Досягнення й проблеми сучасного В'єтнаму (1986-2012 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОСЯГНЕННЯ Й ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОГО В'ЄТНАМУ (1986 2012 рр.)

I.M. Сергійчук

У статті розглядається хід модернізації В 'єтнаму. В економічній сфері високими темпами розвивається виробництво, введено сімейний підряд у сільському господарстві, формуються ринкові відносини, залучаються іноземні інвестиції. Помітно підвищився рівень життя в'єтнамців. В зовнішній політиці прийнято принцип багатовекторності. Відновлено співпрацю з країнами, які воювали проти В'єтнаму (США, КНР). Йде зближення з Росією. Висвітлюються в'єтнамсько-українські зв'язки.

Ключові слова: В'єтнам, реформи, оновлення, ринкові відносини, багатовекторність, співробітництво.

2 червня 2011 р. виповнилося 3 5 років з дня створення Соціалістичної Республіки В'єтнам. З 1986 р. в країні проводиться політика ринкових реформ і модернізації суспільно-політичної системи. В'єтнамське оновлення знаходиться в центрі уваги російських істориків та економістів. Найбільш ґрунтовними є праці таких науковців, як Д. Деопік [1], К. Кобелєв [2], В. Мазирін [3], О. Новакова й П. Цветов [4], О. Окунєв [5]. Групою авторів створені спільні роботи [6], де узагальнюється досвід реформування В'єтнаму. Російською мовою видавались праці в'єтнамських дослідників з цієї проблеми. Серед них варто виділити монографії, авторами яких є Данг Тхі Ла [7], Нгуєн Дінь Хоанг [8], Нгуєн Кхай Хоан [9], Фам Дик Чинь [10], Хо В'єт Лионг [11] та ін.

Різні аспекти реформ аналізуються в статтях Д. Дубровіна [12], В. Мазиріна [13; 14], І. Мохової [15], Г Мурашової [16], А. Потапова [17], Р. Сеніна [18], П. Цветова [19]. Українсько-в'єтнамському співробітництву на шляху модернізації обох країн, його традиціям і новим виявам присвячені роботи П. Султанського [20] та І. Шергіна [21]. Значна кількість фактів з цієї проблематики міститься в засобах масової інформації та мережі Інтернет. Метою цієї статті є спроба систематизувати й узагальнити нагромаджений фактичний матеріал, висвітлити основні напрями в'єтнамської політики реформ, їх досягнення й невирішені проблеми, показати позитивну роль українсько-в'єтнамської співпраці в сучасному розвитку обох країн-партнерів. в'єтнам реформа ринковий співпраця

В 1986 р. під впливом радянської перебудови Соціалістична Республіка В'єтнам розпочала реформи. В пошуках нового курсу, який би враховував конкретні умови країни, її специфіку, в'єтнамське керівництво розробило власну концепцію розвитку. Головна увага приділялась економічним перетворенням при збереженні в цілому старого політичного механізму. Перебудова господарства включала такі напрямки: 1) свободу діяльності і рівні права всіх секторів економіки: державного, приватного, змішаного, дрібнотоварного, натурального; 2) декооперування сільського господарства, передачу землі в довготривалу оренду; 3) оздоровлення товарногрошового обігу; 4) політику «відкритих дверей» щодо іноземного капіталу.

Одним із пріоритетних напрямів стало відкриття спеціальних експортних зон на взаємовигідній основі. Іноземні інвестиції направлялись в розвідку і видобуток нафти та газу на континентальному шельфі, в будівництво нафтопереробних заводів, фармацевтичних фабрик, в здійснення новітніх проектів гірничодобувної галузі (освоєння багатих родовищ апатитів, залізної руди, бокситів). Значні кошти вкладались також у налагодження промислового виробництва натурального каучуку, кави, чаю, тутового шовкопряда, агар-агару. Велику активність проявляли Франція, Німеччина, Англія, Австралія, Японія, країни АСЕАН. Для надання міжнародних субсидій і кредитів була створена Консультативна група донорів В'єтнаму, яка щороку виділяє 20 млрд. дол. для економіки країни. Прямі іноземні інвестиції збільшились із 1,3 млрд. дол. в 2000 р. до 2,3 млрд. дол. в 2006 р. і далі зростають [15,30].

