Міжнародний лізинг: суть, види, форми і фактори розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

[Введите текст]

Вступ

Дослідження проблем розвитку та регулювання міжнародного лізингу набуває важливого значення в умовах структурної перебудови економіки і подолання кризових явищ. Міжнародний лізинг як один із видів іноземних інвестицій та інструмент оновлення основних фондів формує матеріальну основу суспільного виробництва, створює передумови для розширеного відтворення, забезпечує впровадження у виробництво новітніх досягнень науково-технічного прогресу і слугує джерелом підвищення ефективності виробництва й економічного росту. Ефективне використання операцій міжнародного лізингу сприятиме розв'язанню проблем макроекономічної стабілізації, структурної перебудови, допоможе вивести національну економіку на шлях стабільного економічного росту.

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Актуальність теми. В умовах сучасних глибоких соціально-економічних

перетворень та переходу вітчизняної економіки до ринкових відносин дослідження процесів розвитку та регулювання міжнародного лізингу набуває особливої актуальності, що пов'язано не тільки з відносною новизною проблеми, але й з тим практичним значенням, якого вона набуває в умовах переходу України на траєкторію економічного зростання. Міжнародний лізинг має особливе значення для вирішення цілої низки складних завдань, що стоять перед нашим суспільством.

Об'єктом дослідження є процеси та відносини, що виникають при розвитку та регулюванні міжнародного лізингу.

Предметом дослідження є міжнародний лізинг.

Методи дослідження. Економічного дослідження є отримання певного конкретного результату - оцінка рівня розвитку, виявлення недоліків і проблем, обчислення нових показників, розробка або поліпшення методики, формулювання програми розвитку, виведення формули, встановлення параметрів і властивостей об'єкта тощо. Мета полягає у складанні короткого опису та характеристики міжнародного лізингу.

У процесі дослідження вирішувались наступні задачі: підбір інформації, вивчення літератури, підготовка тексту, оформлення роботи.

Практична значимість полягає у тому, щоб підібрана мною інформація стала корисною для подальшого її використання.

Робота складається з вступу, 2 розділів, висновків; містить 31 сторінок, 1 додаток, 2 таблиць. Список використаних джерел містить 18 найменувань літератури.



Розділ 1. Теоретичні засади дослідження міжнародного лізінгу

1.1 Причини появи та етапи розвитку міжнародного лізінгу

Прийнято вважати, що всі економіко - правові відносини, пов'язані з лізингом, відносяться до нового чи новітнього періоду історії господарських взаємозв'язків. Однак це не так. Документи свідчать, що оренда (лізинг) відома людині з незапам'ятних часів.

Дійсно, ідея лізингу далеко не нова, хоча терміну "лізинг" (lease) як такого ще не було. Розкриття сутності лізингової угоди перегукується з далеким часів Аристотеля (384/383 - 322 р до н. Е.). Саме йому належить назва одного з трактатів в "Риториці": "Багатство полягає в користуванні, а не в праві власності». Іншими словами, не обов'язково для отримання доходу мати у власності будь - яке майно, потрібно лише мати право користуватися ним і в результаті цього отримувати доход.

Орендні (лізингові) угоди були відомі і за часів, що набагато передують IV століття до н. е., тобто рокам, коли жив Аристотель. Вони полягали, як відзначають П. Балтус і Б. Майджер в книзі «Школа європейського лізингу», ще в стародавній державі Шумер і датуються приблизно 2000 роком до н. е. Так, глиняні таблички, знайдені в шумерському місті Ур, містять відомості про оренду сільськогосподарського знаряддя, землі, водних джерел, волів та інших тварин. Ці глиняні таблички, знайдені в 1984 році, розповідають про храмових священиків - орендодавців, що укладали договори з місцевими фермерами. Однак стародавні документи не обмежують сферу орендної практики державою Шумер, і не виключено, що оренда існувала і більш давні часи, хоча поки до нас не дійшло жодної інформації про це.

Англійський історик Т. Кларк виявив декілька положень про лізинг в Законах Хаммурапі, прийнятих між 1775 - 1750 роками до н. е. Група статей, що торкалися власності - найбільша в збірці. Статті грунтовно і ретельно розглядали всі випадки оренди і норми орендної плати, умови застави майна.

Інші стародавні цивілізації, включаючи греків, римлян, єгиптян, вважали оренду привабливим, доступним і часом єдино можливим засобом придбання устаткування, землі та худоби.[12]

Давні фінікійці, що вважалися чудовими моряками та торговцями, практикували оренду суден, яка за своєю економіко - правовою суттю дуже схожа з класичною формою сучасного лізингу устаткування. Безліч короткострокових договорів оренди забезпечували отримання судна та екіпажу. У сучасних умовах ці угоди відповідають операціям так званого «мокрого» лізингу. Довготривалі чартерні угоди підписувалися на термін, що покривав весь розрахунковий період економічного життя суден, і вимагали від орендаря прийняття на себе більшої частини зобов'язань, що випливають із монопольного використання орендованих засобів.

