкування плану інвестицій у реальні активи і джерела їх фінансування

2.1 Поняття бюджету капітальних вкладень

2.2 Оцінка грошових потоків за проектом

3. Практична частина

Висновки

Література

1. Теоретична частина

1.1 Види корпорацій, порядок їх утворення і реєстрації

У законах про корпорації визначені види корпорацій, що можуть утворюватися і функціонувати на території країни. За англосаксонським правом корпорації можуть бути приватними закритими (private) і публічними відкритими (public). У США різниця між ними визначається часткою акцій, що перебуває в руках одного власника або великих власників. У Великобританії приватні компанії не мають права здійснювати публічну підписку на свої акції. У їх назві обов'язково має бути абревіатура Ltd. Публічні компанії вільно розміщують свої акції, у назві компанії має бути обов'язкова абревіатура PLC (Public Limited Company).

У зарубіжних країнах велику увагу приділяють вибору назви корпорації. У Великобританії компанія після заповнення відповідних документів подає заяву в Реєстраційне бюро компаній для затвердження назви. Для цього менеджери повинні вивчити алфавітний покажчик назв, що зберігається в Реєстраційному бюро. Якщо запропонована назва не відповідає державним стандартам, вона відхиляється.

Існують два основні види назв, які законом заборонені: 1) назви, що є копією існуючих, зареєстрованих у списках Реєстраційного бюро; 2) назви, використання яких означало б карний злочин або які могли б бути образливими корпорація інвестиція капітальний

У Німеччині відомі такі форми юридичних осіб:

товариство з обмеженою відповідальністю (Gm BH);

акціонерне товариство (AG);

товариство з обмеженою відповідальністю і командитне товариство (Gm BH und C).

Переважає перша форма юридичної особи (товариство з обмеженою відповідальністю). Відповідальність учасників обмежується розміром внесеного паю. Для акціонерного товариства законом визначений мінімальний розмір капіталу. У Німеччині мінімальний розмір статутного капіталу за номіналом для акціонерних товариств повинен становити 50 000 євро.

У Франції функціонують дві форми юридичних осіб: товариство з обмеженою відповідальністю для дрібного і середнього підприємництва, капітал якого розділений на рівні частки участі, й акціонерне товариство для великого підприємництва.

Утворення та реєстрація корпорації

Для створення корпорації її засновники, як фізичні, так і юридичні особи, підписують установчий договір. Відповідно до національних законів, як правило, установлюється мінімальне число осіб-засновників. Наприклад, у ФРН потрібно не менше п'яти, у Франції - не менше семи осіб. Засновники повинні публічно оголосити про свої наміри створити корпорацію. Одночасно розробляється її статут. У законах визначаються обов'язкові реквізити статуту. У ньому має бути визначене:

фірмове найменування і місцезнаходження товариства;

предмет діяльності;

номінальна сума капіталу;

процедури ведення загальних зборів акціонерів.

У деяких країнах статут корпорації може бути розписаний детально. Так, наприклад, у США, відповідно до Модельного закону про підприємницькі корпорації, реквізити визначені більш докладно. Крім вищеназваних, включені:

імена і місцезнаходження засновників - для фізичних осіб, назва акціонерного товариства і його місцезнаходження - для юридичних осіб;

кількість акцій, що випускаються, за класами;

порядок управління підприємницькою діяльністю;

визначення повноважень ради директорів;

номінал акцій, дозволених до випуску;

визначення випадків, за яких акціонери несуть персональну відповідальність за борги корпорації, та інші положення.

визначення випадків, при яких покладаються персональні зобов'язання на акціонерів за борги корпорації, та інші положення.

За англосаксонським правом визначаються внутрішні правила діяльності, які доповнюють статут і які можуть бути змінені рішенням Ради директорів.

У США статут корпорації (Articles of Incorporation, Certificate of Incorporation) є документом, який певною мірою прирівнюється до закону. Положення, визначені в законі, чинні тільки в тому разі, "якщо інше не написано в статуті" Отже, статут корпорації є для неї основним юридичним документом.

Корпорація стає офіційною юридичною особою тільки після реєстрації в спеціальних органах.

У західноєвропейських країнах (ФРН, Франції) заява про створення товариства подається в суд від імені засновників, членів правління і наглядової ради. У заяві вказується сума, на яку будуть оплачені акції, а також її виплачена частина. Члени правління повинні довести свою правоздатність. Особи, що притягалися до кримінальної відповідальності, можуть бути членами правління тільки після того, як мине кілька років, визначених законом. До заяви додається статут корпорації, документи, що підтверджують його ухвалення і призначення членів правління. Члени правління подають до суду або іншого органу реєстрації зразки своїх підписів. У США відповідно до Модельного закону про корпорацію до заяви додається 26 найменувань документів. За англосаксонським правом, крім статуту, подається документ про внутрішній регламент корпорації.

Закон може також визначати порядок контролю за створенням акціонерного товариства. Контроль покладається на правління, наглядову раду або на ревізорів, призначених судом. Він передбачає перевірку правильності і повноти даних, що їх надали засновники: про випуск акцій, про внески, відповідність вартості майнових внесків і придбаного майна, про номінальну суму виділених акцій. Засновники складають звіт про хід створення компанії.