Середні річні темпи розвитку економіки в 1991 2001 рр. склали 7,4%, зокрема в 1991 1995 рр. 8,2%, 2005 2006 рр. 8%. За останні 25 років ВВП щорічно збільшувався на 6,8%. Річний прибуток на душу населення за паритетом купівельної спроможності валюти зріс із 1400 дол. в 2000 р. до 2310 дол. в 2006 р. За темпами економічного зростання В'єтнам посідає 2-е місце в світі після Китаю [15, 30].

У 1986 р. В'єтнам добував всього 40 тис. т нафти, тоді як у 1990 р. 2 млн т в 2000 р. 15 млн т. Понад 80% нафтовидобутку забезпечувала спільна російсько-в'єтнамська компанія «В'єтсовпетро» [12, 31]. СРВ інтегрувалась у світову економічну систему й розширила регіональні зв'язки. 2007 р. В'єтнам вступив у Світову організацію торгівлі.

Помітно зріс добробут в'єтнамців. За час реформ удесятеро знизився рівень бідності. Кількість людей, які жили за межею бідності, скоротилась із 70% до 7% населення в 2005 р. [15, 30]. Межа бідності, встановлена на 2009 2010 рр., для сільських родин на людину на місяць 200 тис. донгів, для міських родин на людину 260 тис. донгів. Розв'язано продовольчу проблему. Відоме прислів'я стверджує, що «спочатку в'єтнамці просто хотіли їсти, потім їсти багато, а нині їсти смачно». Середня тривалість життя, порівняно з 1960-ми рр., зросла з 50 до 71,3 років у наш час [15, 30].

На початку економічних реформ формуванню демократичних основ суспільства заважали самоізоляція країни, теорія та практика в'єтнамського соціалізму, традиційна конфуціанська етика. Вважалося, що елементи західної демократії, такі як багатопартійність, політичний плюралізм, свобода критики, альтернативність на виборах суперечать в'єтнамській системі влади, підривають національну культуру й самобутність. Після скинення сайгонського режиму були заборонені політичні партії й організації Півдня В'єтнаму. 1988 р. розпущені Соціалістична й Демократична партії, які існували в ДРВ ще з часів Серпневої революції 1945 р. Усунено останні легально існуючі можливості опозиції КПВ. Для збереження монополії комуністів на владу здійснювались попереджувальні заходи, з урахуванням наслідків «оксамитових» і «кольорових» революцій на території Східної Європи й СРСР КПВ продовжила курс на розвиток «соціалістичної демократії» і виступила проти «вседозволеності пропаганди антисоціалістичних ідей».

З часом, в результаті переходу В 'єтнаму до ринкової економіки й відкритості зовнішньому світу, політична система теж почала трансформуватись. Новими явищами стали модернізація законодавства, вдосконалення виборчої системи, кадрове оновлення, розширення прав громадян, гласність, спрощення порядку в'їзду й виїзду з країни. В 1998 р. прийнято положення про «демократію на місцях». В його рамках здійснюється вирішення місцевих проблем під девізом: «Народ знає, обговорює, контролює».

Конституція 2001 р. по-новому визначала механізми управління державою. Знято визначення державного ладу як диктатури пролетаріату. Натомість його основою проголошено народовладдя, пов'язане з розвитком парламентської демократії. КПВ залишається керівною й спрямовуючою силою в'єтнамського суспільства. Вона є головним хранителем моральних і культурних цінностей та високих ідеалів, будучи в'єтнамською альтернативою ліберальній демократії. Держава, керована КПВ, здійснює вищі функції управління, нагляду, виховання й покарання. Конституція закріпила за громадськими організаціями право брати участь у вирішенні політичних, економічних, соціальних і культурних завдань як в масштабах всієї країни, так і в рамках кожної територіальної одиниці, підприємства, установи [22]. КПВ висунула гасло: «Партія керує, народ визначає, держава управляє» [13, 23].