Лізинг в давнину не був обмежений орендою будь-яких конкретних типів власності. Фактично з історії відомо, що орендувалися не тільки різні типи сільськогосподарської техніки і ремісничого устаткування, але навіть військова техніка.

Перша документальна згадка про практично проведену лізингову угоду відноситься до 1066 року, коли Вільгельм Завойовник орендував у нормандських судновласників кораблі для вторгнення на Британські острови.

У Венеції також у XI столітті існували угоди, схожі з лізинговими операціями: венеціанці здавали в оренду торговцям і власникам торгових судів дуже дорогі по тим часам якоря. По закінченні плавання вони поверталися власникам, які знову здавали їх в оренду.

У середньовіччя орендна діяльність була дещо обмежена. В оренду здавалися в основному сільськогосподарське знаряддя та коні. Однак час від часу відбувалися події, що породжували унікальні форми і предмети оренди. Так, в 1248 році була зареєстрована угода, відповідно до якої лицар Бонфіс Манганелла Гаета орендував обладунок для участі в Сьомому Хрестовому поході. Потім він виплачував за них орендну плату, яка в кінцевому підсумку значно перевищила початкову вартість амуніції.

У 1572 році у Великобританії був прийнятий законодавчий акт, що дозволяє використовувати тільки дійсний, а не удаваний лізинг, тобто законними визнавалися орендні договори, підписані на розумних підставах, так як до того часу почастішали угоди, мають метою приховування справжнього стану речей - хто власник, хто власник.Використовувалося це як засіб прихованої передачі власності, тобто для введення в оману кредиторів.

Таким чином, оригінальна ідея розділення користування і власності і можливості отримувати вигоду з користування відома праву з найдавніших часів.

На початку XX століття у Великобританії в зв'язку з розвитком промисловості, збільшенням виробництва різних видів устаткування зросла кількість товарів, що здаються в лізинг. Особливу роль у цьому зіграв розвиток залізничного транспорту та кам'яновугільної промисловості.

Різновидом лізингової операції, що активно застосовувалась Мінморфлотом СРСР, був «бербоут - чартер» - наймання морського судна без екіпажу. Суть цієї операції полягала в наступному. Відповідно до умов контракту, що укладається В / О «Совфрахт» Мінморфлоту СРСР з посередницькою фірмою, що надавала Мінморфлот судно в оренду, на це судно, що прибуло в якій-небудь з портів Західної Європи чи Японії під прапором третьої країни, прямував радянський екіпаж, піднімався прапор Радянського Союзу і судно надходило в розпорядження радянської сторони для експлуатації. Після закінчення або до закінчення терміну оренди за взаємно укладеною угодою в якості обов'язкової умови передбачалося придбання корабля орендарем.

Досить активно застосовувався лізинг міжнародних автомобільних перевезень зовнішньоторговельних об'єднанням "Совтрансавто", яке набувало за кордоном на умовах оренди з подальшою купівлею різні види вантажного автомобільного транспорту: тягачі, рефрижераторні та тентові напівпричепи, кузови, контейнерні шасі. На умовах оренди в СРСР використовувались іноземні контейнери.

У червні 1991 року була створена, а з грудня того ж року почала діяти міжнародна радянсько-німецька лізингова компанія «Евролизинг». Її засновниками з радянської сторони стали Зовнішекономбанк СРСР, Радморфлот і Госснаб СРСР, з французької - один з найбільших банків Європи «Банк Насіональ де Парі» (Bank National de Paris), а з німецької - одна з найбільших лізингових компаній Західної Німеччини - «Мітфінанц ГмбХ ».

Разом з тим лізинг в міжнародних операціях застосовувався в дуже незначних. До кінця 80-х років розвиток міжнародного лізингу стримувався головним чином через те, що у радянських підприємств не було іноземної валюти для оплати іноземного устаткування. Після того як, починаючи з квітня 1989 року, підприємства отримали право самостійного виходу на зовнішній ринок, у багатьох з них з'явилося власне джерело валютних надходжень. Крім того, в окремих випадках допускалося використання іноземних верстатів та іншої техніки підприємствами, що не мають валютних ресурсів. Такі угоди передбачали оплату зобов'язань поставкою продукції, виготовленої на цьому устаткуванні (компенсаційний лізинг - buy - back).

