Стратегія відновлення регіонального лідерства США в АТР адміністрацією Б. Обами

C. Проня, О.Онищенка, Л.Матвєєвої, О.Лисенка,

А.Кудряченка, В.Горбатенко, В.Мусійчука. Водночас, немає спеціальних досліджень, що детально вивчають еволюцію політики США в АТР. Тому, метою даної публікації є аналіз стратегії США у регіоні в процесі динамічних змін у відносинах США з акторами даного регіону.

Так, головні для США зовнішні виклики ХХІ ст. зосереджені в АТР. Оскільки АТР - найбільш динамічний регіон планети, де сходяться інтереси світових держав і мають місце найважливіші процеси міжнародної економіки, з приходом нової адміністрації глави держави, США проводять по відношенню до нього політику, спрямовану на стратегічне партнерство. Це очевидно з перших ініціатив, які здійснює адміністрація Б.Обами, яка чітко демонструє своє прагнення повернути повномасштабне залучення США до АТР починаючи ще з передвиборчих заяв. На сьогоднішній день головним завданням залишається вироблення оптимальної, але форсованої стратегії повернення в АТР через економічні і торгівельні союзи та системи колективної безпеки і співробітництва.

Ранні ініціативи Обами. У ході роботи першої адміністрації Б.Обами намітилися суттєві зрушення у виробленні стратегічних пріоритетів політики США в

Тихоокеанської Азії. На офіційному і експертному рівні було сформульовано ряд ідей і концепцій, що визначають нове бачення середньострокових і довгострокових цілей і завдань в регіоні. Відбулися істотні зміни в осмисленні американським істеблішментом значення Тихоокеанської Азії та Азіатсько-Тихоокеанського регіону в цілому для майбутнього економічного розвитку, національної безпеки і глобального політичного лідерства США. З цими змінами пов'язане переміщення на тихоокеанське напрямок значних фінансових, організаційних, інтелектуальних і кадрових ресурсів. Так, вже в 2010 р. прямі іноземні інвестиції з США до країн АСЕАН в порівнянні з 2009 р збільшилися в 2 рази і склали 8.4 млрд. дол. (у 2009 р. - 4.1 млрд. дол.) [1].

Активізація азійського напрямку зовнішньої політики посередництвом дипломатії розпочалася незабаром після приходу до влади. Початковим кроком США на цьому шляху став перший закордонний візит X. Клінтон як держсекретаря в Японію, Індонезію, Республіку Корею і Китай 15-22 лютого 2009 р., що виявилось дуже символічним. Міжнародною спільнотою турне було розцінене як визнання Вашингтоном зростаючої ролі регіону для інтересів США. Протягом даного візиту Х. Клінтон, особливої уваги надають нормалізації відносин із Індонезією. Оскільки, якщо з Японією і Республікою Кореєю можна казати про багаторічний альянс, а з візит до Китаю як крок назустріч головному економічному конкуренту, то саме Індонезія є першим інноваційним рішенням США у напрямку зближення з АТР. Цей дружній жест до найбільшої мусульманської країни зіграв свою роль для подальшого розширення співробітництва з АСЕАН і поліпшення іміджу США в мусульманському світі.

У листопада того ж року Б.Обама особисто відвідав ряд країн Азії протягом 9-денної ділової поїздки. Здійснюючи візити до Японії, Республіки Корея, Китаю, президент несподівано для громадськості відвідав Сінгапур. Протягом турне у записаному в Індонезії щотижневому зверненні до нації, він повідомив, що американські компанії - “Boeing” і “General Electric” - уклали контракти з цією країною, що дозволить забезпечити роботою понад 100 тис. американців. За його словами, зв'язки з економіками регіону

дозволяють підтримувати більше 5 млн. робочих місць в США, і що найбільш швидкозростаючий регіон світу здатний допомогти процесу боротьби безробіттям в США і подоланню наслідків економічної кризи [2]. На думку аналітиків, цей жест було продемонстровано як запевнення союзників, що США мають намір і далі відігравати важливу роль у АТР, залишатися противагою зростаючої могутності КНР [3].

Пріоритетним для 2010 р. стало відновлення американського авторитету у найбільш вагомій регіональній організації - АСЕАН. Протягом тривалого часу до приходу в Білий дім Б.Обами в 2009 р., у керівництва США була відсутня цілісна концепція взаємодії з АСЕАН. Важливим кроком стало прийняття США базових принципів АСЕАН, зафіксованих в Договорі про дружбу і співробітництво в Південно- Східній Азії (ПСА) 1976 р., через підписання Держсекретарем Х.Клінтон цього договору в липні 2009 р., що відкрило шлях до вступу США до

Східноазійського саміту. Ставши 16-ю країною поза ПСА. приєдналася до Договору, вже у 2010 р. США подали заявку на вступ до АСЕАН, що, у разі їх прийняття, перетворило б “АСЕАН+6” на “АСЕАН+8”.