Справою надзвичайної ваги визнано оновлення кадрів партійно-державного апарату, введено норми їх ротації. Склад ЦК КПВ на кожних виборах має оновлюватись на третину. Віковий ценз для нових членів ЦК КПВ встановлено в 55 років, термін перебування на посаді 5 років. Всі вищі чиновники зобов'язані піти у відставку в 60 років. На посади міністрів і керівників провінційних адміністрацій мають призначатись кваліфіковані спеціалісти віком від 40 50 років. Подолано принцип «лояльність вища за компетентність». Х з'їзд КПВ (2006) ввів процедуру виборів своїх керівних органів на альтернативній основі [13, 24].

Протягом тривалого часу СРСР був основним економічним і політичним партнером ДРВ, а потім Соціалістичної Республіки В ' єтнам. СРСР надавав субсидії, пільгові кредити, будував промислові об'єкти, направляв спеціалістів, готував кадри. Після краху СРСР і ліквідації біполярного світу СРВ проводить багатовекторний зовнішньополітичний курс із акцентом на регіоналізм, деідеологізацію й розширення економічної співпраці з країнами світу.

Динамічно розвиваються відносини з Росією. Цьому сприяють такі фактори, як частий обмін делегаціями високого рівня, спільні зусилля в міжнародних організаціях, велика кількість випускників радянських вузів серед нинішніх в'єтнамських політиків, вищих чиновників, бізнесменів. У 1994 р. підписано Договір про основи дружніх відносин між Росією та В ' єтнамом, 1997 р. Декларація про сприяння розвитку торгово-економічного і науково-технічного співробітництва, угоди про співпрацю в галузі туризму та ветеринарії. В 1998 р. Росію відвідав президент СРВ Чан Дик Лионг випускник Московського гірничого інституту. Обговорювались питання ліквідації заборгованості В 'єтнаму Росії. Частину боргу списано. Решта суми (1,5 1,7 млрд. дол.) має виплачуватись протягом 23 років, її 90 % використано Росією для закупівлі в'єтнамських товарів та інвестицій у в' єтнамську економіку [17, 32].

В 2001 р. В'єтнам урочисто зустрічав російського президента В. Путіна. До нього ні радянські, ні російські керівники В'єтнам ніколи не відвідували. Підписано Декларацію про відносини стратегічного партнерства між РФ і СРВ. Інший візит В. Путіна у В ' єтнам відбувся 2006 р. У свою чергу, Росію відвідали президент СРВ Нгуєн Мінь Чієт (жовтень 2008 р.) і прем'єр-міністр Нгуєн Тан Зунг (грудень 2009 р.). Активізувалося й військово-технічне співробітництво. СРВ створює комплексну систему охорони морського узбережжя. В 2010 р. куплено 8 багатоцільових винищувачів СУ-30МК2 на суму 400 млн. дол. і замовлено 12 таких літаків на суму 600 млн. дол. Ведеться модернізація військово-морських сил. Закуплено російські кораблі на повітряних подушках «Зубр», «Мурена», сторожові кораблі «Гепард», підводні човни «Варшав 'янка». У В' єтнамі працює російський «Тропоцентр», де проходить випробування військова техніка для країн з тропічним кліматом [14, 23].

У сфері в'єтнамської енергетики працюють компанії Зарубіжнафта, П'єтров'єтнам, В'єтгазпром. 2008 р. створено спільне підприємство Русв'єтпетро, в якому Росії належить 51 % активів. В 2010 р. закінчився термін діяльності «В'єтсовпетро», вона пройшла реорганізацію. 51 % її капіталів належить В'єтнаму, 49 % Росії. Відтепер компанія працюватиме й на території третіх країн. За допомогою Росії збудовано перший у В ' єтнамі нафтопереробний комплекс Зунгкуат потужністю 6 млн. т готової продукції на рік. Російська компанія «Силові машини» завершила або будує ТЕС Уонгбі, ГЕС Сесан-3, Буонкуоп, Авіонг, Плейкронг. Вона поставила третину всього обладнання для електростанцій В'єтнаму [14, 25].