Після реєстрації корпорація формує свій капітал. У випадках, коли вона була створена з іншої форми організації капіталу, наприклад з товариства, або через об'єднання двох чи більше раніше функціонуючих компаній, звичайно відбувається реструктуризація її капіталу.

За континентальним правом для реєстрації компанії мають бути оплачені всі акції. Відповідна сума після сплати всіх податків і зборів, пов'язаних із заснуванням товариства, передається в повне розпорядження правління. За англосаксонським правом частина акцій, яка визначена в статуті, може бути не оплачена під час створення компанії.

2. Бюджетування капітальних вкладень як процес упорядкування плану інвестицій у реальні активи і джерела їх фінансування

2.1 Поняття бюджету капітальних вкладень

Розвиток підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки припускає зміцнення і розширення конкурентної позиції. З цією метою корпорація здійснює відновлення основного капіталу на принципово новій технологічній основі. Корпорація складає проекти, кожний із який спрямований на створення нових або реконструкцію виробничих потужностей. Проекти можуть бути різних термінів, різних напрямків і обсягам фінансування. У літературі і практиці використовується поняття "бюджетування капітальних вкладень" (Capital Budgeting). Воно відбиває економічні відносини, що укладаються в корпорації з її контрагентами: фінансовими, банківськими, інвестиційними, страховими установами з приводу залучення необхідних фінансових фондів для інвестування в реальні активи. У західних підручниках поняття бюджетування капітальних вкладень визначено в такий спосіб. Термін "капітальний" характеризує основний капітал, тобто довгострокові інвестиції в реальні активи, використовувані для виробництва продукції, термін "бюджет" показує план із детальним описом майбутніх витрат і джерела їхній покриття. Таким чином, поняття бюджетування капітальних вкладень або бюджет капітальних вкладень показує планові витрати по інвестиціях, вибір проектів і джерела їх фінансування. Корпорація може одночасно здійснювати кілька проектів, тому в короткостроковому фінансовому плануванні передбачається загальна сума довгострокових інвестицій і відповідне фінансування на даний рік.

Бюджетування капітальних вкладень для корпорації є питанням першорядної важливості для зміцнення її конкурентної позиції. Воно визначає напрямок діяльності корпорації на багато років. Рішення щодо капітального бюджетуванню є основними при розгляді довгострокової перспективи прибутковості корпорації, що в остаточному підсумку визначає її економічне зростання.

Поняття проекту

Проект являє собою план майбутнього розвитку певної діяльності корпорації. Це діяльність може бути спрямована на досягнення конкретно поставлених цілей. Ми розглядаємо проект інвестиційний, тобто план вкладення капіталу в розвиток корпорації з метою досягнення економічних і соціальних задач. Інвестиційний проект може передбачати реконструкцію окремих підрозділів корпорації, будівництво нових цехів, упровадження нових технологій, інформаційних систем, розвиток НДДКР. Можуть бути прийняті також невеликі проекти, наприклад, щодо заміни певного верстата. Кожний із цих проектів обмежений за часом, визначено його початок і кінець. Проект припускає вкладення ресурсів: наукових, інтелектуальних, фінансових, матеріальних і трудових.

Проект відрізняється від виробничої системи, він відбиває однократну, а не циклічну діяльність підприємства. Випуск і реалізація продукції відбувається серійно, кінець випуску певних виробів часом не обмежується. Виріб знімається з виробництва тільки в тому випадку, якщо модель застаріла, і попиту на її немає. Проект, на відміну від циклічної діяльності: по-перше, визначає створення конкретного об'єкта, наприклад, упровадження нової інформаційної технології; по-друге, він обмежений за часом, наприклад, одним роком. З погляду системного підходу проект розглядається як процес переходу від вихідного становища в кінцеве, тобто одержання необхідного результату за участю ряду механізмів при урахуванні різноманітного роду обмежень.

Корпорація інвестує свій капітал як у реальні, так і у фінансові активи. Ми розглядаємо інвестиції найбільше типові для нефінансової корпорації, вкладення капіталу в реальні активи, тобто в будівництво виробничих і іншого роду об'єктів, купування устаткування та інші активи.

Вкладення капіталу в проект будівництва певного об'єкта припускає одержання не тільки реального зростання основних фондів або вирішення інших завдань, але і фінансову віддачу, тобто зростання продажів, прибутку, зміцнення або розширення конкурентної позиції. Досягнення усіх поставлених цілей пов'язано з ризиком. Рішення про створення і будівництво нової дочірньої компанії у віддаленому регіоні від материнської компанії припускає розширення ринків збуту, тобто зростання продажів. Припустимо, що інвестиційний проект розрахований на два роки, протягом яких кон'юнктура ринків може в цілому істотно погіршитися, або, зокрема, для нового товару, що буде вироблятися новою дочірньою компанією. Таким чином, вкладені ресурси не дадуть очікуваної віддачі, або ніякої віддачі, тобто гроші "вилетіли в трубу". Для запобігання можливого ризику здійснюється попередній аналіз проекту. Проект - це не чорний ящик, як визначили його деякі вчені. Це означає, що менеджери корпорації дорого сплачують тим експертам, що можуть у нього заглянути, тобто здійснити аналіз гаданих виграшів і втрат і дати висновок чи може бути ухвалений проект або його варто відхилити.

