Міжнародний кредитний ринок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний кредитний ринок



План

1. Суть та структура міжнародного ринку кредитних ресурсів. Ризики в міжнародному кредитуванні

2. Міжнародні кредитні операції та їх класифікація

3. Банківські кредити

4. Факторинг та фінансовий лізинг як форми банківського кредитування підприємств

5. Форфейтингування

6. Інструменти світового ринку боргових цінних паперів



1. Суть та структура міжнародного ринку кредитних ресурсів. Ризики в міжнародному кредитуванні

Міжнародний кредитний ринок - це ринок кредитних ресурсів. На даному ринку виділяють два основних сектори: банківський та фірмовий.

На банківському ринку позичальниками виступають підприємства, комерційні і центральні банки, органи влади. Кредиторами тут виступають банки, фонди, підприємства, міжнародні кредитно-фінансові організації, органи влади. У цьому секторі ринку також виділяють міжбанківський ринок, де кошти розміщуються і залучаються переважно на короткий термін у вигляді короткострокових вкладів чи поточних рахунків.

Фірмовий сектор представлений міжфірмовими кредитами, що виступають у вигляді авансового платежу, відстрочки платежу та ін.

Вартість залучених та розміщених ресурсів на міжнародному кредитному ринку виражена за допомогою відсоткових ставок, що формуються під впливом попиту і пропозиції на ресурси. Найбільш широко використовуваною відсотковою ставкою, що слугує індикатором вартості ресурсів та використовується у контрактах як базова при використанні плаваючої відсоткової ставки, є LIBOR.

LIBOR (London InterBank Offered Rate (англ.) - Лондонська міжбанківська ставка пропозиції) - середньозважена відсоткова ставка за міжбанківськими кредитами, що розраховується Банківською Британською Асоціацією за даними 16 найкрупніших банків-маркет-мейкерів Лондона.

Щодня агенція “Reuters” об 11.00 год. за західноєвропейським часом отримує інформацію щодо котирувань 16 провідних банків Лондона. Ставка розраховується для 10 найбільш ліквідних валют на стандартні терміни до 12 місяців зі спота. Для кожного періоду та кожної валюти від 16 отриманих ставок відсікаються 4 найбільші і 4 найменші, а решта використовується для розрахунку середньоарифметичного значення, яке і вважається ставкою LIBOR для певного терміну і валюти.

Окрім LIBOR іноді використовується ставка LIBID (London InterBank Bid Rate) - Лондонська міжбанківська ставка запиту (ресурсів), однак вона слугує лише індикатором ринкової вартості залучення ресурсів.

Для євро частіше використовується EURIBOR (EURopean InterBank Offered Rate (англ.) - Європейська міжбанківська ставка пропозиції), яка розраховується агенцією “Reuters” на замовлення Європейської банківської федерації.

Український аналог цих ставок - KIBOR (Kyiv InterBank Offered Rate (англ.). Ця ставка не використовується у контрактах і слугує лише індикатором вартості ресурсів на Українському міжбанківському кредитному ринку.

Важливим сектором міжнародного кредитного ринку є ринок євровалют. У рамках цього ринку можна виділити ринки євродепозитів, єврокредитів та єврооблігацій. Ринок євровалютних депозитних інструментів складається з строкових депозитів та депозитних сертифікатів. Строкові депозити - це короткострокові вкладення, не призначені для переродажу, терміном до одного, рідше - до двох років. Євродепозитні сертифікати, навпаки, характеризуються ліквідністю на вторинному ринку. У них коротко- та середньостроковий термін обігу. Єврокредити - це міжнародні кредити, які надаються на термін від 2 до 10 років з плаваючими процентними ставками. Серед євровалютних кредитних інструментів виділяють синдиковані позики, джерела поновлюваного кредиту, програми випуску євронот, векселі та ін. Синдиковані позики мають на меті зменшення кредитного ризику. Синдикація дозволяє банкам брати участь у кредитуванні незалежно від їх розмірів, усі банки-учасники такої угоди розподіляють між собою ризики та одержують прибутки в межах своєї долі у наданому кредиті. Позичальник отримує можливість отримати великий кредит, який не міг би бути наданим одним кредитором. Євроноти - це короткострокові векселі, що деноміновані в євровалюті та емітовані корпораціями й урядами поза межами тієї держави, у валюті якої вони деноміновані. Єврооблігації - це облігації, емітовані у основних валютах за межами країни-позичальника.