На першому етапі виробник обладнання і майбутній лізингодавець, укладаючи договір купівлі-продажу, виступають як продавець і покупець. При цьому користувач майна юридично не бере участі в договорі купівлі-продажу, хоча є активним учасником цієї угоди, обираючи обладнання і конкретного постачальника. Всі технічні питання реалізації договору купівлі-продажу (комплектність, терміни і місце поставки, гарантійні зобов'язання і т. П.) Вирішуються між виробником (постачальником) і лізингоодержувачем, на лізингодавця ж лягає забезпечення фінансової сторони угоди.

На другому етапі покупець майна здає його в тимчасове користування, виступає як лізингодавець. При цьому, хоча продавець майна і уклав договір купівлі-продажу з лізингодавцем, він несе відповідальність за якість обладнання перед користувачем.[15]

Для реалізації договору лізингу у лізингодавця має бути достатньо вільних фінансових коштів або він повинен мати доступ до «дешевих» грошей. В умовах Росії такими об'єктами можуть бути банки та інші кредитні установи або дочірні лізингові компанії, створені за участю фінансових структур.

лізинг борг україна

1.2 Структура та особливості міжнародного лізінгу

У сучасній практиці все частіше використовується міжнародний лізинг - лізингова діяльність за участю лізингових компаній з двох іноземних держав. До подібного варіанту звертаються в тих випадках, коли, наприклад, у своїй країні відсутні постачальники спецтехніки та обладнання.

Найчастіше потреба в міжнародний фінансовий лізинг виникає при реалізації великомасштабних проектів. Використання форми міжнародного лізингу дає можливість не тільки істотно заощадити фінансові кошти, але також і залучити інновації в країну.

У міжнародному лізингу прийнято розрізняти такі форми:

прямий закордонний лізинг - угода між юридичними особами різних держав;

непрямий - орендодавець і орендар - юридичні особи однієї держави, а капітал орендодавця частково належить закордонним компаніям. Або ж якщо в ролі орендодавця виступає дочірня фірма зарубіжної ТНК.

Також існує фінансовий та оперативний лізинг:

фінансовий лізинг передбачає, що лізингоодержувач повинен виплатити повну вартість майна в період дії лізингового договору. Цей вид вимагає великих капіталовкладень;

оперативний (операційний лізинг) - передача об'єкта лізингу відбувається на період, який менше, ніж термін його амортизації.

Жоден з видів діяльності не знайде широкого застосування, якщо він не

буде приносити вигод всім учасникам договірних відносин. Які ж переваги роблять лізинг привабливим для всіх учасників угоди.

Інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігається право власності на передане майно, яке на відміну від грошей виступає в якості застави.

Лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно. При використанні звичайного кредиту підприємство повинно частину вартості покупки оплатити за рахунок власних коштів.

Дуже часто підприємству простіше отримати майно по лізингу, ніж позику на його придбання, оскільки лізингове майно виступає в якості застави. За кордоном деякі лізингові компанії не вимагають від лізингоодержувача ніяких додаткових гарантій.

Для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове користування.

Лізінговое угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає можливість обом сторонам виробити зручну схему виплат. За можливої ??домовленості сторін лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від реалізації товару, виробленого на взятому в лізинг обладнанні. Ставки платежів можуть бути фіксованими і плаваючими.

Лізінговое майно не враховується у лізингоодержувача на його балансі, що не збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно.

Наявність амортизаційних і податкових пільг для лізингодавця, якими він може "поділитися" з лізингоодержувачем шляхом зменшення розміру лізингових платежів.

Лізінговие платежі відносяться на витрати виробництва та обігу (собівартість) лізингоодержувача і відповідно знижують оподатковувану базу.

Проізводітель майна має додаткову можливість збуту своєї продукції.

З іншої точки зору лізінгслужіт засобом реалізації продукції, розвитку виробництва, впровадження научно0техніческого прогресу, створення нових робочих місць, роетому держава зацікавлена ??в заохоченні та розширенні лізингових операцій.[6]

Для об'єктивності викладу слід зазначити ряд недоліків, властивих лізингу. Зокрема, на лізингодавця лягає ризик морального старіння майна і отримання лізингових платежів, а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більше, ніж ціна покупки або банківського кредиту.

Однак позитивних моментів, властивих лізингу, набагато більше, ніж негативних, а історичний досвід розвитку лізингу в багатьох країнах підтверджує його важливу роль в оновленні виробництва, розширенні збуту продукції та активізації інвестиційної діяльності. Особливо привабливим лізинг стає з введенням податкових та амортизаційних пільг.



Розділ 2. Проблеми та перспективи розвитку міжнародного лізінгу

2.1 Особливості участі України на міжнародного лізінгу

В умовах інвестиційної кризи в Україні прийняла чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що проявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, отримала збірне найменування "лізингу".[17]

Будучи продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фрідріха Хайєка), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відносини власності та інвестиційного нагромадження.