Управління проектами

Під управлінням проектами розуміють методологію організації, планування, фінансування і координацію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів протягом проектного циклу, спрямовану на досягнення цілей шляхом застосування сучасних методів. Проект проходить певний цикл, що складається з кількох послідовних стадій. Він починається з розроблення ідеї концепції проекту і визначення задач, розроблення і робочого проектування, потім він переходить у юридичні стадії переговорів і прийняття рішень про фінансування, після чого починається здійснення проекту, з організацією контролю й оцінюванням використання ресурсів, кінцева стадія циклу - завершення проекту.

З фінансової точки зору управління проектом зводиться до організації процесу бюджетування (планування) капітальних вкладень.

2.2 Оцінка грошових потоків за проектом

Важливим питанням упорядкування бюджету капітальних вкладень за проектом є оцінювання грошових потоків. При здійсненні проекту формуються два зустрічні грошових потоки. Перший - інвестиції, що за часом можуть бути розподілені на ряд років. Другий - приростні чисті грошові потоки при здійсненні проекту, що будуть надходити з певного року при здійсненні проекту до його завершення.

У західній літературі відзначається велика складність оцінювання витрат, необхідних для інвестиційного проекту і щорічних чистих сум надходжень по здійснюваному проекті. Це складність пояснюється безліччю перемінних показників і числа учасників у здійсненні проектів. Необхідно різноманітні прогнози цін на нову продукцію, їхньої еластичності, реакції конкурентів, тенденцій у поводженні покупців і т. д. Складним питанням є визначення загальної суми вкладень у проект. Це становище можна підтвердити таким прикладом. У США кілька нафтових корпорацій здійснили найбільший проект по будівництву нафтопроводу на території Аляски. Початкова вартість проекту була визначена в 70 млн дол., фактична повна вартість будівництва нафтопроводу при здачі його в експлуатацію склала 7 млрд дол.

Проектні інвестиції, називані в літературі також інвестиційних витратах, здійснюються на початку проекту. По великих проектах вони відбуваються поетапно. Інвестиції направляються на купівлю земельної ділянки, на будівництво споруджень, будинків, купівлю устаткування, оплату будівельно-монтажних робіт.

У процесі будівництва об'єкта ціна на землю може значно підвищитися, тому початкова сума інвестицій може зрости. У тому випадку, якщо планований об'єкт буде побудований на власній земельній ділянці, те його оцінка відбувається також по ринковій вартості. Інвестиційний проект включає вкладення не тільки в довгострокові активи, але й у короткострокові. Приріст необхідного оборотного капіталу фінансується за рахунок початкових інвестицій. Відшкодування цих витрат відбувається по завершенню проекту і податком не оподатковується. Сума витрат по оборотному капіталі додається до післяналогового грошового потоку останнього періоду.

Початкові інвестиції розглядаються як вихідні грошові потоки й у формулах визначаються з мінусовим знаком. На відміну від них вхідні приросні грошові потоки завжди позитивні і визначають суми, отримані при здійсненні проекту протягом певних років. Як відзначається в західній літературі, при аналізі інвестиційних проектів руху грошових потоків приділяється більша увага, чим отриманого прибутку.

3 Міжнародні конвенції щодо запобігання подвійному оподатковуванню.

Міжнародні податкові відносини - це відносини між країнами, що взаємно врегульовують сфери застосування податкового законодавства (або податкової юрисдикції) та інших питань оподаткування. Вони можуть регулюватися в одно -, двох - і багатосторонньому порядку. Таке регулювання застосовують переважно відносно прибуткових податків, які розраховуються на основі суми загальних доходів платника податків, що включає також доходи, отримані з-за кордону (беручи за основу принцип резидентства), що неминуче призводить до вторгнення в податкову юрисдикцію тієї держави, з якої були отримані ці доходи.

Міжнародні податкові відносини регулюються країнами в односторонньому порядку - завдяки прийняттю законодавчих актів, що визначають податкові режими для юридичних і фізичних осіб - нерезидентів даної країни, так і для її резидентів - юридичних і фізичних осіб, які мають доходи або здійснюють комерційну чи ділову діяльність за кордоном.

Практично всі країни світу розробили свої правила, що регулюють режим стягнення податків для своїх резидентів, які здійснюють діяльність за кордоном і отримують звідти доходи, а також для іноземних платників податків, що діють у країні. Відмінності підходів окремих країн до питань оподаткування породжують не тільки складності в оформленні необхідної податкової звітності, але й призводять до феномена під назвою "подвійне оподаткування". Посилення інтернаціоналізації господарського життя загострює проблему подвійного оподаткування. У податковій практиці і теорії розрізняють подвійне економічне оподаткування та подвійне юридичне оподаткування.

Під подвійним економічним оподаткуванням розуміється ситуація, коли податок сплачують з одного й того ж доходу декілька його послідовних отримувачів. Наприклад, при оподаткуванні податком доходу підприємства як самостійного окремого платника та обкладання податком при розподілі прибутку доходу акціонера або пайовика.

Проблема подвійного економічного оподаткування вирішується при розробці національного податкового законодавства, в якому передбачаються норми, що дозволяють тим або іншим способом зараховувати акціонеру податок, сплачений підприємством при розрахунку податкових зобов'язань.