Ризики в міжнародному кредитуванні

У процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з різними ризиками (рис. 1).

Рис. 1. Види ризиків за кредитних операцій

Методи скорочення та переносу ризиків за міжнародного кредитування:

ь відбір кредитів та структурування;

ь участь у кредитах;

ь використання гарантій чи страховок;

ь кредити з плаваючою ставкою.

2. Міжнародні кредитні операції та їх класифікація

Міжнародний кредит - це економічні відносини, які виникають між кредиторами і позичальниками різних країн з приводу надання, використання та погашення позики.

Суб'єкти міжнародних кредитних відносин - приватні фірми, комерційні банки, кредитні організації, держави та державні органи, регіональні міжнародні банки розвитку, міжнародні фінансові інститути.

До функцій міжнародного кредиту належить перерозподіл тимчасово вільних ресурсів, прискорення обігу товарів і послуг у міжнародному масштабі та прискорення нагромадження капіталу у світовому господарстві. Поширенню кредитних відносин на міжнародному рівні сприяли такі чинники:

ь інтернаціоналізація виробництва і капіталу;

ь активізація міжнародних економічних зв'язків;

ь зміцнення позицій ТНК;

ь НТР, досягнення у сфері телекомунікаційних технологій.

Форми кредиту

1. За кредиторами:

ь Фірмові (комерційні, міжгосподарські) кредити. Фірмовий кредит - це позика, що надається постачальником покупцю у вигляді відстрочки платежу. Найбільш поширені терміни фірмового кредиту - 8-10 років. Серед них слід вказати:

Вексельний кредит. Цей різновид полягає у використанні векселю як інструменту гарантування оплати відстроченого платежу. Вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Найбільш надійною гарантією оплати є вексель, авальований банком покупця. Аваль - гарантія оплати векселя або чека третьою особою.

Аванс покупця. Цей різновид полягає у наданні авансу продавцю. Розмір авансового платежу складає, як правило, близько 10-30% загальної вартості угоди. Іноді при виготовленні продукції на замовлення аванс надається виробнику ще до початку виробництва.

Кредит за відкритим рахунком. У даному випадку продавець записує на рахунок покупця борг у розмірі вартості поставленої продукції та відсотки за користування кредитом, а покупець зобов'язується погасити цей борг.

ь Банківські кредити. Їх класифікація детально розглядається у підпункті 3 даної теми.

ь Урядові кредити - надані урядами від імені держави

ь Кредити міжнародних фінансово-кредитних організацій

ь Змішані кредити - надані кредиторами різних типів, наприклад, державними та міжнародними установами.

2. За джерелами виділяють міжурядові кредити та кредити міжнародних фінансових організацій.

3. За цільовим призначенням розрізняють цільові (зв'язані) кредити та нецільові (фінансові) кредити.

Цільові кредити поділяються на:

ь Комерційні - для закупівлі певних товарів і послуг;

ь Інвестиційні - для будівництва конкретних об'єктів, придбання цінних паперів;

ь Проміжні - для змішаних форм вивезення капіталів, товарів і послуг, наприклад, інжинірингу.

4. За формою кредитування виділяють грошові кредити та товарні кредити (надаються експортерами у товарній формі з подальшою оплатою у грошовій або і у іншій товарній формі).

5. За формою забезпечення виділяють забезпечені та бланкові кредити.

ь Забезпечені кредити передбачають використання застави. Застава - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, укладених суб'єктами економічної діяльності. Це форма гарантії, яку надає позичальник кредиторові в обумовленому обсязі та у визначені терміни. Зазвичай, застава - це певна власність, яка на основі заставного зобов'язання передається кредитору на випадок, якщо позичальник не зможе сплачувати свої боргові платежі (нерухомість, товари, цінні папери, тощо). Кредитор має право в разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, задовольнити свої вимоги до позичальника за рахунок заставленої власності переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

ь Бланкові кредити надаються під зобов'язання позичальника вчасно його погасити, застава умовами надання кредиту не передбачена, однак відсоткова ставка, як правило, є вищою, ніж при наданні забезпеченого кредиту. Банки надають такі кредити лише надійним позичальникам - юридичним і фізичним особам, які мають довготривалі ділові стосунки з банком, стабільні джерела погашення кредиту та хорошу кредитну історію. Банкам дозволено видавати бланкові кредити лише в межах наявних власних коштів. Різновидами бланкових кредитів є контокорент та овердрафт:

ь контокорент - одна з найстаріших форм банківських операцій. Вона є особливою формою кредитної угоди, згідно з якою кредитна операція передбачає відстрочку платежу, який мав би бути здійсненим за відсутності контокорентної угоди. Це здійснюється з метою збереження у клієнтів певних коштів, які вони повинні сплачувати для вирішення інших проблем, що дає змогу прискорити обіг їх коштів, розширити операції;

ь в англо-саксонських країнах застосовується інша форма короткострокового кредитування, яка має спільні риси з контокорентом, -- овердрафт. У разі надання овердрафту банк здійснює списання коштів з рахунку клієнта у розмірах, більших ніж залишки на його рахунку, відкриваючи таким чином кредит. Принципова різниці між контокорентом і овердрафтом полягає в тому, що угода про овердрфат кожного разу укладається знову і означає тільки одну домовленість про надання кредиту, тоді як за контокорентом передбачається автоматичне продовження кредитування протягом усього контокорентного періоду.

6.За строками:

ь Надкороткострокові - овернайт, тижневі, до трьох місяців. Овернайт надається на термін до наступного робочого дня. В Україні банки найчастіше його використовують для управління ліквідністою з метою виконання економічних нормативів НБУ.

ь Короткострокові - до 1 року

ь Середньострокові - від 1 до 5 років

ь Довгострокові - понад 5 років

7. За формою надання:

ь Грошові кредити - кошти зараховуються на рахунок позичальника і надходять у його розпорядження;

ь Акцептні кредити - застосовуються у формі акцепта покупцем тратти, виставленої продавцем. Перед настанням терміну оплати покупець вносить до свого банку суму, необхідну для оплати продукції та послуг банку, а банк погашає його заборгованість перед продавцем.

ь Депозитні сертифікати - цінні папери, що свідчать про внесення коштів на депозитний рахунок. Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифікату) на одержання зі після завершення встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

ь Облігаційні позики та ін.

8. За валютною позики. Найчастіше кредит надається у валюті, емітентом якої є кредитор.

3. Банківські кредити

Банківський зовнішньоторговельний кредит має для імпортера певні переваги перед фірмовим. Зокрема, вони полягають у тому, що цей вид кредитування надає більше можливостей для маневрування при виборі постачальника певної продукції, а окрім того, забезпечує довші терміни кредиту, більші обсяги поставок за кредитом, порівняно нижчою є і вартість кредиту.

Банківські кредити поділяються на багато різновидів. Так, за цільовим призначенням вони поділяються на цільові та нецільові (фінансові).

За термінами банківський кредит поділяється на короткостроковий (умовно до одного року), середньостроковий (від одного до п'яти-восьми років) і довгостроковий (понад десять років).

За кількістю кредиторів банківські кредити поділяються на двосторонні, паралельні та синдикатні (консорціумні). Двосторонні кредити передбачають участь одного кредитора і одного позичальника. Метою паралельних та синдикатних кредитів є надання одному позичальнику кредиту на значну суму, дотримуючись при цьому нормативів кредитного ризику. Також вони можуть застосовуватися у випадку недостачі кредитних ресурсів і неможливості кредитування позичальника одним банком. Паралельні і синдикатні кредити мають багато спільних рис, однак і певні відмінності. Так, у обох випадках у кредитуванні приймає кілька кредиторів, але у випадку паралельного кредиту кожен кредитор укладає з позичальником свою кредитну угоду на ту частку кредиту, яку він надає. У випадку синдикатного кредиту кредитна угода одна. Її укладає один з кредиторів, який виконує роль банку-менеджера даної кредитної угоди. Він перераховує кредит позичальнику, приймає платежі у рахунок погашення кредиту і відсотків та перераховує відсотки банкам-учасникам синдикату. Основною метою синдикатного (консорціумного) кредиту є проектне фінансування крупних інфраструктурних об'єктів, кредитування операцій з придбання активів, торгові кредити, лізингові операції, рефінансування заборгованості тощо.

Особливою формою кредитування притаманною банківським консорціумам є компенсаційні угоди. Вони передбачають погашення заборгованості у формі зустрічних поставок продукції. Позичальник отримує кредит у формі обладнання і гасить його поставками продукції, виготовленої за допомогою цього обладнання.

За технологією надання у банківському кредитуванні виділяють: кредитну лінію, факторинг, фінансовий лізинг, акцептний, акцептно-рамбурсний та ін.