Переваги лізингу в цьому плані пов'язані з можливістю зниження інвестиційного ризику на основі відділення відносин власності і користування.

Велику перспективу для розгортання інвестиційної діяльності в Україні має стимулювання ня лізингових операцій як гарантованого виду товарного інвестування. У цьому контексті опрацьовуються питання створення мережі лізингових компаній та спеціалізованих лізингових фондів виробничих потужностей. [7]Свою діяльність ці структури здійснюватимуть у взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, галузевими міністерствами і безпосередньо з підприємствами. Функціональне навантаження лізингових компаній та фондів очікується до-статутному: виявлення лізингових потужностей та ведення їх реєстру; відбір заявок потенційних лізингоотримувачів, передача останнім об'єкту лізингу і, звичайно, контроль, координація ситуації на всіх етапах реалізації лізингових угод. В умовах великої капіталоємності українських підприємств лізинг може слугувати в якості інвестиційного "трампліну" залучення в господарську звернення значних капітальних ресурсів. [13]

Україна відчуває гострий дефіцит коштів, в першу чергу - інвестиційних. Успішне проведення реформ і подолання соціально-економічної кризи вимагає значних фінансових і матеріальних ресурсів. Існують різні варіанти залучення коштів в національну економіку.[1]

На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.

Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг. А відповідно до правил МВФ, зобов'язання, які з лізингової угоди, не включаються в обсяг зовнішньої заборгованості держави.

До пріоритетних напрямів використання лізингу в Україні можна віднести:

1. Високотехнологічні наукоємні галузі: літако - і машинобудування, порошкова металургія, кераміка, електрозварювальне виробництво, енергозберігаючі технології, нафтогазовий комплекс, агропромисловий комплекс.

2. Видобувні і металургійні галузі, кольорові метали, уран, вугілля, сталь і прокат.

3. Виробництво товару народного споживання.

4. Незавершене виробництво.

5. Дрібний бізнес та ін .. [8]

Лізинг можна розглядати як форму довгострокового кредитування покупки, являє собою довгострокову оренду. Оскільки лізингова служба повністю оплачує основні засоби за дорученням підприємства-лізингоотримувача за рахунок власних коштів, то до неї переходить право власності на об'єкти лізингу.

В останні роки став розповсюджуватися міжнародний лізинг. Міжнародний лізинг - договір лізингу, здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав. Міжнародній лізингова операція вважається також в тому випадку, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони, угода, по якій лізингодавець купує устаткування у національного підприємства, а потім передає його іноземному підприємцю за кордон, називається експортним лізингом. Якщо обладнання купується в іноземної фірми і передається для використання вітчизняному підприємцю, угода називається імпортним лізингом. [11]

Міжнародний лізинг може застосовуватися і тими підприємствами, які не отримують доходів у ВКВ. У таких випадках укладається договір, що передбачає оплату зобов'язань продавця постачанням продукції, виробленої на обладнанні, орендували. Це свого виду "бартер", заохочується діючими в багатьох країнах нормами фінансового права, так як сприяє просуванню обладнання, транспортних засобів і т.п .. на зовнішній ринок.[14]

Можна констатувати, що в даний час Україна є сировинним придатком розвинених країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових завдань економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, які можуть бути отримані за допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористатися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладення, відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 2014 рік дефіцит державного бюджету склав 4,3% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися. [16]



Рис. 1

Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання обмежені і до того ж зменшуються.  В даний час їх знос досяг катастрофічної позначки. В середньому за 2011 - 2014 роки знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому, що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність обігових коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення процесу відтворення. [16]

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової угоди. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними працівниками та спрямування їх на виробничий розвиток.

Враховуючи, що лізинг пов'язаний з вкладенням ресурсів на тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила у фазу стабілізації економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції; стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів, зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства (чорна металургія, ПЕК), часткове вирішення проблем щодо зменшення заборгованості по заробітній платі та ін.[9]

Серед лізингових компаній, що сьогодні працюють на українському ринку лізингу, можна виділити ТОП-10 компаній, які активно поводять себе на ринку і залишаються в десятці лідерів вже декілька років підряд, займаючи те чи інше місце. Рейтинг першої десятки лізингодавців за 2012 рік, який проводить Асоціація «Українське об'єднання лізингодавців», очолила компанія ВТБ Лізинг Україна з портфелем у 3,5 млрд. гривень, друге місце посів Райффайзен Лізинг Аваль з портфелем 2 млрд. гривень, на третьому - УніКредит Лізинг з портфелем в 1,57 млрд. грн. (табл.1).