Подвійне юридичне оподаткування - це ситуація, коли один і той самий платник податків обкладається відносно одного й того ж доходу однаковими або схожими податками два і більше разів за один і той же період. Подібна ситуація може виникати і в тому разі, якщо платник податків здійснює економічну діяльність тільки в одній країні. Подвійне оподаткування також може виникнути при нестиковці загальнодержавного (центрального, федерального, конфедерального) законодавства та законодавства регіонів (штатів, провінцій, областей, земель), а також підзаконних нормативних актів органів місцевого самоврядування.

Не тільки платники податків зацікавлені в усуненні подвійного оподаткування доходів та майна, податковий тягар яких зростає багаторазово при послідовному оподаткуванні одного і того ж об'єкта в різних країнах. В цьому зацікавлені також держави, які прагнуть збільшення іноземних інвестицій та внутрішнього і зовнішнього товарообігу, підвищення конкурентоспроможності не тільки окремо національних підприємств, але й в цілому економіки. Податковий тягар фізичних і юридичних осіб, що здійснюють діяльність у сфері міжнародних економічних відносин, з подвійним оподаткуванням може досягати таких розмірів, при яких участь у міжнародній діяльності та розподілі праці для них буде економічно невиправданою.

Для уникнення міжнародного подвійного оподаткування або застосовуються односторонні заходи (залік сплачених за кордоном податків, скасування оподаткування доходів з іноземних джерел), або укладаються міжнародні податкові угоди, в тому числі угоди про недопущення та уникнення подвійного оподаткування доходів і майна.

Усунення подвійного оподаткування можливе в односторонньому порядку. Країна постійного місцеперебування може дозволити платнику податку враховувати при виконанні податкових зобов'язань податки, сплачені за кордоном. Однак це іноді призводить до невиправданих втрат бюджету і різного роду махінацій нечесних платників податків. Крім цього, країна постійного місцеперебування резидента виступає нетто-донором тієї країни, де підприємство або громадянин здійснюють економічну діяльність. Інший шлях врегулювання проблеми подвійного оподаткування - укладання міжнародних угод. У цьому випадку країни, що підписали такі угоди, йдуть на компроміс, домовляючись про застосування єдиних "правил гри" щодо категорій платників податків і про те, які податки будуть утримуватися на території кожного з учасників угоди. Ілюзорною є думка про те, що угоди про уникнення подвійного оподаткування надають податкові пільги або взагалі звільнення від податків. Це абсолютно не відповідає дійсності. Угоди й договори про уникнення подвійного оподаткування привносять в економіку країн цілий ряд найважливіших гарантій, необхідних для залучення іноземних інвестицій і, в кінцевому рахунку, для розвитку національної економіки. Зокрема, мова йде про закріплення принципу недискримінації в податковій сфері, гарантії стабільності режиму оподаткування як мінімум на 10-15 років (середній термін дії такого роду міжнародно-правових договорів), дотримання сторонами угод загальноприйнятих міжнародних правил і принципів у сфері оподаткування.

В угодах про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна, укладених Україною, використовуються такі механізми запобігання подвійному оподаткуванню:

1) податок, сплачений в іншій державі, з якою Україна має договір, іде в залік при обрахунку податкових зобов'язань в країні постійного місцеперебування;

2) звільнення доходів від оподаткування, якщо їх оподаткування було зроблено в країні - джерелі доходу. Переважна частка угод про уникнення подвійного оподаткування передбачає застосування залікового методу.

Міжнародне податкове право є основою для міжнародних податкових відносин. Це сукупність юридичних принципів та норм, які регулюють податкові міжнародні відносини. У міжнародних договорах та актах податкового законодавства деяких держав містяться норми міжнародного податкового права. Міжнародний договір у питаннях оподаткування - це угода між державами або суб'єктами міжнародного права, яка встановлює права та обов'язки між ними у сфері міжнародних податкових відносин. Основним джерелом міжнародного податкового права є міжнародні договори. У міжнародних податкових відносинах застосовуються різні найменування таких договорів: конвенція, декларація, пакт, договір, угода та інші. Міжнародні договори бувають багатосторонніми або двосторонніми.

Міжнародні податкові угоди за змістом поділяються на:

1) угоди про взаємні податкові пільги (митні конвенції, податкові статті Ломейської конвенції та інші);

2) угоди щодо усунення міжнародного подвійного оподаткування;

3) угоди про надання правової та адміністративної допомоги з податкових питань (Нордична конвенція 1972 р., угоди з США та Канадою, ФРН, Великобританією).

Окрему групу складають багатосторонні угоди з митних зборів і мит (Генеральна угода з тарифів і торгівлі - ГАТТ).

Існує більше трьох тисяч угод з питань оподаткування, які діють у сучасних умовах.

Міжнародні угоди стосовно уникнення подвійного оподаткування охоплюють всі види податків на капітал і доходи та мають дві основні цілі: запобігання подвійному оподаткуванню та боротьба з ухиленням від сплати податків. Угоди, зазвичай, складаються з чотирьох частин: перша перераховує види податків та осіб, охоплених угодою; друга містить конкретний опис режимів оподаткування, встановлених даною угодою по окремим видам доходів (заробітна плата, підприємницький прибуток, відсотки, дивіденди, роялті та ін.); третя містить статті, в яких передбачено порядок усунення подвійного оподаткування доходів та капіталу, право на обкладання податком яких зберігають обидві країни - учасниці угоди; в четвертій статті конкретизується порядок виконання угоди. Також угода може містити преамбулу та статті, які регламентують термін дії угоди і порядок її припинення.

