Розрахунки при імпортних та експортних операціях в металургійній галузі України: напрямки вдосконалення

Далі пропонуємо проаналізувати банківський сегмент, який безпосередньо приймає участь у системі розрахунків при здійсненні експортних та імпортних операцій в Україні. У банківському секторі України склалося кілька груп банків [4].

Перша, найбільш істотна група - це «державні» банки (тобто банки з часткою держави в статутному капіталі). Другий за вагомістю сегмент - це великі приватні банки, як правило, працюють в рамках фінансово-промислових груп. Третій банківський сегмент - дочірні банки іноземних фінансових інститутів. Як правило, останні залучають на обслуговування іноземні компанії та здійснюють кредитування компаній і їх співробітників і рідко беруть на себе ризики дрібних і середніх українських підприємств. Нарешті, останній сегмент - це дрібні і середні банки. Всі вони, як правило, є банком одного акціонера, одного клієнта і одного кредитора. Саме з цієї причини ці банки не представляють інтересу для більш великих банківських структур. розрахунок експортний імпортний металургійний ринок

В умовах зростаючої конкуренції і падіння прибутковості банківського бізнесу питання скорочення витрат для кредитних організацій є одним з найважливіших. За оцінками фахівців, на виплати відсотків і різних комісій (припустимо, за організацію синдикованого кредиту) зазвичай припадає близько 80% витрат фінансових установ. Решта 20% розподіляються так: 60% - зарплата співробітників, 40% - «непрофільні» витрати, які складаються з витрат на покупку та оренду нерухомості, ІТ-забезпечення, оплати рекламних послуг та різного роду господарських потреб. Особливо гостро питання скорочення витрат встає перед кредитними організаціями, що активно розвивають мережу відділень і філій, а також роздрібний напрямок бізнесу, що включає обслуговування представників середнього і малого бізнесу. Кредитним організаціям доводиться відкривати безліч нових точок присутності. І справа це дуже витратна. Немаловажне питання для кредитних організацій - витрати на персонал.

При обслуговуванні міжнародних розрахунків в банках кожного з представлених вище сегментів виникає ряд проблем. Для великого банку з розвиненою мережею необхідно підтримувати штат співробітників, що здійснюють обслуговування операцій міжнародних розрахунків за зовнішньоторговельними операціями, в кількості приблизно 850 осіб (виходячи з 50 філій і 30 додаткових офісів). При цьому кількість операцій, що припадають на одну людину в тиждень, розподіляється вкрай нерівномірно. Практика українських банків така, що функції співробітників, що обслуговують міжнародні розрахунки, розподілені за видами операцій, і немає практики взаємозамінності за цими напрямками. Крім того, кожен уповноважений співробітник бере на себе цілком клієнтську операцію (акредитив, інкасо та ін.) і здійснює всі відповідні їй процедури по мірі надходження документів, заяв, інформації і ін.

Для співробітників також не існує жодних обмежень за часом здійснення процедур (перевірка документів, оформлення авансів, оформлення платежів за акредитивами, інкасо і т.д.), тобто швидкість їх здійснення залежить від наявності співробітника на робочому місці, його завантаженості, вихідних і святкових днів та інших обставин. Негативним моментом є відсутність уніфікованого підходу до виконання операцій з обслуговування міжнародних розрахунків. Кожен окремий підрозділ у філії (додатковому офісі) самостійно вивчає норми міжнародних правил і українського законодавства, вибирає форми і методи організації процесу - форми клієнтських і банківських документів, правила документообігу, підходи до перевірки документів та ін. [8].

Ситуація з проведенням операцій по міжнародних розрахунках в дрібних і середніх банках в цілому відображає проблеми «державних» і великих приватних банків з відсутністю автоматизації процесів та уніфікації підходу. Різниця полягає в тому, що невеликі банки мають, як правило, менше клієнтів - учасників зовнішньоторговельної діяльності, і як наслідок - невелика кількість операцій по міжнародних розрахунках (наприклад, не більше 10 акредитивних угод в календарному році). У цій ситуації утримувати великі спеціалізовані структурні підрозділи невигідно, і використовується принцип взаємозамінності і багатофункціональності співробітників (наприклад, поєднання функцій валютного контролю та обслуговування документарних операцій або одночасного обслуговування кредитних та документарних операцій). Покладання таких суміщених функцій на одного співробітника може мати негативні наслідки з наступних причин:

- кожен з ділянок роботи вимагає ретельного вивчення нормативно-законодавчих актів і використання їх в актуальному стані;

- будь-яка серйозна операція клієнтів вимагає одночасного залучення співробітників декількох ділянок, а при поєднанні функцій несе для співробітників подвійне навантаження і відповідальність, що може призвести до виникнення помилок і неточностей в оформленні та обробці операцій, негативно відбиваються на клієнтах;

- необхідність відволікання співробітників на інші ділянки роботи також не є сприятливим з точки зору швидкості виконуваних розрахунків. Проблеми, з якими стикаються українські банки при обслуговуванні міжнародних розрахунків, крім того, призводять до подорожчання вартості банківських послуг, що також не є вигідним для клієнтів.

Пропонуємо запровадити створення спеціалізованих компаній з обслуговування міжнародних розрахунків при розрахунках за операціями у металургійному комплексі, яка набуває популярності закордоном.

Основне завдання компанії: виконання операцій з процесингу (обробки) даних за операціями торгового фінансування та міжнародних розрахунків за операціями у металургійному комплексі (з використанням акредитивної і інкасової форм розрахунків) [9].

Такі компанії мають особливу структуру побудови.

Організаційну основу аналізованої структури повинні становити спеціалізовані центри обробки, географічно розташовані в різних регіонах відповідно до зон діяльності. Штат співробітників центру обробки - на рівні 50 осіб. Основна частина співробітників здійснює обробку документів та операцій і розділена на кілька команд, які:

- займаються прийомом документів та обробкою платежів за зовнішньоторговельними операціями;

- здійснюють роботу з експортними документами (акредитиви, інкасо, гарантії);

- спеціалізуються на обслуговуванні високоризикових операцій;

- здійснюють операції в нічний час.

Додатково в штаті доречно виділити підрозділ, до

функцій якого буде входити:

- відстеження і фіксування дефектів і помилок, допущених співробітниками команд обробки (контрольна функція);

- розробка інформаційної системи та координація її роботи з точки зору бізнесу;

- моніторинг країн з низьким рівнем довіри та внесення пропозицій по цій групі країн;

- відповіді на запити клієнтських центрів.

В основі якісного функціонування такої системи здійснення міжнародних розрахунків має бути запроваджений програмний продукт (IT product).

Компанія встановлює, що кожній угоді (процесу) відповідає певна кількість часу (встановлено середні значення):

- операції з авансування зовнішньоторговельних операцій - 7 хвилин;

- перевірка документів за експортними операціями (акредитивами) - 35 хвилин;

- авізування - 6 хвилин;

- перевірка комплекту документів по імпортним операціях - 10-12 хвилин.

Встановлені норми витрат часу відповідають середнім кваліфікаційним можливостям співробітників, що здійснюють обробку за вищевказаними операціями. Виходячи з представлених значень часових витрат на проведення операцій можна прорахувати середню кількість зовнішньоторговельних операцій, оброблюваних щотижня одним співробітником:

- аванси - 300 угод;

- експортні документи - 60 угод;

- авізування - 350 угод;

- імпортні документи - 175-210 угод.

Ці цифри особливо вражають, коли проводиться порівняння з кількістю угод, що здійснюються за зовнішньоторговельними операціями українськими комерційними банками.