Таблиця 1 - ТОП-10 лізингових компаній України (рейтинг відносно розміру лізингового портфелю)

№	Назва компанії	2012 р., млн. грн.	2011 р., млн. грн.	2010 р., млн. грн.	Темп приросту, %
					2010-2011 рр.	2011-2012 рр.
1	ВТБ Лізинг Україна	3505.03	4869.36	5230.27	-6.90%	-28.02%
2	Райффайзен Лізинг Аваль	2004.80	1913.29	1329.86	43.87%	4.78%
3	УніКредит Лізинг	1415.13	1459.52	1462.60	-0.21%	-3.04%
4	ІНГ Лізинг Україна	1336.70	1482.00	1420.00	4.37%	-9.80%
5	ОТП Лізинг	1156.11	756.89	131.46	475.78%	52.74%
6	Порше Лізинг Україна	546.44	363.83	229.83	58.31%	50.19%
7	Хюпо Альпе-Адриа-Лізинг	491.72	677.14	796.78	-15.02%	-27.38%
8	АLD Аотое/Перша лізингова компанія	466.32	336.00	294.60	14.05%	38.79%
9	Євро Лізинг	323.56	412.58	429.49	-3.94%	-21.58%
10	Сканія кредіт Україна	350.00	138.60	238.68	-41.93%	152.53%

Як можна помітити, станом на кінець 2012 року 5 з 10 найбільших лізингових компаній показали від'ємний темп приросту відносно 2011 року. Друга ж половина навпаки продемонструвала значне зростання лізингового портфелю: так, наприклад, темпи приросту для Райффайзен Лізинг Аваль, другої з найбільших компаній, склали 43,8% в 2011 році та 4.78 % в 2012 році.

Слід зазначити, що жодна з трійки лідерів лізингових компаній не є суто українськими. Наприклад, «ВТБ Лізинг Україна», яка впевнено займає першу позицію рейтингу протягом 2008-2012 рр.,  є дочірньою компанією російської «ВТБ Лізинг». Також компаніями з іноземним капіталом є лідируючі «Райффайзен Лізинг Аваль», яка є дочірньою компанією Райффайзен Банк Аваль та Райффайзен Лізинг Інтернаціональ; та  «УніКредит Лізинг», яка входить до складу фінансової групи UniCredit Group, і 100% акцій якої належать УніКредит Лізинг (Італія).

Україна має досить високий потенціал для розвитку ринку лізингу, але існують деякі проблеми, що стримують цей розвиток, а саме:

1. Доступ до фінансування. Вартість лізингу залишається відносно високою для лізингоотримувача, тому малі і середні підприємства все ще мало використовують переваги лізингу. Переважна більшість лізингових угод передбачає авансовий платіж, середня величина якого 20% від вартості предмету лізингу. Відсоткова ставка по лізингу вища за банківський кредит, крім того вимагається додаткове забезпечення окрім самого предмету лізингу. Але багато компаній, які сьогодні входять на ринок добре обізнані з існуючими умовами. Такі компанії вимагають менший авансовий платіж та забезпечення (іноді не вимагають взагалі), і приймають рішення по кредитуванню швидше орієнтуючись на грошовий потік ніж на кредитну історію. Вони також запроваджують простішу процедуру заявки та оформлення лізингових угод. Завдяки приходу на ринок таких нових компаній конкуренція буде зростати, що зробить лізинг більш доступним для середнього і малого бізнесу [2].

2. Податкове законодавство та адміністративна реформа. Існуюче податкове законодавство містить деякі перепони щодо лізингу. Необхідно внести певні зміни до адміністративної та судової системи, щоб спростити процедуру повернення об'єкту лізингу, що зменшить вартість транзакції для лізингодавця. Уряд України висловив ідею, що лізинг буде важливим компонентом його компанії по розвитку інвестиційного клімату в Україні, шляхом внесення змін в існуюче законодавство.

3.  Недостатність знань. Відчувається гостра необхідність в тому, щоб малий і середній бізнес був більш обізнаним щодо лізингу. Не зважаючи на те, що Міжнародна Фінансова Корпорація (МФК) та інші донори проводять публічну освітню компанію стосовно лізингу як альтернативного фінансового інструменту, лише великі компанії отримують переваги від використання цього інструменту. Крім того деякі банки-резиденти рекламують «лізингові послуги» як такі, що не відрізняються від банківського кредиту.

