Класичні теорії зовнішньої торгівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичні теорії зовнішньої торгівлі

Теорія абсолютних переваг Л.Сміта виходить з того, що добробут нації залежить від ступеня поглиблення поділу праці, в тому числі й міжнародного. А. Сміт дійшов висновку, що кожна країна має спеціалізуватися на виробництві та експорті тих товарів, у виготовленні яких вона має абсолютні переваги, тобто виробництво товарів, які певній країні обходяться дешевше, повинне орієнтуватися не лише на задоволення потреб своєї держави, а й забезпечувати продаж їх (експорт) за кордон. Купувати (ввозити, імпортувати) держава повинна ті товари, виробництво яких у її межах обходиться дорожче. Відбір тих галузей і видів виробництв, на яких спеціалізуватиметься країна, здійснює не уряд, а невидима рука ринку. Кожна нація виграє від міжнародної торгівлі, оскільки вона обов'язково має певну абсолютну перевагу у виробництві тих чи інших товарів.

Теорія відносних переваг Д. Рікардо передбачала, що кожна країна використовує свій капітал і працю у тих галузях, які забезпечують їй найбільші вигоди. Керуючись принципом егоїстичного індивідуалізму, забезпечується загальне благо для всіх. Таким чином, відбувається найефективніший і найбільш економічний поділ праці між різними націями. Суть концепції Рікардо: наявність абсолютної переваги у національному виробництві того чи іншого товару не є необхідною умовою для розвитку міжнародної торгівлі; міжнародний обмін можливий та ефективний за наявності порівняльних переваг. Порівняльні переваги виникають там, де для виробництва двох товарів використовується різна кількість праці. Наприклад, дві країни (Англія і Португалія) виробляють по два товари (сукно і вино). Португалія має абсолютні переваги перед Англією і у виробництві сукна, іу виробництвівина(табл.)

Таблиця. Витрати виробництва на одиницю продукції у робочих днях

У Португалії витрати на виробництво сукна порівняно з витратами на виробництво вина становлять 2 : 1, а в Англії 4 :3, тобто відносно менші витрати на виробництво сукна має Англія (1 < 2). Витрати на виробництво вина у Португалії по-зрівняно з виробництвом сукна становлять 1/2, а в Англії - 3/4, тобто виробництво вина ефективніше в Португалії, оскільки тут менші витрати на одиницю продукту. Отже, виходячи з теорії відносних переваг, Португалії варто спеціалізуватися на прибутковішому для неї виробництві вина, а Англії - сукна.

Неокласичні теорії світової торгівлі. Теорія Хекшера - Оліна - Самуельсона є сучасною модифікацією теорії відносних переваг і відома як теорія співвідношення факторів виробництва. Шведські економісти Білі Хекшер та Берклі Олів теоретично обґрунтували необхідність та спрямованість зовнішньоторговельних відносин, а американський вчений Пол Са-муельсон визначив математичні умови, за яких реалізується теорія Хекшера - Оліна.

Автори пов'язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивного використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробництва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови розвитку.

Парадокс Леонтьєва. Американський економіст Василь Леонтьев, досліджуючи структуру експорту та імпорту США у 1947 р., виявив закономірність, яка відома під назвою парадокс Леонтьєва. Парадокс полягає в тому, що США експортували переважно трудомісткі товари, а імпортували - капіталомісткі.

Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година американської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.

Теорія альтернативних витрат Г. Хаберлера ґрунтується на дослідженні технологічних змінних, що визначають поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів. Він стверджує, що країни експортують продукцію найпередовішого технологічного виробництва, сприяючи тим самим поширенню у світі новітніх технологій. Відтак розрив між технологічними рівнями зникає, експорт скорочується, структура зовнішньої торгівлі змінюється.

Теорія життєвого циклу товару (ЖЦТ) Раймонда Варнона виходить з того, що всі товари проходять свій життєвий цикл. Ця теорія розглядає взаємозв'язок між життєвим циклом типового нового товару та міжнародною торгівлею за такою схемою:

I етап - поява нового продукту на ринку;

II етап - зрілість продукту;

III етап - випуск стандартизованого продукту.

У міжнародному плані виробництво цих товарів переміщується залежно від етапу циклу. Цією теорією Р. Варной прагнув пояснити, чому саме США займає лідерські позиції у виробництві нових і перспективних товарів. Оскільки попит на ці товари на американських ринках з'являється раніше, ніж на ринках інших країн, це забезпечує США технологічні переваги.