Кредитна лінія - це кредитна угода, згідно якої протягом певного проміжку часу банк виділяє позичальнику кредит у межах узгодженої суми (ліміту кредитування) на умовах, що відрізняються від умов одноразового надання кредиту (як правило, за користування кредитною лінією банк стягує з клієнта додаткову плату). На умовах кредитної лінії у межах встановленого ліміту позичальник може одержувати додаткові кошти відповідно до своєї потреби. Кредитну лінію використовують у тому випадку, коли позичальник час від часу потребує залучення значних коштів або наперед не може точно вказати необхідну суму кредитних ресурсів.

Факторинг - це технологія кредитування, при якій одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Факторинг передбачає продаж дебіторської заборгованості. Детальніше факторинг розглядається у наступному підпункті.

Акцептний кредит полягає у акцептуванні покупцем тратти, виставленої продавцем. Перед настанням терміну оплати покупець вносить до свого банку суму, необхідну для оплати продукції та послуг банку, а банк погашає його заборгованість перед продавцем. Акцептно-рамбурсний кредит передбачає використання акцептно-рамбурсного акредитиву. Міжбанківське рамбурсування є механізмом організації відшкодування виконуючому банку грошових коштів, виплачених ним по акредитиву, шляхом пред'явлення вимоги про відшкодування коштів рамбурсуючому банку. Рамбурсуючий банк, в свою чергу, відшкодувавши кошти виконуючому банку, вимагає відшкодування від банку-емітента. Більш детально рамбурсування розглядається у темі 8.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Більш детально фінансовий лізинг розглядається у наступному підпункті.

Револьверні кредити -- це кредити, які автоматично поновлюються в межах обумовленого кредитним договором розміру на заздалегідь узгоджених умовах. Якщо сума кредиту не перевищує встановленого ліміту та строків погашення, кредит надається автоматично і не потребує додаткового погодження умов між клієнтом і банком. Такі кредити надається, як правило, позичальникам, які мають постійні відносини з банком, хорошу кредитну історію, або під надійні гарантії.

Овердрафт - форма короткострокового кредиту в межах встановленого банком ліміту, що дозволяє клієнту здійснювати витрати, коли у клієнта на поточному рахунку недостатньо коштів. Для погашення заборгованості спрямовуються всі кошти, що надходять на рахунок клієнта.

За характером повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням (заборгованість погашається один раз у термін, вказаний в угоді), з погашенням у розстрочку (окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну), з регресією платежів (коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов'язання третьої особи, і при несплаті кредиту боржником виникає регресна вимога до гаранта).

За ступенем ризику кредити, як правило, поділяються на дві групи -- на стандартні та з підвищеним ризиком. Стандартні надаються тим позичальникам, що мають хорошу кредитну історію та належну фінансову стійкість. До кредитів з підвищеним ризиків нале-жать бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим становищем або незадовільною кредитною історією. У банківському портфелі виділяють такі різновиди кредитів: стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні.

Серед банківських кредитів слід окремо зупинитися на міжбанківських кредитах. Це - кредити, що надаються на міжбанківському ринку одним банком іншому за рахунок тимчасово вільних коштів. Зазвичай, міжбанківський кредит - це короткостроковий кредит, одержаний (наданий) з метою дотримання вимог економічних нормативів, підтримки ліквідності, платоспроможності та стабільності функціонування банків.

4. Факторинг та фінансовий лізинг як форми банківського кредитування підприємств

Факторинг (від англ. «factor» -- агент, посередник) -- одна з нетрадиційних банківських послуг, що з'явилася в банківській практиці в 50-х роках ХХст.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Наступне відступлення фактором права грошової вимоги третій особі не допускається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Специфіка міжнародного факторингу полягає в тому, що під час роботи з експортером банк, як правило, укладає угоду з банком країни-імпортера та передає їй частину своїх функцій. У свою чергу він виконує роботу, пов'язану з дорученнями іноземного банку. Такий зустрічний факторинг має назву взаємного або двофакторного. Його переваги зумовлені тим, що для кожного банку, які обслуговують імпортерів, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми.

Види факторингу:

1. Прямий факторинг -- в операції бере участь лише один фактор, фактор з експорту в країні експортера, з яким експортер уклав факторингову угоду.

2. Опосередкований факторинг -- в операції беруть участь два фактори: фактор з експорту в країні експортера та фактор з імпорту в країні імпортера.