4.  Відсутність вторинного ринку для довгострокових активів. Не зважаючи на величезний попит на оновлення основних фондів в багатьох галузях економіки, включаючи сільське господарство та медицину, лізингові компанії не мають бажання давати в лізинг неліквідні активи. Наприклад, існує дуже добре розвинений вторинний ринок для автомобілів, які займають найбільшу частину в лізинговому портфелі. Як очікується, автомобілі і в подальшому будуть надаватися в лізинг у великій кількості. Що ж стосується сільськогосподарської індустрії та медицини, то вони як і в державах з більш розвинутим ринком, залишаються без належної уваги.

5. Нерозвинуті кредитні бюро. Лізингові компанії відчувають труднощі аналізуючи потенціальних лізингоотримувачів внаслідок відсутності достатньої інформації про кредитну історію клієнта. В країнах де лізинг складає суттєвий процент капітальних інвестицій, процедури аналізу суттєво спрощуються, оскільки простий телефонний дзвінок може надати інформацію про кредитну історію потенційного лізингоотримувача

2.2 Перспективи участі України на міжнародного лізінгу

В умовах інвестиційної кризи в Україні прийняла чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що проявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, отримала збірне найменування "лізингу".

Будучи продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фрідріха Хайєка), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичного вирішення протиріч відносини власності та інвестиційного нагромадження.

Такий альтернативний спосіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне оновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати консолідованого бюджету України на 2014 рік з обслуговування державного боргу склали 14% всіх витрат.[рис.2.2]

Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі відсотки і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні найближчим часом.

Можна констатувати, що в даний час Україна є сировинним придатком розвинених країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових завдань економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, які можуть бути отримані за допомогою міжнародного лізингу.

Україна повинна скористатися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладення, відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 2013 рік дефіцит державного бюджету склав 11,7% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.[5]

Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової угоди. Так, підприємству - постапоставщіку гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними працівниками та спрямування їх на виробничий розвиток.

Вирішення вищезазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, обліку переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підпрімка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов'язаних з інвестуванням і залученням коштів.



Висновки

Питання регулювання та розвитку міжнародного лізингу в Україні є малодослідженою галуззю економічних знань.

В першому розділі були розкриті основи операцій міжнародного лізингу. На початку роботи були розглянуті історичний розвиток, визначення, сутність та теоретичні засади міжнародного лізингу, доведена необхідність теоретичного дослідження міжнародного лізингу, а також розроблена класифікація міжнародного лізингу, яка вельми необхідна для визначення пріоритетних напрямків розвитку та регулювання міжнародної лізингової діяльності. Зараз в більшості випадків підприємства України беруть участь в міжнародному лізингу як лізингоотримувачі і за мотивами операцій важливішим для нас є фінансуючий лізинг. За допомогою цього виду лізингу вирішується проблема пошуку додаткових джерел фінансування. Якщо українське підприємство виступає в ролі лізингодавця, то, як правило, воно використовує експортний лізинг. В цьому випадку міжнародний лізинг має значення як один з можливих варіантів збуту продукції. Через неконкурентоспроможність української продукції цей вид залишається перспективним, але не поширеним видом міжнародного лізингу. Для українських лізингоотримувачів за видом лізингових платежів вигіднішим та зручнішим є бартерний лізинг, бо частково вирішується проблема реалізації продукції. Здійснюючи міжнародні лізингові операції, українські лізингодавці та лізингоотримувачі прагнуть зменшити вартість контракту через податкові пільги. Якщо наша держава зменшить податки на лізингові операції, міжнародний лізинг швидко почне розвиватися і податкові-надходження до бюджету від лізингових операцій збільшаться незважаючи на їх пільгове оподаткування. Якщо лізинговане майно не має швидкий термін старіння, то фінансовий лізинг в більшості випадків відповідає інтересам лізингоотримувачів. Міжнародний левередж (leverage) лізинг - один з найбільш складних видів лізингових угод використовується для фінансування купівлі дорогого майна, для великих за обсягом лізингових угод. Україна для здійснення операцій такого плану не має належної фінансової інфраструктури. Тому у нас прямий міжнародний лізинг зараз більш поширений та прийнятний ніж левередж. Питання обсягу обслуговування лізингованого майна важливе при укладанні контракту міжнародного лізингу. Сучасне високотехнологічне обладнання, яке надає в лізинг іноземний лізингодавець, потребує належного догляду, обслуговування та ремонту. Тому міжнародні лізингові контракти передбачають повносервісний лізинг або лізинг з частковим набором послуг. В першому розділі також був проведений аналіз стану досліджень в галузі міжнародного лізингу, оскільки у вітчизняній літературі ця проблема майже не досліджується, в роботі наведений аналіз робіт іноземних авторів.