Ця теорія не поширюється на:

- товари з коротким життєвим циклом;

- предмети розкошів;

-товари з непомірно високими транспортними витратами;

- товари, відносно яких фірма застосовує стратегію диференціації з метою підтримання споживчого попиту без використання цінової конкуренції (рекламні послуги).

Концепції незалежності, взаємозалежності І залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них - уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.

Взаємозалежність - це розвиток торговельних зв'язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.

Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи постачальника.

Шляхи обмеження залежності:

- вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;

- диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадиційних виробництв.

Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну:

- свободи торгівлі (фрітредерства);

- протекціонізму (захисту інтересів національного виробника).

Аргументи на користь фрітредерства:

- забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам - учасницям зовнішньоторговельних відносин;

- активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;

- розширення ринку;

- зменшення ризику дефіциту;

- формування високих стандартів життя;

- демократизація господарського життя. Аргументи на користь протекціонізму:

- забезпечення певних гарантій щодо належної економічної державної безпеки;

- опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;

- забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Доцільність використання різних доктрин зовнішньої торгівлі

Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це політика короткострокового періоду.

Фрітредерство - довгострокова політика.

Обмежена зовнішньоторговельна політика більш бажана, ніж відсутність будь-якої зовнішньої торгівлі.

Головні елементи зовнішньої торгівлі - експорт і імпорт.

Експорт (Е) - продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту.

Імпорт (2) - купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот,

Реекспорт - придбання в іншій країні товарів не для власного використання, а для перепродажу третій країні.

Реімпорт - придбання реекспортного товару країною-спо-живачем.

Особливості сучасного етапу розвитку світової торгівлі:

- перевищення темпів зростання світової торгівлі над темпами зростання ВВП;

- зміна структури товарообігу світової торгівлі за рахунок зростання питомої ваги продукції переробної промисловості; зниження частки сировинних товарів;

- щорічне оновлення більш ніж на третину асортименту продукції обробних галузей, насамперед електроніки;

- зростання частини взаємної торгівлі індустріально розвинених країн;

- зростання темпів торгівлі машинами та обладнанням на базі поглиблення міжнародного виробничого кооперування;

- розвиток ринку наукомісткої продукції, патентів, ліцензій, ноу-хау;

- множинність цін;

- зростання питомої ваги та значення світового ринку послуг.

Торговельний і платіжний баланси країни.

Платіжний баланс (2В) - статистичний звіт за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами за кордон (табл.).

Торговельний баланс - статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експорту, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Таблиця. Структура платіжного балансу (за методикою МВФ)

Рис. Особливості світового ринку послуг

Торговельний, як і платіжний, баланс складається з кредитних і дебетових рахунків.

Кредитні рахунки забезпечують надходження іноземної валюти в країну.

Дебетові рахунки пов'язані з витратами іноземної валюти.

Різниця між кредитом і дебетом утворює сальдо зовнішньоторговельного балансу.

Якщо експорт товарів (Е) перевищує імпорт (Я), то сальдо (чистий експорт - ЛГЕ) буде додатним (+). Якщо Ј > Е, то Ш буде від'ємним (-).

Баланс послуг

Витрати українських туристів на оплату послуг за кордоном рівнозначні імпорту цих послуг в Україну (дебет). Надання Україною транспортних, страхових, медичних, банківських послуг іноземцям рівнозначне експорту (кредит).

Баланс руху капіталів

Надання позики однією державою іншій, придбання однією країною цінних паперів іншої країни в платіжному балансі відбиваються як торгівля борговими зобов'язаннями.

Надання позики іншій країні - імпорт боргового зобов'язання (дебет). Отримання позики з-за кордону - експорт боргового зобов'язання (кредит).

Придбання Україною цінних паперів в інших країнах - імпорт боргових зобов'язань (дебет).

Придбання іншими країнами цінних паперів України - експорт боргових зобов'язань (кредит).

Оцінювання експортно-імпортних операцій у платіжному балансі здійснюється на умовах ФОБ, тобто без урахування в ціні товарів затрат на страхування і транспортування.

Платіжний баланс - фактично виконані надходження і платежі.

Розрахунковий баланс - включає всі вимоги і зобов'язання країни до сектору закордон, у тому числі й непогашені.