Типові конвенції ОЕСР були розроблені з урахуванням відносин, що склалися всередині цієї групи країн, в них невиправдані переваги віддаються принципам оподаткування за місцем проживання (резидентства) одержувача доходів, а не за місцем одержання доходу, завдяки чому відстоюються інтереси лише країн - експортерів капіталу. Зростання числа країн, що розвиваються, призвело до необхідності розробки нової типової конвенції, в якій були б враховані інтереси країн - імпортерів капіталу. Генеральний секретар ООН в 1968 році ухвалив рішення про підготовку такої типової конвенції, яка б враховувала інтереси країн, що розвиваються. Типовий проект конвенції ООН для податкових відносин між індустріально розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, був затверджений у і 980 році як рекомендаційний документ ООН. Загострення міжнародних податкових відносин між країнами цих двох груп призвело до внесення у червні 1980 р. пропозиції Генеральним секретарем ООН про створення при ООН міжурядової ради з податкових питань. На сьогодні податковими питаннями займається Комітет ООН з транснаціональних корпорацій.

3. Практична частина

Таблиця.1 - Консолідований баланс корпорації "Мак Дональдс", млн. дол.

Активи	На 31 грудня 2010 р.	На 31 грудня 2011 р.
Поточні активи
Гроші і грошові еквіваленти	421,7	418,1
Дебіторська заборгованість	796,5	881,9
Запаси (за вартістю, яка не перевищує ринкову)	99,3	105,5
Передоплата та інші поточні активи	344,9	413,8
Усього поточних активів	1662,4	1819,3
Інші активи
Інвестиції й аванси афілійованим компаніям	824,2	990,2
Гудвіл, нетто	1278,2	1419,8
Інші активи	871,1	1015,7
Усього інших активів	2973,5	3425,7
Нерухоме майно й устаткування
Нерухоме майно й устаткування за початковою вартістю	23 569,0	24 106,0
Амортизація	(6521,4)	(6816,5)
Усього нерухомого майна й устаткування	17 047,6	17 289,5
Усього активів	21 683,5	22 534,5
Зобов'язання і власний капітал
Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість	684,9	689,5
Облігації до оплати	275,5	184,9
Податок із прибутку корпорації	92,2	20,4
Інші податки	195,5	180,4
Нараховані проценти	149,9	170,6
Інші нараховані статті	608,4	824,9
Поточне погашення довгострокового боргу	354,5	177,6
Усього поточних зобов'язань	2360,9	2248,3
Довгострокові зобов'язання	8334,4	9184,8
Відстрочені податки	1084,9	1112,2
Опціони і форвардні контракти на звичайні акції	699,9	500,8
Власний капітал
Звичайні акції 0,01 дол. номіналом, затверджено до випуску 3,5 млрд. акцій, випущено 1660,6 млн. акцій	16,6	16,6
Додатково оплачений капітал	1441,8	1591,2
Компенсація за планом участі в прибутках корпорації	(115,0)	(106,7)
Нерозподілений прибуток	17 259,4	18 608,3
Інші доходи	(1287,3)	(1708,8)
Викуплені акції, за вартістю 379,9 і 355,7 млн. акцій	(8111,1)	(8912,2)
Усього власного капіталу	9204,4	9488,4
Усього, зобов'язання і власний капітал	21 683,5	22 534,5

Завдання 1.

Проаналізувати діяльність корпорації за два роки за допомогою коефіцієнтів

Для оцінки політики корпорації з формування

і використання оборотного капіталу застосовують такі групи коефіцієнтів:

- коефіцієнти ліквідності;

- коефіцієнти оборотності.

Коефіцієнти ліквідності

Ліквідність корпорації, тобто її спроможність сплачувати у встановлені терміни за поточними зобов'язаннями, визначається співвідношенням поточних активів і поточних пасивів. Відомі чотири коефіцієнти ліквідності.

Коефіцієнт поточної ліквідності,він визначає, скільки разів короткострокові зобов'язання покриваються короткостроковими активами, визначається за формулою:

де Кп.л. - коефіцієнт поточної ліквідності;

ПА - поточні активи;

ПЗ - поточні зобов'язання.

Коефіцієнт швидкої ліквідності, або "лакмусового папірця"розраховується наступним чином:

де Кш.л. - коефіцієнт швидкої ліквідності;

ТМЗ - товарно-матеріальні запаси.

Використання цього коефіцієнта пов'язано з деякими особливостями виробництва компаній, які впливають на структуру оборотного капіталу.

Коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом визначається наступним чином:

де Кзаб. реал. ОК - коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом;

КЗ - короткострокові зобов'язання;

П - продаж.

Він показує забезпеченість реалізації оборотним капіталом. Тобто ліквідність прив'язується до результатів господарської діяльності.

%

Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань потоком коштів розраховується за формулою:

де Кпокр. КЗ - коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань потоком коштів;

КЗсер. - середньорічні короткострокові зобов'язання.