Другий розділ присвячений аналізу та характеристиці сучасного стану міжнародного лізингу в Україні, а також обґрунтуванню необхідності сприянню його розвитку в Україні. В другому розділі був проаналізований досвід іноземних держав у здійсненні міжнародного лізингу, сучасний стан його розвитку. Досвід іноземних держав у міжнародному лізингу необхідно приймати до уваги для ефективного та успішного розвитку міжнародного лізингу в Україні. Особлива увага приділялась державному регулюванню міжнародного лізингу в Україні, основним його формам, аналізу законодавчої бази, пільгам, які надаються державою, іншим методам сприяння розвитку лізингу. Визначений ступінь державного регулювання міжнародної лізингової діяльності, а також роль органів державного управління в розвитку міжнародного лізингу. Був проаналізований стан розвитку міжнародного лізингу в Україні, діяльність українських лізингових компаній та асоціації Укрлізинг, типи існуючих лізингових компаній, найбільші міжнародні лізингові контракти, участь комерційних банків України у лізингових операціях. Також був проведений порівняльний аналіз сучасних методик розрахунку ефективності лізингових операцій, виявлені їх основні переваги та недоліки.

В заключному розділі розробляються шляхи організації та активізації міжнародної лізингової діяльності в Україні. Результати проведеного дослідження дають можливість зробити такі висновки:

1. В сучасних умовах міжнародний лізинг в Україні - це реальна форма довгострокового та середньострокового фінансування основних фондів. Міжнародний лізинг можна розглядати як одну з форм іноземних інвестицій, оскільки він полягає в тому, що інвестор надає в лізинг активи іноземним фірмам з метою одержання прибутку в формі лізингових платежів. На відміну від прямих та портфельних інвестицій у лізинговому інвестуванні інвестори повністю не беруть участі в управлінні компанією, але мають певний вплив на прийняття рішень через те, що вони є юридичними власниками активів.

2. На основі глибокого аналізу різних критеріїв була розроблена класифікація міжнародного лізингу, яка сприятиме виявленню пріоритетних напрямків підтримки державою міжнародного лізингу. Основними критеріями класифікації є мотиви операцій, види платежів, рівень інтеграції, оподаткування, бухгалтерські стандарти, об'єкт угоди, кількість сторін в угоді та обсяги обслуговування. Відповідно до розробленої класифікації на сучасному етапі потребам української економіки відповідають фінансуючий, бартерний, орієнтований на податкові пільги та повносервісний види міжнародного лізингу.

3. Відповідно до аналізу стану та перспектив розвитку міжнародного лізингу в регіонах світу серед американського, азіатського, африканського, австралійського та європейського лізингових ринків особливу увагу необхідно приділити європейському ринку лізингових послуг. Він є одним з найбільш перспективних ринків для України. Перспективність цього регіону визначається перш за все його географічним розташуванням, оскільки це - найближчий розвинений лізинговий ринок до України, що має суттєвий вплив на вартість та ефективність міжнародної угоди. Використання досвіду європейських країн в галузі міжнародного лізингу прискорить їх розвиток в Україні.

4. Основи державного управління міжнародною лізинговою діяльність в Україні вже закладені. По-перше, прийнятий Закон Україні "Про лізинг" та інші нормативні акти, що регулюють лізингову діяльність. По-друге, відповідно до чинного законодавства України при здійсненні міжнародної лізингової діяльності можуть бути використані певні податкові пільги. По-третє, створюються лізингові компанії та лізингові фонди за участю органів державного управління або із залученням коштів із державного бюджету. Тільки за умов державного сприяння та підтримки міжнародні лізингові операції набуватимуть подальшого розвитку та стануть ефективною формою інвестування.

5. Існує два методи участі банків у міжнародних лізингових операціях: прямий, коли банк створює в своїй структурі лізинговий відділ або групу фахівців, та непрямий, коли банк фінансує лізингодавця або створює самостійну лізингову компанію. В Україні в сучасних умовах і прямий і непрямий методи участі банків у міжнародному лізинговому бізнесі мають певні переваги, тому розвиток обох методів необхідно заохочувати в однаковій мірі.

6. Запропонована схема укладання угоди міжнародного фінансового лізингу. В цій схемі лізингоодержувачем виступає українське підприємство, а лізингодавець, банк та страхова компанія є резидентами іншої країни. Така схема дозволяє українському лізингоодержувачеві використовувати обладнання іноземного виробництва на довгостроковій основі, не купуючи його відразу, а виплачуючи щорічні лізингові платежі. Хоча ризики за міжнародною лізинговою угодою можуть бути застраховані українською або іноземною страховою компанією, але іноземні лізингодавці віддають перевагу страхуванню контракту страховою компанією із промислово-розвиненої країни.