На 2010 р. Росія реалізувала у В'єтнамі 56 проектів загальною вартістю 611,4 млн. дол. Їх здійснюють 19 спільних підприємств, 28 компаній із 100 % російським капіталом, 4 компанії на основі угод про співпрацю [14, 25]. За 2000 2008 рр. обсяги торгівлі між СРВ і РФ зросли з 156,1 млн. дол. до 1 млрд. 432 млн. дол., тобто вдев'ятеро. Росія продає В'єтнаму паливо, мастила, вугілля, чорні метали, хімічні добрива, верстати й обладнання, а купує морепродукти, чай, каву, спеції, овочі, фрукти, одяг та взуття. З 2006 р. в Росію продаються 30 % всіх світових об'ємів в'єтнамських морепродуктів [14, 27]. Підписано угоди про співпрацю наукових установ, узгоджено 24 пріоритетні напрямки в галузі передачі технологій. Проводяться Дні культури В'єтнаму в Росії та Росії у В'єтнамі. Розвиваються регіональні зв'язки.

Після війни 1965 1973 рр. відносини між США і В'єтнамом залишалися напруженими. Їх нормалізація розпочалась у 1990-х рр. з ініціативи президента США Б. Клінтона. 1992 р. США дозволили своїм компаніям відкривати представництва у В'єтнамі. В 1994 р. США скасували ембарго на торгівлю з В'єтнамом, а «Бенк оф Америка» видав перший кредит американській компанії, яка розпочинала у В'єтнамі торгівельну діяльність [19, 13].

В 1995 р. США і СРВ встановили дипломатичні відносини. 16 18 листопада 2001 р. відбувся офіційний візит у В'єтнам президента США Б. Клінтона. Підписано ряд економічних угод. Президент США виступив на в'єтнамському телебаченні в прямому ефірі, стверджуючи, що потрібно відходити від важкого минулого й працювати на майбутнє. 1995 р. у В'єтнамі почала працювати американська автомобільна корпорація «Форд», яка створила з в'єтнамською компанією спільне підприємство в провінції Хайзионг [19,14]. Водночас певні політичні сили в США критикують в'єтнамську владу за порушення прав людини, національних і релігійних меншин [18, 32].

Відновлено добросусідські відносини з КНР, які багато років були напруженими після китайськов'єтнамської війни 1979 р. В 1999 р. країни підписали угоду про сухопутні кордони.

Дружні українсько-в'єтнамські стосунки активно розвивались ще в радянські часи. В'єтнамці із задоволенням відмічають, що саме в Одесі 1919 р. розпочалась революційна біографія видатного партійного й державного діяча Тон Дик Тханга, який став другим президентом В'єтнаму після Хо Ши Міна [23, 287-305].

Українські енергетики були задіяні у будівництві найбільшої в Південно-Східній Азії ГЕС Хаобінь, виконали там найскладніші роботи. Агрегатний зал станції вирубаний у скелі й захищений від будь-яких стихійних лих і воєн. Керував будівництвом, а потім роботою ГЕС сумчанин Г. Тульчинський, який нагороджений в'єтнамським Орденом Праці другого ступеня. Генеральний план відбудови Ханоя, зруйнованого американською авіацією, розробив український архітектор І. Алферов, колишній головний архітектор Харкова.