Результати розрахунку всіх вище перерахованих коефіцієнтів зводимо в таблицю 1.1

Таблиця 1.1 - Результати розрахунку

Показники	2009 р.	2010 р.	Нормативне значення
Коефіцієнт поточної ліквідності	0,7	0,81	1,0 - 2,0
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,66	0,76	0,2 - 0,25
Коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом	-0,049	-0,029	>0,1
Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань потоком коштів	6,3	6,6	0,4

Висновки

Коефіцієнт поточної ліквідності в 2011р. збільшився на 0,11 порівняно з 2010р, що означає збільшення поточних активів, тобто збільшення можливостей корпорації по оплаті поточних боргів. Але коефіцієнт ліквідності нижче за нормативне значення, що свідчить про те, що корпорація не в змозі самостійно виплатити поточні зобов'язання за рахунок поточних активів (зобов'язань більше ніж активів). Для того, щоб мати змогу покрити борги в треба було збільшити реалізацію поточних активів.

Коефіцієнт швидкої ліквідності в 2011р. становить 0,76, що на 0,10 більше, ніж в 2010р. Це свідчить про те, що в 2011р. разом зі збільшенням ТМЗ збільшилися поточні активи. Коефіцієнт показує, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути погашені швидколіквідним майном. За розрахунками, корпорація може оплатити 0,76 поточних зобов'язань швидколіквідним майном, при тому, що нормативне значення 0,2-0,25. Корпорація платоспроможна.

Коефіцієнт забезпеченості реалізації оборотним капіталом в 2011р. збільшився на 0,02, що означає збільшення працюючого капіталу. Цей показник в 2010-2011рр. нижче за нормативне значення, що може попередити про небезпеку можливого браку грошових коштів для фінансування поточних потреб. Недостача оборотного капіталу, фінансується випусками довгострокових зобов'язань (в 2010р. - 8334,4 млн.дол., в 2011р. - 9184,8 млн.дол.). На підставі консолідованого звіту про прибуток корпорації, можна стверджувати, що нестача коштів викликана розширенням корпорації.

Відношення виторгу від реалізації до середньорічних короткострокових зобов'язань показує, що поточні зобов'язання в 6--6,5 разів перекриваються поточними грошовими потоками, тобто корпорація має у своєму розпорядженні достатні суми, одержувані від реалізації, для погашення поточних платежів. Коефіцієнт покриття короткострокових зобов'язань потоком коштів в 2011р. збільшився на 0,27 порівняно з 2010р. за рахунок збільшення обсягів продажу.

Коефіцієнти оборотності поточних активів

Фундаментальним показником є оборотність поточних активів. Він визначається за формулою:

де Коб. ПА - оборотність поточних активів

Коефіцієнт показує, скільки разів за рік поточні активи оберталися в реалізації виробленої продукції.

Коефіцієнт тривалості зберігання ТМЗ показує, скільки днів буде потрібно, щоб використати всі запаси. Він визначається за формулою:

де Пзбер. ТМЗ - коефіцієнт тривалості зберігання ТМЗ;

Високі показники оборотності ТМЗ звичайно свідчать про ефективне управління, низькі - про наявність на складах зайвих або залежаних товарів.

Коефіцієнти оборотності ТМЗ і тривалості їх зберігання визначаються також специфічними умовами галузі господарства.

?3 дні

?3 дні

Період обороту дебіторської заборгованості визначається за формулою:

де Поб. ДЗ - період обороту дебіторської заборгованості;

Пкр. - продаж у кредит;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

Оскільки Пкр=0, то період оборотності дебіторської заборгованості ми не розраховуємо.

Для більш ясної картини погашення короткострокових боргів визначається середній період інкасації виторгу, або терміну погашення дебіторської заборгованості за формулою:

де Псер.інк. - середній період інкасації;

Псер.д. - середній денний продаж.

На практиці визначається не тільки ліквідність поточних активів, а й ліквідність кредиторської заборгованості. Протилежна сторона кредитного договору, відповідно, буде визначати ліквідність дебіторської заборгованості. Із цією метою розраховуються два коефіцієнти.

днів

день

Оборотність кредиторської заборгованості визначається за формулою:



де Коб. КЗ - оборотність кредиторської заборгованості.

КЗ - кредиторська заборгованість.

Тривалість (термін погашення) кредиторської заборгованості визначається наступним чином:

де ПКЗ - тривалість кредиторської заборгованості.

Коефіцієнти, обчислені за корпорацією, необхідно порівняти з відповідними показниками за галуззю.

?17днів

?17 днів

Результати розрахунку всіх вище перерахованих коефіцієнтів зводимо в таблицю 1.2

Таблиця 1.2 - Результати розрахунку

Показники	2010 р.	2011 р.	Відхилення
Коефіцієнт оборотності поточних активів	8,57	8,17	збільшення
Коефіцієнт тривалості зберігання ТМЗ	2,5	2,6	збільшення
Середній період інкасації виторгу	20,1	21,4	зменшення
Оборотність кредиторської заборгованості	20,8	21,6	збільшення
Тривалість (термін погашення) кредиторської заборгованості	17,3	16,7	зменшення

Аналізуючи показники таблиці 3 можна сказати, що коефіцієнт оборотності поточних активів у 2011 р. склав 8,17, що на 0,4 менше, а ніж у 2010 р. Це пояснюється тим, що значно зросла сума поточних активів корпорації у порівнянні з минулим роком. Коефіцієнт показує, скільки разів за рік поточні активи оберталися в реалізації виробленої продукції. Отже, дані цієї таблиці свідчать про зниження оборотності активів корпорації в 2011 році порівняно з 2010 роком, тобто про менш ефективне їх використання.