Платіжний баланс враховує і платежі, що мають однобічну основу, тобто не пов'язані з відшкодуванням:

- однобічні перекази;

- надання СПЗ з боку МВФ;

-переведення частини золота країни в її золотий запас і навпаки;

- переоцінка золотих і валютних резервів у зв'язку зі зміною світових цін на золото й валютних курсів.

Статті платіжного балансу А, В, С - основні. Статті блоків, пов'язані з рухом валютних резервів, - балансуючі.

Якщо за основними статтями сальдо платіжного балансу від'ємне, то, впливаючи на рух валютних засобів через балансуючі статті, врівноважують сальдо таким чином, що показники по основних та балансуючих блоках дорівнюють нулеві.

Зміст і структура світової валютної системи.

Валюта в широкому розумінні - це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.);у вузькому розумінні - це грошові одиниці іноземних держав. Національна валютна система - е}юрма організації валютних відносин країни, що визначається національним законодавством.

Рис. Структура національної валютної системи

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС)

Переваги:

- стабільність курсів валют сприяє розвитку торгівлі та зменшує ризики;

- жорстке саморегулювання. Недоліки:

- відмова від самостійної грошової політики;

- залежність від видобутку золота.

Рис. Форми золотого стандарту

II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.) Основні принципи:

- встановлення твердих обмінних курсів країн-учасниць до курсу долара; зовнішня торгівля платіжний баланс

- організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР. Ш. Ямайська валютна система (створена в 1976 р.) Основні особливості:

- заснована на кількох валютах;

- відмінено монетний паритет золота;

- основний засіб розрахунків - вільно конвертована валюта, а також міжнародні кредитні гроші - СПЗ і резервні позиції МВФ;

- вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;

- центральні банки країн не зобов'язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національних валют;

- країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).

Курс валюти - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування - визначення офіційними державними органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Фактори, які зумовлюють коливання курсів валют:

- співвідношення купівельної спроможності валют на внутрішніх ринках;

- співвідношення попиту і пропозиції національних валют на міжнародних ринках.

Штучні валюти, запроваджені для міжнародних розрахунків

СПЗ - "спеціальні права запозичення" - створена у 1969 р. МВФ колективна валютна одиниця з метою перетворення ЇЇ в головний резервний актив МВС. альтернативний золоту і долару.

СПЗ застосовують для встановлення паритетів і курсів валют. Свого головного призначення їй виконати не вдається.

Європейська валютна система (1979 р.) запровадила свою валютну одиницю - ЕКЮ, яка виконувала функції: міри вартості (засобу для встановлення курсів валют шляхом прирівнювання до неї курсів національних європейських валют) і засобу платежу в міжнародних розрахунках.

З посиленням інтеграційних процесів ЕКЮ поступилася місцем ЄВРО (1999 р. - початок запровадження). Ця валюта покликана виконувати всі функції повноцінних грошей.

Конвертованість валюти - здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти.

Режими конвертованості

Повна конвертованість - можливість вільно здійснювати (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізичним та юридичним особам.

Часткова конвертованість - передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції.

Зовнішня конвертованість - надання повної свободи іноземним фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Внутрішня конвертованість - надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

Сутність, причини, форми і тенденції розвитку міграції робочої сили.

Міжнародна міграція робочої сили - переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Рис. Причини міжнародної міграції робочої сили

Тенденції розвитку ММРС:

- поширення міграційних процесів робочої сили практично на всі країни світу;

Рис. Форми міжнародної міграції робочої сили

- головний напрям міграції робочої сили: з країн, що розвиваються, та країн із перехідними економіками у найрозвиненіші країни;

- активізація міграційних процесів із однієї розвиненої країни в іншу;

- посилення міждержавних переселень у межах країн, що розвиваються; пожвавлення маятникової міграції між країнами з перехідними економічними системами; виникнення нової 4>орми міграції робочої сили - міграції науково-технічних кадрів;

- посилення тенденції "втеча умів" із країн з перехідними економіками та країн, що розвиваються, у розвинені країни;

- утворення нових привабливих міграційних центрів на Близькому Сході (Саудівська Аравія, Бахрейн, Кувейт, Ізраїль), у Латинській Америці (Аргентина, Бразилія, Венесуела), у Південно-Східній Азії (Японія, Гонконг, Тайвань, Сінгапур); зростання частки "молодої міграції";

- розширення обсягів нелегальної міграції, зумовлене жорсткішою міграційною політикою СІЛА і країн Західної Європи, які прагнуть обмежити приплив іноземної робочої сили.

Размещено на Allbest.ru