3. Розкритий факторинг -- операція, за якої покупець повідомляється про факторингову угоду.

4. Нерозкритий факторинг - операція, в якій факторингова угода є конфіденційною й зарубіжний покупець не повідомляється про неї.

5. Конвенційний факторинг -- універсальна система фінансового обслуговування, яка охоплює бухгалтерський облік, розрахунки з постачальниками та покупцями, страхове кредитування, представництво тощо.

6. Конфіденційний факторинг -- обмежується виконанням тільки деяких операцій: сплата боргів, передача права на отримання грошей тощо.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

ь Лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

ь Лізингоодержувач - фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

ь Продавець (постачальник) - фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

ь Інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Сублізинг - це вид піднайму предмета лізингу, у відповідності з яким лізингоодержувач за договором лізингу передає третім особам (лізингоодержувачам за договором сублізингу) у користування за плату на погоджений строк відповідно до умов договору сублізингу предмет лізингу, отриманий раніше від лізингодавця за договором лізингу. У разі передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (постачальника) переходить до лізингоодержувача за договором сублізингу.

Лізингові платежі можуть включати:

ь суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

ь платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

ь компенсацію відсотків за кредитом;

ь інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

5. Форфейтингування

Фінансування форфейтингом - це форма кредитування експортера банком чи іншим фінансово-кредитним закладом шляхом придбання боргових зобов'язань з певним дисконтом (наприклад, простих та переказних векселів без права регресу на продавця). Повернення капіталу(банком) здійснюється завдяки продажу боргових зобов'язань на вторинному ринку. Форфейтинг використовується як правило при експорті великих капітальних активів, машин, обладнання з тривалою відстрочкою платежу. Форфейтингування дорожче для експортера ніж банківський кредит, але звільняє його від кредитних ризиків та скорочує дебіторську заборгованість. Форфейтинг передбачає наявність трьох сторін, таких, як продавець, покупець(інвестор) і банк.

Форфейтингова операція -- купівля експортних вимог форфейтиром (банком або спеціалізованою фінансовою компанією) з виключенням права регресу (зворотної операції) на експортера (форфейтиста) у разі несплати.

Форфейтинг (від франц. «forfait» -- відмова від прав) -- це купівля боргу, вираженого у зворотному документі (переказний або простий вексель) у кредитора на незворотній основі.

Форфейтингові інструменти: вексель; інші цінні папери.

Форфейтинг застосовується у фінансових операціях для швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань, в експортних операціях -- для сприяння надходження готівки експортеру, який надав кредит зарубіжному покупцю.

Механізм здійснення операцій форфейтингу передбачає, що експортер, виконавши свої зобов'язання за контрактом, прагне інкасувати розрахункові документи імпортера через їхній продаж для отримання готівкових коштів.

У практиці вітчизняних експортерів і банків форфейтинг тільки починає запроваджуватися, а тому деякі питання правового забезпечення ще недостатньо врегульовані.

6. Інструменти світового ринку боргових цінних паперів

До інструментів зовнішнього фінансування відносяться неборгові інструменти: субсидії ОДР (офіційної допомоги розвитку), приватні інвестиції та боргові інструменти: позики ОДР, боргові цінні папери, кредитні послуги, кредити (банківські, комерційні та експортні). Неборгові інструменти не приводять до збільшення заборгованості країни, боргові сприяють її зростанню. Боргові інструменти припускають прийняття на себе позичальником договірних зобов'язань по відношенню погашення основної суми та виплати процентів.

Види боргових цінних паперів:

Облігації (довгострокові боргові папери):

-- з фіксованою ставкою;

-- з плаваючою ставкою.

Короткострокові боргові папери:

-- комерційні папери;

-- євроноти;

-- депозитні сертифікати;

-- середньострокові боргові папери.

Довгострокові боргові папери та їхня класифікація

Облігації -- багатоваріантні довгострокові боргові цінні папери з фіксованим доходом, що знаходяться у відкритому продажу та випускаються з різним номіналом низкою інститутів-позичальників -- від держави до приватних інвесторів.