Коефіцієнт тривалості зберігання ТМЗ говорить про те, що корпорація може обходитися без нових закупок 3 дні.

Середній період інкасації, що в 2011р. становить 21,4 тобто майже 21 день, показує, що дебітори погашають свою заборгованість на 21-й день після виставлення рахунка. Порівняно з 2010р., в якому середній період інкасації становив 20 днів, в 2011р. Почала з'являтися тенденція до збільшення терміну погашення дебіторської заборгованості за рахунок збільшення заборгованості. Рух грошових потоків відносно швидкий.

Обчислені коефіцієнти оборотності кредиторської заборгованості та тривалості кредиторської заборгованості показують, що обіг кредиторської заборгованості в продажу в 2011р. збільшився на 0,77 раза, а тривалість кредиторської заборгованості зменшилася на 1 день порівняно з 2010р. Це означає, що в 2011р. корпорація погашає свої борги постачальникам у виторгу від реалізації 21,6 разів за рік, що відповідає терміну погашення кредиторської заборгованості 17 днів. Це відбулося за рахунок збільшення обсягів продажу у 2011р.

Таким чином, чистий працюючий капітал як різниця між сумою поточних активів і сумою поточних зобов'язань у корпорації "Мак Дональдс" є величиною від'ємною, що могло б свідчити про неліквідність корпорації. Проте зростання загальної суми нерозподіленого прибутку на 1348,9 млн.дол. та розміру дивідендів на звичайну акцію є показниками платоспроможності.Завдання 2.

За даними таблиці 2.2 зробити висновки про стан балансу.

Таблиця 2.2 - Консолідований баланс корпорації "Мак Дональдс", млн. дол.

Активи	На 31 грудня 2010 р.	На 31 грудня 2011 р.	Відхилення,(+,-)
Поточні активи
Гроші і грошові еквіваленти	421,7	418,1	-3,6
Дебіторська заборгованість	796,5	881,9	+85,4
Запаси (за вартістю, яка не перевищує ринкову)	99,3	105,5	+6,2
Передоплата та інші поточні активи	344,9	413,8	+68,9
Усього поточних активів	1662,4	1819,3	+156,9
Інші активи
Інвестиції й аванси афілійованим компаніям	824,2	990,2	+166
Гудвіл, нетто	1278,2	1419,8	+141,6
Інші активи	871,1	1015,7	+144,6
Усього інших активів	2973,5	3425,7	+452,2
Нерухоме майно й устаткування
Нерухоме майно й устаткування за початковою вартістю	23 569,0	24 106,0	+537
Амортизація	(6521,4)	(6816,5)	(295,1)
Усього нерухомого майна й устаткування	17 047,6	17 289,5	+241,9
Усього активів	21 683,5	22 534,5	+851
Зобов'язання і власний капітал
Поточні зобов'язання
Кредиторська заборгованість	684,9	689,5	+4,6
Облігації до оплати	275,5	184,9	-90,6
Податок із прибутку корпорації	92,2	20,4	-71,8
Інші податки	195,5	180,4	-15,1
Нараховані проценти	149,9	170,6	+20,7
Активи	На 31 грудня 2010 р.	На 31 грудня 2011 р.	Відхилення, (+,-)
Інші нараховані статті	608,4	824,9	+216,5
Поточне погашення довгострокового боргу	354,5	177,6	-176,9
Усього поточних зобов'язань	2360,9	2248,3	-112,6
Довгострокові зобов'язання	8334,4	9184,8	+850,4
Відстрочені податки	1084,9	1112,2	+27,3
Опціони і форвардні контракти на звичайні акції	699,9	500,8	-199,1
Власний капітал
Звичайні акції 0,01 дол. номіналом, затверджено до випуску 3,5 млрд. акцій, випущено 1660,6 млн. акцій	16,6	16,6	0
Додатково оплачений капітал	1441,8	1591,2	+149,4
Компенсація за планом участі в прибутках корпорації	(115,0)	(106,7)	(-8,3)
Нерозподілений прибуток	17 259,4	18 608,3	+1348,9
Інші доходи	(1287,3)	(1708,8)	(421,5)
Викуплені акції, за вартістю 379,9 і 355,7 млн. акцій	(8111,1)	(8912,2)	(801,1)
Усього власного капіталу	9204,4	9488,4	+284
Усього, зобов'язання і власний капітал	21 683,5	22 534,5	+851

Таким чином, аналіз, проведений в таблиці 2.1 свідчить про зміну валюти балансу, а також окремих показників активу та пасиву за розглянутий період. Валюта балансу за звітний період збільшилася на 851млн.дол., що свідчить про зростання фінансових та реальних ресурсів, тобто корпорація в 2011р. збільшила обсяги виробництва і продажу продукції, відкрила нові

Основними статтями активу цього балансу є поточні активи, нерухоме майно й устаткування,інші активи, короткострокові зобов'язання та довгострокові зобов'язання.

Питома вага поточних активів в структурі балансу складає 88,06 % на початок періоду та майже 100% на кінець періоду. У структурі позаоборотних активів найбільшу питому вагу має дебіторська заборгованість: 48 і 48,5% на початок та кінець періоду відповідно.