Соціалістична Республіка В'єтнам визнала незалежність України 27 грудня 1991 р. Дипломатичні відносини встановлені з 23 січня 1992 р. Налагодженню зв'язків з Україною надавалась велика увага. 1994 р. переговори з українським керівництвом у Києві провів прем'єр-міністр СРВ Во Ван Кієт. 1996 р. В'єтнам відвідав президент України Л. Кучма, а 2000 р. в Україні побував президент В'єтнаму Чан Дик Лионг Укладено низку міждержавних угод в різних галузях. 25 26 березня 2011 р. у СРВ перебував з офіційним візитом президент України В. Янукович. Підписані Спільна заява президентів про розвиток всебічного співробітництва й партнерства, угода про співпрацю між Національним банком України і Державним банком В'єтнаму, угода про співпрацю в освітній сфері, меморандум про взаєморозуміння між відомствами з інвестицій. Сторони висловили готовність розпочати новий активний період співпраці [26; 27].

На в'єтнамський ринок вийшли компанії Електротяжмаш, Укрхімпроект, Укргідропроект. Відкрили свої представництва КрАЗ, Мотор-Січ, Укрінтеренерго. Українська сторона будує гідроелектростанцію Ялі. Функціонують спільні підприємства Вісорутекс (виробництво натурального каучуку), Лотос (портові послуги), Ти Єнкі (виробництво сухих тропічних фруктів) [24]. Україна купує у В'єтнамі рис, морепродукти, каву, перець, прянощі, текстиль, одяг, взуття, товари електронної галузі (флешки, нетбуки). 2009 р. товарообіг досяг 366,74 млн. дол., в тому числі український експорт 248,7 млн. дол., імпорт 118,04 млн. дол. Прямі українські інвестиції у в'єтнамську економіку 2010 р. становили 3,9 млн. дол., а в'єтнамські в українську 7,3 млн. дол. [21, 21; 25]. В'єтнам займає 4-е місце серед країн, в економіку яких Україна спрямовує капітали.

Україна внесла помітний вклад у підготовку в'єтнамських кадрів. Більшість нинішніх в'єтнамських міністрів у радянські часи здобувала вищу освіту у вузах Києва, Харкова, Одеси. І зараз сторони обмінюються стажерами, студентами, аспірантами. Українці у в'єтнамських вузах вивчають мову, медицину, ботаніку. В'єтнамці в Україні прагнуть здобути інженерні й економічні знання, засвоїти банківську справу, енергетику, судной авіабудування. 2010 р. в 25 українських вузах навчалися 600 в'єтнамських студентів [24]. Частина з них здобуває потрібні для СРВ професії на основі міжурядових угод, решта навчаються за контрактами. В Ханої відкрита філія університету «Київський політехнічний інститут». Академії Наук України та В 'єтнаму створили спільний центр передачі технологій [19, 23].

В'єтнамська діаспора присутня Києві, Харкові, Одесі. Дружать Харківська область і провінція Кхань Хоа, Тернопільська область і провінція Донг Хай. Відкрито пряме авіасполучення між Києвом і Хошиміном. З року в рік Україну відвідує все більше в'єтнамських туристів, які тут вчилися і тепер хочуть побачити місця, пов'язані з молодістю.

Вивчення в'єтнамської перебудови та її реальних наслідків має велике значення як в міжнародному аспекті, так і для конкретних країн, до числа яких належить і Україна. Творче запозичення досвіду допомогло б обопільній економічній розбудові. Специфічні форми народного контролю над діяльністю влади могли б сприяти успішній боротьбі з корупцією та зловживаннями чиновників всіх рівнів.

Література

1. Деопик Д.В. Вьетнам: история, традиции, современность. М., 2002.

2. Кобелев К.В. Современный Вьетнам: реформы, обновление, модернизация (1986 -- 1997). М., 1999.

3. Мазырин В.М. Реформы переходного периода во Вьетнаме (1986-- 2006): направление, динамика, результаты. М, 2007.

4. Новакова О.В., Цветов П.Ю. История Вьетнама. Ч. 2. М., 1995.

5. Окунев А.Б. Экономика Вьетнама. М., 2008.

6. Экономика Вьетнама: проблемы и стратегия развития. СПб., 1993; Углубление экономической реформы во Вьетнаме. Ч. 2. М., 1999.

7. Данг Тхи Ла. Вьетнам: Переход к рынку. М., 1999.