Заявка США на вступ до Східноазійського саміту викликала численні коментарі. Деякі країни АСЕАН вважали, що включення США до САС послабить існуючий форум з огляду на американсько-китайське суперництво, що деформує його початкові цілі, перетворить його на громіздку конструкцію типу АТЕС, тоді як функціональна кооперація - економічна, торговельна й інвестиційна - буде залишатися сферою “АСЕАН+3” [4, с. 100]. Щоб розвіяти подібні застереження, США запропонували ще один дипломатичний інструмент порозуміння - щорічні зустрічі глав держав у форматі 10+1. Протягом першої каденції Б.Обами відбулося 4 таких зустрічі (15 листопада 2009 р. в Сінгапурі, 24 вересня 2010 р. в Нью-Йорку, 19 листопада 2011 р. на Балі і 20 листопада 2012 р. в Пномпені), на яких обговорювалося широке коло питань. У будь-якому разі заявка про вступ до свідчить про активні заходи адміністрації Обами відновити лідерство США в АТР.

У 2011 р. США продовжує активно діяти у багатосторонньому форматі відносин з АТР. Це було особливо помітно у активізації переговорів про розвиток транстихоокеанського партнерства - за рахунок приєднання США до зони вільної торгівлі та інвестицій, ініційованого раніше Новою Зеландією, Брунеєм, Чилі та Сінгапуром. Адміністрація Обами надала їй особливого політичного і економічного значення. На саміті АТЕС, який проходив у листопаді 2011 р. на Гавайях, і в січні 2012 р., США заявили, що кінцевою метою співпраці є створення інтегрованої регіональної економіки. За словами Б.Обами, 3 млрд. людей покладають на них великі надії в плані збільшення обсягу експорту, торгівлі та створення робочих місць, тому на його думку, АТЕС може вирішити ці завдання, зосередивши увагу на створенні робочих місць [5]. Крім того, на саміті Б. Обама заявив, що США і вісім інших країн вже досягли основних угод по створенню вільної торгової зони в Тихоокеанському регіоні. Після чого держави тихоокеанського кільця почали підключатися до переговорів: Австралія, Перу, В'єтнам (всі протягом листопада 2008 р.), Малайзія (жовтень 2010 р.), Мексика і Канада (червень 2012 р.). Також, інтерес і бажання брати участь в обговоренні майбутнього проекту висловили Філіппіни, Тайвань, Республіка Корея і Японія. Цей проект вважається найбільш масштабним після входження США до АСЕАН.

У 2011-2012 рр. адміністрація Б.Обами кілька разів заявила про ключове значення АТР для військової стратегії США, зокрема під час візиту до Канберри, де було проголошено про згортання військових операцій в ряді регіонів світу, скорочення військових витрат, але збільшення присутності в АТР. Кількома місяцями раніше прем'єр-міністр Австралії Дж.Гіллард і Б.Обама вже оголосили про плани по розміщенню 2,5 тис. американських морських піхотинців на військовій базі на півночі Австралії [6]. Тому вже у січні 2012 р Б.Обама у документі “Підтримання глобального лідерства США: пріоритети оборони в XXI столітті”, підготовленому адміністрацією Сполучених Штатів і Пентагоном, сформулював пріоритети США на найближчі десять років до яких, в першу чергу, віднесений АТР, “що набуває все більш важливого стратегічного значення для майбутнього американської економіки і національної безпеки США” [7].

Важливими чинниками нової політики США в Східній Азії стала відмова Вашингтону від критики моделей розвитку регіональних держав, від повчального тону у відносинах з ними, від ідеології регіональної гегемонії США, визнання адміністрацією Обами взаємозалежності світу, спільності загроз і викликів, прийняття ідей інтеграції як основи своєї зовнішньої політики й концепції “розумної влади” з вирішальною роллю дипломатії в її реалізації [8, c. 117].

Отже, якщо перша адміністрація Б.Обами була зосереджена переважно на вирішенні внутрішніх проблем і підготовці до виходу з кризи на новий якісний рівень розвитку країни, а також відновленню діалогу та міжнародного іміджу країни. Разом з тим чинна адміністрація ставить за мету забезпечення провідної ролі США в світі за рахунок лідерства за участю більшості розвинених країн і завдання закріпитися в АТР як наймогутніша Тихоокеанська держава.

Список використаних джерел

1. Гунько Е.А. Достижения Администрации Б.Обамы в развитии отношений с АСЕАН в 2009-2012 годах / Е.А. Гунько // Юго-Восточная Азия: актуальные проблемы развития. - 2013. - №20.

2. Городня Н. Еволюція американсько-китайських відносин в перше пост-біполярне десятиліття / Н.Городня // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. - 2011. - №108. - С.7-10.

3. Городня Н. Регіональна інтеграція в АТР в пост-біполярній політиці США / Н.Городня // Історичний архів. - 2013. - №11. - С.111-118.

Размещено на Allbest.ru