Класифікація облігацій:

За строками погашення:

ь строкові випуски (мають єдиний для всіх строк погашення);

ь серійні випуски (випускаються із серією різних строків погашення);

За відкликанням:

ь відклична;

ь безвідклична;

За забезпеченням:

старші облігації (забезпечені пріоритетним правом вимог на визначене майно емітенту):

-- облігації із заставою майна;

-- облігації з фінансовою заставою;

-- сертифікати під закупівлю устаткування;

-- облігації з комбінованою заставою;

молодші облігації (забезпечені тільки обіцянкою повернення боргу емітентом):

-- незабезпечені облігації;

-- другорядні або субординовані облігації;

-- прибуткові облігації;

За категоріями позичальників:

ь казначейські;

ь федеральних агенцій;

ь муніципальні:

-- генеральні (забезпечені податковими надходженнями відповідного органу влади);

-- прибуткові (забезпечені надходженнями від конкретного комерційного проекту);

ь корпоративні;

ь інституціональні (випускаються некомерційними організаціями: церквами, школами, лікарнями тощо).

Рейтинг облігацій -- поточна оцінка кредитоспроможності боржника щодо кожної конкретної облігації.

Рис. 2

Облігації з фіксованою ставкою -- це довгострокові боргові цінні папери з фіксованими купонними виплатами у вигляді визначеного процента від номінальної вартості. Такі облігації звичайно погашають за номінальною вартістю, хоча можливі премії та дисконти.

Облігації з плаваючою ставкою -- це довгострокові боргові цінні папери, купони за якими встановлюються на рівні визначеної ставки грошового ринку плюс (мінус) маржа.

Короткострокові боргові папери

Комерційні папери -- це векселі зі скороченим строком погашення, що знаходяться у вільному обігу. Випускаються, як правило, з дисконтом до їхньої номінальної вартості. Номінал вищий, ніж у довгострокових паперів. Випускаються на пред'явника.

Євроноти -- це короткострокові боргові папери, які випускаються на строк 1, 3, 6 місяців через тендер та гарантуються інвестиційним банком чи групою банків, які викупають їх самі або ж продовжують позичальнику кредитну лінію. міжнародний кредитний ринок форфейтинговий

Депозитні сертифікати (СД) -- сертифікати, що випускаються комерційними банками чи позико-ощадними асоціаціями під термінові депозити.

Типова форма випуску -- на пред'явника. У деяких країнах (наприклад, у Великобританії) проценти за депозитними сертифікатами зі строками до 5 років звільнені від податків.

Найбільший ринок короткострокових боргових цінних паперів -- американський. Європейські ринки: єврокомерційних паперів (ЕСР), стерлінгових комерційних паперів, французьких комерційних паперів, датських комерційних паперів, швейцарських комерційних паперів.

Звичайно тільки великі інститути ведуть операції з цими цінними паперами, тому що їх продають великими лотами. Більшість індивідуальних інвесторів купує комерційні папери в банку чи в брокера, які «подрібнюють» цінний папір та продають інвесторам невеликі його частини, наприклад у 10 000 доларів, з нижчою прибутковістю, для того, щоб покрити управлінські витрати.

Середньострокові боргові папери

Є гібридними інструментами з елементами комерційних паперів, євронот, євробондів (єврооблігації). Євробонди -- це довгострокові (розраховані щонайменше на 10 років) цінні папери на пред'явника, з фіксованою процентною ставкою. Основна перевага євробондів для емітента полягає в тому, що термін їх погашення значно перевищує терміни погашення кредитів. Отримані у такий спосіб кошти можна вважати довгостроковими інвестиціями. Найчастіше компанії використовують їх для цілковитої реконструкції виробництва. Євробонди випускають зазвичай емітенти з високою платоспроможністю, тому відсотки, що сплачуються за ними, невеликі, часто навіть нижчі, ніж за державними цінними паперами. Отже, вартість позики порівняно з кредитами на внутрішньому ринку (без урахування накладних витрат) невелика --8,3--12,5 % річних. Проте випуск єврооблігацій прийнятний тільки для великих корпорацій через великі накладні витрати. Випускаються невеликими деномінаціями через дилерів або тендер. Котуються більше на базі процента від номінальної вартості, ніж прибутковості. Можуть бути як з фіксованими, так і з плаваючими ставками, зі строками погашення від 1 до 5 років, іноді -- до 10 років.

Основними є дві програми випуску МТNs:

ь COLTS -- різновид середньо- та довгострокових облігацій з нульовим купоном на базі казначейських паперів, що випускаються на регулярній основі;

ь MTTN -- мультитраншеві середньострокові євроноти, упер-ше введені компанією Merrill Lynch.

Размещено на Allbest.ru

...