З активу балансу видно, що кількість поточних активів збільшилася на 156,9 млн.дол.. Обсяг інших активів збільшився на 452,2млн.дол.; обсяг нерухомого мафна та устаткування також збільшився, однак не значно на 241,9млн.дол. млн.дол. за рахунок придбання нового майна і устаткування на суму 537 млн.дол. Таким чином, амортизація збільшилася на 295,1 млн.дол.

Пасив балансу характеризується питомою вагою поточних зобов'язань, довгострокових зобов'язань, нерозподіленим прибутком

Поточні зобов'язання зменшились на 112,6 млн.дол;однак збільшилися довгострокові зобов'язання на 850,4 млн.дол. Власний капітал збільшився на 284 млн.дол. Через низьку номінальну вартість сума оплачених акцій дуже низька. Тому власний капітал корпорації фактично складається з додатково оплаченого капіталу, отриманого під час первинного продажу акцій за ціною, вищою номіналу, і нерозподіленого прибутку. Слід також звернути увагу на значну суму викуплених акцій. Викуп здійснюється за ринковою ціною, яка в багато разів вища номінальної.

Позитивними сторонами балансу є:

- відсутність неоплаченого капіталу

- збільшення активів, та нерухомого майна;

- збільшення власного капіталу;

Негативними сторонами балансу є:

- висока питома поточних, та довгострокових зобов'язань

Підприємству необхідно зменшити питому вагу поточних та довгострокових зобов'язань через прискорення їх погашення. Це можна зробити шляхом:

- своєчасного оформлення документів;

- застосування попередньої оплати;

- удосконалення розрахунків;

- ознайомлення з фінансовим станом покупців та набуття впевненості щодо його подальшої платоспроможності.

Завдання 3.

Проаналізувати дані наведені в таблиці 3.1

Таблиця 3,1 - Консолідований звіт про прибуток корпорації "Мак Дональдс", млн. дол.

Показник	2010 р.	2011 р.	Відхилення, (+,-)
Обсяг продажу компаній ресторанного бізнесу	10 467,0	11 040,7	+573,7
Обсяг продажу франшиз і афілійованих ресторанів	3776,0	3829,3	+53,3
Разом	14 243,0	14 870,0	+627
Операційні витрати
Компаній ресторанного бізнесу:
Витрати на харчові продукти й упаковування	3557,1	3802,1	+245
Заробітна плата і жалування	2690,2	2901,2	+211
Оренда й інші операційні витрати	2502,8	2750,4	+247,6
Усього витрат	8750,1	9453,7	+703,6
Франшизні ресторани - оренда	772,3	800,2	+27,9
Загальні, адміністративні витрати, пов'язані з продажем	1587,3	1661,7	+74,4
Інші операційні (доходи) витрати	(196,4)	257,4	+453,8
Усього, операційні витрати	10 913,3	12 173,0	+1259,7
Операційний прибуток	3329,7	2697,0	-632,7
Проценти сплачені і неопераційні витрати	447,4	367,3	-80,1
Прибуток до сплати податків	2882,3	2329,7	-552,6
Податки з прибутку корпорації	905,0	693,1	-211,9
Чистий прибуток	1977,3	1636,6	-340,7
Чистий прибуток на одну звичайну акцію (дол.)	1,49	1,27	-0,22
Чистий прибуток на одну звичайну акцію після зменшення ("розводнення") (дол.)	1,46	1,25	-0,21
Дивіденди на звичайну акцію (дол.)	0,22	0,23	+0,01
Середньозважена кількість акцій в обігу	1323,2	1289,7	-33,5
Середньозважена кількість акцій в обігу після зменшення ("розводнення")	1356,5	1309,3	-47,2

За даними консолідованого звіту про прибуток можна зробити висновок, що відбулося зменшення чистого прибутку в 2011р. порівняно з 2010р. на 340,7 млн.дол. Такий спад спричинило збільшення операційних витрат, а саме: витрати на харчові продукти і упакування зросли на 245 млн.дол., заробітна плата і жалування - на 211 млн. дол., оренда й інші операційні витрати - на 247,6 млн.дол. Дані показники свідчать про збільшення дочірніх компаній корпорації в 2011р., що дозволяє очікувати додатковий прибуток в наступному році.

Чистий прибуток власників звичайних акцій рішенням вищого органу управління - загальних зборів акціонерів - розподіляється на дві частини: дивіденди і нерозподілений прибуток. У звіті про прибуток корпорації "Мак Дональдс" показано, що середньорічна кількість звичайних акцій, які обертаються, в 2011р. становить 1289,7 млн і 1309,3 млн після "розводнення". Тому чистий прибуток на одну звичайну акцію становив відповідно 1,27 і 1,25 дол. На кожну акцію в 2011 р. виплачені дивіденди в розмірі 0,23 дол., що на 0,1 дол. більше ніж у 2010р.

Література

1. Міжнародні фінанси: Підручник/За ред. О. І. Рогача. - К.:Либідь, 2003. - 784с.

2. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - 508 с.

3. Суторміна В.М. Фінанси зарубіжних корпорацій. - К.: КНЕУ, 2003. - 492 с.

Размещено на Allbest.ru

...