7. Розрахунки, проведені відповідно до вдосконаленої методики оцінки вартості міжнародної лізингової угоди, дозволяють зробити висновок, що в сучасних умовах міжнародний фінансовий лізинг обладнання дешевший за одержання кредиту під купівлю обладнання. Коефіцієнт вартості міжнародного лізингу, розроблений в рамках методики оцінки вартості міжнародної лізингової угоди, дає можливість оцінити вартість міжнародного лізингу обладнання відносно вартості самого обладнання та прийняти вірне рішення щодо шляху придбання обладнання.

8. Для прийняття рішення про укладення міжнародного лізингового контракту необхідна комплексна експертиза міжнародного лізингового проекту. Для полегшення проведення цієї експертизи була розроблена методика організації та планування міжнародного лізингового проекту, яка включає чотири основні етапи. На першому етапі розраховуються лізингові платежі за міжнародною угодою фінансового лізингу та їх вигідність відносно одержання кредиту під купівлю цього обладнання. Другий етап -це оцінка окремих факторів, які впливають на ефективність міжнародної лізингової угоди. На третьому етапі проводиться аналіз можливих ризиків при реалізації міжнародної лізингової угоди. Четвертий етап полягає в розробці шліхів оптимізації податкових платежів.

9. Для активізації інвестиційної активності іноземних лізингодавців в першу чергу необхідне розповсюдження інформації про українських лізинговий ринок, його потенціал, українські лізингові компанії, досвід їх роботи на світовому лізинговому ринку, а також спрощення процедури повернення лізингованого майна іноземному лізингодавцю в разі неплатоспроможності лізингоодержувача, що зменшить ризик його експропріації, який стримує розповсюдження міжнародних лізингових операцій в Україні.



Список використаних джерел

1. Андраасова Л. лізинговий бізнес // Економіка і життя. - 1993. - № 2.-С. 12.

2. Бірман. Г., Шмідт С. Економічний аналіз інвестиційних проектів / Пер. з англ. під ред. Л. Бєлих. - М .: ЮНИТИ. - 1997. - С. 279-307.

3. Бойчук Р. Лізинг: економіко-правова сутність // Бізнес-інформ. - 1993. - № 16. - С. 5.

4. Бутник-Сіверський А. Ринковий механізм господарвання. - М .: Компас, 1995. - 246 с.

5. Внукова Н. Нові можливості лізингу в Україні // Укр. ділові новини. - 2010. - № 23.

6. Голощапов В., Комаровський В., Новичихин В. та ін. Розвиток лізингу в капіталістичних і соціалістами-чеських країнах: Оглядова інформація. - Серія 2. Економіка і організація матеріально-технічного постачання. - М .: ЦНІІТЕІМС, 1989. - Вип. 8. - С. 44.

7. Губіна І. Лізинг треба узаконить і забезпечити йому державну підтримку // Україна Вівіпезв. -1996. - № № 34 - 36. - С. 7.

8. Заруба О. Удосконалення кредитної політики комерційних банків // Банківська справа. - 1996. - № 1.-С. 21-23.

9. Колесніков В., Кроливецкой Л. та ін. Банківська справа. - М .: Фінанси і статистика, 1996. - С. 289-306.

10. Маринченко Б. Підготовка та експертиза лізингових проектів // Вісник НБУ. - 1997. - № 2.-С СО.

11. Мішенко В.І., Лубьяніцькій А.Г., Слов'янська Н.Г. Основи лізингу. - М.:, 1997. - 136с.

12. Осипов Ю.М. Основи підприємницької справи. - М. 1992. - С.179

13. Пилипенко Л. Фінансовий аналіз як інструментарій оцінки рівня ризику інвестора // Фінанси України. - № 1.-С. 80-85.

14. Романченко А. Сучасні методи оцінки кредитного ризику в банках України // Фінанси України. - 1996. - № 8.-С. 59-61.

15. ТХіменскій Г. Економічна сутність лізингових операцій та їх облік // Бізнес. - 1996. - № 5.-С. II-12.

16. Шпіттлер Х.И. Практичний лізинг. - М. 1991. - С.7.

17. Яновський А. Лізинг як форма підприємницької діяльності // Економіка України. - 194. - № 11.-С. 90-91

18. Рейтинг компаній [Електронний ресурс] // Асоціація  “Українське об'єднання лізингодавців”:[сайт]. - Режим доступу: http://www.leasing.org.ua/ ua/rating/- Назва з екрана.

19. Президентський фонд Леоніда Кучми [Електронний ресурс] // Україна - ЄС: проблеми інтеграціі [сайт]. - Режим доступу: http://www.kuchma.org.ua/ico/research/10958/



Додаток

Рівень державного зовнішнього й внутрішнього боргу України (млн. грн)

Размещено на Allbest.ru

...